Постанова

від 28.03.2018 по справі 296/587/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 березня 2018 року

м. Київ

справа № 296/587/17

провадження № 61-279 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

третя особа - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Нова ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 21 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 156 402 грн 75 коп.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 2 грудня 2016 року на майдані Смолянському, 1/124 у м. Житомирі сталася дорожньо-транспортна пригода

(далі - ДТП) за участю належного йому транспортного засобу марки Mercedes-Benz E280 , реєстраційний номер НОМЕР_1, та транспортного засобу марки

ВАЗ-21150 , реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який здійснюючи маневр повороту ліворуч не надав перевагу у русі автомобілю, яким він керував.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 29 грудня

2016 року ОСОБА_2 визнано винним у зазначеній ДТП.

Посилаючись на те, що внаслідок ДТП належний йому автомобіль отримав механічні пошкодження, просив відшкодувати вартість його відновлювального ремонту.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 8 червня

2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1 151 402 грн 75 коп. на відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля позивача становить 156 402 грн

75 коп., що підтверджується висновком експертного авто-товарознавчого дослідження від 15 грудня 2016 року № 1554. Ураховуючи, що ОСОБА_2 на відшкодування матеріальних збитків попередньо сплатив 5 000 грн 00 коп., то з нього на користь позивача підлягає стягненню 151 402 грн 75 коп.

Зазначав, що позивач має право на власний розсуд обирати спосіб захисту права на відшкодування заподіяної йому майнової шкоди, зокрема звернення безпосередньо до особи, яка є винною у її завданні, а не до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Нова (далі - ПрАТ Страхова компанія Нова ), у якому застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 21 листопада

2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 -

ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Корольовського районного суду

м. Житомира від 8 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 73 376 грн на відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок винної особи є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, є законним та обґрунтованим.

Разом з тим, районний суд неправильно визначив розмір відшкодування майнової шкоди, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля становить

78 376 грн 00 коп., що підтверджується нарядом-замовлення від 4 квітня 2017 року № 00000000218 та рахунком на оплату від 3 серпня 2017 року № 82, а тому з урахуванням попередньо сплачених відповідачем 5 000 грн, на користь

ОСОБА_1 підлягає стягненню 73 376 грн 00 коп.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення апеляційного суду Житомирської області

від 21 листопада 2017 року, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, застосувавши приписи статті 1192 ЦК України, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач ставив питання про стягнення вартості відновлювального ремонту автомобіля, а суд стягнув кошти на відшкодування майнової шкоди. Ураховуючи, що позивач вимог до страховика про стягнення майнової шкоди не пред'являв, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того зазначав, що позивач не виконав покладеного на нього обов'язку щодо повідомлення ПрАТ Страхова компанія Нова про ДТП, що позбавляє його права отримати грошові кошти у порядку регресу, а також не надав належних доказів на підтвердження оплати відновлювального ремонту транспортного засобу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами установлено, що 2 грудня 2016 року о 12:50 год. намайдані Смолянському, 1/124 у м. Житомирі сталася ДТП за участю автомобіля марки Mercedes-Benz E280 , реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та транспортного засобу марки ВАЗ-21150 , реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 29 грудня

2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею
124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу марки ВАЗ-21150 , реєстраційний номер НОМЕР_2, застраховано у

ПрАТ Страхова компанія Нова за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

№ АМ/2726854.

Відповідно до висновку № 1554 експертного авто-товарознавчого дослідження, складеного 13 грудня 2016 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mercedes-Benz E280 , реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 63 275 грн 18 коп., вартість відновлювального ремонту - 156 402 грн

75 коп.

Позивач вимог до страховика про стягнення страхового відшкодування не пред'являв.

Відповідно до вимог статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України ).

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК Українизаконом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 цього Законувизначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Статтею 1194 ЦК Українипередбачено, що у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Зазначені зобов'язання не виключають одне одного.

Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України ). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на наведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.

Законодавство надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, законним є висновок апеляційного суду про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити йому у позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, а тому доводи касаційної скарги про відсутність правових підстав для відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП, безпосередньо винною особою, є безпідставними та не грунтуються на вимогах закону.

Вирішуючи питання щодо розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, касаційний суд погоджується з висновками апеляційного суду, який виходив з дійсного розміру заподіяної позивачеві шкоди.

За приписами статей 10, 11, 212 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі статтею 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

На підтвердження понесених позивачем витрат на ремонт автомобіля, ОСОБА_1 надав: акт наданих послуг (виконаних робіт) від 3 серпня 2017 року № 71 по ремонту автомобіля марки Mercedes-Benz E280 , реєстраційний номер НОМЕР_1, сума без ПДВ становить 78 376 грн; рахунок на оплату від 3 серпня 2017 року № 82, наряд замовлення від 4 квітня 2017 року № 00000000218, який містить найменування робіт (операцій), замовником на проведення яких є ОСОБА_1; рахунок на оплату від 3 серпня 2017 року № 83.

Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_2 не надав доказів, якими він обгрунтовував свої заперечення, що є його процесуальним обов'язком .

Частиною першою статті 143 ЦПК України 2004 року встановлено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

З журналу судового засідання від 21 листопада 2017 року вбачається, що апеляційний суд відповідно до положень частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року сприяв всебічному та повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснив сторонам наслідки вчинення або вчинення ними процесуальних дій, зокрема порядок призначення експертизи, однак відповідач не скористався таким правом, і відповідного клопотання не заявив.

Твердження відповідача про те, що суд безпідставно застосував приписи статті 1192 ЦК України, тоді як позивач не вказував зазначеної норми в позові, не заслуговують на увагу, оскільки у позовній заяві ОСОБА_1 наводить обгрунтування своїх вимог, посилаючись на конкретні фактичні обставини справи та юридичні факти, які їх підтверджують. Обов'язок зазначати конкретні норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин процесуальний закон позивача не зобов'язує. Зазначити норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин покладається на суд, і в даному випадку суд апеляційної інстанції застосував їх правильно.

Не впливають на правильність ухваленого судом апеляційної інстанції рішення і посилання заявника на те, що суди не звернули увагу на не повідомлення позивачем ПрАТ Страхова компанія Нова про страховий випадок, що на його думку, позбавляє його права на отримання від страховика коштів в порядку регресу. Обов'язок повідомити про настання страхового випадку покладається на всіх учасників дорожньо-транспортної пригоди, які повинні вжити необхідні заходи, спрямовані на відшкодування шкоди. З матеріалах справи убачається, що ОСОБА_2 повідомив страхову компанію про настання страхового випадку.

Таким чином наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Розглядаючи спір, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну правову оцінку відповідно до

статей 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, та ухвалив законне і обгрунтоване рішення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції

залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, Верховний суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного суду, вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Житомирської області

від 21 листопада 2017 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: А. С. Олійник

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І. Усик