Постанова

від 24.07.2018 по справі 392/1201/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

іменем України

24 липня 2018 року м. Кропивницький

справа № 392/1201/16-ц

провадження № 22-ц/781/1076/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Чельник О.І.

суддів: Дуковського О.Л., Письменного О.А.

за участі секретаря: Демешко Л.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2018 року у складі судді Березія Ю.А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Нововознесенська про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з заявою до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Нововознесенська (далі по тексту СТОВ АФ Нововознесенська ) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позову вказала, що вона є власником земельної ділянки площею 10,91 га, яка розташована на території Нововознесенської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 12 червня 2002 року.

Зазначала, що з моменту отримання вищевказаної земельної ділянки у власність, вона перебувала в користуванні на умовах оренди у СТОВ АФ Нововознесенська . По закінченню строку дії договору вона вирішила розірвати договір з відповідачем внаслідок закінчення строку, але відповідач пред'явив їй новий (переукладений) договір на строк 15 років.

Посилалась на те, що вона не підписувала спірний договір оренди землі №293 від 01 березня 2007 року, не надавала нікому повноважень на укладання від її імені будь-яких договорів, тому просила суд визнати його недійсним.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неповно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 10,91 га, яка розташована на території Нововознесенської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської областідля ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.11).

01 березня 2007 року від імені орендодавця ОСОБА_1 та орендаря СТОВ Агрофірма Новонознесенська було укладено договір оренди землі №293, строком на 15 років (а.с.12-14).

Ухвалою суду першої інстанції від 02 грудня 2016 року за клопотанням позивача у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу (а.с.57).

Відповідно до висновку експерту Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №1991 від 10 січня 2017 року підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди земельної ділянки №293 від 01 березня 2007 року виконано не самою ОСОБА_1, а іншою особою; в акті приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 01 березня 2007 року до договору оренди землі №293 від 01 березня 2007 року у графі Орендодавець підпис виконано самою ОСОБА_1 (а.с.66-70).

Колегія суддів вважає, що висновок експерта оцінено судом за правилами, встановленими ст.89 ЦПК України. Підпис позивача в оригіналі додаткового договору був предметом дослідження експертизи. Як порівняльний матеріал експертами було досліджено експериментальні зразки підпису позивача (а.с.44-53).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК України).

11 січня 2008 року ОСОБА_1 отримала примірник договору оренди землі від 01 березня 2007 року, що підтверджується записом № 94 в журналі видачі договорів оренди та висновком судово-почеркознавчої експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №470 від 06 квітня 2017 року, відповідно до якого підпис в журналі видачі договорів оренди після державної реєстрації власникам за 2007 рік, під №94 від імені ОСОБА_1, виконаний самою ОСОБА_1 (а.с.89-91, 151-162).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди землі № 293 від 01 березня 2007 року було укладено у відсутність вільного волевиявлення позивача ОСОБА_1, як власника земельної ділянки.

Між тим, позивач ОСОБА_1 достовірно знала про укладений від її імені договір з 11 січня 2008 року, оскільки власноручно підписала запис у журналі про отримання примірника спірного договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 власноручно підписала акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 01 березня 2007 року до договору оренди землі №293 від 01 березня 2007 року та щорічно з моменту укладання спірного договору отримувала належну орендну плату. Крім того, не було спростовано ту обставину, що ОСОБА_1 отримала примірник спірного договору 11 січня 2008 року, оскільки відповідно до висновку судово-технічної експертизи №16690/17-34 від 22 січня 2018 року встановити час виконання підпису від імені ОСОБА_1, що міститься на 4 аркуші в графі № 94 в журналі видачі договорів оренди після державної реєстрації власникам за 2007 рік, не видається можливим (а.с.125-130).

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову у зв'язку з тим, що позивачем без поважних причин пропущено строк позовної давності у три роки на визнання спірного правочину недійсним.

Такий висновок суду є правильним та відповідає встановленим обставинам справи.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком суду по їх оцінці.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 пропустила визначений законом строк звернення до суду, без поважних причин.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 389, 390 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови за наявності підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий суддя: О.І. Чельник

Судді: О.Л. Дуковський

О.А. Письменний