Постанова

від 06.03.2018 по справі 820/6099/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 березня 2018 р. справа № 820/6099/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Шляхової О.М.

при секретарі судового засідання - Молчанової О.М.,

за участю:

представника позивача - Холодов Л.Ю.,

представників відповідачів - Красножон М.С., Озацької О.В.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Делтана", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС 0001045016 від 28.11.2017 року про визначення суми податкового зобов'язання, з податку на додану вартість в розмірі 838 354,50 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 558 903,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 279 451,50 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС №0001055016 від 28.11.2017 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 754 519,50 грн., в тому числі за основним платежем - 503 013, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 251506,50 грн.; стягнути з державного бюджету України на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Делтана" (код ЄДРПОУ 32235849) витрати на оплату судового збору.

Підставою подання вказаного позову слугувало винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які, на думку позивача, є неправомірними та такими, що прийняті всупереч вимог чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких були винесені спірні податкові повідомлення - рішення, є безпідставними та такими, що не відповідають законодавству. Позивач вважає, що ним правомірно віднесено всі суми до складу витрат та до складу податкового кредиту по операціям з ТОВ Промоушн трейд та ТОВ Борисфен-Груп-ЛТД , які підтверджені належним чином оформленими первинними документами, податковими накладними, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач також посилається на те, що операції по придбанню товару у зазначених контрагентів реально мали місце і є товарними, а також пов'язані з його господарською діяльністю.

Зазначає, що у зв'язку з тим, що контролюючий орган неправильно визначив суми грошового зобов'язання та прийняв на підставі помилкових висновків податкові повідомлення - рішення, які суперечать чинному законодавству України. Позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДФС підлягають скасуванню як необґрунтовані та незаконні, оскільки були прийняті з порушенням норм діючого законодавства.

Вказана позовна заява надійшла до суду 11.12.2017 року. Враховуючи, що вказана позовна заява подана в період дії КАС України в редакції, що діяла до 15.12.2017 року, керуючись п.12 Перехідних положень КАС України в редакції Закону України 2147-VIII 03.10.2017, якими передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року відкрито провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 107 КАС України, в редакції, що діяла до 15.12.2017 року.

Разом з тим, 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, відповідно до Закону України 2147-VIII 03.10.2017.

Пунктом 10 Перехідних положень КАС України в редакції Закону України 2147-VIII 03.10.2017 р. визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі, зазначивши, що податковим органом при проведенні перевірки не доведено належними доказами того, що правочини з вищенаведеними контрагентами вчинялись позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідач, Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС, у відзиві на позовну заяву (т.2 а.с. 143-148) та у наданих запереченнях на відповідь на відзив від 08.02.2017 року (вих. № 8066/28-10-50-05) та представники відповідача в судових засіданнях проти позову заперечували з посиланням на матеріали перевірки та стверджували, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим просив в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своєї позиції, зокрема, зазначили, що в ході проведеної перевірки ТОВ Делтана контролюючим органом встановлено порушення норм діючого законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та норм податкового законодавства України, що визначені в Податковому кодексі України. Висновки акту перевірки не містять посилань на встановлені порушення позивачем норм Цивільного кодексу України та визнання укладених правочинів ТОВ Делтана з його контрагентами нікчемними.

Тобто, перевіркою неможливо встановити походження товарів, які було зазначено в первинних документах, складених ТОВ Промоушн трейд та ТОВ Борисфен - Груп - ЛТД на адресу ТОВ ДЕЛТАНА та неможливо підтвердити постачання такого товару ТОВ Промоушн трейд та ТОВ Борисфен - Груп - ЛТД на адресу ТОВ Делтана .

Таким чином, з урахування вищенаведеного, перевіркою оформлених первинних документів не доведено факт отримання ТОВ ДЕЛТАНА продукції від ТОВ "БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД" та ТОВ "ПРОМОУШН ТРЕЙД", не обґрунтовано позицію щодо правомірності ведення бухгалтерського обліку на підставі первинних документів, які складені з порушенням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996- XIV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Представники відповідача у наданих письмових запереченнях та у судовому засіданні зазначили також, що позивачем не надано жодного спростування доказів контролюючого органу щодо відсутності фактичного придбання товарів ТОВ ДЕЛТАНА від постачальників ТОВ Борисфен - Груп - ЛТД та ТОВ Промоушн трейл , а також встановлених порушень при складання первинних бухгалтерських документів відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік в Україні , які не підтверджують факту здійснення господарських операцій. На підставі вищенаведеного, з урахуванням викладених обставин просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що згідно з п.п. 75.1.2, п. 75.1, ст. 75, та підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755, на підставі наказу ДФС України №1760 від 11.08.2017 р., проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ДЕЛТАНА з питання дотримання вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам фінансово-господарського характеру із платниками податків ТОВ ГРІНВОЛ ГРУП (код ЄДРПОУ 39916810), ТОВ ТК КОМІВОЯЖЕР (код ЄДРПОУ 39948072), ТОВ ВОРКХОРС (код ЄДРПОУ 40255902), ТОВ АБСОЛЮТ СМК (код ЄДРПОУ 400002919), ТОВ БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД (код ЄДРПОУ 40369938), ТОВ ПРОМОУШЕН ТРЕЙД (код ЄДРПОУ 40396816), ТОВ ПЕТРА ТРАНС ГРУП (код ЄДРПОУ 40171681).

За результатами перевірки було складено Акт виїзної позапланової перевірки №82/28-10-50-16-06/32235849 від 14.11.2017 р. Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р., який було отримано листом 15.11.2017 р. (т.1 а.с. 21-63).

Висновками зазначеного акту перевірки контролюючим органом встановлено: 1)порушення ТОВ Делтана п.1 ст.3 ЗУ від 16.07.1999 р. № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 Загальні вимоги до фінансової звітності , п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за № 751/4044; п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 та п. 14.1.36, 14.1.191, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1. ст. 135 Податкового Кодексу України, в результаті чого заниженого податок на прибуток за 3 квартали 2016 року та 2016 рік на загальну суму 503013 грн.

Перевіркою встановлено факт перерахування грошових коштів на адресу ТОВ Промоушн трейд та ТОВ Борисфен-Груп-ЛТД за Договорами поставки, при цьому фактично постачання товарів від даних постачальників не відбулося. Таким чином, дані суми перерахованих коштів, підприємство повинно було відобразити як аванси перераховані проводкою Д-т 371 Розрахунки за авансами виданими К-т 311 Розрахунковий рахунок на суму перерахованих коштів.

2) п. 189.1 ст. 189, п.198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством позивача занижений податок на додану вартість на загальну суму 558903,00 грн., а саме: за липень 2016 року - 558903,00 грн.

Судом з'ясовано, що ТОВ Делтана в декларації з податку на додану вартість за липень 2016 задекларовано податковий кредит на суму ПДВ 558 902,70 грн., а саме:

- з ТОВ Борисфен-Груп-ЛТД (код за ЄДРПОУ 40369938) на суму 226435,4 грн.;

- з ТОВ Промоушн трейд (код за ЄДРПОУ 40396816) на суму 332467,3 грн.

Саме постачання сировини вищевказаними постачальниками, на думку перевіряючих податкового органу, є порушенням податкового законодавства з боку ТОВ ДЕЛТАНА .

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, підприємством позивача подані до податкового органу заперечення на акт перевірки, в яких висловило клопотання розглянути ці заперечення за участі представників ТОВ Делтана .

Однак, як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, а саме: листа №61493/10/28-10-50-19-16 від 27.11.2017 р., заперечення були розглянуті без повідомлення ТОВ Делтана про час та місце їх розгляду, що позбавило ТОВ Делтана можливості спростувати висновки акту перевірки.

На підставі вказаного Акту перевірки контролюючим органом були винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0001045016 від 28.11.2017 року про визначення суми податкового зобов'язання, з податку на додану вартість в розмірі 838354,50 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 558 903,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 279 451,50 грн. (т.1 а.с. 17)

- № 0001055016 від 28.11.2017 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 754 519,50 грн., в тому числі за основним платежем - 503 013, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 251 506,50 грн. (т.1 а.с. 19).

Зазначені повідомлення-рішення отримані ТОВ Делтана 05.12.2017 року.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою нарахування позивачу грошових зобов'язань за оскаржуваними рішеннями є висновок відповідача про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток в періоді, який перевірявся, за операціями з придбання товару (послуг) по взаємовідносинам з ТОВ Промоушн трейд та ТОВ Борисфен-Груп-ЛТД та безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ на придбання вказаного товару (послуг) у зазначених контрагентів позивача.

Підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, стала наявність податкової інформації відносно контрагентів позивача.

Висновок про порушення норм діючого законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та норм податкового законодавства України ТОВ Делтана в акті перевірки був зроблений відповідно до встановлених порушень позивача, а саме:

- по взаємовідносинам ТОВ ДЕЛТАНА з ТОВ ПРОМОУШН ТРЕЙД факт постачання товарів саме від даного постачальника не підтверджується у зв'язку з тим, що : 1) автомобіль, який зазначено в товарно-транспортній накладній, як засіб доставки не відповідає реєстраційним даним Офіційної бази Державної автомобільної інспекції; 2) місце завантаження, яке зазначено в товарно-транспортній накладній не підтверджується у зв'язку з тим, що за даною адресою відправник ТОВ ПРОМОУШН ТРЕЙД мав офісне приміщення 20,91 кв. м., що знаходиться на четвертому поверсі будівлі, що унеможливлює зберігання та відвантаження обсягів товару зазначених у видаткових та товарно-транспортних накладних; 3) Договір, укладений ТОВ ДЕЛТАНА з контрагентом ТОВ Промоушн трейд не містить підпису посадової особи ТОВ ДЕЛТАНА , а саме, директора ОСОБА_7, та відсутній відбиток зображення на папері (печатки) підприємства ТОВ ДЕЛТАНА , тобто відсутні реквізити, що засвідчують правильність та чинність документа, Договір укладений з порушеннями п. 1 ст. 626 Глави 52, п. З ст. 639 Глави 53 Цивільного кодексу України; 4) вага товару у видаткових накладних не відповідає даним ваги товару у товарно - транспортних накладних; 5) інформація, щодо сплати та заборгованості відображена у бухгалтерському обліку не відповідає первинним документам та випискам банку; 6) відсутність в товарно-транспортних накладних даних про наявність довіреності на отримання партії товару та часу витраченого на вантажно-розвантажувальні роботи;

7) довіреність виписана на особу, яка фактично не здійснювала отримання товару на місці завантаження; 8) в первинних документах щодо повернення ТОВ ПРОМОУШН ТРЕЙД об'єкту оренди міститься підпис померлої людини (директора); 9) не підтверджено ланцюг постачання товарів; 10) дані, що відображені в банківських виписках, платіжних дорученнях, договорі про відступлення права вимоги та відображені в бухгалтерському обліку - не співпадають між собою; 11) не надано сертифікатів якості (відповідності), паспорти на продукцію та документи, які могли б ідентифікувати виробника товару до перевірки не надано, в порушення до п. 5.3. Договору поставки;

- по взаємовідносинам ТОВ ДЕЛТАНА з ТОВ Борисфен - Груп - ЛТД факт постачання товарів саме від цього постачальника не підтверджується у зв'язку з наступним: 1) Договір поставки та всі первинні документи підписано ОСОБА_8, який зазначений в первинних бухгалтерських документах як директор ТОВ Борисфен - Груп - ЛТД , при цьому відповідно протоколу допиту Оперативного управління СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС ОСОБА_8 відмовився від причетності до діяльності ТОВ Борисфен-Груп-ЛТД ; 2) місце завантаження, яке зазначено в товарно-транспортній накладній не підтверджується у зв'язку 3 тим, що за даною адресою розташований розважально - офісний центр, власником якої податкові накладні по операціям оренди на адресу ТОВ Борисфен - Груп - ЛТД не виписувались; 3) вага товару у видаткових накладних не відповідає даним ваги товару у товарно - транспортних накладних; 4)інформація, щодо сплати та заборгованості у бухгалтерському обліку не відповідає первинним документам та випискам банку; 5) відсутність в товарно-транспортних накладних даних про наявність довіреності на отримання партії товару та часу витраченого на вантажно-розвантажувальні роботи; 6) довіреність виписана на особу, яка фактично не здійснювала отримання товару на місці завантаження; 7) не підтверджено ланцюг постачання товарів; 8) дані, що відображені в банківських виписках, платіжних дорученнях та відображені в бухгалтерському обліку - не співпадають між собою.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами мають ознаки нереальності здійснення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу суджень податкового органу, відображених в акті перевірки №82/28-10-50-16-06/32235849 від 14.11.2017 р. на відповідність вимогам ч. 2 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Згідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Суд зазначає, що порядок проведення органами державної податкової служби України документальних планових перевірок унормований ст. 77 Податкового кодексу України.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (далі - Порядок). Згідно п. 5 розділу ІІ зазначеного Порядку визначено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу III зазначеного Порядку в редакції Наказу Міністерства фінансів № 657 від 21.07.2017, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Таким чином, податковий орган у разі виявлення під час перевірки порушення податкового, валютного та іншого законодавства, повинен в акті перевірки чітко визначити зміст порушення та зазначити первинний документ, на підставі якого було встановлено порушення.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону № 996, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону № 996, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують, факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Виходячи із змісту положень Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин).

Як передбачено п.п. 14.1.36. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами п.п.14.1.191. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням п. 135.1. ст. 135 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (138.1.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд також зазначає, що відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому формування складу податкового кредиту відбувається за правилами встановленими Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 цього Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені, пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, належним чином оформленими, а наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів (послуг) з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 67 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-ІУ, із змінами та доповненнями, встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-1У із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ) правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам Держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини у тому числі із контрагентами: ТОВ Промоушн трейд та ТОВ Борисфен-Груп-ЛТД .

Так, між ТОВ Делтана (Покупець) та ТОВ Промоушн трейд (код за ЄДРПОУ 40396816) (Продавець) 25.05.2016 року укладено договір поставки № 2505 (т.1 а.с. 64-66).

За умовами укладеного між суб'єктами господарювання договору (п. 1.1) Продавець зобов'язується передати у власність Покупця , а Покупець прийняти та оплатити продукцію для поліграфії (далі - Товар ) в асортименті та кількості згідно зі Специфікацією та/або видатковою накладною до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.2 укладеного договору, постачання Товару здійснюється на умовах доставки Товару зі складу Продавця . Доказом передачі партії товару у власність Покупця є оформлені належним чином відвантажувальні документи (п. 3.3), а також наявність довіреності на отримання партії товару. Якість Товару, що поставляється, підтверджується сертифікатом якості та гігієнічним висновком МОЗ України за запитом Покупця (п. 5.3).

Відповідач зазначає, що при досліджені договору поставки № 2505 від 25.05.2016 року, укладеного між ДЕЛТАНА та ТОВ Промоушн трейд , встановлено, що даний договір не містить підпису посадової особи ТОВ ДЕЛТАНА , а саме: директора ОСОБА_7, та у ньому відсутній відбиток зображення на папері (печатки) ТОВ ДЕЛТАНА , що засвідчує правильність та чинність документа, чим, на думку відповідача, порушені вимоги Цивільного кодексу України, зокрема: ст. 626 та ст. 639 Цивільного кодексу України.

Сума поставленого товару за договором поставки № 2505 від 25.05.2016 року за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 складає 1994803,8 грн., у тому числі: ПДВ 332467,30 грн.

Між тим, як встановлено під час судового розгляду справи, згідно наявних у матеріалах справи документів, між ТОВ ДЕЛТАНА (покупець) та ТОВ Промоушн Трейд (постачальник) було укладено Договір поставки № 2505 від 25.05.2016 р. підписаний від постачальника директором ОСОБА_9, від покупця ТОВ ДЕЛТАНА директором ОСОБА_7. Договір підписано та скріплено печатками підприємств. Отже, твердження податкового органу щодо порушень форми укладеного договору під час його складання спростовується наявними у справі копією укладеного між сторонами договору.

Судом встановлено, що ТОВ ДЕЛТАНА прийняті від ТОВ Промоушн трейд та відображені в обліку наступні податкові накладні №336 від 21.07.2016 р., №329 від 20.07.2016 р.

Відвантаження товару від ТОВ Промоушн трейд на адресу ТОВ Делтана було оформлено наступними видатковими накладними: № 040721 від 21.07.2016 р. на суму 998 613,72 грн. (т.1 а.с. 67), № 020720 від 20.07.2016 р. на суму 996 190,08 грн. (т.1 а.с. 68).

Перевезення вантажу підтверджено наступними товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 69-70):

- ТТН № 040721 від 21.07.2016 р., зазначено, що перевезення здійснено автомобілем НОМЕР_3 , водій - ОСОБА_6, автоперевізник ТОВ Полекс-транс-логістик , замовник - ТОВ ДЕЛТАНА , вантажовідправник - ТОВ Промоушн трейд . вантажоодержувач - ТОВ ДЕЛТАНА , пункт навантаження - м. Бровари, вул.. Рокосовського, буд. 2, пункт розвантаження - м.Харків, вул. Золочівська, 4-А, 35 місць масою брутто 15 т., прийняв товар завідуючий складом ОСОБА_10

- ТТН № 020720 від 20.07.2016 р., зазначено, що перевезення здійснено автомобілем НОМЕР_4 , водій - ОСОБА_11, автоперевізник ТОВ Полекс-транс-логістик , замовник - ТОВ ДЕЛТАНА , вантажовідправник - ТОВ Промоушн трейд . вантажоодержувач - ТОВ ДЕЛТАНА , пункт навантаження - м. Бровари, вул. Рокосовського, буд. 2, пункт розвантаження - м.Харків, вул. Золочівська, 4-А, 48 місць масою брутто 19 т., прийняв товар завідуючий складом ОСОБА_10

ТОВ ДЕЛТАНА за отриманий товар перераховані грошові кошти в безготівковій формі в повному обсязі.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує йо дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнач судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсні (стаття 234 Цивільного кодексу України).

Чинним законодавством України відповідач не наділений повноваженнями шо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Таким чином, доказів визнання судом недійсним правочинів, укладених ТОВ Делтана - відповідач під час розгляду означеної справи не надав.

Судовим розглядом встановлено також, що ТОВ Промоушн трейд поставило ТОВ Делтана товару на загальну суми 1994803,8 грн., в тому числі ПДВ 332467,30 грн.

Оплата за сировину та за договором уступки права вимоги на рахунок ТС Промоушн трейд проводились наступними платіжними дорученнями: № 4477 від 01.08.2016 р. - 199480 грн.; № 4646 від 19.08.2016 р. - 300000 грн.; №4647 від 19.08.2016 р.-311171,40 грн.; № 4715 від 26.08.2016 р. - 365181,30 грн.; № 4716 від 26.08.2016 р. - 400000 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Загалом на рахунок ТОВ Промоушн трейд від ТОВ Делтана було перераховано суму у розмірі 1575832,70 грн.

Станом на 11.12.2017 р. заборгованість по розрахункам між підприємствами відсутня. Зазначені обставини визнаються сторонами по справі.

Отримані підприємством позивача ТМЦ були включені в бухгалтерські регістри і згідно чинного законодавства відображені в реєстрі отриманих Податкових накладних.

Отже, суд приходить до висновку, що господарські взаємовідносини між ТОВ Делтана та ТОВ Промоушн трейд за вказаним договором були виконані, а первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства.

Як з'ясовано під час розгляду справи, отримана від ТОВ Промоушн трейд плівка використовується у виробничому циклі підприємства ТОВ "Делтана", що узгоджується з напрямом господарської діяльності підприємства позивача.

За результати виконання технічних завдань і закінчення технологічного процесу плівка пакувальна реалізується замовникам.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ТОВ Делтана обґрунтовано включило до витрат та складу податкового кредиту ПДВ грошові кошти, сплачені за товар, отриманий від ТОВ Промоушн трейд .

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ Делтана з ТОВ БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД судом встановлені наступні обставини:

Так, між ТОВ Делтана (Покупець) та ТОВ БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД (код 40369938, і.п.н. - 403699310297) (Продавець) 10.06.2016 року укладався Договір поставки №1006 (т.1 а.с. 71-73).

Відповідно до умов укладеного договору (п.1.1) Продавець зобов'язується передати у власність Покупця , а Покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію (далі - Товар ) в асортименті та кількості, згідно з видатковою накладною та/або рахунку/фактури до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Постачання Товару здійснюється на умовах доставки Товару на склад Покупця (п. 3.2). Доказом передачі партії товару у власність Покупця є оформлені належним чином відвантажувальні документи, а також наявність довіреності на отримання партії товару (п.3.3). Якість Товару, що поставляється, підтверджується сертифікатом якості та гігієнічним висновком МОЗ України за вимогою Покупця (п. 5.3).

Відповідач зазначає, що при дослідженні документів на транспортування продукції (ТТН), контролюючим органом встановлено, що у товарно-транспортних накладних відсутня інформація про особу, яка одержувала товар та в розділі: За довіреністю №__від__ не зазначені реквізити довіреностей на отримання товарів; також відсутня інформація про місця проведення вантажно - розвантажувальних операцій.

За таких обставин, контролюючим органом робиться висновок, що даний факт не відповідає вимогам, визначеним умовами договору постачання № 1006 від 10.06.2016р., оскільки товар відпускається лише за наявності довіреності на відповідальну особу, згідно пункту 3.3 Договору, чим порушено умови відпуску товару.

Також відповідач зазначає, що у вищезазначених ТТН маса брутто вантажу не відповідає масі товару, у видаткових накладних, а саме: у видатковій накладній № 011807 від 18.07.2016 значиться вага ТМЦ у кількості 7816 кг, а відповідно до ТТН - зазначено вагу товару 8 т; у видатковій накладній № 021507 від 15.07.2016 значиться вага ТМЦ у кількості 7150 кг, а відповідно до ТТН -8 тон.

У Графі Пункт навантаження товарно-транспортних накладних зазначена адреса, по якій пункт завантажені ТМЦ, а саме: м. Бровари, вул. Грушевського, буд. З-б.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, Договір поставки № 1006 від 10.06.2016 р. підписаний від постачальника директором ОСОБА_8, від покупця ТОВ ДЕЛТАНА директором ОСОБА_7. Договір підписано та скріплено печатками підприємств (т. 1 а.с. 73).

ТОВ ДЕЛТАНА - прийняті від ТОВ БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД та відображені в обліку наступні податкові накладні № 311 від 18.07.2016 р., № 296 від 15.07.2016 р.

Відвантаження товару від ТОВ БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД на адресу ТОВ Делтана було оформлено наступними видатковими накладними: № 021507 від 15.07.2016 р. на суму 807 726,00 грн. (т.1 а.с. 75); № 011807 від 18.07.2016 р. на суму 550 886,40 грн. (т.1 а.с. 74).

Як вбачається з копії наданих первинних документів, вказані видаткові накладні містять печатки підприємства ТОВ БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД від постачальника, та від покупця ТОВ "Делтана".

Судом з'ясовано, що сума укладеного договору за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 складає 1358612,40 грн., в тому числі ПДВ 226435,40 грн.

Перевезення вантажу підтверджено наступними товарно-транспортними накладними:

- ТТН № 011807 від 18.07.2016 р., зазначено, що перевезення здійснено автомобілем НОМЕР_5 , водій - ОСОБА_12, автоперевізник ТОВ Полекс-транс-логістик , замовник - ТОВ ДЕЛТАНА , вантажовідправник - ТОВ БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД . вантажоодержувач - ТОВ ДЕЛТАНА , пункт навантаження - м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 3-Б, пункт розвантаження - м. Харків, вул. Золочівська, 4-А, 20 місць масою брутто 8 т., прийняв товар завідуючий складом ОСОБА_10 (т.1 а.с. 76).

- ТТН № 021507 від 15.07.2016 р., зазначено, що перевезення здійснено автомобілем НОМЕР_6, водій - ОСОБА_13, автоперевізник ТОВ Полекс-транс-логістик , замовник - ТОВ ДЕЛТАНА , вантажовідправник - ТОВ БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД . вантажоодержувач - ТОВ ДЕЛТАНА , пункт навантаження - м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 3-Б, пункт розвантаження - м. Харків, вул. Золочівська, 4-А, 36 місць масою брутто 8 т., прийняв товар завідуючий складом ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 77).

ТОВ ДЕЛТАНА перераховані грошові кошти в безготівковій формі за відвантажений товар в повному обсязі.

Судом встановлено, що оплата за сировину на рахунок ТОВ БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД проводилась наступними платіжними дорученнями: № 4454 від 27.07.2016 р. на суму - 70 000 грн.; № 4455 від 28.07.2016 р. - на суму 65861 грн.; № 4528 від 05.08.2016 р. - на суму 252 893,90 грн.; №4582 від 12.08.2016 р. - на суму 500000 грн.; № 4583 від 12.08.2016 р. -на суму 500000 грн.; № 4645 від 19.08.2016 р. - на суму 388828,60 грн., копії яких містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.245-249). Вищезазначені платіжні доручення долучені до матеріалів справи, але їх під час перевірки не було враховано відповідачем.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що на рахунок ТОВ БОРИСФЕН ГРУП ЛТД від ТОВ Делтана була перерахована сума у розмірі 1777581,50 грн., з яких: 1358612,40 грн. - оплата за товар, відпущений товариству Делтана ; 418971,10 грн. - оплата за договором переуступки боргу.

Крім того, під час розгляду справи також з'ясовано, що між ТОВ Промоушн трейд та ТОВ БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД було укладений договір уступки права вимоги, згідно з яким ТОВ Промоушн трейд переуступило ТОВ БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД право вимоги від ТОВ Делтана суми у розмірі 418971,10 грн.

ТОВ БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД поставило ТОВ Делтана товару на загальну суму 1358612,40 грн., в тому числі ПДВ 226435,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, отримані ТМЦ були включені в бухгалтерські регістри та, згідно вимог чинного законодавства, відображені в реєстрі отриманих Податкових накладних.

За таких обставин, судом робиться висновок, що господарські взаємовідносини між ТОВ Делтана та ТОВ БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД за вказаним договором були виконані, а первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства.

Плівка, клей та фарба використовується у виробничому циклі підприємства ТОВ "Делтана". За результатами виконання технічних завдань і закінчення технологічного процесу плівка пакувальна в подальшому реалізовувалась замовникам підприємства позивача.

Отже, ТОВ Делтана обґрунтовано включило до складу витрат та складу податкового кредиту ПДВ грошові кошти, сплачені за товар ТОВ БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД .

Крім того, на підтвердження проведення між суб'єктами господарювання господарських операцій за укладеними договорами представником позивача надані копії первинних документів: прибуткової накладної № 1340 від 20.07.2016р. (т.1 а.с. 85), прибуткової накладної № 1339 від 21.07.2016р. (т. 1 а.с. 86), які свідчать про те, що ТОВ ДЕЛТАНА прийняло від ТОВ Промоушн трейд згідно видаткової накладної: - № 020720 від 20.07.2016 р. - плівку ВОРР 20*1060 - 7944 кг, та плівку ВОРР 20*1080 - 11728 кг, на загальну суму 996190,08 грн.; № 040721 від 21.07.2016 р. - плівку РЕ 20*1085 біла - 13883 кг. та плівку РЕ 60*1100 білу - 232 кг. на загальну суму 998 613,72 грн.

ТОВ ДЕЛТАНА - прийняло від ТОВ БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД , відповідно прибуткової накладної № 1304 від 18.07.2016р. (т.1 а.с.84), згідно видаткових накладних: №021507 від 15.07.2016 р. фарбу жовту з підвищеною адгезією 1750 кг., фарбу білу з підвищеною адгезією 3200 кг., клей безсольвентний (SF301) - 1400 кг., клей сольвентний з затверджувачем (SB203) 800 кг. на загальну суму 807 726,00 грн.; № 011807 від 18.07.2016 р. - плівку РЕ 120*1028 біла - 2330 кг., плівку РЕ 120*1030 біла 2766 кг., плівку РЕ 120*880 біла - 2720 кг. на загальну суму 550 886,40 грн.

На підтвердження використання придбаної у ТОВ Промоушн трейд та ТОВ БОРИСФЕН-ГРУП-ЛТД плівки, фарби та клею у виробничому циклі підприємства ТОВ "Делтана", тобто її подальшого використання у основній діяльності та використані з метою виробництва пакувальних матеріалів для продукції продтоварного призначення, які були замовленні контрагентами Позивача, представником позивача до матеріалів справи надані копії звітів виробництва продукції.

Також, посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки також зазначається, що аналізом наданих до перевірки первинних документів та наявних баз даних по взаємовідносинам ТОВ ДЕЛТАНА з вищенаведеними підприємствами-постачальниками встановлено відсутність підтвердження фактичних обставин здійснення господарських операцій з придбання товарів та послуг, відсутність підтвердження подальшого використання придбаних товар, оскільки до перевірки не надані документи, що підтверджують оприбутковування отриманих товарів на склад ТОВ ДЕЛТАНА , внутрішнє переміщенню цих товарів: відпуск ТМЦ у виробництво, інформацію про виготовлення з них готової продукції, з зазначенням її руху до моменту реалізації, про матеріально-відповідальних осіб підприємства, задіяних у внутрішньому переміщенні та використанні у господарській діяльності вищевказаних ТМЦ, не надано інформації щодо отримання подальших економічних вигод від придбання послуг, відсутність підтвердження фактів (законного джерела) походження товарів та реальності отриманих робіт, послуг (номенклатура придбаних постачальниками за даними ЄДРПН товарів не відповідає номенклатурі поставлених на адресу ТОВ ДЕЛТАНА товарів, відсутність реальних можливостей постачальників для виконання робіт, послуг.

Суд зазначає, що згідно до ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно до приписів ст. 91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Для отримання інформації про стан контрагентів вказаних у акті перевірки на момент укладання угод ТОВ Делтана зверталось до реєстру для отримання інформації.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент здійснення господарських операцій вказані в акту контрагенти були зареєстрованими юридичною особою.

ТОВ Делтана , як сумлінний платник податків, перевіряє своїх контрагентів на офіційному сайті Державної фіскальної служби України стосовно реєстрації контрагента платником податку на додану вартість.

Так за даними які містяться на офіційному сайті ДФСУ станом на момент здійснення господарських операцій щодо платників податків контрагентів вказаних в акті була наявна інформація: ПЕРЕБУВАЄ НА ОБЛІКУ В ОРГАНАХ ДОХОДІВ ТА ЗБОРІВ . Станом на дату вчинення договорів була інформація по кожному контрагенту - платник податків не має податкового боргу.

Таким чином, на момент виникнення та здійснення між ТОВ Делтана та вказаними в акті суб'єктами фінансово-господарських відносин - контрагентами позивача, останні мали статус юридичної особи, зареєстровані платниками ПДВ, а отже мали право укладання договорів та надання документації.

Отже, суд приходить до висновку, що ТОВ Делтана та вказані в акті перевірки контрагенти позивача належним чином оформили договірні правовідносини та у відповідності до вимог податкового законодавства, оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Зауваження щодо форми та змісту податкових та бухгалтерських документів з боку працівників Офісу великих платників податків ДФС в акті перевірки відсутні.

Як вбачається з акту перевірки, в якості доказу підтвердження нереальності господарських операцій, є аналізи баз даних та співставлення, з твердження податкового органу про неможливість реального виконання укладених ТОВ Делтана з вказаними в акті контрагентами правочинів через відсутність у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Саме за вказаних підстав податківці дійшли висновку, що неможливо підтвердити реальність здійснення фінансово-господарських операцій за перевіряємий період із вказаними в акті перевірки контрагентами.

Проте суд зауважує, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Суд встановив, що позивач здійснював оплату за виконані роботи та надані послуги з метою провадження своєї господарської діяльності, вказані господарські операції знайшли своє відображення у податковій звітності позивача. Так, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, який перевірявся.

Також, суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу. Позивач та його контрагенти на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності, слід зазначити, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни контрагентами. Позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Можливі порушення податкової дисципліни з боку контрагентів платника податку тягнуть не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 року в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів або професійних знань, численності чи фахової належності робітників для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати роботи та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт, у тому числі ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Так, аналогічні висновки містяться у судових рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.11.2015 року у справі №К/9991/76178/12, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.10.2015 року у справі № К/800/29556/15.

Крім того, Вищий адміністративний суд України за аналогічними справами вбачає, що за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, у даному разі акт здачі-приймання наданих послуг з найменуванням фактично поставлених послуг, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2013 року по справі МК/9991/44101/11, Ухвала Вищого адміністративного суду України від 31 травня 2016року по справі МК/800/28656/14).

Податковим органом не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях ТОВ Делтана ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками, виконавцями) з метою незаконного отримання податкової вигоди.

Нормами податкового законодавства України, встановлено існування декількох підстав для формування податкового кредиту та валових витрат, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Формування ТОВ Делтана , як суб'єктом господарювання, податкового кредиту та понесених витрат не ставиться у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податківці в повному об'ємі дослідили наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ Делтана з вказаними в акті контрагентами.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин є всі підстави вважати, що висновки Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про наявність порушень податкового законодавства ТОВ Делтана є хибними.

ТОВ Делтана жодним чином не може відповідати за господарську діяльність, податковий і бухгалтерський облік зазначених контрагентів.

Всі видаткові, податкові накладні, ТТН за перевіряємий період з вказаними в акті контрагентами наявні на ТОВ Делтана , належним чином підписані і узгоджені посадовими особами контрагентів.

Між ТОВ Делтана та його контрагентами були укладені договори, згідно яких були виконані договірні обов'язки, сплачені кошти, виписані видаткові та податкові документи, що не спростовується актом перевірки.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Податкового кодексу України №2755-VI, від 02.12.2010р., Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999р.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому, статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановленого обвинувальним вироком суду.

Під час розгляду справи відповідач не надав до суду жодного вироку або постанови суду у справі про адміністративний проступок щодо посадових осіб контрагентів позивача з підстав відсутності фактів реального здійснення господарських операцій.

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України". Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність".

Відповідно до п.38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана" (вул. Золочівська, 4а, м.Харків, 61177) до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (вул. Благовіщенська, б. 30, м. Харків, 61052), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС №0001045016 від 28.11.2017 року, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 838 354,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС №0001055016 від 28.11.2017 року, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 754519,50 грн.

Стягнути з Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (код ЄДРПО 40980123; юридична адреса: вул. Благовіщенська, 30, м. Харків, 61052) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана" (код ЄДРПОУ 32235849 вул. Золочівська, 4а., м. Харків, 61177) у розмірі 23893,12 грн. (двадцять три тисячі вісімсот дев'яносто три гривні 12 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 квітня 2018 року.

Суддя Шляхова О.М.