Рішення

від 30.03.2018 по справі 826/6349/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 30 березня 2018 року                      № 826/6349/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енгельхарт СТП (Україна)» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Енгельхарт СТП (Україна)» (далі – позивач, ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)») з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.02.2017 №0007951404 та від 23.02.2017 №0008021404 в частині, нескасованій рішенням Державної фіскальної служби України від 28.04.2017 №3278/6/99-99-11-01-01-25. Разом з тим, позивач подав заяву про зміну предмету позову від 11.07.2017, в якій зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 23.02.2017 №0007951404 відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України вважається відкликаним, у зв'язку з чим відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 10.05.2017 №0021171404, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції  у розмірі 18  268 грн. На підставі зазначеного, позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 11.07.2017, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 23.02.2017 №0007911404, від 23.02.2017 №0008021404 та від 10.05.2017 №0021171404. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, які складені на підставі висновків, що не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявні всі первинні документи, які супроводжували господарські операції з постачання сільськогосподарської продукції в зазначений період, що дає право на формування податкових вигод, а висновки акту перевірки не містять факту порушення позивачем податкового законодавства. Позивач вважає твердження відповідача в акті перевірки необґрунтованими, а винесені оскаржувані рішення в частині реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Прометей-Грейн», ПП «Мост Строй ЛТД», ТОВ «Прометей-Голд», ТОВ «Агро.С.С.», ТОВ «Реалагро-центр» незаконними та такими, що підлягають скасуванню в цій частині. Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити. Відповідач подав до суду письмові заперечення проти позовних вимог, в яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити, та зазначив, що відповідач при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. З урахуванням вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 13.07.2017) суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи. При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)» (код ЄДРПОУ 39112319) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 25.02.2014 по 30.09.2016, про що складено акт від 24.01.2017 №20/26-15-14-01-03/39112319. Згідно висновків, викладених в акті від 24.01.2017 №20/26-15-14-01-03/39112319, перевіркою встановлено порушення: пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» від 20.10.1999 №246 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, пунктів 6, 11, 12, 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996, пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 №168/704, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 57  030,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2016 року – 28092,00 грн., за півріччя 2016 року – 57030,00 грн., за 3 квартали 2016 року на суму 57030,00 грн.; пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.1, пункту 198,6 статті 198, пункту 200.1 пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2016 року в сумі 2  939  244,00 грн.; пункту 200.1 пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування у березні 2016 року на 1  541  262,00 грн., у квітні 2016 року – 186  379,00 грн., у липні 2016 року – 18  082  215,00 грн., у серпні 2016 року – 2  380  686,00 грн., у вересні 2016 року – 3  227  948,00 грн. Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач подав заперечення на акт від 09.02.2017 №09/02-17. За результатами розгляду заперечень, ГУ ДФС у м. Києві надало відповідь позивачу листом від 20.02.2017 №3659/10/26-15-14-01-03 про залишення без змін висновків акту від 24.01.2017 №20/26-15-14-01-03/39112319. На підставі висновків акта перевірки 23.02.2017 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001041401, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 71  288,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями – 57  030 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 14  258 грн.; №0007911404, відповідно до якого виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при надання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16  665  112 грн.; №0007951404, згідно якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2  024  702,00 грн.; №0008021404, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8  753  378 грн., визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 217  762 грн., та застосовані штрафні санкції у розмірі 2  188  344,50 грн. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)» скористалось своїм правом відповідно до статті 56 Податкового кодексу України та 03.03.2017 подало до Державної фіскальної служби України скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження. За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України винесено рішення від 28.04.2017 №3278/6/99-99-11-01-01-25, яким скасовані: податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 23.02.2017 №0001041401 в частині встановленого перевіркою завищення ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)» витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату за 3 квартали 2016 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником грошовими коштами на користь ТОВ «Лаур Агротрейд» та не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 3 квартали 2016 року, і у відповідній частині штрафні санкції та податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 23.02.2017 №0007911404, №0007951404, №0008021404 в частині визначення перевіркою податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з реалізації сої, кукурудзи, пшениці, ячменю на експорт і у відповідній частині штрафні санкції, а в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін. У зв'язку з частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення від 23.02.2017 №0007951404 відповідно до пункту 60.1.3. статті 60 Податкового кодексу України оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.02.2017 №0007951404 вважається відкликаним з дня надходження до платника податків нового податкового повідомлення-рішення. На підставі викладеного податковим органом прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 10.05.2017 №0021171404, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 18  268 грн. Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 23.02.2017 №0007911404, №0008021404 та від 10.05.2017 №0021171404 протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, звернувся з відповідним позовом до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді у позивача були взаємовідносини з рядом контрагентів: ПП «Мост Строй ЛТД» (код 35396776), ТОВ «Лаур Агротрейд» (код 39846864), ТОВ «Прометей-Грейн» (код 38694075), ТОВ «Реалагро-Центр» (код 38688742), ТОВ «Прометей-Голд» (код 39139456), ТОВ «Агро.С.С.» (код 39775118). За результатами аналізу наявної інформації контролюючим органом встановлено відсутність придбаних реалізованих товарів від ПП «Мост Строй ЛТД» (код 35396776), ТОВ «Лаур Агротрейд» (код 39846864), ТОВ «Прометей-Грейн» (код 38694075), ТОВ «Реалагро-Центр» (код 38688742), ТОВ «Прометей-Голд» (код 39139456), ТОВ «Агро.С.С.» (код 39775118), що, на думку відповідача, свідчить про те, що правочини між позивачем та вищевказаними підприємствами здійсненні без мети настання реальних наслідків. Оскільки реальність та можливість вчинення даних господарських операцій у вказаних постачальників відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, не задекларований на папері, на думку податкового органу, у ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Статтями 138-140 Податкового кодексу України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов'язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності. Отже, для визначення правильності нарахування податку на прибуток, платнику податків необхідно починаючи з 01.01.2015 встановити чи правильно було розраховано фінансовий результат до оподаткування за відповідний період та яким чином спірні операції повинні відображатись в бухгалтерському обліку платника податків. Відповідно до розділу І «Загальні положення» Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 28.02.2013 за №336/22868 (із змінами та доповненнями) витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. До складу активів входять, зокрема, і грошові кошти (грошові кошти (гроші) – готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. Статтею 4 «Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Виходячи з вищевикладеного, якщо операції платника податків з придбання товарів, робіт(послуг) визнані контролюючим органом як такі, що містять ознаки нереальності, то, відповідно, платник податків не має права відображати такі операції як операції з придбання товарів, робіт (послуг). В той же час, такі операції повинні відображатись згідно бухгалтерського обліку відповідно до їх сутності, фактичного змісту. Таким чином, платник податків не має права відображати в бухгалтерському обліку витрати щодо товарів, робіт (послуг), поставка яких містить ознаки нереальності, оскільки операції з придбання та використання товарів, робіт (послуг) в діяльності платника податків фактично не здійснювались. Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх фактичне здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Поряд з цим, відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Згідно з підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з: вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України. Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу. Пунктом 189.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання. Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податків у інших платників товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Між тим, згідно приписів пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Як вбачається з акту перевірки за результатами опрацювання податкових періодів виявлено відсутність права у ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)» на отримання бюджетного відшкодування та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, зокрема, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення за даними ІС «Податковий блок» встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності позивача та його контрагентів. Взаємовідносини ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)» з ПП «Мост Строй ЛТД» (код 35396776), ТОВ «Лаур Агротрейд» (код 39846864), ТОВ «Прометей-Грейн» (код 38694075), ТОВ «Реалагро-Центр» (код 38688742), ТОВ «Прометей-Голд» (код 39139456), ТОВ «Агро.С.С.» (код 39775118) ґрунтувалися на договірних правовідносинах, а саме на договорах поставки, за якими постачальник зобов'язується продати (поставити) та передати, а покупець прийняти та оплатити товар – сільськогосподарську продукцію українського походження, на умовах, передбачених вказаними договорами, переважно на умовах СРТ (перевезення оплачене до ТОВ «ТІС-Зерно», Порт Южний, причал 16) згідно Інкотермс в редакції від 2010. Загальна кількість товару, ціна, загальна вартість товару, умови поставки товару зазначаються у договорах. За результатами поставки товару та на виконання умов договорів поставки контрагенти позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підтвердження транспортування спірного товару до матеріалів справи залучені товарно-транспортні накладні, а зберігання товару підтверджується складськими квитанціями. Оплата за товар була здійснена позивачем на підставі рахунків-фактур та підтверджується платіжними дорученнями. Разом з тим, за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періодів виникнення від'ємного значення за даними ІС Податковий блок перевіркою встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності завищення податкового кредиту за квітень 2016 року в сумі 154225,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Прометей-Грейн» (код 38694075) за рахунок зменшення податкових зобов'язань ТОВ «Прометей-Грейн» згідно акту від 30.06.2016 №290/14-03-14-02/38694075 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Прометей-Грейн» (код 38694075), складеного ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якому зафіксовано, що ТОВ «Прометей-Грейн» проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Перевіркою встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання ТОВ «Прометей-Грейн» сої українського походження врожаю 2015 року у ТОВ «Нигрум» (код 40112563). Відтак, ТОВ «Прометей-Грейн» та ТОВ «Нигрум» не могли реалізувати сою українського походження врожаю 2015 року на адресу ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)». Також, у перевіряємому періоді за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності, а саме завищення податкового кредиту згідно АС «Податковий блок» за березень 2016 року на суму ПДВ 1510048,99 грн. по взаємовідносинах з ПП «Мост Строй ЛТД» (код 35396776). ПП «Мост Строй ЛТД» не подано податкову звітність за березень 2016 року, податкові накладні та розрахунки до них за березень 2016 року зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних вчасно на суму ПДВ 1510048,99 грн. та відповідно включені ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)» до складу податкового кредиту у березні 2016 року, відображені у додатку 5,1 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень 2016 року. За результатами вивчення первинних документів ПП «Мост Строй ЛТД», виписаних на адресу ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)», встановлено, що при аналізі зареєстрованих податкових накладних у періоді з 01.06.2015 по 31.03.2016 було придбано зерна кукурудзи у кількості 1970 тон кукурудзи 3 класу в період – 462,98 тон, в свою чергу ПП «Мост Строй ЛТД» у березні 2016 року, на адресу ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)» реалізовано зерно кукурудзи 3 класу урожаю 2015 року, кукурудзи 3 класу врожаю 2015 року у кількості 6804,957 тон. Виходячи із наведеного з перевищення об'єму реалізації над об'ємом придбання, в тому числі, відсутність у ПП «Мост Строй ЛТД» земельних ділянок, виробничих потужностей, персоналу, необхідного для забезпечення процесу вирощування, збирання, зберігання сільгосппродукції свідчить про неможливість здійснення господарських операцій у зв'язку з відсутністю факту його законного введення в обіг та відсутність факту реального одержання (купівлі) ПП «Мост Строй ЛТД», засвідчує неможливість формування ним відповідного активу та нереальність здійснення ПП «Мост Строй ЛТД» постачання (продажу) на адресу ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)». За результатами аналізу наявної інформації встановлено відсутність придбання реалізованого товару у відповідній кількості, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)» та ПП «Мост Строй ЛТД» за період березень 2016 року на загальну суму 9  060  293,94 грн., у тому числі ПДВ – 1510048,99 грн. здійснені без мети настання реальних наслідків. Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою також вставлені взаємовідносини позивача з ТОВ «Прометей-Голд» (код 39139456) щодо поставки ячменю 3 класу українського походження врожаю 2016 року. За результатами проведеної ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, де перебуває на обліку ТОВ «Прометей-Голд», встановлено, що останнім порушено пункт 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з реалізації сільськогосподарської продукції в адресу контрагентів-покупців на загальну суму ПДВ 33  115  445,41 грн., у тому числі по ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)» за період липень 2016 року на суму ПДВ 1  620  041,45 грн. За результатами аналізу наявної інформації встановлено відсутність придбання реалізованого товару, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)» та ТОВ «Прометей-Голд» за період липень 2016 року здійсненні без мети настання реальних наслідків, ТОВ «Прометей-Голд» фактично не могло реалізувати ячмінь. Також у перевіряємому періоді у позивача були взаємовідносини з ТОВ «Агро.