Постанова

від 05.07.2018 по справі 927/54/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2018 р. Справа№ 927/54/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Ковальчук Р.Ю.

учасники справи:

позивача не з'явився

відповідача Лутай Н.М. довіреність № 59 від 04.06.18

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод",

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 06.04.2018

у справі № 927/54/18 (суддя Шморгун В.В.)

позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група",

код ЄДРПОУ 30859524, вул. І. Федорова, 32-А, м. Київ, 03038

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод",

код ЄДРПОУ 33336034, вул. Малиновського, 32-А, м. Чернігів, 14020

предмет спору: про стягнення 152638,56 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод", у якому позивач просив суд стягнути з відповідача 152638,56 грн як відшкодування шкоди у порядку регресу.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2018 у справі №927/54/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод" (код ЄДРПОУ 33336034, вул. Малиновського, 32-А, м. Чернігів, 14020) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (код ЄДРПОУ 30859524, вул. І. Федорова, 32-А, м. Київ, 03038) 152638,56 грн страхового відшкодування та 2289,60 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду обґрунтоване тим, що враховуючи системний аналіз Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дає підстави для висновку, що стаття 36 цього Закону, яка, при цьому, має назву "Прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати" регламентує порядок та межі здійснення страхового відшкодування потерпілій внаслідок ДТП особі (або її страховику у порядку суброгації) лише страховиком винуватої у ДТП особи, а не самим винуватцем (страхувальником). Отже, правовідносини між потерпілою особою (або її страховиком у порядку суброгації) та винуватцем ДТП регулюються саме положеннями ст. 993, 1194 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а відтак положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема п. 36.2 ст. 36, у спірних правовідносинах застосуванню не підлягають.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2018 у справі № 927/54/18 повністю і ухвалити нове рішення, яким: "відмовити повністю в задоволенні позовних вимог представника Приватного акціонерного товариства "Українська страхова група" Шаталової Тетяни Валеріївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо- експериментальний завод" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Судові витрати у справі покласти на Приватне акціонерне товариство "Українська страхова група".

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, таким, що прийнято з неповним встановленням обставин, що мають значення для справи, прийнятого з неправильним дослідженням та оцінкою доказів, в зв'язку з порушенням норм судом першої інстанції норм процесуального права.

Як стверджує відповідач, підставою для задоволення позовних вимог про стягнення суми відшкодування з апелянта в порядку регресу позивач зазначає договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-2700/15-2499 від 03.08.2015. При цьому, позивачем ані до позовної заяви, ані пізніше не подано суду оригіналу чи копії зазначеного договору. Жодних інших договорів, на підставі яких заявлявся позов, позивачем у позовній заяві не зазначено. При цьому, апелянт у своєму відзиві на позовну заяву вказував суду та позивачеві на зазначений факт.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2018 у справі №927/54/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., судді Калатай Н.Ф., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 927/54/18, розгляд справи призначено на 12.06.2018.

25.05.2018 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд відхилити апеляційну скаргу та залишити в силі рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2018 у справі №927/54/18.

При цьому, позивач у своєму відзиві зазначав стосовно твердження апелянта зазначеного в апеляційній скарзі, а саме стосовно того, що позивачем не подано копії Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-2700/15-2499 від 03.08.2015, що до позовної заяви були додані копії Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-2700/14-AVIS від 29.10.2013, Додаткової угоди № 6 від 26.12.2014 та Додаткової угоди № 76 від 06.08.2015, які підтверджують факт того, що на момент настання страхового випадку транспортний засіб Renault Logan д.н.з АА 3542 МТ був застрахований в компанії позивача. З приводу посилання позивача в позовній заяві на норму ст. 1191 Цивільного кодексу України повідомляємо, що господарський суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, оскільки відповідно до положень ГПК України господарські суди розглядають справи за позовами суб'єктів господарської діяльності, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги), а не самі по собі посилання на певну норму права. У зв'язку з вищевикладеним на думку позивача апеляційна скарга є безпідставною.

Також, 25.05.2018 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами.

У зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2018 у справі №927/54/18 визначена колегія для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод" у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод" до провадження у визначеному складі суддів.

В судове засідання, яке відбулось 12.06.2018 не з'явились представники позивача та відповідача. Розгляд справи було відкладено на 05.07.2018.

05.07.2018 в судовому засіданні був присутній представник відповідача, який просив суд задовольнити вимоги апеляційної скарги та скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2018.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

29.10.2013 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - Страховик) та Підприємством з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" (далі - Страхувальник) укладено генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку №28-0199-2700\14-AVIS (далі - Генеральний договір).

Відповідно до п. 2.1 Генерального договору предметом цього Договору є майнові інтереси Страхувальника, які не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з:

2.1.1 володінням, користуванням та розпорядженням, застрахованими транспортними засобами (ТЗ) та додатковим обладнанням (ДО), встановленим на транспортних засобах, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, що є невід'ємною складовою частиною цього Договору (надалі - "Список застрахованих ТЗ") (Страхування КАСКО);

2.1.2 відшкодуванням Страхувальником або Експлуатантом шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну третіх осіб внаслідок експлуатації застрахованого ТЗ, під час керування застрахованим ТЗ Страхувальником або Експлуатантом, якщо відповідно до чинного законодавства відповідальність за спричинення такої шкоди несе Страхувальник або Експлуатант (Страхування ДЦВ);

2.1.3 завданням шкоди життю, здоров'ю та працездатності водіїв і пасажирів застрахованого ТЗ (Страхування НВ).

Кожний предмет цього Договору підлягає страхуванню відповідно до кожного застрахованого ТЗ, який перебуває у власності та/або розпорядженні та/або користуванні Страхувальником на законних підставах, та/або видається Страхувальником в лізинг, оренду, прокат або іншим чином у користування юридичним або фізичним особам на законних підставах (п. 2.3 Генерального договору).

Відповідно до п. 2.5 Генерального договору застраховані ТЗ чітко визначаються Сторонами згідно процедур даного Договору і відображаються в Списку застрахованих ТЗ (із змінами та доповненнями, внесеними шляхом укладання Сторонами відповідних Додаткових угод, які є невід'ємною складовою частиною даного Договору).

Згідно даного Договору страхові ризики за кожним ТЗ приймаються на страхування шляхом включення їх до Списку застрахованих ТЗ, підписання якого Сторонами підтверджує факт страхування для кожного ТЗ (п. 3.1 Генерального договору).

Відповідно до п. 3.3 Генерального договору у разі набуття Страхувальником нових (додаткових) ТЗ, які підлягають включенню до страхового покриття, такі ТЗ приймаються на страхування на підставі Заяв на страхування, що надаються Страхувальником (його представником) Страховику за типовою формою, шляхом внесення змін до Списку застрахованих ТЗ.

Страхування додаткових ТЗ здійснюється автоматично з дати, яка визначається як:

- дата набуття права власності Страхувальником на ТЗ;

- дата закінчення дії попереднього договору страхування відносно окремого ТЗ (незалежно від того, у якій Страховій компанії було застраховано;

- дата передачі ТЗ власником такого ТЗ Страхувальнику у користування на законних підставах (п. 3.4 Генерального договору).

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 Генерального договору визначено, що страховими ризиками, за цим Договором, по Страхуванню КАСКО є ризик "ДТП" - пошкодження (знищення) ТЗ та/або його додаткового обладнання внаслідок ДТП.

Відповідно до п.п. 5.1.1 п. 5.1 Генерального договору страховим випадком згідно умов цього Договору по страхуванню КАСКО вважається подія, яка відбулась протягом дії Договору відносно відповідного застрахованого ТЗ, внаслідок подій, визначених у п. 4.1 цього Договору, з настанням якої виникає обов'язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику/Вигодонабувачу.

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до дати виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором у повному обсязі (п. 9.1 Генерального договору).

Період прийняття на страхування окремих ТЗ в рамках даного Договору - з 01.01.2014 по 31.12.2015 (п. 9.2 Генерального договору).

Відповідно до п. 9.3 Генерального договору строк дії цього Договору відносно окремих застрахованих ТЗ, прийнятих на страхування Страховиком, складає 12 місяців з моменту прийняття на страхування цього окремого ТЗ відповідно до п. 3.4 цього Договору, якщо інше не передбачено відповідною Додатковою угодою, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Строк дії Договору щодо окремого застрахованого ТЗ складає 12 місяців та поділений на тримісячні Періоди страхування, які зазначено в Списку застрахованих ТЗ (п. 9.4 Генерального договору).

Цей Договір щодо кожного окремого застрахованого ТЗ вступає в силу з 00 годин 00 хвилин дати, визначеної відповідно до п. 3.4 цього Договору, та зазначеної як початок першого Періоду страхування, який зазначено у Списку застрахованих ТЗ або у відповідному Додатку до нього і діє до 24 годин 00 хвилин дати закінчення останнього періоду страхування (п. 9.5 Генерального договору).

Розмір безумовної франшизи по кожному та будь-якому страховому випадку по страхуванню КАСКО складає 0,00 грн (п. 11.1.2 Генерального договору).

Відповідно до п.п. 12.1.1 п. 12.1 Генерального договору Страхувальник має право одержати страхове відшкодування (страхову виплату) при настанні страхового випадку відповідно до умов цього Договору.

При настанні страхового випадку по Страхуванню КАСКО Страховик зобов'язаний протягом 5 робочих днів після надання Страхувальником всіх необхідних документів, зазначених у Розділі 14 цього Договору, що підтверджують факт настання Страхового випадку та розмір збитків, скласти Страховий акт або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (п.п. 12.4.8 п. 12.4 Генерального договору).

Перелік документів, які Страхувальник зобов'язаний надати Страховику при настанні випадку за будь-яким ризиком, зазначений у п.п. 14.2.1 п. 14.2 Генерального договору.

Відповідно до п.п. 14.2.2. п. 14.2 Генерального договору при настанні страхового випадку по Страхуванню КАСКО додатково до документів, вказаних в п. 14.2.1, надаються наступні документи:

14.2.2.1 документи, що підтверджують вартість відновлювального ремонту, необхідного для відновлення пошкодженого застрахованого ТЗ та/або додаткового обладнання, які обираються Страховиком за одним або кількома із нижченаведених варіантів:

- документи ремонтних підприємств (наряд-замовлення, калькуляції, рахунки), де буде здійснено відновлювальний ремонт пошкодженого застрахованого ТЗ із зазначенням переліку відновлювальних робіт, їх вартість, вартість деталей, що замінюються і та ін.;

- документи, що підтверджують оплату виконання відновлювальних робіт (у разі, якщо ремонт здійснювався за рахунок Страхувальника);

- висновок незалежної експертизи, у разі її проведення (якщо вона замовлялась Страхувальником, за погодженням із Страховиком).

Відповідно до п. 15.2 Генерального договору у разі настання страхових випадків за ризиками, зазначеними у п. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.4, 4.1.4, 4.1.5 та 4.1.6 цього договору, а також у разі завдання збитків внаслідок пошкодження застрахованого ТЗ, які він отримав під час, внаслідок або після викрадення (незаконного заволодіння), страхове відшкодування розраховується за наступною формулою (за відсутності Конструктивної загибелі ТЗ):

СВ = МЗ (ВВР) + ВТ + ОПНЕ +ВДКО - Фр -НЧСП - ВЗПО, де

СВ - сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті;

МЗ - матеріальний збиток, який дорівнює вартості відновлювального ремонту (ВВР). ВВР розраховується за наступною формулою:

ВВР = ВД + ВР + ВМ, де

ВД - вартість деталей, вузлів, агрегатів, що замінюється;

ВР - вартість робіт, необхідних для відновлювального ремонту ТЗ;

ВМ - вартість матеріалів та деталей одноразового використання.

Вартість відновлювального ремонту розраховується виходячи з цін на деталі, вузли, агрегати тощо та матеріали, що діяли на день страхового випадку. Перелік та вид відновлювальних робіт, кількість нормогодин на ті, чи інші роботи, обсяг матеріалів для відновлювального ремонту розраховується за нормативами, визначеними заводом-виробником ТЗ.

ВТ - витрати на транспортування (послуги евакуатора) пошкодженого ТЗ до ремонтного підприємства (СТО) або місця його зберігання (постійного або тимчасового), а також доцільні витрати, пов'язані із рятуванням автомобіля та зменшенням розміру збитку ;

ОПНЕ - оплата послуг незалежного експерта, включаючи доцільні витрати на роботи на СТО, зазначені в п. 5.3.3;

ВДКО - витрати на довідки компетентних органів щодо причини та обставин настання страхового випадку;

Фр - безумовна франшиза, зазначена в Договорі. Безумовна франшиза вираховується завжди;

НЧСП - несплачені частини страхового платежу (у разі Конструктивної загибелі ТЗ або незаконного заволодіння застрахованим ТЗ);

ВЗПО - відшкодування збитків причетною особою (крім франшизи). Розмір збитків, відшкодованих Страхувальнику у будь-якій формі, особою, причетною до настання страхового випадку.

Пунктом 15.4 Генерального договору встановлено, що у разі Конструктивної загибелі ТЗ (якщо витрати на відновлювальний ремонт перевищують 75% страхової суми на застрахований ТЗ) Страховик розраховує розмір страхового відшкодування наступним чином:

СВ = СС-ВЗ+ ВТ + ОПНЕ +ВДКО - Фр -НЧСП - ВЗПО, де:

СС - страхова сума на окремий застрахований ТЗ, обумовлена Договором.

ВЗ - вартість залишків ТЗ після страхового випадку.

Вартість залишків ТЗ може бути розрахована, на розсуд Страховика, як на підставі висновку експерта, так і на підставі ринкового попиту на відповідні залишки. В останньому випадку Страховик може запропонувати Страхувальнику особу (осіб), згідний придбати залишки ТЗ за ціну, узгоджену зі Страховиком. Майнові права на ТЗ у цьому випадку залишаються у Страхувальника.

Згідно з п. 18.1 Генерального договору виплата страхового відшкодування (страхова виплата) здійснюється Страховиком відповідно до умов цього Договору та законодавства України на підставі страхового акту та усіх необхідних і належним чином оформлених документів, обумовлених цим Договором.

Додатковою угодою №6 від 26.12.2014 сторони Генерального договору внесли зміни до номеру цього договору, виклавши його у наступній редакції: №28-0199-2700\15-AVIS.

06.08.2015 між Страховиком та Страхувальником укладено додаткову угоду №76, відповідно до п. 1 якої на підставі заяви на страхування №232-28 від 06.08.2015, згідно з п. 3.4, 3.7 Договору, Сторони дійшли згоди, а Страховик прийняв рішення прийняти нові (додаткові) ТЗ, у зв'язку з чим внести зміни до Додатку №1 до Договору, а саме Список застрахованих ТЗ доповнено, зокрема, автомобілем RENAULT LOGAN 2015 р.в., державний номер НОМЕР_1, строк дії Генерального договору відносно цього транспортного засобу - з 05.08.2015 по 04.08.2016, вигодонабувач - ПАТ "Кредобанк".

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2016 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю, зокрема, вантажного автомобілю MAN, державний номер НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_4, та легкового автомобіля RENAULT LOGAN, державний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_5, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №92291882 від 08.06.2016.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 транспортний засіб MAN F2000, державний номер НОМЕР_2, зареєстрований за ТОВ Поліський ВЕЗ.

Відповідно до свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 транспортний засіб RENAULT LOGAN, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований за Підприємством з іноземними інвестиціями "Віп-Рент".

У зв'язку з порушенням 22.05.2016 ОСОБА_4, який працював водієм на Поліському експериментальному заводі, правил дорожнього руху, 22.05.2016 інспектором патрульної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення.

В подальшому, внаслідок ДТП автомобіль RENAULT LOGAN зазнав пошкоджень, а тому 26.05.2016 Підприємство з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" звернулось до ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

15.06.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Асистанська компанія "Українська служба допомоги" складено звіт №0906 про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля RENAULT LOGAN, держномер НОМЕР_1, (далі - Звіт від 15.06.2016 №0906) відповідно до якого вартість відновлювального ремонту цього автомобіля у результаті його пошкодження при ДТП з урахуванням розцінок спеціалізованого СТО складає 204277,72 грн, у тому числі ПДВ - 34046,29 грн. Згідно з ремонтною калькуляцією вартість робіт становить 15565,50 грн, додаткові витрати - 243,00 грн, фарбування - 22284,14 грн, запасні частини - 132138,79 грн, загальна вартість ремонту без ПДВ - 170231,43 грн, ПДВ (20%) - 34046,29 грн, вартість робіт з ПДВ - 204277,72 грн.

Відповідно до постанови Деснянського районного суду м. Києва від 16.06.2016 у справі №754/7385/16-П визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 340,00 грн.

30.06.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Асистанська компанія "Українська служба допомоги" складено звіт №0906-1 про оцінку працездатних складових частин автомобіля RENAULT LOGAN, держномер НОМЕР_1, (далі - Звіт від 30.06.2016 №0906-1) відповідно до якого їх вартість складає 59792,44 грн.

Листом від 11.08.2016 №211-33902/16 ПАТ "Кредобанк" повідомив, що ним, як Вигодонабувачем, прийнято рішення про надання дозволу на виплату страхового відшкодування у розмірі 202638,56 грн ПІІ "Віп-Рент" (власник майна та Страхувальник за Генеральним Договором) за страховим випадком, який стався з автомобілем Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Страхове відшкодування у розмірі 202638,56 грн визначено у розрахунку, виконаним ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" відповідно до умов Генерального договору.

Відповідно до страхового акту №ДККА-50853 від 16.08.2016, складеного ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", розмір страхового відшкодування Підприємству з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" у результаті настання страхового випадку становить 202638,56 грн.

На підставі платіжних доручень №14907 від 16.08.2016 на суму 102638,56 грн та №14912 від 17.08.2016 на суму 100000,00 грн позивачем перераховано ПІІ "Віп-Рент" страхове відшкодування у загальному розмірі 202638,56 грн.

Отже, у зв'язку з тим, що транспортний засіб MAN F2000, державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/4608262 від 03.06.2015 на момент скоєння ДТП був застрахований у ПрАТ "Страхова компанія "Уніка", позивач звернувся до останнього із заявою №26618 від 21.09.2016 про виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу у розмірі 202638,56 грн.

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" згідно з платіжним дорученням №034543_9ТО36/276 від 29.09.2016 перераховано позивачу страхове відшкодування у розмірі 50000,00 грн, у межах ліміту, встановленого у полісі АЕ/4608262 від 03.06.2015.

07.02.2017 ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" на адресу ТОВ "Поліський виробничо-експериментальний завод" направлено регресну вимогу №27314 від 06.02.2017, у якій позивач просив відповідача сплатити регресну заборгованість у розмірі 152638,56 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №11 від 20.02.2017 відповідач надав відповідь на вказану регресну вимогу, у якій просив позивача надати інформацію та документи, необхідні відповідачу для прийняття рішення щодо сплати коштів.

В подальшому, листом №28259 від 11.09.2017 позивач надав відповідачу відповідь на лист №11 від 20.02.2017, в якому просив останнього повернутись до розгляду регресної вимоги та сплатити заборгованість у розмірі 152638,56 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Ст. 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Як встановлено судом, відповідно до додаткової угоди №76 від 06.08.2015, яка є невід'ємною частиною Генерального договору, ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" застраховано автомобіль RENAULT LOGAN 2015 р.в., державний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за ПІІ "Віп-Рент". Строк дії Генерального договору відносно цього транспортного засобу - з 05.08.2015 по 04.08.2016.

