Рішення

від 20.03.2018 по справі 910/22481/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2018Справа № 910/22481/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЛЄСКОВА, будинок 9)

до 1) Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ АРХІТЕКТОРА ГОРОДЕЦЬКОГО, буд. 13)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Озера" (01042, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПАТРІСА ЛУМУМБИ, буд. 19)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдінг Інвест" (01033, м. Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, буд. 38 ЛІТ.А)

про визнання права іпотеки, визнання недійсним договору, визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

За участю сторін:

від позивача: Семеняка В.В. - довіреність № 439/16-Н від 15.07.16 року;

від позивача: Гіндрюк Т.С. - довіреність № 422/16 від 07.07.16 року;

від відповідача 1: Чумакова М.В. - довіреність № 7/33/353 від 11.01.18 року;

від відповідача 2: не з'явилися;

від третьої особи: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Три Озера" про визнання права іпотеки, визнання недійсним договору, визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Договір про відступлення права вимоги від 24.04.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за №166, суперечить вимогам ст.ст. 513, 546 ЦК України та ст.ст. 1, 3, 24 Закону України "Про іпотеку", оскільки фактично нотаріально не завірений в установленому законом порядку, а отже відступлення прав за договором іпотеки не відбулося, а також відступлення права іпотеки, що має додатковий (похідний) характер, без відступлення основного зобов'язання є незаконним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року порушено провадження у справі № 910/22481/17 призначено її розгляд на 07.02.2018 року, а також залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдінг Інвест" (01033, м. Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 38 ЛІТ.А; код ЄДРПОУ 33442427) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, оскільки провадження у справі № 910/22481/17 було порушене до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи за правилами, які діють після набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 року, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України, вирішено розгляд справи № 910/22481/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 року відкладено розгляд справи на 20.02.2018 року.

В підготовчому засіданні 20.02.2018 року оголошувалась перерва до 28.02.2017 року.

В судовому засіданні 28.02.2018 року, враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 20.03.2018 року.

В судове засідання 05.12.2017 року з'явився представник позивача, представник відповідача-2 не з'явився.

В судові засіданні 17.01.2018 року, 07.02.2018 року, 28.02.2018 року та 20.03.2018 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача-1.

Представники відповідача-2 та третьої особи в судові засідання 17.01.2018 року, 07.02.2018 року, 28.02.2018 року та 20.03.2018 року не з'явились.

Копії ухвал Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року, 17.01.2018 року, 07.02.2018 року, 20.02.2018 року та 28.02.2018 року, які направлялись відповідачу 2 на адресу місцезнаходження за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 19, на час проведення судових засідань повернулись на адресу Господарського суду міста Києва в зв'язку з відсутністю адресата на вказаною адресою та відповідачу 2 не вручені.

Копії ухвал Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року та 28.02.2018 року, які направлялись третій особі на адресу місцезнаходження за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38, літ. А, на час проведення судових засідань повернулись на адресу Господарського суду міста Києва та третій особі не вручені.

Про дату, час і місце проведення судових засідань 07.02.2018 року, 20.02.2018 року та 28.02.2018 року третя особа повідомлена належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача 2 та третьої сторони, суду невідомі.

Про поважні причини неявки представника відповідача 2 та третьої особи в судові засідання суд не повідомлено.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що відповідач 2 та третя особа не повідомили суд про інших адресу, відмінних від адрес місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Три Озера та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдінг Інвест", які вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача 2 та третьої особи про дату, час та місце судового розгляду.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, оскільки відповідача-2 та третю особу належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, суд вважає, що неявка представників відповідача 2 та третьої особи в судове засідання 20.03.2018 року не перешкоджає розгляду справи по суті.

12.01.2018 року представником відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано клопотання про витребування доказів №140/8/10 від 09.01.2018 року згідно ст. 81 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 року клопотання позивача задоволено, витребувано зазначені у клопотанні докази.

06.02.2018 року представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано клопотання про витребування доказів на підставі ст. 81 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2018 року клопотання позивача задоволено, витребувано зазначені у клопотанні докази.

Також 01.02.2018 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали суду від 17.01.2018 року Департаментом з питань державної реєстрації Виконавчого органу КМР (КМДА) надано належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи щодо державної реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, (в літ. А), загальною площею 161,3 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 16/13.

02.02.2018 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому Міністерство юстиції заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що вчинення Міністерством юстиції України реєстраційних дій тільки за результатом розгляду скарги, поданої до Міністерства юстиції України. Окрім того, оскільки відповідачем 1 жодних реєстраційних дій щодо спірних об'єктів нерухомого майна не вчинялось, правові підстави для зобов'язання Міністерство юстиції України вилучити записи про обтяження та іпотеку за ТОВ Три озера , на думку відповідача 2, відсутні, Відзив судом долучено до матеріалів справи.

06.02.2018 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1, в якій позивач зазначає, що за змістом Закону України від 01.07.2014 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. Отже, Міністерство юстиції України, яке є держателем відповідного реєстру, є правонаступником приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М. як державного реєстратора у зв'язку з припиненням діяльності останньої. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.

15.02.2018 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали суду від 07.02.2018 року від відповідача 1 надійшла заява про долучення до матеріалів справи, зокрема, скан-копії з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Договору про відступлення права вимоги, серія та номер: 1166, від 24.04.2010 року.

21.02.2018 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали суду від 07.02.2018 року від Департаменту з питань державної реєстрації Виконавчого органу КМР (КМДА) надішли копії реєстраційних справ №№ 180500194, 18049778, що розміщено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

22.02.2018 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали суду від 07.02.2018 року від Головного територіального управління юстиції у міста Києві надійшов лист № 7/39/1897 від 19.02.2018 року з повідомленням про те, що в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курковської Яни Леонідівни за 2010 рік,том № 2 за реєстровим №1166від 03.08.2010 року міститься запис про засвідчення справжності підпису.

Від відповідача-1 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 23.02.2018 року надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи, яка судом задоволена, документи до матеріалів справи долучені.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних у матеріалах справи, на час проведення судового засідання 20.03.2018 року сторонами суду не надано.

