КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" травня 2018 р. м. Київ Справа № 910/22481/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Яковлєва М.Л.
Чорної Л.В.
секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: згідно з протоколу судового засідання від відповідача-1: згідно з протоколу судового засідання від відповідача-2: згідно з протоколу судового засідання від третьої особи-1: згідно з протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішенняГосподарського суду міста Києва від 20.03.2018 суддя Якименко М.М. повний текст складено 06.04.2018 за позовомпублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ до 1) Міністерства юстиції України, м. Київ 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Три Озера", м. Київ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдінг Інвест" , м. Київ провизнання права іпотеки, визнання недійсним договору, визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
За результатом розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (надалі-позивач/ПАТ Райффайзен Банк Аваль звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (надалі-відповідач 1/Міністерство) та товариства з обмеженою відповідальністю Три Озера (надалі-відповідач 2/ ТОВ Три Озера ) в якій просив суд:
- визнати за позивачем право іпотеки на нежитлове приміщення, (В ЛІТ. А) загальною площею 161,3 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 16/13, що належить на праві власності ТОВ Ніка Холдінг Інвест , згідно з договором іпотеки № 010/14/03/293 від 27.11.2007 із змінами та доповненнями, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. (реєстраційний номер 7130);
- визнати договір відступлення права вимоги від 24.04.2010 року, укладений між позивачем та відповідачем 2 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим номером № 1166, недійсним;
- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 32942567 від 15.12.2016 12:47:01, прийняте державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про зміну АТ Райффайзен Банк Аваль на ТОВ Три Озера як іпотеко держателя на підставі договору про відступлення права вимоги, серія та номер: 1166, виданий 24.04.2010, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я.Л. з моменту прийняття;
- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 32941736 від 15.12.2016 12:28:38, прийняте державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про зміну АТ Райффайзен Банк Аваль на ТОВ Три Озера як обтяжувала на підставі договору про відступлення права вимоги, серія та номер:1166, виданий 24.04.2010, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я.Л. з моменту його вчинення;
- зобов'язати відповідача 1 вилучити (скасувати) з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження на іпотеку за ТОВ Три Озера на нерухоме майно на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.04.2010 за реєстровим номером № 1166 ( т. 1, а.с. 21-42).
Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач зазначає про те, що договір про відступлення права вимоги від 24.04.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за № 166, суперечить вимогам ст.ст. 513, 546 ЦК України та ст.ст. 1, 3, 24 Закону України "Про іпотеку", оскільки фактично нотаріально не завірений в установленому законом порядку, а отже відступлення прав за договором іпотеки не відбулося, а також відступлення права іпотеки, що має додатковий (похідний) характер, без відступлення основного зобов'язання є незаконним. Крім того, ПАТ Райффайзен Банк Аваль стверджує про те, що ним такий договір не укладався та не підписувався, а відтак, за його твердженнями, реєстрація обтяжень за цим договором є незаконною та підлягає скасуванню. Також позивач просить визнати своє право іпотеки на нежитлові приміщення відповідно до договору іпотеки 2008 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року порушено провадження у справі № 910/22481/17 та призначено її до розгляду.
Цією ж ухвалою також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2- товариство з обмеженою відповідальністю Ніка Холдінг Інвест (надалі-третя особа/ТОВ Ніка Холдінг Інвест ).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/22481/17 позовні вимоги задоволено частково;
- визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 24 квітня 2010 року, укладений між ПАТ Райффайзен Банк Аваль і ТОВ Три Озера , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим № 1166;
- визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 32942567 від 15.12.2016 12:47:01, прийняте державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про заміну ПАТ Райффайзен Банк Аваль на ТОВ Три Озера як іпотекодержателя на підставі договору про відступлення права вимоги, серія та номер: 1166, виданий 24.04.2010, видавник: ПН КМНО Курковська Я.Л. з моменту його прийняття;
- визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: індексний номер 32941736 від 15.12.2016 12:28:38, прийняте державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про заміну ПАТ Райффайзен Банк Аваль на ТОВ Три Озера як обтяжувача на підставі договору про відступлення права вимоги, серія та номер: 1166, виданий 24.04.2010, виданий ПН КМНО Курковська Я.Л. з моменту його прийняття;
- зобов'язано Міністерство юстиції України вилучити (скасувати) з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження та іпотеку нерухомого майна за ТОВ Три Озера на підставі договору про відступлення права вимоги від 24 квітня 2010 року за реєстровим № 1166;
- стягнуто з ТОВ Три Озера на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль 6 400, 00 грн. судового збору;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено ( т. 2, а.с. 148-159).
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору, визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень місцевий господарський суд виходив з того, що прийняття рішень та вчинення дій про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. щодо заміни ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як іпотекодержателя та обтяжувача заставного нерухомого майна, відбулось з порушенням приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закону України "Про іпотеку" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та на підставі правочину договору про відступлення права вимоги, серія та номер: 1166, виданого 24.04.2010, видавник: Курковська Я.Л. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу суперечить вимогам ст.ст. 513, 546 ЦК України та ст.ст. 1, 3, 24 Закону України "Про іпотеку". Оскільки, проведення з порушенням законодавства процедури відступлення права вимоги за договором іпотеки та відповідної державної реєстрації заміни позивача як іпотекодержателя та обтяжувала на іншу юридичну особу - ТОВ "Три озера дійшов висновку про скасування спірних рішень про державну реєстрацію прав та відповідних записів в Державному реєстрі речових прав на підставі ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відмовляючи в частині визнання права іпотеки, місцевий господарський суд виходив з того, що вказана вимога не відповідає способам захисту, передбачених ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/22481/17, Міністерство юстиції України (надалі- скаржник) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог щодо зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити (скасувати) з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження та іпотеку нерухомого майна за товариством з обмеженою відповідальністю "Три Озера" на підставі договору про відступлення права вимоги від 24 квітня 2010 року за реєстровим № 1166 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до Міністерства юстиції України.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги Міністерство юстиції України вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог щодо зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити (скасувати) з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження та іпотеку нерухомого майна за товариством з обмеженою відповідальністю "Три Озера" на підставі договору про відступлення права вимоги від 24 квітня 2010 року за реєстровим № 1166 з підстав неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Так, вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що згідно з пп. 3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 26.11.2015 № 834-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30.04.2016 року.
Скаржник вказує, що відповідно до законодавства у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень може вчиняти реєстраційні дії щодо скасування записів лише за результатом розгляду скарги, поданої до Міністерства юстиції України у разі її (скарги) задоволення шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі рішення суду у формі наказу. Вчинення таких дій Міністерством юстиції України на підставі рішень суду законодавством у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень не передбачено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/22481/17 призначено на 15.05.2018.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 розгляд апеляційної скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/22481/17 відкладено на 29.05.2018.
29.05.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду ПАТ Райффайзен Банк Аваль було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення-без змін.
В судовому засіданні представник скаржника вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав, з наведених у ній підстав та просив рішення Господарського суду міста Києва в частині зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити (скасувати) з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження та іпотеку нерухомого майна за товариством з обмеженою відповідальністю "Три Озера" на підставі договору про відступлення права вимоги від 24 квітня 2010 року за реєстровим № 1166 скасувати та прийняти нове про відмову у позові в цій частині.
Відповідач 1 та третя особа не подали суду відзивів на апеляційну скаргу Міністерства юстиції України. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст. 263 Господарського процесуального строку України).
Інші учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази (рекомендовані поштові повернення).
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України), відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 16.11.2007 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Боско" (позичальник 1 за договором), товариством з обмеженою відповідальністю "ВітоФарм" (позивальник 2 за договором), товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Укрфарм" (позичальник 3 за договором), товариством з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдінг Інвест" (позичальник 4 за договором,), ТОВ "Альфафарм" (позичальник 5 за договором), товариством з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма "КФК" (позичальник 6 за договором) було укладено Генеральну кредитну угоду №010/14/209 (далі - Генеральна кредитна угода).
Відповідно до п. 1.1. Генеральної кредитної угоди кредитор зобов'язувався надати позичальникам кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в Генеральній кредитній угоді та кредитних договорах, укладених в її рамках, що є його невід'ємними частинами ( т. 1, а.с. 51-56).
Загальний розмір основної (позичкової) заборгованості позичальників по кредитним договорам, укладеним в рамках даної Угоди, не повинен перевищувати суми, еквівалентної 42 500 000,00 грн. ( п. 1.2 Генеральної кредитної угоди).
Термін користування кредитними коштами для позичальника 4 встановлювався - до 15.11.2012 року (п.1.3 Генеральної кредитної угоди).
Пунктом 2.1 Генеральної кредитної угоди сторони визначили, що кредитор надає позичальникам кредитні кошти на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.
Конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки, об'єкти кредитування, визначаються сторонами окремо в кредитних договорах, що укладаються в рамках даної Угоди (п.2.3 Генеральної кредитної угоди).
У п. 4.1 Генеральної кредитної угоди зазначено, що на умовах даної угоди, на підставі письмових заяв позичальників, позивач зобов'язався укласти кредитні договори в рамках лімітів та сублімітів, встановлених в п. 1.2 Генеральної кредитної угоди, відкрити позичкові рахунки та надавати кредитні кошти згідно умов договорів, за умови оформлення відповідного забезпечення, що задовольняє вимоги кредитора за цією угодою. Сума кредитних коштів, які надаються позичальникам, визначається конкретним договором, в рамках вільного (невикористаного) ліміту Угоди згідно п.1.2 даної угоди.
Положеннями п. 5.1. Генеральної кредитної угоди визначено, що позичальники зобов'язуються використати отримані кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів, сплату нарахованих відсотків та комісійної винагороди відповідно до умов генеральної кредитної угоди та кредитних договорів, укладених в її рамках.
За порушення строків повернення кредитів, сплати відсотків за користування кредитними коштами, встановлених згідно умов угоди та договорів, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, позичальники зобов'язуються сплачувати кредитору, додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит, штрафні санкції, передбачені даною угодою та договорами (п. 5.2 Генеральної кредитної угоди).
Пунктами 10.2, 10.5 Генеральної кредитної угоди сторони визначили, що за порушення строків повернення кредитів, відсотків за користування кредитами, передбачених кредитними договорами, укладеними в рамках даної Генеральної кредитної угоди, позичальники сплачують кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення - для кредитів в національній валюті; в розмірі 0,05% (п'ять сотих відсотків) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення - для кредитів в іноземній валюті. В кожному окремому кредитному договорі, укладеному в рамках Генеральної кредитної угоди, може визначитись інший порядок та розмір відповідальності за порушення зобов'язань по відповідним кредитним договорам.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між сторонами генеральної кредитної угоди підписані додаткові угоди до неї, а саме: № 010/14/04/056 від 05.02.2008, № 010/14/04/165 від 18.04.2007, № 010/14/209/90/1 від 10.11.2008, № 010/14/209/347 від 10.02.2009, № 010/14/209/674 від 30.06.2009, № 010/14/209/6 від 01.10.2009, № 010/14/209/7 від 10.11.2009, № 010/14/209/8 від 10.02.2010, № 010/14/209/9 від 10.03.2010, № 010/14/209/10 від 04.06.2010, № 101/14/209/11 від 19.10.2010, № 010/14/209/12 від 25.11.2010, № 010/14/209/13 від 27.07.2011 та № 010/14/209/14 від 21.11.2011, відповідно до яких вносилися зміни та доповнення до генеральної кредитної угоди № 010/14/209 від 16.11.2007 року
Так, з урахуванням додаткових угод до Генеральної кредитної угоди, а саме № 010/14/209/12 від 25.11.2010 року, № 010/14/209/13 від 27.07.2011 року, № 010/14/209/14 від 21.11.2011 року, загальний розмір заборгованості позичальників за укладеними в рамках цієї угоди договорами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 4 770 000,00 дол. США за наступними сублімітами:
- субліміт 1 у сумі 1 859 933,65 грн. на фінансування поточної діяльності ТОВ Боско ;
- субліміт 2 у сумі 549 916,00 дол. США - на фінансування поточної діяльності ТОВ Боско ;
- субліміт 3 у сумі 2 100 000,00 грн. - на фінансування поточної діяльності ТОВ ВО Укрфарм ;
- субліміт 4 у сумі 2 627 451,00 дол. США - на придбання та рефінансування витрат на придбання нежилих приміщень корпоративних прав та основних засобів для ТОВ "Ніка Холдінг Інвест";
- субліміт 5 у сумі 789 337,00 дол. США - на придбання та рефінансування витрат на придбання земельних ділянок для ТОВ Ніка Холдінг Інвест ;
- субліміт 6 у сумі 3 000 000,00 грн. - на поповнення обігових коштів для ТОВ "Альфафарм";
- субліміт 7 у сумі 2 692 500,00 грн. - на поповнення обігових коштів для ТОВ ФФ КФК (додаткова угода №010/14/209/12 від 25.11.2010 року).
Відповідно до Генеральної кредитної згоди, із змінами та доповненнями, встановлено наступні строки користування кредитними коштами:
- за сублімітом 1 - до 19 жовтня 2012 року;
- за сублімітом 2 - до 19 жовтня 2012 року;
- за сублімітом 3 - до 19 жовтня 2012 року;
- за сублімітом 4 та сублімітом 5 - до 15 листопада 2012 року;
- за сублімітом 6 - до 26 жовтня 2012 року;
- за сублімітом 7 - до 26 жовтня 2012 року (додаткова угода № 010/14/209/13 від 27.07.2011 року).
В подальшому в рамках вказаної Генеральної кредитної угоди між відкритим акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль (кредитор за договором) та ТОВ Ніка Холдінг Інвест (позичальник за договором, третя особа у справі) 16.11.2007 було укладено Кредитний договір № 010/14/245/1 (далі - Кредитний договір 1) із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами: № 010/14/04/057 від 05.02.2008 року, № 010/14/245/1/96/1 від 10.11.2008 року, № 010/14/245/1/676 від 30.06.2009 року, № 010/14/245/1/4 від 30.10.2009 року, № 010/14/245/1/5 від 10.11.2009 року, № 010/14/245/1/6 від 10.03.2010 року, № 010/14/245/1/7 від 04.06.2010 року, № 010/14/245/1/8 від 19.10.2010 року, № 010/14/245/1/9 від 25.11.2010 року, № 010/14/245/1/10 від 27.07.2011 року, № 010/14/245/1/11 від 21.11.2011 року.
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору кредитором на генеральної кредитної угоди та цього договору, було відкрито ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" невідновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 2 627 451,00 дол. США для придбання та рефінансування витрат на придбання нежилих приміщень, корпоративних прав та основних засобів, зі сплатою 10,0% річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 15.11.2012 (згідно додаткових угод № 010/14/04/057 від 05.02.2008 року, № 010/14/245/1/4 від 30.10.2009 року, № 010/14/245/1/10 від 27.07.2011 року).
У п. 5.1. Кредитного договору 1 визначено, що кредитор зобов'язується на умовах цього договору відкрити позичальнику позичковий рахунок № 20739180 та надавати з нього позичальнику в безготівковій формі кредитні кошти в межах ліміту відкритої кредитної лінії та вільного (невикористаного) субліміту 4 та загального ліміту генеральної кредитної угоди, в період надання кредитних коштів, зазначених в п. 3.5. цього договору.
Кредитні кошти надаються кредитором шляхом конвертації на Міжбанківському валютному ринку України та зарахування отриманої суми в національній валюті на поточний рахунок позичальника - на підставі письмових заяв позичальника, з подальшим використанням за цільовим призначенням згідно п. 2.1 цього договору.
Також, 29.11.2007 року, в рамках вказаної Генеральної кредитної угоди між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор за договором) та ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" (позичальник за договором ) було укладено кредитний договір №010/14/227 (далі -Кредитний договір 2) із змінами та доповненнями, внесених додатковими угодами № 010/14/04/058 від 05.02.2008 року, №010/14/227/95/1 від 10.11.2008 року, № 010/14/227/675 від 30.06.2009 року, №010/14/227/4 від 30.10.2009 року, № 010/14/227/5 від 10.11.2009 року, №010/14/227/6 від 10.03.2010 року, № 010/14/227/7 від 04.06.2010 року, №010/14/227/8 від 19.10.2010 року, № 010/14/227/9 від 25.11.2010 року, №010/14/227/10 від 27.07.2011 року, № 010/14/227/11 від 21.11.2011 року, згідно якого позичальнику було відкрито невідновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 789 337,00 дол. США для придбання та рефінансування витрат на придбання земельних ділянок, зі сплатою 10,0% річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 15.11.2012 року (згідно додаткових угод № 010/14/04/058 від 05.02.2008 року, № 010/14/227/4 від 30.10.2009 року, № 010/14/227/10 від 27.07.2011 року).
Відповідно до пункту 5.1. Кредитного договору 2 кредитор зобов'язується на умовах цього Договору відкрити позичальнику позичковий рахунок № 20730167 та надавати з нього позичальнику в безготівковій формі кредитні кошти в межах ліміту відкритої кредитної лінії та вільного (невикористаного) субліміту-5 та загального ліміту Генеральної кредитної угоди, в період надання кредитних коштів, зазначених в пункті 3.5. цього Договору.
Кредитні кошти надаються кредитором шляхом конвертації на Міжбанківському валютному ринку України та зарахування отриманої суми в національній валюті на поточний рахунок позичальника - на підставі письмових заяв позичальника, з подальшим використанням за цільовим призначенням згідно пункту 2.1. цього договору.
Відповідно до умов Кредитного договору 1 та 2, кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування (п. 3.1.); сторони встановлюють, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом.
Згідно пункту 7.4 Кредитного договору 1 та 2 у випадку невиконання позичальником пунктів 6.1., 6.3., 6.4., 6.6., 6.8., 6.9. цього договору, кредитор має право припинити надання кредиту за відкритою кредитною лінією або дострокового вимагати повного погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.
Оскільки ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" належним чином свої зобов'язання за Генеральною кредитною Угодою та Кредитними договорами 1, 2 не виконувало, порушивши умови правочинів в частині забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, кредитор з метою стягнення заборгованості за вказаними Договорами звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/14888/13 від 24.11.2015 року, яке набрало законної сили 08.12.2015 року, задоволено позовні вимоги позивача до позичальників про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 010/14/245/1 від 18.12.2007 року у сумі 3 022 827,40 дол. США.
На виконання вказаного судового рішення у справі № 910/14888/13 Господарським судом міста Києва видано наказ від 08.12.2015 року, за яким Департаментом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 22.01.2016 року було відкрито виконавче провадження № 49912692 з примусового виконання зазначеного наказу.
Також, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/14891/13 від 03.02.2015 року, яке набрало законної сили 28.09.2015 року, задоволено позовні вимоги позивача до позичальників про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 010/14/227 від 29.11.2007 в сумі 828 919,43 дол. США.
На виконання вказаного судового рішення у праві № 910/14891/13 Господарським судом міста Києва видано наказ від 07.07.2015 року, за яким Департаментом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 24.09.2015 року було відкрито виконавче провадження № 48835570 з примусового виконання зазначеного наказу, в межах якого постановою від 15.10.2015 року накладено арешт на майно боржника - ТОВ "Ніка Холдінг Інвест".
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Таким чином, фактичні обставини (в частині, що стосується кредитних правовідносин за участю, зокрема, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Ніка Холдінг Інвест", в тому числі щодо наявності невиконаних зобов'язань) як такі, що в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиціальне значення для даної справи, встановлені рішеннями Господарського суду міста Києва у справах № 910/14891/13 та № 910/1488/13, які набрали законної сили.
Судом першої інстанції встановлено, що п. 2.4 вказаної Генеральної кредитної угоди (в редакції додаткової угоди № 010/14/209/140), укладеної між позичальниками та позивачем як кредитором, передбачено у відповідності з діючим законодавством забезпечення договорів (ст. 345 ЦК України), яким є, зокрема, іпотека належного ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" нежитлового приміщення, (в літ. А), загальною площею 161,3 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 16/13, та належить третій особі на праві власності.
З метою забезпечення виконання позичальниками зобов'язань, що випливають із кредитних договорів, між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодеражатель за договором, позивач у справі) та позичальником - ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" (іпотекодавець за договором) укладено ряд договорів іпотеки, в тому числі договір Іпотеки № 010/14/03/293 від 27.11.2007 року, із змінами та доповненнями, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. (реєстраційний номер 7130) (далі - договір Іпотеки), за яким в іпотеку позивачу було передано нежитлове приміщення, (в літ. А), загальною площею 161,3 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 16/13 (договір міни, посвідченого 27.04.2007р. за реєстровим №2 739). Загальна заставна вартість об'єктів іпотеки визначена сторонами в сумі 8 631 000,00 грн.
Відповідно до п. 1.1. договору Іпотеки (в редакції договору про внесення змін № 010/14/03/293233 від 22.12.2008 року, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А., за реєстровим № 3986), цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з генеральної кредитної угоди № 010/14/209 від 16.11.2007 року з додатковими угодами до неї та кредитними договорами, що укладені та будуть укладені в її рамках, між іпотеко держателем, іпотекодавцем, ТОВ "Боско", ТОВ "Віто-Фарм", ТОВ "Виробниче об'єднання "Укрфарм" (далі - позичальники), за умовами якого позичальники зобов'язуються перед іпотекодержателем в повному обсязі повернути кредитні кошти в загальній сумі, еквівалентній 32 368 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісії, можливу неустойку в розмірах, строки та у випадках, передбачених генеральною кредитною угодою, а також виконати інші умови генеральної кредитної угоди та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки ,понесені внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов генеральної кредитної угоди.
Згідно п. 4.1 договору Іпотеки цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до повного виконання іпотекодавцем та позичальниками своїх зобов'язань по генеральній кредитній угоді або до настання одного зі випадків, передбачених ст. 17 Закону України "Про іпотеку".
На підтвердження реєстрації заборони відчуження предмету іпотеки та реєстрації у Державному реєстрі іпотек позивачем надана інформаційна довідка № 62537747 від 01.07.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 6107498).
Так, укладений між позивачами та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором іпотеки, який підпадає під правове регулювання § 6 Глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".
Згідно зі ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 577 ЦК України).
Згідно ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь - яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права тощо), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України з припиненням основного зобов'язання, забезпеченого заставою, припиняється право застави. Згідно з ч.3 ст. 593 Цивільного кодексу України, у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносять відповідні дані.
За приписами ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
У відповідності до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2014 року, яка залишена без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 року та Вищого господарського суду України від 18.12.2014 року, порушено за заявою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" провадження у справі № 910/14230/14 про банкрутство ТОВ "Ніка Холдінг Інвест", призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Самофалова Валентина Вікторовича.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року, залишеною без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 року та Вищого господарського суду України від 17.05.2017 року, затверджено реєстр вимог кредиторів у справі № 910/14230/14 про банкрутство ТОВ "Ніка Холдінг Інвест", визнано конкурсними кредиторами боржника, в тому числі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (вимоги четвертої черги) з грошовими вимогами до боржника - ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" на суму 43 056 322,13 грн.
Окремо внесено до реєстру кредиторів ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 31 959 970,00 грн. як вимоги, що забезпечені заставою нерухомого майна боржника на підставі укладених між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" договорів іпотеки № 010/14/03/279 від 16.11.2007 року, № 010/14/03/003 від 09.01.2008 року, № 010/14/03/339 від 28.12.2007 року, № 010/14/03/293 від 27.11.2007 року, № 010/14/03/365 від 05.02.2008 року, №010/14/03/366 від 06.02.2008 року, № 010/14/03/303 від 07.12.2007року, та які підлягають позачерговому задоволенню, згідно положень ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, зокрема, довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 18.01.2017 року № 78363487, 14-15 грудня 2016 року державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною було прийнято рішення про внесення ряду змін до Інформації про державну реєстрацію іпотек та державну реєстрацію обтяження шляхом заміни ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як іпотекодержателя та обтяжувача заставного нерухомого майна на інших юридичних осіб, в тому числі на Товариство з обмеженою відповідальністю "Три озера" (код ЄДРПОУ 34668675, місцезнаходження: м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 19), а саме:
1. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32942567 від 15.12.2016 12:47:01 прийняте державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М.; підстави виникнення іпотеки: Договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 1166, виданий 24.04.2010 року видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я.Л.
2. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, Індексний номер 32941736 від 15.12.2016 12:28:38 прийняте державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М.; підстави виникнення обтяження: Договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 1166, виданий 24.04.2010 року. видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я.Л.
Як вбачається з відомостей з Державного реєстру, підставами для внесення відповідних змін про іпотекодержателя (обтяжувача) вищезазначеного об'єкту нерухомості був Договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 1166, виданий 24.04.2010 року, видавник: Курковська Я.Л., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії договору про відступлення права вимоги від 24.04.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим № 1166 (наявної в матеріалах реєстраційної справи) вбачається, що 22 квітня 2010 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (первісний іпотекодержатель за договором) та ТОВ "Три Озера" (новий іпотекодержатель за договором, третя особа у справі) укладено Договір про відступлення права вимоги до договору іпотеки № 010/14/03/293, посвідченого 27.11.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованого в реєстрі для нотаріальних дій за реєстровим № 7130, який згідно тексту посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим № 1166 (далі - договір про відступлення).
Згідно загальних положень даного договору про відступлення, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальниками за Генеральною кредитною угодою між первісним іпотекодержателем та поручителем (ТОВ "Ніка Холдінг Інвест") був укладений договір іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" первісний іпотекодержатель має право без згоди майнового поручителя передати та уступити усі та будь-які свої права за договором іпотеки.
Іпотека відповідно до цього договору з урахуванням подальших змін і доповнень до нього забезпечує повне виконання грошових зобов'язань ТОВ "Боско" (м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б, код ЄДРПОУ 31903432), ТОВ "Віто-Фарм" (м. Київ, Залізничне шосе, 47, код ЄДРПОУ 33546114), ТОВ "Виробниче Об'єднання "Укрфарм" (м. Київ, вул. Святошинська, 30-А, код ЄДРПОУ 3998641), ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" (м. Київ, Проспект Науки, 22, код ЄДРПОУ 33442427), ТОВ "Альфафарм" (м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кімн. 414, код ЄДРПОУ 35756311) ТОВ "Фармацевтична фірма "КФК" (м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 33, код ЄДРПОУ 35848187), що випливають з умов генеральної кредитної угоди № 010/14/209, з додатковими згодами до неї та кредитними договорами, що укладені та будуть укладені в її рамках (далі - генеральна кредитна угода), в повному обсязі повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитним коштами, комісії, можливу неустойку в розмірах, в строки та у випадках, передбачених Генеральною кредитною угодою, а також виконати інші умови Генеральної кредитної згоди.
Відповідно до п. 1.1 договору про відступлення в порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний іпотекодержатель відступає (передає), а новий іпотекодержатель набуває (приймає), усе та будь-яке належне первісному іпотекодержателю право вимоги за договором іпотеки № 010/14/03/293, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Є.А. від 27.11.2007 року, договором про внесення змін № 010/14/03/293/233, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Є.А. від 22.11.2008 року та договором про внесення змін № 010/14/03/293/2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Є.А. від 05.02.2010 року, які є невід'ємною частиною договору іпотеки, а також регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного законодавства України (далі - відступлене право), включаючи, але не обмежуючись, право звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки за рахунок предмету іпотеки задовольнити свої вимоги за генеральною кредитною згодою у повному розмірі, у разі невиконання позичальниками та/або майновим поручителем, зобов'язань за генеральною кредитною згодою. Сторони домовились, що заміна сторони, яка іменується "іпотекодержатель" у зобов'язаннях, що виникли на підставі договору іпотеки, вважається такою, що відбулася, а право вимоги за договором іпотеки вважається відступленим новому іпотекодержателю з моменту підписання цього договору, скріплення печатками сторін та нотаріального посвідчення цього договору. З моменту набуття чинності цим Договором до нового іпотекодержателя переходять усі права і зобов'язання первісного іпотекодержателя, як сторони, що іменується як "іпотекодержатель" у зобов'язаннях, що виникли на підставі договору іпотеки, в обсязі та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим договором.
Пунктом 1.2 договору про відступлення визначено, що предметом іпотеки за договором іпотеки, надалі є: нежитлове приміщення, (в літ. А), пл. 161,3 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 16/13 (шістнадцять дріб тринадцять).
Згідно з п. 1.3. договору про відступлення відповідно до генеральної кредитної угоди іпотекодавець і позичальники отримують від первісного іпотекодержателя кредит в національній валюті та Доларах США в розмірі, що не перевищує встановлений генеральною кредитною угодою, ліміт кредитування 4 770 000,00 доларів США (чотири мільйони сімсот сімдесят тисяч доларів США 00 центів) станом на дату видачі кредитних коштів за офіційним курсом Національного Банку України, а позичальники і іпотекодавець зобов'язуються повернути фактично отримані суми кредитів в валюті їх видачі, а також сплатити проценти, комісії, неустойки та інші платежі в порядку та строки, визначені Генеральною кредитною угодою.
У зв'язку із здійсненням на підставі цього договору відступлення новому іпотекодержателю всіх прав первісного іпотекодержателя за договором іпотеки та у зв'язку зі зміною сторони у договорі іпотеки, іпотекодержателем за договором іпотеки стає товариство з обмеженою відповідальністю "Три озера" ( п. 1.4 договору про відступлення).
У п. 4.1 договору про відступлення визначено, що новий іпотекодержатель не здійснює на користь первісного іпотекодержателя будь - яких додаткових виплат за відступлення прав за договором іпотеки.
Текст вказаного договору про відступлення містить підписи первісного та нового іпотекодержателів, засвідчені печатками сторін.
Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль у поданій ним позовні заяві зазначає, що його уповноваженими особами та/чи представниками не укладалось та не підписувалось жодного із договорів про відступлення права вимоги, в тому числі оспорюваний договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 1166, виданий 24.04.2010 року, видавник: Курковська Я.Л., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
Вважаючи договір про відступлення фіктивним, позивач звернувся до правоохоронних органів з відповідним повідомленням, за результатами розгляду якого 18.02.2017 викладені в повідомленнях позивача відомості Печерським управлінням ГУНП у м. Києві внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100060000790 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Окрім того, посилаючись на лист Київського державного нотаріального архіву від 20.09.2017 за № 1654/01-21, згідно якого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курковської Я.Л. за 2010 рік, том № 2, в тому числі за договором про відступлення права вимоги від 24.04.2010 за реєстровим № 1166, містяться записи про вчинення інших нотаріальних дій, дати вчинення яких за вищезазначеними реєстровими номерами не співпадають з вказаними в заяві позивача, позивач зазначає, що Договір про відступлення права вимоги від 24.04.2010 року, який нібито посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим № 1166, суперечить вимогам ст. 513 ЦК України та ст. 24 Закону України "Про іпотеку", оскільки фактично нотаріально не завірений в установленому порядку, а отже, відступлення прав за Договором іпотеки не відбулось.
Крім того, в обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що вказаний договір про відступлення суперечить вимогам ст. 546 ЦК України та ст. ст. 1, 3, 24 Закону України "Про іпотеку", оскільки відступлення права іпотеки, що має додатковий (похідний) характер, без відступлення основного зобов'язання є незаконним.
Також, ПАТ Райффайзен Банк Аваль в поданій ним позовній заяві стверджує, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., як державним реєстратором порушено вимоги ст. ст. 10, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 546 ЦК України та ст. ст. 1, 3, 24 Закону України "Про іпотеку", позаяк подані документи (договір про відступлення права вимоги від 24.04.2010 року за реєстровим № 1166) не відповідають вимогам законодавства, не давали змоги встановити набуття прав на нерухоме майно та їх обтяження - відступлення права іпотеки, що має додатковий (похідний) характер без відступлення основного зобов'язання, а отже є незаконною реєстрація змін щодо обтяження нерухомого майна.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" вважає, що договір про відступлення права вимоги від 24.04.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. за реєстровим №1166 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, пов'язані з даним правочином, є незаконними та недійсними, а отже такими, що підлягають скасуванню, зазначаючи при цьому про захист порушеного права та інтересів банку шляхом визнання за ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" право іпотеки на нежитлове приміщення, (в літ. А), загальною площею 161,3 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 16/13, що належить ТОВ "Ніка Холдінг Інвест", позаяк ТОВ "Три Озера" та Міністерством юстиції України таке право позивача заперечується (не визнається).
Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (далі - постанова пленуму ВГСУ № 11) загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Приписами статті 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
При цьому, зміст правочину відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Тобто, виходячи з наведених приписів позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.
Як роз'яснив пленум Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 (далі - Постанова № 9) відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до Постанови № 9 під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Так, ПАТ Райффайзен Банк Аваль в обґрунтування позовних вимог про недійсність Договору про відступлення права вимоги від 24.04.2010 року зазначає про порушення шляхом укладення останнього приписів чинного законодавства, а саме вимог ст.ст. 513, 546 ЦК України та ст.ст. 1, 3, 24 Закону України "Про іпотеку", оскільки правочин фактично нотаріально не завірений в установленому законом порядку, а отже відступлення прав за договором іпотеки не відбулося, а також відступлення права іпотеки, що має додатковий (похідний) характер, без відступлення основного зобов'язання є незаконним, що, на думку позивача, свідчить про укладення оспорюваного договору про відступлення права вимоги з порушенням прав та інтересів ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як іпотекодержателя та обтяжувала заставного нерухомого майна.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з укладенням договорів та інших правочинів (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
В силу ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
У відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно п. 2.10 Постанови № 11 в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
При цьому, приписи вказаної статті кореспондуються з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
Пунктом 6 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Конституційний Суд України в п.3.2 Рішення від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі №1-26/2011 зазначив, що регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України.
Пунктом 1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статей 513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину. що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації нього правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 513 Цивільного кодексу України).
Спір у даній справі виник, зокрема, у зв'язку із порушенням приписів ст. 513 ЦК України та ст. 24 Закону України "Про іпотеку", норми якого, зважаючи на оспорюваний правочин, є спеціальними та мають пріоритет перед застосуванням загальних норм цивільного законодавства, оскільки при укладанні Договору про відступлення прав за Договором іпотеки сторони, в порушення вимог ст.24 Закону України "Про іпотеку", здійснили заміну іпотекодержателя без одночасної заміни відступлення прав за основним зобов`язанням, чим порушили врегульований законом порядок заміни іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель - це кредитор за основним зобов'язанням.
За визначенням, наведеним в ст. 1 Закону України "Про іпотеку", під основним зобов'язання розуміється зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі- продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Частиною 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно ч.1 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.
Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
З наведених норм вбачається, що законодавство передбачає можливість відступлення прав за іпотечним договором за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.
Отже суд наголошує, що відступлення права вимоги за іпотечним договором не може відбутися раніше відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Проте, договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки може укладатися як в той самий день, що й за основним зобов'язанням, так і через певний проміжок часу.
Законодавством не визначено, протягом якого часу після укладення договору відступлення права вимоги за основним зобов'язанням може бути укладено договір про уступку права вимоги за договором іпотеки.
Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 3.4 договору про відступлення новий іпотекодержатель зобов'язаний прийняти від первісного іпотекодержателя копію договору іпотеки та копії документів з нотаріально повідчених копій/фотокопій, та/або належним чином засвідчені копії первісним іпотекодержателем, що підтверджують відступлені права.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, що зі змісту наявної в матеріалах справи копії договору про відступлення права вимоги від 24.04.2010 року, вбачається, що у вказаному правочину відсутнє будь-яке посилання стосовно відступлення права вимоги за основним зобов'язанням, тобто грошовими зобов'язаннями за кредитними договорами 1, 2 в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/14/209 від 16.11.2007 року.
Доказів передання позивачем новому кредитору документів на підтвердження переданого права матеріали справи не містять.
До того ж, факт відсутності передачі будь-яких оригіналів правовстановлюючих документів на заставне майно, а також договору іпотеки, підтверджується також в клопотання позивача № 140/8/11 від 09.01.2018 року.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відступлення права вимоги за договором іпотеки відбулось з порушенням приписів ст. 24 Закону України "Про іпотеку", тобто, за відсутності одночасного відступлення права за основним зобов'язанням.
За приписами ч. 3 ст. 209, ст. 203 Цивільного кодексу України нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 цього кодексу, зокрема, щодо відповідності змісту правочину чинному законодавству, наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності у сторін, вільного волевиявлення та відповідності його внутрішній волі, спрямованість договору на реальне настання наслідків за договором.
Відповідно до ст. 52 Закону України "Про нотаріат" про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріуса и або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.
Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі.
Реєстр для реєстрації нотаріальних дій повинен бути прошнурований, аркуші пронумеровані. Кількість аркушів у реєстрі повинна бути засвідчена підписом посадової особи відповідного органу юстиції та печаткою Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Кожний нотаріус веде окремий реєстр.
Запис у реєстрі робиться чітко, розбірливо, із заповненням усіх граф, передбачених за встановленою формою. Не допускаються підчистки, дописки, інші незастережні виправлення та запис олівцем.
Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.
При цьому Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5, яка діяла на час вчинення Договору про відступлення, передбачено, що кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в посвідчувальних написах. Запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії (п. 25).
Натомість як зазначається позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи (№ 1654/01-21 від 20.09.2017 року Київського державного нотаріального округу) в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курковської Я.Л. за 2010 рік, том № 2 за вказаним реєстровим номером, а саме за Договором про відступлення права вимоги від 24.04.2010 року за реєстровим № 1166, містяться записи про вчинення інших нотаріальних дій.
Як зазначено в листі Головного територіального управління юстиції у місті Києві № 7/39/1897 від 19.02.2018 року, в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курковської Яни Леонідівни за 2010 рік, том № 2, за реєстровим номером 1166 від 03 серпня 2010 року міститься запис про засвідчення справжності підпису.
Таким чином, враховуючи встановлені судом фактичні обставини, договір про відступлення права вимоги від 24.04.2010 року, суперечить вимогам ст. 513 ЦК України та ст. 24 Закону України "Про іпотеку", оскільки фактично нотаріально не завірений в установленому законом порядку, а отже, відступлення прав за договором іпотеки не відбулось.
Як зазначалось вище та вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №78363487 від 18.01.2017 року, наявної в матеріалах справи, 15 грудня 2016 року державним реєстратором: приватним нотаріусом Київський міський нотаріальний округ Сазоновою Оленою Миколаївною, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень шляхом заміни ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як іпотекодержателя та обтяжувача заставного нерухомого майна на іншу юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Три озера" (код ЄДРПОУ 34668675, місцезнаходження: м.Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 19).
Так, підставою прийнятого державним реєстратором речових прав на нерухоме майно вищевказаних рішень про заміну ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як іпотекодержателя та обтяжувача заставного нерухомого майна зазначено договір про відступлення права вимоги, серія та номер: 1166, виданий 24.04.2010 року, видавник: Курковська Я.Л. приватний нотаріус Київський міський нотаріальний округу.
Колегія суддів зазначає, що відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV із змінами та доповненнями, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно їх та обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року (далі - Порядок).
Згідно статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав па нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.
Тобто, державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видасться за можливе.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 910/11650/16.
Частина 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Аналогічні положення містяться в частині 2 ст. З Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації (ч. 3 статті 3 вказаного Закону).
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону (ч. 4 статті 3 вказаного Закону).
Згідно зі ст. 4 Закону "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до Закону.
Державна реєстрація іпотеки всіх інших об'єктів нерухомості, відмінних від зазначених у другому реченні ст. 4 Закону "Про іпотеку", здійснюється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя.
Такими особами Законом "Про іпотеку" визначено державного реєстратора та у випадку, передбаченому цим Законом, нотаріуса як спеціального суб'єкта, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
За приписами п. 15 Порядку реєстрації під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо наявності обтяжень на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.
Відповідно до ст. 19 Закону "Про іпотеку" зміни та доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.
Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
У відповідності до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заява про державну реєстрацію прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва одночасно з завершенням такої дії обов'язково формується та реєструється нотаріусом, яким вчинено таку дію.
Як зазначено в п. 9 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено уразі, якщо заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.
Отже, зазначеними правовими нормами передбачено здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень на підставі заяви правонабувача, сторони правочину, за якою виникло право в результаті нотаріальної дії, нотаріусом, яким вчинено нотаріальну таку дію.
Окрім того суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень тощо.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції, що, до Реєстру внесено записи про арешт всього нерухомого майна ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" (код ЄДРПОУ 33442427), а також в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні відкриті для загального доступу рішення у справі Господарського суду міста Києва № 910/14230/14 про банкрутство ТОВ "Ніка Холдінг Інвест".
Колегія суддів зауважує, що наявність в Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі № 21-357а14, від 19.05.2015 у справа № 21-121а15.
Положеннями ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.
Отже, під час вчинення нотаріальних дій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., як державний реєстратором порушено вимоги ст. ст. 3, 10, 20, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 546 ЦК України, та ст. ст. 1, 3, 24 Закону України "Про іпотеку", оскільки подані документи, а саме договір про відступлення права вимоги від 24.04.2010 за реєстровим № 1166, не відповідає вимогам законодавства, оскільки не давав змоги встановити набуття прав на нерухоме майно та їх обтяження - відступлення права іпотеки, що має додатковий (похідний) характер.
Також, в порушення вимог пункту 4, частини 3, статті 10 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором не використано відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.
А відтак, враховуючи приписи ст. 24 Закону України "Про іпотеку" та ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. не повинна була здійснюватись реєстрація змін щодо обтяження нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки.
За таких обставин, прийняття рішень та вчинення дій про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. щодо заміни ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як іпотекодержателя та обтяжувача заставного нерухомого майна, відбулось з порушенням приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закону України "Про іпотеку" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та на підставі правочину договору про відступлення права вимоги, серія та номер: 1166, виданого 24.04.2010, видавник: Курковська Я.Л. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, який, в свою чергу, також суперечить вимогам ст.ст. 513, 546 ЦК України та ст.ст. 1, 3, 24 Закону України "Про іпотеку", у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсними та скасування оспорюваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за якими Державним реєстратором було проведено державну реєстрацію заміни ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Три озера".
Таким чином, суд апеляційної зазначає, що позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М. від 14.12.2016 № 32926539 та № 32926184 правомірно були задоволенні місцевим господарським судом, у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).
Отже ст. 26 вказаного Закону передбачено, що на підставі рішення суду можуть бути скасовані рішення про державну реєстрацію прав та записи про проведену державну реєстрацію прав, чого вимагає позивач для відновлення своїх прав в судовому порядку, оскаржуючи ці рішення та записи як іпотекодержатель та обтяжувач згідно із приписами ст. 24 Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у випадку, передбаченому ним Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.
Міністерство юстиції України як держатель відповідного реєстру є суб'єктом владних повноважень, який делегує свої повноваження з ведення реєстру Державному підприємству "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, яке у свою чергу укладає відповідні договори з реєстраторами - державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами. Самі ж нотаріуси, у даному випадку, виступають як суб'єкти делегованих владних повноважень.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Також колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині скасування спірних рішень про державну реєстрацію прав та відповідних записів в Державному реєстрі речових прав на підставі ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки судом першої інстанції встановлено факт порушення прав позивача, а саме право іпотеки якого на об'єкт нерухомості: нежитлове приміщення, (в літ. А), пл. 161,3 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 16/13, не було припинено внаслідок проведеної з порушенням законодавства процедури відступлення права вимоги за договором іпотеки та відповідної державної реєстрації заміни позивача як іпотекодержателя та обтяжувала на іншу юридичну особу - ТОВ "Три озера", позовні вимоги ПАТ Райффайзен Банк Аваль .
Стосовно заявлених позивачем позовних вимог про визнання про визнання за ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" права іпотеки згідно з договором іпотеки № 010/14/03/293 від 27.11.2007 року, із змінами і доповненнями, то колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Тобто у розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).
Поряд із цим вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Заявлені вимоги позивача є фактично вимогами про встановлення факту та не можуть бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі.
Встановлення факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, а тому заявлені позивачем вимоги можуть бути предметом дослідження та доказування в разі виникнення спору за Договором іпотеки.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що заявлені позивачем вимоги про визнання за позивачем права іпотеки не призводять до поновлення права позивача, яке на його думку порушено (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 22.02.2018 у справі № 910/14036/17).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги про визнання про визнання за ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" права іпотеки згідно з договором іпотеки № 010/14/03/293 від 27.11.2007 року, із змінами і доповненнями не призводять до поновлення права позивача,та, відповідно не підлягають задоволенню.
Також, публічним акціонерним товариством Райффайзен банк Аваль було заявлено позовну вимогу про зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити (скасувати) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження та іпотеку за ТОВ "Три озера" нерухомого майна на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.10.2010 року за реєстровим №1166.
Місцевим господарським судом вказану позовну вимогу було задоволено.
Однак, судова колегія апеляційного господарського суду вважає такий висновок місцевого господарського суду помилковим, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 26.11.2015 № 834-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30.04.2016 року.
Забезпечення здійснення зазначених функцій і повноважень покладено на Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.04.2016 № 261 "Про затвердження Положення про Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)", яким у зв'язку з децентралізацією повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також відповідно до рішення ради від 14.04.2016 № 319/319 "Про утворення Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської рад (Київської міської державної адміністрації)", з 01.05.2016 року здійснюються повноваження з реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (та інших реєстраційний дій).
Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон) та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (надалі - Порядок № 1128).
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Міністерство юстиції України: 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; 7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення: 9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; 91) надає узагальнені роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 1128, розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.
Таким чином, відповідно до законодавства у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень може вчиняти реєстраційні дії лише за результатом розгляду скарги, поданої до Міністерства юстиції України. Вчинення таких дій Міністерством юстиції України на підставі рішення суду законодавством у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень не передбачено.
Оскаржувані рішення прийняв приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна. Міністерство юстиції України жодних реєстраційних дій щодо спірних об'єктів нерухомого майна не вчиняло, тому правові підстави для зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити записи про обтяження та іпотеку за ТОВ "Три озера" відсутні.
За приписами ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У відповідності до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).
За приписами ч. 3 ст. 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє необхідну заяву або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду. Проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Міністерство юстиції України як суб'єкт владних повноважень є лише держателем Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження та іпотеку, який, в свою чергу, делегує свої повноваження з ведення реєстру Державному підприємству "Інформаційний центр" МЮУ, яке укладає відповідні договори з реєстраторами - державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами, що виступають суб'єктами делегованих владних повноважень.
Таким чином, зважаючи на приписи ч. 3 ст. 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", позивач повинен звернутися з відповідною заявою до державного реєстратора, що перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна щодо вилучення (скасування) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записів про обтяження та іпотеку за ТОВ "Три озера" нерухомого майна на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.10.2010 року за реєстровим № 1166.
З урахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість вимоги позивача в частині зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити (скасувати) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження та іпотеку за ТОВ "Три озера" нерухомого майна на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.10. 2010 року за реєстровим № 1166.
Отже, позовні вимоги ПАТ Райффайзен Банк Аваль в частині зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити (скасувати) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження та іпотеку за ТОВ "Три озера" нерухомого майна на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.10.2010 року за реєстровим № 1166 є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку. В зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити (скасувати) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження та іпотеку за ТОВ "Три озера" нерухомого майна на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.10.2010 року за реєстровим № 1166 та ухваленню в цій частині нового рішення про відмову у позові.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/22481/17 підлягає скасуванню в частині в частині зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити (скасувати) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження та іпотеку за ТОВ "Три озера" нерухомого майна на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.10.2010 року за реєстровим № 1166.
В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/22481/17 підлягає залишенню без змін.
Судові витрати на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на ПАТ Райффайзен Банк Аваль .
Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/22481/17 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/22481/17 скасувати в частині зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити (скасувати) з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження та іпотеку за Товариством з обмеженою відповідальністю "Три Озера" нерухомого майна на підставі договору про відступлення права вимоги від 24 квітня 2010 року за реєстровим № 1166.
3. В цій частині прийняти нове рішення.
4. У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль в частині зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити (скасувати) з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження та іпотеку за Товариством з обмеженою відповідальністю "Три Озера" нерухомого майна на підставі договору про відступлення права вимоги від 24 квітня 2010 року за реєстровим № 1166 - відмовити.
5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/22481/17 залишити без змін.
6. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9; ідентифікаційний код 14305909) на користь Міністерства юстиції України ( 01001, вул. Архітектора Городецького, буд.13, ідентифікаційний код 00015622) 2 400 (дві тисячі чотириста ) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.
8. Справу № 910/22481/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
10. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 04.06.2018.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді М.Л. Яковлєв
Л.В. Чорна
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 29.05.2018 |
Оприлюднено | 04.06.2018 |
Номер документу | 74411353 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Разіна Т.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні