Рішення

від 06.04.2018 по справі 927/54/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

06 квітня 2018 року м. Чернігів справа № 927/54/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Українська страхова група ,

код ЄДРПОУ 30859524, вул. І. Федорова, 32-А, м. Київ, 03038

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Поліський виробничо-експериментальний завод ,

код ЄДРПОУ 33336034, вул. Малиновського, 32-А, м. Чернігів, 14020

Предмет спору: про стягнення 152638,56 грн

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Поліський виробничо-експериментальний завод , у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 152638,56 грн як відшкодування шкоди у порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини водія відповідача та на транспортному засобі, що належить відповідачу, позивач здійснив виплату страхувальнику - іншій потерпілій стороні страхове відшкодування у розмірі 202638,56 грн. Від страховика відповідача позивач отримав страхове відшкодування у розмірі 50000,00 грн, у межах ліміту, встановленого полісом, а іншу частину сплаченого страхового відшкодування у розмірі 152638,56 грн позивач просить стягнути з відповідача у порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.02.2018 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також цією ухвалою встановлено сторонам строк для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу - п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвала суду від 05.02.2018 отримана відповідачем 06.02.2018.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 21.02.2018.

21.02.2018, тобто у встановлений судом строк, відповідачем подано суду відзив на позовну заяву.

Суд прийняв поданий відповідачем відзив, а справа розглядається з його урахуванням.

Відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив у встановлений строк суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. У своєму відзиві на позов відповідач зазначає, що позивач у позовній заяві посилається на договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-2700/15-2499 від 03.08.2015, укладений між ПрАТ Страхова компанія Українська страхова група та ПІІ Віп-Рент , предметом якого є страхування транспортного засобу RENAULT LOGAN держномер АА3542МТ, проте позивачем вказаного договору не додано до позовної заяви. Натомість, до позовної заяви додано Додаткову угоду №26 до Генерального договору №28-0199-2700/14-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку від 29.10.2013.

Крім того, відповідач зазначає, що згідно зі звітом №0906 від 15.06.2016 про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_1 вартість відновлювального ремонту автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП з урахуванням розцінок спеціалізованого СТО складає 204277,72 грн, у тому числі ПДВ 34046,29 грн. Як вказує відповідач, відповідно до п. 3.4 Звіту коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля складає 0,0880, проте цей коефіцієнт не був взятий до уваги на підставі п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів і був прирівняний до 0,000.

Відповідач вважає, що сама по собі виплата позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування без урахування фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу не має наслідком автоматичного виникнення у страховика за договором обов'язкового страхування обов'язку відшкодувати виплачену суму, якщо така сума розрахована без урахування фізичного зносу транспортного засобу, а у винної особи не виникає обов'язку до відшкодування суми, яка не є фактичними витратами на відновлення пошкодженого майна.

Також відповідач вважає, що до спірних відносин підлягає застосуванню Закон України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , а тому, враховуючи те, що до страховика переходить право вимоги у межах фактичних витрат, які пов'язані з відновленням транспортного засобу з урахуванням франшизи, тому позивач набуває право вимоги на суму, яка визначена виходячи із вартості ремонтних робіт та запчастин без урахування ПДВ (20%), якщо сума страхового відшкодування сплачена безпосередньо потерпілому (докази проведення ремонтних робіт відсутні).

Відповідач вказує, що до позовної заяви не додано жодного доказу, який би підтверджував факт здійснення витрат на відновлення (ремонт) пошкодженого автомобіля, а тільки визначено орієнтовну вартість відновлювального ремонту.

За наведеним розрахунком відповідача вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,0880 становить 158603,22 грн без ПДВ (132138,79 грн (вартість запчастин) - (132138,79 грн * 0,0880) + 38092,64 грн (вартість ремонту та фарбування).

На думку відповідача, у даному випадку перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування не є регресом, а саме суброгацією. Відповідач вважає, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення коштів з відповідача як відшкодування шкоди у порядку регресу.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 29.10.2013 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група (далі - Страховик) та Підприємством з іноземними інвестиціями Віп-Рент (далі - Страхувальник) укладено генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку №28-0199-2700\14-AVIS (далі - Генеральний договір) (а.с. 10-31).

Відповідно до п. 2.1 Генерального договору предметом цього Договору є майнові інтереси Страхувальника, які не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з:

2.1.1 володінням, користуванням та розпорядженням, застрахованими транспортними засобами (ТЗ) та додатковим обладнанням (ДО), встановленим на транспортних засобах, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, що є невід'ємною складовою частиною цього Договору (надалі - Список застрахованих ТЗ ) (Страхування КАСКО);

2.1.2 відшкодуванням Страхувальником або Експлуатантом шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну третіх осіб внаслідок експлуатації застрахованого ТЗ, під час керування застрахованим ТЗ Страхувальником або Експлуатантом, якщо відповідно до чинного законодавства відповідальність за спричинення такої шкоди несе Страхувальник або Експлуатант (Страхування ДЦВ);

2.1.3 завданням шкоди життю, здоров'ю та працездатності водіїв і пасажирів застрахованого ТЗ (Страхування НВ).

Кожний предмет цього Договору підлягає страхуванню відповідно до кожного застрахованого ТЗ, який перебуває у власності та/або розпорядженні та/або користуванні Страхувальником на законних підставах, та/або видається Страхувальником в лізинг, оренду, прокат або іншим чином у користування юридичним або фізичним особам на законних підставах (п. 2.3 Генерального договору).

Відповідно до п. 2.5 Генерального договору застраховані ТЗ чітко визначаються Сторонами згідно процедур даного Договору і відображаються в Списку застрахованих ТЗ (із змінами та доповненнями, внесеними шляхом укладання Сторонами відповідних Додаткових угод, які є невід'ємною складовою частиною даного Договору).

Згідно даного Договору страхові ризики за кожним ТЗ приймаються на страхування шляхом включення їх до Списку застрахованих ТЗ, підписання якого Сторонами підтверджує факт страхування для кожного ТЗ (п. 3.1 Генерального договору).

Відповідно до п. 3.3 Генерального договору у разі набуття Страхувальником нових (додаткових) ТЗ, які підлягають включенню до страхового покриття, такі ТЗ приймаються на страхування на підставі Заяв на страхування, що надаються Страхувальником (його представником) Страховику за типовою формою, шляхом внесення змін до Списку застрахованих ТЗ.

Страхування додаткових ТЗ здійснюється автоматично з дати, яка визначається як:

- дата набуття права власності Страхувальником на ТЗ;

- дата закінчення дії попереднього договору страхування відносно окремого ТЗ (незалежно від того, у якій Страховій компанії було застраховано;

- дата передачі ТЗ власником такого ТЗ Страхувальнику у користування на законних підставах (п. 3.4 Генерального договору).

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 Генерального договору визначено, що страховими ризиками, за цим Договором, по Страхуванню КАСКО є ризик ДТП - пошкодження (знищення) ТЗ та/або його додаткового обладнання внаслідок ДТП.

Відповідно до п.п. 5.1.1 п. 5.1 Генерального договору страховим випадком згідно умов цього Договору по страхуванню КАСКО вважається подія, яка відбулась протягом дії Договору відносно відповідного застрахованого ТЗ, внаслідок подій, визначених у п. 4.1 цього Договору, з настанням якої виникає обов'язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику/Вигодонабувачу.

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до дати виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором у повному обсязі (п. 9.1 Генерального договору).

Період прийняття на страхування окремих ТЗ в рамках даного Договору - з 01.01.2014 по 31.12.2015 (п. 9.2 Генерального договору).

Відповідно до п. 9.3 Генерального договору строк дії цього Договору відносно окремих застрахованих ТЗ, прийнятих на страхування Страховиком, складає 12 місяців з моменту прийняття на страхування цього окремого ТЗ відповідно до п. 3.4 цього Договору, якщо інше не передбачено відповідною Додатковою угодою, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Строк дії Договору щодо окремого застрахованого ТЗ складає 12 місяців та поділений на тримісячні Періоди страхування, які зазначено в Списку застрахованих ТЗ (п. 9.4 Генерального договору).

