Рішення

від 04.04.2018 по справі 803/173/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року ЛуцькСправа № 803/173/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шевчику Ю.В.,

за участю представників позивача Максимчука Ю.В., Кацевича І.С.,

представників відповідача Березної Т.О., Подойлова П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВДС Україна Девелопмент до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВДС Україна Девелопмент (далі - ТзОВ ВДС Україна Девелопмент ) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2017 року №0010921404, №0010931404 та від 04.01.2018 року №0013172200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ ВДС Україна Девелопмент з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.04.16 року по 30.06.17 року, валютного - за період з 11.04.16 року по 30.06.17 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 11.04.16 року по 30.06.17 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19.10.17 року №11595/14-04/40416914.

На підставі даного акту перевірки ГУ ДФС у Волинській області винесені податкові повідомлення-рішення від 04.01.2018 року №0013172200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних-фінансових санкцій в розмірі 246 222,50 грн., №0010921404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 502 997,50 грн. та №0010931404, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 86 477 грн.

Позивач вважає необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок безтоварності та нікчемності операцій.

З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.11.2017 року №0010921404, №0010931404 та від 04.01.2018 року №0013172200.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ ВДС Україна Девелопмент з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.04.16 року по 30.06.17 року, валютного - за період з 11.04.16 року по 30.06.17 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 11.04.16 року по 30.06.17 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 19.10.17 року №11595/14-04/40416914.

На підставі даного акту перевірки ГУ ДФС у Волинській області винесені податкові повідомлення-рішення від 07.11.2017 року №0010921404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 295 622,50 грн., №0010921404, яким нам було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 502 997,50 грн. та №0010931404, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 86 477 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями ТзОВ ВДС Україна Девелопмент оскаржило їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України від 28.12.2017 року №32004/6/94-99-11-01-01-25 Про результати розгляду скарги скарга була задоволена частково, податкове повідомлення-рішення від 07.11.2017 року №0010921404 (щодо донарахування податку на прибуток) в частині податку на прибуток на суму 39 520 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 9 880 грн. було скасовано, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 07.11.2017 року №0010921404 та №0010931404 залишено без змін.

В подальшому, 04.01.2018 року ГУ ДФС у Волинській області прийнято нове податкове повідомлення-рішення на суму зменшеного ДФС України податкового зобов'язання з податку на прибуток №0013172200 в розмірі 246 222,50 грн. (з урахуванням штрафних санкцій).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Податковим кодексом України.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно приписів пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України виходить, що виникнення у платника податку на додану вартість права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення (фактичне відбуття) господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

При цьому щодо формування позивачем податкового кредиту з податку на прибуток підприємств слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу положень вищенаведених нормативно-правових законодавчих актів вбачається, що не можуть належати до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Разом з цим, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи, іншими документами, передбаченими законодавством. Також з проаналізованих норм випливає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Щодо взаємовідносин позивача з ТзОВ Андера та ТзОВ Комторг ЛТД суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ПП Амік Україна (Замовник) та ТзОВ ВДС Україна Девелопмент (Підрядник) було укладено договори про надання послуг, а саме від 01.06.2016 року №ХІ-ППР/16, від 18.07.2016 року №16/631, від 31.08.2016 року №16/908, від 01.08.2016 року №16/909, від 30.09.2016 року №16/1228, від 01.12.2016 року №0112/1/16/1545, предметами яких було надання послуг по брендуванню АЗС по Україні.

В судовому засіданні представники позивача вказали, що у зв`язку з тим, що виконати такий обсяг робіт у порівняно короткі строки вони практично не мали можливості, тому підприємство було змушене користуватися послугами третіх осіб при роботах на АЗС.

Так, з метою виконання належним чином вказаних договорів ТзОВ ВДС Україна Девелопмент залучило ТзОВ Андера та ТзОВ Комторг ЛТД для оформлення інтер`єрів та екстер`єрів на автозаправних станціях (переформатування АЗС).

