Рішення

від 28.03.2018 по справі 392/1201/16-ц

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/1201/16-ц

Провадження № 2/392/9/18

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Березія Ю.А.,

при секретарі Кальній М.О.,

з участю

представника позивача адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача Патрікана О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3

до СТОВ Агрофірма Нововознесенська про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що позивач є власником земельної ділянки площею 10,91 га, яка розташована на території Нововознесенської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області відповідно до державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2, виданого 12.06.2002 року. З моменту отримання вищевказаної земельної ділянки у власність, вона перебувала в користуванні на умовах оренди в СТОВ Агрофірма Нововознесенська . По закінченню строку дії договору вона вирішила розірвати договір з відповідачем внаслідок закінчення строку, але відповідач пред'явив їй новий (переукладений) договір на строк 15 років. Позивач стверджує, що вона не підписувала договір оренди землі № 293 від 01 березня 2007 року, не надавала нікому повноважень на укладання від її імені будь-яких договорів, тому вимагає визнати його недійсним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений позов, посилаючись на вищевикладені обставини.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що у 2007 році СТОВ Агрофірма Нововознесенська укладало з власниками земельних ділянок договори оренди землі. Був розроблений проекст договору, по три примірника якого передавались орендодавцям для ознайомлення, узгодження та підписання. Три примірники такого договору було надано позивачеві ОСОБА_3, яка згодом принесла дані проекти договорів до СТОВ Агрофірма Новонознесенська та в конторі підписала акт приймання-передачі належної їй земельної ділянки. Оспорюваний договір оренди землі зареєстровано 21 серпня 2007 року, запис № 183. В подальшому позивач 11 січня 2008 року отримала свій примірник договору, про що підписалась в журналі видачі договорів оренди землі та щорічно по теперішній час отримує орендну плату. Представник відповідача у судовому засіданні заявив про застосування строків позовної давності, вимагаючи відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (стаття 14 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки № 310 площею 10,91 га, яка розташована на території Нововознесенської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, що підтверджується копією відповідного державного акту (а.с. 11).

01 березня 2007 року від імені орендодавця ОСОБА_3 і орендаря СТОВ Агрофірма Новонознесенська укладено договір оренди землі № 293, строком дії 15 років (а.с. 12-14).

В даному договорі підпис від імені ОСОБА_3 виконано не самою ОСОБА_3, а іншою особою; в акті приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 01 березня 2007 року до договору оренди землі № 293 від 01.03.2007 року у графі Орендодавець підпис виконано самою ОСОБА_3, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1991 від 10.01.2017 року (а.с. 66-70).

11 січня 2008 року позивач ОСОБА_3 отримала примірник договору оренди землі від 01 березня 2007 року, що підтверджується записом № 94 в журналі видачі договорів оренди та висновком судово-почеркознавчої експертизи № 470 від 06.04.2017 року, відповідно якому підпис в журналі видачі договорів оренди після держреєстрації власникам за 2007 рік, під № 94 від імені ОСОБА_3, виконаний самою ОСОБА_3 (а.с. 89-91, 151-162).

Таким чином, вищенаведені фактичні обставини, які встановлені судом на підставі належних і допустимих доказів вказують на те, що договір оренди землі № 293 від 01 березня 2007 року укладено у відсутність вільного волевиявлення позивача ОСОБА_3 як власника земельної ділянки.

Між тим, позивач ОСОБА_3 достовірно знала про укладений від її імені договір з 11 січня 2008 року, оскільки власноручно підписала запис у журналі про отримання примірника спірного договору.

У судовому засіданні доведено, що позивач ОСОБА_3 власноручно підписала акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 01 березня 2007 року до договору оренди землі № 293 від 01.03.2007 року та щорічно з моменту укладання спірного договору отримувала належну орендну плату, що не заперечив представник позивача.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 4 статті 267 ЦК України).

Аналізуючи наведені правові норми суд дійшов висновку про те, що не зважаючи на наявність порушеного права позивача на вільне волевиявлення щодо укладання договору оренди землі, у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з тим, що позивачем без поважних причин пропущено строк позовної давності у три роки на визнання спірного правочину недійсним.

У судовому засіданні представником позивача не спростовано ту обставину, що позивач ОСОБА_3 отримала примірник спірного договору 11 січня 2008 року, оскільки відповідно до висновку судово-технічної експертизи № 16690/17-34 від 22.01.2018 року встановити час виконання підпису від імені ОСОБА_3, що міститься на 4 аркуші в графі № 94 в журналі видачі договорів оренди після держреєстрації власникам за 2007 рік, не видається можливим (а.с. 125-130).

Судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись статтями 264-265 ЦПК України,

в и р і ш и в :

ОСОБА_3 відмовити у задоволенні позову до СТОВ Агрофірма Нововознесенська про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь СТОВ Агрофірма Нововознесенська - 3565 гривень 44 копійки витрат, пов'язаних із проведення експертизи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи:

ОСОБА_3, с. Нововознесенськ Маловисківського району Кіровоградської області, паспорт громадянина України НОМЕР_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;

СТОВ Агрофірма Нововознесенська , с. Нововознесенськ Маловисківського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 30800093.

Головуючий

суддя