Постанова

від 02.04.2018 по справі 910/20553/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2018 р. Справа№ 910/20553/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників апеляційного провадження згідно протоколу судового засіданні від 02.04.2018;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВеА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 (дата складання (підписання) повного тексту рішення: 27.12.2017)

у справі № 910/20553/17 (суддя - Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВеА"

про повернення 1 199 038,03 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ІВеА (надалі - відповідач) про стягнення 1 199 038,03 грн, з яких 612 000,00 грн - безпідставно набутих коштів, 54 562,27 грн - процентів річних та 532 475,76 грн - інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір підряду на виконання електромонтажних робіт № 20/10 від 20.10.2014 є неукладеним у зв'язку з неузгодженістю в договорі істотних умов щодо виду, обсягу та конкретної вартості робіт, які складають предмет договору, отже перераховані позивачем на поточний рахунок відповідача в якості авансу за вказаним договором грошові кошти в сумі 612 000,00 грн набуті ТОВ ІВеА без достатньої правової підстави та на підставі статті 1212 ЦК України підлягають поверненню позивачеві. Окрім того, в зв'язку з неповерненням вказаної суми позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення річних та втрати від інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВеА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" 612 000,00 грн - безпідставно отриманих коштів, 54 562,27 грн - процентів річних, 532 475,76 грн - інфляційних нарахувань, 17 985,57 грн - судового збору. Видано наказ.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВеА" 16.01.2018 звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 повністю та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, за доводами апелянта, судом першої інстанції не було враховано ті обставини, що спірний договір підряду № 20/10 від 20.10.2014 виконувався сторонами, що суперечить доводам позивача про його неукладеність. Окрім цього, за доводами апелянта, судом першої інстанції не було враховано тієї обставини, що обов'язок сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку повернення безпідставно набутих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. А тому просив рішення місцевого господарського суду скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові. При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що до апеляційної скарги відповідачем були долучені нові докази, неподання яких до суду першої інстанції жодним чином не було обґрунтовано апелянтом у порядку ст. 269 ГПК України. А тому суд апеляційної інстанції в порядку ч. 3 ст. 269 ГПК України не приймає подані апелянтом нові докази та не роззглядає їх.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 було відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВеА" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/20553/17.

16.02.2018 через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до якого, сторона заперечує проти долучених апелянтом нових документів, мотивуючи тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача, який був присутній на судовому засіданні не подав жодних документів, більше того, вказані документи не стосуються предмету доведення у даній справі, оскільки подані відповідачем нові докази підтверджуються наявність правовідносин відповідача з третіми особами, натомість не доводять факту виконання робіт за спірним договором. А тому просив апеляційну скаргу у даній справі відхилити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Вказаний відзив було подано до суду у визначені процесуальні строки та направлено іншій стороні у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 розгляд апеляційної скарги було призначено на 02.04.2018.

В судовому засіданні 02.04.2018 представник відповідача апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні 02.04.2018 проти задоволення апеляційної скарги у даній справі заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд на підставі ст. 269, 270 ГПК України встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юромаш" (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВеА" (підрядник за договором, відповідач у справі) підписано договір на виконання електромонтажних робіт № 20/10, у порядку та на умовах якого підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, зі своїх матеріалів та/або з матеріалів, обладнання, отриманих від замовника, на власний ризик виконати електромонтажні роботи за адресою: м. Київ, Дарницький район, садове товариство "Бджілка", вул. Садова, 53, ділянки № 124, № 126, № 128 та здати замовникові роботи, передбачені договірною ціною (додаток № 1), який є невід'ємною частиною даного договору, і в обумовлений цим договором строк, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну та проектну документацію (за наявності), забезпечити своєчасне фінансування виконання робіт, прийняти виконані роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт і матеріалів.

Згідно з пунктом 5.1 договору договірна ціна робіт визначається на основі договірної ціни (додаток 1), що є невід'ємною частиною даного договору, і складає 612 000 грн. 00 коп. з ПДВ.

У відповідності до пункту 6.1 договору сторони погодили, що строк виконання робіт становить 45 робочих днів з моменту перерахування підряднику авансу, надання будівельного майданчику (фронту робіт).

Відповідно до наступних платіжних доручень: № 3185 від 04.11.2014 на суму 349 471 грн 80 коп, № 3434 від 21.11.2014 на суму 62 528 грн 20 коп та № 3435 від 21.11.2015 на суму 200 000 грн 00 коп на рахунок відповідача було перераховано 612 000 грн 00 коп з призначенням платежу: "Оплата за електромонтажні роботи зг.дог. №20/10 віл 20.10.14р. у т.ч. ПДВ." Копії вказаних платіжних доручень були долучені до матеріалів справи в суді першої інстанції.

