Постанова

від 28.03.2018 по справі 911/5357/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/5357/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи:

позивача - Рацун О.В., Проскурня Т.В.,

відповідача -Дороніна О.М.,

третіх осіб на стороні відповідача - 1. Лисенко В.О., 2. не з'явилися,

третьої особи на стороні позивача - не з'явилися,

прокурора - Збарих С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017

(головуючий - Кропивна Л.В., судді - Руденко М.А., Дідиченко М.А.)

у справі № 911/5357/14 Господарського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби Київської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд груп стиль",

за участю Прокуратури Київської області

про стягнення 182 986 794,56 грн,

ВСТАНОВИВ:

Зміна складу колегії суддів Верховного Суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2018 для розгляду справи №911/5357/14 визначено колегію суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2018 (колегія суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.) відкрито касаційне провадження у справі №911/4261/16 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.02.2018.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду за №416 від 26.02.2018 у зв'язку перебуванням судді Стратієнко Л.В. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/5357/14.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/5357/14 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Ткач І.В. - головуючий, судді Вронська Г.О., Мамалуй О.О., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2018.

У справі оголошувалась перерва до 28.03.2018.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 182 986 794,56 грн заборгованості, з яких 148 243 035,97 грн основного боргу, 29 274 986,57 грн інфляційних втрат та 5 468 772,02 грн 3 % річних.

1.2. В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару за договором про закупівлю товару №т15-156/1212000468 від 27.12.2012.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Справа слухалась судами неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду Київської області від 29.01.2015 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" 148 243 035,97 грн основного боргу, 29 274 986,57 грн інфляційних втрат, 5 468 772,02 грн 3 % річних та 73 080 грн судового збору.

2.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2015 залишено без змін.

2.4. Постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 та рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2015 скасовано, справу №911/5357/14 передано на новий розгляд до господарського суду Київської області. У постанові суд касаційної інстанції дійшов таких висновків.

2.4.1. Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій повинні були перевірити доводи відповідача щодо можливої безтоварності вказаної господарської операції, чого не зробили.

2.4.2. Суди не надали правової оцінки доводам заступника прокурора Київської області про неповне з'ясування обставини справи в частині з'ясування факту реальності спірної поставки.

2.5. За результатами нового розгляду справи №9115357/14, рішенням Господарського суду Київської області від 18.04.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" на користь Товариства обмеженою відповідальністю "Турболінкс" 148 243 035, 97 грн основного боргу, 156 468 598, 91 грн інфляційних втрат, 15 634 703, 60 грн 3% річних та 73 077, 24 грн витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

2.6. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" у задоволенні позову, а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

2.7. Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

27 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" (постачальник, позивач) та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець, відповідач) укладено договір про закупівлю товару №т15-156/1212000468 (далі - Договір).

Постачальник зобов'язався з моменту підписання Договору до 31.12.2013 поставити і передати у власність покупцю товари (вузли до турбін, код згідно ДК 016-97 - 29.11.3, зазначені в специфікації (додаток №1 до Договору), а покупець - прийняти і оплатити отримані товари. Найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якість товару, кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами специфікації. Товар повинен бути новий, який не був у використанні (п.п. 1.1.-1.2. договору).

Згідно з підписаною сторонами специфікацією №т15-156 від 27.12.2012 до Договору виробником товару повинна бути компанія MJB International LTD, м. Дубаї, Об'єднані Арабські Емірати.

Ціна Договору становить 148 243 035,97 грн, у тому числі податок на додану вартість - 24 707 172,66 грн.

Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем фактичної поставленої партії товарів після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару (рахунок) протягом 45 календарних днів після дати поставки кожної партії товару за видатковою накладною. На вимогу постачальника, покупець може здійснити попередню оплату (авансовий платіж) у розмірі 30 (тридцяти) відсотків від суми цього договору. Датою поставки товару (його партії), а також моментом переходу права власності та ризиків на товар - є дата передачі товару постачальником уповноваженій особі покупцю. Розрахунок здійснюється у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень (п. 4.1. Договору)

Відповідно до п. 4.2 Договору до рахунка на кожну партію товару додаються: видаткова та товарно-транспортна (форма № 1ТН) накладні на поставлений товар, виходячи з цін даного договору; оригінал паспорту (сертифікату якості або іншого документу, який підтверджує якість та відповідність товару) виробника; податкова накладна відповідно до положень чинного податкового законодавства України; монтажна та експлуатаційна документація українською або російською мовою.

