Рішення

від 10.04.2018 по справі 922/301/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2018 р.м. Харків Справа № 922/301/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія "Машпромтрейд" (02660, м. Київ, вул. Віскозна, буд.11, код ЄДРПОУ 38762092) доПублічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (61001, м. Харків, вул. Світло Шахтаря, 4/6, код ЄДРПОУ 00165712) про стягнення коштів у сумі 338812,98 грн. за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 22.03.18 р.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія «Машпромтрейд» - звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» .

Предмет позову: заборгованість в розмірі 338812,98 грн., з яких: 280864,60 грн. - збитки від інфляції; 57948,38 грн. - 3% річних.

Підстави позову: порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань за договором №03/12 від 02.12.2014 р. щодо оплати вартості отриманого товару. Як зазначає позивач, сума заборгованості за вказаним договором була стягнута з відповідача рішенням суду у справі №922/654/16, яке набрало законної сили 14.06.2016 р. Однак, як стверджує позивач, відповідач відповідне рішення фактично виконав 12.01.2018 р., у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу за період з 02.03.2016 р. до 11.01.2018 р. 280864,60 грн. - збитки від інфляції; 57948,38 грн. - 3% річних.

Стислий виклад позиції позивача: стверджує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/654/16, за період невиконання відповідного рішення (з 02.03.2016 р. по 11.01.2018 р.) у позивача є право на нарахування відповідачу згідно зі ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат, які й заявлені до стягнення у даному провадженні.

Стислий виклад заперечень відповідача: у відзиві на позовну заяву (вх. 5802 від 02.03.2018 р.) заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що заявлені до стягнення кошти в сумі 280864,60 грн. визначаються позивачем як збитки від інфляції, а тому, на думку відповідача, вони нараховані відповідно до вимог ст.ст. 22, 536, 611 та 623 ЦК України. Втім, як зазначає відповідач, позивач не надає доказів та не обґрунтовує: розмір таких збитків; факт спричинення таких збитків саме діями відповідача; наявність заходів, вжитих позивачем для їх отримання. Наданий позивачем розрахунок збитків від інфляції відповідач вважає неналежним доказом розміру заявленої до стягнення суми коштів, оскільки такий розрахунок не містить періоду їх нарахування.

Позивач у відповіді на відзив відповідача (вх..№8003 від 26.03.2018 р.) зазначив, що заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні нарахування розраховані позивачем саме на суму основної заборгованості, що стягнута з відповідача згідно з рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/654/16 та за період, що не входив в предмет вимог в провадженні №922/654/16.

Посилання відповідача на те, що заявлені до стягнення кошти є збитками позивач вважає безпідставними, оскільки у позовній заяві він не посилається на положення статей 22, 611 та 623 ЦК України, а матеріально-правовою підставою позовних вимог позивач визначає саме положення ст. 625 ЦК України.

Використання терміну інфляційні збитки позивач у відповіді на відзив визначає як граматичну помилку, яка не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, а розрахунок позивач вважає належним доказом розміру заявлених до стягнення коштів.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив (вх.№8392 від 29.03.2018 р.) наполягав за викладених у відзиві запереченнях; зазначав, що заявлені до стягнення кошти в сумі 280864,60 грн. (з огляду на вимоги позивача) є збитками; такі вимоги з аналогічним періодом нарахування таких коштів вже розглядались у справі №922/654/16

Процесуальні дії у справі: 13.02.2018 р. ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначено на 27.02.2018 р.

Ухвалою суду від 19.02.2018 р. відповідачу було повернуто заяву про заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (вх.№4484 від 16.02.2018 р.), як таку, що не відповідає вимогам ч.ч. 2, 4 ст. 170 ГПК України,оскільки не була підписана повноважним представником позивача.

На задоволення клопотання відповідача, а також враховуючи першу неявку в судове засідання 27.02.2018 р. представників сторін, відсутність в матеріалах справи доказів про належне повідомлення позивача про розгляд даної справи судом, а також з метою забезпечення визначених ст.ст. 165, 166 ГПК України строків для надання відповідачем відзиву на позовну заяву та для надання позивачем відповіді на відзив, на підставі п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 183, п. 1, 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України - судове засідання від 27.02.2018 р. було відкладено до 12.03.2018 р.

На підставі п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 183, п. 1, 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України судове засідання 12.03.2018 р. було відкладено до 27.03.2018 р.

У зв'язку з хворобою головуючого у справі судді, в судовому засіданні 27.03.2018 р. було оголошено технічну перерву до 10.04.2018 р.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12 квітня 2016 року у справі №922/654/16, залишеним без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 01 червня 2016 року та Вищого господарського суду України від 20 липня 2016 року, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" (відповідач у даній справі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія "Машпромтрейд" (позивач у даній справі) 1 036 821,60грн. основного боргу, інфляційних нарахувань в сумі 417 372,53грн., 3% річних в сумі 30 934,21грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 22 276,30грн.

Підставою позову у справі №922/654/16 було порушення відповідачем у даній справі своїх грошових зобов'язань перед позивачем у даній справі за договором №03/12 від 02 грудня 2014 року.

Предмет позову у справі №922/654/16 становила вимога позивача у даній справі про стягнення з відповідача у даній справі заборгованості за договором №03/12 від 02 грудня 2014 року, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 02.02.2015 р. по 29.02.2016 р.

На примусове виконання рішення суду у справі №922/654/16 було видано відповідний наказ.

06.07.2016 р. позивач у даній справі наказ на примусове виконання рішення суду у справі №922/654/16 пред'явив для виконання в Жовтневий відділ державної виконавчої служби м. Харків.

11.07.2016 р. Жовтневий відділ державної виконавчої служби м. Харків відкрив виконавче провадження №51603054 з примусового виконання рішення суду у справі №922/654/16.

Рух виконавчого провадження №51603054 з примусового виконання рішення суду у справі №922/654/16 викладено в інформації про виконавче провадження (арк.с. 44-49).

З вказаної інформації вбачається, зокрема, що 23.10.2017 р. наказ на примусове виконання рішення суду у справі №922/654/16 було повернуто позивачу у даній справі за його заявою.

02.01.2018 р. приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області ОСОБА_2, за заявою позивача у даній справі, було відкрито виконавче провадження №55456480 з примусового виконання рішення суду у справі №922/654/16.

Рух виконавчого провадження №55456480 з примусового виконання рішення суду у справі №922/654/16 викладено в інформації про виконавче провадження (арк.с. 50-54).

З вказаної інформації вбачається, зокрема, що 12.01.2018 р. приватним виконавцем ОСОБА_2 було виконано рішення суду у справі №922/654/16 в повному обсязі.

Факт сплати відповідачем у даній справі обумовлених рішенням суду у справі №922/654/16 коштів підтверджується також й випискою із банку про рух коштів по рахунку (арк.с. 55).

Вказані обставини відповідачем не заперечуються та не спростовуються.

Невиконання рішення суду у справі №922/654/16 стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі щодо стягнення з відповідача, згідно з положеннями ст. 625 ЦК України, 3% річних та інфляційних втрат.

Надаючи нормативно-правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

З огляду на положення ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, яке виникає на підставі договору, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт неналежного виконання відповідачем у даній справі своїх грошових зобов'язань за договором №03/12 від 02 грудня 2014 року щодо оплати вартості отриманого товару на суму 1036821,60грн. було встановлено рішенням суду у справі №922/654/16.

Вказані обставини, з огляду на приписи ст. 75 ГПК України, не підлягають доведенню у даному провадженні.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З приводу застосування вказаної норми в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Наданий позивачем розрахунок свідчить, що відповідні нарахування здійснено позивачем саме на суму заборгованості за договором №03/12 від 02 грудня 2014 року на суму 1036821,60грн., констатованої рішенням суду у справі №922/654/16.

З позовної заяви та доданих до неї розрахунків вбачається, що 3% річних та інфляційні втрати розраховано за період після набрання рішенням суду у справі №922/654/16 законної сили (02.03.2016 р.) до фактичного виконання такого рішення (до 11.01.2018 р.).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на предмет відповідності вимогам договору №03/12 від 02 грудня 2014 року та чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 253-255, 625 ЦК України, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за період з 02.03.2016 р. по 11.01.2018 р. 3% річних та інфляційних втрат - в цілому є законними та обґрунтованими.

Втім, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора Ліга , враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення за період з 02.03.2016 р. по 11.01.2018 р. 3% річних в сумі 57948,38 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, а в частині стягнення за вказаний період інфляційних втрат - підлягають частковому задоволенню, в сумі 280864,37 грн.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що заявлені позивачем до стягнення у даному провадження інфляційні втрати розраховані відповідно до вимог ст.ст. 536, 611 та 623 ЦК України та є збитками в розумінні вимог ст. 22 ЦК України, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що правовою підставою для нарахування заявлених до стягнення коштів (визначених позивачем в позові як інфляційні збитки) є саме положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частина 2 ст. 625 ЦК України застосовується як самостійна норма, що регулює специфічний спосіб захисту майнового права та інтересу кредитора.

Позивачем хоча й визначено в позові до стягнення збитки від інфляції, однак такі кошти нараховано саме відповідного до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з цим вживані позивачем в позові терміни не змінюють правову природу заявлених до стягнення інфляційних втрат.

Суд також вважає безпідставними та необґрунтованими посилання відповідача на те, що розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат та період їх нарахування позивачем не доведено. Адже, в позовній заяві та в доданих до неї розрахунках позивач чітко визначає період нарахування заявлених до стягнення в даному провадженні 3% річних та інфляційних втрат (з 02.03.2016 р. по 11.01.2018 р.) та здійснений позивачем розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора Ліга .

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, керуючись вимогами ч. 9 ст. 129 ГПК України, та враховуючи, що спір у даній справі доведено до суду у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором та рішенням суду, витрати на сплату судового збору суд покладає на відповідача в повному обсязі в сумі 5082,19 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 11, 509, 526, 599, 610, 612, 625, 655 ЦК України та керуючись ст.ст. 220, 232-233, 236-238, 241 суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" (61001, Харківська область, м. Харків, вул. Світло Шахтаря,4/6, код 00165712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія "Машпромтрейд" (02660, м. Київ, вул. Віскозна, буд.11, код 38762092) заборгованість в розмірі 338812,75 грн., з яких: 280864,37 грн. - збитки від інфляції; 57948,38 грн. - 3% річних.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" (61001, Харківська область, м. Харків, вул. Світло Шахтаря,4/6, код 00165712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія "Машпромтрейд" (02660, м. Київ, вул. Віскозна, буд.11, код 38762092) витрати на сплату судового збору в сумі 5082,19 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлені ст.ст. 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 10.04.2018 р.

Суддя ОСОБА_3