Постанова

від 04.04.2018 по справі 922/4546/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/4546/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, О.М. Баранець, І.В. Ткач

за участю секретаря судового засідання - Руденко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Качківське"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2017р.

у складі суддів: О.І. Терещенко - головуючий, В.І. Сіверін, М.М. Слободін

та на рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2017р.

суддя: О.В. Погорелова

за позовом публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика"

до 1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Качківське"

2. Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря Поділля"

про стягнення 1177486,40 грн.

за участю представників:

від позивача: Сидорук Т.П., від відповідача-1: не з'явилися,

від відповідача-2: не з'явилися, від третьої особи: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство "Харківська бісквітна фабрика" (12.04.2017р. перейменовано на приватне акціонерне товариство "Харківська бісквітна фабрика" у зв'язку зі зміною типу акціонерного товариства) звернулося до господарського суду з позовом до СТОВ "Качківське" та ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця", з урахуванням заяви про зміну предмету позову, про стягнення з відповідача-1 590 218,75 грн. та з відповідача-2 587 267,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням першим відповідачем умов договору поставки №H340091 від 11.01.2016р. щодо передачі у власність товару у повному обсязі, оскільки вага і кількість фактично поставленого товару не відповідає вазі і кількості, вказаній у залізничній накладній та інших товаросупровідних документах.

Крім того, на думку позивача, оскільки перевезення товару здійснювалося залізничним транспортом, відповідач-2 несе відповідальність у разі нестачі товару, що виникла з його вини під час перевезення вантажу.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.02.2017р. у справі №922/4546/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2018р., позовні вимоги до СТОВ "Качківське" - задоволено повністю; стягнуто з СТОВ "Качківське" на користь ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" 590 218,75 грн. попередньої оплати та 8 853,28 грн. судового збору; в задоволенні позовних вимог до ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" - відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем-2 порушено обов'язок з поставки та передачі у власність позивача товару за договором поставки, а тому передоплата у розмірі 590218,75 грн. підлягає поверненню покупцю на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Вимоги до відповідача-2 суди визнали необґрунтованими та недоведеними належними доказами.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

СТОВ "Качківське", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до господарського суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до відповідача-1 відмовити.

У скарзі вказується, що судами неправомірно не застосовано у даній справі норми ст. 218 ГК України та ст. ст. 611, 623 ЦК України, оскільки вимоги позивача є фактично вимогами про стягнення збитків.

При цьому, на думку скаржника, судами не досліджені обставини, які б могли вказати на протиправну поведінку відповідача-1 та причинний зв'язок між виявленим фактом нестачі цукру та діями відповідача-1, його вину в результаті.

Скаржник стверджує, що суди взяли до уваги наданий позивачем акт від 09.07.2016р. та акт від 11.07.2016р., якими встановлено факт нестачі товару вже після його прийняття позивачем від перевізника.

Також скаржник вказує про невірне застосування судами п. 30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644. Вказаним пунктом Правил встановлений окремий порядок фіксації випадку виявленої нестачі товару у вагонах у разі потреби, а згодом й причин такої нестачі. Позивач, на думку скаржника, знехтував вимогами законодавства, не звернувся до начальника залізничної станції для спільного документування факту нестачі товару та подальшого запрошення незалежного експерта для встановлення розміру та дійсних причин можливої нестачі.

Скаржник не погоджується з тим, що зазначені в акті від 09.07.2016р. обставини прийняті судами як достатні для покладення відповідальності на відповідача-1, оскільки в акті відсутня інформація щодо місця здійснення огляду та відкриття вагонів, фіксація точного часу та стану запірно-пломбувальних пристроїв залізниці.

Крім того акт складений за участю двох осіб, а підписаний в іншому складі.

Також скаржник вказує на порушення судами ч. 3 ст. 15 та ч. 2 ст. 54 ГПК України, зокрема, оскільки позов був заявлений фактично лише до відповідача-1, спір мав розглядатися господарським судом Вінницької області за місцезнаходженням відповідача-1.

4. Позиції інших учасників справи

Позивач у відзиві на касаційну скаргу вважає, що її доводи не відповідають дійсності, є безпідставними та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Зокрема, на думку позивача, положення ст. 218 ГК України та ст. ст. 611, 623 ЦК України, на які посилається скаржник, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки право покупця вимагати від продавця повернення сум попередньої оплати за непереданий ним товар, врегульовані ст. 693 ЦК України.

Також позивач стверджує, що акт від 09.07.2016р. є належним доказом нестачі вантажу, оскільки він складений на виконання п. п. 5.3 та 5.4 договору поставки та оформлений за участю представника сторонньої організації ТОВ "Зодіак-КБ".

За доводами позивача, з моменту прибуття залізничних вагонів до повернення вагонів залізниці доступу сторонніх осіб на територію об'єкта та до залізничних вагонів не було.

Позивач звертає увагу, що умовами договору поставки передбачений обов'язок відповідча-1 не тільки поставити товар позивачу, а й передати його у власність.

Крім того, позивач посилається на ст. 16 ГПК України та зазначає, що справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього органу. Оскільки позов виник до юридичної особи (ПАТ "Українська залізниця") із питань діяльності його відокремленого підрозділу як залізниці призначення вантажу, що несе відповідальність у разі нестачі вантажу, яка виникла з її вини під час перевезення вантажу, справа підсудна господарському суду Харківської області.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

11 січня 2016р. між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" як покупцем та СТОВ "Качківське" як постачальником укладено договір поставки №Н340091, відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити в обумовлений термін і передати у власність покупця цукор білий кристалічний буряковий по ДСТУ 4623:2006/ГОСТ 31361-2008, а покупець - прийняти й оплатити даний товар. Ціна, кількість товару, що поставляється, строки відвантаження та поставки товару визначаються у специфікаціях, що є невід'ємними складовими цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поставки кількість товару, що поставляється на підставі цього договору, визначається загальною кількістю товару, вказаному у видаткових накладних та/або специфікаціях до цього договору.

У п. 3.4 договору поставки сторони погодили, що право власності на товар переходить від постачальника СТОВ "Качківське" до покупця ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" з моменту отримання товару покупцем (якщо поставка здійснюється на умовах СРТ).

Згідно з п. 5.1 договору поставки товар передається постачальником покупцю за видатковою накладною, у якій вказується найменування, кількість, ціна й вартість товару.

Відповідно до п. п. 5.3, 5.4 договору поставки при виявленні невідповідності фактично поставленої кількості товару кількості, зазначеній в залізничній накладній (при поставці залізничними вагонами), складається акт недопоставки або інший аналогічний документ, що підписується уповноваженими особами сторін. Для складання акту недопоставки або іншого аналогічного документу покупець зобов'язаний зупинити прийняття товару до прибуття представника постачальника.

29 червня 2016 р. ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та СТОВ "Качківське" підписали специфікацію №4 до договору поставки, за умовами якої постачальник поставляє товар на адресу покупця на умовах даної специфікації та на умовах, згідно договору поставки товар у кількості 542.4 метричних тон. Ціна за одну метричну тону товару, включаючи вартість мішкотари, - 12625,00 грн., в т.ч. ПДВ. Загальна сума даної специфікації складає 6847800,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1141300,00 грн. Партія товару поставляється на умовах поставки СРТ: станція Куряж, код станції 441004, одержувач: ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", 61017, м. Харків, вул. Лозівська,8, код одержувача 3104, власник вантажу ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", в редакції Інкотермс 2010. Відвантаження кількості товару здійснюється протягом не більше ніж 10 робочих днів, з 04 липня по 15 липня поточного року по два вагони в день, після проведення покупцем 100 % передоплати до 01.07.2016р. включно.

Позивач на підставі договору поставки та згідно рахунку-фактури № СФ-51076 від 29.06.2016р. здійснив 100% передплату за товар у розмірі 6847800 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1606300023 від 30.06.2016 р. та №1607010172 від 01.07.2016р.

Зазначена вище поставка товару здійснювалась залізничним транспортом на підставі залізничної накладної № 34164335 від 05.07.2016 р., відправник ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля", станція відправлення - Ржевуська Південно-Західної залізниці, станція та залізниця призначення - Куряж Південної залізниці, маса вантажу - 135600 кг визначена відправником (р. 24), завантажено вантажовідправником (р. 28), у залізничних вагонах № 24543852 (ЗПП К773675, К773676) та № 24538829 (ЗПП К773686, К773687), охорона залізниці (р. 49).

СТОВ "Качківське" оформлено видаткові накладі № РН00-142-04499 від 05.07.2016 р. на цукор білий кристал. 3 кат. кількістю 67,8 т на загальну суму 855975,00 грн., у т.ч. ПДВ - 142662,50 грн. та № РН00-142-04500 від 05.07.2016 р. на цукор білий кристал. 3 кат. кількістю 67,8 т на загальну суму 855975,00 грн., у т.ч. ПДВ - 142662,50 грн.

Суди встановили, що позивач фактично отримав товар у кількості 88850 кг (1777 мішків з цукром по 50 кг кожний) на загальну суму 1 121 731,25 грн. замість вказаних у цих документах загальної кількості товару 135600 кг (2712 мішків з цукром по 50 кг кожний) на загальну суму 1 711 950,00 грн. (з ПДВ).

На виконання умов п. 5.3-5.4 договору поставки позивач зупинив приймання товару та повідомив про це відповідача-1, що підтверджується актом від 09.07.2016р., складеним представниками позивача при участі охоронця - ТОВ "Зодіак-КБ".

Представники відповідача-1 прибули до позивача 11.07.2016р. та уповноваженими особами сторін, за участю охоронця ТОВ "Зодіак-КБ", був складений акт про приймання товару по кількості, згідно якого виявлена відсутність зазначеної в залізничній накладній № 34164335 від 05.07.2016 р. кількості товару, а саме: в залізничних вагонах № 24543852 і № 24538829 відсутні 935 мішків з цукром по 50 кг кожний загальною вагою 46750 кг.

Вказаний акт від 11.07.2016р. суди визнали належним доказом для встановлення факту нестачі вантажу - 935 мішків з цукром по 50 кг кожний загальною вагою 46750 кг. на загальну суму 590218,75 грн.

Судами також встановлено, що в період з 10-00 год. 09.07.2016 р. до 15-30 год. 11.07.2016 р. ТОВ "Зодіак-КБ", відповідно до умов укладеного з ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" договору №565/13 від 01.08.2013 р. про надання охоронних послуг здійснювало охорону ТМЦ та вантажу, зокрема: залізничних вагонів № 24543852 та № 24538829 та контроль за цілісністю пломб та запірних пристроїв на цих вагонах з ТМЦ, які знаходилися на території об'єкту, що охороняється, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Заводська, 49 (дільниця № 1).

Позивач звертався до СТОВ "Качківське" з претензією від 27.07.2016р. про необхідність виконання зобов'язань по договору поставки та здійснення допоставки товару. Однак вказана претензія СТОВ "Качківське" була відхилена листом від 26.08.2016 р.

ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" направило СТОВ "Качківське" вимогу від 28.11.2016 р. про повернення йому 590 218,75 грн. у семиденний строк від дня отримання вимоги, проте останнім грошові кошти повернуто не було.

6. Норми права, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У відповідності до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як встановлено в ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п. а) ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ГПК України в редакції, чинній на момент порушення провадження у даній справі, віднесені до підсудності господарського суду справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього органу.

7. Мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Як правильно враховано господарськими судами попередніх інстанцій, зі змісту наведених вище норм права та умов договору поставки випливає обов'язок СТОВ "Качківське" поставити і передати у власність ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" товар за видатковими накладними, зокрема 135 600 кг (2712 мішків з цукром по 50 кг кожний) на загальну суму 1711950,00 грн.

Судами встановлено, що СТОВ "Качківське" свої зобов'язання по договору поставки виконав неналежним чином та поставив товар у кількості 88850 кг (1777 мішків з цукром по 50 кг кожний) на загальну суму 1 121 731,25 грн., що підтверджується наявними у справі доказами.

Господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що складений згідно з п. 5.3-5.4 договору поставки сторонами акт про приймання товару від 11.07.2016 р. є належним та достатнім доказом для встановлення факту нестачі вантажу - 935 мішків з цукром по 50 кг кожний загальною вагою 46750 кг на суму 590218,75 грн. у залізничних вагонах № 24543852 і № 24538829 згідно залізничної накладної №34164335 від 05.07.2016р. та свідчить про неналежне виконання зобов'язань СТОВ "Качківське".

Судами враховано, що позивачем забезпечено збереження вантажу, що знаходився у залізничних вагонах та вжито всіх заходів, що унеможливили зменшення його кількості під час перебування вагонів на території об'єкту, що знаходиться під цілодобовою охороною.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що момент переходу права власності встановлений у п. 3.4 договору поставки, відповідно до умов якого якщо поставка здійснюється на умовах СРТ, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту отримання товару.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, відповідачем-1 порушено обов'язок з поставки та передачі у власність позивача товару за договором поставки, а тому наявні підстави для повернення позивачу передоплати у розмірі 590218,75 грн. на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

При цьому господарські суди, встановивши недоведеність факту нестачі вантажу саме з вини перевізника, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача-2 грошових коштів у розмірі 587267,65 грн.

Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на те, що судам потрібно було застосовувати у даній справі норми ст. 218 ГК України та ст. ст. 611, 623 ЦК України, оскільки як вбачається з позовних вимог та предмету спору, позивач просить стягнути з відповідача-1 саме суму коштів, на яку товар був непоставлений, що врегульовано нормами ст. 693 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з цим є безпідставними посилання скаржника на невстановлення протиправної поведінки відповідача-1 та причинний зв'язок між виявленим фактом нестачі цукру та діями відповідача-1, його вини. Заявлена до стягнення позивачем до відповідача-1 сума не є збитками.

Щодо аргументів скаржника про неправомірність взяття до уваги актів від 09.07.2016р. та від 11.07.2016р., якими встановлено факт нестачі товару, колегія суддів зазначає наступне.

Алгоритм дій у разі виявлення невідповідності фактично поставленої кількості товару кількості, зазначеній в залізничній накладній (при поставці залізничними вагонами), сторонами визначено в договорі поставки, зокрема, у п. п. 5.3, 5.4, згідно з якими в такому випадку складається акт недопоставки або інший аналогічний документ, що підписується уповноваженими особами сторін. Для складання акту недопоставки або іншого аналогічного документу покупець зобов'язаний зупинити прийняття товару до прибуття представника постачальника.

Саме на виконання п. п. 5.3, 5.4 умов договору поставки та у відповідності з його умовами ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", зупиняючи приймання товару та повідомляючи про це СТОВ "Качківське", склало акт від 09.07.2016р. А 11.07.2016р. уповноважені особи сторін згідно з умовами п. п. 5.3-5.4 договору поставки склали акт про приймання товару по кількості.

Таким чином, у судів першої та апеляційної інстанції були відсутні підстави не брати до уваги акти, які складені у відповідності до умов укладеного між сторонами договору.

Посилання скаржника на окремі недоліки при складенні акта від 09.07.2016р. не спростовують зафіксованих у ньому обставин.

Верховний суд відхиляє доводи скаржника про невірне застосування судами п. 30 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 (на думку скаржника, позивач знехтував вимогами законодавства та не звернувся до начальника залізничної станції для спільного документування факту нестачі товару та подальшого запрошення незалежного експерта для встановлення розміру та дійсних причин можливої нестачі). Суд звертає увагу, що запрошення незалежного експерта для встановлення розміру та причин можливої недостачі у розумінні вимог п. 30 Правил видачі вантажу є правом, а не обов'язком одержувача вантажу та такий обов'язок не передбачений умовами укладеного між сторонами договору поставки.

Умовами договору поставки передбачено обов'язок запросити представника Торгово-промислової палати (а не незалежного експерта), який виникає у позивача лише у разі не прибуття представника постачальника для участі в складанні акту недопоставки або іншого аналогічного документу. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, представники постачальника прибули 11.07.2016 р.

Крім того, судами встановлено, що позивач звертався до начальника станції Куряж (Гордіенко А.М.) з питань оформлення відповідних актів. Комерційний акт та акт загальної форми не складалися у зв'язку з відсутністю будь-яких пошкоджень як на самих вагонах № 24538829 та № 24543852, так і на запірно - пломбульних пристроях.

Доводи касаційної скарги про порушення судами ч. 3 ст. 15 та ч. 2 ст. 54 ГПК України спростовуються тим, що в позовній заяві позивач визначив з ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" відповідачем-2. Уточнюючи позовні вимоги позивач просив стягнути з відповідача-2 587267,65 грн. Отже, оскільки позов виник і до юридичної особи - ПАТ "Українська залізниця" з питань діяльності його відокремленого підрозділу - Регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" як залізниці призначення вантажу, що несе відповідальність у разі нестачі вантажу, яка виникла з її вини під час перевезення вантажу, вказана справа була підсудна господарському суду Харківської області.

8. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного, Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Качківське" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2017р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2017р. у справі №922/4546/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя О.М. Баранець

Суддя І.В. Ткач