Для підтвердження реальності вчинення господарських операцій між позивачем ТзОВ ВДС Україна Девелопмент та ТзОВ Андера та ТзОВ Комторг ЛТД надано Акти здачі - прийняття робіт, оборотно-сальдові відомості по 631 рахунку та реєстри платіжних доручень. Проте, на думку суду, вказані документи не підтверджують реальність вчинення господарських операцій позивача з ТзОВ Андера та ТзОВ Комторг ЛТД з огляду на наступне.

Як встановлено судом ТзОВ Комторг ЛТД перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, основний вид діяльності - виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій.

Згідно з актами виконаних робіт у періоді з серпня 2016 року по січень 2017 року ТзОВ Комторг ЛТД надавало послуги по встановленню рекламних вивісок на АЗС на загальну суму - 1 060 254 грн., у т.ч. ПДВ - 176 709 грн. для ТзОВ ВДС Україна Девелопмент .

Представники позивача в судовому засіданні підтвердили, що вказані роботи проводились на основі усних домовленостей, без укладення господарських договорів.

Проте відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами вчиняються у письмовій формі, що не було дотримано позивачем та його контрагентом.

Інформація щодо залучення третіх осіб до виконання зазначених робіт у актах виконаних робіт - відсутня.

Згідно з даними, оглянутої судом, податкової звітності ТзОВ Комторг ЛТД чисельність працюючих на підприємстві - 4 особи, однак не було залучено жодного працівника за цивільно-правовими договорами, що ставить під сумнів можливість виконання вказаних робіт власними силами, у зв'язку зі значним обсягом таких робіт та територіальної віддаленості об'єктів, а саме, згідно з актами роботи проводились на АЗС, розташованих у Херсонській області, Житомирській області, Білій церкві та м. Києві.

Разом з тим, згідно з аналізом податкових накладних, зареєстрованих на адресу ТзОВ Комторг ЛТД за період з серпня 2016 року по січень 2017 року, встановлено, що ТзОВ Комторг ЛТД отримувало схожі послуги від ТзОВ Точка опори плюс , а саме, монтаж рекламних матеріалів на мережах АЗС.

При цьому, на ТзОВ Точка опори плюс , згідно з даними податкової звітності чисельність працюючих складає 1 особа, а вид діяльності платника - торгівля фармацевтичними товарами. Згідно з податковими накладними, зареєстрованими в ЄДР на адресу ТзОВ Точка опори плюс , відсутнє придбання аналогічних послуг.

Вказане свідчить про неможливість здійснення господарських операцій із надання послуг по встановленню рекламних вивісок на мережах АЗС ТзОВ Комторг ЛТД для ТзОВ ВДС Україна Девелопмент у період з серпня 2016 року по січень 2017 року.

Також, ТзОВ Андера перебуває на обліку у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, основний вид діяльності - виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт у вересні 2016 року надано послуги по переформатуванню АЗС (монтажні роботи) на загальну суму 264 003,30 грн. у т.ч. ПДВ - 44 000,55 грн.

Представники позивача в судовому засіданні підтвердили, що вказані роботи проводились на основі усних домовленостей, без укладення господарських договорів.

Проте відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами вчиняються у письмовій формі, що не було дотримано позивачем та його контрагентом.

Згідно з даними, оглянутої судом, податкової звітності ТзОВ Андера встановлено, що кількість працюючих на підприємстві становить 1 особа (директор) та не було залучено жодного працівника за цивільно-правовими договорами, що враховуючи значний об'єм робіт, ставить під сумнів можливість виконання вище зазначених робіт власними силами.

Інформація щодо залучення третіх осіб до виконання зазначених робіт у актах виконаних робіт - відсутня.

Згідно з аналізом податкових накладних зареєстрованих на адресу ТзОВ Андера за вересень 2016 року, встановлено, що ТзОВ Андера отримувало аналогічні послуги від ТзОВ Будальянсцентр та ТзОВ Комторг ЛТД , яке зазначено вище.

Крім того у ТзОВ Будальянсцентр згідно з податковою звітністю чисельність працюючих - 1 особа, а податковий кредит сформовано за рахунок придбання текстильної продукції (одягу).

Як встановлено судом ТзОВ Комторг ЛТД подано 22 акти здачі-прийняття робіт та 10 актів здачі-прийняття робіт ТзОВ Андера , однак в даних актах відсутні записи, що ці підприємства роботи проводили матеріалами і обладнанням не своїм, а ТзОВ ВДС Україна Девелопмент , як і будь-які докази отримання вищевказаними двома підприємствами використаних матеріалів ТзОВ ВДС Україна Девелопмент на оплатній чи безоплатній основі.

Вказане свідчить про неможливість здійснення робіт по переформатуванню АЗС ТзОВ Андера для ТзОВ ВДС Україна Девелопмент у вересні 2016 року.

В судовому засіданні встановлено, що у ході перевірки ТзОВ ВДС Україна Девелопмент посадовим особам товариства було вручено запит (вимогу) від 28.09.2017 року щодо надання документів: господарських договорів з додатками, актів виконаних робіт, платіжних доручень, інших документів щодо здійснення вказаних господарських операцій позивача із ТзОВ Андера та ТзОВ Комторг ЛТД .

З оглянутого судом листа ТзОВ ВДС Україна Девелопмент від 29.09.2017 року вбачається, що у відповідь підприємством надано лише акти виконаних робіт та реєстр платіжних доручень всього на 34 аркушах, які й долучені позивачем до позову. Будь-які інші документи позивачем до інспекції на перевірку не подавались.

Крім того, представниками позивача на підтвердження вказаних господарських операцій надано суду копії вантажних митних декларацій з яких вбачається, що ТзОВ ВДС Україна Девелопмент придбало у СП АЗСИНДУСТРИЯ (р. Білорусь) різні матеріали для брендування АЗС всього, на 2 064 806,78 дол. США, проте позивачем не подано суду доказів які б підтверджували, що вказані матеріали передані ТзОВ Андера та ТзОВ Комторг ЛТД для виконання робіт для ТзОВ ВДС Україна Девелопмент .

Відповідно до викладеного вище, у зв'язку з неможливістю виконання зазначених робіт ТзОВ Комторг ЛТД та ТзОВ Андера , судом встановлено відображення вказаних операцій у податковому обліку зазначеними платниками податків, здійснене виключно з метою надання податкової вигоди іншим особам, у т.ч. ТзОВ ВДС Україна Девелопмент , шляхом формування податкового кредиту, збільшення реєстраційного ліміту у системі електронного адміністрування ПДВ, а також формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Враховуючи викладене, задекларована господарська операція із придбання робіт у ТзОВ Комторг ЛТД та ТзОВ Андера не відбулася у дійсності. Надані позивачем первинні документи не опосередковувались реальним рухом активів та виконанням робіт між ТзОВ ВДС Україна Девелопмент та вказаними контрагентами.

З огляду на зазначене, позивач не надав жодних обґрунтованих пояснень чи документів які б підтверджували реальність вище зазначених господарських операцій ТзОВ ВДС Україна Девелопмент з контрагентами ТзОВ Комторг ЛТД та ТзОВ Андера .

Позивач не надав суду належних первинних документів, які стали підставою для формування даних податкового обліку.

У своїй позовній заяві позивач також не зазначив підтверджуючих обставин, які б спростовували висновки контролюючого органу щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій.

З огляду наведене вище, суд приходить до висновку, що результати перевірки ТзОВ ВДС Україна Девелопмент по взаємовідносинах з вищевказаними контрагентами, які задокументовані в акті перевірки, є повністю обґрунтованими та доведеними контролюючим органом в процесі судового розгляду.

Згідно з даними бухгалтерського обліку по рахунку 631 по розрахунках із ТзОВ Комторг ЛТД та ТзОВ Андера станом на 11.04.16 року та на 30.06.17 року сальдо - відсутнє.

У зв'язку з чим ТзОВ ВДС Україна Девелопмент завищено суму витрат в частині собівартості наданих послуг, на суму 1 103 611 грн. у т.ч. за 2016 рік на суму 1 094 321 грн. та за 1 квартал 2017 року на суму 9 290 грн.

Таким чином, зазначене порушення призвело до заниження податку на прибуток ТзОВ ВДС Україна Девелопмент , у результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті, на загальну суму 196 978 грн., що вірно був розрахований податковим органом у податковому повідомленні-рішенні від 04.01.2018 року №0013172200.

Таким чином, враховуючи той факт, що господарська операція між ТзОВ ВДС Україна Девелопмент з ТзОВ Комторг ЛТД та ТзОВ Андера не відбулась, судом встановлено, що ТзОВ ВДС Україна Девелопмент при декларуванні допущено порушення вимог п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у деклараціях з ПДВ на загальну суму 220 710 грн., у т.ч.: за серпень 2016 року у сумі 6 017 грн., за вересень 2016 року у сумі 84 341 грн., за жовтень 2016 року у сумі 60 692 грн., за листопад 2016 року у сумі 54 217 грн., за грудень 2016 року у сумі 13 585 грн. та за січень 2017 року у сумі 1 858 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що контролюючим органом правомірно винесені податкові повідомлення-рішення №0010921404 від 07.11.2017 року в частині встановлення порушень про завищення податкового кредиту по ПДВ в сумі 220 709,52 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 55 177,38 грн. (загальна сума ПДВ 402 398 грн. - 181 688 грн. (поза межами господарської діяльності) = 220 709,52 грн. сума завищення податкового кредиту по ТзОВ Комторг ЛТД та ТзОВ Андера х 25% = 55 177,38 грн. сума штрафних санкцій які вірно розраховані податковим органом) та №0013172200 від 04.01.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 246 222,50 грн. (по ТзОВ Комторг ЛТД та ТзОВ Андера ).

Щодо витрат поза межами господарської діяльності суд зазначає наступне.

В акті перевірки вказано, що провівши аналіз бухгалтерських рахунків та первинних документів ТзОВ ВДС Україна Девелопмент щодо отриманих доходів по реалізованих роботах та їх собівартості перевіркою встановлено перевищення собівартості над доходами у звітних періодах: 4 квартал 2016 року, 1 квартал 2017 року та 2 квартал 2017 року.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку за період: 1 квартал 2017 року дохід від реалізації робіт (рахунок 701) становить 2 056 711,58 грн.

При цьому, собівартість зазначених робіт (рахунок 901) становить 2 745 595,20 грн. Різниця - 2 056 711,58 - 2 745 595,20 = (- 688 883,62 грн.).

2 квартал 2017 року дохід від реалізації робіт (рахунок 701) становить 1 881 909,30 грн. При цьому, собівартість зазначених робіт (рахунок 901) становить 2 314 293,11 грн. Різниця - 1 881 909,30 - 2 314 293,11 = (- 43 383,81 грн.).

Щодо 4 кварталу 2016 року згідно з аналізом первинних документів, а саме, актів виконаних робіт форми КБ-2 в наданих для ПП АМІК Україна (основний покупець), а також накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів встановлено наступне.

Згідно з актом наданих послуг від 12.12.16 року №1 за грудень 2016 року сума наданих послуг по монтажу елементів бренду АЗС 16-27 Одеська область, Комінтернівський район, с. Олександрівка, становить 829 511,39 грн., у т.ч. ПДВ - 138 251,9 грн. Вартість робіт без ПДВ складає 691 259,49 грн., у т.ч. затрати на заробітну плату 52 126,05 грн. Матеріальна складова становить - 639 133,40 грн.

При цьому, згідно з накладною-вимогою від 12.12.16 року №81 відпущено матеріалів на суму 809 364,01 грн.

Відповідно, сума реалізації нижче ціни придбання складає ( - 170 230,5) грн. (639 133,4 - 809 364,01).

Згідно з актом наданих послуг від 10.11.16 року №1 за грудень 2016 року сума наданих послуг по монтажу елементів бренду АЗС 22-16 Херсонська область, м. Скадовськ, вул. І. Пасічника, 1е, становить 797 872,22 грн. у т.ч. ПДВ - 132 978,70 грн.

