Рішення

від 30.03.2018 по справі 823/1557/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року справа № 823/1557/17

11 год. 35 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за ордером),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» до управління Держпраці у Черкаській області, треті особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «СОФТ СОЛЮШНЗ» , товариство з обмеженою відповідальністю «Економічні Перспективи» про визнання протиправними та скасування припису і постанови,

ВСТАНОВИВ:

05.10.2017 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» (далі - позивач) до управління Держпраці у Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням збільшення позовних вимог просить визнати нечинним припис від 11.09.2017 №23-09-82/0968-0675 та постанову від 03.10.2017 №23-09-82/0968-497 про накладення на позивача штрафу в сумі 448000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що перевірка позивача, за наслідками якої складені оскаржувані рішення здійснена з порушенням вимог чинного Законодавства, що визначає процедуру її здійснення. Позивач зазначає, що форма акту перевірки не відповідає затвердженому урядом зразку. Крім того, висновки акту перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані постанови, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки викладені відповідачем порушення не були допущені позивачем, у зв'язку з чим просив задовольнити позов.

Відповідач надіслав суду письмові заперечення проти задоволення позову, в яких зазначив, що спірні рішення прийняті за виявлені порушення позивачем вимог трудового законодавства України. При цьому зауважив, що форма акту, складеного за наслідками інспекційного відвідування затверджена наказом Мінсоцполітики. Тому, просив відмовити у задоволенні позову.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали правові позиції у спорі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом дійшов висновку частково задовольнити позов, з огляду на таке.

Суд встановив, що 19.08.2017 відповідачу надійшов лист, від заступника директора ТОВ Жильнельфо Вельє ОСОБА_3, в якому повідомлено про численні порушення позивачем вимог трудового законодавства.

У зв'язку з цим, наказом відповідача від 01.09.2017 №188-Н Про проведення інспекційного відвідування доручено службовим особам відповідача здійснити у період з 06.09.2017 до 19.09.2017 інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин та інших питань законодавства про працю в ІП Агро-Віль Україна .

На підставі вказаного наказу та направлення від 01.09.2017 №1789 11.09.2017 проведено позапланове інспекційне відвідування позивача щодо додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За наслідками перевірки складений акт №23-09-82/0968 (далі - акт перевірки), від підпису якого директор позивача ОСОБА_4 відмовилась.

В акті зафіксовано ряд порушень позивачем вимог трудового законодавства, а саме:

ст.95 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) - не дотримано мінімальні державні гарантії в частині нарахування мінімальної заробітної плати працівникам позивача, менше гарантованого;

п.10 Постанови КМУ від 08.02.1995 №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , ст. 116 КЗпП, ст. 21 Закону України Про відпустки - не враховано коефіцієнт підвищення заробітної плати працівникам, внаслідок чого не проведено у повному обсязі розрахунок та виплати компенсації за невикористану відпустку працівникам позивача;

п.10 Постанови КМУ від 08.02.1995 №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , ст. 115 КЗпП - не враховано коефіцієнт підвищення заробітної плати працівникам, внаслідок чого не проведено у повному обсязі розрахунок та виплати заробітної плати за час щорічної відпустки працівникам позивача;

ст. 116 КЗпП - заробітна плата працівникам відповідача виплачувалась менше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів та пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв припис від 11.09.2017 №23-09-82/0968-0675, яким зобов'язано позивача у строк до 28.09.2017:

- врегулювати питання виплати заробітної плати працівникам відповідача не менше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів та не перевищує 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата;

- врегулювати питання донарахування та дотримання законодавства нарахування мінімальної заробітної плати працівникам позивача;

- дотримуватись законодавства щодо нарахування заробітної плати за час відпустки та компенсаційних виплат;

- провести перерахунок та виплату не донарахованої компенсації за невикористану відпустку та не донарахованої заробітної плати за час відпустки працівникам позивача.

Крім того, 03.10.2017 відповідачем прийнята оскаржувана постанова №23-09-82/0968-497 про накладення на позивача штрафу в сумі 448000,00 грн за недотримання розміру виплати мінімальної заробітної плати працівникам: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, зокрема, нарахована заробітна плата за фактично відпрацьований час в перерахунку на повну зайнятість становить менше мінімальної заробітної плати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував, що Державна служба України з питань праці згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 929-р функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Держпраця у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної ОСОБА_9 України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Держпраця для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (підпункт 5 пункту 6 Положення № 96).

Указом Президента України від 06.04.2011 №386/2011 затверджено «Положення про Державну інспекцію України з питань праці» (далі - Положення №386/2011).

Відповідно до пункту 1 Положення №386/2011 Державна інспекція України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Як передбачено пунктом 3 Положення № 386/2011 одним із основних завдань Держпраці України є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.

Підпунктом 1 пункту 4 Положення № 386/2011 встановлено, що Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, ОСОБА_9 міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування законодавства про працю з питань трудових відносин, надання гарантій і компенсацій.

Згідно з підпунктом 5 пункту 6 Положення № 386/2011 Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців, необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю (у тому числі з питань, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Положення) та законодавством про зайнятість.

Пунктом 7 Положення № 386/2011 передбачено, що Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №389, наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390 затверджено «Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів» (що діяв станом на час проведення перевірки позивача) (далі - Порядок №390).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених «Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» .

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» .

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Суд звернув увагу, що перевірка, за наслідками якої прийняті спірні рішення проведена з огляду на отримання 19.08.2017 відповідачем листа, від заступника директора ТОВ Жильнельфо Вельє ОСОБА_3, в якому повідомлено про численні порушення позивачем вимог трудового законодавства.

Для вирішення спору суд врахував, що 09.10.2017 позивачем отриманий лист заступника директора ТОВ Жильнельфо Вельє ОСОБА_3 від 05.10.2017, адресований ряду юридичних осіб, у т.ч. іноземному підприємству Агро-Вільд Україна , з якого вбачається, що Ознайомившись з так званим зверненням, начебто направленим мною до перерахованих органів, органів державної влади та організацій вимушений заявити наступне: 1. Такий лист я ніколи не готував, не підписував та ніколи нікому не направляв, ознайомився з ним вперше. Підпис від мого імені під листом виконаний не мною, а не відомою мені особою… .

Крім того, згідно з наданими заступником директора ТОВ Жильнельфо Вельє ОСОБА_3 суду письмовими поясненнями підтверджено, що звернення від його імені до управління Держпраці у Черкаській області стосовно порушення позивачем вимог трудового законодавства ним не здійснювалось. Також з цього приводу ним до прокуратури Черкаської області направлена заява про кримінальне правопорушення за ст.258 КК України (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для призначення позапланової перевірки позивача.

Суд також звертає увагу, що відповідачем в порушення вимог Порядку № 390 не надано згоди Держпраці України на проведення позапланової перевірки позивача, що здійснена на підставі вищезгаданого звернення .

Посилання відповідача на ст.16 Конвенції Міжнародної організації праці 1969 року №129, якою визначено, що Інспектори праці, забезпечені документами, які засвідчують їхні повноваження, мають право на: безперешкодний доступ без попереднього повідомлення і в будь-який час дня або ночі в будь-яке місце роботи, яке підлягає інспектуванню; відвідання в денний час усіх приміщень, що їх вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспектуванню; здійснення контролю, перевірки або розслідування, що їх вони можуть вважати необхідними, щоб переконатися в тому, що законоположення суворо дотримуються, - суд не вважає обґрунтованими, оскільки нею врегульований обсяг повноважень інспектора праці здійснювати перевірки з метою дотримання роботодавцями трудових норм у разі наявності відповідних документів, що засвідчують повноваження інспектора.

Разом з тим, як вставлено вище, у відповідача не було достатнього обсягу підстав для здійснення позапланової інспекції позивача.

Оцінюючи спірні у цій справі припис від 11.09.2017 №23-09-82/0968-0675 та постанову від 03.10.2017 №23-09-82/0968-497, суд зазначає таке.

Суд врахував, що спірна постанова прийнята за недотримання позивачем розміру виплати мінімальної заробітної плати працівникам: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, зокрема, нарахована заробітна плата за фактично відпрацьований час в перерахунку на повну зайнятість становить менше мінімальної заробітної плати.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 95 КЗпП мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

У Законі України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі 3200 гривень, у погодинному розмірі - 19,34 гривні.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про оплату праці" основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна ставка - це норма оплати праці робітників відповідно до спеціальності й кваліфікації за одиницю часу (годину, день, місяць).

Посадовий оклад - це норма оплати праці керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців за місяць.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 3-1 Закону України "Про оплату праці" розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Разом з тим, на підставі ч.5 ст. 3-1 Закону України "Про оплату праці" у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Суд звернув увагу, що відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 27.12.2017 №2993/0/101-17 Щодо виплати працівникові окладу (місячної тарифної ставки) у випадку, коли ним не відпрацьовано місячну норму праці якщо працівником виконано місячну норму праці, то йому мають нарахувати оклад, якщо працівником відпрацьовано неповний місяць чи не виконано норму праці, то оклад нараховується пропорційно виконаній нормі праці (часу). При цьому, якщо відпрацьовано замість 20 робочих днів 15 днів тощо, то оплата провадиться виходячи із денного заробітку працівника та кількості відпрацьованих ним робочих днів місяця.

Також, згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 20.03.2017 №766/0/101-17/28 на підприємствах для працівників, які працюють з місячними окладами, має дотримуватись як мінімальна державна гарантія - мінімальна місячна заробітна плата, а для працівників з погодинною оплатою (годинними тарифними ставками) - мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі.

Отже, у випадку, коли працівники, яким встановлені годинні тарифні ставки, виконали місячну норму праці і розмір нарахованої заробітної плата нижчий місячної мінімальної заробітної плати, то доплата до розміру мінімальної місячної заробітної плати їм не провадиться, оскільки гарантією в оплаті праці для цих працівників є мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі.

Так, згідно з наказом позивача від 02.01.2013 №1 Встановлення режиму робочого часу та оплати праці працівників визначено, що оплата праці працівникам проводиться за відпрацьовані робочі дні відповідно до розмірів посадових окладів,встановлених штатним розписом .

Суд встановив, що згідно з даними таблиці обліку робочого часу відпрацьованого часу працівники:

ОСОБА_5 відпрацював в серпні 2017 року 5 днів (нараховано 727,27 грн.);

ОСОБА_6 відпрацював в травні 2017 року 7 днів (нараховано 1120,00 грн.);

ОСОБА_7 відпрацював в травні 2017 року 14 днів (нараховано 2240,00 грн.);

ОСОБА_8 відпрацював в травні 2017 року 7 днів (нараховано 1120,00 грн.);

ОСОБА_9 відпрацював в березні 2017 року 9 днів (нараховано 1309,09 грн.);

ОСОБА_10 відпрацював в березні 2017 року 15 днів (нараховано 2181,82 грн.);

ОСОБА_11 відпрацював в березні 2017 року 15 днів (нараховано 2181,82 грн.);

ОСОБА_12 відпрацював в березні 2017 року 4 дні (нараховано 581,82 грн.);

ОСОБА_7 відпрацював в березні 2017 року 19 днів (нараховано 6763,64 грн.);

ОСОБА_13 відпрацював в березні 2017 року 10 днів (нараховано 1454,55 грн.);

ОСОБА_14 відпрацював в березні 2017 року 21 день (нараховано 3054,55 грн.);

ОСОБА_15 відпрацював в березні 2017 року 8 днів (нараховано 1163,64 грн.);

ОСОБА_16 відпрацював в січні 2017 року 7 днів (нараховано 1120,00 грн.);

ОСОБА_17 відпрацював в січні 2017 року 7 днів (нараховано 1120,00 грн.);

ОСОБА_18 відпрацював в січні 2017 року 6 днів (нараховано 960,00 грн.).

При цьому, кількість робочих днів у січні 2017 року - 20 днів, у березні 2017 року - 22 дні, у травні 2017 року - 20 днів.

Отже, денна заробітна плата відповідно до викладених норм законодавства становила у січні 2017 року - 160 грн., у березні 2017 року - 145,45 грн., у травні 2017 року - 160 грн.

З урахуванням встановлених обставин та викладених норм законодавства, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано встановлених Законодавством України державних соціальних гарантій щодо нарахування заробітної плати вищевказаним працівникам в належному розмірі, тому спірна постанова №23-09-82/0968-497 про накладення на позивача штрафу в сумі 448000,00 грн. та припис від 11.09.2017 №23-09-82/0968-0675 в частині зобов'язання врегулювати питання донарахування та дотримання законодавства нарахування мінімальної заробітної плати працівникам позивача є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо спірного припису в частині зобов'язання позивача: врегулювати питання виплати заробітної плати працівникам відповідача не менше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів та не перевищує 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата; дотримуватись законодавства щодо нарахування заробітної плати за час відпустки та компенсаційних виплат; провести перерахунок та виплату не донарахованої компенсації за невикористану відпустку та не донарахованої заробітної плати за час відпустки працівникам позивача, - суд врахував, що позивач вказаних порушень не заперечує та визнає, а тому оскаржуваний припис у цій частині скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку задовольнити позов частково.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Тому, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, суд вирішив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Черкаській області на користь іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» судовий збір в сумі 6986,67 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис управління Держпраці у Черкаській області від 11.09.2017 №23-09-82/0968-0675 в частині зобов'язання іноземномим підприємством «Агро-Вільд Україна» дотримуватися законодавства щодо нарахування розміру мінімальної заробітної плати.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Черкаській області від 03.10.2017 №23-09-82/0968-497.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39881228) на користь іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» (код ЄДРПОУ 33353730) судовий збір в сумі 6986,67 грн. (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят шість гривень 67 коп.).

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Рідзель

Рішення складене у повному обсязі 10.04.2018.