Постанова

від 28.11.2019 по справі 808/1609/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа № 808/1609/17

адміністративне провадження № К/9901/47793/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Бившевої Л.І., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року (суддя Лазаренко М.С.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року (колегія у складі суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А., Дурасової Ю.В.) у справі № 808/1609/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вневідомча охорона до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Вневідомча охорона (далі - позивач, Товариство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізької області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на час укладення та виконання договорів контрагент позивача був зареєстрований в ЄДРПОУ як юридична особа, перебував на обліку як платник податків, у тому числі був платником податку на додану вартість. Господарські операції підтверджені первинними документами, які надано у повному обсязі до податкового органу.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 23 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення № 0002408291401 від 26 грудня 2016 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з доводами якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство зазначає, що вважає касаційну скаргу безпідставною та просить залишити скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що податковим органом проведена документальна виїзна позапланова перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 березня 2016 року по 30 квітня 2016 року по податку на додану вартість та по податку на прибуток за 3 квартали 2016 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Промспецпоставка . За результатами перевірки складено акт № 130/0829140/31616053 від 6 грудня 2016 року.

Перевіркою встановлено, серед іншого, порушення вимог:

- підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пунктів 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено податковий кредит на суму 559 386,00 грн та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за березень 2016 року на 289 234,00 грн та квітень 2016 року на суму 270 152,00 грн.

26 грудня 2016 року на підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00002408291401 яким збільшено Товариству грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 839 079,00 грн, в т.ч. 559 386,00 грн за основним платежем та 279 693,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між Товариством (Покупець) та TOB Промспецпоставка (Продавець) укладено договір №478/5886 від 29 січня 2016 року, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець приймає і оплачує товар (матеріали електротехнічного призначення), найменування, кількість, ціна яких вказана в товарних накладних.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору до матеріалів справи надано рахунки-фактури, видаткові накладні. Оплата придбаного товару підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень. Транспортування товару підтверджено товарно-транспортними накладними, наданими податковому органу до перевірки.

В подальшому товар використано у господарській діяльності позивача, на підтвердження чого матеріали справи містять документи, зокрема відомість обліку видачі обладнання за березень та квітень 2016 року, копії платіжних доручень про сплату монтажних робіт виконаних підприємством та продаж обладнання.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

В касаційній скарзі податковим органом не зазначено про будь-які дефекти первинних документів, наданих позивачем.

В свою чергу, податковий орган стверджує що проведеним аналізом діяльності ТОВ Промспецпоставка , зокрема з аналізу звітності, неможливо встановити походження товару, який в подальшому реалізований позивачу.

До матеріалів справи долучено договір купівлі-продажу № 09/2016 від 1 березня 2016 року між ТОВ Промспецпоставка та ТОВ Сіріус Павер , видаткові накладні. Крім того, позивачем до матеріалів справи додано копію листа директора ТОВ Промспецпоставка від 10 серпня 2017 року, відповідно до якого ТОВ Промспецпоставка повідомило, що обладнання, яке потім було реалізовано позивачу придбане у різні періоди 2016 року у певних підприємств.

Суд погоджується з доводами судів попередніх інстанцій, що позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента. Так, саме позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

Також суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку щодо безпідставності посилань податкового органу на відсутність ТОВ Промспецпоставка за місцезнаходженням, оскільки зазначений факт був встановлений відповідно до акта 7 вересня 2016 року, в той час коли взаємовідносини між позивачем та ТОВ Промспецпоставка відповідно до наданих первинних документів мали місце протягом січня-липня 2016 року.

Суди попередніх інстанцій встановили, а податковий орган не поставив під сумнів, що на час укладення договору ТОВ Промспецпоставка було зареєстроване як юридична особа в ЄДРПОУ, записи про відсутність вказаного підприємства за місцезнаходженням не було внесено, ТОВ Промспецпоставка перебувало на обліку як платник податків, у тому числі податку на додану вартість.

Щодо посилання податкового органу на наявність кримінального провадження № 42016000000000345 від 1 лютого 2016 року за фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, суди попередніх інстанцій встановили, що доказів наявності обвинувальних вироків щодо посадових осіб ТОВ Промспецпоставка суду не надано.

Більше того, з відповіді Генеральної прокуратури України від 11 серпня 2017 року №23/1/1-32773-14-420 на ухвалу суду вбачається, що під час досудового розслідування службові особи ТОВ Промспецпоставка та інші особи, причетні до створення та пов`язані з діяльністю вказаного суб`єкта господарської діяльності до кримінальної відповідальності у кримінальних провадженнях №42016000000000345 та №42017000000001195 не притягувались.

Проте податковий орган в касаційній скарзі знов посилається на існування кримінального провадження № 42016000000000345 від 1 лютого 2016 року, не зазначаючи про встановлення інформації щодо протиправної поведінки позивача або його контрагента.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що доводи податкового органу, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачем не зазначено.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізької області залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі № 808/1609/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

Л.І. Бившева

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду