Рішення

від 02.04.2018 по справі 702/962/17

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/702/16/18

Справа № 702/962/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

в складі: головуючої - судді: Мазай Н.В.

з секретарем: Ясінською О.А.

з участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача : ОСОБА_2

представники відповідачів: сільської ради с. Панський Міст Монастирищенського району, Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області : не з явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області, сільської ради с. Панський Міст Монастирищенського району Черкаської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування, посилаючись на те, що 30.03.1994 року рішенням Монастирищенської районної ради Черкаської області №15-21 у колективну власність колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чапаєва с. Чапаєвка Монастирищенського району Черкаської області безоплатно передано 1073,9 гектарів землі для ведення сільськогосподарського виробництва. Право колективної власності КСП ім. Чапаєва на землю посвідчено Державним актом на право колективної власності на землю серії ЧР №12-19, до якого в якості невід'ємного додатку приєднано список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, у колективну власність яких безоплатно передана земля. У відповідності до чинного на той час законодавства КСП ім. Чапаєва здійснило паювання землі, визначивши середній розмір земельної частки (паю) кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства в 3,50 умовних кадастрових гектарів. На момент передачі у колективну власність КСП ім. Чапаєва 1073,9 гектарів землі його батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зберігали членство у КСП і у приєднаному до Державного акту на право колективної власності на землю списку пенсіонерів, які мають право на середню земельну частину в КСП ім. Чапаєва Чапаєвської сільської Ради народних депутатів рахувались за номерами 120 і 121. Проте, сертифікати на право на земельну частку (пай) на їх ім я видано не було. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_1, не встигнувши прийняти спадщину в установлений строк, також помер і його батько ОСОБА_6. За правилами спадкової трансмісії (ст. 551 ЦК УРСР) він на підставі складеного батьком заповіту успадкував усе належне їм майно та майнові права і 22.01.1997 року йому видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належний покійному ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_2 Монастирищенського району Черкаської області та Свідоцтво про право на спадщину на належні ОСОБА_5 кошти в сумі 600 (шістсот) марок Німеччини. Згідно роз'яснень, наданих судам Пленумом Верховного Суду України у п.п.1, 2 постанови Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців, тощо. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004, спадкові відносини регулюються цим Кодексом. У даному випадку спадщина відкрилася 16 лютого 1996 року та 6-місячний строк для її прийняття, встановлений ст. 549 ЦК УРСР, скінчився задовго до набрання чинності ЦК України, тобто правовідносини у справі регулюються ЦК УРСР. Згідно ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Згідно п.11 постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але, зокрема, за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай), при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Відповідно до п. 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Згідно п. 24 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо. Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно роз'яснень, наданих судам Пленумом ВСУ у п.23 постанови Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У даному випадку у нього, як спадкоємця ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відсутні правовстановлюючі документи на ім'я спадкодавців на спірне право на земельні частки (паї), що свідчить про неможливість отримати свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку, отже таке його право підлягає захисту судом. Частиною 1ст. 2 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) унормовано, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Окрім того, документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) (ч.2 ст.2 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ). Таким чином, обраний ним спосіб захисту цивільного права визначений нормами закону і не суперечить вимогам абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України. У відповідності до довідки відділу ТУ Держгеокадастру у Черкаській області в Монастирищенському районі розмір земельної частки (паю) по КСП ім. Чапаєва села Чапаєвка Монастирищенського району Черкаської області складає 3,50 га умовних кадастрових гектарів. Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 13.01.2017 року встановлено факт, що ОСОБА_5 і ОСОБА_5 є однією і тією ж особою та доводиться йому матір'ю. За змістом ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Відомості про те, що покійні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 включені до доданого до Державного акта на право колективної'власності на землю серії ЧР №12-19 списку членів КСП, які набули право на земельну частку (пай), йому стали відомі лише у липні поточного року, коли у відділі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області в Монастирищенському районі він отримав копію вказаного правовстановлюючого документу. За таких обставин, строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права ним не пропущено. Просить визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 3,50 умовних кадастрових гектарів в адміністративних межах Чапаєвської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 3,50 умовних кадастрових гектарів в адміністративних межах Чапаєвської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ " Про судоустрій і статус суддів", районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

У зв"язку з цим, справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України , який вступив в дію 15.12.2017 року.

Ухвалою суду від 08.12.2017 року у справі витребувані докази.

14.03.2018 року ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області залучено до участі в справі в якості співвідповідача сільську раду с. Панський Міст (Чапаєвка) Монастирищенського району Черкаської області.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав повністю, просить його задоволити в повному обсязі, підтримав подані ним письмові пояснення відповідно до яких для розуміння сутності такого поняття як земельна частка (пай) необхідно звернутись до ст. 25 та Перехідних положень Земельного кодексу України, а також законів України Про оренду землі та Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , зі змісту яких можна зробити висновок, що земельні частки (паї) є особливим об'єктом земельних правовідносин, оскільки є не конкретно визначеною ділянкою зі встановленими межами, а лише правом власника отримати таку ділянку. Земельна частка ( пай) - це лише право її власника вимагати надання йому у власність земельну ділянку із земель, що підлягали паюванню в процесі реформування аграрного сектору економіки. Тобто, власність на земельну частку (пай) означає належність не земельної ділянки, а лише права вимоги надати власнику таку ділянку. Частиною 1 ст. 2 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) унормовано, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Окрім того, документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) (ч. 2 ст. 2 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) . Стаття 3 ЗУ Про порядок виділення в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) в якості підстави для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) визначає рішення сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Для реалізації свого права на одержання земельної ділянки в натурі власники частки (паю) подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). Таким чином, позиція представника відповідача 1 про те, що при вирішення спору суд зобов'язаний визначити за рахунок яких земель він повинен реалізувати успадковане право на земельну частку (пай) не грунтується на нормах чинного законодавства, а відтак, викладені ним у позовній заяві доводи не спростовує та додатково пояснив, що про наявність у покійних батьків права на земельні частки паї він дізнався в липні 2017 року. При оформленні спадщини після батьків йому відповідні уповноважені органи усно повідомляли, що земельних ділянок в батьків немає, а тому він не з ясовував дане питання раніше.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала повністю просить його задоволити та пояснила, що право позивача порушено та потребує захисту в судовому порядку. Позовні вимоги доведені доказами. Позивач успадкував всі майнові права після смерті батьків і вони, тобто майнові та немайнові права, не припинилися на момент смерті батьків, що підтверджується наявною спадковою справою. В даному випадку відбулося спадкування за правилами спадкової трансмісії, тобто позивач успадкував майнові та немайнові права за батьком та за матір ю. При вирішенні даного позову до застосування підлягають норми Цивільного Кодексу України 1963 року. В 1994 році райдержадміністрація видала КСП Чапаєвка Державний акт на право колективної власності на землю серії ЧР № 12-19. Згідно додатку до даного акту батьки позивача є співвласниками землі та зазначені в списку за №№ 120 і 121. Суд не зобов язаний визначати за рахунок яких саме земель позивач реалізує своє право, оскільки це не є предметом спору. В даному випадку предметом спору є майнове право, право на майбутнє, а не визначення конкретного майна. Закон не містить понять першочерговості, позачерговості та інше для отримання земельних ділянок. Права на отримання у власність земельних ділянок у всіх рівні, як в позивача так і в учасників АТО. Позивач ніколи не був членом КСП, тривалий час не проживав в с. Чапаєвка, а тому отримати інформацію про наявність у батьків права на земельну частку (пай) на момент їх смерті, він не міг. Вважає, що на такі спори строки позовної давності не поширюються, а ч. 2 ст. 548 та ст. 560 ЦК УРСР не обмежують права позивача на звернення до суду з позовом. Спадкоємець повинен був подати в шестимісячний строк заяву, що позивач і зробив, а далі строків не має. Особа вже є власником майна, але не може реалізувати це право. Негаторні позови строком позовної давності не обмежуються. Строки позовної давності обраховуються з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Про те, що його батьки є в списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) позивач дізнався в липні місяці 2017 року і ніхто даного факту не спростував, а тому вважає, що саме з цього моменту і виникло порушення прав позивача, оскільки сертифікати на земельні ділянки не видавалися. Просить позов задоволити повністю.

Представники відповідача Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області в судове засідання не з явилися. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку . На адресу суду надали пояснення по суті спору відповідно до якого ЗУ від 06.09.2012 № 5245- VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , який набрав чинності 01.01.2013 внесено зміни до Земельного кодексу України (далі - Кодекс), відповідно до ч. 4 ст. 122 центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Частиною 4 ст.122 Кодексу визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Відповідно до пункту 4.13 Положення про Головне управління, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, Головне управління наділене повноваженнями розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів. Відповідно до ст. 1 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають:колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною, міською державною адміністрацією. Згідно із ч. 2 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до держаного акта на право колективної власності на землю. Згідно п. 24 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Відповідно до Практики розгляду судами земельних спорів від 01.09.2003 року, узагальненої Судовою Палатою у цивільних справах ВСУ, вирішуючи питання про право певної особи на земельну частку (пай), суд повинен з'ясувати, чи була ця особа членом КСП на час передання державного акта про право колективної власності на землю та чи була вона внесена до списку осіб, що додається до цього державного акта. Таке право виникає у члена КСП з моменту одержання цим підприємством (товариством, кооперативом) державного акта на право колективної власності на землю. Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному КСП, членом якого він є. Сам факт членства у колгоспі та тривалий термін роботи в інших організаціях до створення КСП й отримання державного акта на право колективної власності на землю не є підставою для отримання земельної частки у новоствореному КСП. Якщо трудові відносини таких осіб з колективом, виникли на підставі трудового договору, а не членства в цьому колективі, то вони не передбачають права на одержання у власність земельної частки (паю). Право на одержання частки землі мають лише члени таких колективів, які залишались у ньому на час приватизації землі. При вирішенні цих питань законодавством не передбачена можливість врахування відроблених особою, яка претендує на отримання земельної частки , трудоднів , виходів на роботу, характеру виконуваної роботи. В обґрунтування посилаються на ст. 60 ЦПК України, ст. 19 Конституції України. За інформацією Відділу у Монастирищенському районі Головного управління на території Чапаєвської сільської ради Монастирищенського району відсутні не витребувані паї. На території Монастирищенського району в адмінмежах Чапаєвської сільської ради обліковується 68,8681 га, вільних земель запасу, із яких 46,5095 га, пасовище, 15,1285 га, під господарськими дворами, 0,2093 га, під бувшим хімскладом, 7,0208 га, рілля, яка не придатна для використання через крутизну схилу. Отже, в разі задоволення позову, виконання рішення суду можливе лише за умови визначення судом за рахунок яких земель позивач реалізує своє право.

В судове засідання представники відповідача Монастирищенської РДА не з явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. На адресу суду надали лист за змістом якого посилаються на те, що відповідно до Конституції України, земля перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається та реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. У зв'язку зі змінами, що відбулися 01.01.2013 в Земельному кодексі України, а саме було доповнено ст. 122 ч. 4 такого змісту: центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб. Відповідно до ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), а також рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Відповідно до вимог ЦК України встановлено строки позовної давності для звернення до суду. Оскільки, в період, з моменту розпаювання земель в 1994 році по день звернення до суду пройшло більше 23 років, вважають, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду. За інформацією відділу Держгеокадастру в Монастирищенському районі вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в адміністративних межах Монастирищенського району відсутні. На даний час ще не скористалися своїм правом на отримання земельних ділянок до 2 га (для ведення особистого селянського господарства) 80 учасників АТО, які згідно норм чинного законодавства мають першочергове право на отримання у власність земельних ділянок. Просять справу розглядати у відсутність їх представника.

В судове засідання представники відповідача сільської ради с. Панський Міст ( Чапаєвка) Монастирищенського району Черкаської області не з явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. На адресу суду надали заяву відповідно до якої просять розгляд справи проводити у відсутність представника сільської ради. Позов не визнають повністю та просять відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення повністю та виходить з наступного.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст.15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Судом встановлено, що ОСОБА_5, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1, виданого Чапаєвським виконавчим комітетом Монастирищенського району 02.02.1996 року (а.с.7).

ОСОБА_6, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2, виданого Чапаєвським виконавчим комітетом Монастирищенського району ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Позивач, ОСОБА_1, є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є їх рідним сином, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 07.04.1960 року ( а.с.6), рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 13.01.2017 року ( 11).

Таким чином, оскільки спадщина відкрилась в 1996 році, то до спірних правовідносин слід застосувати положення ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Факт прийняття позивачем спадщини підтверджується спадковою справою після смерті ОСОБА_6 (а.с. 39-46).

На підставі рішення Монастирищенської районної ради народних депутатів від 30.03.1994 року № 15-21 КСП ім. Чапаєва було видано державний акт на право колективної власності на землю серії ЧР № 12-19 від 19.05.1994 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №20, відповідно до якого колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чапаєва, с. Чапаєвка передається у колективну власність 1073,9 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва. До вказаного державного акту долучено Додаток 1: Список осіб, які мають право на середню земельну частину в КСП ім. Чапаєва Чапаєвської сільської Ради народних депутатів , в якому зазначено за № 120 - ОСОБА_6, 1912 р.н. та за № 121 - ОСОБА_5, 1924 р.н. (а.с. 111-123).

Згідно довідки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області відділ у Монастирищенському районі № 433 від 09.08.2017 року, згідно технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на землю громадянам на території Чапаєвської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області середній розмір паю становить 3,50 га умовних кадастрових гектарах ( а.с.14).

Доказів отримання за життя ОСОБА_6, 1912 року народження та ОСОБА_5, 1924 року народження, сертифікатів на земельні ділянки, суду не надано.

Згідно з п. 1 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям № 720/95 від 08.08.1995, паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до п. 2 вказаного Указу, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 7 від 16.04.2004, член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Таким чином, судом встановлено, що на момент видачі державного акту КСП імені Чапаєва 19 травня 1994 року, ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, які є батьками позивача, були включені в список осіб до Державного акта на право колективної власності на землю, як особи, які мають право на земельну частку (пай) та мали право отримати сертифікат, а отже позивач, як спадкоємець має право на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

На пред явлення позову про витребування належного громадянину майна, інших вимог про захист приватної власності поширюється встановлений ст. 50 Закону України Про власність і ст. 71 ЦК УРСР (чинних на час виникнення спірних правовідносин) трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом, що спростовує посилання представника позивача на те, що в даному випадку та до даних правовідносин не застосовуються строки позовної давності.

Згідно ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін (ст.75 ЦК УРСР).

Разом з тим, від відповідача, Монастирищенської районної державної адміністрації, надійшла заява про пропуск позивачем строків звернення до суду з позовом, яку суд розцінює як заяву про застосування наслідків пропуску строків звернення до суду, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову, що передбачено п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі та виходить з наступного.

В позовній заяві позивач зазначив, що про факт включення його батьків до списку осіб, які мають право на земельну частку пай він дізнався лише в липні місяці 2017 року.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.(ст. 76 ЦК УРСР).

З огляду на викладене суд вважає, що днем виникнення права на земельну частку (пай) є 19 травня 1994 року - дата передачі КСП ім. Чапаєва державного акта на право колективної власності на землю, а з дня прийняття спадщини - з 12 березня 1996 року ( дата звернення позивача в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини) позивач ОСОБА_1 повинен був дізнатися про порушення його права на землю і мав можливість захистити порушене право в строк визначений в законодавстві, але не вчинив цього та звернувся до суду з позовом лише 06.11.2017 року, тобто зі спливом майже 18 років з часу закінчення строку позовної давності.

Зазначений висновок зроблено виходячи з того, що позивач не надав суду доказів щодо поважності причин пропуску ним позовної давності.

Доводи позивача, які зводяться до того, що перебіг строку позовної давності повинен починатися із дня, коли йому стало відомо про право на земельну частку (пай), згідно інформації наданої у липні місяці 2017 року відділом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області в Монастирищенському районі не ґрунтуються на законі.

Прояв звичайної необачності позивачем, а також правова необізнаність не є поважними причинами пропуску строку позовної давності, оскільки на час відкриття спадщини позивач був повнолітнім і мав об єктивну можливість вчасно отримати інформацію з приводу наявності права покійних батьків на земельну частку пай та правову допомогу.

Інших фактів та доказів на їх підтвердження, які б свідчили про поважність причин пропущення позовної давності позивачем не надано.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов язку особи знати про стан своїх майнових прав, і як наслідок доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд вважає, що позивач не довів суду, що приймаючи спадщину після померлих батьків в 1996 році ( спадкова справа від 1996 року (а.с. 39-46)) він був позбавлений можливості дізнатися про порушення своїх прав.

Доказів поважності причин пропуску строку звернення за захистом порушених прав позивачем суду не надано.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Ураховуючи встановлені обставини справи, у тому числі внесення батьків позивача в список осіб, які мають право на земельну частку пай, прийняття позивачем спадщини після померлих батьків, а також відсутність доказів поважності пропуску строку звернення до суду або будь-яких належних доказів вчинення йому перешкод звернення з позовом до суду з 1996 року по 2017 року, не дають достатніх правових підстав для визнання поважним пропущення позивачем строку позовної давності.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають в зв язку зі спливом строків позовної давності, про застосування якої крім іншого заявлено і стороною (відповідачем) у спорі.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 548, 549, 551 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року), п. 1-2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям № 720/95 від 08.08.1995 року, ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 81, 133,141, 223, 258-260, 263-265, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного управління Держгеокадастру в Черкаські області (вул. Смілянська, 131 м. Черкаси Черкаської області), Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області (вул. Соборна, 121 м. Монастирище Черкаської області), сільської ради с. Панський Міст Монастирищенського району Черкаської області (с. Панський Міст Монастирищенського району Черкаської області) про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Н.В. Мазай

Повний текст рішення складено 10.04. 2018 року.