Термін поставки товарів: партіями в період, зазначений в пункті 1.1 розділу І Договору, але не пізніше 30 календарних днів після надання відповідачем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару (надалі - рознарядка).

Місце поставки товарів: на базисних умовах DDP (м. Боярка, вул. Маяковського, 49, центральний склад ВРТП "Укргазенергосервіс"). Правила тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року (п.п. 5.1.-5.2. договору).

Відповідно до пунктів 6.1.1, 6.1.2 Договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлені товари. Прийняти поставлені товари, згідно з супроводжуючими товар документами, зазначеними в пункті 4.2. розділу IV Договору.

Згідно з п. 7.2.5 Договору у випадку прострочення покупцем грошового зобов'язання за Договором, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині гарантійних зобов'язань та розрахунків - до повного виконання. Всі зміни і доповнення до цього Договору повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками постачальника і покупця (п. 10.1, 11.4 Договору).

2.8. Як зазначено у п.1.2. цієї постанови, спір у справі виник у зв'язку з тим, що за твердженням позивача ним здійснено поставку відповідачу товару, визначеного Договором, тобто належним чином виконано свої зобов'язання за Договором, тоді як відповідач, прийнявши товар, його не оплатив.

2.9. Частково задовольнивши позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс", суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту виконання позивачем свого обов'язку з поставки товару за Договором, що в свою чергу, створює обов'язок відповідача з оплати вартості отриманого товару на суму 148 243 035,97 грн, а тому позовна вимога в частині стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню.

Здійснивши перерахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов в частині стягнення позовних вимог про стягнення 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі у розмірі 15 634 703,60 грн, а інфляційні втрати підлягають частковому задоволенню у розмірі 156 468 598,91 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення, посилаючись на наявні у матеріалах справи докази здійсненої позивачем поставки, а саме: накладну № 2 від 14.05.2013 на суму 50 808 735, 49 грн, №2 від 27.06.2013 на суму 62 167 419, 98 грн та № 2 від 21.01.2014 на загальну суму 35 266 880,50 грн. Суд також зазначив, що реальність здійсненої поставки підтверджена висновком судової експертизи від 19.07.2016 за №6063/6067-15 Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

2.10. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції зазначив, що Господарським судом Київської області не взято до уваги та не досліджено надану прокурором відповідь Державної фіскальної служби України від 27.04.2015 №577 на лист Генеральної прокуратури України про відсутність інформації щодо митного оформлення товарів виробництва MJB International LTD за період з 01.01.2009 по 31.12.2014.

Суд встановив, що за умовами конкурсних торгів та укладеного Договору постачальник мав передати товар, виробником якого згідно з підписаною сторонами специфікацією №т15-156 від 27.12.2012 до Договору є компанія MJB International LTD, м.Дубаї, Об'єднані Арабські Емірати.

Суд апеляційної інстанції відхилив висновок проведеної комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи, зазначивши, що судовим експертом не враховано визначені договором умови поставки.

Апеляційний господарський суд дослідив, що з наданої прокурором відповіді Державної фіскальної служби України від 27.04.2015 №577 на лист Генеральної прокуратури України, можна зробити висновок щодо відсутності інформації про митне оформлення товарів виробництва MJB International LTD за період з 01.01.2009 по 31.12.2014.

Судом враховано правову позицію Верховного Суду України у справі №21-1513а16 від 14.03.2017, згідно з якою документи, які підтверджують господарські операції, повинні розкривати їх суть, справжність, економічну вигоду та ділову мету. Без цього їх неможливо вважати реальними.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи без надання ним доказів перевезення товару, якими є товарно-транспортні накладні, а також доказів сплати позивачем або вказаною ним третьою особою-3 всіх митних платежів та зборів щодо товару у період поставки, не підтверджують реального виконання позивачем господарської операції і виконання ним умов договору. Відтак, на переконання суду, доводи позивача про належність виконання ним умов Договору з поставки спірного товару є необгрунтованими, а позовні вимоги про стягнення з відповідача оплати за поставлений товар - такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, Київський апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2017 і прийняв нове рішення, яким відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" у задоволенні позову.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2015, Товариство з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" звернулось до суду з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2017.

3.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається, зокрема, на таке.

3.2.1. Зазначений апеляційним господарським судом лист Державної фіскальної служби України від 27.04.2015 №577 не може бути доказом відсутності факту здійснення позивачем поставки товару, оскільки є неналежним доказом.

Такі доводи скаржника ґрунтуються на тому, що лист надано в копії. Лист Генеральної прокуратури України, на підставі якого органами Державної фіскальної служби було надано таку відповідь, суду не надано. Інформація, зазначена у листі, спростовується листом компанії MJB (м.Дубаї), у якому компанія підтвердила, що у 2012-2013 роках здійснювала поставку на територію України запасних частин до газових турбін МS5002 та MS3002.

3.2.2. Апеляційний господарський суд не надав належної оцінки доказам позивача, які достовірно підтверджують факт поставки товару за договором, та які належно були оцінені судом першої інстанції.

3.2.3. Суд апеляційної інстанції здійснив необґрунтоване посилання на Правила Інкотермс 2000, у зв'язку з чим помилково навів аналіз терміну DDP.

3.2.4. У додаткових поясненнях до касаційної скарги скаржник також посилається на те, що ДФС України зазначеним вище листом №577 від 27.04.2015 засвідчила не відсутність самого факту митного оформлення товару виробництва Компанії MJB (м.Дубаї), а відсутність такої інформації в Єдиній автоматизованій інформаційній системі.

3.3. У запереченні на касаційну скаргу прокуратура Київської області не погоджується з доводами скаржника, викладеними у касаційній скарзі, та просить залишити її без задоволення. Зазначає, що доводи касаційної скарги встановлених обставин справи не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування Київським апеляційним господарським судом норм матеріального чи процесуального права. Прокуратура стверджує, що обставини справи у сукупності з обставинами, встановленими в ході досудового розслідування, свідчать про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами реальності здійснення ним спірної господарської операції.

3.4. Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" також подало відзив на касаційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 без змін. В обґрунтування зазначених вимог посилається на те, що докази Генеральної прокуратури України щодо безтоварності та фіктивності господарських операцій за Договором у цьому спорі та докази про відсутність митного оформлення товарів виробництва Компанії MJB (м.Дубаї), поставка якого повинна була бути здійснена позивачем, правомірно досліджено судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи та обґрунтовано взято до уваги під час винесення постанови, що оскаржується.

3.5. У відповіді на відзив Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" позивач наполягає на тому, що доводи відповідача про нібито непоставку йому товару спростовуються наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, а саме: накладними та товарно-транспортними накладними, підписаними представниками сторін актами приймання продукції, висновком комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи, які належним чином були оцінені судом першої інстанції.

3.6. Під час розгляду справи судом Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало заяву про винесення окремої ухали у зв'язку із зловживанням скаржником своїми процесуальними правами та порушенням законності під час розгляду цієї справи. Заяву мотивовано тим, що скаржник додав до касаційної скарги копії митних декларацій, які на думку відповідача не є належними та допустимими доказами у справі, а їх подання спрямоване на умисне введення суду в оману. Розглянувши таку заяву, Верховний Суд дійшов висновку про її відхилення з підстави необґрунтованості. При цьому суд зазначає, що визначення переліку документів, які скаржник вважає за необхідне долучити до касаційної скарги, є правом скаржника, реалізація якого жодним чином не впливає на встановлені ст.300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, згідно з якими Верховний Суд не наділений повноваженнями оцінки нових доказів чи переоцінки вже досліджених судами доказів. Відтак, долучення скаржником до касаційної скарги документів, які останній вважав за необхідне надати суду касаційної інстанції, не розцінюється судом як зловживанням процесуальними правами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. Відповідно до частини 1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.1.2. За приписами частини 2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.1.3. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність повторної переоцінки доказів у справі (п.3.2.1 постанови) та встановлення фактичних обставин справи (п.3.2.2 постанови).

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Спір у справі стосується правовідносин, що виникли з Договору, предметом якого є поставка Товариством з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" визначених договором та специфікаціями товарів.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення заборгованості, що виникла у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" товару згідно з Договором.

Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Господарський суд визначає предмет доказування, виходячи з вимог і заперечень сторін, керуючись нормами матеріального права, які повинні бути застосовані у такому випадку.

4.2.2. Підставою позову позивач визначив приписи статей 193, 218, Господарського кодексу України та статті 530, 625, 612, 690, 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи статті 629 Цивільного кодексу України визначають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Договір поставки є двостороннім, оскільки права і обов'язки виникають для обох котрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержана від постачальника продукція оплачується покупцем за погодженими цінами. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Аналогічна норма міститься у статті 264 Господарського кодексу України, відповідно до якої матеріально-технічне постачання та збут продукції здійснюється шляхом поставки продукції, придбаної у інших суб'єктів господарювання або власного виробництва.

4.2.3. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги та не досліджував надану прокурором відповідь Державної фіскальної служби України від 27.04.2015 №577 про відсутність інформації щодо митного оформлення товарів виробництва MJB International LTD за період з 01.01.2009 по 31.12.2014.

Апеляційний господарський суд встановив, що за умовами конкурсних торгів та укладеного Договору постачальник мав передати товар, виробником якого згідно з підписаною сторонами специфікацією №т15-156 від 27.12.2012 є компанія MJB International LTD, м. Дубаї, Об'єднані Арабські Емірати.

При цьому, судами обох інстанцій встановлено, що у п.п. 5.1- 5.2 Договору сторони погодили місце поставки товарів: на базисних умовах DDP (м. Боярка, вул. Маяковського, 49, центральний склад ВРТП "Укргазенергосервіс"). Правила тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

Як правильно вказав апеляційний господарський суд, термін DDP "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

За умовами поставки DDP продавець зобов'язаний відповідно до договору надати покупцю товар, комерційний рахунок-фактуру, або еквівалентне електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися умовами договору купівлі-продажу (А1). Продавець також зобов'язаний, за свій рахунок і на свій ризик, отримати будь-яку ліцензію або інше офіційне свідоцтво чи інші документи, а також виконати, якщо це потребується, всі митні формальності для експорту чи імпорту товару і для його транзитного переміщення через треті країні (А.2). Продавець зобов'язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару до місця призначення ( А-3) .

Проте за результатами оцінки судом відповіді Державної фіскальної служби України від 27.04.2015 №577 судом встановлено, що митне оформлення товарів виробництва MJB International LTD за період з 01.01.2009 по 31.12.2014 не здійснювалось.

За таких умов, обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду про те, що позивач документально не довів поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення, і переміщення цього товару транспортним засобом продавця, про що свідчить відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували укладення позивачем договору перевезення товару до місця його призначення - на товарний склад покупця у м. Боярка, а також відсутність вантажно-митних декларацій, за якими було здійснено митне оформлення спірного товару.

Натомість, доводи скаржника про помилковість застосування судом Правил Інкотермс 2000 (термін DDP) є непереконливими, оскільки за умовами, визначеними сторонами у Договорі, спірний товар мав бути поставлений позивачем саме на цих базисних умовах.

4.2.4. Поряд з цим, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що підприємництвом є господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку (ч.2 ст.3 Господарського кодексу України).

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 Господарського кодексу України).

Отже, господарське зобов'язання повинно бути спрямоване на досягнення економічного результату, тобто мати реальний характер.

4.2.5. Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи без надання ним інших доказів, які б підтверджували реальність здійснення господарської операції, у сукупності з іншими фактичними обставинами, встановленими судом, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс".

4.2.6. Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не мав права приймати до уваги зазначений вище лист Державної фіскальної служби України від 27.04.2015 №577, оскільки він є неналежним доказом, судом касаційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки питання оцінки доказів, наявних у матеріалах справи, не є компетенцією Верховного Суду відповідно до зазначеної вище ст.300 Господарського процесуального кодексу України. З аналогічних підстав, відхиляються і посилання скаржника на лист компанії MJB (м.Дубаї), у якому компанія підтвердила, що у 2012-2013 роках здійснювала поставку на територію України запасних частин до газових турбін МS5002 та MS3002.

4.2.7. Водночас, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що за змістом статей 4-3, 32, 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов'язок доказування покладається на сторони. Натомість виключно суди першої та апеляційної інстанції наділені компетенцією оцінювати докази, подані сторонами.

Зважаючи на те, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" фактично зводиться до переоцінки обставин справи та необхідності повторного дослідження наявних у справі доказів, суд касаційної інстанції вважає її необґрунтованою, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню судом.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З огляду на зазначене вище, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" без задоволення, а постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 - без змін.

6. Судові витрати

6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Турболінкс" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 у справі №911/5357/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.Ткач

Судді Г. Вронська

О.Мамалуй