Постанова

від 05.04.2018 по справі 810/1895/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1895/17 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛМПАК" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним, недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛМПАК" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним, недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обгрунтовує тим, що не погоджується з висновками Акта від 24.04.2017 року № 245/10-36-14-02-132/36058469 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЛМПАК код за ЄДРПОУ 36058469, з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при проведенні взаємовідносин з ТОВ ГРУПА РЕАЛ код за ЄДРПОУ 37360804, за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року, на підставі яких було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення і вважає висновки зазначеного Акта безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 16.05.2017 року № 0017371401.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Головне управління ДФС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ ВАЛМПАК зареєстровано як юридичну особу Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією 22.08.2008 року за № 106511020003011451(свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 345310), в подальшому у зв'язку із зміною місцезнаходження ТОВ ВАЛМПАК перереєстровано Виконавчим комітетом Броварської міської ради.

Станом на час перевірки позивач як платник податків перебував на обліку в Броварській ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області.

У період з 12.04.2017 року по 19.04.2017 року працівниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВАЛМПАК код за ЄДРПОУ 36058469, з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при проведенні взаємовідносин з ТОВ ГРУПА РЕАЛ код за ЄДРПОУ 37360804, за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року.

За результатом вказаної перевірки складено акт перевірки від 24.04.2017 року № 245/10-36-14-02-132/36058469 (а.с. 23-27 Том I).

У висновках зазначеного акта перевірки зафіксовано порушення ТОВ ВАЛМПАК норм діючого законодавства, а саме: підпункту а пункту 198.1, абзацу 1 пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України внаслідок чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2016 року на 300000,00 грн.

Податковий орган в Акті перевірки, обґрунтовуючи свої висновки щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 300000,00 грн., посилається на ту обставину, що станом на 30.11.2016 року у бухгалтерському обліку позивача обліковувалась кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках ТОВ ВАЛМПАК з підприємством ТОВ ГРУПА РЕАЛ за договором № 0111/16 у розмірі 1800000,00 гривень.

Також в акті перевірки, відповідач зазначив, що з аналізу наявної податкової інформації, отриманої з АІС Податковий блок встановлено відсутність у ТОВ ГРУПА РЕАЛ можливості поставки ТМЦ згідно до номенклатури зазначеної у первинних документах, складених згідно договору № 0111/16 внаслідок чого такий договір не опосередковується реальним виконанням операцій, які становлять його предмет. Тому операції за договором № 0111/16 є нереальними, а первинні документи складені ТОВ ГРУПА РЕАЛ на виконання його умов не підтверджують факт проведення відповідних господарських операцій (операції не мали реального товарного характеру). Зокрема на письмовий запит ГУ ДФС у Київській області від 21.02.2017 року № 857/10/10-36-14-07 ТОВ ВАЛМПАК не надано товаросупроводжуючі документи, сертифікати відповідності та інші документи, які б мали можливість встановити фактичні обставини проведення господарських операцій за договором № 0111/16.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 16.05.2016 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0017371401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 300000,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи даний адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Підпунктом а пункту 198.1 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктами 200.1 та 201.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Відповідно до пункту 201.7. статті 201 податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

У свою чергу, формування податкового кредиту дає право на відшкодування сплаченого до бюджету податку на додану вартість.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обовязкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають; відображенню; в бухгалтерському обліку.

Частиною 1 статті 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 цього ж Закону).

Відповідно до змісту листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Судом першої інстанції було встановлено, що 01.11.2016 року між TOB ВАЛМПАК (Покупець) та ТОВ ГРУПА РЕАЛ (Постачальник) було укладено договір поставки № 0111/16 (а.с. 29-33 Том I).

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком № 1 до цього договору (пункт 1.2 договору).

В пункті 2.1 договору визначено, що асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікації постачальника, яка надається покупцю (прайс-цін), а також в видаткових накладних. Специфікація носить інформаційний характер про асортимент та ціну товару та не потребує двостороннього засвідчення ні постачальником, ні покупцем.

В ціну товару включені вартість тари, упаковки та транспортування товару.

Згідно з пунктом 3.1 договору розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 15 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами, про що сторонами укладається додаткова угода до даного договору.

З наданих позивачем копій специфікацій вбачається, що продукцією (товар) яку позивачу поставляло ТОВ ГРУПА РЕАЛ була Гранула вторинна 1 сорту .

Так, між позивачем і ТОВ ГРУПА РЕАЛ були укладені наступні додатки до договору у вигляді специфікацій: від 10.11.2016 року на поставку Гранула вторинна 1 сорту у кількості 20 341,74 кг на загальну суму 600000,00 грн. з ПДВ; від 15.11.2016 року у кількості 20 341,74 кг на загальну суму 600000,00 грн. з ПДВ; від 21.11.2016 року у кількості 20341,74 кг на загальну суму 600000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до пункту 7.4 договору від 01.11.2016 року № 0111/16 якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

04.02.2017 року між позивачем та ТОВ ГРУПА РЕАЛ було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки від 01.11.2016 року № 0111/16 (а.с. 139, Том I).

Відповідно до змісту додаткової угоди, на виконання пункту 3 договору поставки № 0111/16 від 01.11.2016 року сторони домовились: оплата за отриманий товар буде проводитися після реалізації готової продукції та отримання коштів за продукцію, яка була виготовлена з поставленої сировини. Але не пізніше 180 днів здати підписання даної додаткової угоди.

На підтвердження реальності зазначеної господарської операції, позивачем було надано наступні документи:

- рахунки-фактури від 10.11.2016 року № СФ-0000049 на загальну суму 600000,00 грн. в т.ч. 100 000 грн. ПДВ, від 15.11.2016 року № СФ-0000050 на загальну суму 600 000 грн. в т.ч. 100 000 грн. ПДВ, від 21.11.2016 року № СФ-0000052 на загальну суму 600 000 грн. в т.ч. 100 000 грн. ПДВ (а.с. 140, 144, 148, Том I);

- видаткові накладні від 10.11.2016 № PH - 0000047 на загальну суму 600 000 грн. в т.ч. 100 000 грн. ПДВ, від 15.11.2016 № PH - 0000049 на загальну суму 600 000 грн. в т.ч. 100 000 грн. ПДВ, від 21.11.2016 № PH - 0000050 на загальну суму 600 000 грн. в т.ч. 100 000 грн. ПДВ (а.с. 141, 145, 149, Том I);

- податкові накладні від 10.11.2016 № 46 на загальну суму 600 000 грн. в т.ч. 100 000 грн. ПДВ, від 15.11.2016 № 47 на загальну суму 600 000 грн. в т.ч. 100 000 грн. ПДВ, від 21.11.2016 № 48 на загальну суму 600 000 грн. в т.ч. 100 000 грн. ПДВ (а.с. 153-157, Том I).

Крім того, позивачем були надані суду паспорти якості на отриману від ТОВ ГРУПА РЕАЛ продукцію, а саме: паспорт якості від 10.11.2016 № 10 на продукцію: гранула вторинна, номер партії 14, маса продукції 20341 кг, дата виготовлення 10.11.2016; паспорт якості від 15.11.2016 № 15 на продукцію: гранула вторинна, номер партії 07, маса продукції 20341 кг, дата виготовлення 15.11.2016, паспорт якості від 21.11.2016 № 21 на продукцію: гранула вторинна, номер партії 02, маса продукції 20341 кг, дата виготовлення 21.11.2016 року (а.с. 142, 146, 150, Том I).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість доводів позивача зауважень працівників контролюючого органу в Акті перевірки щодо відсутності товаросупроводжуючих документів про те, що предметом спірної господарської операції за договором від 01.11.2016 року № 0111/16 є придбання продукції гранула вторинна 1 сорту , а не перевезення товару, у зв'язку з чим сама по собі наявність або відсутність товарно-транспортної накладної не може свідчити про безтоварність господарської операції.

Разом з цим, положенням пункту 2.1 договору від 01.11.2016 року № 0111/16, відповідно до яких в ціну товару включається вартість тари, упаковки та транспортування.

Також позивачем зазначено, що на його вимогу ТОВ ГРУПА РЕАЛ були надані позивачу товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування зазначеної продукції, а саме: від 10.11.2016 № ТТН-47, від 15.11.2016 № ТТН-49, від 21.11.2016 № ТТН-50 (а.с. 143, 147, 15 Том I).

Стосовно економічного змісту господарської операції позивача з ТОВ ГРУПА РЕАЛ за договором від 01.11.2016 № 0111/16 позивачем було зазначено, що основний напрямок діяльності ТОВ ВАЛМПАК є промислове виробництво та реалізація поліетиленових плівок різного призначення, а також послуги флексодруку.

На підставі пояснень позивача судом першої інстанції було встановлено, що гранула вторинна 1 сорту закуповувалась ТОВ ВАЛМПАК для виробництва: термозбігової плівки, мішків, рукавної тепличної поліетиленової плівки, чорної рукавної поліетиленової плівки, полотна плівки поліетиленової, плівки РТУ, плівки РТУ з друком, плівки трьохшарові РТУ, плівки чорно-білої декоративно-листяної, плівки чорно-білої універсальної, плівки чорно-білої для розсади, плівки чорно-білої цитрусової, плівки чорно-білої пальми, плівки чорно-білої квітучої, плівки ПТУ.

На підтвердження використання гранула вторинна 1 сорту у виробництві зазначеної продукції, позивачем надано Технологічних карток виробництва (а.с. 159-197, Том I).

Крім того, позивачем надано суду копії договорів та супроводжуючих документів на підтвердження їх виконання, укладених позивачем з контрагентами-покупцями продукції, що вироблена з придбаної гранула вторинна 1 сорту , а саме:

договір поставки від 24.06.2015 року № 0615-ВП укладений між ТОВ ВАЛМПАК (постачальник) та ТОВ ВОРЛДПАН код ЄДРПОУ 36058469 (покупець) на поставку товару - продукції: виробів з поліетилену - плівка поліетиленова термозбігова, а саме полотно ПТУ 750 x 90 нетто (а.с. 214-220 Том I);

договір поставки від 17.06.2015 року № 170615/1 укладений між ТОВ ВАЛМПАК (продавець) та ТОВ ЮДК код ЄДРПОУ 33384219 (покупець) на поставку товару-продукції: плівка тришарова Р ТУ 2450 x 80 з флексодруком UDK (а.с. 121-230 Том I);

договір поставки від 02.06.2014 року № 02062014-В укладений між ТОВ ВАЛМПАК (постачальник) та ТОВ Церсаніт Інвест код ЄДРПОУ 33529350 (покупець) на поставку товару - продукції: плівка Р ТУ 2260x140 стаб 18 синя, плівка Р ТУ 2260x120 стаб 18 синя, плівка Р ТУ 2260x120 стаб. 18 місяців салатова, плівка ПЕ полотно 1400x1000x80, плівка ПЕ полотно 1300x900x80, мішок ПЕ 2260x1200x120, плівка Р ТУ 2260x140 стаб 18 місяців жовта (а.с. 230-247 Том I);

договір поставки від 19.05.2011 року № 19/05/11-3 укладений між ТОВ ВАЛМПАК (постачальник) та TOB ATEM код ЄДРПОУ 21643937 (покупець) на поставку товару - продукції: плівка Р ТУ (стаб) 2280 x 0.160 (а.с. 1-29 Том II);

договір купівлі-продажу від 20.05.2011 року № АБ-0393/11 укладений між ТОВ ВАЛМПАК (продавець) та TOB АЕРОК код ЄДРПОУ 34840150 (покупець) на поставку товару - продукції: МТУ (1270х2)+(605х4)х0,1x2080 1 тип, МТУ (1270х2)+(525х4)х0,1x2450 2 тип (а.с. 30-62 Том II).

Згідно замовлень та специфікацій ТОВ ВАЛМПАК було відвантажено готову продукцію, товар наступним контрагентам: ТОВ ТОТ БУД код ЄДРПОУ 35742560 (Плівка стабілізована чорна рукав 1500x200 в кількості 3350 кг); ПАТ Житомирський комбінат силікатних виробів код ЄДРПОУ 00290676 (плівка РТУ 2760 x 0,12 жовта з 2х.сторонімм логотипом чорний, Плівка Р ТУ 50x50 вт. 1900); ТОВ Завод сталевої дробі , код ЄДРПОУ 32804063 (мішок ПЕ 2090x1080x140, мішок ПЕ 1840 x 1080 x 140); ТОВ Вінницьке спеціалізоване підприємство РЕМБУДЗВ'ЯЗОК , код ЄДРПОУ 01168170 (стрічка сигнальна Не копати нижче кабель BOJI3 ПРАТ Київстар ); Фермерське господарство з відокремленою садибою Зоря Каховщини , код ЄДРПОУ 19225352 (плівка ПЕ); Приватне акціонерне товариство Роздільський керамічний завод , код ЄДРПОУ 33182881 (плівка РТУ 2100x160 первинна стаб. 12 місяців, плівка РТУ 2100x160 первинна стаб. 12 місяців); Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями Слобожанська будівельна кераміка , код ЄДРПОУ 21129872 (плівка термозбігова з флексодруком 2340x160, плівка ПЕ); TOB Сонячне , код ЄДРПОУ 32861520 (плівка чорна 1400x50); Приватне сільськогосподарське підприємство Євросервісгруп , код ЄДРПОУ 40454382 (плівка ПЕ); ТОВ Українська організація Торф'яників , код ЄДРПОУ 40308792 (плівка термозбігова з флексодруком 1570x120); ТОВ ТД ТЕРМОФІТ , код ЄДРПОУ 35858132 (стрічка сигнальна Обережно кабель ); ТОВ ТЕХНІ-ЛЮБ Компанія , код ЄДРПОУ 30435422 (плівка ПЕ); ТОВ ГЕЛІОС-1 , код ЄДРПОУ 30380352 (мішок ПЕ).

На підтвердження поставки зазначеним підприємствам готової продукції позивачем були надані суду первинні бухгалтерські документи, які супроводжували зазначену поставку (а.с. 63-102 Том II).

Також позивачем були надані суду оборотно-сальдові відомості по рахунку 361: Контрагенти. Замовлення за період з 01.01.2017 року по 19.07.2017 року згідно до яких обороти за зазначений період складають: Дебет 43754098,17 гривень, Кредит 46405940,57 гривень.

Відповідно до даних зазначеної оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 заборгованість контрагентів перед позивачем складає 3 282 836,07 грн., а заборгованість позивача перед контрагентами складає 679 292,66 грн. (а.с. 106-133 Том II).

При цьому, відповідачем під час розгляду справи на підтвердження наявності податкової інформації щодо ТОВ ГРУПА РЕАЛ , враховуючи яку контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарської інформації, надав суду Податкову декларацію ТОВ ГРУПА РЕАЛ з податку на додану вартість за звітній період 2016 рік відповідно до змісту якої, контрагентом позивача були задекларовані нульові показники по податковим зобов'язанням, податковому кредиту, розрахункам за звітній період.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів при укладанні і виконанні господарських договорів, що прямо не пов'язані з досліджуваними господарськими операціями, не може бути єдиною підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Такі висновки суду відповідають рішенню Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", в якому зазначено: якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Аналогічна правова позиція викладена й в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11, в якому зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постановах від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06), від 09.09.2008 року (справа № 21-500во08), від 01.06.2010 року (справа № 21-573во10) та від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, практика Європейського суду, Верховного суду та чинне законодавство України визначають правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Також важливою є правова позиція, висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Тобто, у даному випадку, недобросовісність платника податків має бути встановлена безумовними та недвозначними доказами.

Крім того, суд зазначає, що згідно до частини 1 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначено: якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ ГРУПА РЕАЛ на час спірних господарських операцій мало цивільну правоздатність та було платниками податку на додану вартість.

Крім того, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів протиправної діяльності контрагента відповідача під час здійснення своєї господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції твердження відповідача щодо відсутності у позивача товаросупроводжуючих документів, оскільки під час розгляду справи позивачем були надані суду належним чином оформлені копії товарно-транспортних документів.

Крім того, відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оскільки відповідач не спростував тверджень позивача про реальність господарських операцій з ТОВ ГРУПА РЕАЛ , тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ ГРУПА РЕАЛ мали реальний характер, що підтверджується належними документами.

З огляду на зазначене та на той факт, що позивачем надано документи, що підтверджують реальність вказаних господарських операцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом необґрунтовано здійснено висновок про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ ГРУПА РЕАЛ , а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

Ю.А. Ісаєнко

Повний текст складено 05.04.2018 року.