Цей Договір щодо кожного окремого застрахованого ТЗ вступає в силу з 00 годин 00 хвилин дати, визначеної відповідно до п. 3.4 цього Договору, та зазначеної як початок першого Періоду страхування, який зазначено у Списку застрахованих ТЗ або у відповідному Додатку до нього і діє до 24 годин 00 хвилин дати закінчення останнього періоду страхування (п. 9.5 Генерального договору).

Розмір безумовної франшизи по кожному та будь-якому страховому випадку по страхуванню КАСКО складає 0,00 грн (п. 11.1.2 Генерального договору).

Відповідно до п.п. 12.1.1 п. 12.1 Генерального договору Страхувальник має право одержати страхове відшкодування (страхову виплату) при настанні страхового випадку відповідно до умов цього Договору.

При настанні страхового випадку по Страхуванню КАСКО Страховик зобов'язаний протягом 5 робочих днів після надання Страхувальником всіх необхідних документів, зазначених у Розділі 14 цього Договору, що підтверджують факт настання Страхового випадку та розмір збитків, скласти Страховий акт або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (п.п. 12.4.8 п. 12.4 Генерального договору).

Перелік документів, які Страхувальник зобов'язаний надати Страховику при настанні випадку за будь-яким ризиком, зазначений у п.п. 14.2.1 п. 14.2 Генерального договору.

Відповідно до п.п. 14.2.2. п. 14.2 Генерального договору при настанні страхового випадку по Страхуванню КАСКО додатково до документів, вказаних в п. 14.2.1, надаються наступні документи:

14.2.2.1 документи, що підтверджують вартість відновлювального ремонту, необхідного для відновлення пошкодженого застрахованого ТЗ та/або додаткового обладнання, які обираються Страховиком за одним або кількома із нижченаведених варіантів:

- документи ремонтних підприємств (наряд-замовлення, калькуляції, рахунки), де буде здійснено відновлювальний ремонт пошкодженого застрахованого ТЗ із зазначенням переліку відновлювальних робіт, їх вартість, вартість деталей, що замінюються і та ін.;

- документи, що підтверджують оплату виконання відновлювальних робіт (у разі, якщо ремонт здійснювався за рахунок Страхувальника);

- висновок незалежної експертизи, у разі її проведення (якщо вона замовлялась Страхувальником, за погодженням із Страховиком).

Відповідно до п. 15.2 Генерального договору у разі настання страхових випадків за ризиками, зазначеними у п. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.4, 4.1.4, 4.1.5 та 4.1.6 цього договору, а також у разі завдання збитків внаслідок пошкодження застрахованого ТЗ, які він отримав під час, внаслідок або після викрадення (незаконного заволодіння), страхове відшкодування розраховується за наступною формулою (за відсутності Конструктивної загибелі ТЗ):

СВ = МЗ (ВВР) + ВТ + ОПНЕ +ВДКО - Фр -НЧСП - ВЗПО, де

СВ - сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті;

МЗ - матеріальний збиток, який дорівнює вартості відновлювального ремонту (ВВР). ВВР розраховується за наступною формулою:

ВВР = ВД + ВР + ВМ, де

ВД - вартість деталей, вузлів, агрегатів, що замінюється;

ВР - вартість робіт, необхідних для відновлювального ремонту ТЗ;

ВМ - вартість матеріалів та деталей одноразового використання.

Вартість відновлювального ремонту розраховується виходячи з цін на деталі, вузли, агрегати тощо та матеріали, що діяли на день страхового випадку. Перелік та вид відновлювальних робіт, кількість нормогодин на ті, чи інші роботи, обсяг матеріалів для відновлювального ремонту розраховується за нормативами, визначеними заводом-виробником ТЗ.

