Рішення

від 27.03.2018 по справі 921/716/17-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46001, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:НОМЕР_1, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 березня 2018 року м.Тернопіль Справа №921/716/17-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Панчук М.В.

розглянув справу

за позовом: приватного підприємства "Мале підприємство "Явір", м.Тернопіль

до відповідача: Гусятинської селищної ради Тернопільської області, смт.Гусятин Тернопільської області

про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним рішення селищної ради,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 02.01.2018;

відповідача: не з'явився.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду"; для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер LH3114UJ11060916D6.

Позивач - приватне підприємство "Мале підприємство "Явір", м.Тернопіль, звернувся 07.12.2017 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду за вх.№770) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Гусятинської селищної ради Тернопільської області, смт. Гусятин Тернопільської області, про визнання права постійного користування земельною ділянкою, площею 0,2100га, яка знаходиться в смт.Гусятин, Тернопільської області по вул.Героїв Майдану, 3а (в межах населеного пункту), посилаючись на чинність Державного акту на право постійного користування землею серії ТР №008, виданого 07.10.1994 Гусятинською селищною радою народних депутатів на підставі рішення №91 від 28.06.1991 та про визнання недійсним рішення Гусятинської селищної ради від 03.11.2017 №885 "Про розгляд клопотання приватного підприємства "Мале підприємство "Явір", яким підприємству відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), як такого, що не відповідає вимогам закону (з урахуванням уточнених позовних вимог згідно заяви без номеру від 29.01.2018 за вх.№5562 від 13.02.2018).

Провадження у справі було порушено ухвалою суду від 11.12.2017 з призначенням судового засідання на 12.01.2018, проте у зв'язку з набуттям чинності 15.12.2017 новою редакцією Господарського процесуального кодексу України (Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-УІІІ від 03.10.2017), розгляд справи відповідно до ухвали від 12.01.2018 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, котре, з метою надання сторонам можливості подати усі, необхідні для розгляду справи документи, відкладено на 30.01.2018, а пізніше, на 13.02.2018.

Окрім того, ухвалою суду від 12.01.2018 відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони Гусятинській селищній раді Тернопільської області та її виконавчим органам вчиняти будь - які дії, приймати будь - які рішення, укладати будь - які угоди, договори спрямовані на передачу прав, в тому числі права користування (оренди) на спірну земельну ділянку, площею 0,2110га, чи будь-яку її частину.

У відповідності до ухвали суду від 13.02.2018 підготовче провадження закрито, а справу №921/716/17-г/17 призначено до судового розгляду по суті на 27.02.2018. Однак, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Андрусик Н.О., судове засідання 27.02.2018 не відбулося, а тому ухвалою суду від 06.03.2018 судове засідання по судовому розгляду справи по суті перенесено на 13.03.2018 з подальшим відкладенням засідання на 27.03.2018 по причині неприбуття представника позивача та з урахуванням поданого ним клопотання про відкладення засідання, котре не заперечено відповідачем у справі.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі (з урахуванням уточнених позовних вимог згідно заяви без номеру від 29.01.2018 за вх.№5562 від 13.02.2018) з підстав, наведених у позові, відповіді на відзив на позов без номеру від 29.01.2018 (вх.№5564 від 13.02.2018) з посиланням на долучені до справи документальні докази, зібрані в межах підготовчого провадження у даній справі. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 27.03.2018 не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений у відповідності до приписів процесуального закону (розписка про повідомлення дати судового засідання долучена до матеріалів справи, а відповідна ухвала направлена на адресу селищної ради).

Згідно поданого відзиву на позов №20 від 11.01.2018 (вх.№3661 від 12.01.2018) та усних пояснень представника відповідача, наданих у підготовчому провадженні та в судовому засіданні 13.03.2018 по розгляду справи по суті, Гусятинська селищна рада позов заперечує, оскільки вважає, що заявлена позовна вимога про визнання права на постійне користування земельною ділянкою, яке виникло у Виробничо-комерційного підприємства "Явір" на підставі Державного акта на право постійного користування землею, виходить за межі повноважень господарського суду, оскільки по суті є встановленням юридичного факту, а тому просив суд в цій частині позовних вимог припинити провадження у справі.

Також відповідач просив врахувати, що на підставі рішення селищної ради №1710 від 05.08.2015 з підприємством припинено орендні правовідносини шляхом розірвання договору оренди спірної земельної ділянки, враховуючи письмову заяву останнього та відмову сплачувати орендну плату. Починаючи з 2015 року позивачем не сплачується ні земельний податок, ані орендна плата за користування спірною земельною ділянкою, що підтверджено довідкою податкового органу. Просив в позові відмовити за безпідставністю.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, відсутність клопотань про перенесення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Разом з тим, суд керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини), Господарським процесуальним кодексом України, здійснив розгляд даної справи у розумні строки, виходячи з такого.

За практикою Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного ст .

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї №№2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (ст.17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Конвенція, на відміну від національного законодавства України, не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст.6 Конвенції, яка визначає межі розумного строку розгляду справи.

Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" №23786/02 від 30.11.2006 (§51)).

Таким чином, норми ГПК України щодо строків розгляду справи не узгоджуються з нормами Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка є частиною національного законодавства і має пріоритет над національним законодавством, та із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди мають використовувати як джерело права при вирішенні спорів.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відтак, зважаючи на характер спірних правовідносин, обсяг доказів, якими обґрунтовано як доводи, так і заперечення учасників справи, зміну процесуального закону в період здійснення розгляду спору, що потягло за собою необхідність у вчиненні нових, відмінних процесуальних дій для запобігання порушенню та забезпечення рівних процесуальних прав учасників справи, суд в даному випадку здійснив розгляд справи в межах розумного строку за визначенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі документи, заслухавши доводи та заперечення учасників справи, господарський суд встановив наступне.

25.04.1991 зборами Ініціативної ради утворено виробничо-комерційне підприємство "Явір" (протокол №1), схвалено Статут ВКП Явір .

Відповідно до довідки №04-11/318 від 08.09.2017 Головного управління статистики у Тернопільській області за даними бази Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Тернопільської області виробничо-комерційне підприємство "Явір" зареєстровано виконавчим комітетом Гусятинської районної ради 04.06.1991 і це вбачається з копії рішення виконавчого комітету Гусятинської селищної ради №109 від 04.06.1991.

На підставі розпорядження Представника Президента України №123 від 25.03.1993, заяви засновника малого підприємства "Явір" ОСОБА_2 від 04.03.1993, довідки виконавчого комітету Гусятинської селищної Ради народних депутатів №885 від 18.03.1993, згідно якої рада не передавала будь-яких основних засобів на баланс виробничо-комерційного підприємства "Явір" та у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств" Гусятинською райдержадміністрацією проведено перереєстрацію малого підприємства "Явір" та зареєстровано 25.03.1993 Статут підприємства, котрий затверджено засновником ОСОБА_2

25.08.1991 підприємство взято на облік в податкових органах як платник єдиного внеску.

28.04.1993 Тернопільським обласним управлінням статистики видано малому підприємству "Явір" свідоцтво з присвоєнням підприємству ідентифікаційного коду 14050705 (а.с.39). За даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1003104099 від 06.10.2017 (а.с.14, 15) вбачається, що державна реєстрація приватного підприємства "Мале Підприємство "Явір" була здійснена 14.02.1995, а після набранням чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" - 20.01.2012 до Реєстру внесено відповідний запис за №16481200000000856.

14.02.1995 Гусятинською районною Радою народних депутатів видано малому підприємству "Явір" Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності за організаційною формою малого підприємства (а.с.91).

Наведені вище реєстраційні дії щодо державної реєстрації малого підприємства "Явір" (ідентифікаційний код 14050705) додатково підтверджені Історією перереєстрації малого підприємства "Явір" №04-08 від 30.12.2016, наданою Головним управлінням статистики у Тернопільській області.

28.06.1991 рішенням виконавчого комітету Гусятинської селищної ради народних депутатів №91 "Про виділення земельної ділянки під розміщення платної автостоянки виробничо-комерційному підприємству "Явір" (а.с.87) вирішено виділити виробничо-комерційному підприємству "Явір" земельну ділянку, площею 0,15га по вул.Пушкіна (на території колишнього пожежного депо) для розміщення автостоянки легкових автомобілів строком користування на 10 років (а.с.87).

У 1994 році організаційним відділом районної ради виготовлено технічну документацію на землю, а саме технічний звіт по видачі Державного акту на право постійного користування землею виробничо-комерційному підприємству "Явір" (а.с.115-128) та, відповідно до наявного у ньому Акту відведення земельної ділянки в натурі від 16.08.1994, площа відведеної земельної ділянки фактично склала 0,21га.

Як вбачається з пояснювальної записки до технічного звіту, документація розроблена на підставі рішення Гусятинської селищної ради народних депутатів №91 від 28 червня 1991.

07.10.1994 Гусятинською селищною Радою народних депутатів виробничо-комерційному підприємству "Явір" видано Державний акт на право постійного користування землею серії ТР №008 (а.с.17-20). Як вбачається з Державного акту підприємству надано у постійне користування строком на 10 років земельну ділянку, площею 0,21га для розміщення платної автостоянки згідно з Планом землекористування.

25.12.1996 рішенням №141 "Про надання дозволу на долучення земельної ділянки" виконавчий комітет Гусятинською селищною Радою народних депутатів розглянуто відношення МП "Явір" та, з урахуванням Акту комісії від 24.12.1996, надано дозвіл МП "Явір" на долучення в тимчасове користування земельної ділянки, додатковою площею 750м 2 до земельної ділянки, на якій розташована автостоянка підприємства по вул.Пушкіна.

В березні 2003 МП "Явір" звернулося до Гусятинської селищної ради із заявою про надання в орендне користування строком на 10 років земельної ділянки, площею 0,21га, по вул.Пушкіна, 3А, на якій розташована автостоянка підприємства.

Рішенням п'ятої сесії четвертого скликання Гусятинської селищної ради №210 від 09.04.2003 "Про надання в оренду земельної ділянки по вул.Пушкіна, 3, на якій розміщена автостоянка ВКП "Явір" позивачу надано в оренду, терміном на 10 років земельну ділянку, площею 0,21га, розташовану по вул.Пушкіна, 3а, для обслуговування розміщеної на ній автостоянки; зобов'язано МП "Явір" у двохмісячний термін укласти договір оренди.

Однак, у зв'язку з невиконанням МП "Явір" обов'язку щодо укладення договору оренди на підставі вказаного рішення селищної ради, за заявою МП "Явір" рішенням четвертої сесії п'ятого скликання Гусятинської селищної ради №246 від 06.12.2006 (а.с.89, 90) відмінено рішення №210 від 09.04.2003 "Про надання в оренду земельної ділянки по вул.Пушкіна, 3, на якій розміщена автостоянка ВКП "Явір" та надано МП "Явір" в тимчасову оренду терміном на один рік земельну ділянку, площею 2100м 2 по вул.Пушкіна, 3А в селищі Гусятин для розміщення платної автостоянки; зобов'язано МП "Явір" в місячний термін укласти договір оренди землі , а також попереджено підприємство про можливе вилучення земельної ділянки для суспільних потреб у випадку необхідності, тому рекомендовано провести погодження щодо вибору іншої земельної ділянки, придатної для використання під платну автостоянку.

Впродовж 2006-2015 років на підставі письмових клопотань МП "Явір" (заяви містяться в матеріалах справи) відповідачем у справі приймалися рішення за №580 від 14.12.2007, №1133 від 02.10.2009, №253 від 18.10.2011, №580 від 29.11.2012, №803 від 17.10.2013, №1442 від 23.12.2014, відповідно до яких позивачу було продовжено строк дії договору оренди спірної земельної ділянки з покладенням обов'язку на останнього з його переукладення. Рішенням селищної ради №1125 від 27.02.2014 внесено зміни в п.9 тимчасового договору оренди земельної ділянки, площею 2100м 2 в частині розміру орендної плати. Дані рішення органу місцевого самоврядування є чинними , ніким не скасованими на момент розгляду спору.

У квітні 2007 року голова Гусятинської районної ради, спираючись на лист начальника Територіального управління Державної судової адміністрації у Тернопільській області листом №80 від 18.04.2007 просив селищного голову виділити земельну ділянку для будівництва будівлі Гусятинського районного суду з метою виконання спільного проекту Підтримка судової реформи .

Тому, у кожному із згаданих вище рішень про продовження строку оренди землі Гусятинська селищна рада попереджувала мале підприємство "Явір" про можливість розірвання договору оренди в односторонньому порядку у разі виконання рішення сьомої сесії п'ятого скликання Гусятинської селищної ради №363 від 08.05.2007 "Про надання дозволу на виготовлення матеріалів погодження вибору земельної ділянки по вул.Пушкіна селища Гусятин територіальному управлінню Державної судової адміністрації у Тернопільській обл.", яким територіальному управлінню ДСА у Тернопільській області надано дозвіл на виготовлення матеріалів погодження вибору земельної ділянки, площею 0,3га по вул.Пушкіна для будівництва адмінприміщення Гусятинського районного суду, в постійне користування.

05.03.2015 на шостому засіданні двадцять четвертої сесії шостого скликання Гусятинською селищною радою розглянуто заяву МП "Явір" про відмову сплачувати орендну плату за землю з 01.01.2015 (розірвання договору оренди землі по вул.Пушкіна в селищі Гусятин) та, прийнято рішення №1710 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки по вул.Пушкіна селища Гусятин МП "Явір", згідно якого малому підприємству "Явір" припинено право користування земельною ділянкою, площею 0,2100га по вул.Пушкіна селища Гусятин та розірвано договір оренди землі.

Факт перебування у постійному користуванні спірної земельної ділянки у МП "Явір" в період з 1991 по 2006 рік, а з 2006 по 2015 - у тимчасовому орендному користуванні підприємства додатково підтверджено наданими позивачем у справі листом Відділу у Гусятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №-19-0.24-546/104-17 від 10.08.2017 та листом Гусятинської селищної ради №321 від 24.07.2017.

Інформацією, наданою Чортківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області (Гусятинське відділення) щодо сплати ПП "МП "Явір" земельного податку з юридичних осіб та орендної плати за земельну ділянку встановлено, що позивачем у 2012 році сплачено орендну плату в розмірі 5390грн, у 2013 році - 5024грн, у 2014 році - 10270рн, у 2015 році - 7353,12грн, а у 2016 та 2017 роках підприємство ні орендної плати, ані земельного податку не сплачувало ; інформацію щодо сплати підприємством орендної плати за землю та податку до 2012 орган фіскальної служби не надав, оскільки відповідні документи зберігалися п'ять років (листи №66/10/19-04-07 від 25.01.2018 та №54 від 18.01.2018 - а.с.153, 206).

16.12.2016 відбулася зміна складу засновників підприємства у зв'язку із смертю засновника ОСОБА_2 та внесено зміни в реєстраційні документи, що вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1003104099 від 06.10.2017 (реєстраційна дія №16481070011000856).

11.10.2017 ПП "МП "Явір" звернулося до Гусятинської селищної ради із заявою про надання дозволу на відновлення меж спірної земельної ділянки в натурі. Рішенням першого засідання дев'ятої сесії сьомого скликання Гусятинської селищної ради №885 від 03.11.2017 "Про розгляд клопотання приватного підприємства "Мале Підприємство "Явір", позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул.Героїв Майдану в смт.Гусятин (територія автостоянки на колишній вул.Пушкіна), у зв'язку з тим, що заявник не є землекористувачем.

Дане рішення доведено до відома приватного підприємства "Мале Підприємство "Явір" листом №578 від 20.11.2017.

На переконання приватного підприємства "Мале Підприємство "Явір" селищна рада протиправно не визнає його право на користування спірною земельною ділянкою, а тому вважає рішення №885 від 03.11.2017 "Про розгляд клопотання приватного підприємства "Мале Підприємство "Явір" прийнятим всупереч ч.2 ст.41 Конституції України, ст.ст.95, 141 Земельного кодексу України, відтак, просить суд визнати його недійсним. Відповідно до ст.152 ЗК України ПП "МП "Явір" звернулося з даним позовом для захисту свого права на землекористування в судовому порядку, в тому числі шляхом визнання права постійного користування земельною ділянкою.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності, господарський суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Спір, котрий є предметом судового розгляду у даній справі стосується земельних правовідносин, зокрема щодо визнання та оспорення права землекористування.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За ч.2 ст.16 ЦК України та ст.152 ЗК України одним зі способів захисту порушеного права на земельні ділянки є визнання права.

Відповідно до ст.116 ЗК України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 92 ЗК України (чинна редакція) передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Відповідно до ст.ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів зазначено, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

На час відведення спірної земельної ділянки в постійне користування земельні відносини в Україні регулювалися Земельним кодексом України 1990 , відповідно саме його норми слід застосовувати при дослідженні правомірності набуття права постійного користування земельною ділянкою ПП "МП "Явір".

Порядок надання земельних ділянок в користування на момент прийняття Гусятинською селищною радою рішення №91 від 28.06.1991 регулювався статтею 19 ЗК України (в редакції 1990 року), відповідно до якої сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Статтею 7 Земельного кодексу України було передбачено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Порядок тимчасового користування землею визначався ст.24 ЗК України, за нормами якої право тимчасового користування землею оформляється договором.

Право власності або право постійного користування землею посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст.23 Земельного кодексу України).

При цьому, право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право (ст.22 ЗК України).

Згідно ст.27 ЗК України (в редакції від 1992 року що діяла на момент видачі Державного акту) право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі, зокрема, припинення діяльності підприємства, установи, організації селянського (фермерського) господарства; закінчення строку, на який було надано землю за рішенням відповідної ради (ст.29 ЗК України). Аналогічні положення містить п."а" та п."в" статті 141 ЗК України (в редакції, чинній з 01.01.2002).

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Гусятинської селищної ради народних депутатів №91 від 28.06.1991 "Про виділення земельної ділянки під розміщення платної автостоянки виробничо-комерційному підприємству "Явір" земельну ділянку, площею 0,15га по вул.Пушкіна (на території колишнього пожежного депо) для розміщення автостоянки легкових автомобілів виділено виробничо-комерційному підприємству "Явір" в користування строково, а саме на 10 років , тобто у тимчасове користування (а.с.87).

Однак, відповідними землевпорядними органами Технічний звіт на земельну ділянку у 1994 році виготовлено по видачі Державного акту на право постійного користування землею, згідно якого 07.10.1994 позивачу надано у постійне користування строком на 10 років земельну ділянку, площею 0,21га для розміщення платної автостоянки, що суперечило чинному на той час як земельному законодавству, а саме ст.7 ЗК України, так і чинному рішенню селищної ради №91 від 28.06.1991, на підставі якого даний Державний акт було видано.

За даних обставин суд констатує, що фактично земельна ділянка виділялася позивачу не в постійне користування, а в строкове, тобто з оформленням договору оренди землі на 10 років. Дана помилка в оформленні права користування була виправлена зі спливом часу, адже як свідчать наявні у справі докази, зокрема рішення №210 від 09.04.2003 Гусятинської селищної ради, прийняте на підставі розгляду заяви керівника МП Явір про надання в оренду земельної ділянки, відповідно до ст.93, 124 ЗК України, радою вирішено надати Гусятинському ВКП Явір в оренду терміном на 10 років земельну ділянку, площею 0,21га, розташовану по вул.Пушкіна, 3а, для обслуговування розміщеної на ній автостоянки; зобов'язано підприємство виготовити матеріали технічної інвентаризації та укласти договір оренди землі; встановлено розмір орендної плати в сумі 87,50грн в місяць.

Незважаючи на скасування Радою у 2006 році рішення №210 від 09.04.2003 з підстав його невиконання землекористувачем, спірна земельна ділянка надалі продовжувала перебувати в користуванні позивача, оскільки згідно рішення Ради №246 від 06.12.2006 Про надання в тимчасову оренду земельної ділянки по вул. Пушкіна 3а селища Гусятин МП Явір останньому було надано її в орендне користування зі строком на один рік з встановленням розміру орендної плати 295,99грн в місяць та з покладенням обов'язку на МП Явір в місячний строк укласти договір оренди земельної ділянки.

Сторони у справі не заперечують, що земельна ділянка надавалася одній і тій же юридичній особі, незважаючи на зміну організаційно-правової форми підприємства (з Виробничо-комерційного підприємства "Явір" на мале підприємство "Явір", пізніше - приватне підприємство "Мале Підприємство "Явір").

Відповідно до ч.1 ст.93 ЗК України та ст.1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Підстави припинення договору оренди землі встановлені у ст.ст.31, 32 Закону, зокрема, шляхом його розірвання за згодою сторін.

Як стверджує селищна рада, і це вбачається з матеріалів справи, орендні відносини тривали аж до 2015 року, про що свідчать надані суду копії рішень №580 від 14.12.2007, №1133 від 02.10.2009, №253 від 18.10.2011, №580 від 29.11.2012, №803 від 17.10.2013, №1125 від 27.02.2014, №1442 від 23.12.2014. Одночасно, даними рішеннями селищної ради на МП "Явір" було покладено обов'язок з укладення тимчасового договору оренди землі.

Також, поданими відповідачем доказами, зокрема, довідкою Гусятинського відділення Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції №66/10/19-04-07 від 25.01.2018 встановлено факт внесення позивачем орендної плати по договору оренди землі в період з 2012 року по 2015 рік, що на думку суду свідчить про існування між сторонами договірних відносин саме з оренди землі .

Окрім того, рішенням селищної ради №1125 від 27.02.2014 були внесені зміни в п.9 тимчасового договору оренди земельної ділянки , площею 2100м 2 в частині розміру орендної плати.

Між тим, незважаючи на те, що учасниками справи не надано жодного договору оренди землі, площею 0,21га, розташованої по вул.Пушкіна, 3а, суд не вбачає підстав ставити під сумнів сам факт існування такого договору, адже наявні у справі заяви ПП "МП "Явір" про надання земельної ділянки в орендне користування, заяви про продовження строку дії тимчасового договору оренди, відповідні рішення селищної ради по результатах розгляду таких заяв, факт сплати орендних платежів, беззаперечно свідчать про існування договірних правовідносин між учасниками справи.

Тому, підсумовуючи встановлені обставини та зважаючи на поведінку учасників справи у спірних земельних правовідносинах, суд доходить переконливого висновку, що право користування земельною ділянкою, площею 0,21га, розташованою по вул.Пушкіна, 3а для обслуговування розміщеної на ній автостоянки, у ПП "МП "Явір" виникло строкове, котре припинилося із спливом десятирічного терміну, визначеного рішенням №91 від 28.06.1991, що й зумовило подальше оформлення права користування землею на договірних засадах, і це не заперечується сторонами у справі.

Судом також встановлено, що рішенням Гусятинської селищної ради №1710 від 05.03.2015 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки по вул.Пушкіна селища Гусятин МП "Явір" розірвано укладений між сторонами тимчасовий договір оренди землі та припинено малому підприємству "Явір" право користування земельною ділянкою, площею 0,2100га по вул.Пушкіна селища Гусятин. Підставою прийняття такого рішення була заява МП "Явір" про відмову сплачувати оренду плату, мотивуючи її складним фінансовим становищем підприємства. На даний час дане рішення селищної ради ніким не оспорюється та не скасовано у встановленому законом порядку.

За загальним правилом, встановленим ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

Суд враховує, що Гусятинська селищна рада прийняттям рішення №1710 від 05.03.2015 про розірвання договору оренди на підставі заяви ПП "МП "Явір" та припинення відповідного права землекористування не здійснювала волевиявлення в односторонньому порядку, а навпаки, виходила з домовленості сторін на припинення права користування у вигляді подання заяви.

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено, що 05.03.2015 договірні правовідносини щодо користування приватним підприємством "МП "Явір" спірною земельною ділянкою були припинені шляхом розірвання договору оренди землі за взаємною згодою, що відповідає приписам ст.141 ЗК України та ст.31 Закону України "Про оренду землі"; заперечень з цього приводу учасниками справи під час розгляду спору не заявлялися, як і не спростовано даного факту відповідними належними доказами.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (постанова Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №3-670гс15).

Позивачем не доведено поданими суду доказами факту наявності у нього порушеного права, адже таке право ним припинено на встановлених законом підставах (права оренди позивач позбувся в добровільному порядку шляхом подання заяви). Також, позивач у справі не належить до суб'єктів права постійного користування землею, вичерпний перелік яких наведено у ч.2 ст.92 Земельного кодексу України (право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної форм власності).

Сам факт наявності у позивача Державного акту на право постійного користування землею із зазначенням у ньому терміну користування земельною ділянкою, не може свідчити про правомірність набуття позивачем права на спірну земельну ділянку в постійне користування, оскільки є наслідком недбалої поведінки посадових осіб органу місцевого самоврядування, що здійснювали оформлення права на землю. Більше того, суд враховує, що позивач у справі останні 10 років користувався землею на умовах оренди .

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За даних обставин, вимога про визнання за позивачем права на постійне користування спірною земельною ділянкою до задоволення не підлягає.

Вимога про визнання недійсним рішення Гусятинської селищної ради №885 від 03.11.2017 "Про розгляд клопотання приватного підприємства "Явір" є необґрунтованою, відповідно до задоволення не підлягає. При цьому суд зазначає наступне.

Положеннями Земельного кодексу України встановлюються підстави, порядок та строки передачі земельної ділянки в користування (оренду) громадян і юридичних осіб, а також визначаються органи, уповноважені розглядати ці питання.

Земельний кодекс України як акт цивільного законодавства, передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов'язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Положення ст.12 Земельного кодексу України визначають повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст. Зокрема, до таких повноважень законом віднесено розпорядження, відповідно до вимог цього Кодексу, землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування.

Вирішення питань про передачу земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ст.122 Земельного кодексу України).

Пунктом 34 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування передбачено, що до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Тобто, обов'язковою умовою передачі у користування земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради.

Твердження позивача, що право на постійне користування земельною ділянкою у підприємства виникло, та відповідно існує на даний час, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ТР №008 від 07.10.1994 не відповідає встановленим судом обставинам, адже земельна ділянка була в орендному користуванні позивача і таке право припинилося в силу закону ( про характер існування тимчасових (строкових) відносин між сторонами щодо спірної земельної ділянки вказують рішення селищної ради з приміткою заборони спорудження на земельній ділянці об'єктів нерухомості).

Крім того, як вбачається з листа Гусятинської селищної ради №321 від 24.07.2017 (а.с.24) спірна земельна ділянка обліковується в землях житлової та громадської забудови, не наданих у власність та користування і належить до комунальної власності Гусятинської селищної ради, а тому право розпорядження нею належить Раді в силу приписів статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Отже, на даний час спірну земельну ділянку ПП "МП "Явір" може отримати в користування на загальних підставах та в порядку, визначеному ст.116, ст.123, ст.124 Земельного кодексу України.

Згідно з положеннями ч.1 ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно зі статтею 21 ЦК України, статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Сторонами не подано і матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували право позивача на постійне користування спірною земельною ділянкою, а право підприємства щодо користування землею на умовах оренди було припинено у 2015 році шляхом прийняття Радою відповідного рішення, котре є чинним.

Суд вважає, що відмова компетентного органу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є порушенням права особи на земельну ділянку, яке ще не виникло.

Факт знаходження на спірній земельній ділянці нерухомого майна, що належить ПП "МП "Явір" на праві власності суду теж не надано.

Звідси, суд доходить висновку, що Гусятинська селищна рада відмовляючи спірним рішенням у наданні дозволу ПП "МП "Явір" на розроблення технічної документації на спірну земельну ділянку правомірно вказувала на те, що підприємство не є користувачем земельної ділянки, площею 0,21га по вул.Героїв Майдану (колишня вул.Пушкіна), відтак у селищної ради відсутні законні підстави для надання підприємству дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Оскільки позивачем не доведено набуття права постійного користування спірною земельною ділянкою, тому, з огляду на приписи ст.ст.92, 152 ЗК України таке право не може бути захищене шляхом його визнання в судовому порядку, що в свою чергу виключає можливість задоволення вимоги про визнання недійсним рішення селищної ради, неправомірністю прийняття якого позивачем обґрунтовано факт оспорення та невизнання органом місцевого самоврядування його права на постійне користування землею згідно Державного акту від 07.10.1994.

При таких обставинах, позов про визнання недійсним рішення №885 від 03.11.2017 "Про розгляд клопотання приватного підприємства "Явір" до задоволення не підлягає.

Заперечення відповідача щодо непідвідомчості даного спору господарським судам України в частині вимоги про визнання права постійного користування землею, судом відхиляються. При цьому суд зазначає, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, які виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору ст.4 ГПК України, підвідомчі господарським судам.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у постановах зі справ №21-544а14 від 16.12.2014, №21-308а14 від 09.12.2014, №21-493а14 від 11.11.2014, №21-345а13 від 01.10.2013; №21-291а11 від 09.04.2012; №21-1041во10 від 14.02.2012; №21-1042во10 від 14.02.2012; №21-345а13 від 01.10.2013.

Беручи до уваги, що вимога про визнання порушеного права позивачем заявлена одночасно в одному позові з вимогою про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке не є безпосередньою підставою виникнення права користування земельною ділянкою, але яким селищна рада не визнала/оспорила право постійного користування спірною земельною ділянкою, свідчить про підвідомчість даної справи господарському суду.

Зважаючи на наявні у справі докази на підтвердження понесених сторонами судових витрат та враховуючи, що жоден із учасників справи не зробив заяви про подання відповідних доказів після ухвалення рішення суду, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на позивача у справі.

В судовому засіданні 27.03.2018 відповідно до ст.240 ГПК України оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.4, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.04.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 ГПК України.

Суддя Н.О. Андрусик