Постанова

від 28.03.2018 по справі 914/1928/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2018 р. Справа № 914/1928/17

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуючий), Давид Л.Л., Малех І.Б.

секретар судового засідання Петрик К.О.

з участю представників: позивача - адвоката Білецької М.О., відповідача - адвоката Шемеляка Г.Т.

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу Дрогобицького меблевого підприємства Карпати Українського товариства глухих на рішення Господарського суду Львівської області від 20 листопада 2017 року (суддя Фартушок Т.Б.) у справі №914/1928/17 за позовом Комунального підприємства Дрогобичтеплоенерго Дрогобицької міської ради до Дрогобицького меблевого підприємства Карпати Українського товариства глухих про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Комунальне підприємство Дрогобичтеплоенерго Дрогобицької міської ради звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Дрогобицького меблевого підприємства Карпати Українського товариства глухих. Позивач просив суд стягнути з відповідача 462148,46 грн., з яких 223120,17 грн. суми основного боргу, 208172,69 грн. пені, 6274,26 грн. трьох відсотків річних та 24581,34 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору про постачання теплової енергії №25, укладеного 02 січня 2009 року.

Господарський суд Львівської області рішенням від 20 листопада 2017 року у справі №914/1928/17 позов задовольнив повністю; стягнув з Дрогобицького меблевого підприємства Карпати Українського товариства глухих на користь Комунального підприємства Дрогобичтеплоенерго Дрогобицької міської ради 223120,17 грн. суми основного боргу, 208172,69 грн. пені, 6274,26 грн. трьох відсотків річних, 24581,34 грн. інфляційних втрат та 6932,23 грн. судового збору.

Суд першої інстанції керувався положеннями статей 3, 11, 15, 16, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 632, 714 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 216, 230, 232, 275 Господарського кодексу України і ураховуючи підтвердження позивачем факту поставки відповідачу теплової енергії за договором про постачання теплової енергії №25, відсутності заперечень відповідача як щодо самого факту поставки, так і щодо їх кількісних та якісних характеристик теплової енергії, отримання відповідачем рахунків на оплату теплової енергії, дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і обґрунтованими.

Дрогобицьке меблеве підприємство Карпати Українського товариства глухих подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20 листопада 2017 року у справі №914/1928/17 у частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 208172,69 грн. пені і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 20 листопада 2017 року у справі №914/1928/17 в оскаржуваній частині не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, ухвалене всупереч нормам матеріального права при неповному та однобічному з'ясуванні обставин справи, є необґрунтованим. Пеня у сумі 208172,69 грн. нарахована на підставі пункту 7.2.3. договору про постачання теплової енергії №25, укладеного сторонами 02 січня 2007 року, за змістом якого сторони погодили, що споживач за несвоєчасну оплату наданих послуг з теплопостачання згідно, встановлених розділом 6 Договору умов і термінів, сплачує пеню у розмірі 1 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу у відповідності до Закону України Про відповідальність суб'єктів господарської діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій . Проте названий Закон встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення ними плати за спожиті комунальні послуги лише у разі використання нежилих будинків і приміщень (до яких ці комунальні послуги постачались) для провадження підприємницької діяльності. Натомість послуги з теплопостачання за договором про постачання теплової енергії №25 позивач надавав тільки для опалення приміщень гуртожитку розташованого за адресою: м. Дрогобич, вул. В.Великого, 80, який є власністю Українського товариства глухих і перебуває на балансі Дрогобицького меблевого підприємства Карпати . У гуртожитку проживають 76 осіб, з яких 52 особи - інваліди слуху. Будівля гуртожитку за адресою: м. Дрогобич, вул. В.Великого, 80 не використовується для підприємницької діяльності. На підтвердження цієї обставини відповідач надав суду апеляційної інстанції копію довідки Комунального підприємства Дрогобичтеплоенерго Дрогобицької міської ради №1617 від 27.12.17 про те, що послуги з теплопостачання надаються тільки для опалення приміщення гуртожитку підприємства за адресою : м. Дрогобич, вул. В.Великого, 80.

З 15 грудня 2017 року діє Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Дрогобицького меблевого підприємства Карпати Українського товариства глухих у межах, визначених статтею 269 ГПК України, матеріали справи №914/1928/17, заслухав пояснення представників сторін та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи Комунальне підприємство Дрогобичтеплоенерго Дрогобицької міської ради (Енергопостачальна організація) і Дрогобицьке меблеве підприємство Карпати Українського товариства глухих (Споживач) 02.01.2007р. уклали Договір про постачання теплової енергії №25 за умовами якого:

Енергопостачальна організація зобов'язалась постачати Споживачеві теплову енергію в обсягах, що передбачені проектними тепловими навантаженнями даної будівлі чи споруди з урахуванням кількості споживачів гарячої води, а Споживач зобов'язується оплачувати за спожиту теплову енергію за встановленими тарифами (цінами), що зазначені в цьому договорі. (п.1);

теплова енергія постачається Споживачу в обсягах, що вказані в додатку 1 до цього договору. (п.2.1);

подача теплоносія Споживачеві проводиться після складання останнім, за результатом спільного обстеження з Енергопостачальною організацією, щорічного акту допуску, форма якого розробляється Енергопостачальною організацією. (п.2.2.);

Споживач здійснює оплату наданих послуг з теплопостачання шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Енергопостачальної організації за поточний місяць до п'ятого числа наступного календарного місяця. (п.6.3.);

за несвоєчасну оплату наданих послуг з теплопостачання згідно, встановлених розділом 6 Договору умов і термінів, Споживач сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу у відповідності до Закону України Про відповідальність субєктів господарської діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій .(п.п.7.2.3.);

договір набирає чинності з дня його підписання та діє протягом року з дня укладання до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць кожного року однією із Сторін не буде письмово заявлено про його припинення (п.11).

Додатком №1 до Договору встановлено обсяги постачання теплової енергії Споживачу.

Договір про постачання теплової енергії №25 пролонговано.

На виконання умов договору про постачання теплової енергії №25 у період з грудня 2015 року до квітня 2017 року позивач поставив, а відповідач прийняв теплову енергію на загальну суму 240382,40 грн., що підтверджено відомостями споживання теплової енергії.

Позивач виставив відповідачу до оплати рахунки від 21.12.2015р. №1880 на суму 18001,83 грн., від 25.01.2016р. №1986 на суму 22902,28 грн., від 24.02.2016р. №2158 на суму 13725,58 грн., від 28.03.2016р. №2230 на суму 12721,10 грн., від 14.04.2016р. №2276 на суму 3200,01 грн., від 24.11.2016р. №2450 на суму 23627,10 грн., від 22.12.2016р. №2515 на суму 36264,22 грн., від 27.01.2017р. №2734 на суму 56921,06 грн., від 22.02.2017р. №2800 на суму 36061,71 грн., від 27.03.2017р. №2895 на суму 12245,59 грн. та від 12.04.2017р. №2983 на суму 4711,92 грн.

Відповідач частково оплатив заборговану суму, а саме 24.05.2017р. - 5000,00грн., 29.06.2017р. - 5681,82грн., 26.07.2017р. - 1580,41грн., 28.07.2017р. - 5000,00 грн. Загальна сума боргу відповідача за отриману на підставі договору про постачання теплової енергії №25 теплову енергію становить 223120,17 грн.

Ці обставини сторони визнають і підтверджують.

На заборговану суму позивач на підставі статті 625 ЦК України нарахував 6274,26 грн. трьох відсотків річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 06.01.2016р. до 05.09.2017р. та 24581,34 грн. інфляційних втрат за період прострочення виконання грошового зобов'язання з січня 2016р. до липня 2017р. та 208172,69 грн. пені за період прострочення з 06.12.2016р. до 05.06.2017р.

Відповідач погоджується із стягненням 223120,17 грн. основного боргу та нарахованих за період прострочення виконання грошового зобов'язання 6274,26 грн. трьох відсотків річних і 24581,34 грн. інфляційних втрат.

Проте відповідач вважає незаконним і безпідставним нарахування і стягнення 208172,69 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання і в цій частині оскаржує рішення Господарського суду Львівської області від 20 листопада 2017 року.

Львівський апеляційний господарський суд вважає обгрунтованими доводи апелянта про відсутність підстав для стягнення пені.

Пеня у сумі 208172,69 грн. нарахована за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання - оплати теплової енергії згідно рахунків позивача від 24.11.2016р. №2450 на суму 23627,10 грн., від 22.12.2016р. №2515 на суму 36264,22 грн., від 27.01.2017р. №2734 на суму 56921,06 грн., від 22.02.2017р. №2800 на суму 36061,71 грн., від 27.03.2017р. №2895 на суму 12245,59 грн. та від 12.04.2017р. №2983 на суму 4711,92 грн. - за період з 06.12.2016р. до 05.06.2017р.

Підставою нарахування пені позивач назвав ст.343 Господарського кодексу України, ст.ст.549-552 Цивільного кодексу України, п. 7.3.2. договору про постачання теплової енергії №25.

Статтею 343 Господарського кодексу України унормовано відповідальність за порушення строків розрахунків у сфері фінансових, банківських відносин.

Відносини ж між сторонами виникли з приводу постачання теплової енергії.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Цивільним кодексом України, серед іншого, визначено:

за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ст.714);

зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. (ст.526);

виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546);

правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (с.547);

пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч.3 ст.549);

порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610);

у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611).

Пунктом 7.2.3. договору про постачання теплової енергії №25 визначено, що за несвоєчасну оплату наданих послуг з теплопостачання згідно, встановлених розділом 6 Договору умов і термінів, Споживач сплачує пеню в розмірі 1 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу у відповідності до Закону України Про відповідальність суб'єктів господарської діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій .

Статтею 1 Закону України Про відповідальність суб'єктів господарської діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Отже, Закон України Про відповідальність суб'єктів господарської діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення ними плати за спожиті комунальні послуги лише у разі використання нежилих будинків і приміщень (до яких ці комунальні послуги постачались) для провадження підприємницької діяльності.

Доводи відповідача про те, що послуги з теплопостачання за договором про постачання теплової енергії №25 позивач надавав тільки для опалення приміщення гуртожитку Дрогобицького меблевого підприємства Карпати Українського товариства глухих, розташованого за адресою: м. Дрогобич, вул. В.Великого, 80 підтверджуються актами пуску теплоносія за листопад 2015 року і за листопад 2016 року. У кожному з актів зазначено, що КП Дрогобичтеплоенерго проведено подачу теплової енергії в гуртожиток на вул. В.Великого,80.

Крім того, відповідач надав суду апеляційної інстанції довідку КП Дрогобичтеплоенерго за №1617 від 27 грудня 2017 року про те, що послуги з теплопостачання надаються тільки для опалення приміщення гуртожитку за адресою: м.Дрогобич, вул. В.Великого, 80.

Довідка КП Дрогобичтеплоенерго (позивач) видана 27 грудня 2017 року, тобто, після прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, тому в силу положень частини 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не має підстав відмовляти відповідачу у прийнятті цього доказу.

Суд апеляційної інстанції констатує й те, що позивач не заперечив тієї обставини, що послуги з теплопостачання надавалися відповідачу тільки для опалення гуртожитку за адресою: м. Дрогобич, вул. В.Великого, 80.

З урахуванням викладеного до відповідача не може бути застосована визначена пунктом 7.2.3. договору про постачання теплової енергії №25 відповідальність за несвоєчасну оплату послуг з теплопостачання для опалення приміщення гуртожитку за адресою: м. Дрогобич, вул. В.Великого, 80.

Застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені в розмірі 1 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу згідно з пунктом 7.2.3. договору за несвоєчасну оплату послуг з теплопостачання для опалення приміщення гуртожитку за адресою: м. Дрогобич, вул. В.Великого, 80 суперечить умовам цього ж пункту 7.2.3. договору та положенням Закону України Про відповідальність суб'єктів господарської діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій , який встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення ними плати за спожиті комунальні послуги лише у разі використання нежилих будинків і приміщень (до яких ці комунальні послуги постачались) для провадження підприємницької діяльності.

Інших підстав для стягнення пені за несвоєчасну оплату послуг з теплопостачання договором про постачання теплової енергії №25 не передбачено.

Відповідно до положень статей 526, 546, 547, 549 Цивільного кодексу України нарахування і стягнення пені можливе лише за наявності вчинення правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі.

Із урахуванням наведеного задовольняючи позов у частині стягнення 208172,69 грн. пені Господарський суд Львівської області неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та застосував Закон України Про відповідальність суб'єктів господарської діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій , який не підлягав застосуванню до означених правовідносин.

Згідно з статтею 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дрогобицького меблевого підприємства Карпати Українського товариства глухих задовольнити. Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20 листопада 2017 року у справі №914/1928/17 в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені та стягнення 208172,69 грн. пені. У цій частині прийняти нове рішення:

У задоволенні позову про стягнення 208172,69 грн. пені відмовити повністю.

Здійснити новий розподіл судових витрат: Стягнути з Дрогобицького меблевого підприємства Карпати Українського товариства глухих (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Індустріальна, буд.1; ідентифікаційний код 03972658) на користь Комунального підприємства Дрогобичтеплоенерго Дрогобицької міської ради (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Індустріальна, буд.1, корп. А; ідентифікаційний код 05445563) 3809,64 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Стягнути з Комунального підприємства Дрогобичтеплоенерго Дрогобицької міської ради на користь Дрогобицького меблевого підприємства Карпати Українського товариства глухих 4683,88 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата складення повного тексту 06.04.2018 року.

Головуючий суддя В.М. Гриців

суддя Л.Л. Давид

суддя І.Б. Малех