Постанова

від 10.07.2018 по справі 823/1557/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/1557/17 Головуючий у 1 інстанції: Рідзель О.А.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Федотова І.В. Борейко Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" до Управління Держпраці у Черкаській області, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт Солюшнз", Товариство з обмеженою відповідальністю "Економічні Перспективи" про визнання протиправними та скасування припису і постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Іноземне підприємство "Агро-Вільд Україна" звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Черкаській області, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог просив визнати нечинним припис від 11.09.2017 р. №23-09-82/0968-0675 та постанову від 03.10.2017 р. №23-09-82/0968-497 про накладення на позивача штрафу в сумі 448000,00 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано припис управління Держпраці у Черкаській області від 11.09.2017 №23-09-82/0968-0675 в частині зобов'язання іноземним підприємством "Агро-Вільд Україна" дотримуватися законодавства щодо нарахування розміру мінімальної заробітної плати. Визнано протиправною та скасовано постанову управління Держпраці у Черкаській області від 03.10.2017 №23-09-82/0968-497.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач - Управління Держпраці у Черкаській області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує, що оскаржуваний припис винесений з дотриманням вимог, зокрема, Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 та у зв'язку із виявленими за результатами інспекційного відвідування позивача порушеннями законодавства про працю. Правомірність застосування до позивача штрафних санкцій постановою управління Держпраці у Черкаській області від 03.10.2017 №23-09-82/0968-497, апелянт обґрунтовує встановленими фактами порушення ст.95 КЗпП, а саме: не проведення нарахування працівникам підприємства заробітної плати у розмірі меншому ніж мінімально гарантований державою, що є недодержанням мінімальних гарантій в оплаті праці.

05.07.2018 р. до Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній підтримує позицію суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 01.09.2017 р. №188-Н "Про проведення інспекційного відвідування" доручено службовим особам відповідача здійснити у період з 06.09.2017 р. до 19.09.2017 р. інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин та інших питань законодавства про працю в ІП "Агро-Віль Україна".

11.09.2017 р. інспекцією проведено позапланове інспекційне відвідування позивача щодо додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за наслідками якого складений акт №23-09-82/0968.

В акті зафіксовано ряд порушень позивачем вимог трудового законодавства, а саме:

- ст.95 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) - не дотримано мінімальні державні гарантії в частині нарахування мінімальної заробітної плати працівникам позивача, менше гарантованого;

- п.10 Постанови КМУ від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", ст. 116 КЗпП, ст. 21 Закону України "Про відпустки" - не враховано коефіцієнт підвищення заробітної плати працівникам, внаслідок чого не проведено у повному обсязі розрахунок та виплати компенсації за невикористану відпустку працівникам позивача;

- п.10 Постанови КМУ від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", ст. 115 КЗпП - не враховано коефіцієнт підвищення заробітної плати працівникам, внаслідок чого не проведено у повному обсязі розрахунок та виплати заробітної плати за час щорічної відпустки працівникам позивача;

- ст. 116 КЗпП - заробітна плата працівникам відповідача виплачувалась менше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів та пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

На підставі акту перевірки відповідач, прийняв припис від 11.09.2017 р. №23-09-82/0968-0675, яким зобов'язано позивача у строк до 28.09.2017 р.:

- врегулювати питання виплати заробітної плати працівникам відповідача не менше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів та не перевищує 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата;

- врегулювати питання донарахування та дотримання законодавства нарахування мінімальної заробітної плати працівникам позивача;

- дотримуватись законодавства щодо нарахування заробітної плати за час відпустки та компенсаційних виплат;

- провести перерахунок та виплату не донарахованої компенсації за невикористану відпустку та не донарахованої заробітної плати за час відпустки працівникам позивача.

03.10.2017 р. відповідачем прийнята постанова №23-09-82/0968-497 про накладення на позивача штрафу в сумі 448000,00 грн за недотримання розміру виплати мінімальної заробітної плати працівникам: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18

Вважаючи припис та постанову протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП, Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, Указом Президента України від 06.04.2011 №386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі Положення №386/2011).

Підпунктом 1 пункту 4 Положення № 386/2011 встановлено, що Державна інспекція України з питань праці (далі - Держпраці України), відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування законодавства про працю з питань трудових відносин, надання гарантій і компенсацій.

Згідно з підпунктом 5 пункту 6 Положення № 386/2011 Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців, необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю (у тому числі з питань, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Положення) та законодавством про зайнятість.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №389, наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 р. №390 затверджено "Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів" (що діяв станом на час проведення перевірки позивача) (далі - Порядок №390).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 390, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених "Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Абзацем 4 пункту 3 Порядку № 390, визначено, що позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Відповідно до п.7 Порядку № 390, за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття наказу про проведення перевірки став лист заступника директора ТОВ "Жильнельфо Вельє" ОСОБА_19, в якому повідомлено про численні порушення позивачем вимог трудового законодавства.

Разом з тим, 09.10.2017 р. позивачем отриманий лист заступника директора ТОВ "Жильнельфо Вельє" ОСОБА_19 від 05.10.2017 р., адресований ряду юридичних осіб, у т.ч. Іноземному підприємству "Агро-Вільд Україна", в якому зазначається, що "Ознайомившись з так званим зверненням, начебто направленим мною до перерахованих органів, органів державної влади та організацій вимушений заявити наступне: 1. Такий лист я ніколи не готував, не підписував та ніколи нікому не направляв, ознайомився з ним вперше. Підпис від мого імені під листом виконаний не мною, а не відомою мені особою…".

Крім того, згідно з наданими заступником директора ТОВ "Жильнельфо Вельє" ОСОБА_19 суду письмовими поясненнями, підтверджено, що звернення від його імені до Управління Держпраці у Черкаській області стосовно порушення позивачем вимог трудового законодавства ним не здійснювалось. Також, з цього приводу ним до прокуратури Черкаської області направлена заява про кримінальне правопорушення за ст.258 КК України (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для проведення перевірки позивача.

Крім того, в порушення вимог пункту 7 Порядку № 390, не надано згоди Держпраці України на проведення позапланової перевірки позивача, що здійснена на підставі вищезгаданого звернення.

Щодо суті встановлених в ході перевірки порушень, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 95 КЗпП, мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

У Законі України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі 3200 гривень, у погодинному розмірі - 19,34 гривні.

Згідно ст. 1, ч. 1, ч. 4 ст. 3, ч. 1 ст. 8, ст. 9 Закону України Про оплату праці , заробітна плата- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров'я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості. Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про оплату праці", основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна ставка - це норма оплати праці робітників відповідно до спеціальності й кваліфікації за одиницю часу (годину, день, місяць).

Посадовий оклад - це норма оплати праці керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців за місяць.

Відповідно до частини першої статті 3-1 Закону України Про оплату праці , розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частин третьої, шостої статті 3-1 Закону України Про оплату праці , якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо розмір заробітної плати у зв'язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.

Разом з тим, на підставі ч.5 ст. 3-1 Закону України "Про оплату праці", у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 27.12.2017 р.№2993/0/101-17 "Щодо виплати працівникові окладу (місячної тарифної ставки) у випадку, коли ним не відпрацьовано місячну норму праці" якщо працівником виконано місячну норму праці, то йому мають нарахувати оклад, якщо працівником відпрацьовано неповний місяць чи не виконано норму праці, то оклад нараховується пропорційно виконаній нормі праці (часу). При цьому, якщо відпрацьовано замість 20 робочих днів 15 днів тощо, то оплата провадиться виходячи із денного заробітку працівника та кількості відпрацьованих ним робочих днів місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, спірною постановою накладено на позивача штраф за недотримання позивачем розміру виплати мінімальної заробітної плати працівникам: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, зокрема, нарахована заробітна плата за фактично відпрацьований час в перерахунку на повну зайнятість становить менше мінімальної заробітної плати.

Наказом позивача від 02.01.2013 р. №1 "Встановлення режиму робочого часу та оплати праці працівників" визначено, що оплата праці працівникам проводиться за відпрацьовані робочі дні, відповідно до розмірів посадових окладів, встановлених штатним розписом.

Згідно з даними таблиці обліку робочого часу відпрацьованого часу працівниками:

ОСОБА_5 відпрацював в серпні 2017 року 5 днів (нараховано 727,27 грн.);ОСОБА_6 відпрацював в травні 2017 року 7 днів (нараховано 1120,00 грн.); ОСОБА_7 відпрацював в травні 2017 року 14 днів (нараховано 2240,00 грн.); ОСОБА_8 відпрацював в травні 2017 року 7 днів (нараховано 1120,00 грн.); ОСОБА_9 відпрацював в березні 2017 року 9 днів (нараховано 1309,09 грн.); ОСОБА_10 відпрацював в березні 2017 року 15 днів (нараховано 2181,82 грн.); ОСОБА_11 відпрацював в березні 2017 року 15 днів (нараховано 2181,82 грн.); ОСОБА_12 відпрацював в березні 2017 року 4 дні (нараховано 581,82 грн.); ОСОБА_7 відпрацював в березні 2017 року 19 днів (нараховано 6763,64 грн.); ОСОБА_13 відпрацював в березні 2017 року 10 днів (нараховано 1454,55 грн.); ОСОБА_14 відпрацював в березні 2017 року 21 день (нараховано 3054,55 грн.); ОСОБА_15 відпрацював в березні 2017 року 8 днів (нараховано 1163,64 грн.); ОСОБА_16 відпрацював в січні 2017 року 7 днів (нараховано 1120,00 грн.); ОСОБА_17 відпрацював в січні 2017 року 7 днів (нараховано 1120,00 грн.); ОСОБА_18 відпрацював в січні 2017 року 6 днів (нараховано 960,00 грн.).

При цьому, кількість робочих днів у січні 2017 року - 20 днів, у березні 2017 року - 22 дні, у травні 2017 року - 20 днів.

Отже, денна заробітна плата, відповідно до викладених норм законодавства, становила у січні 2017 року - 160 грн., у березні 2017 року - 145,45 грн., у травні 2017 року - 160 грн.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо дотримання позивачем встановлених Законодавством України державних соціальних гарантій щодо нарахування заробітної плати вищевказаним працівникам в належному розмірі є обґрунтованим.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Іноземного підприємства "Агро-Вільд Україна" та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Федотов І.В. Повний текст постанови складено - 16 липня 2018 року.