Постанова

від 05.04.2018 по справі 826/13190/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13190/17 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представників позивача - Герасименко Т.В., Кемського Р.В.,

представника відповідача - Доброва О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2017 року (дата виготовлення повного тексту постанови невідома) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНТЕРНЕШЕНАЛ ГРУП" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100130/2017/000002/2 від 08.08.2017 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100130/2017/00019 від 08.08.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеної постанови місцевого адміністративного суду та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

Свої доводи обґрунтовує тим, що ним прийнято законне рішення про коригування митної вартості товарів.

До Київського апеляційного адміністративного суду 16.02.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2017 року - без змін.

У судовому засіданні 05 квітня 2018 року представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

Між ТОВ "ІНТЕРНЕШЕНАЛ ГРУП" (покупець) та турецькою компанією "SAHLIFT ASANSOR SANAYI VE TICARET " (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 01 поставки ліфтів пасажирських канатних (надалі - Товар) від 26.05.2017.

У відповідності до умов вказаного Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця Товар, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти вказаний Товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах Договору. Найменування, асортимент, кількість та строки поставки Товару здійснюються по узгодженому сторонами додатку № 1 (Специфікація), який є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що постачальник зобов'язується поставити товар покупцю, а покупець прийняти товари на умовах FCA-Konya (в редакції Інкотермс 2010).

Відповідно до пункту 7.1. Договору встановлено ціну Товару в сумі 24050 ( двадцять чотири тисячі п'ятдесят) доларів США. Пунктом 7.2. встановлено, що покупець здійснить 100 % оплату за Товари поставлені в рамках вищезазначеного Договору.

Позивач, через представника-митного брокера ОСОБА_5, 07.08.2017 подав до митного поста Столичний Київської міської митниці ДФС ( далі - відповідач) електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA100130/2017/190397 (далі - ЕМД) та декларацію митної вартості від 07.08.2017 № UA00130/2017/190397 (далі - ДМВ).

При цьому, позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, що визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме:

- Договір від 26.05.2017 року № 1;

- Інвойс від 28.07.2017 року № IHR 2017700000006;

- Міжнародну автотранспортну накладну від 28.07.2017 року № 365679;

- Сертифікат про походження товару від 28.07.2017 року № В 0073302;

- Довідку ТОВ ВЛ АВТОКЛУБ про транспортні експедиційні витрати від 03.08.2017 року № 1046;

- Комплектовочні відомості від 28.07.2017 року б/н;

- Прайс-листи виробника товару від 28.07.2017 року б/н;

- Договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні від 26.07.2017 року б/н;

- Свідоцтво дилера від 07.08.2017 року.

Під час здійснення митним органом контролю правильності визначення митної вартості Товару, митницею було направлено на адресу Позивача електронне повідомлення, яким витребувано додаткові документи, з посиланням на ст. 53 Митного кодексу України.

Позивач надав Відповідачу в електронному вигляді наступні документи:

- копію поточної виписки ПАТ УКРСОЦБАНК по особовому рахунку № 26009012121298 від 03.08.2017 року;

рахунок на оплату № 150717 від 07.08.2017 за транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів в міжнародному сполученні транспортними засобами DAF AC 6123BA/AC 4280XT Turkey (Konya) - Україна (Київ)

- декларацію країни відправлення від 28.07.2017 № 17060500EX007816.

За результатами перевірки документів наданих Позивачем митний орган виніс Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100130/2017/00019 від 08.08.2017 та Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100130/2017/000002/2 від 08.08.2017 року. Своє Рішення відповідач обґрунтовує тим, що декларантом не подано всіх запитуваних документів, відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості у повному обсязі. Разом з тим, митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості ідентичних, подібних товарів з довідковою інформацією та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару. Також митний орган посилався на те, що в нього є наявна інформація щодо рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів за вищими рівнями митної вартості.