ВТ - витрати на транспортування (послуги евакуатора) пошкодженого ТЗ до ремонтного підприємства (СТО) або місця його зберігання (постійного або тимчасового), а також доцільні витрати, пов'язані із рятуванням автомобіля та зменшенням розміру збитку ;

ОПНЕ - оплата послуг незалежного експерта, включаючи доцільні витрати на роботи на СТО, зазначені в п. 5.3.3;

ВДКО - витрати на довідки компетентних органів щодо причини та обставин настання страхового випадку;

Фр - безумовна франшиза, зазначена в Договорі. Безумовна франшиза вираховується завжди;

НЧСП - несплачені частини страхового платежу (у разі Конструктивної загибелі ТЗ або незаконного заволодіння застрахованим ТЗ);

ВЗПО - відшкодування збитків причетною особою (крім франшизи). Розмір збитків, відшкодованих Страхувальнику у будь-якій формі, особою, причетною до настання страхового випадку.

Пунктом 15.4 Генерального договору встановлено, що у разі Конструктивної загибелі ТЗ (якщо витрати на відновлювальний ремонт перевищують 75% страхової суми на застрахований ТЗ) Страховик розраховує розмір страхового відшкодування наступним чином:

СВ = СС-ВЗ+ ВТ + ОПНЕ +ВДКО - Фр -НЧСП - ВЗПО, де:

СС - страхова сума на окремий застрахований ТЗ, обумовлена Договором.

ВЗ - вартість залишків ТЗ після страхового випадку.

Вартість залишків ТЗ може бути розрахована, на розсуд Страховика, як на підставі висновку експерта, так і на підставі ринкового попиту на відповідні залишки. В останньому випадку Страховик може запропонувати Страхувальнику особу (осіб), згідний придбати залишки ТЗ за ціну, узгоджену зі Страховиком. Майнові права на ТЗ у цьому випадку залишаються у Страхувальника.

Згідно з п. 18.1 Генерального договору виплата страхового відшкодування (страхова виплата) здійснюється Страховиком відповідно до умов цього Договору та законодавства України на підставі страхового акту та усіх необхідних і належним чином оформлених документів, обумовлених цим Договором.

Додатковою угодою №6 від 26.12.2014 сторони Генерального договору внесли зміни до номеру цього договору, виклавши його у наступній редакції: №28-0199-2700\15-AVIS (а.с. 32).

06.08.2015 між Страховиком та Страхувальником укладено додаткову угоду №76, відповідно до п. 1 якої на підставі заяви на страхування №232-28 від 06.08.2015, згідно з п. 3.4, 3.7 Договору, Сторони дійшли згоди, а Страховик прийняв рішення прийняти нові (додаткові) ТЗ, у зв'язку з чим внести зміни до Додатку №1 до Договору, а саме Список застрахованих ТЗ доповнено, зокрема, автомобілем RENAULT LOGAN 2015 р.в., державний номер НОМЕР_2, строк дії Генерального договору відносно цього транспортного засобу - з 05.08.2015 по 04.08.2016, вигодонабувач - ПАТ Кредобанк (а.с. 33).

22.05.2016 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю, зокрема, вантажного автомобілю MAN, державний номер НОМЕР_3, яким керував водій ОСОБА_1, та легкового автомобіля RENAULT LOGAN, державний номер НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_2, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №92291882 від 08.06.2016 (а.с. 42).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СВС 069416 транспортний засіб MAN F2000, державний номер НОМЕР_3, зареєстрований за ТОВ Поліський ВЕЗ (а.с. 41).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХТ 334061 транспортний засіб RENAULT LOGAN, державний номер НОМЕР_2, зареєстрований за Підприємством з іноземними інвестиціями Віп-Рент (а.с. 34).

У зв'язку з порушенням 22.05.2016 ОСОБА_1, який працював водієм на Поліському експериментальному заводі, правил дорожнього руху, 22.05.2016 інспектором патрульної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 39).

Внаслідок ДТП автомобіль RENAULT LOGAN зазнав пошкоджень, а тому 26.05.2016 Підприємство з іноземними інвестиціями Віп-Рент звернулось до ПрАТ Страхова компанія Українська страхова група із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 82-83).

15.06.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю Асистанська компанія Українська служба допомоги складено звіт №0906 про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля RENAULT LOGAN, держномер АА3542МТ, (далі - Звіт від 15.06.2016 №0906) відповідно до якого вартість відновлювального ремонту цього автомобіля у результаті його пошкодження при ДТП з урахуванням розцінок спеціалізованого СТО складає 204277,72 грн, у тому числі ПДВ - 34046,29 грн. Згідно з ремонтною калькуляцією вартість робіт становить 15565,50 грн, додаткові витрати - 243,00 грн, фарбування - 22284,14 грн, запасні частини - 132138,79 грн, загальна вартість ремонту без ПДВ - 170231,43 грн, ПДВ (20%) - 34046,29 грн, вартість робіт з ПДВ - 204277,72 грн (а.с. 45-68).

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 16.06.2016 у справі №754/7385/16-П визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 340,00 грн (а.с. 44).

30.06.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю Асистанська компанія Українська служба допомоги складено звіт №0906-1 про оцінку працездатних складових частин автомобіля RENAULT LOGAN, держномер АА3542МТ, (далі - Звіт від 30.06.2016 №0906-1) відповідно до якого їх вартість складає 59792,44 грн (а.с. 69-81).

Листом від 11.08.2016 №211-33902/16 ПАТ Кредобанк повідомив, що ним, як Вигодонабувачем, прийнято рішення про надання дозволу на виплату страхового відшкодування у розмірі 202638,56 грн ПІІ Віп-Рент (власник майна та Страхувальник за Генеральним Договором) за страховим випадком, який стався з автомобілем Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 87).

Страхове відшкодування у розмірі 202638,56 грн визначено у розрахунку, виконаним ПрАТ Страхова компанія Українська страхова група відповідно до умов Генерального договору (а.с. 86).

Відповідно до страхового акту №ДККА-50853 від 16.08.2016, складеного ПрАТ Страхова компанія Українська страхова група , розмір страхового відшкодування Підприємству з іноземними інвестиціями Віп-Рент у результаті настання страхового випадку становить 202638,56 грн (а.с. 85).

На підставі платіжних доручень №14907 від 16.08.2016 на суму 102638,56 грн та №14912 від 17.08.2016 на суму 100000,00 грн позивачем перераховано ПІІ Віп-Рент страхове відшкодування у загальному розмірі 202638,56 грн (а.с.83-84).

У зв'язку з тим, що транспортний засіб MAN F2000, державний номер НОМЕР_3, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/4608262 від 03.06.2015 (а.с. 90) на момент скоєння ДТП був застрахований у ПрАТ Страхова компанія Уніка , позивач звернувся до останнього із заявою №26618 від 21.09.2016 про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу у розмірі 202638,56 грн (а.с. 91-92).

Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Уніка згідно з платіжним дорученням №034543_9ТО36/276 від 29.09.2016 перераховано позивачу страхове відшкодування у розмірі 50000,00 грн, у межах ліміту, встановленого у полісі АЕ/4608262 від 03.06.2015 (а.с. 93).

07.02.2017 ПрАТ Страхова компанія Українська страхова група на адресу ТОВ Поліський виробничо-експериментальний завод направлено регресну вимогу №27314 від 06.02.2017, у якій позивач просив відповідача сплатити регресну заборгованість у розмірі 152638,56 грн (а.с. 94-96).

Листом №11 від 20.02.2017 відповідач надав відповідь на вказану регресну вимогу, у якій просив позивача надати інформацію та документи, необхідні відповідачу для прийняття рішення щодо сплати коштів (а.с. 97-99).

Листом №28259 від 11.09.2017 позивач надав відповідачу відповідь на лист №11 від 20.02.2017, у якому просив останнього повернутись до розгляду регресної вимоги та сплатити заборгованість у розмірі 152638,56 грн (а.с. 100-101).

