Постанова

від 04.04.2018 по справі 475/723/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №475/723/16-ц 04.04.2018

Справа 475/723/16-ц

Провадження № 22-ц/784/380/18 Суддя першої інстанції: Вадовська А.В.

Категорія 47 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 квітня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання: Шагай О.А.,

за участю: позивача - ОСОБА_2 його представника - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Приватного підприємства Веселий Роздол

на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2017 року, ухваленого під головуванням судді - Вадовської А.В. в приміщенні того ж суду об о 10 годині 40 хвилин по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства Веселий Роздол (надалі - ПП Веселий Роздол ) про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПП Веселий Роздол про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.

Позивач зазначав, що на підставі державних актів на право власності на землю є власником земельних ділянок площею 4,61 га та 3,76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих в межах території Фрунзенської сільської ради Доманівського району Миколаївської області. Оскільки землею користувалась його мати, то лише після її смерті починаючи з 2014 року він почав з'ясовувати де знаходяться його земельні ділянки та хто ними користується. В 2016 році він у відділі Держземагенства у Доманівському районі Миколаївської області дізнався про наявність договорів оренди землі із ПП Веселий Роздол .

Посилаючись на відсутність підпису та згоди на укладення договорів оренди землі, позивач просив суд визнати недійсними договори оренди землі, укладені 6 листопада 2008 року між ОСОБА_2 та ПП Веселий Роздол , реєстраційний № 482278494000073 від 30 червня 2011 року та реєстраційний № 040901300015 від 13 березня 2009 року.

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2017 року в якому ухвалою того ж суду від 29 січня 2018 року виправлено описку позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 6 листопада 2008 року між ОСОБА_2 та ПП Веселий Роздол , зареєстрований у відділі Держкомзему у Доманівському районі Миколаївської області, про що у Державному реєстрі земель вчинений запис від 30 червня 2011 року за №482278494000073. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 6 листопада 2008 року між ОСОБА_2 та ПП Веселий Роздол , зареєстрований у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинений запис №040901300015 від 13 березня 2009 року. Скасовано ухвалу суду про забезпечення позову від 3 травня 2017 року. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі представник ПП Веселий Роздол , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та 9або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 ст. 10, ч.1 ст. 11, ч.1 ст. 60 ЦПК України (в редакції на момент розгляду справи) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд оцінює докази відповідно до вимог ст.ст. 58-59, 61, 212 ЦПК (в редакції на момент розгляду справи) за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Аналогічні положення містяться в ст. 12, 13, 81 ЦПК України в редакції від 3 жовтня 2017 року.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_2 на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯГ № 667607 та ЯГ № 589484, виданих 6 червня 2007 року Доманівською райдержадміністрацією Миколаївської області належать земельні ділянки загальною площею 4,61 га та 3,76 га, для ведення сільськогосподарського виробництва, які розташовані в межах території Фрунзенської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, кадастрові номери 4822784900:08:000:0103 та 4822784900:08:000:0100 (а.с.5,6).

6 листопада 2008 року між ПП Веселий Роздол та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,61 га строком на 3 роки, який зареєстровано у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру 13 березня 2009 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040901300015 та договір оренди земельної ділянки площею 3,76 га строком на 3 роки, який зареєстровано у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру 30 червня 2011 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №482278494000073 (а.с. 9-4).

Відповідно до актів прийому-передачі від 13 березня 2009 року вказані земельні ділянки ОСОБА_2 передав в оренду ПП Веселий Роздол (а.с. 36-37, 40-41).

Додатковою угодою, укладеною між ПП Веселий Роздол та ОСОБА_2 13 березня 2009 року внесені зміни до договору оренди земельної ділянки 4,61 га щодо збільшення строку оренди до 10 років та орендної плати, яка зареєстрована у відділі Держкомзему у Доманівському районі Миколаївської області 14 березня 2012 року за №482270004001485 (а.с.8).

30 червня 2011 року між ПП Веселий Роздол та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки площею 3,76 га, якою збільшено орендну плату та строк оренди до 10 років та яка зареєстрована у відділі Держкомзему у Доманівському районі Миколаївської області 14 березня 2012 року за №482270004001485 (а.с.8).

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 27 червня 2017 року № 283, підписи у графі Орендодавець додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 482278494 від 30 червня 2011 року та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 040901300015 від 13 березня 2009 року виконано не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с. 78-82).

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 20 вересня 2017 року № 17-3567/01, підписи від імені ОСОБА_2 в договорах оренди земельних ділянок від 6 листопада 2008 року, укладених між ОСОБА_2 та ПП Веселий Роздол виконані не самим ОСОБА_2, а іншою особою (особами) (а.с. 116-118).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно із ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі договір укладається в письмовій формі та відповідно до ст. 18 цього Закону набуває чинності після його державної реєстрації.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підписання договору оренди землі безпосередньо сторонами є основною і обов'язковою умовою його вчинення. Якщо експертизою підтверджено, що одна із сторін його не підписувала, це є підставою для визнання договору недійсним за ст. ст. 203, 215 ЦК України як такого, що вчинений поза волею учасника правочину.

Таким чином, встановивши, що укладення оспорюваних правочинів не відповідало внутрішній волі ОСОБА_2, суд дійшов правильного висновку, що є підстави, передбаченні статтями 203 , 215 ЦК України для визнання цих правочинів недійсними.

Разом з тим, суд першої інстанції, відмовляючи у застосуванні строку позовної давності про яке просило ПП Веселий Роздол , виходив з того, що відповідач не довів переконливими доказами щодо обізнаності позивача про існування договорів ще у 2008 році.

Між тим з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

У пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі роз'яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Твердження ОСОБА_2 що строк звернення до суду ним пропущено з поважних причин, оскільки він не знав і не міг дізнатися про порушення їх прав раніше, є безпідставними та такими, що не ґрунтується на встановлених судом обставинах справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

ОСОБА_2 посилається на те, що він дізнався про наявність укладених від його імені договорів оренди, лише в 2016 році після смерті матері у відділі Держгеокадастру у Доманівському районі Миколаївської області.

Між тим, як вбачається з відповіді відділу Держгеокадастру у Доманівському районі Миколаївської області від 12 січня 2017 року, звернень ОСОБА_2 щодо надання копій договорів оренди земельних ділянок, укладених між останнім та ПП Веселий Роздол в архіві листування за 2014 - 2016 роки не виявлено (а.с.58).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_5 І-ФП №172736, виданого виконавчим комітетом Фрунзенської сільської ради Доманівського району Миколаївської області 12 березня 2013 року, наданого в суді апеляційної інстанції, мати позивача - ОСОБА_6 померла 10 березня 2013 року (а.с227).

Крім того, в своїй позовній заяві позивач посилається про те, що належними йому на праві власності земельними ділянками користувалася його мати. Вказані обставини ОСОБА_2 підтвердив в суді апеляційної інстанції та пояснив, що після смерті матері у 2014-2015 роках особисто отримував оренду плату у відповідача, про що свідчать надані ПП Веселий Роздол відомості з підписом позивача (а.с.197-2014).

Належних та допустимих доказів на спростування можливості отримати договори з 2008 року по 2016 рік позивачем не надано.

Таким чином, твердження позивача про те, що тільки у 2016 році він зміг отримати договори оренди належних йому земельних ділянок після чого звернувся до суду, спростовуються встановленими обставинами справи.

Отже, наведене свідчить проте, що ОСОБА_2 ще з 2008 року знав про користування належними йому земельними ділянками відповідачем та схвалював ці обставини.

Між тим, з позовними вимогами до суду ОСОБА_2 звернувся лише у вересні 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, оскільки відповідачем було заявлено про застосування наслідків пропуску цього строку.

За таких обставин, рішення суду на підставі п. 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Веселий Роздол задовольнити.

Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного підприємства Веселий Роздол про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

ОСОБА_7

Повний текст постанови виготовлено 6 квітня 2018 року.