Постанова

від 03.04.2018 по справі 826/7674/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7674/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Літвіної Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Парус Плюс на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Парус Плюс до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Парус Плюс (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 квітня 2017 року № 0002021402, 0002011402 та від 14 квітня 2017 року № 0601140303, 0600140303.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.2 ч.1 ст.315, п.п.1-4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, на підставі наказу від 10 лютого 2017 року № 945 а також наказу від 13 березня 2017 року № 1829 у період з 27 лютого по 20 березня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ Парус Плюс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 27 березня 2017 року № 105/26-15-14-02-04/33058948.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

від 13 квітня 2017 року № 0002021402 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 25620,00 гривень та застосування штрафних санкцій у розмірі 70,00 гривень;

від 13 квітня 2017 року № 0002011402 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 324069,00 гривень та застосування штрафних санкцій у розмірі 81018,00 гривень;

від 14 квітня 2017 року № 0601140303 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів у тому числі військового збору за штрафними санкціями у розмірі 4293,00 гривень;

від 14 квітня 2017 року № 0600140303 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями у розмірі 510,00 гривень.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано скаргу від 21 квітня 2017 року № 6/03/03-01 до Державної фіскальної служби України.

Листом від 28 квітня 2017 року № 9284/6/99-99-11-01-01-25 Державна фіскальна служба України повідомила позивача про розгляд клопотання.

Разом з тим, Державна фіскальна служба листом від 03 травня 2017 року № 9463/6/99-99-11-01-01-25 повідомила позивача про продовження строку розгляду скарги до 19 червня 2017 року.

15 травня 2017 року у відкритому засіданні відбувся розгляд матеріалів скарги, запропоновано позивачу надати копії документів, оригінали яких надавались позивачем під час перевірки, а саме: копії контрактів з постачальниками-нерезидентами.

22 травня 2017 року копії необхідних документів надіслано позивачем до Державної фіскальної служби України листом № 10/03-03-01. Водночас, висловлено прохання про надання можливості бути присутнім під час прийняття рішення.

В подальшому позивачем отримано лист Державної фіскальної служби України від 01 червня 2017 року № 11891/6/99-99-11-01-01-05 в якому повідомлено результати розгляду скарги. Позивача не було повідомлено про дату прийняття контролюючим органом рішення та його участь у прийняття рішення не була забезпечена.

Не погоджуючись з діями співробітників відповідача щодо порядку прийняття рішення, та з висновками, викладеними у рішенні, а також з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанцій дійшов висновку про правомірність дій відповідача та обґрунтованість прийняття оскаржуваних судових рішень. Вказував на наявність вироку Печерського районного суду міста Києва від 02 липня 2016 року, відповідно до якого … ОСОБА 2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною першою статті 205, частиною першою статті 358 КК України та призначив узгоджене сторонами згідно з угодою про визнання винуватості від 19 травня 2016 року покарання… , а також наявної в базах даних Державної фіскальної служби у місті Києві інформації стосовно зазначених контрагентів, а також інших наданих документів, контролюючий орган дійшов висновку про неможливість здійснення господарської операції між ТОВ Парус Плюс та ТОВ Торгово-Промислова Група СУІВД , ПП Актив Сільвер ) ідентифікованим товаром (канцелярські товари) у зв'язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та використанням ТОВ Торгово-Промислова Група СУВД , ПП Актив Сільвер виключно з метою отримання готівкових коштів у значних розмірах.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком суду першої інстанцій в частині правомірності прийняття Головним управлінням Державної фіскальної служби України у місті Києві податкових повідомлень-рішень від 13 квітня 2017 року № 0002011402 та від 14 квітня 2017 року № 0601140303, 0600140303, з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13 квітня 2017 року № 0002011402.

Вказаним рішенням контролюючим органом позивачу встановлені порушення п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п. 198.2, п 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України із збільшенням суми податкового зобов'язання в розмірі 324 069 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 81018 грн.

Відповідно до пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.39, 14.1.156, 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У п. 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

У ч. 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ і формування податкового кредиту належить з'ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Виходячи з цього та усуваючи неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи, колегія суддів щодо взаємовідносин ТОВ Парус Плюс , код 33058948, з контрагентами ТОВ Торгово-Промислова Група СУВД (код 39865075), ПП Актив Сільвер (код 39352654), ТОВ Формула Профіт (код 38865996) встановила, що всі вище перераховані контрагенти на момент здійснення господарських операцій, винесення рішення судом першої інстанції так і на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції, знаходяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (не перебувають у процесі припинення, провадження про банкрутство, санації), а також перебувають на обліку в органах ДФС.

Всі господарські операції належним чином оформлені відповідними документами (договори, накладні, податкові накладні зареєстровані в ДФС у встановленому порядку, а розрахунки за товар виконані в повному обсязі).

Також відповідними рішеннями судів встановлено, що контрагенти ТОВ Парус Плюс здійснювали реальну господарську діяльність (операції):

- ТОВ Формула Профіт - Постанова Київського Апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року (справа № 826/19774/14), Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року (справа № 826/26692/15).

- ПП Актив Сільвер - Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року (справа № 810/3791/16), Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року (справа № 826/321/15).

- ТОВ Торгово-Промислова Група СУВД - Ухвала Краматорського міського суду Донецької області від 21 березня 2017 року (справа № 234/3412/17).

Судові рішення, які б визнавали недійсними правочини між ТОВ Парус Плюс та його контрагентами, відсутні.

Також в судовому засіданні підтверджено наявність товару та його подальша реалізація, встановлено виробника товару ПОГ Рубіжанське УПП № 1 УТОС, директор якого підтвердив постачання товару через свого дилера ТОВ ТПГ СУВД (папки на зав'язках на суму 108000,00 грн.), а аналіз торгових марок інших товарів також дозволяє встановити факт (джерело) законного їхнього введення в обіг, так як вони належать конкретним імпортерам або виробникам, які відомі відповідачу і позивачу.

При цьому всі первинні документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху в межах господарської діяльності позивача у власній господарській діяльності, а висновок суду першої інстанції про неможливість здійснення господарської операції між ТОВ Парус Плюс та ТОВ Формула Профіт спростовується, в тому числі, і скрін-шотом, наданим у судовому засіданні, який містить інформацію з офіційного сайту ДФС України Дізнайся більше про свого бізнес-партнера , відповідно до якого ТОВ Формула профіт (код 38865996), станом на 11.03.2018 року перебуває на обліку в органах доходів і зборів та станом на 19.03.2018 року не має податкового боргу.

Посилання суду першої інстанції на вирок Печерського районного суду міста Києва від 02 липня 2016 року є безпідставним, оскільки на час здійснення спірних господарських операцій до 02 липня 2016 року, зазначеного вироку суду не існувало, а за вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 205, частиною першою статті 358 КК України суд призначив узгоджене сторонами згідно з угодою про визнання винуватості від 19 травня 2016 року покарання.

Тому факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

За змістом частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, чинній на час розгляду справи у суді касаційної інстанції) вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З огляду на преюдиціальність, як властивість судового рішення, вирок суду має обов'язкове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків.

З урахуванням наведеного, а також з огляду на дату винесення відповідного вироку, посилання на такий вирок як на обставину, що має значення при винесенні судового рішення суду у цій справі, є необґрунтованим.

Статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 29 березня 2018 року № К/9901/6497/18 826/3498/15, постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі 2а-10463/10/0870.

При цьому, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

Крім того, у рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та оцінивши докази у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13 квітня 2017 року № 0002011402 є протиправними, а відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено правомірність його прийняття.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 14 квітня 2017 року № 0601140303, 0600140303.

Згідно з п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку; платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не підтверджені підстави для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 25620,00 гривень та застосування штрафних санкцій у розмірі 70,00 гривень, збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів у тому числі військового збору за штрафними санкціями у розмірі 4293,00 гривень та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями у розмірі 510,00 гривень.

У частині рішення щодо правомірності прийняття Головним управлінням Державної фіскальної служби України у місті Києві податкового повідомлення-рішення від 13 квітня 2017 року № 0002021402, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Податковим повідомленням - рішенням від 13 квітня 2017 року № 0002021402 Головним управлінням Державної фіскальної служби України у місті Києві встановлені порушення ТОВ Парус Плюс п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п.137.10 ст. 137 Податкового Кодексу України та збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 25620 грн. в результаті перевірки встановлено, що позивачем занижено податок на прибуток в з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року на загальну суму 25620,00 гривень, у тому числі: за 2014 рік в сумі 281,00 гривень, за 2015 рік в сумі 25339,00 гривен.

Так, згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.2, 138.10 ст. 138 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством; витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інші операційні витрати.

Згідно з п.п.14.1.108 п.14.1 ст.14 Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб'ютори).

Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистриб'юторами) у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обґрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах дистрибуції. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут.

Мотиваційні виплати можуть включати таке: премія (бонус) за дострокову сплату дебіторської заборгованості, за виконання плану закупівель товарів постачальника, за точність закупівельних прогнозів, за дотримання певного асортименту товарів при закупівлі.

Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.

Згідно зі ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

У міжнародній практиці розрахунків між суб'єктами господарювання під кредит-нотою розуміється розрахунковий документ, повідомлення, що направляється однією зі сторін, що знаходяться в розрахункових відносинах, іншій стороні, про запис у кредит рахунку останньої визначеної суми, через настання якої-небудь обставини, що створила у іншої сторони право вимоги цієї суми.

Тобто, за допомогою кредит-ноти продавець товарів (робіт, послуг) повідомляє покупця про зміни умов договору щодо компенсації вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 140.2 ст. 140 ПК України, у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Згідно з викладеною нормою, продавець здійснює перерахунок доходів, а покупець, яким у даному випадку є позивач, здійснює перерахунок витрат.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати ж операційної діяльності, серед іншого, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Зокрема, відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів( послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу.

За таких обставин у позивача при отриманні мотиваційних виплат( бонусів) від вищезазначених продавців-нерезидентів у зв'язку з досягненням певних обсягів постачання товарів, придбаних у вказаних продавців, виникають податкові зобов'язання з ПДВ на суму отриманих мотиваційних виплат (бонусів). При цьому при отриманні від продавців товару винагород в грошовій формі (бонусу) у зв'язку із досягненням відповідних показників, зокрема здійснення закупівлі товарів необхідного обсягу у постачальників, відсутність простроченої заборгованості у позивача, як покупця товарів виникають податкові зобов'язання з ПДВ на суму отриманої винагороди (бонусу). Базою оподаткування, відповідно до п. 188.1 ст.188 ПК України у даному випадку є сума отриманої винагороди (бонусів).

На підставі викладеного апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про неправомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 13 квітня 2017 року № 0002011402, від 14 квітня 2017 року № 0601140303, 0600140303, оскільки суб'єктом владних повноважень не доведено, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, апеляційний суд застосовує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 01.07.2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії , відповідно до яких, саме орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Таким чином, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 310, 315, 317, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Парус Плюс задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві від 13 квітня 2017 року № 0002011402, від 14 квітня 2017 року № 0601140303, 0600140303 - скасувати.

Прийняти в скасованій частині нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Парус Плюс до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві від 13 квітня 2017 року №0002011402, від 14 квітня 2017 року № 0601140303, 0600140303.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 06.04.2018 року.