У зв'язку з несплатою відповідачем вказаної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 152638,56 грн, як відшкодування шкоди у порядку регресу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:

1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Як встановлено судом, відповідно до додаткової угоди №76 від 06.08.2015, яка є невід'ємною частиною Генерального договору, ПрАТ Страхова компанія Українська страхова група застраховано автомобіль RENAULT LOGAN 2015 р.в., державний номер НОМЕР_2, який зареєстрований за ПІІ Віп-Рент . Строк дії Генерального договору відносно цього транспортного засобу - з 05.08.2015 по 04.08.2016.

Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що позивачем не додано вказаного у позовній заяві договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-2700/15-2499 від 03.08.2015, а натомість, додано Додаткову угоду №26 до Генерального договору №28-0199-2700/14-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку від 29.10.2013.

Хоча у позовній заяві не вказано посилання саме на додаткову угоду №76 до Генерального договору та зазначено датою укладення договору страхування спірного ТЗ 03.08.2015, замість 06.08.2015, проте наявні в матеріалах справи документи не спростовують факт того, що на момент настання страхового випадку 22.05.2016 зазначений автомобіль був застрахований у ПрАТ Страхова компанія Українська страхова група , а отже положення Генерального договору підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Статтею 9 Закону України Про страхування передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування.

Статтею 990 Цивільного кодексу України та частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Оскільки автомобіль RENAULT LOGAN, державний номер НОМЕР_2, 22.05.2016 потрапив у ДТП, тобто відповідно до умов Генерального договору настав страховий випадок, 26.05.2016 Страхувальник - Підприємство з іноземними інвестиціями Віп-Рент звернувся до ПрАТ Страхова компанія Українська страхова група із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні, регулюються Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Частинами 1 та 6 ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення."

Оцінка вартості відновлювального ремонту та оцінка працездатних складових частин автомобіля RENAULT LOGAN, держномер АА3542МТ, здійснювалась Товариством з обмеженою відповідальністю Асистанська компанія Українська служба допомоги (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №202/15 від 16.03.2015 Фонду державного майна України); проведення оцінки доручено експерту-оцінювачу ОСОБА_3 (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №334 від 27.02.2002).

Зазначені оцінки була проведена на підставі Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 (далі - Національний стандарт), Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 (далі - Методика), комп'ютерної системи для складання ремонтних калькуляцій AUDATEX , довідника Бюлетень автотоварознавця , випуск №83, 2015 рік.

Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Відповідно до п. 1.3 Методики вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.

Методика застосовується, зокрема, з метою, визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ (п.п. е п. 1.4 Методики).

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики).

Відповідно до п. 2.3, 2.4 Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з п. 7.20, 7.21 Методики вартість технічно справних складників визначається на підставі результатів їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу, а у разі необхідності - дефектування.

Вартість технічно справних складників визначається відповідно до вимог пункту 7.36 та підпунктів 8.5.10 - 8.5.12 пункту 8.5 цієї Методики з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та з відніманням вартості робіт з їх демонтажу, діагностування, дефектування, витрат, пов'язаних з їх продажем у регіоні (складські, транспортні, торговельні витрати та інше), суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів та прибутку, що очікується від реалізації складників на вторинному ринку. Зазначені витрати, окрім вартості робіт з демонтажу, діагностування, дефектування складників, мають бути задані як вихідні дані замовника оцінки або визначені залученими до оцінки фахівцями у галузі економіки.

Відповідно до п. 8.1 Методики для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.

Пунктом 8.2 Методики визначено, що вартість матеріального збитку (У), завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов:

а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість,

С >= С ,

вр

де С - вартість відновлювального ремонту, грн;

вр

б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ за умови, що С = С ,

врз

С = С + С + С х (1-Е ) ,

врз р м с з

де: С - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;

р

С - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;

м

С - вартість нових складників, що підлягають заміні під час

с

ремонту, грн;

ВТВ - величина втрати товарної вартості;

в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.

Згідно з п. 8.3 Методики в інших випадках вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (С ) та величини ВТВ за формулою

врз

У = С + С + С х (1-Е ) + ВТВ.