С.С.» (код 39775118) на підставі договору поставки соняшника українського походження, врожаю 2016 року. Згідно Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Агро.С.С.» в адресу позивача виписані податкові накладні з номенклатурою: насіння соняшника, українського походження, врожаю 2016 року, 1726,3 тон на суму ПДВ 2  792  026,06 грн. У період з червня по вересень 2016 року у позивача були взаємовідносини з ТОВ «Реалагро-Центр» (код 38688742) на підставі договору поставки пшениці українського походження. Згідно Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Реалагро-Центр» в адресу ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)» виписано податкові накладні з номенклатурою пшениця 6 класу, українського походження, врожаю 2015 року, пшениця фуражна 5 класу, українського походження, врожаю 2016 року, пшениця 3 класу, українського походження, врожаю 2016 року, ячмінь 3 класу, українського походження, врожаю 2016 року 3681,093 тон на суму ПДВ 2391837,88 грн. Водночас, після проведеного аналізу зареєстрованих податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних по ТОВ «Агро.С.С.» та ТОВ «Реалагро-Центр» та постачальників вищезазначених підприємств, виходячи з вищенаведених фактів з перевищення об'єму реалізації над об'ємом придбання свідчить про неможливість здійснення господарських операцій у зв'язку з відсутністю фактів його законного введення в обіг та відсутність факту реального одержання (купівлі) ТОВ «Агро.С.С.» та ТОВ «Реалагро-Центр» у досліджуваному та попередніх звітних періодах, засвідчує недійсність (неможливість) формування ними відповідного активу та доказує фіктивність введення в обіг ідентифікаційного товару та нереальність здійснення ТОВ «Агро.С.С.» та ТОВ «Реалагро-Центр» постачання (продажу) в адресу ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)». Оскільки реальність та можливість вчинення вищевказаних господарських операцій у постачальників ПП «Мост Строй ЛТД», ТОВ «Прометей-Грейн», ТОВ «Реалагро-Центр», ТОВ «Прометей-Голд», ТОВ «Агро.С.С.» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Беручи до уваги викладене, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача щодо відсутності придбання реалізованих товарів у квітні 2016 року ТОВ «Прометей-Грейн», у березні 2016 року від ПП «Мост Строй ЛТД», у червні-вересні 2016 року від ТОВ «Реалагро-Центр», у липні 2016 року від ТОВ «Прометей-Грейн», у вересні 2016 року від ТОВ «Агро.С.С.», що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)» та вказаними підприємствами за період березень 2016 року на суму ПДВ 1541262 грн., квітень 2016 року – 186379,00 грн., червень 2016 року – 362662,50 грн., у липні 2016 року – 2877132 грн., у серпні 2016 року – 983829 грн., у вересні 2016 року – 2820381 грн. здійснені без мети настання реальних наслідків. Оскільки реальність та можливість вчинення даних господарських операцій у постачальників ПП «Мост Строй ЛТД», ТОВ «Прометей-Грейн», ТОВ «Реалагро-Центр», ТОВ «Прометей-Голд», ТОВ «Агро.С.С.» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Таким чином, ТОВ «Енгельхарт СТП (Україна)» в порушення вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2016 року на 1541262 грн., за квітень 2016 року на 186379,00 грн., за липень 2016 року на 18082215 грн., за серпень 2016 року – 2380686 грн., за вересень 2016 року – 3227948 грн. В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Суд у взаємозв'язку з наведеним також враховує, що наявність оплати на користь контрагентів сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку самостійною підставою для формування спірних сум вигод, оскільки, крім іншого, рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій. Представлені позивачем суду первинні фінансово-господарські документи до уваги судом не приймаються, адже складені формально задля здійснення господарських операцій з вигодою для третіх осіб, вказані документи жодним чином не доказують факту надання відповідних послуг. Як зазначив Верховний суд України у своїй постанові від 14.03.2017 року, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди. Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для зменшення розміру податкових зобов'язань внаслідок зменшення бази оподаткування (витрати за податковим законодавством), одержання права на податкове вирахування (податковий кредит), одержання права на податкову пільгу. Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують наведеного та не доводять зворотного. У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В даному випадку позивачем в порядку виконання обов'язку не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають. Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають. Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, В И Р І Ш И В: У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Енгельхарт СТП (Україна)» відмовити повністю. Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                І.А. Качур