Тому, зважаючи на вищевказане та на неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та подібних (аналогічних) товарів у зв'язку з відсутністю таких даних, та методу визначення митної вартості товару на основі віднімання вартості ідентичних товарів, які були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю з тієї ж причини та методу визначення митної вартості товару на основі додавання вартості у зв'язку з відсутністю даних наданих виробником товару інформації про їх вартість, митним органом визначено митну вартість Товару із застосуванням резервного методу ( №6) відповідно до статті 64 Митного кодексу України та у відповідності з Генеральною угодою з тарифів і торгівлі та обґрунтовано митну вартість на раніше визначених митницею митній вартості, а саме МД від 30.06.2017 № UA 500060/2017/9953.

У зв'язку з прийняттям митницею вказаного Рішення позивач 09.08.2017 подав нову електронну митну декларацію № UA 100130/2017/000002/2 із митною вартістю заявленого з урахуванням Рішення. В цей же день Товар оформлено в режимі імпорту та випущено у вільний обіг.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів № UA100130/2017/000002/2 від 08.08.2017 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 100130/2017/00019 від 08.08.2017 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з того, що відмова митниці у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу носять протиправний характер, оскільки позивачем було надано всі необхідні документи для визначення ціни за основним методом.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного Кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості дає можливість витребовувати додаткові документи у декларанта, та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як установлено судами та підтверджується матеріалами справи, товариство надало всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які не містять розбіжностей та піддаються обчисленню і підтверджують ціну товару.

Щодо зазначення в рішенні про коригування митної вартості, що позивачем не надано митниці специфікації, а саме, Додаток № 1, колегія суддів зазначає, що позивачем надано Комплектовочная ведомость , де містяться назви Товару, що перевозиться, назва постачальника з посиланням на Договір, рахунок-фактуру, назви всіх складових ліфтів, їх кількість, вагу, за змістом якого можна вважати витребуваним документом під назвою специфікація .

Крім того, в оскаржуваному рішенні митний орган вказує про не зазначення рахунку-фактури інвойсу № IHR 2017700000006 від 28.07.2017 в виписці по особистому рахунку ПАТ УКРСОЦБАНК від 03.08.2017 № 26009012121298, що унеможливлює ідентифікувати товар.

Разом з тим, інвойс № IHR 2017700000006 датований 28.07.2017, а попередня оплата відбулась 27.06.2017.

Відповідач також зауважив, що в порушення наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її застосування , позивачем спочатку було надано довідку від 03.08.2017 № 1046, згідно з якою вартість перевезення складає 60875,00 грн., в т.ч. 20723,00 грн. до митного кордону.

На думку апелянта, документами, що підтверджують транспортні витрати, відповідно до вказаного вище наказу можуть бути лише: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення здійснюється за допомогою власного транспортного засобу).

Колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне зазначити. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати та рахунок на оплату вартості перевезення в даних правовідносинах, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 31.01.2018 по справі № 810/2839/17.

В подальшому позивачем додатково подано рахунок на оплату вартості перевезення № 150717 від 07.08.2017 на суму 60730, 58 грн.

Відповідач наголошував на тому, що рахунок на оплату вартості перевезення № 150717 містить три різні числа.

Проте, колегія суддів зазначає, що листом № 150717 від 26.09. від Директора ТОВ ВК Автоклуб , який міститься в матеріалах справи надається пояснення у зв'язку з чим була перерахована сума в розмірі 60875,00 грн. на 60730, 58 грн., а вартість транспортно-експедиційних витрат по перевезенню оцінюваного товару до митного кордону України залишилась незмінною. Розбіжності в копійках в рахунку на оплату вартості перевезення № 150717 від 07.08.2017 є технічною помилкою, які не впливають на чисельні показники визначення митної вартості.

Крім того, відповідач вказував на ознаки підробки відбитку печатки перевізника в сукупності з його підписом на довідці та рахунку. Також зазначав, що печатка з підписом на рахунку є трохи розмитішою ніж на довідці, елементи печатки на рахунку перекривають текст, при цьому текст абсолютно не проглядається під елементами печатки, що в дійсності не можливо. Вказане, стверджував представник митниці, має ознаки підробки документа.

Разом з тим, колегія суддів не може прийняти до уваги вказані доводи митного органу, оскільки відповідачем не надав суду доказів проведення експертизи щодо підроблення документів та рішення кримінального суду, яке підтверджує цю обставину.

Щодо вимоги митниці вказати в рахунку розбивку вартості перевезення до кордону України та після перетину кордону, то відповідач не надав доказів про таку необхідність та не навів норм чинного законодавства, в яких говориться про обов'язкову розбивку вищевказаної вартості.

Стосовно доводів апелянта про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, що вплинуло на заявлену декларантом митну вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Так відповідачем зазначено, що відомості на сайті компанії-продавця товару свідчать про те, що Імран Токоглу є Головним менеджером з продажу та маркетингу, також в заявці на перевезення від 26.07.2017, яка є додатком № 2 до Договору на транспортно-експедиційне перевезення, в графі 4, зазначено ім'я контактної особи Imran. Крім того, відповідно о інформації, наявної у митного органу, Імран Токоглу та діючий Директор Кемський Р.В. є співзасновниками ТОВ "ІНТЕРНЕШЕНАЛ ГРУП", тобто позивача.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний лист від 29.11.2017 від компанії "SAHLIFT ASANSOR SANAYI VE TICARET " про те, що Імран Токоглу не є співробітником компанії з лютого 2017 року.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, інформація з мережі інтернет, яку надав відповідач не може вважатись належним доказом, і ім'я Imran в графі 4 Додатку № 2 не свідчить, що цією особою є Імран Токоглу співзасновник позивача.

Крім того, варто визнати, що частина п'ятнадцята статті 58 МК України дійсно передбачає, що декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Проте необхідно підкреслити, що наведене положення закріплює за декларантом право, а не обов'язок. Таке тлумачення цього положення забезпечить його несуперечність із частинами дванадцятою, тринадцятою та чотирнадцятою статті 58 МК України.

Отже, обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов'язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

З приводу посилань митного органу, що інвойс № IHR 2017700000006 складений російською мовою а не турецькою, колегія суддів зазначає, що вказана обставина не може свідчити на користь доводам відповідача про правомірність його рішенню.

Також, відповідачем зазначено, що товар мав бути ввезеним на територію України не пізніше 06.07.2017, а по факту товар прибув 04.08.2017.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано митним органом, відсутні докази, що обставина порушення строків якимось чином змінила вартість товару або кошти, сплачені покупцем продавцю, були повернуті на його рахунок.

При цьому, колегія суддів зазначає, що вказані вище дві підстави не були покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів, а відтак, останній не може посилатися на них під час судового розгляду справи.

Так, відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Крім того, із положення, закріпленого у частині першій статті 2 КАС України випливає, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, адміністративний суд не призначений для виконання функцій суб'єктів владних повноважень у випадках, коли ці суб'єкти з якихось причин не виконали покладені на них функції.

Дослідження судом обставин, які не були досліджені митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість фіскального органу, а тому суперечить частині першій статті 2 КАС України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влад.

Отже, суд не має права досліджувати обставини, які не були предметом дослідження фіскального органу при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Вказані відповідачем підстави не були покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів, а відтак, останній не може посилатися на них під час судового розгляду справи.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 06.02.2018 по справі № 804/11813/13-а.

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, в матеріалах справи немає належних доказів, які б свідчили про проведення консультацій з позивачем чи уповноваженою ним особою до прийняття рішення про коригування митної вартості, що є порушення вимог Митного кодексу України.

Крім того, митниця не врахувала, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, вона повинна також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 06.02.2018 по справі № 804/11813/13-а.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Поряд із цим, надавши правову оцінку всім доводам скаржника, викладеним у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що ним не спростовано правильності висновків місцевого адміністративного суду.

Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів не вбачає правових підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги згідно з ч. 2 ст. 308 КАС.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ІНТЕРНЕШЕНАЛ ГРУП" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 06 квітня 2018 року