Постанова

від 21.11.2018 по справі 921/716/17-г/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 921/716/17-г/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - Приватне підприємство "Мале підприємство "Явір"

представник позивача - Костова Н.З.

відповідач - Гусятинська селищна рада Тернопільської області

представник відповідача - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Мале підприємство "Явір" на постанову Львівського апеляційного господарського суду у складі Матущака О.І. - головуючого, Бойко С.М., Мирутенка О.Л. від 18 липня 2018 року та рішення Господарського суду Тернопільської області у складі Андрусик Н.О. від 27 березня 2018 року

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. СУТЬ СПОРУ

1.1. 7 жовтня 1994 року Мале підприємство Явір (позивач) отримало Акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий згідно рішення Гусятинської селищної Ради народних депутатів (відповідач). Безпосередньо в тексті Акту було зазначено, що його видано строком на 10 років. Вказаний напис в Акті на право постійного користування видано на 10 років у подальшому і став підставою для подання позову з метою визнання права постійного користування земельною ділянкою, оскільки на його переконання, вищезазначений напис порушує його права як землекористувача.

1.2. Земельна ділянка площею 0, 21 га знаходилась на території колишнього пожежного депо, за адресою Пушкіна 3а, та була отримана позивачем з метою розміщення платної автостоянки.

1.3.Правовідносини позивача і відповідача з приводу користування спірною земельною ділянкою продовжувались з 1994 по 2015 роки, разом з тим протягом всього цього часу сторони не ставили під сумнів досягнуті між ними домовленості з приводу оформлення землекористування.

1.4. Так, після закінчення 10 річного строку, зазначеного в Акті, у 2003 році МП "Явір" звернулося до Гусятинської селищної ради із заявою про надання в орендне користування строком на 10 років цієї ж земельної ділянки. Відповідачем було прийняте відповідне рішення та надано спірну земельну ділянку в оренду строком на 10 років.

1.5. В подальшому, 5 серпня 2015 року відповідачем розглянуто заяву МП "Явір" про відмову сплачувати орендну плату за спірну земельну ділянку землю з 1 січня 2015 та прийнято рішення № 1710 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки по вул. Пушкіна селища Гусятин МП "Явір", згідно якого МП "Явір" припинено право користування спірною земельною ділянкою.

1.6. 11.10.2017 ПП "МП "Явір" звернулося до Гусятинської селищної ради із заявою про надання дозволу на відновлення меж спірної земельної ділянки в натурі, проте рішенням Гусятинської селищної ради позивачу було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, у зв'язку з тим, що заявник не є землекористувачем.

1.7. Вищезазначені обставини спонукали ПП "МП "Явір" звернутись до суду з позовом про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним рішення Гусятинської селищної ради від 03.11.2017 №885 "Про розгляд клопотання ПП "Мале підприємство "Явір" щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

1.9. Узагальнені аргументи позивача зводились до наступного:

Позивач посилається на чинний Державний акт на право постійного користування землею, виданий 07.10.1994 Гусятинською селищною радою народних депутатів, а оскаржуване рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), не відповідає вимогам чинного законодавства.

1.10. Узагальнені аргументи відповідача зводились до наступного:

Відповідач вважає, що право користування спірною земельною ділянкою строкове, яке припинилося із спливом десятирічного строку, визначеного рішенням ради №91 від 28.06.1991, що й зумовило подальше оформлення права користування землею на договірних засадах. При цьому відповідач зазначає, що сам факт наявності у позивача Державного акту на право постійного користування землею із зазначенням у ньому терміну користування земельною ділянкою не може свідчити про правомірність набуття позивачем права на спірну земельну ділянку в постійне користування.

2. РОЗГЛЯД СПОРУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.03.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Приймаючи вказане рішення, суд виходив з наступних аргументів:

- оскільки згідно державного акту позивачу надано земельну ділянку у постійне користування строком на 10 років, таке користування фактично є тимчасовим, а зазначення у державному акті про "постійне користування" є помилкою, що підтверджується подальшими договірними відносинами між сторонами.

- в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним рішення ради, рішення суду обґрунтоване тим, що підприємство не є користувачем спірної земельної ділянки, відтак у селищної ради відсутні законні підстави для надання підприємству дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

3. РОЗГЛЯД СПОРУ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

3.1. Постановою Львіського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.03.2018 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

3.2. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду та зазначив, що факт наявності у позивача державного акту на право постійного користування землею із зазначенням у ньому терміну користування земельною ділянкою, не може свідчити про правомірність набуття позивачем права на спірну земельну ділянку в постійне (безстрокове) користування.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ПП "Мале підприємство "Явір" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

4.2. Доводи касаційної скарги:

- Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст. 22, 23, 24 Земельного кодексу 1990 року, чинного на момент видачі МП "Явір" Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та зазначає, що діюче на той час законодавство чітко розрізняло постійне та тимчасове право користування землею і не містило норми, яка б передбачала можливість надання земельної ділянки в постійне користування із встановленням строку такого постійного користування.

- В свою чергу, напис на державному акті на право постійного користування "строком на (десять) років" зроблено в місці, на якому відповідно до затвердженої форми такого акту, взагалі не передбачено будь-яких актів. А отже, скаржник стверджує, що визначення в державному акті на право постійного користування землею строку такого користування є протиправним та таким, що суперечить чинному на той час законодавству.

- Скаржник також посилається на ст. 24 Земельного кодексу України в редакції 1990 року, якою встановлено, що право тимчасового користування оформлюється договором оренди.

- Крім того, позивач, посилаючись на рішення Європейського Суду з прав людини "Рисовський проти України", зазначає, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. А отже, навіть помилкова видача органом місцевого самоврядування державного акту на право постійного користування зумовила виникнення у позивача в силу ст.22 Земельного кодексу України (який діяв на той час) саме права постійного користування.

4.3. Гусятинська селищна рада у своєму відзиві на касаційну скаргу зазначає, що рішення Господарського суду Тернопільської області та постанова Львівського апеляційного господарського суду прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

5. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. 28.06.1991 рішенням виконавчого комітету Гусятинської селищної ради народних депутатів №91 "Про виділення земельної ділянки під розміщення платної автостоянки виробничо-комерційному підприємству "Явір" вирішено виділити виробничо-комерційному підприємству "Явір" земельну ділянку, площею 0,15 га по вул. Пушкіна (на території колишнього пожежного депо) для розміщення автостоянки легкових автомобілів строком користування на 10 років.

5.2. 07.10.1994 Гусятинською селищною Радою народних депутатів ВКП "Явір" видано державний акт на право постійного користування землею серії ТР №008, яким підприємству надано у постійне користування строком на 10 років земельну ділянку, площею 0,21 га для розміщення платної автостоянки згідно з планом землекористування.

5.3. 25.12.1996 виконавчий комітет Гусятинської селищної Ради народних депутатів надав дозвіл МП "Явір" на долучення в тимчасове користування до спірної земельної ділянки додаткову ділянку площею 750м 2 .

5.4. У березні 2003 МП "Явір" звернулося до Гусятинської селищної ради із заявою про надання в орендне користування строком на 10 років земельної ділянки, площею 0,21га, по вул.Пушкіна, 3А, на якій розташована автостоянка підприємства.

5.5. 09.04.2003 на підставі рішення Гусятинської селищної ради №210 позивачу (1) надано в оренду, терміном на 10 років земельну ділянку, площею 0,21га, розташовану по вул.Пушкіна, 3а, для обслуговування розміщеної на ній автостоянки; (2) зобов'язано МП "Явір" у двохмісячний термін укласти договір оренди

5.6. У зв'язку з невиконанням МП "Явір" обов'язку щодо укладення договору оренди на підставі вказаного рішення селищної ради, за заявою МП "Явір", рішенням Гусятинської селищної ради №246 від 06.12.2006 (2) відмінено рішення №210 від 09.04.2003 "Про надання в оренду земельної ділянки по вул.Пушкіна, 3, на якій розміщена автостоянка ВКП "Явір" та надано МП "Явір" в тимчасову оренду терміном на один рік земельну ділянку, площею 2100м 2 по вул.Пушкіна, 3А в селищі Гусятин для розміщення платної автостоянки; (2) зобов'язано МП "Явір" в місячний термін укласти договір оренди землі, а також (3) попереджено підприємство про можливе вилучення земельної ділянки для суспільних потреб у випадку необхідності, тому рекомендовано провести погодження щодо вибору іншої земельної ділянки, придатної для використання під платну автостоянку.

5.7. Впродовж 2006-2015 років на підставі письмових клопотань МП "Явір" відповідачем у справі приймалися рішення №580 від 14.12.2007, №1133 від 02.10.2009, №253 від 18.10.2011, №580 від 29.11.2012, №803 від 17.10.2013, №1442 від 23.12.2014, відповідно до яких позивачу було продовжено строк дії договору оренди спірної земельної ділянки з покладенням обов'язку на останнього з його переукладення.

5.8. Рішенням селищної ради №1125 від 27.02.2014 внесено зміни в п.9 тимчасового договору оренди земельної ділянки, площею 2100м 2 в частині розміру орендної плати.

5.9. Дані рішення органу місцевого самоврядування є чинними.

5.10. 29.01.2014 МП "Явір" подало Гусятинській селищній раді заяву про відмову сплачувати орендну плату за землю з 01.01.2015 (розірвання договору оренди землі по вул.Пушкіна в селищі Гусятин).

5.11. 05.08.2015 Гусятинською селищною радою розглянуто заяву МП "Явір" про відмову сплачувати орендну плату за землю з 01.01.2015 (розірвання договору оренди землі по вул.Пушкіна в селищі Гусятин) та прийнято рішення №1710 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки по вул.Пушкіна селища Гусятин МП "Явір", згідно якого МП "Явір" припинено право користування земельною ділянкою, площею 0,2100га по вул.Пушкіна селища Гусятин та розірвано договір оренди землі.

5.12. 11.10.2017 ПП "МП "Явір" звернулося до Гусятинської селищної ради із заявою про надання дозволу на відновлення меж спірної земельної ділянки в натурі.

5.13. Позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у зв'язку з тим, що заявник не є землекористувачем (рішення Гусятинської селищної ради №885 від 03.11.2017 "Про розгляд клопотання ПП "Мале підприємство "Явір").

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ І ВИСНОВКІВ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Верховний Суд наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції судом касаційної інстанції, згідно з положеннями ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у даній справі є Акт постійного користування земельною ділянкою, виданий позивачу терміном на 10 років, який, на його думку, є підставою для визнання за ним права постійного користування.

6.3. Вирішуючи спір по суті, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

6.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний Акт постійного користування від 07.10.1994:

(1) виданий на підставі рішення Гусятинської селищної ради народних депутатів №91, строком користування на 10 років,

(2) після спливу вищезазначеного терміну МП "Явір" зверталося до Гусятинської селищної ради із заявою про продовження користування спірною земельною ділянкою,

(3) на підставі рішення Гусятинської селищної ради №210 позивачу надано в оренду, терміном на 10 років земельну ділянку, проте у зв'язку з невиконанням МП "Явір" обов'язку щодо укладення договору оренди вищезазначене рішення відмінено та надано вказану земельну ділянку в оренду на один рік,

(4) впродовж 2006-2015 років на підставі письмових клопотань МП "Явір" відповідачем у справі приймалися рішення №580 від 14.12.2007, №1133 від 02.10.2009, №253 від 18.10.2011, №580 від 29.11.2012, №803 від 17.10.2013, №1442 від 23.12.2014, відповідно до яких позивачу було продовжено строк дії договору оренди спірної земельної ділянки з покладенням обов'язку на останнього з його переукладення,

(5) МП "Явір" просило розірвати договір оренди, у зв'язку з неможливістю сплати орендної плати,

(6) Гусятинською селищною радою розглянуто та задоволено заяву позивача про відмову сплачувати орендну плату за землю з 01.01.2015 за спірну земельну ділянку, припинено право позивача користування земельною ділянкою та розірвано договір оренди землі.

6.5. Враховуючи вищезазначені обставини, Верховний Суд зазначає, що у разі невідповідності форми документу (у даному випадку - державного акту) його змісту, суди мають брати до уваги мету та зміст такого документу, на підставі чого він приймався, усталену практику відносин між сторонами, подальшу поведінку сторін та інші обставини, що мають істотне значення, оскільки одним з основних завдань судів при вирішенні спору є індивідуалізація абстрактних приписів норми права стосовно поведінки конкретних суб'єктів у конкретних життєвих обставинах. Судове рішення є логічним висновком з аналізу встановлених фактів та юридичних підстав.

6.6. Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням виконавчого комітету Гусятинської селищної ради народних депутатів №91 від 28.06.1991 позивачу виділено земельну ділянку під розміщення платної автостоянки на 10 років, тобто у тимчасове користування.

6.7. Однак, відповідними землевпорядними органами технічний звіт на земельну ділянку у 1994 році виготовлено по видачі державного акту на право постійного користування землею, згідно якого 07.10.1994 позивачу надано у постійне користування строком на 10 років земельну ділянку, що суперечило чинному на той час як земельному законодавству, а саме ст.7 ЗК України, так і чинному рішенню селищної ради №91 від 28.06.1991, на підставі якого даний Державний акт було видано.

6.8. Суд також враховує рішення Гусятинської селищної ради №1710 від 05.03.2015, яким розірвано укладений між сторонами тимчасовий договір оренди землі та припинено МП "Явір" право користування земельною ділянкою. Підставою прийняття такого рішення була саме заява МП "Явір" про відмову сплачувати оренду плату, мотивована складним фінансовим становищем підприємства. Вказані обставини свідчать про припинення правовідносин між сторонами щодо користування земельною ділянкою та усвідомлення позивачем своїх дій щодо відмови від користування земельною ділянкою.

6.9. Враховуючи всі обставини в сукупності, право користування спірною земельною ділянкою у ПП "МП "Явір", яке виникло на підставі рішення №91 від 28.06.1991 та відповідно до якого був виданий державний акт є строковим. Таке право користування припинилося із спливом десятирічного строку, визначеного рішенням №91 від 28.06.1991, проте враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, вказана земельні ділянка продовжувала перебувати в користуванні позивача на підставі прийнятих селищною радою рішень до прийняття Гусятинською селищною радою рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки.

6.10. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що фактично земельна ділянка виділялася позивачу не в постійне користування, а в строкове, хоча оформлене не договором оренди, а державним актом.

6.11. Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

6.12. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (постанова Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №3-670гс15).

6.13. Суд погоджується з тим, що позивачем не доведено поданими суду доказами факту наявності у нього порушеного права, адже таке право ним припинено на встановлених законом підставах.

6.14. При цьому сам факт наявності у позивача державного акту на право постійного користування землею із зазначенням у ньому терміну користування земельною ділянкою, не може свідчити про правомірність набуття позивачем права на спірну земельну ділянку в постійне (безстрокове) користування.

6.15. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним рішення Гусятинської селищної ради №885 від 03.11.2017 "Про розгляд клопотання приватного підприємства "Явір" щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

6.16. Відповідно до ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

6.17. Згідно п.п. а), в) ст.12, ст. 123 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

6.18. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

6.19. Згідно ч.3 ст.24, ст.25, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

6.20. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

6.21. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

6.22. Пунктом 34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

6.23. Тобто, обов'язковою умовою передачі у користування земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є наявність позитивного рішення сесії відповідної ради.

6.24. Згідно з положеннями ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

6.25. Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України, статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

6.26. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

6.27. Гусятинська селищна рада, відмовляючи спірним рішенням у наданні дозволу ПП "МП "Явір" на розроблення технічної документації на спірну земельну ділянку, правомірно вказувала на те, що підприємство не є користувачем земельної ділянки, площею 0,21га по вул.Героїв Майдану (колишня вул.Пушкіна), відтак у селищної ради відсутні законні підстави для надання підприємству дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

6.28. Відмова компетентного органу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є порушенням права особи на земельну ділянку, яке ще не виникло.

6.29. Щодо доводів скаржника про те, що згідно рішення Європейського Суду з прав людини "Рисовський проти України", ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, Суд погоджується з мотивами, з яких виходили суди попередніх інстанцій.

6.30. Так, у п.71 вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини, на яке посилаєтьсяскаржник йдеться про принцип "належного урядування", який не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

6.31. При цьому Європейський Суд наголошує, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

6.32. Одночасно у п.74 цього ж рішення йде мова про дотримання загального принципу - справедливого балансу між інтересами заявника та інтересами суспільства.

6.33. Дійсно у справі "Рисовський проти України" мало місце "втручання у мирне володіння майном" - право користування землею заявника, шляхом скасування радою свого ж рішення, як підстави такого права, що суперечить протоколу 1 Конвенції.

6.34. Суди вірно зазначили, що у даній ситуації такого втручання у права користування позивача не було. Таке право у нього припинилося, оскільки закінчився строк, на який було надано у користування земельну ділянку.

6.35. Окрім цього, неодноразові звернення позивача про укладення договору оренди земельної ділянки та значна кількість рішень щодо надання у строкове користування земельної ділянки, також свідчить про обізнаність позивача про технічну помилку органу місцевого самоврядування при видачі державного акта на право постійного користування з строком такого користування.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7 .1. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

7 .2. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

7 .3. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Мале підприємство "Явір" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 липня 2018 року у справі № 921/716/17-г/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає .

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.