Так, за доводами позивача, відповідач у порушення норм чинного законодавства та умов договору підряду на виконання електромонтажних робіт № 20/10 від 20.10.2014 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо виконання оплачених позивачем робіт, що призвело до істотного порушення відповідачем зобов'язань за договором та, як наслідок, позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору та згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України стало підставою для розірвання договору. Таким чином, ТОВ з іноземними інвестиціями Юромаш звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ ІВеА про розірвання договору підряду на виконання електромонтажних робіт № 20/10 від 20.10.2014, стягнення збитків у розмірі 612 000,00 грн та штрафу у розмірі 612,00 грн.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/12190/17, яке набрало законної сили, в задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому, судом було встановлено, що оскільки сторони укладаючи оспорюваний правочин, не досягнули згоди щодо предмету договору, яка є його істотною умовою, тому останній є неукладеним (таким, що не відбувся) у зв'язку з відсутністю в договорі істотної умови щодо виду, обсягу та конкретної вартості робіт, які складають предмет договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом у даній справі) та ч. 4 ст. 75 ГПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення постанови) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Отже, обставини, встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/12190/17 (в частині визнання договору підряду на виконання електромонтажних робіт № 20/10 від 20.10.2014 неукладеним) мають преюдиційне значення, а тому повторного доведення не потребують.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що факт оплати, розмір сплачених та прийнятих коштів, а також зазначене призначення платежів сторонами не заперечувались та не було спростовано ні в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, оскільки грошові кошти в сумі 612, 000,00 грн набуті Товариством з обмеженою відповідальністю ІВеА безпідставно як перераховані позивачем на підставі договору, який рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 у справі № 910/12190/17 визнано неукладеним, на підставі статті 1212 ЦК України грошові кошти у вказаній сумі підлягають поверненню позивачеві.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідно статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути безпідставно набуте майно в натурі.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов законодавства.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондиційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що з урахуванням неузгодження сторонами в момент укладення підряду на виконання електромонтажних робіт № 20/10 від 20.10.2014, що свідчить про неукладеність спірного договору, а так осуд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманого майна - сплачених останнім коштів у розмірі 612 000,00 грн. (Суд апеляційної інстанції враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 704/1423/15-ц).

Окрім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем здійснено нарахування процентів річних в сумі 54 562,27 грн. та втрат від інфляції в сумі 532 475,76 грн за період з 05.11.2014 року по 31.10.2017.

Так, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вимоги позивача про стягнення процентів річних в сумі 54 562,27 грн та втрат від інфляції в сумі 532 475,76 грн підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Натомість в даному випадку, стягнення коштів в розмірі 612 000,00 грн підлягає до стягнення відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Однак, у разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 цього Кодексу. (Суд апеляційної інстанції враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів річних в сумі 54 562,27 грн та втрат від інфляції в сумі 532 475,76 грн на підставі ст. 625 ЦК України є безпідставним та таким, що помилково задоволено судом першої інстанції.

А томі рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню через недоведеність обставин, що мають значення у справі та у зв'язку з застосуванням норми ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка не підлягає застосуванню. Останнє є окремою підставою в розумінні ч. 2 ст. 277 ГПК України для скасування рішення в цій частині.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими в частині стягнення 612 000,00 грн. Тоді як в решті - позовні вимоги є необґрунтованими. А тому рішення в частині стягнення річних в сумі 54 562,27 грн та втрат від інфляції в сумі 532 475,76 грн підлягає скасуванню в порядку п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 277, ч. 2 ст. 277 ГПК України з ухваленням нового у відповідній частині - про відмову в позові.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 2 ч. 1 ст. 277, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВеА" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/20553/17 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/20553/17 у частині стягнення 587 038,03 грн - скасувати з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в позові.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/20553/17 (в частині стягнення з відповідача 612 000,00 грн) - залишити без змін, а апеляційну скаргу в решті - без задоволення.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, літера Ц , код ЄДРПОУ 32849408) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВеА" (03680, м. Київ, пр-т Академіка Глушкова, 40, корп.5, офіс 108, код ЄДРПОУ 33595182) 2 957 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім) грн 13 коп судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

5. Видачу наказу доручити місцевому господарському суду.

6. Матеріали справи № 910/20553/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 06.04.2018.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім