Постанова

від 15.03.2018 по справі 808/1609/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 березня 2018 року м. Дніпросправа № 808/1609/17

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Лукманової О.М.,

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року (суддя Лазаренко М.С., м. Запоріжжя, повний текст постанови складено 23.10.2017 року) у справі № 808/1609/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вневідомча охорона до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2017 року ТОВ Вневідомча охорона (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до Запорізької об'єднаної ДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002408291401 від 26.12.2016 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.10.2017 року позовні вимоги ТОВ Вневідомча охорона задоволено.

Відповідач - Запорізька об'єднана ДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області, не погоджуючись з постановою від 23.10.2017 року подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що суд при прийнятті рішення не врахував, що суб'єкт господарювання ТОВ Промспецпоставка , який є контрагентом позивача, у своїй діяльності не створює реальних дій по передачі товарів, та метою діяльності якого є проведення фіктивних господарських операцій. Апелянт вказував, що господарські операції позивача з ТОВ Промспецпоставка не є фактичними, оскільки не відповідають основній діяльності контрагента, не встановлено дійсність надання товарів, не встановлено ланцюг придбання товарів самим контрагентом, контрагент не має виробничих потужностей, тобто у нього відсутні наймані працівники для здійснення будь-яких дій по виконанню взятих на себе договірних зобов'язань. Апелянт вказував на операції, здійснені позивачем зі своїм контрагентом, які не пов'язані з господарською діяльністю товариства, операції не підтверджені всіма первинними документами, відсутні акти приймання-передачі товарів, оплата за отримані товари, використання їх у власній діяльності позивачем. Апелянт зазначив, що при перевірці позивача встановив, що первинні документи, які повинні підтверджувати факт здійснення господарських операцій, складені з порушеннями, інші первинні документи взагалі відсутні. Апелянт вказував, що стосовно посадових осіб ТОВ Промспецпоставка порушено кримінальні провадження щодо фіктивності підприємства, які на момент ухвалення постанови судом першої інстанції не були закриті.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит позивачем сформований на підставі виданих контрагентом податкових накладних, контрагент позивача є платником податків та спроможний здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням договору поставки. Суд першої інстанції дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентом ТОВ Промспецпоставка є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом здійснення господарсько-договірних операцій, надані товари були використані з метою виконання інших взятих на себе договірних зобов'язань. З наданих до матеріалів справи первинних документів визначено, що після обробки придбаних матеріалів позивачем було здійснено реалізацію виготовленої продукції іншим суб'єктам. Суд вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит. Відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Промспецпоставка . Суд першої інстанції вказував, що посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень щодо посадових осіб ТОВ Промспецпоставка , є необґрунтованими, оскільки, порушення кримінального провадження стосовно контрагента ТОВ Промспецпоставка не може бути підставою для притягнення до юридичної відповідальності позивача, належним та допустимим доказом не здійснення контрагентом господарської діяльності.

Відповідно до матеріалів справи, з 23.11.2016 року по 29.11.2016 року, Запорізькою об'єднаною ДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Вневідомча охорона , з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.03.2016 року - 30.04.2016 року по податку на прибуток за 3 квартали 2016 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Промспецпоставка , за результатами якої складено акт № 130/08291401/31616053 від 06.12.2016 року. Висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ Вневідомча охорона п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Промспецпоставка у березні - квітні 2016 року всього за 3 квартал 2016 року у сумі 503447,00 грн.; встановлено порушення пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого ТОВ Вневідомча охорона завищено податковий кредит на суму ПДВ 559386,00 грн., сформований від ТОВ Промспецпоставка та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та р. 18.1, що сплачується до державного бюджету, на суму 270152,00 грн. Висновки акту податковий орган обґрунтовує відсутністю фактичного отримання ТОВ Вневідомча охорона товарно-матеріальних цінностей від ТОВ Промспецпоставка .

На підставі акта перевірки 130/08291401/31616053 від 06.12.2016 року податковою інспекцією 26.12.2016 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0002408291401, яким ТОВ Вневідомча охорона було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 839079,00 грн., з яких за основним платежем 559386,00 грн. та за штрафними санкціями - 279693,00 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до ДФС України із скаргою про його перегляд. Рішенням ДФС України від 25.04.2017 року №8819/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги, скасовано податкове повідомлення-рішення Запорізької об'єднаної ДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області від 26.12.2016 року № 00024108291401, яке також було прийнято на підставі акту перевірки, в частині донарахування податку на прибуток по операціях за період 2016 року, податкове повідомлення-рішення від 26.12.2016 року № 0002408291401 залишено без змін, скаргу задоволено частково.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ Промспецпоставка (постачальник) укладено договір поставки від 29.01.2016 року № 478/5886, згідно умов договору постачальник зобов'язувався передати у власність покупця, покупець зобов'язувався прийняти та оплати товар, якість, найменування, кількість та ціна товару визначаються у накладних. Господарські взаємовідносини з ТОВ Промспецпоставка було відображено позивачем у бухгалтерській та податковій звітності.

За результатами виконання договору ТОВ Промспецпоставка видало ТОВ Вневідомча охорона податкові накладні, що підтверджується витягом з реєстру податкових накладних. Позивач сплатив за отриманий товар відповідно до видаткових накладних, наявних в матеріалах справи. Поставка товару (джерело живлення ИБП-12В-3А, адаптер Дунай-ТМ , модуль Дунай КЖ тощо) була здійснена на підставі рахунків-фактур № ФС-0000047 від 31.03.2016 року, № СФ-0000047 від 29.04.2016 року, та видаткових накладних № РН-0000047 від 31.03.2016 року, № РН-0000067 від 29.04.2016 року. Оплата за отриманий товар згідно договору підтверджується копіями платіжних доручень № 279 від 18.04.2016 року на суму 216925,13 грн., № 343 від 10.05.2016 року на суму 220000,00 грн., № 357 від 17.05.2016 року на суму 202614,19 грн., № 380 від 20.05.2016 року на суму 940450,18 грн., № 459 від 23.06.2016 року на суму 358025,75 грн., № 460 від 23.06.2016 року на суму 341974,25 грн., № 476 від 29.06.2016 року на суму 600000,00 грн., № 501 від 06.07.2016 року на суму 360000,00 грн., № 516 від 18.07.2016 року на суму 116325,06 грн. Відповідно до умов договору, перевезення вантажу здійснювалось силами постачальника.

Відповідно до матеріалів справи, придбані у ТОВ Промспецпоставка товари - електрообладнання було поставлено на складський облік та видавалось згідно відомостей обліку видачі обладнання.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.03.2015 року, ТОВ Вневідомча охорона є діючим підприємством, видами діяльності якого є діяльність приватних охоронних служб.

Встановлено, що придбані у ТОВ Промспецпоставка товари, були отримані таким контрагентом на підставі договору купівлі-продажу № 09/2016 від 01.03.2016 року, що укладений між ТОВ Промспецпоставка та ТОВ Сіріус Павер , та на підставі видаткових накладних. Відповідно до листа ТОВ Промспецпоставка від 10.08.2017 року № 10, обладнання, яке було реалізовано позивачу придбане у різні періоди 2016 року у ТОВ Старкам , ТОВ Данк Торг , ТОВ Проф-Альянс , ТОВ Сіріус Павер .

Запорізька об'єднана ДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області, обґрунтовує свою позицію щодо фіктивності господарських відносин позивача з ТОВ Промспецпоставка , наявністю кримінальних справ відносно посадових осіб ТОВ Промспецпоставка .

Відповідно до заперечень податкової інспекції, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено матеріали досудового розслідування № 42016000000000345 від 01.02.2016 року, за фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 368 КК України, відносно посадових осіб різних підприємств у тому числі ТОВ Промспецпоставка . Також, встановлено, що на розслідуванні у Департаменті спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України перебуває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001195 від 20.04.2017 року за фактом організації перевищення влади та службових повноважень, отримання неправомірної вигоди в особливо великих розмірах.

Листом Генеральної прокуратури України від 11.08.2017 року року за № 23/1/1-32773-14-420 повідомлено Запорізький окружний адміністративний суд, що розслідування у кримінальних провадження № 42016000000000345 та № 42017000000001195 завершено, під час досудового розслідування службові особи ТОВ Промспецпоставка та інші особи, причетні до створення та пов'язані з діяльністю вказаного суб'єкта господарської діяльності, до кримінальної відповідальності у кримінальних провадженнях № 42016000000000345 та № 42017000000001195 не притягувались.

Відповідно до листа Генеральної прокуратури України від 21.09.2017 року № 17/1/6-28765-17, адресованого ГУ ДФС в Запорізькій області, у кримінальному провадженні № 12015000000000474 від 07.08.2015 року слідчим не досліджувались факти можливої протиправної діяльності ТОВ Сіріус Павер , ТОВ Мелк трейд , ТОВ Старкам , ТОВ Аркана голд .

Таким чином, відносно контрагента ТОВ Промспецпоставка кримінальне провадження відсутнє, тобто посадові особи такого товариства не визнані винними у веденні фіктивного підприємництва. Відносно посадових осіб ТОВ Старкам , ТОВ Сіріус Павер , у яких ТОВ Промспецпоставка придбало електротовари, які були перепродані ТОВ Вневідомча охорона , кримінальне провадження відсутнє, посадові особи таких підприємств винними у вчинені кримінального правопорушення не визнавались.

В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень, відповідно до яких ТОВ Вневідомча охорона отримувало кошти від інших суб'єктів господарювання за ремонт, установку охоронного обладнання. Тобто, придбане у ТОВ Промспецпоставка електрообладнання було використане позивачем для ведення власної господарської діяльності.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов'язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання, тобто отримання товарів для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Позивачем підтверджені витрати, як засіб оплати за отримані від контрагента товари (електрообладнання) , наявні докази руху коштів, зміна майнового стану та активів позивачем доведена.

Згідно п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Варто вказати, що контрагент позивача ТОВ Промспецпоставка на момент виконання договору був зареєстрований як платник податку на додану вартість, мало право виписувати податкові накладні, які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що договір, який був укладений між ТОВ Вневідомча охорона та ТОВ Промспецпоставка щодо поставки товарів - визнаний судом недійсним або розірваний з ініціативи сторін. Податкова інспекція не наділена правом визначати які договори є нікчемними, і відповідно до цього не має права створювати певні наслідки з своїх припущень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно віднесено суми сплачені при отримані послуг до сум валових витрат та правомірно сформовано податковий кредит. Витрати, здійсненні позивачем як засіб оплати за отримані товари підтверджуються копіями платіжних доручень. Ознакою дійсності господарських операцій є зміна майнового стану платника податків, зміна його активів. Головною ознакою комерційної корисності від придбаних товарів є їх використання у своїй власній діяльності та у кінцевому результаті отримання прибутку.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено реальність господарських операцій позивача з контрагентом, прослідковується мета замовлення та отримання товарів, їх використання у власній господарській діяльності.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та вважає, що податковим органом не доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року у справі № 808/1609/17 - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, відповідно до ст., ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Ю.В. Дурасова