р м с з

Відповідно до п. 8.6 Методики величина ВТВ характеризує фізичний знос, який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду, а також унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Величина ВТВ нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ (п. 8.6.1 Методики).

Величина ВТВ КТЗ не нараховується, якщо строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших КТЗ (п. 8.6.2 Методики).

Таким чином, величина втрати товарної вартості при визначенні вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля RENAULT LOGAN 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_2, не нараховувалась, оскільки, строк експлуатації його не перевищує семи років.

Так, для визначення вартості матеріального збитку, що підлягає відшкодуванню власнику автомобіля RENAULT LOGAN, держномер АА3542МТ, проводилась ідентифікація КТЗ, визначались обсяг і номенклатура робіт з відновлювального ремонту КТЗ, перелік необхідних складових та матеріалів, ринкова вартість КТЗ за формулою, визначеною у п. 7.3 Методики, коефіцієнт фізичного зносу складових КТЗ за формулою, визначеною у п. 7.37 Методики.

Жодних обґрунтувань неправомірності проведення Звіту від 15.06.2016 №0906 та Звіту від 30.06.2016 №0906-1 відповідач не надав.

Судом встановлено, що позивач на підставі поданої Страхувальником заяви та складеного Страховиком страхового акту виплатив ПІІ Віп-Рент страхове відшкодування у розмірі 202638,56 грн, що підтверджується наданими платіжними дорученнями №14907 від 16.08.2016 та №14912 від 17.08.2016.

Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частина 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України закріплює, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У своїй позовній заяві позивач посилається на норми ст. 1191 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, та просить суд стягнути з відповідача 152638,56 грн, як відшкодування шкоди у порядку регресу.

Дослідивши характер спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Таким законом, зокрема, нормами ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України Про страхування закріплено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди або за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

І регрес, і суброгація виникають на підставі закону. Проте між зазначеними поняттями існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Ці інститути мають різний режим правового регулювання. Регрес регулюється загальними нормами цивільного права про відшкодування позадоговірної шкоди (стаття 1191 Цивільного кодексу України), а для суброгації відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" встановлений особливий правовий режим.

Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку.

У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах має місце суброгація, а тому застосуванню підлягають, зокрема, норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» , якими забезпечено право страховику отримати відшкодування у межах фактичних здійснених ним витрат шляхом покладення на страховика, що застрахував цивільно-правову відповідальність особи, яка заподіла шкоду, обов'язку відшкодувати шкоду у межах страхової суми (ліміту), виходячи з її оціненого розміру та з урахуванням франшизи, та, у випадку недостатності даних сум, покладення обов'язку сплати різниці на заподіювача шкоди.яка регулюється ст. 993 Цивільного кодексу України.

Таким чином, норми ст. 1191 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах застосуванню не підлягають, оскільки регламентують право зворотньої вимоги (регресу).

За наведених обставин, суд приймає доводи відповідача, що до позивача не перейшло право регресної вимоги, а виникло саме право у порядку суброгації.

При цьому, господарський суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, оскільки відповідно до положень ГПК України господарські суди розглядають справи за позовами суб'єктів господарської діяльності, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги), а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 922/51/15.

Отже, саме лише посилання позивача не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, не є безумовною підставою для відмовлення у позові.

Згідно зі ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а тому в силу вимог статті 1194 Цивільного кодексу України на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, як на власника джерела підвищеної небезпеки - учасника ДТП, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

Таким чином, страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 зі справи № 910/3650/16 та зі справи № 910/32969/15).

Як встановлено судом, цивільно-правову відповідальність власника автомобіля MAN F2000, державний номер НОМЕР_3, застраховано у ПрАТ Страхова компанія Уніка на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/4608262 від 03.06.2015.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 3 Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6 цього Закону).

Відповідно до п. 9.1, 9.2, 9.4 ст. 9 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов'язанні ним є страховик).

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Оскільки страховик (ПрАТ Страхова компанія Українська страхова група ) виплатив страхувальнику (ПІІ Віп-Рент ) страхове відшкодування у розмірі 202638,56 грн, він звернувся до страховика відповідача (ПрАТ Страхова компанія Уніка ), яким застраховано автомобіль MAN F2000, державний номер НОМЕР_3, що відповідно до наданих документів скоїв зіткнення, з вимогою про відшкодування виплаченої суми.

Тобто, позивач реалізував своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до ПрАТ Страхова компанія Уніка , оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останнє надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.

У свою чергу, ПрАТ Страхова компанія Уніка сплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 50000,00 грн, у межах страхової суми, зазначеної у полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/4608262 від 03.06.2015.

У зв'язку з неотриманням страхового відшкодування у повному розмірі, позивач звернувся з вимогою до відповідача сплатити решту відшкодування у розмірі 152638,56 грн, яку останній в порушення наведених правових норм не виконав.

Щодо доводів відповідача про те, що заявлений розмір страхового відшкодування невірно обраховано, оскільки при оцінці вартості відновлювального ремонту не враховано коефіцієнт фізичного зносу автомобілю, значення його становить 0,0880, та у суму страхового відшкодування включено податок на додану вартість, який, як вважає відповідач, з посиланням на п. 36.2 ст. 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , не підлягає відшкодуванню, суд зазначає наступне.

Як вбачається з розділу 3.4 Звіту від 15.06.2016 №0906, оцінювачем розраховано коефіцієнт фізичного зносу складових КТЗ, значення якого становить 0,0880.

Відповідно до п. 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ;

3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів;

5 років - для мототехніки.

Згідно з п. 7.39 Методики винятком стосовно використання зазначених вимог є:

а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний);

б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації;

в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Обґрунтувань та доказів щодо наявності винятків, зазначених у п. 7.39 Методики, відповідачем суду не надано.

З огляду на те, що строк експлуатації спірного ТЗ, як вже встановлено судом, не перевищує семи років, суд дійшов висновку, що коефіцієнт фізичного зносу складових КТЗ відповідно до п. 7.38 Методики правомірно не був застосований.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що визначення вартості відновлювального ремонту автомобілю RENAULT LOGAN було проведено відповідно до Методики, а доводи відповідача щодо неврахування коефіцієнту фізичного зносу 0,0880 судом відхиляються.

Відповідач вважає, що позивач набуває право вимоги у сумі, яка визначена виходячи із вартості ремонтних робіт та запчастин без врахування ПДВ (20%), оскільки сума страхового відшкодування сплачена безпосередньо потерпілому.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Системний аналіз Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів дає підстави для висновку, що стаття 36 цього Закону, яка, при цьому, має назву Прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати регламентує порядок та межі здійснення страхового відшкодування потерпілій внаслідок ДТП особі (або її страховику у порядку суброгації) лише страховиком винуватої у ДТП особи, а не самим винуватцем (страхувальником).

Як вже зазначалось судом, правовідносини між потерпілою особою (або її страховиком у порядку суброгації) та винуватцем ДТП регулюються саме положеннями ст. 993, 1194 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а відтак положення Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , зокрема п. 36.2 ст. 36, у спірних правовідносинах застосуванню не підлягають.

З огляду на викладене, відхиляються судом і доводи відповідача про відсутність документів, які підтверджують факт здійснення витрат на відновлення пошкодженого автомобіля.

Не регулюють зазначені норми Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і підстави виключення податку на додану вартість при визначенні збитків у разі конструктивної загибелі транспортного засобу.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Інших обґрунтувань та доказів щодо неправомірності визначення понесених потерпілим збитків, а відтак і розміру страхового відшкодування, відповідачем суду не надано.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Інші пояснення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За наведених обставин у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Поліський виробничо-експериментальний завод (код ЄДРПОУ 33336034, вул. Малиновського, 32-А, м. Чернігів, 14020) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група (код ЄДРПОУ 30859524, вул. І. Федорова, 32-А, м. Київ, 03038) 152638,56 грн страхового відшкодування та 2289,60 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Суддя В.В. Шморгун