Вартість робіт без ПДВ складає 664 893,52 грн., у т.ч. затрати на заробітну плату - 49 794,12 грн. Матеріальна складова становить: 615 099,4 грн.

При цьому, згідно з накладною-вимогою від 10.11.16 року №67 відпущено матеріалів на суму 664 422,47 грн.

Відповідно, сума реалізації нижче ціни придбання складає (- 49 323,07) грн. (615 099,40 - 664 422,47).

Враховуючи наведене, перевіркою зроблено висновок, що сума витрат, яка отримана, як перевищення виробничої собівартості над доходами у розмірі 1 340 821 грн. у податковому обліку ТзОВ ВДС Україна Девелопмент вважається поза межами господарської діяльності і зазначено, що є порушенням пп. г п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Відповідно до пп. г п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Представники позивача в судовому засіданні вказали, що за перевіряємий період підприємство здійснювало значний обсяг господарський операцій, і лише частина з них були порівняно збитковими, що було зумовлено необхідністю виконання робіт у строки, погоджені із замовником.

При цьому зазначили, що впродовж перевіряємого 2016 року товариство загалом здійснювало прибуткову діяльність, що підтверджується зокрема поданим суду балансом та звітом про фінансові результати за 2016 рік, з яких вбачається, що за результатами 2016 року ТзОВ ВДС Україна Девелопмент отримано чистий прибуток в розмірі 744 000 грн.

Суд не погоджується з вказаним податковим органом порушенням з огляду на наступне.

Підпункт 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК передбачає, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

На думку суду не є обов'язковим, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому чи з об'єктивних причин не настане взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Поряд з цим обов'язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

З огляду на вищевикладене, вказані операції безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, спрямовані на отримання прибутку.

Відповідачем помилково ототожнено господарський характер витрат платника на виготовлення продукції послуг з економічною ефективністю таких витрат. Висновки Акту податковим органом зроблені на основі припущень, норми ПК не містять положень, які визначають, що витрати, включені до складу собівартості продукції, що була реалізована за ціною нижчою собівартості є витратами, які не пов'язані з господарською діяльністю платника податків.

Власне ж ефективність використання платником капіталу шляхом оцінювання витрат платника у світлі їх доцільності не належить до повноважень податкового органу. Економічна ефективність витрат відображає лише ступінь умілості ведення господарської діяльності та є якісним показником. Для цілей оподаткування витрати визначаються такими, що понесені у рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, зумовлені виробничою необхідністю, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) (ч. 2 ст. 3 ГК).

Підприємництво - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК).

Наведені норми права дають підстави вважати, що у зв'язку з веденням господарської діяльності платником податку здійснюються операції, кінцевим результатом яких є отримання прибутку, але здійснюються вони на його власний ризик.

Таким чином, при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 09.06.2015 у справі №21-289а15 та в постанові від 27.02.2018 року в справі №803/719/17.

Відтак, збиткова діяльність суб`єктів підприємництва допускається та не заборонена чинним законодавством України. Важлива наявність економічних причин чи ділової мети такої діяльності.

Відтак, не є обов'язковим, щоб економічний ефект спостерігався негайно після вчинення господарської операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому або з об'єктивних причин може взагалі не настати. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Поряд з цим, обов'язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Таким чином, операції з подальшої реалізації товару за ціною нижчою собівартості безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, відповідають економічному змісту, спрямовані на отримання прибутку.

Витрати визначаються такими, що понесені у рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку.

Крім того, норми Податкового кодексу України не містять положень, які визначають, що витрати, включені до складу собівартості робіт та послуг, що були реалізовані за ціною нижчою собівартості є витратами, які не пов'язані з господарською діяльністю платника податків.

Приписи ПК України не ставлять в залежність право платника податків на формування витрат та податкового кредиту від наявності чи відсутності доходу по окремих господарських операціях.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділила також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження р господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із змісту пп. 139.1.9. п. 139.1 ст.139 ПК України вбачається, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які:

1) підтверджені первинними документами;

2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці;

Тому право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Отже, господарська операція, направлена на отримання прибутку, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності. Неотримання підприємством прибутку від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний. "ризик не отримати прибуток від конкретної операції. Так, на певний час на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) в операціях між особами, які не є пов'язаними, складається справедлива ринкова ціна, яка може бути нижчою ніж витрати на вироблені товари (роботи, послуги).

Доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пп. 14.1.56 ПКУ).

Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що с об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності, як негосподарської.

У разі продажу товарів дохід виникає незалежно від того, за якою ціною реалізуються товари, а тому така операція повністю відповідає визначенню господарська діяльність .

Отже, від'ємне значення при здійсненні однієї окремої господарської операції не свідчить про відсутність господарської діяльності підприємства в цілому і не потребує коригування валових витрат. Тобто визнавати продаж товарів (робіт, послуг) нижче собівартості таким, що здійснений не в межах господарської діяльності, немає підстав.

Як встановлено судом та підтверджено поясненнями представників позивача в судовому засіданні, ТзОВ ВДС Україна Девелопмент було зареєстроване в квітні 2016 року і знаходиться на ринку послуг порівняно короткий час. Під час підписання контрактів із ПП АМІК Україна прописувалася фіксована ціна на послуги із брендування автозаправок, яку в подальшому вказаний контрагент не бажав змінювати. Більше того, частина контрактів укладалася в іноземній валюті. Проте, у зв'язку із коливанням курсу валюти впродовж року собівартість наданих послуг для товариства могла збільшуватися. Однак, з метою належного виконання умов контрактів підприємство було змушене іти на ризики, оскільки замовник не бажав збільшувати ціну контракту. Відтак, здійснення окремих збиткових господарських операцій було зумовлене об'єктивними поважними причинами.

При цьому слід зазначити, що впродовж перевіряємого 2016 року підприємство загалом здійснювало прибуткову діяльність, що підтверджується зокрема Балансом та Звітом про фінансові результати за 2016 рік, з яких вбачається, що за результатами 2016 року позивачем отримано чистий прибуток в розмірі 744 000 грн.

Крім того, з оглянутого судом Звіту про фінансові результати за І квартал 2018 року ТзОВ ВДС Україна Девелопмент вбачається, що чистий фінансовий результат: прибуток становить 2 млн. 121 тис. грн.

Беручи до уваги обставини викладені вище, суд вважає, що відповідачем протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.11.2017 року №0010921404 в частині нарахування грошових зобов'язань в сумі 227 110,60 грн., з них за податковими зобов`язаннями в сумі 181 688,48 грн. (402 398 - 220 709,52) та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 45 422,12 грн. (100 599,50 - 55 177,38) та від 07.11.2017 року №0010931404 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ на 86 477 грн. по витратах поза межами господарської діяльності, які з огляду на їх безпідставність підлягають скасуванню.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність податкових повідомлень-рішень від 07.11.2017 року №0010921404 в частині нарахування грошових зобов'язань в сумі 227 110,60 грн. з них за податковими зобов`язаннями в сумі 181 688,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 45 422,12 грн. та від 07.11.2017 року №0010931404, які слід визнати протиправними та скасувати, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь ТзОВ ВДС Україна Девелопмент слід стягнути судовий збір в розмірі 4 703,30 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (37,52%), сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення №2135 від 26.01.2018 року.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 07.11.2017 року №0010921404 в частині нарахування грошових зобов'язань в сумі 227 110,60 грн. з них за податковими зобов`язаннями в сумі 181 688,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 45 422,12 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 07.11.2017 року №0010931404.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВДС Україна Девелопмент судовий збір у розмірі 4 703,30 грн.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ВДС Україна Девелопмент (45644, Волинська область, Луцький район, село Городище, вулиця Миру, будинок 1-Б, офіс 13, код ЄДРПОУ 40416914).

Відповідач Головне управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39400859)

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повне рішення суду складено 10.04.2018 року.