Як передбачено частинами 1 та 3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач у апеляційній скарзі вказував, що суд не міг збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, у зв'язку з цим, посилання суду на інші угоди, як на підставу для задоволення позовних вимог, є порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у у відзиві на позов посилався, що позивачем не додано вказаного у позовній заяві договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199-2700/15-2499 від 03.08.2015, а натомість, додано Додаткову угоду №26 до Генерального договору №28-0199-2700/14-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку від 29.10.2013.

Відповідно до рішення суду першої інстанції, судом було вказано, що: Хоча у позовній заяві не вказано посилання саме на додаткову угоду №76 до Генерального договору та зазначено датою укладення договору страхування спірного ТЗ 03.08.2015, замість 06.08.2015, проте наявні в матеріалах справи документи не спростовують факт того, що на момент настання страхового випадку 22.05.2016 зазначений автомобіль був застрахований у ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група", а отже положення Генерального договору підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. .

При цьому суд першої інстанції при розгляді вказаного позову встановив, що до позивача не перейшло право регресної вимоги (як було вказано в позовній заяві), а виникло саме право у порядку суброгації.

Проаналізувавши вищенаведене та вивчивши матеріали справи, колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи в апеляційній скарзі скаржника, виходячи з наступного.

Стосовно повноважень (меж) суду апеляційної інстанції при перегляді рішень суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 269 ГПК України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглядаючи рішення суду від 06.04.2018, колегія суддів встановила, що предметом розгляду є стягнення страхового відшкодування на користь позивача з відповідача. Тобто, в даному випадку, переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції встановив, що підставами позову, які були предметом розгляду у суді при розгляді вказаного позову є саме стягнення відшкодування. Отже враховуючи вищенаведену норму Кодексу, колегія суддів дійшла висновку, про обґрунтованість меж перегляду рішення суду першої інстанції та законність фактів встановлених в ньому.

Стосовно визначення характеру спірних правовідносин, слід вирізняти поняття "регрес" та "суброгація".

Основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов'язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв'язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора.

- Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого від 05.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/3165/17.

- У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України Про страхування встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, то з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування (28 березня 2018 Верховний Суд у справі № 183/791/16-ц та від 28 лютого 2018 року у справі № 521/16989/13-ц.

Натомість регрес - право відповідальної особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким відповідальна особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим і виникло нове - пов'язане саме з регресною вимогою.

У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. Ці інститути мають різний режим правового регулювання. Регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України встановлений особливий правовий режим. Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку. У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику (30 січня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/12500/17.

Завдання майнової шкоди страхувальнику слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором майнового страхування, в якому кредитором є страхувальник, а боржником - страховик.

Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, підставою виникнення якого є завдання шкоди. Одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх завдала, припиняє деліктне зобов'язання, що тягне за собою припинення обов'язку страховика здійснити страхову виплату (п. 4 ч. 1 ст. 991 ЦК України), але не навпаки.

Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування є обов'язком страховика за договором (ст. 988 ЦК України). Така виплата не припиняє деліктного зобов'язання і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов'язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного майнового страхування не є боржником у деліктному зобов'язанні. Тобто заподіювач шкоди залишається зобов'язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування.

Статтею 990 Цивільного кодексу України та частиною 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, автомобіль RENAULT LOGAN, державний номер НОМЕР_1, 22.05.2016 потрапив у ДТП, тому відповідно до умов Генерального договору настав страховий випадок, 26.05.2016 Страхувальник - Підприємство з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" звернувся до ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України). У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні, регулюються Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Частинами 1 та 6 ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення."

Оцінка вартості відновлювального ремонту та оцінка працездатних складових частин автомобіля RENAULT LOGAN, держномер НОМЕР_1, здійснювалась Товариством з обмеженою відповідальністю "Асистанська компанія "Українська служба допомоги" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №202/15 від 16.03.2015 Фонду державного майна України); проведення оцінки доручено експерту-оцінювачу Шатілову В.А. (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №334 від 27.02.2002).