Від відповідача-2 та третьої особи заяв та клопотань до суду надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 20.03.2018 року представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, представник відповідача-1 заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 20.03.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача-1, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль , найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Боско (позичальник 1 за договором), Товариством з обмеженою відповідальністю ВітоФарм (позивальник 2 за договором), Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання Укрфарм (позичальник 3 за договором), Товариством з обмеженою відповідальністю Ніка Холдінг Інвест (позичальник 4 за договором, третя особа у справі), ТОВ Альфафарм (позичальник 5 за договором), Товариством з обмеженою відповідальністю Фармацевтична фірма КФК (позичальник 6 за договором) було укладено Генеральну кредитну угоду №010/14/209 (далі - Генеральна кредитна угода), згідно з умовами якої кредитор зобов'язувався надати позичальникам кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в Генеральній кредитній угоді та кредитних договорах, укладених в її рамках, що є його невід'ємними частинами.

Згідно п. 1.2 Генеральної кредитної угоди загальний розмір основної (позичкової) заборгованості позичальників по кредитним договорам, укладеним в рамках даної угоди, не повинен перевищувати суми, еквівалентної 42 500 000,00 грн.

Термін користування кредитними коштами для позичальника 4 встановлювався - до 15.11.2012 року (п.1.3 Генеральної кредитної угоди).

Конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки, об'єкти кредитування, визначаються сторонами окремо в Кредитних договорах, що укладаються в рамках даної Угоди (п.2.3 Генеральної кредитної угоди).

Відповідно до п. 2.1 Генеральної кредитної угоди кредитні кошти надаються на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Також між сторонами Генеральної кредитної угоди підписані додаткові угоди до неї, а саме: № 010/14/04/056 від 05.02.2008, № 010/14/04/165 від 18.04.2007, № 010/14/209/90/1 від 10.11.2008, № 010/14/209/347 від 10.02.2009, № 010/14/209/674 від 30.06.2009, № 010/14/209/6 від 01.10.2009, № 010/14/209/7 від 10.11.2009, № 010/14/209/8 від 10.02.2010, № 010/14/209/9 від 10.03.2010, № 010/14/209/10 від 04.06.2010, № 101/14/209/11 від 19.10.2010, № 010/14/209/12 від 25.11.2010, № 010/14/209/13 від 27.07.2011 та № 010/14/209/14 від 21.11.2011, відповідно до яких вносилися зміни та доповнення до Генеральної кредитної угоди № 010/14/209 від 16.11.2007 року.

Так, з урахуванням Додаткових угод до Генеральної кредитної угоди, а саме №010/14/209/12 від 25.11.2010 року, № 010/14/209/13 від 27.07.2011 року, №010/14/209/14 від 21.11.2011 року, загальний розмір заборгованості позичальників за укладеними в рамках цієї Угоди договорами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 4 770 000,00 дол. США за наступними сублімітами:

- субліміт 1 у сумі 1 859 933,65 грн. на фінансування поточної діяльності ТОВ Боско ;

- субліміт 2 у сумі 549 916,00 дол. США - на фінансування поточної діяльності ТОВ Боско ;

- субліміт 3 у сумі 2 100 000,00 грн. - на фінансування поточної діяльності ТОВ ВО Укрфарм ;

- субліміт 4 у сумі 2 627 451,00 дол. США - на придбання та рефінансування витрат на придбання нежилих приміщень корпоративних прав та основних засобів для ТОВ Ніка Холдінг Інвест ;

- субліміт 5 у сумі 789 337,00 дол. США - на придбання та рефінансування витрат на придбання земельних ділянок для ТОВ Ніка Холдінг Інвест ;

- субліміт 6 у сумі 3 000 000,00 грн. - на поповнення обігових коштів для ТОВ Альфафарм ;

- субліміт 7 у сумі 2 692 500,00 грн. - на поповнення обігових коштів для ТОВ ФФ КФК (Додаткова угода №010/14/209/12 від 25.11.2010 року).

Відповідно до Генеральної кредитної згоди, із змінами та доповненнями, встановлено наступні строки користування кредитними коштами:

- за сублімітом 1 - до 19 жовтня 2012 року;

- за сублімітом 2 - до 19 жовтня 2012 року;

- за сублімітом 3 - до 19 жовтня 2012 року;

за сублімітом 4 та сублімітом 5 - до 15 листопада 2012 року;

за сублімітом 6 - до 26 жовтня 2012 року;

- за сублімітом 7 - до 26 жовтня 2012 року (Додаткова угода №010/14/209/13 від 27.07.2011 року).

Згідно п. 4.1 Генеральної кредитної угоди на умовах даної угоди, на підставі письмових заяв позичальників, позивач зобов'язався укласти кредитні договори в рамках лімітів та сублімітів, встановлених в п.1.2 Генеральної кредитної угоди, відкрити позичкові рахунки та надавати кредитні кошти згідно умов договорів, за умови оформлення відповідного забезпечення, що задовольняє вимоги кредитора за цією угодою. Сума кредитних коштів, які надаються позичальникам, визначається конкретним Договором, в рамках вільного (невикористаного) ліміту Угоди згідно п.1.2 даної Угоди.

За умовами п. 5.1. Генеральної кредитної угоди позичальники зобов'язуються використати отримані кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів, сплату нарахованих відсотків та комісійної винагороди відповідно до умов Генеральної кредитної угоди та кредитних договорів, укладених в її рамках.

При цьому згідно п.5.2 Генеральної кредитної угоди за порушення строків повернення кредитів, сплати відсотків за користування кредитними коштами, встановлених згідно умов Угоди та Договорів, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, позичальники зобов'язуються сплачувати кредитору, додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит, штрафні санкції, передбачені даною Угодою та Договорами.

Також за порушення строків повернення кредитів, відсотків за користування кредитами, передбачених кредитними договорами, укладеними в рамках даної Генеральної кредитної угоди, позичальники сплачують кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення - для кредитів в національній валюті; в розмірі 0,05% (п'ять сотих відсотків) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення - для кредитів в іноземній валюті. В кожному окремому кредитному договорі, укладеному в рамках Генеральної кредитної угоди, може визначитись інший порядок та розмір відповідальності за порушення зобов'язань по відповідним кредитним договорам (п.п. 10.2, 10.5 Генеральної кредитної угоди).

В подальшому в рамках вказаної Генеральної кредитної угоди між Відкритим акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (кредитор за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдінг Інвест" (позичальник за договором, третя особа у справі) було укладено Кредитний договір № 010/14/245/1 (далі - Кредитний договір 1) із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами: №010/14/04/057 від 05.02.2008 року, №010/14/245/1/96/1 від 10.11.2008 року, №010/14/245/1/676 від 30.06.2009 року, №010/14/245/1/4 від 30.10.2009 року, №010/14/245/1/5 від 10.11.2009 року, № 010/14/245/1/6 від 10.03.2010 року, №010/14/245/1/7 від 04.06.2010 року, №010/14/245/1/8 від 19.10.2010 року, №010/14/245/1/9 від 25.11.2010 року, №010/14/245/1/10 від 27.07.2011 року, №010/14/245/1/11 від 21.11.2011 року, згідно умов якого позивачем на умовах Генеральної кредитної угоди та цього договору, було відкрито Товариству з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдінг Інвест" невідновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 2 627 451,00 дол. США для придбання та рефінансування витрат на придбання нежилих приміщень, корпоративних прав та основних засобів, зі сплатою 10,0% річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 15.11.2012 (згідно додаткових угод №010/14/04/057 від 05.02.2008 року, №010/14/245/1/4 від 30.10.2009 року, №010/14/245/1/10 від 27.07.2011 року).

Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору 1 кредитор зобов'язується на умовах цього Договору відкрити позичальнику позичковий рахунок №20739180 та надавати з нього позичальнику в безготівковій формі кредитні кошти в межах ліміту відкритої кредитної лінії та вільного (невикористаного) субліміту 4 та загального ліміту Генеральної кредитної угоди,

в період надання кредитних коштів, зазначених в п. 3.5. цього Договору.

Кредитні кошти надаються кредитором шляхом конвертації на Міжбанківському валютному ринку України та зарахування отриманої суми в національній валюті на поточний рахунок позичальника - на підставі письмових заяв позичальника, з подальшим використанням за цільовим призначенням згідно п. 2.1 цього Договору.

Також 29.11.2007 року, в рамках вказаної Генеральної кредитної угоди між Відкритим акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (кредитор за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдінг Інвест" (позичальник за договором, третя особа у справі) було укладено Кредитний договір №010/14/227 (далі -Кредитний договір 2) із змінами та доповненнями, внесених додатковими угодами №010/14/04/058 від 05.02.2008 року, №010/14/227/95/1 від 10.11.2008 року, №010/14/227/675 від 30.06.2009 року, №010/14/227/4 від 30.10.2009 року, №010/14/227/5 від 10.11.2009 року, №010/14/227/6 від 10.03.2010 року, №010/14/227/7 від 04.06.2010 року, №010/14/227/8 від 19.10.2010 року, №010/14/227/9 від 25.11.2010 року, №010/14/227/10 від 27.07.2011 року, №010/14/227/11 від 21.11.2011 року, згідно якого позичальнику було відкрито невідновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 789 337,00 дол. США для придбання та рефінансування витрат на придбання земельних ділянок, зі сплатою 10,0% річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 15.11.2012 року (згідно додаткових угод №010/14/04/058 від 05.02.2008 року, №010/14/227/4 від 30.10.2009 року, №010/14/227/10 від 27.07.2011 року).

Відповідно до пункту 5.1. Кредитного договору 2 кредитор зобов'язується на умовах цього Договору відкрити позичальнику позичковий рахунок № 20730167 та надавати з нього позичальнику в безготівковій формі кредитні кошти в межах ліміту відкритої кредитної лінії та вільного (невикористаного) субліміту-5 та загального ліміту Генеральної кредитної угоди, в період надання кредитних коштів, зазначених в пункті 3.5. цього Договору.

Кредитні кошти надаються кредитором шляхом конвертації на Міжбанківському валютному ринку України та зарахування отриманої суми в національній валюті на поточний рахунок позичальника - на підставі письмових заяв позичальника, з подальшим використанням за цільовим призначенням згідно пункту 2.1. цього Договору.

Відповідно до умов Кредитного договору 1 та 2, кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування (п. 3.1.); сторони встановлюють, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом.

Згідно пункту 7.4 Кредитного договору 1 та 2 у випадку невиконання позичальником пунктів 6.1., 6.3., 6.4., 6.6., 6.8., 6.9. цього Договору, кредитор має право припинити надання кредиту за відкритою кредитною лінією або дострокового вимагати повного погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.

Вказані Генеральна кредитна Угода, Кредитний договір 1 та Кредитний договір 2 ,а також Додаткові угоди до них підписані представниками кредитора та позичальників та засвідчені печатками сторін.

Укладені між сторонами правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами кредиту, що підпадають під правове регулювання норм § 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України та глави 35 Господарського кодексу України.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

При цьому слід зазначити, що ст. 1069 Цивільного кодексу України визначені умови кредитування рахунку, зокрема, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки ТОВ Ніка Холдінг Інвест належним чином свої зобов'язання за Генеральною кредитною Угодою та Кредитними договорами 1, 2 не виконувало, порушивши умови правочинів в частині забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, кредитор з метою стягнення заборгованості за вказаними Договорами звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/14888/13 від 24.11.2015 року, яке набрало законної сили 08.12.2015 року, задоволено позовні вимоги позивача до позичальників про стягнення заборгованості за Кредитним договором №010/14/245/1 від 18.12.2007 року у сумі 3 022 827,40 дол. США.

На виконання вказаного судового рішення у справі №910/14888/13 Господарським судом міста Києва видано наказ від 08.12.2015 року, за яким Департаментом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 22.01.2016 року було відкрито виконавче провадження № 49912692 з примусового виконання зазначеного наказу.

Також, рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/14891/13 від 03.02.2015 року, яке набрало законної сили 28.09.2015 року, задоволено позовні вимоги позивача до позичальників про стягнення заборгованості за Кредитним договором №010/14/227 від 29.11.2007р. у сумі 828 919,43 дол. США.

На виконання вказаного судового рішення у праві № 910/14891/13 Господарським судом міста Києва видано наказ від 07.07.2015 року, за яким Департаментом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 24.09.2015 року було відкрито виконавче провадження №48835570 з примусового виконання зазначеного наказу, в межах якого постановою від 15.10.2015 року накладено арешт на майно боржника - ТОВ Ніка Холдінг Інвест .

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.

Таким чином, фактичні обставини (в частині, що стосується кредитних правовідносин за участю, зокрема, Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдінг Інвест", в тому числі щодо наявності невиконаних зобов'язань) як такі, що в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи, встановлені рішеннями Господарського суду міста Києва у справах №910/14891/13 та №910/1488/13, які набрали законної сили.

Суд зазначає, що за приписами ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.4 вказаної Генеральної кредитної угоди (в редакції Додаткової угоди №010/14/209/140), укладеної між позичальниками та позивачем як кредитором, передбачено у відповідності з діючим законодавством забезпечення договорів (ст. 345 ЦК України), яким є, зокрема, іпотека належного ТОВ Ніка Холдінг Інвест нежитлового приміщення, (в літ. А), загальною площею 161,3 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 16/13, та належить третій особі на праві власності.

Так, з метою забезпечення виконання позичальниками зобов'язань, що випливають із Кредитних договорів, між ВАТ Райффайзен Банк Аваль (іпотекодеражатель за договором, позивач у справі) та позичальником - ТОВ Ніка Холдінг Інвест (іпотекодавець за договором, третя особа у справі) укладено ряд договорів іпотеки, в тому числі Договір іпотеки №010/14/03/293 від 27.11.2007 року, із змінами та доповненнями, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. (реєстраційний номер 7130) (далі - Договір іпотеки), за яким в іпотеку позивачу було передано нежитлове приміщення, (в літ. А), загальною площею 161,3 кв. м. за адресою: м.Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 16/13 (договір міни, посвідченого 27.04.2007р. за реєстровим №2739). Загальна заставна вартість об'єктів іпотеки визначена сторонами в сумі 8 631 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1. Договору іпотеки (в редакції Договору про внесення змін №010/14/03/293233 від 22.12.2008 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., за реєстровим № 3986), цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з Генеральної кредитної угоди №010/14/209 від 16.11.2007 року з додатковими угодами до неї та кредитними договорами, що укладені та будуть укладені в її рамках, між іпотеко держателем, іпотекодавцем, ТОВ "Боско", ТОВ "Віто-Фарм", ТОВ "Виробниче об'єднання "Укрфарм" (далі - позичальники), за умовами якого позичальники зобов'язуються перед іпотекодержателем в повному обсязі повернути кредитні кошти в загальній сумі, еквівалентній 32 368 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісії, можливу неустойку в розмірах, строки та у випадках, передбачених Генеральною кредитною угодою, а також виконати інші умови Генеральної кредитної угоди та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки ,понесені внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов Генеральної кредитної угоди.

Згідно п. 4.1 Договору іпотеки цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до повного виконання іпотекодавцем та позичальниками своїх зобов'язань по Генеральній кредитній угоді або до настання одного зі випадків, передбачених ст. 17 Закону України Про іпотеку .

На підтвердження реєстрації заборони відчуження предмету іпотеки та реєстрації у Державному реєстрі іпотек позивачем надана інформаційна довідка №62537747 від 01.07.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 6107498).

Як встановлено судом, укладений між позивачами та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором іпотеки, який підпадає під правове регулювання § 6 Глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 577 ЦК України).

Згідно ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь - яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права тощо), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України з припиненням основного зобов'язання, забезпеченого заставою, припиняється право застави. Згідно з ч.3 ст. 593 Цивільного кодексу України, у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносять відповідні дані.

За приписами ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2014 року, яка залишена без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 року та Вищого господарського суду України від 18.12.2014 року, порушено за заявою ПАТ Райффайзен Банк Аваль провадження у справі №910/14230/14 про банкрутство ТОВ Ніка Холдінг Інвест , призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Самофалова Валентина Вікторовича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року, залишеною без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 року та Вищого господарського суду України від 17.05.2017 року, затверджено реєстр вимог кредиторів у справі № 910/14230/14 про банкрутство ТОВ Ніка Холдінг Інвест , визнано конкурсними кредиторами боржника, в тому числі ПАТ Райффайзен Банк Аваль (вимоги четвертої черги) з грошовими вимогами до боржника - ТОВ Ніка Холдінг Інвест на суму 43 056 322,13 грн.

Окремо внесено до реєстру кредиторів ТОВ Ніка Холдінг Інвест грошові вимоги ПАТ Райффайзен Банк Аваль в сумі 31 959 970,00 грн. як вимоги, що забезпечені заставою нерухомого майна боржника на підставі укладених між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Ніка Холдінг Інвест Договорів іпотеки №010/14/03/279 від 16.11.2007 року. №010/14/03/003 від 09.01.2008 року, №010/14/03/339 від 28.12.2007 року, №010/14/03/293 від 27.11.2007 року, №010/14/03/365 від 05.02.2008 року, №010/14/03/366 від 06.02.2008 року. №010/14/03/303 від 07.12.2007року, та які підлягають позачерговому задоволенню, згідно положень ч. 4 ст. 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 18.01.2017 року № 78363487, 14-15 грудня 2016 року державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною було прийнято рішення про внесення ряду змін до Інформації про державну реєстрацію іпотек та державну реєстрацію обтяження шляхом заміни ПАТ Райффайзен Банк Аваль як іпотекодержателя та обтяжувача заставного нерухомого майна на інших юридичних осіб, в тому числі на Товариство з обмеженою відповідальністю Три озера (код ЄДРПОУ 34668675, місцезнаходження: м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 19), а саме:

1. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32942567 від 15.12.2016 12:47:01 прийняте державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М.; підстави виникнення іпотеки: Договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 1166, виданий 24.04.2010 року видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я.Л.

2. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, Індексний номер 32941736 від 15.12.2016 12:28:38 прийняте державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М.; підстави виникнення обтяження: Договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 1166, виданий 24.04.2010 року. видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я.Л.

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру, підставами для внесення відповідних змін про іпотекодержателя (обтяжувача) вищезазначеного об'єкту нерухомості був Договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 1166, виданий 24.04.2010 року, видавник: Курковська Я.Л., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Договору про відступлення права вимоги від 24.04.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим №1166 (наявної в матеріалах реєстраційної справи) вбачається, що 22 квітня 2010 року Публічним акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (первісний іпотекодержатель за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Три Озера (новий іпотекодержатель за договором, третя особа у справі) укладено Договір про відступлення права вимоги до Договору іпотеки №010/14/03/293, посвідченого 27.11.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованого в реєстрі для нотаріальних дій за реєстровим №7130, який згідно тексту посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим №1166 (далі - Договір про відступлення).

Згідно Загальних положень даного Договору про відступлення, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальниками за Генеральною кредитною угодою між первісним іпотекодержателем та поручителем (ТОВ Ніка Холдінг Інвест ) був укладений Договір іпотеки. Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 24 Закону України Про іпотеку первісний іпотекодержатель має право без згоди майнового поручителя передати та уступити усі та будь-які свої права за Договором іпотеки.

Іпотека відповідно до цього Договору з урахуванням подальших змін і доповнень до нього забезпечує повне виконання грошових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю Боско (м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б, код ЄДРПОУ 31903432), Товариства з обмеженою відповідальністю Віто-Фарм (м. Київ, Залізничне шосе, 47, код ЄДРПОУ 33546114), Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче Об'єднання Укрфарм (м. Київ, вул. Святошинська, 30-А, код ЄДРПОУ 3998641), Товариства з обмеженою відповідальністю Ніка Холдінг Інвест (м. Київ, Проспект Науки, 22, код ЄДРПОУ 33442427), Товариства з обмеженою відповідальністю Альфафарм (м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кімн. 414, код ЄДРПОУ 35756311), Товариства з обмеженою відповідальністю Фармацевтична фірма КФК (м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 33, код ЄДРПОУ 35848187), що випливають з умов Генеральної кредитної угоди №010/14/209, з додатковими згодами до неї та кредитними договорами, що укладені та будуть укладені в її рамках (далі - Генеральна кредитна угода), в повному обсязі повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитним коштами, комісії, можливу неустойку в розмірах, в строки та у випадках, передбачених Генеральною кредитною угодою, а також виконати інші умови Генеральної кредитної згоди.

Відповідно до п. 1.1 Договору про відступлення в порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний іпотекодержатель відступає (передає), а новий іпотекодержатель набуває (приймає), усе та будь-яке належне первісному іпотекодержателю право вимоги за Договором іпотеки №010/14/03/293, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Є.А. від 27.11.2007 року, договором про внесення змін №010/14/03/293/233, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Є.А. від 22.11.2008 року та договором про внесення змін №010/14/03/293/2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Є.А. від 05.02.2010 року, які є невід'ємною частиною Договору іпотеки, а також регламентуються цим Договором та відповідними нормами чинного законодавства України (далі - відступлене право), включаючи, але не обмежуючись, право звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки за рахунок предмету іпотеки задовольнити свої вимоги за Генеральною кредитною згодою у повному розмірі, у разі невиконання позичальниками та/або майновим поручителем, зобов'язань за Генеральною кредитною згодою. Сторони домовились, що заміна сторони, яка іменується іпотекодержатель у зобов'язаннях, що виникли на підставі Договору іпотеки, вважається такою, що відбулася, а право вимоги за Договором іпотеки вважається відступленим новому іпотекодержателю з моменту підписання цього Договору, скріплення печатками Сторін та нотаріального посвідчення цього Договору. З моменту набуття чинності цим Договором до нового іпотекодержателя переходять усі права і зобов'язання первісного іпотекодержателя, як сторони, що іменується як іпотекодержатель у зобов'язаннях, що виникли на підставі Договору іпотеки, в обсязі та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором.

Згідно п. 1.2 Договору про відступлення предметом іпотеки за Договором іпотеки, надалі є: нежитлове приміщення, (в літ. А), пл. 161,3 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 16/13 (шістнадцять дріб тринадцять).

За умовами п. 1.3. Договору про відступлення відповідно до Генеральної кредитної угоди іпотекодавець і позичальники отримують від первісного іпотекодержателя кредит в національній валюті та Доларах США в розмірі, що не перевищує встановлений Генеральною кредитною угодою, ліміт кредитування 4 770 000,00 доларів США (чотири мільйони сімсот сімдесят тисяч доларів США 00 центів) станом на дату видачі кредитних коштів за офіційним курсом Національного Банку України, а позичальники і іпотекодавець зобов'язуються повернути фактично отримані суми кредитів в валюті їх видачі, а також сплатити проценти, комісії, неустойки та інші платежі в порядку та строки, визначені Генеральною кредитною угодою.

Як зазначено в п. 1.4 Договору про відступлення, у зв'язку із здійсненням на підставі цього договору відступлення новому іпотекодержателю всіх прав первісного іпотекодержателя за Договором іпотеки та у зв'язку зі зміною сторони у Договорі іпотеки, іпотекодержателем за Договором іпотеки стає Товариство з обмеженою відповідальністю Три озера .

Згідно п.4.1 Договору про відступлення новий іпотекодержатель не здійснює на користь первісного іпотекодержателя будь - яких додаткових виплат за відступлення прав за Договором іпотеки.

Текст вказаного Договору про відступлення містить підписи первісного та нового іпотекодержателів, засвідчені печатками сторін.

Позивачем зазначено в поданій суду позовній заяві, що ПАТ Райффайзен Банк Аваль та його представниками не укладалось та не підписувалось жодного із Договорів про відступлення права вимоги, в тому числі оспорюваний Договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 1166, виданий 24.04.2010 року, видавник: Курковська Я.Л., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

Вважаючи Договір про відступлення фіктивним, позивач звернувся до правоохоронних органів з відповідним повідомленням, за результатами розгляду якого 18.02.2017р. викладені в повідомленнях позивача відомості Печерським управлінням ГУНП у м. Києві внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100060000790 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Окрім того, посилаючись на лист Київського державного нотаріального архіву від 20.09.2017р. за №1654/01-21, згідно якого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курковської Я.Л. за 2010 рік, том №2, в тому числі за Договором про відступлення права вимоги від 24.04.2010р. за реєстровим №1166, містяться записи про вчинення інших нотаріальних дій, дати вчинення яких за вищезазначеними реєстровими номерами не співпадають з вказаними в заяві позивача, позивач зазначає, що Договір про відступлення права вимоги від 24.04.2010 року, який нібито посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим №1166, суперечить вимогам ст. 513 ЦК України та ст. 24 Закону України Про іпотеку , оскільки фактично нотаріально не завірений в установленому порядку, а отже, відступлення прав за Договором іпотеки не відбулось.

Також в обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що вказаний Договір про відступлення суперечить вимогам ст. 546 ЦК України та ст. ст. 1, 3, 24 Закону України Про іпотеку , оскільки відступлення права іпотеки, що має додатковий (похідний) характер, без відступлення основного зобов'язання є незаконним.

Поряд із цим, позивач наголошує, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., як державним реєстратором порушено вимоги ст. ст. 10, 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. 546 ЦК України та ст. ст. 1, 3, 24 Закону України Про іпотеку , позаяк подані документи (Договір про відступлення права вимоги від 24.04.2010 року за реєстровим №1166) не відповідають вимогам законодавства, не давали змоги встановити набуття прав на нерухоме майно та їх обтяження - відступлення права іпотеки, що має додатковий (похідний) характер без відступлення основного зобов'язання, а отже є незаконною реєстрація змін щодо обтяження нерухомого майна.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, ПАТ Райффайзен Банк Аваль вважає, що Договір про відступлення права вимоги від 24.04.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим №1166 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, пов'язані з даним правочином, є незаконними та недійсними, а отже такими, що підлягають скасуванню, зазначаючи при цьому про захист порушеного права та інтересів банку шляхом визнання за ПАТ Райффайзен Банк Аваль право іпотеки на нежитлове приміщення, (в літ. А), загальною площею 161,3 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 16/13, що належить ТОВ Ніка Холдінг Інвест , позаяк ТОВ Три Озера та Міністерством юстиції України таке право позивача заперечується (не визнається).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (далі - Постанова № 11) загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Суд зазначає, що згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

При цьому, зміст правочину відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Тобто, виходячи з наведених приписів позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.

За змістом постанови пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 р. (далі - Постанова №9) відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до Постанови № 9 під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в обґрунтування позовних вимог про недійсність Договору про відступлення права вимоги від 24.04.2010 року зазначає про порушення шляхом укладення останнього приписів чинного законодавства, а саме вимог ст.ст. 513, 546 ЦК України та ст.ст. 1, 3, 24 Закону України "Про іпотеку", оскільки правочин фактично нотаріально не завірений в установленому законом порядку, а отже відступлення прав за договором іпотеки не відбулося, а також відступлення права іпотеки, що має додатковий (похідний) характер, без відступлення основного зобов'язання є незаконним, що, на думку позивача, свідчить про укладення оспорюваного Договору про відступлення права вимоги з порушенням прав та інтересів ПАТ Райффайзен Банк Аваль як іпотекодержателя та обтяжувала заставного нерухомого майна.

Суд зазначає, що за змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з укладенням договорів та інших правочинів (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно п. 2.10 Постанови №11 в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

При цьому, приписи вказаної статті кореспондуються з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Пунктом 6 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Конституційний Суд України в п.3.2 Рішення від 10.11.2011р. № 15-рп/2011 у справі №1-26/2011 зазначив, що регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статей 513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину. що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації нього правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Спір у даній справі виник, зокрема, у зв'язку із порушенням приписів ст. 513 ЦК України та ст. 24 Закону України Про іпотеку , норми якого, зважаючи на оспорюваний правочин, є спеціальними та мають пріоритет перед застосуванням загальних норм цивільного законодавства, оскільки при укладанні Договору про відступлення прав за Договором іпотеки сторони, в порушення вимог ст.24 Закону України "Про іпотеку" , здійснили заміну іпотекодержателя без одночасної заміни відступлення прав за основним зобов`язанням, чим порушили врегульований законом порядок заміни іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель - це кредитор за основним зобов'язанням.

За визначенням, наведеним в ст. 1 Закону України Про іпотеку , під основним зобов'язання розуміється зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі- продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Частиною 5 статті 3 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ч.1 ст.24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

З наведених норм вбачається, що законодавство передбачає можливість відступлення прав за іпотечним договором за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Отже суд наголошує, що відступлення права вимоги за іпотечним договором не може відбутися раніше відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Проте, договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки може укладатися як в той самий день, що й за основним зобов'язанням, так і через певний проміжок часу.

Законодавством не визначено, протягом якого часу після укладення договору відступлення права вимоги за основним зобов'язанням може бути укладено договір про уступку права вимоги за договором іпотеки.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Згідно п. 3.4 Договору про відступлення новий іпотекодержатель зобов'язаний прийняти від первісного іпотекодержателя копію договору іпотеки та копії документів з нотаріально повідчених копій/фотокопій, та/або належним чином засвідчені копії первісним іпотекодержателем, що підтверджують відступлені права.

Натомість, як встановлено судом зі змісту наявної в матеріалах справи копії Договору про відступлення права вимоги від 24.04.2010 року, вбачається, що у вказаному правочину відсутнє будь-яке посилання стосовно відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, тобто грошовими зобов'язаннями за Кредитними договорами 1, 2 в рамках Генеральної кредитної угоди №010/14/209 від 16.11.2007 року.

Доказів передання позивачем новому кредитору документів на підтвердження переданого права матеріали справи не містять.

Факт відсутності передачі будь-яких оригіналів правовстановлюючих документів на заставне майно, а також Договору іпотеки, підтверджується також в клопотання позивача №140/8/11 від 09.01.2018 року.

За таких обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд доходить висновку, що відступлення права вимоги за Договором іпотеки відбулось з порушенням приписів ст. 24 Закону України "Про іпотеку", тобто, за відсутності одночасного відступлення права за основним зобов'язанням.

За приписами ч. 3 ст. 209, ст. 203 Цивільного кодексу України нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 цього кодексу, зокрема, щодо відповідності змісту правочину чинному законодавству, наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності у сторін, вільного волевиявлення та відповідності його внутрішній волі, спрямованість договору на реальне настання наслідків за договором.

Відповідно до ст. 52 Закону України Про нотаріат про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріуса и або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.

Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі.

Реєстр для реєстрації нотаріальних дій повинен бути прошнурований, аркуші пронумеровані. Кількість аркушів у реєстрі повинна бути засвідчена підписом посадової особи відповідного органу юстиції та печаткою Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Кожний нотаріус веде окремий реєстр.

Запис у реєстрі робиться чітко, розбірливо, із заповненням усіх граф, передбачених за встановленою формою. Не допускаються підчистки, дописки, інші незастережні виправлення та запис олівцем.

Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.

При цьому Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5, яка діяла на час вчинення Договору про відступлення, передбачено, що кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в посвідчувальних написах. Запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії (п. 25).

Натомість як зазначається позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи (№1654/01-21 від 20.09.2017 року Київського державного нотаріального округу) в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курковської Я.Л. за 2010 рік, том №2 за вказаним реєстровим номером, а саме за Договором про відступлення права вимоги від 24.04.2010 року за реєстровим №1166, містяться записи про вчинення інших нотаріальних дій.

Зокрема, як зазначено в листі Головного територіального управління юстиції у місті Києві №7/39/1897 від 19.02.2018 року, в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курковської Яни Леонідівни за 2010 рік, том № 2, за реєстровим номером 1166 від 03 серпня 2010 року міститься запис про засвідчення справжності підпису.

Таким чином, враховуючи встановлені судом фактичні обставини, Договір про відступлення права вимоги від 24.04.2010 року, суперечить вимогам ст. 513 ЦК України та ст. 24 Закону України Про іпотеку , оскільки фактично нотаріально не завірений в установленому законом порядку, а отже, відступлення прав за договором іпотеки не відбулось.

Як зазначалось судом вище та вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №78363487 від 18.01.2017 року, наявної в матеріалах справи, 15 грудня 2016 року державним реєстратором: приватним нотаріусом Київський міський нотаріальний округ Сазоновою Оленою Миколаївною, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень шляхом заміни ПАТ Райффайзен Банк Аваль як іпотекодержателя та обтяжувача заставного нерухомого майна на іншу юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю Три озера (код ЄДРПОУ 34668675, місцезнаходження: м.Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 19).

Підставою прийнятого державним реєстратором речових прав на нерухоме майно вищевказаних рішень про заміну ПАТ Райффайзен Банк Аваль як іпотекодержателя та обтяжувача заставного нерухомого майна зазначено Договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 1166, виданий 24.04.2010 року, видавник: Курковська Я.Л. приватний нотаріус Київський міський нотаріальний округу.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV із змінами та доповненнями, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно їх та обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року (далі - Порядок).

Згідно статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав па нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Тобто, державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видасться за можливе.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 910/11650/16.

Частина 2 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться в частині 2 ст. З Закону України Про іпотеку , відповідно до якої взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації (ч. 3 статті 3 вказаного Закону).

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону (ч. 4 статті 3 вказаного Закону).

Згідно зі ст. 4 Закону "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до Закону.

Державна реєстрація іпотеки всіх інших об'єктів нерухомості, відмінних від зазначених у другому реченні ст. 4 Закону "Про іпотеку", здійснюється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Такими особами Законом "Про іпотеку" визначено державного реєстратора та у випадку, передбаченому цим Законом, нотаріуса як спеціального суб'єкта, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

За приписами п. 15 Порядку реєстрації під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Закону "Про іпотеку" зміни та доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

У відповідності до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява про державну реєстрацію прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва одночасно з завершенням такої дії обов'язково формується та реєструється нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Як зазначено в п. 9 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено уразі, якщо заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

Отже, зазначеними правовими нормами передбачено здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень на підставі заяви правонабувача, сторони правочину, за якою виникло право в результаті нотаріальної дії, нотаріусом, яким вчинено нотаріальну таку дію.

Окрім того суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень тощо.

Як встановлено судом за матеріалами справи, до Реєстру внесено записи про арешт всього нерухомого майна ТОВ Ніка Холдінг Інвест (код ЄДРПОУ 33442427), а також в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні відкриті для загального доступу рішення у справі Господарського суду міста Києва №910/14230/14 про банкрутство ТОВ Ніка Холдінг Інвест .

При цьому суд наголошує, що наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у постанові від 11.11.2014 року у справі №21-357а14, від 19.05.2015 року у справа № 21-121а15).

Відповідно до ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

Таким чином, під час вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., як державний реєстратором порушено вимоги ст. ст. 3, 10, 20, 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. 546 ЦК України, та ст. ст. 1, 3, 24 Закону України Про іпотеку , оскільки подані документи, а саме Договір про відступлення права вимоги від 24.04.2010 р. за реєстровим №1166, не відповідає вимогам законодавства, оскільки не давав змоги встановити набуття прав на нерухоме майно та їх обтяження - відступлення права іпотеки, що має додатковий (похідний) характер.

Окрім того, в порушення вимог пункту 4, частини 3, статті 10 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором не використано відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

При цьому враховуючи приписи ст. 24 Закону України Про іпотеку та ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. не повинна була здійснюватись реєстрація змін щодо обтяження нерухомого майна, що є предметом Договору іпотеки.

Враховуючи вищевикладене, прийняття рішень та вчинення дій про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. щодо заміни ПАТ Райффайзен Банк Аваль як іпотекодержателя та обтяжувача заставного нерухомого майна, відбулось з порушенням приписів Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Закону України Про іпотеку та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та на підставі правочину Договору про відступлення права вимоги, серія та номер: 1166, виданого 24.04.2010, видавник: Курковська Я.Л. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, який, в свою чергу, також суперечить вимогам ст.ст. 513, 546 ЦК України та ст.ст. 1, 3, 24 Закону України "Про іпотеку", за висновками суду наявні підстави для визнання недійсним та скасування оспорюваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких Державним реєстратором було проведено державну реєстрацію заміни ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ Три озера , отже позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М. від 15.12.2016 № 23942567 та № 32941736 підлягають задоволенню.

Також суд зазначає, що відповідно до ст.26 ЗаконуУкраїни Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Отже ст.26 вказаного Закону передбачено, що на підставі рішення суду можуть бути скасовані рішення про державну реєстрацію прав та записи про проведену державну реєстрацію прав, чого вимагає позивач для відновлення своїх прав в судовому порядку, оскаржуючи ці рішення та записи як іпотекодержатель та обтяжувач згідно із приписами ст.24 Закону України Про іпотеку .

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у випадку, передбаченому ним Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Міністерство юстиції України як держатель відповідного реєстру є суб'єктом владних повноважень, який делегує свої повноваження з ведення реєстру Державному підприємству Інформаційний центр Міністерства юстиції України, яке у свою чергу укладає відповідні договори з реєстраторами - державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами. Самі ж нотаріуси, у даному випадку, виступають як суб'єкти делегованих владних повноважень.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи доведеність обставини порушення прав позивача, право іпотеки якого на на об'єкт нерухомості: нежитлове приміщення, (в літ. А), пл. 161,3 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 16/13, не було припинено внаслідок проведеної з порушенням законодавства процедури відступлення права вимоги за Договором іпотеки та відповідної державної реєстрації заміни позивача як іпотекодержателя та обтяжувала на іншу юридичну особу - ТОВ Три озера , позовні вимоги ПАТ Райффайзен Банк Аваль підлягають задоволенню в частині скасування спірних рішень про державну реєстрацію прав та відповідних записів в Державному реєстрі речових прав на підставі ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про визнання за ПАТ Райффайзен Банк Аваль права іпотеки згідно з Договором іпотеки № 010/14/03/293 від 27.11.2007 року, із змінами і доповненнями, суд зазначає, що за приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Тобто у розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Поряд із цим вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Заявлені вимоги позивача є фактично вимогами про встановлення факту та не можуть бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі.

Встановлення факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, а тому заявлені позивачем вимоги можуть бути предметом дослідження та доказування в разі виникнення спору за Договором іпотеки.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що заявлені позивачем вимоги про визнання за позивачем права іпотеки не призводять до поновлення права позивача, яке на його думку порушено (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 22.02.2018 у справі № 910/14036/17).

При цьому твердження ПАТ Райффайзен Банк Аваль , стосовно того, що згідно з пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є визнання права, тому позивачем було правильно обрано спосіб захисту своїх порушених прав, не заслуговують на увагу суду, оскільки позов про визнання права може бути подано щодо визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто винесенням рішення про визнання права повинен вирішуватися спір по суті, а не встановлюватися факти, якими не завершується вирішення спору та не відбувається поновлення порушених прав позивача.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем доведено обставини, з якими положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України пов'язують можливість визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги, та враховуючи висновок суду про порушення норм Закону Украни Про іпотеку , на думку суду, позовні вимоги про визнання такого договору недійсними є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню, виходячи із наведених обґрунтувань.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач частково довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі в частині визнання за позивачем права іпотеки, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткову відмову в задоволенні позовних вимог, які мають немайновий характер, судовий збір за розгляд даної справи покладається на позивача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати Договір про відступлення права вимоги від 24 квітня 2010 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЛЄСКОВА, будинок 9; код ЄДРПОУ 14305909) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Три Озера" (01042, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПАТРІСА ЛУМУМБИ, будинок 19; код ЄДРПОУ 34668675) та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим №1166, недійсним.

3. Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 32942567 від 15.12.2016 12:47:01, прийняте державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про заміну Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЛЄСКОВА, будинок 9; код ЄДРПОУ 14305909) на Товариством з обмеженою відповідальністю "Три Озера" (01042, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПАТРІСА ЛУМУМБИ, будинок 19; код ЄДРПОУ 34668675) як Іпотекодержателя на підставі Договору про відступлення права вимоги, серія та номер: 1166, виданий 24.04.2010р., видавник: ПН КМНО Курковська Я.Л. з моменту його прийняття.

4. Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 32941736 від 15.12.2016 12:28:38, прийняте державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про заміну Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЛЄСКОВА, будинок 9; код ЄДРПОУ 14305909) на Товариством з обмеженою відповідальністю "Три Озера" (01042, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПАТРІСА ЛУМУМБИ, будинок 19; код ЄДРПОУ 34668675) як Обтяжувача на підставі Договору про відступлення права вимоги, серія та номер: 1166, виданий 24.04.2010 р., виданий ПН КМНО Курковська Я.Л. з моменту його прийняття.

5. Зобов'язати Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ АРХІТЕКТОРА ГОРОДЕЦЬКОГО, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) вилучити (скасувати) з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження та іпотеку за Товариством з обмеженою відповідальністю Три Озера (01042, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПАТРІСА ЛУМУМБИ, будинок 19; код ЄДРПОУ 34668675) нерухомого майна на підставі Договору про відступлення права вимоги від 24 квітня 2010 року за реєстровим №1166.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Три Озера (01042, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПАТРІСА ЛУМУМБИ, будинок 19; код ЄДРПОУ 34668675) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЛЄСКОВА, будинок 9; код ЄДРПОУ 14305909) 6 400 (шість тисяч чотириста) грн. 00 коп. - судового збору.

7. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 06.04.2018 року.