Постанова

від 12.06.2019 по справі 702/962/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 червня 2019 року

м. Київ

справа № 702/962/17

провадження № 61-40068св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області, Монастирищенська районна державна адміністрація Черкаської області, сільська рада с. Панський Міст Монастирищенського району Черкаської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області, у складі судді Мазай Н. В., від 02 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області , у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Вініченка Б. Б., від 07 червня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області, сільської ради с. Панський Міст Монастирищенського району Черкаської області про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є спадкоємцем та належним чином отримав свідоцтво про спадщину після смерті у ІНФОРМАЦІЯ_1 його батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Чапаєва (далі - КСП ім. Чапаєва) здійснило паювання переданої йому на підставі рішення Монастирищенської районної ради Черкаської області від 30 березня 1994 року № 15-21 у колективну власність землі (1 073,9 га), визначивши середній розмір земельної частки (паю) кожного члена КСП у 3,50 умовних кадастрових гектарів.

На момент передачі землі у колективну власність його батьки, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зберігали членство у КСП ім. Чапаєва і у приєднаному до державного акту на право колективної власності на землю списку пенсіонерів, які мають право на середню земельну частку в КСП ім. Чапаєва Чапаєвської сільської ради народних депутатів, рахувались за номерами 120 і 121. Однак, сертифікати на право на земельну частку (пай) вони за життя не отримали.

Відомості про те, що його батьки були включені до доданого списку членів КСП ім. Чапаєва, які набули право на земельну частку (пай), стали відомі позивачу лише у липні 2017 року, коли у відділі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області в Монастирищенському районі він отримав копію вказаного правовстановлюючого документу.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 3,50 умовних кадастрових гектарів в адміністративних межах Чапаєвської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 3,50 умовних кадастрових гектарів в адміністративних межах Чапаєвської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач як спадкоємець ОСОБА_3 та ОСОБА_2 має право на земельну частку (пай). Однак у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності, оскільки з дня прийняття спадщини, тобто з 12 березня 1996 року, позивач мав об`єктивну можливість дізнатися про порушення своїх прав та звернутись з відповідною заявою про захист своїх інтересів в межах строку позовної давності. Позивач не надав суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску ним позовної давності. Закінчення строку позовної давності згідно статті 80 ЦК УРСР є підставою для відмови у позові.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки батьки позивача померли в лютому 1996 року, а з позовом ОСОБА_1 звернувся лише у листопаді 2017 року, то суд першої інстанції правомірно застосував строк позовної давності як підставу для відмови у позові. Враховуючи значний період у часі (більше 20-ти років) з моменту відкриття спадщини, відкритість та публічність порядку розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, який існував на той час, позивач мав дізнатися про своє право на земельну частку, яке переходить в порядку спадкування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 07 червня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга, з урахуванням додаткових пояснень, мотивована тим, що позивач у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті батьків. Суди необґрунтовано не врахували, що успадковане майнове право належить позивачу з моменту відкриття спадщини, а тому позовна давність на вимоги останнього про визнання права власності на успадковане майнове право не поширюється, оскільки пов`язана з невизначеністю відносин щодо успадкованого майнового права, а порушення успадкованого права триває в часі і початковий момент перебігу позовної давності зміщується з кожним новим порушенням. Висновки судів про те, що перебіг строку позовної давності починається з часу, коли позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, є помилковими. Визначення судами початку перебігу строку позовної давності ґрунтуються виключно на припущеннях та є суперечливими.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду 01 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області, сільської ради с. Панський Міст Монастирищенського району Черкаської області про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Чапаєвським виконавчим комітетом Монастирищенського району 02 лютого 1996 року (а. с. 7).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Чапаєвським виконавчим комітетом Монастирищенського району 16 лютого 1996 року (а. с. 8).

ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і є їхнім рідним сином, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 07 квітня 1960 року, рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 13 січня 2017 року (а. с. 6, 11).

Факт прийняття позивачем спадщини підтверджується спадковою справою після смерті ОСОБА_3 (а. с. 39-46).

На підставі рішення Монастирищенської районної ради народних депутатів від 30 березня 1994 року № 15-21 КСП ім. Чапаєва було видано державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_4 від 19 травня 1994 року, зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 20, відповідно до якого колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чапаєва передається у колективну власність 1 073, 9 га землі в межах згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва. До вказаного державного акту долучено додаток № 1 Список осіб, які мають право на середню земельну частину в КСП ім. Чапаєва Чапаєвської сільської ради народних депутатів , в якому зазначено за № 120 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та за № 121 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 111-123).

У довідці відділу у Монастирищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 433 від 09 серпня 2017 року вказано, щовідповідно до технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на землю громадянам на території Чапаєвської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області середній розмір паю становить 3,50 га умовних кадастрових гектарах (а. с. 14).

Доказів про отримання за життя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 сертифікатів на земельні ділянки (паї) матеріали справи не містять.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 13 січня 2017 року у справі № 701/1308/16-ц встановлено факт, що ОСОБА_4 і ОСОБА_2 є однією і тією ж особою та доводиться матір`ю позивача (а. с. 11).

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-IV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Згідно з пунктами 4, 5, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції від 16 січня 2003 року, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Правовідносини, що є предметом розгляду у цій справі, виникли до набрання чинності ЦК України, отже для вирішення даної справи підлягають застосуванню норми ЦК Української РСР.

Відповідно до положень статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

У статті 527 ЦК Української РСР зазначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Згідно статті 529 ЦК Української РСР діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого при спадкоємстві за законом є спадкоємцями першої черги в рівних частках.

Стаття 548 ЦК Української РСР визначає, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до положень статті 549 ЦК Української РСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

За правилами статті 71 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 74 ЦК Української РСРвимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності.

Згідно статті 75 ЦК Української РСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Відповідно до положень статті 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), неодноразово наголошував, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Статтею 80 ЦК Української РСР передбачено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності на звернення до суду із цим позовом.

Судами встановлено, що на підставі рішення Монастирищенської районної ради народних депутатів від 30 березня 1994 року № 15-21 КСП ім. Чапаєва було видано державний акт на право колективної власності на землю 19 травня 1994 року. До вказаного державного акту долучено додаток із списками осіб, які мають право на земельну частку (пай) в КСП ім. Чапаєва, до вказаних списків увійшли і батьки позивача, які померли у лютому 1996 року і за життя не порушували питання про відновлення порушених прав щодо земельної частки (паю).

Після смерті батьків позивач, прийнявши спадщину, мав об`єктивну можливість дізнатися про порушення своїх прав, оскільки міг звернутися до відповідних органів влади чи інших підприємств та установ за отриманням інформації щодо включення спадкодавців до списку пайовиків КСП ім. Чапаєва, у зв`язку з чим суди дійшли обґрунтованого висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, передбаченого статтями 71, 76 ЦК Української РСР, що є підставою для відмови в позові на підставі статті 80 ЦК Української РСР.

Позивач не ставив питання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, не зазначив обставин, які на протязі двадцяти років перешкоджали йому звернутись до суду за захистом своїх прав, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку, що порушене право не підлягає захистові.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку, за встановлених обставин в межах заявлених позовних вимог, про відмову у їх задоволенні у зв`язку із застосуванням наслідків спливу позовної давності.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 07 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта