Постанова

від 07.06.2018 по справі 702/962/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/967/18Головуючий по 1 інстанції ОСОБА_1 Категорія: 47 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

ОСОБА_2

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю секретаря: Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Мазай Н.В. (повний текст складено 10 квітня 2018 року), у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області, сільської ради с. Панський Міст, Монастирищенського району, Черкаської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, - :

в с т а н о в и в :

В листопаді 2017 року ОСОБА_5 звернувся з вказаним позовом до відповідачів, посилаючись на те, що він є спадкоємцем та належним чином отримав Свідоцтво про спадщину після смерті в лютому 1996 року його батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Колективне сільськогосподарське підприємства (КСП) ім. Чапаєва здійснило паювання переданої йому на підставі рішенням Монастирищенської районної ради Черкаської області від 30.03.1994 року №15-21 у колективну власність землі (1073,9 гектарів), визначивши середній розмір земельної частки (паю) кожного члена КСП в 3,50 умовних кадастрових гектарів.

На момент передачі землі у колективну власність його батьки, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, зберігали членство у даному КСП і у приєднаному до Державного акту на право колективної власності на землю списку пенсіонерів, які мають право на середню земельну частину в КСП ім. Чапаєва Чапаєвської сільської Ради народних депутатів, рахувались за номерами 120 і 121.

Проте, сертифікати на право на земельну частку (пай) вони за життя не отримали

Відомості про те, що його батьки були включені до доданого списку членів КСП, які набули право на земельну частку (пай), стали відомі позивачу лише у липні 2017 року, коли у відділі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області в Монастирищенському районі він отримав копію вказаного правовстановлюючого документу.

Тому ОСОБА_5 просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 3,50 умовних кадастрових гектарів в адміністративних межах Чапаєвської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, який помер 16.02.1996 року та визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 3,50 умовних кадастрових гектарів в адміністративних межах Чапаєвської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла 01.02.1996 року.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

При цьому, суд дійшов висновку, що позивач як спадкоємець ОСОБА_7 та ОСОБА_6 має право на земельну частку (пай). Проте суд відмовив у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності, оскільки з дня прийняття спадщини, тобто з 12 березня 1996 року, позивач мав об'єктивну можливість дізнатися про порушення своїх прав та звернутись з відповідною заявою про своїх інтересів в межах строку позовної давності. Крім того, позивач не надав суду доказів щодо поважності причин пропуску ним позовної давності.

Рішення оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апелянт зазначає, що рішення ухвалено з порушенням процесуального закону, неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував, що успадковане майнове право належить позивачу з моменту відкриття спадщини. Тому, позовна давність щодо вимог про визнання права на успадковане майнове право не застосовується, оскільки порушення прав триває у часі і початковий моменти перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням такого права.

Крім того, позивач лише 17.07.2017 року отримав копію Державного акту про право колективної власності на землю КСП ім. Чапаєва з відповідним списком членів КСП осіб, серед яких вказані і його батьки. Тому саме з цього часу слід обраховувати строк позовної давності.

Апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.

У отриманому судом відзиві на апеляційну скаргу головного управління Держгеокадастру у Черкаській області відповідач погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить відмовити апелянту у задоволенні апеляційної скарги і також звертає увагу на пропущений строк позовної давності для звернення з таким позовом

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено матеріалами справи ОСОБА_6, померла 01.02.1996 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-СР № 284519, виданого Чапаєвським виконавчим комітетом Монастирищенського району 02.02.1996 року (а.с.7).

ОСОБА_7, помер 16.02.1996 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-СР № 284520, виданого Чапаєвським виконавчим комітетом Монастирищенського району 16.02.1996 року (а.с.8).

Позивач, ОСОБА_5, є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і є їхнім рідним сином, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-УР № 260707 від 07.04.1960 року (а.с.6), рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 13.01.2017 року (а.с. 11).

Факт прийняття позивачем спадщини підтверджується спадковою справою після смерті ОСОБА_7 (а.с. 39-46).

На підставі рішення Монастирищенської районної ради народних депутатів від 30.03.1994 року № 15-21 КСП ім. Чапаєва було видано державний акт на право колективної власності на землю серії ЧР № 12-19 від 19.05.1994 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №20, відповідно до якого колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чапаєва, с. Чапаєвка передається у колективну власність 1073,9 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва. До вказаного державного акту долучено Додаток 1: Список осіб, які мають право на середню земельну частину в КСП ім. Чапаєва Чапаєвської сільської Ради народних депутатів , в якому зазначено за № 120 - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та за № 121 - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 111-123).

Відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області відділ у Монастирищенському районі № 433 від 09.08.2017 року, відповідно до технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на землю громадянам на території Чапаєвської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області середній розмір паю становить 3,50 га умовних кадастрових гектарах (а.с.14).

Доказів про отримання за життя ОСОБА_7 та ОСОБА_8 сертифікатів на земельні ділянки суду не надано.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 13.01.2017 року встановлено факт, що ОСОБА_8 і ОСОБА_6 є однією і тією ж особою та доводиться матір'ю позивача.(а.с. 11).

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Як вказано у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує це право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець має право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та відповідні норми ЦК УРСР.

Дослідивши всі обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що батьки позивача, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, мали право на отримання земельного паю, оскільки були членами КСП ім. Чапаєва на момент видачі Державного акта на право колективної власності на землю, а тому це право переходить до позивача як спадкоємця за законом.

В суді першої інстанції Монастирищенська районна державна адміністрація направила заяву про пропуск позивачем строків позовної давності при зверненні з заявою. У своїй заяві Монастирищенська районна державна адміністрація вказувала на те, що з моменту розпаювання земель в 1994 році по день звернення з позовом пройшло більше 23 років, тому відповідач вважає строк позовної давності пропущеним.

Судом правильно встановлено, що до правового режиму спадкування та до правовідносин, що виникли між сторонами у справі, слід застосовувати положення ЦК УРСР 1963 року, враховуючи, що спадщина відкрилась до 01 січня 2004 року.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР від 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлювався у три роки.

При цьому зазначений строк мав застосовуватися незалежно від заяви сторони у справі.

Оскільки батьки позивача померли в лютому 1996 року, а з позовом ОСОБА_5 звернувся лише у листопаді 2017 року, то суд першої інстанції правомірно застосував строк позовної давності як підставу для відмови у позові.

Вказівка в апеляційній скарзі на те, що позивач дізнався про перебування його покійних батьків у списку на отримання земельного паю лише 17.07.2017 року не може бути підставою для задоволення вимог позивача і відхиляється судом.

Статтею 76 ЦК УРСР від 1963 року передбачалось, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Враховуючи значний період у часі ( більше 20-ти років) з моменту відкриття спадщини, відкритість та публічність порядку розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, який існував на той час, колегія суддів вважає, що позивач повинен був дізнатися про своє право на земельну частку в порядку спадкування.

Також безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на те, що поданий ОСОБА_5 позов є негаторним і на нього не поширюється позовна давність.

Негаторний позов передбачає наявність триваючого порушення, яке перешкоджає здійсненню права позивача. В даному випадку такого порушення не встановлено.

Таким чином судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 375, 381-384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08 червня 2018 року.

Судді