Рішення

від 04.04.2018 по справі 914/249/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2018р. Справа №914/249/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі

судді Фартушка Т.Б. при секретарі Кірі О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Західного регіонального центру страхового фонду документації, Львівська область, м.Львів,

до відповідача: Державної реабілітаційної установи Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Галичина , Львівська область, м.Львів,

про: стягнення боргу.

ціна позову: 18587,60 грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 26.02.2018р. №153);

Відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Західного регіонального центру страхового фонду документації до Державної реабілітаційної установи Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Галичина про стягнення 18587,60 грн. основного боргу за Договором про надання послуг з підготовки проектної робочої документації для будівництва до мікрофільмування, виготовлення документів стразового фонду та передачі мікрофільму на довгострокове зберігання від 13.01.2017р. №002/2017-ЗБО.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.02.2018р. позовну заяву залишено без руху, надано Позивачу десятиденний з дня вручення ухвали строк для усунення недоліків поданої позовної заяви. Як вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення від 15.02.2018р. №7901411658832, вказану ухвалу Позивачем отримано 20.02.2018р.

26.02.2018р. Позивачем подано до суду Клопотання (вх.№6874/18 та вх.№6875/18), у яких на виконання вимог ухвали суду від 14.02.2018р. просить суд долучити до матеріалів справи письмові докази.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 02.03.2018р. постановлено позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Окрім того, пунктом 7 резолютивної частини вказаної ухвали постановлено визначити Відповідачеві п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для можливості подати заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. У випадку подання такої заяви копію надіслати (надати) іншим Учасникам справи, докази такого надіслання (надання) надати суду.

Вказану ухвалу отримано Відповідачем 05.03.2018р., що підтверджується відміткою уповноваженої особи Відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення №7901411712128, проте, у встановлений ухвалою суду строк заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не подано, докази надіслання (надання) такої Позивачу не надано.

Судове засідання, призначене на 27.03.2018р. не відбулось у зв'язку із аварійною ситуацією в електромережі у Личаківському районі м.Львова, внаслідок чого в приміщенні Господарського суду Львівської області було відсутнє постачання електроенергії з 10год. 40хв. до 14 год. 10 хв., що підтверджується ОСОБА_2 від 27.03.2018р., складеного начальником відділу господарського та матеріально-технічного забезпечення, заступником начальника відділу по роботі зі службовою кореспонденцією, програмного забезпечення та інформаційної безпеки, старшим судовим розпорядником, затвердженим керівником апарату Господарського суду Львівської області. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.03.2018р. розгляд даної справи призначено на 04.04.2018р.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг .

Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Позивача в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили. Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до позовної заяви для огляду судом, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідач явку особисто чи повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвали Господарського суду Львівської області, про причини невиконання суду не повідомив.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 18587,60 грн. основного боргу за Договором про надання послуг з підготовки проектної робочої документації для будівництва до мікрофільмування, виготовлення документів стразового фонду та передачі мікрофільму на довгострокове зберігання від 13.01.2017р. №002/2017-ЗБО.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Позивачем доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

13.01.2017р. між Західним регіональним центром страхового фонду документації (надалі - Позивач, Виконавець) та Львівським міжрегіональним центром соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів, правонаступником якого, згідно Наказу Міністерства соціальної політики України від 07.08.2017р. №1276 є Державна реабілітаційна установа Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Галичина (надалі - Відповідач, ОСОБА_2) укладено Договір про надання послуг з підготовки проектної робочої документації для будівництва до мікрофільмування, виготовлення документів страхового фонду та передачі мікрофільму на довгострокове зберігання №002/2017-ЗБО (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) ОСОБА_2 доручив, а Виконавець зобов'язувався надати послуги з підготовки проектної робочої документації на реабілітаційний комплекс на 300 місць по вул.Спортивній в смт.Великий Любінь Городоцького району Львівської області до мікрофільмування, виготовлення документів страхового фонду згідно з вимогами нормативі них документів системи страхового фонду документації та передачі мікрофільму на довгострокове зберігання.

Пунктом 2.1. Договору Сторонами погоджено, що ОСОБА_2 забезпечує надання Виконавцю повного комплекту проектної робочої документації для будівництва з супровідними документами.

Згідно пункту 2.2.1. Договору Виконавець забезпечує підготовку проектної робочої документації для будівництва до мікрофільмування згідно з вимогами нормативних документів, виготовлення комплектувальних документів.

Відповідно до пункту 3.1. Договору договірна вартість послуг за Договором згідно з Протоколом узгодження договірної вартості (Додаток №9.1.1. до Договору) складає 15489,67 грн., крім того 20 відсотків податку на додану вартість в розмірі 3097,93 грн., всього 18587,60 грн. В тому числі вартість послуг з підготовки до мікрофільмування складає 1494,43 грн., а з виготовлення документів страхового фонду - 17093,17 грн. Ціна визначається як обов'язкова для обидвох Сторін і не може змінюватись до закінчення дії Договору.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що оплата здійснюється попередньо у розмірі ста відсотків вартості згідно з наданим Виконавцем рахунком.

Згідно пункту 4.1. Договору по завершення надання послуг Виконавець надає ОСОБА_2 здачі-приймання наданих послуг, який підписується з обох сторін і є підставою для взаємних розрахунків.

ОСОБА_2 протягом десяти днів з моменту отримання ОСОБА_2 здачі-приймання наданих послуг зобов'язаний направити Виконавцю підписаний ОСОБА_2 або мотивовану відмову від приймання послуг (п.4.2. Договору).

Згідно пункту 10.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Протоколом узгодження договірної вартості надання послуг з підготовки проектної робочої документації для будівництва до мікрофільмування, виготовлення документів страхового фонду та передачі мікрофільму на довгострокове зберігання на реабілітаційний комплекс на 300 місць по вул.Спортивній в смт.Великий Любінь Городоцького району Львівської області (додаток №9.1.1. до Договору) Сторонами погоджено договірну ціну вартості послуг за Договором в розмірі 18587,60 грн., в тому числі 3097,93 грн. податку на додану вартість.

Вказаний Договір та Протокол узгодження договірної вартості до Договору підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Позивач взяті на себе договірні зобов'язання виконав, супровідним листом від 05.12.2017р. №1279 надіслав Відповідачу ОСОБА_3 прийому-передачі наданих послуг, яким передав, а Відповідач прийняв надані за Договором послуги.

Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати наданих за Договором послуг не виконано, внаслідок чого утворився борг в розмірі 18587,60 грн. З метою досудового врегулювання спору Позивач звертався до Відповідача ОСОБА_4 від 06.09.2017р. вих. №978 із вимогою про сплату боргу за надані за Договором послуги.

Відповідач у відповідь на ОСОБА_4 листом від 24.10.2017р. вих. №297 просив Позивача відстрочити платіж за Договором, оскільки він є бюджетною установою і діє в межах бюджетного законодавства, використання коштів відбувається на визначені головним розпорядником коштів цілі.

Належних, достатніх та допустимих доказів повного чи часткового погашення суми вказаного боргу станом на час розгляду справи Учасниками справи суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 18587,60 грн. суми основного боргу з оплати наданих Позивачем та прийнятих Відповідачем послуг за Договором.

У відповідності з п.п.1,3 ч.1 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому суд зазначає, що підписання ОСОБА_2 здачі-прийняття наданих послуг, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , і який відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати наданих за Договором послуг, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо несплати вказаних послуг, відсутність доказів повного чи часткового погашення боргу, перевіривши розрахунок нарахованої суми основного боргу, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 18587,60 грн. боргу з оплати наданих за Договором послуг є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України Про судовий збір .

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України Про Державний Бюджет України на 2018 рік установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Квитанцію від 30.01.2018р. №1 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1762,00 грн. Згідно Довідки УДКСУ у Личаківському районі м.Львова від 23.02.2018р. №02-71/196 сплачена Позивачем згідно Квитанції від 30.01.2018р. №1 сума судового збору в розмірі 1762,00 грн. 31.01.2018р. зарахована до Спеціального фонду Державного Бюджету України на рахунок №31215206783006 за кодом бюджетної класифікації доходів 22030101 та відомчою ознакою 83 Господарські суди .

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 1762,00 грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору. Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач наданих чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 1762,00 грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1762,00 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 181, 184, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 901 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державної реабілітаційної установи Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю Галичина (79070, Львівська область, м.Львів, вул.Хуторівка, буд.38; ідентифікаційний код 25248327) на користь Західного регіонального центру страхового фонду документації (79601, Львівська область, м.Львів, вул.Конюшинна, буд.24; ідентифікаційний код 14321191) 18587,60 грн. суми основного боргу та 1762,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.04.2018р.

Суддя Фартушок Т. Б.