Постанова

від 05.04.2018 по справі 904/6961/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/6961/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДнепрУкрМет" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2017

за позовом керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДнепрУкрМет",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Дослідно-експериментальне підприємство управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області,

про стягнення 303 924,37 грн., розірвання договору оренди та повернення майна,

За участю представників:

прокуратури - Паршутіна Д.А. - прокурор відділу, посвідчення,

позивача - Слуценко Р.П. - представник , довіреність, посвідчення,

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах позивача звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 303 924 грн. 37 коп., що складає 289 273 грн. 19 коп. - заборгованості, яка виникла відповідно до умов договору оренди від 18.05.2016 №12/02-5938-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності, 14 654 грн. 18 коп. - пені; також просив розірвати договір оренди від 18.05.2016 №12/02-5938-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності та зобов'язати відповідача повернути третій особі нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 5339,1 кв.м, вартість яких на 19.11.2015 становить за незалежною оцінкою 5 920 923 грн. 00 коп., розташованих на першому та другому поверхах двохповерхової будівлі, за актом приймання-передачі відповідно до умов договору оренди від 18.05.2016 №12/02-5938-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного договору оренди, взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати належним чином не виконує, в останнього на час звернення з даним позовом існує заборгованість у період з травня 2016 по травень 2017 в розмірі 289 273,19 грн., яку прокурор просить стягнути на користь позивача. Крім того у зв'язку з припиненням здійснення орендних платежів прокурор просив суд розірвати договір оренди та зобов'язати відповідача повернути орендоване ним майно.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі №904/6961/17, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДнепрУкрМет" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Державного бюджету України 289 273,19 грн. заборгованості, 14 651,18 грн. пені та 7758, 87 грн. витрат по сплаті судового збору. Розірвано Договір оренди від 18.05.2016 №12/02-5938-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 13467337) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДнепрУкрМет" (ідентифікаційний код 32651114). Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ДнепрУкрМет" повернути - Державному підприємству "Дослідно-експериментальне підприємство управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області" нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 5339,1 кв.м., які розміщені на першому та другому поверхах двоповерхової будівлі по вул. Колеусівська, 41, у м. Кам'янське Дніпропетровської області за актом приймання-передачі.

Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання відповідачем обов'язків, передбачених Договором оренди, вимога про розірвання спірного договору в судовому порядку є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Також вимога прокурора про повернення відповідачем майна є також обґрунтованою.

06.11.2017 (згідно з реєстраційним штампом ДАГС) Товариством з обмеженою відповідальністю "ДнепрУкрМет" подано касаційну скаргу на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі №904/6961/17 до Вищого господарського суду України.

12.01.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

12.01.2018 за результатом автоматизованого розподілу справи була визначена колегія суддів: суддя-доповідач Кушнір І.В., судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДнепрУкрМет" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі № 904/6961/17 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, надано строк для усунення недоліків до 06.02.2018.

16.02.2018 суд постановив ухвалу, якою заяву відповідача про поновлення строку для подання касаційної скарги задоволено, поновлено строк для подання касаційної скарги, касаційна скарга прийнята до провадження та її розгляд призначено на 05.04.2018, а також повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги.

Скаржник (відповідач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що судами не було враховано доводи відповідача та третьої особи, рішення вмотивовано лише доводами позивача, що є порушення норм процесуального закону.

Також скаржник вказує на те, що рішення були прийняті судами з неповним з'ясуванням всіх обставин даної справи, які мають значення, а також без залучення осіб, права і обов'язки яких дана справа стосується.

Стверджує, що під час ухвалення оскаржуваних рішень, суди дійшли помилкового висновку, що позивач та третя особа є відповідно власником та балансоутримувачем спірного нерухомого майна.

Крім того, вважає, що Договором не передбачено строк несплати боргу, який є істотним порушенням умов договору, та є підставою для його розірвання. Отже, достроково розриваючи договір оренди з підстав не передбачених договором, суд порушив право на захист права орендаря на орендоване майно.

Також вважає, що прокурор не мав законних підстав для подання в інтересах позивача даний позов.

З огляду на викладене, відповідач у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дніпропетровська місцева прокуратура №2 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просила суд залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення без змін.

Позивач також надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення без змін.

В судове засідання з'явився прокурор та представник позивача, які просили суд залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи Скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як вірно встановлено судами, до спірних правовідносин щодо розірвання договору оренди державного майна підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України та частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором оренди (найму) одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому зазначена норма застосовується з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та з ч.3 ст.285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Як передбачено ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської і діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, 18.05.2016 між позивачем - Регіональним відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, як орендодавцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДнепрУкрМет", як орендарем, було укладено договір №12/02-5938-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення (цех нестандартного обладнання - реєстровий номер 08562944.1.ЖСЮКЦМ013, службово-побутові приміщення - реєстровий номер 08562944.1.ЖСЮКЦМ013; дільниця покриття деталей - реєстровий номер 08562944.1.ЖСЮКЦМ016; фарбувальна дільниця - реєстровий номер 08562944.1.ЖСЮКЦМ015) загальною площею 5339,1 кв.м., які розміщені за адресою: м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Колеусівська, 41, на першому та другому поверхах двоповерхової будівлі, що перебуває на балансі третьої особи - Державного підприємства "Дослідно-експериментальне підприємство управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області", вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 19.11.2015р. і становить за незалежною оцінкою 5 290 923 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1.2 Договору оренди майно передається в оренду з метою - виробнича діяльність (відновлення відсортованих відходів).

Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (пункт 2.1 Договору оренди).

Відповідно до пункту 3.1 Договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами) (надалі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2015р. 53 779 грн. 21 коп..

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством (пункт 3.2 Договору оренди).

Згідно з пунктом 3.6 Договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж: 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у розмірі 37 645 грн. 45 коп., 30% балансоутримувачу у розмірі 16 133 грн. 76 коп. щомісяця не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору.

У розділі 5.3 Договору оренди передбачений обов'язок орендаря своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Відповідно до пункту 5.10 Договору оренди у разі припинення або розірвання договору повернути за актом приймання-передачі балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати відповідно до вимог чинного законодавства збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Договір укладено строк на 2 роки 11 місяців, що діє з 18.05.2016р. по 17.04.2019р. включно (пункт 10.1 Договору оренди).

Відповідно до пункту 10.4 Договору оренди договір може бути розірваним на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадку невиконання сторонами своїх обов'язків та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання між орендарем та балансоутримувачем, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у двотижневий термін з моменту його підписання; обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10 Договору оренди).

Судами також встановлено, що на виконання умов укладеного договору оренди позивачем було передано, а відповідачем - прийнято в оренду нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 5339,1 кв.м. вартістю 5 290 923 грн., про що свідчить Акт від 18.05.2016 приймання-передачі в оренду державного майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Дослідно-експериментальне підприємство управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області" по вул. Колеусівська, 41, у м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області (а.с. 24-зворотня сторона).

В порушення п. 3.6 договору, відповідачем орендна плата в розмірі 70% до державного бюджету не перераховувалась у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з травня 2016 по травень 2017 в сумі 289 273,19 грн.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У пункті 3.8 Договору оренди передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

На підставі зазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня, розмір якої за розрахунком становить 14 651 грн. 18 коп. (з 16.12.2016р. по 14.06.2017р.).

Колегія суддів вважає правомірним висновок судів щодо стягнення на користь позивача нарахованої суми пені у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань.

Суд погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що істотне порушення орендарем такої умови договору оренди майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення майна орендодавцю.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій стосовно повернення майна також правомірним.

Доводи скаржника, що справу було фактично розглянуто без залучення до участі відповідача і третьої особи, спростовуються матеріалами справи, згідно яких всім учасникам справи надсилалися всі процесуальні документи по справі.

При цьому, згідно матеріалів справи відповідачем було направлено до суду першої інстанції заяву про відкладення розгляду справи, призначеного на 20.07.17р.

Судом було задоволено заяву відповідача про відкладення розгляду справи, витребувано нові докази та відкладено розгляд справи на 01.08.2017.

Проте, відповідач витребуваних судом документів не надав, явку повноважних представників не забезпечив, направивши до суду нову заяву про відкладення розгляду справи, призначеного вже на 01.08.17р., у зв'язку із відпусткою представника відповідача.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, оскільки:

- суд не обмежує кола осіб, які можуть бути представниками у суді, а розгляд справи вже відкладався за клопотанням відповідача;

- згідно з пунктом 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, враховуючи приписи частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд першої інстанції зробив законний та обґрунтований висновок про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Доводи скаржника, що під час ухвалення оскаржуваних рішень суди дійшли помилкового висновку, що позивач та третя особа є відповідно власником та балансоутримувачем спірного нерухомого майна, колегією суддів не приймаються з наступних підстав.

По-перше, відповідно до ч.1 вищенаведеної ст.300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, в силу ч.2 наведеної статті суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, судами попередніх інстанцій власника та балансоутримувача спірного нерухомого майна визначено згідно Договору оренди.

Саме в інтересах зазначеного власника прокурором і був пред'явлений відповідний позов з відповідними предметом і підставами, в межах яких суди попередніх інстанцій обґрунтовано і розглядали зазначений позов.

Проте, якщо позивач та третя особа, на думку скаржника, не є відповідно власником та балансоутримувачем спірного нерухомого майна, відповідач не був позбавлений права самостійно подати з цієї підстави позов про визнання вищевказаного Договору недійсним.

Доводи скаржника про порушення оскаржуваними рішеннями прав ТОВ "ДНІПРОДОНМЕТ" та Концерну "НВП ДИМЕТ" та про необґрунтоване незалучення цих осіб до справи колегією відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.27 Господарського кодексу України в редакції на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій:

"Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін ."

Згідно з ч.1 ст.21 вказаного Кодексу у наведеній редакції:

"Сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач."

Наведені в скарзі договори про спільну діяльність укладені з третьою особою.

Проте, у скарзі не вказано та відповідними доказами не підтверджено, які саме права або обов'язки у ТОВ "ДНІПРОДОНМЕТ" та Концерну "НВП ДИМЕТ" існують саме щодо позивача або відповідача по даній справі.

Крім того, вказані договори датовані 2006 та 2011 роком, у касаційній скарзі наведені лише вижимки з цих договорів без зазначення строків їх дії, проте, не додано доказів, що дані договори є діючими станом на даний момент.

Таким чином, скаржником не наведено та не доведено, про які саме існуючі на даний момент права, інтереси та (або) обов'язки ТОВ "ДНІПРОДОНМЕТ" та Концерну "НВП ДИМЕТ" щодо позивача або відповідача по даній справі суди попередніх інстанцій прийняли рішення.

В оскаржуваних рішеннях було:

- здійснено посилання на пункт 3.6 Договору оренди, згідно якого орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж: 70% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у розмірі 37 645 грн. 45 коп., 30% балансоутримувачу у розмірі 16 133 грн. 76 коп. щомісяця не пізніше 15-го числа місяця наступного за звітним незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря протягом дії договору;

- прямо зазначено, що предметом розгляду даної справи є заборгованість зі сплати орендної плати за Договором оренди у розмірі 289 273 грн. 19 коп. за період з травня 2016р. по травень 2017р. саме до Державного бюджету.

При цьому, як зазначено вище, переоцінка доказів та фактичних обставин справи не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції, а тому судом відхиляються заперечення відповідача в цій частині.

З аналогічних підстав судом відхиляються доводи скаржника, що прокурор не мав законних підстав для подання в інтересах позивача даного позову, оскільки:

- позивач є органом державної влади, а отже прокурор мав право подавати позов в його інтересах відповідно до ч.2 ст.2 Господарського процесуального кодексу України у наведеній редакції,

- проте, оцінка, чи здійснював, чи не здійснював або чи неналежним чином здійснював захист інтересів держави позивач, є оцінкою доказів та фактичних обставин справи, що не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі. Переглядаючи справу в апеляційному провадженні господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду не вбачає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

" Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на відповідача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДнепрУкрМет" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі №904/6961/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський