Ухвала

від 05.04.2018 по справі 910/3944/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА м. Київ 05.04.2018Справа №  910/3944/18 Суддя Шкурдова Л.М., розглянувши заяву приватного підприємства «Ольховий» про забезпечення позову, ВСТАНОВИВ: 02.04.2018 року приватне підприємство «Ольховий» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 35  659,65 грн, що належать або підлягають передачі або сплаті приватному підприємству «Приватна фірма «Силует». Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Приватне підприємство «Ольховий» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «Приватна фірма «Силует» про розірвання договору №3010/17 7905 від 30.10.2017р., стягнення з ПП «Приватна фірма «Силует» авансового платежу в розмірі 31  758,00 грн, 3901,65 грн неустойки. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов укладеного сторонами договору було перераховано аванс в розмірі 31  758,00 грн за виконання обумовлених договором робіт, однак відповідач роботи не виконав, суму авансу не повернув, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Подана заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідачем не виконано обумовлені договором роботи, зокрема не виготовлено та не поставлено позивачу двері, в зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із претензією щодо поставки  товару або повернення перерахованої суми авансу, однак направлена відповідачу претензія останнім не отримана та повернулась позивачу, що свідчить про умисне неотримання відповідачем кореспонденції з метою уникнення відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Заявник зазначає, що відповідач почав уникати зустрічей із представниками позивача, перестав відповідати на телефонні дзвінки, а відтак вказує на існування реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення виконання відповідачем рішення суду в майбутньому. Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник посилається на неотримання відповідачем претензії від позивача та уникнення від зустрічей та телефонних розмов із представником позивача. Суд зазначає, що заява про забезпечення позову повинна містити обґрунтування необхідності застосування конкретного заходу забезпечення позову. Заявник просить суд застосувати  накладення арешту на грошові кошти відповідача як захід забезпечення позову. Забезпечення позову може мати місце за наявності хоча б однієї з таких умов: невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Відповідно до вимог ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову повинна містити обґрунтування необхідності застосування конкретного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо). Заявником в поданій заяві не зазначено які саме відповідачем вчиняються дії, спрямовані на виведення грошових коштів зі своїх рахунків,  доказів здійснення відповідачем  реалізації свого майна, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем останнім суду не надано. Заявником не зазначено яким саме чином одноразове направлення ним претензії відповідачу та її неотримання останнім свідчить про те, що рішення суду в майбутньому буде виконати неможливо чи його виконання буде ускладнене, оскільки неотримання листа відповідачем  не вказує на вчинення відповідачем дій відносно свого майна, які б були  спрямовані на виведення майна чи коштів, за рахунок яких, у разі задоволення позову, позивач мав би можливість задовольнити свої позовні вимоги. На підтвердження того, що відповідач ухиляється  від зустрічей із позивачем та телефонних розмов  заявником жодних доказів суду не надано. Суд відзначає, що можливе ухилення відповідача від отримання претензій позивача та від здійснення досудового вирішення спору може свідчити лише про порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, а не на вчинення ним фактичних дій, спрямованих на істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому, у разі його задоволення. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Суд вважає, що у заяві про забезпечення позову заявником не вказано яким саме чином невжиття заходу забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, а заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування можливого ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.  Позивачем не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно, що належить відповідачеві. Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист його прав чи законних інтересів, в зв'язку з чим заява про забезпечення позову  задоволенню не підлягає. З огляду на викладене та керуючись статтями 136-140, 234, 235 ГПК України, господарський суд міста Києва УХВАЛИВ: 1. В задоволенні заяви приватного підприємства «Ольховий» про забезпечення позову – відмовити. Дана ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.235 ГПК України та може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду у встановлені ст.256 ГПК України  строки.                         Суддя                                                                                    Л.М. Шкурдова