Зазначені оцінки була проведена на підставі Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 (далі - Національний стандарт), Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 (далі - Методика), комп'ютерної системи для складання ремонтних калькуляцій "AUDATEX", довідника "Бюлетень автотоварознавця", випуск №83, 2015 рік.

Відповідно, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Як вбачається з п. 1.3 Методики, вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.

Методика застосовується, зокрема, з метою, визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ (п.п. "е" п. 1.4 Методики).

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики).

Відповідно до п. 2.3, 2.4 Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з п. 7.20, 7.21 Методики вартість технічно справних складників визначається на підставі результатів їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу, а у разі необхідності - дефектування.

Вартість технічно справних складників визначається відповідно до вимог пункту 7.36 та підпунктів 8.5.10 - 8.5.12 пункту 8.5 цієї Методики з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та з відніманням вартості робіт з їх демонтажу, діагностування, дефектування, витрат, пов'язаних з їх продажем у регіоні (складські, транспортні, торговельні витрати та інше), суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів та прибутку, що очікується від реалізації складників на вторинному ринку. Зазначені витрати, окрім вартості робіт з демонтажу, діагностування, дефектування складників, мають бути задані як вихідні дані замовника оцінки або визначені залученими до оцінки фахівцями у галузі економіки.

Відповідно до п. 8.1 Методики для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту.

Пунктом 8.2 Методики визначено, що вартість матеріального збитку (У), завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов:

а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість,

С &g1;= С ,

вр

де С - вартість відновлювального ремонту, грн;

вр

б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ за умови, що С &lb;= С,

вр

С + ВТВ &gn;= С ,

врз

С = С + С + С х (1-Е ) ,

врз р м с з

де: С - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;

р

С - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;

м

С - вартість нових складників, що підлягають заміні під час

с

ремонту, грн;

ВТВ - величина втрати товарної вартості;

в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.

Згідно з п. 8.3 Методики в інших випадках вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (С ) та величини ВТВ за формулою врз

У = С + С + С х (1-Е ) + ВТВ.

р м с з

Відповідно до п. 8.6 Методики величина ВТВ характеризує фізичний знос, який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду, а також унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Величина ВТВ нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ (п. 8.6.1 Методики).

Величина ВТВ КТЗ не нараховується, якщо строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших КТЗ (п. 8.6.2 Методики).

Таким чином, величина втрати товарної вартості при визначенні вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля RENAULT LOGAN 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_1, не нараховувалась, оскільки, строк експлуатації його не перевищує семи років.

Отже, для визначення вартості матеріального збитку, що підлягає відшкодуванню власнику автомобіля RENAULT LOGAN, держномер НОМЕР_1, проводилась ідентифікація КТЗ, визначались обсяг і номенклатура робіт з відновлювального ремонту КТЗ, перелік необхідних складових та матеріалів, ринкова вартість КТЗ за формулою, визначеною у п. 7.3 Методики, коефіцієнт фізичного зносу складових КТЗ за формулою, визначеною у п. 7.37 Методики.

Яки було встановлено судом першої інстанції, жодних обґрунтувань неправомірності проведення Звіту від 15.06.2016 №0906 та Звіту від 30.06.2016 №0906-1 відповідач не надав.

Позивач на підставі поданої Страхувальником заяви та складеного Страховиком страхового акту виплатив ПІІ "Віп-Рент" страхове відшкодування у розмірі 202638,56 грн, що підтверджується наданими платіжними дорученнями №14907 від 16.08.2016 та №14912 від 17.08.2016.

Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частина 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України закріплює, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, нормами ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" закріплено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди або за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

І регрес, і суброгація виникають на підставі закону. Проте між зазначеними поняттями існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Ці інститути мають різний режим правового регулювання. Регрес регулюється загальними нормами цивільного права про відшкодування позадоговірної шкоди (стаття 1191 Цивільного кодексу України), а для суброгації відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" встановлений особливий правовий режим.

Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку.

У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 ЗУ "Про страхування", а частина перша статті 1191 ЦК України - визначає право зворотної вимоги (регресу).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у спірних відносинах має місце суброгація, а тому застосуванню підлягають, зокрема, норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими забезпечено право страховику отримати відшкодування у межах фактичних здійснених ним витрат шляхом покладення на страховика, що застрахував цивільно-правову відповідальність особи, яка заподіла шкоду, обов'язку відшкодувати шкоду у межах страхової суми (ліміту), виходячи з її оціненого розміру та з урахуванням франшизи, та, у випадку недостатності даних сум, покладення обов'язку сплати різниці на заподіювача шкоди.яка регулюється ст. 993 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що правильним і обґрунтованим є застосування до спірних правовідносин статті 993 ЦК України та статті 27 ЗУ "Про страхування", а не статті 1191 ЦК України, оскільки стаття 1191 ЦК України застосовується до деліктних правовідносин, а стаття 993 ЦК України - до договірних, що мають місце у даній справі.

При цьому, статтею 993 ЦК України та статтею 27 ЗУ "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В той час, як відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом

Таким чином, норми ст. 1191 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах застосуванню не підлягають, оскільки регламентують право зворотньої вимоги (регресу).

При цьому, господарський суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, оскільки відповідно до положень ГПК України господарські суди розглядають справи за позовами суб'єктів господарської діяльності, які визначають предмет (матеріально-правову вимогу) та підстави (обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги), а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону.

При цьому, відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а тому в силу вимог статті 1194 Цивільного кодексу України на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, як на власника джерела підвищеної небезпеки - учасника ДТП, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

Таким чином, страховик винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Відповідно судом було встановлено, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля MAN F2000, державний номер НОМЕР_2, застраховано у ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/4608262 від 03.06.2015.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 3 Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6 цього Закону).

Відповідно до п. 9.1, 9.2, 9.4 ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов'язанні ним є страховик).

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Так, як страховик (ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група") виплатив страхувальнику (ПІІ "Віп-Рент") страхове відшкодування у розмірі 202638,56 грн, він звернувся до страховика відповідача (ПрАТ "Страхова компанія "Уніка"), яким застраховано автомобіль MAN F2000, державний номер НОМЕР_2, що відповідно до наданих документів скоїв зіткнення, з вимогою про відшкодування виплаченої суми.

Тобто, позивач реалізував своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до ПрАТ "Страхова компанія "Уніка", оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останнє надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.

У свою чергу, ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" сплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 50000,00 грн, у межах страхової суми, зазначеної у полісі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/4608262 від 03.06.2015.

У зв'язку з неотриманням страхового відшкодування у повному розмірі, в подальшому позивач звернувся з вимогою до відповідача сплатити решту відшкодування у розмірі 152638,56 грн, яку останній в порушення наведених правових норм не виконав.

Як вбачається з розділу 3.4 Звіту від 15.06.2016 №0906, оцінювачем розраховано коефіцієнт фізичного зносу складових КТЗ, значення якого становить 0,0880.

Відповідно до п. 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ;

3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів;

5 років - для мототехніки.

Згідно з п. 7.39 Методики винятком стосовно використання зазначених вимог є:

а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний);

б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації;

в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Обґрунтувань та доказів щодо наявності винятків, зазначених у п. 7.39 Методики, відповідачем суду не надано.

З огляду на те, що строк експлуатації спірного ТЗ, як вже встановлено судом, не перевищує семи років, суд дійшов висновку, що коефіцієнт фізичного зносу складових КТЗ відповідно до п. 7.38 Методики правомірно не був застосований.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення вартості відновлювального ремонту автомобілю RENAULT LOGAN було проведено відповідно до Методики.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2018 у справі №927/54/18 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод".

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліський виробничо-експериментальний завод" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.04.2018 у справі №927/54/18 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/54/18.

Повний текст постанови складено та підписано 16.07.2018.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Ю.Л. Власов

С.І. Буравльов