Постанова

від 06.06.2019 по справі 754/2085/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2019року м. Київ

Справа № 754/2085/18

Провадження: № 22-ц/824/2198/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

секретар Глухенька М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Десняського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Панченко О.М., у справі за заявою Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в :

В серпні 2018 року Державна установа Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці ( далі по тексту - ДУ ННДІПБОП ) звернулась до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення .

В обґрунтування поданої заяви посилались на те, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10.04.2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 08.02.2018 року , було задоволено позов ОСОБА_1 про стягнення з ДУ ННДІПБОП на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Дане рішення було ухвалене на підставі доведеності факту порушення відповідачем права ОСОБА_1 на отримання належних йому при звільненні грошових коштів, яке було установлене іншим рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 14.11.2017 року. Проте, Постановою Верховного Суду від 01.08.2018 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14.11.2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 08.02.2018 року було скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДУ ННДІПБОП про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено. Посилаючись на положення п.3 ч.2 ст.423 ЦПК України просили скасувати рішення Деснянського районного суду м.Києва від 10.04.2018 за нововиявленими обставинами та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Також просили стягнути зі ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.107-110).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2018 року заяву ДУ ННДІПБОП про перегляд за ново виявленими обставинами судового рішення задоволено.

Рішення Десняського районного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року скасовано за ново виявленими обставинами.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДУ ННДІПБОП про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовлено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ДУ ННДІПБОП на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 1957 грн. 20 коп. (а.с.150-154).

Не погодившись із таким судовим рішенням в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, обґрунтовуючи її тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення в цій частині в порушення вимог Закону Укрїни Про судовий збір , стягнувши з нього судовий збір у сумі 1057,20 грн. Просив скасувати рішення в цій частині та ухвалити нове, посилаючись на те, що у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України вимога позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки про день фактичного розрахунку є компенсацією за порушення строків виплати заробітної плати, яка покладена на роботодавця в силу вимог ст.117 КЗпП України, така вимога не є самостійною, оскільки напряму залежить від задоволення основної вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати, а тому нерозривно пов`язана зі спором про стягнення заробітної плати.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року відкрито апеляційнепровадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу генеральний директор ДУ ННДІПБОП Сторож Я.Б. зазначив, що висновок позивача про те, що його вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку пов`язаний зі спором про стягнення заробітної плати невірний. Крім того, середній заробіток за час затримки розрахунку не є заробітною платою, а тому, ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору відповідно до п.1 ч. 1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір .

Справу розглянуто в порядку статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Задовольняючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та вирішуючи при цьому питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції виходив із того, що середній заробіток за час затримки розрахунку не виплачується за виконану працівником роботу і не є винагородою, що виплачується за трудовим договором, отже не є заробітною платою, а тому п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір до позивача не застосовується.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що передбачено статтею 117 КЗпК України. Позивачем у даній справі не порушено питання про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Доводи апеляційної скарги проте, що середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку входить до структури заробітної плати як компенсаційна виплата є необґрунтованими.

Розглядаючи справу № 6-109цс12, Верховний Суд України дійшов правового висновку про те, що у трудових правовідносинах такі поняття як зобов`язання, неустойка чи інша санкція за невиконання зобов`язання не застосовуються. Такі терміни використовуються у низці статей Цивільного та Господарського кодексів України.

Статті 116 , 117 КЗпП України структурно віднесені до розділу VII Оплата праці . За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

З огляду на наведений правовий висновок, право на таку компенсаційну виплату виникає у особи за умови розірвання трудових відносин та лише за умови несвоєчасного розрахунку, тому така виплата не може входити до структури заробітної плати.

Правові засади справляння судового збору, платники , об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України Про судовий збір від 08 липня 2011 року № 3674-VI .

Норми Закону України Про судовий збір , чинні на момент звернення до суду із даним позовом, не містять положення про звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивача у справах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Доводи апеляційної скаргивисновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січні 2019 року у справі № 910/4518/16 зробила наступні висновки щодо застосування норм права.

За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат залишенню без змін. В решті рішення сторонами не оскаржено, а тому в апеляційному порядку не переглядається відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 381- 384 України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Десняського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2018 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.О. Невідома

Судді Д.Р. Гаращенко

А.А. Пікуль