Постанова

від 03.04.2018 по справі 215/3815/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/3815/15-ц 22-ц/774/825/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 215/3815/15-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Чубіна А.В.

сторони:

позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 грудня 2017 року, яка постановлена суддею Квятковським Я.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості щодо часу постановлення ухвали відсутні) та повне судове рішення складено 07 грудня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 грудня 2017 рокупозовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ часток та визнання права власності в порядку прийняття спадщини залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивачів у судове засідання.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що ні її особисто, ні позивача ОСОБА_2 не було повідомлено про час та місце розгляду справи 20.10.2017 року та 07.12.2017 року, а тому відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивачів. Крім того, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що раніше, коли їх було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, позивачі двічі писали заяву про розгляд справи за їх відсутності, однак суд не взяв до уваги ці заяви, які містяться на аркушах справи номер 76 та 82.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржувана ухвала постановлена судом під час дії Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції керувався п.3 ч.1 ст. 207 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, й виходив з того, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, повторно не з'явилися в судове засідання.

Однак, на думку колегії суддів, такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

В силу ст.13 розділу І Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії. які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

У відповідності до положень ст. 207 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, суд залишає заяву без розгляду у випадку, коли належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Неявка у судове засідання - це відсутність особи в залі судового засідання під час розгляду справи, незалежно від причин, або залишення залу судового засідання.

Законодавець передбачив право осіб, які беруть участь у справі, брати участь у судових засіданнях, а також гарантії реалізації цього права. Це право витікає з вимог таких принципів цивільного судочинства, як змагальність, диспозитивність, процесуальна рівноправність сторін, демократизм, законність тощо.

Аналізуючи вищевикладені норми міжнародного права та положення ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, колегія суддів приходить до висновку, що підставою для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання є наявність у сукупності таких обставин: належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи та його повторна, тобто двічі поспіль, неявка у судове засідання у призначений для розгляду справи час, за умови, що ним не надано заяву про розгляд справи за його відсутності.

Із матеріалів справи вбачається, що справу було передано судді Квятковському Я.А. 15 серпня 2017 року (а.с. 115, 116) та перше судове засідання ним призначено на 20.10.2017 року, яке було відкладено у зв'язку з неявкою позивачів на 07.12.2017 року (а.с. 129).

07.12.2017 року судом вирішено питання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 138).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 76 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, судом не було належним чином повідомлено позивачів про призначення справи до розгляду на 20.10.2017 року, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про вручення їм судової повістки про призначення справи до розгляду у порядку, визначеному ст. 76 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року.

Таким чином висновок суду першої інстанції щодо повторної неявки позивача у судове засідання, повідомленого належним чином, матеріалами справи не підтверджений.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що позивачів не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи та приходить до висновку, що суд не забезпечив належної організації судового розгляду справи та порушив право позивачів на доступ до правосуддя, закріплене в статті 6 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України, у зв'язку з чим ухвалу суду необхідно скасувати і направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 07 грудня 2017 рокускасувати та направити цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ часток та визнання права власності в порядку прийняття спадщинидо суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 06 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: