Рішення

від 10.04.2018 по справі 754/2085/18

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/3664/18

Справа №754/2085/18

РІШЕННЯ

Іменем України

10 квітня 2018 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М. розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 19.02.2018 року звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.11.2017 року Деснянським районним судом м. Києва винесено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задоволені та стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок погашення заборгованості 13000 грн. та 60900 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку. Постановою Апеляційного суду м.Києва від 08.02.2018 р., рішення Деснянського районного суду м.Києва залишено без змін. Разом з тим, рішення суду відповідач виконав лише 26.03.2018 року, тому позивач вважає, що відповідач повинен сплатити середній заробіток за весь час затримки ( по день фактичного розрахунку), який неохоплений рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 14.11.2017 р., а саме за період з 11.07.2017 р. по 26.03.2018 р. в загальному розмірі 34 833 грн. 40 коп.

Відповідно до вимог ст. 19, 274 ЦПК України справа за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у встановлений судом строк надав до суду відзив на позовну заяву, який долучений до матеріалів справи.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.11.2017 року Деснянським районним судом м. Києва винесено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задоволені та стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок погашення заборгованості 13000 грн. та 60900 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку. Постановою Апеляційного суду м.Києва від 08.02.2018 р., рішення Деснянського районного суду м.Києва залишено без змін.

Разом з тим, після ухвалення Апеляційним судом м. Києва постанови від 08.02.2018 року відповідач продовжував порушувати право позивача на отримання належних йому при звільненні грошових сум і лише 26.03.2018 року фактично розрахувався з позивачем відповідно до вказаного рішення суду.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14.11.2017 року було встановлено, що ОСОБА_1 з 21.01.2013 р. був призначений на посаду завідувача науково-дослідного сектора юридичного забезпечення науково-дослідного відділу аналізу та розробки системи управління, що підтверджується Наказом ДУ Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці №06-к від 18.01.2013 р. Наказом ДУ Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці №35-к від 03.03.2014 р. позивача було переведено на посаду завідувача науково-дослідного сектора юридичного забезпечення науково-дослідного відділу нормативно-правового та економічного регулювання. Наказом ДУ Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці №56-к від 01.09.2015 р. позивача переведено на посаду завідувача науково-дослідного сектора юридичного забезпечення науково-дослідного відділу нормативно-правового забезпечення. З 06.04.2016 р. позивача було звільнено з займаної посади за угодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України.

25.04.2016 р. позивачу було виплачено заробітну плату за 4 робочі дні в сумі 797, 45 грн., компенсацію за невикористану відпустку (63 календарних дні) в сумі 8 465, 36 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 2 403, 22 грн.

Крім того, встановлено, що середній заробіток за весь час затримки станом на 10.07.2017 р. становить: 194,6 грн. *313 (кількість днів затримки)= 60 900 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів.

Таким чином, судом встановлено, що в період часу з 11.07.2017 року і по 26.03.2018 року з боку відповідача було допущено продовження затримки виплати належних позивачеві при звільненні грошових сум.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, положеннями ст.34 Закону України Про оплату праці регламентовано, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Як встановлено при розгляді справи, відповідачем не було здійснено своєчасно, у передбачені законом строки, розрахунок з позивачем після його звільнення, хоча відповідач мав таку можливість, а тому суд вважає, що є всі підстави для задоволення позовних вимог та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 11.07.2017 року по 26.03.2018 року у розмірі 34833,40 грн.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З вищезазначених норм слідує, що суди повинні належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі Бочан проти України від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки позов є обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 483, 34 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, 115, 116, 117 КЗпП України, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці (04060, м.Київ, вул. Вавілових, 13, код ЄДРПОУ:21609797) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і.п.н. НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 11.07.2017 р. по 26.03.2018 р. у розмірі 34833,40 грн.

Стягнути з Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці (04060, м.Київ, вул. Вавілових, 13, код ЄДРПОУ:21609797) на користь держави судовий збір у розмірі 3483,34 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Суддя: