Рішення
від 14.03.2018 по справі 804/674/17
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року Справа № 804/674/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1, при секретарі судового засіданняОСОБА_2, за участі: представників позивача: представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2017 р. Публічне акціонерне товариство «Дніпрометиз» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 06.09.17 року (т.25, а.с. 102) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 року № НОМЕР_1 повністю;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 року № НОМЕР_2 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6388200 грн. за основним платежем (податковими зобов'язаннями) та 3194100 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, тобто разом - 9582300 гривень;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 року № НОМЕР_3 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств у розмірі 25331337 гривень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні (суддя Гончарова І.А.).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2017 року (суддя Гончарова І.А.), провадження в цій адміністративній справі зупинено до 23 листопада 2017 року.

Згідно з Розпорядженням в.о. керівника апарату № 2997 д від 06.12.2017 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Відповідно до Протоколу про автоматичний розподіл справ цю справу передано судді Ількову В.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2017 року справу прийнято до провадження та призначено її до судового розгляду на 17.01.2018 року (Суддя Ільков В.В.).

Ухвалою суду від 17.01.2018 р. поновлено провадження у справі №804/674/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ Дніпробуд ВВ , ТОВ ЮТА-СОФТ , ПНТП Регіон , ПП ГАММА СИСТЕМА , ПП Пагамент , ТОВ ЮГ-Твін , ТОВ НВП ЕКОПРОМТЕХ , ТОВ МОБІТЕКС , ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ТОВ ТД Електрозвармаш , ПП Восток , ТОВ Гєніус , ТОВ Укрметавтоматика , ТОВ Інструмент Снаб - 2005 , ТОВ Плавт Сервіс , ТОВ Гонорій , ТОВ Аквіта трейд , ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_9 та фізична особа ОСОБА_10. Також, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаними контрагентами, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті рішення. Позивач вважає безпідставним посилання контролюючого органу на відомості з кримінальних проваджень щодо вказаних контрагентів, оскільки посилання не містять прізвищ осіб, яким інкримінується вчинення злочину, а наявність кримінального провадження не вказує на наявність вини в діях особи, відповідно до принципу презумпції невинуватості, вина повинна бути доведена в законному порядку. Вироки суду у кримінальних провадженнях відсутні. Враховуючи зазначене, податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС від 03.01.2017 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 суперечать вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначили про таке. Податковим органом проведено перевірку Публічного акціонерного товариства «Дніпрометиз» , за результатами якої встановлено відсутність фактичного отримання ТОВ «Дніпрометиз» товарно-матеріальних цінностей від ТОВ Дніпробуд ВВ , ТОВ ЮТА-СОФТ , ПНТП Регіон , ПП ГАММА СИСТЕМА , ПП Пагамент , ТОВ ЮГ-Твін , ТОВ НВП ЕКОПРОМТЕХ , ТОВ МОБІТЕКС , ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ТОВ ТД Електрозвармаш , ПП Восток , ТОВ Гєніус , ТОВ Укрметавтоматика , ТОВ Інструмент Снаб - 2005 , ТОВ Плавт Сервіс , ТОВ Гонорій , ТОВ Аквіта трейд , ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_10. Такі висновки зумовлені наявною податковою інформацією щодо сумнівності зазначених платників, відповідно до якої аналіз господарської діяльності свідчить про неможливість здійснення контрагентом господарських операцій. Крім того, відповідач додатково вказав на те, що контролюючим органом не встановлено отримання деякими з вищевказаних контрагентів товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому були реалізовані позивачу. Щодо фізичних осіб ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за даними оперативних управлінь СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС, отримані пояснення, щодо неповних взаємовідносин з ПАТ Дніпрометиз за період 2012-2014 рр., які вони не проводили, в повному обсязі. Однак, кримінальні провадження з цього факту відсутні. Крім того, наявна інформація щодо кримінальних проваджень по ТОВ Аквіта ОСОБА_11 , ТОВ Гонорій , ФОП ОСОБА_8 та ТОВ Плавт Сервіс . Також, до перевірки не було надано документи на підтвердження якості придбаної продукції та на відсутність у деяких контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу та транспортних засобів. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, суд приходить до такого.

Публічне акціонерне товариство «Дніпрометиз» зареєстровано 30.06.1995 р., включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України за ідентифікаційним кодом 05393145 та перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

02.12.2016 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Дніпрометиз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 197/28-01-14-05393145 від 02.12.2016 р., яким зафіксовано наступні порушення Публічного акціонерного товариства «Дніпрометиз» :

- п. 5.1, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств , п.135.1, п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135; п.137.10 ст.137; п.138.1, п.138.2 та п.138.8 ст.138; п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139; п.141.1 ст.141; п.146.11, п.146.12, п.143.13 та п.146.14 ст.146 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що охоплений перевіркою, на загальну суму 6521918 гри., у тому числі:

- за 2010 рік в сумі 6964 грн., в т.ч.: IV квартал 2010 р.- 6964 грн.;

- за 1 кв. 2011 - 11349 грн.;

- за 2 - 4 кв. 2011 в сумі 33291 грн., в т.-ч.: 11 квартал 2011 р.- 11140 грн., II - III квартал 2011 р.- 22960 грн.;

- за 2012 рік в сумі 1810045 грн., в т.ч.: І квартал 2012 р.- 243575 грн., І п/р 2012 р.-561 173 грн., III квартали 2012 р.- 1 209 164 грн.;

- за 2013 рік у сумі 4 660 269 грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2014 рік у сумі 25435616 грн.

- п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму 535624 грн., а саме по періодам: січень 2012 року - 191 грн.; лютий 2012 року - 1399 грн.; березень 2012 року - 1668 грн.; квітень 2012 року - 14695 грн.; травень 2012 року- 15508 гри.; червень 2012 року - 1863 грн.; липень 2012 року - 9698 грн.; серпень 2012 року- 14623 грн.; вересень 2012 року - 2310 грн.; жовтень 2012 року- 2614 грн.; листопад 2012 року - 1339 грн.; грудень 2012 року - 1455 грн.; січень 2013 року - 1617 грн.; лютий 2013 року - 2508 грн.; березень 2013 року - 3232 грн.; квітень 2013 року- 2825 грн.; травень 2013 року - 567 грн.; червень 2013 року - 80524 грн.; липень 2013 року - 7138 грн.; серпень 2013 року - 21523 грн.; вересень 2013 року - 17528 грн.; жовтень 2013 року - 9976 грн.; листопад 2013 року - 1734 грн.; грудень 2013 року - 3141 грн.; січень 2014 року - 6094 грн.; лютий 2014 року - 900 грн.; березень 2014 року - 24745 грн.; квітень 2014 року - 28299 грн.; травень 2014 року - 60894 грн.; червень 2014 року - 46307 грн.; липень 2014 року - 109349 грн.; серпень 2014 року -37276 грн.; вересень 2014 року -833 грн.; листопад 2014 року - 1250 гривень.

У акті зафіксовано,що вищевикладене призвело до порушення п.200.1 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме:

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 20031 грн., в тому числі по періодах: березень 2012 року - 1668 грн., липень 2013 року - 7138 грн., жовтень 2013 року - 9976 грн., листопад 2014 року -1250 гривень;

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 515592 грн., в тому числі по періодах: січень 2012 року - 191 грн., лютий 2012 року - 1399 грн., квітень 2012 року - 14695 грн., травень 2012 року - 15508 грн., червень 2012 року - 1863 грн., липень 2012 року - 9698 грн., серпень 2012 року 14623 грн., вересень 2012 року - 2310 грн., жовтень 2012 року - 2614 грн., листопад 2012 року - 1339 грн., грудень 2012 року - 1455 грн., січень 2013 року - 1618 грн., лютий 2013 року - 2508 грн., березень 2013 року - 3232 грн., квітень 2013 року - 2825 грн., травень 2013 року - 567 грн., червень 2013 року - 80524 грн., серпень 2013 року - 21523 грн., вересень 2013 року - 17528 грн., , листопад 2013 року - 1734 грн., грудень 2013 року 3141 грн., січень 2014 року - 6094 грн., лютий 2014 року - 900 грн., березень 2014 року - 24745 грн., квітень 2014 року 28299 грн., травень 2014 року - 60894 грн., червень 2014 року - 46307 грн., липень 2014 року - 109349 грн., серпень 2014 року - 37276 грн., вересень 2014 року - 833 гривень, а ткож:

У акті зазначено, що вищевикладене призвело до: порушення абз. а п.200.4 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VІ (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року на 535624 грн., в тому числі: лютий 2012 року -191 грн., березень 2012 року - 3067 грн., червень 2012 року - 30203 грн., липень 2012 року - 1863 грн., серпень 2012 року -9698 грн., вересень 2012 року -14623 грн., листопад 2012 року - 4924 грн., січень 2013 року - 1339 грн., березень 2013 року - 1617 грн., квітень 2013 року - 2508 грн., травень 2013 року - 3233 грн., червень 2013 року - 2825 грн., липень 2013 року - 89684 грн., жовтень 2013 року - 31499 грн., листопад 2013 року - 17529 грн., грудень 2013 року - 1734 грн., лютий 2014 року - 3140 грн., березень 2014 року - 6094 грн., квітень 2014 року - 900 грн., травень 2014 року - 24746 грн., червень 2014 року - 28299 грн., липень 2014 року - 60894 грн., серпень 2014 року - 46307 грн., вересень 2014 року - 146625 грн., грудень 2014 року - 2083 гривень.

- пункту 2.3 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2013 року №210 Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою , а саме: перевищення граничних сум розрахунків готівкою.

Порушення положень законодавства обґрунтовано податковим органом в акті перевірки тим, що у ході перевірки контролюючим органом не підтверджено реальність господарських операцій позивача з придбання товарно-матеріальних цінностей та зроблено висновки про безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток господарським операціям між позивачем та контрагентами: ТОВ Дніпробуд ВВ , ТОВ ЮТА-СОФТ , ПНТП Регіон , ПП ГАММА СИСТЕМА , ПП Пагамент , ТОВ ЮГ-Твін , ТОВ НВП ЕКОПРОМТЕХ , ТОВ МОБІТЕКС , ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ТОВ ТД Електрозвармаш , ПП Восток , ТОВ Гєніус , ТОВ Укрметавтоматика , ТОВ Інструмент Снаб - 2005 , ТОВ Плавт Сервіс , ТОВ Гонорій , ТОВ Аквіта трейд , ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_10.

03.01.2017 р. на підставі акту № 197/28-01-14-05393145 від 02.12.2016 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000032202, яким ПАТ Дніпрометиз зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 338351 грн. та нараховано штрафні фінансові санкції на суму 169175,50 гривень;

- № НОМЕР_2, яким ПАТ Дніпрометиз збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковим зобов'язанням 6470314 грн. та за штрафними фінансовими санкціями на суму 3235157 гривень.

- № НОМЕР_3, яким ПАТ Дніпрометиз зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податковим на прибуток у розмірі 25435616 гривень.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням №0000032202 та частково з податковим повідомленням-рішенням №0000032202 та № НОМЕР_2, в зв'язку з чим звернуся до суду з цим адміністративним позовом.

У той же час, позивач погоджується та не оспорює:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 03.01.2017 р., в частині нарахування відповідачем податкових зобов'язань у розмірі 82114,12 грн. за основним платежем та на суму 41057,06 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 104279 грн. (т.1, а.с. 18, т. 25 а.с. 102).

Представники відповідача, стосовно сум, що визнає позивач не заперечували. Крім того, подали до суду розрахунок (т. 29, а.с. 203) та в судовому засіданні зазначили про узгодженість між сторонами не оспорюваних сум.

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.01.2017 р. №0000032202 та часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2017 р. №0000012202 та №0000022202, суд зважає на такі обставини.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та вже зазначено вище, за результатами проведеної перевірки позивача відповідачем складено оскаржувані рішення, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

До висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства контролюючий орган прийшов у зв'язку з тим, що, за його переконанням, позивач у періоді, у періоді, що перевірявся не мав реальних господарських операцій зі своїми контрагентами, а саме операції не мали реального товарного характеру. На думку відповідача, позивач безпідставно відображав у податковому обліку результати господарських операцій із ТОВ Дніпробуд ВВ , ТОВ ЮТА-СОФТ , ПНТП Регіон , ПП ГАММА СИСТЕМА , ПП Пагамент , ТОВ ЮГ-Твін , ТОВ НВП ЕКОПРОМТЕХ , ТОВ МОБІТЕКС , ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ТОВ ТД Електрозвармаш , ПП Восток , ТОВ Гєніус , ТОВ Укрметавтоматика , ТОВ Інструмент Снаб - 2005 , ТОВ Плавт Сервіс , ТОВ Гонорій , ТОВ Аквіта трейд , ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_10, оскільки такі господарські операції не були реальними.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товарів чи послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених товарів, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих товарів.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

При цьому при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач мав договірні взаємовідносини з такими контрагентами.

20.04.2013 р. між ПАТ Днепрометіз та ТОВ Дніпробуд ВВ укладено договір підряду від 20.04.2013р. №06/07-15, відповідно до умов якого виконано ряд ремонтно-будівельних робіт у будівлях і на території позивача (ремонт прохідної, підготовчі роботи з улаштування печі віджигу, ремонти покрівель, ремонт електромереж і водопостачання, установка фундаментів для печі віджигу, установка відливів, ремонт віконних пройомів, ремонт водопроводу й водостічної системи, заміна зливової каналізації тощо) в загальній сумі 2593237,82 грн., в т.ч. ПДВ 432206,30 гривень.

На підтвердження виконання умов договору позивач надав договір підряду №610/13 від 20.04.2013р. та додаткові угоди до нього № 610/13 від 20.04.2013р. (т.11, а.с. 66-73, 80), специфікації №1 до договору підряду №610/13 від 20.04.2013р., специфікація №2 від 01.07.2013 р., специфікація № 3 від 15.07.2013р., №4 від 23.04.2013р., №5 від 16.09.2013 р., №6 від 06.11.2013р., №7 від 24.02.2013 р., №8 від 15.04.2014р., №9 від 15.04.2014р., (т.11, а.с. 74-83), дефектні акти від 17.04.2013р., від 29.04.2013., від 24.05.2013 р., від 15.07.2013 р., від 07.2013 р., від 12.08.2013 р. (т.11, а.с. 84-101), розрахунки договірних цін, пояснювальні записки до них, локальні кошториси, відомості ресурсів, розрахунки загально виробничих витрат, акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт (т.11 а.с. 102-250, т. 13, а.с. 1-190; т. 14, а. c. 17-19), податкові накладні та витяги з Єдиного реєстру податкових накладних (т. 13, а.с. 191-207), банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 13, а.c. 208-250; т. 14, а.c. 1-16).

Щодо взаємовідносин ПАТ Дніпрометіз з ТОВ ЮТА-СОФТ , то на замовлення позивача ТОВ ЮТА-СОФТ у серпні та листопаді 2012 р. було виконано роботи з перенесення сервера відеоспостереження на складі готової продукції й надано послуги з ремонту системи відеоспостереження у сталедротовому цеху № 2 Позивача загалом в сумі 4104,00 грн., в т.ч. ПДВ 684,00 грн.

На підтвердження виконання робіт позивачем надано оформлені належним чином акти приймання-передачі виконаних робіт № ОУ-0807/01 від 20.08.2012р. (т. 19, а.с. 242-243) і сплачено позивачем безготівково кошти за платіжними дорученнями, що підтверджується відповідними банківськими виписками (т. 13, а.с. 244-249).

Щодо господарських відносин між ПАТ Дніпрометиз та ПНТП РЕГІОН , то за договорами купівлі-продажу № 81/13 від 17.01.2012 та № 104/13 від 16.01.2013 ПНТП РЕГІОН у 2012- 2013 р.р. було поставлено позивачу матеріали (хімічні реактиви та лабораторне обладнання) в загальній сумі 13063,13 грн., в т.ч. ПДВ 2177,19 грн.

Постачання товару на адресу ПАТ Дніпрометиз підтверджено належним чином складеними видатковими накладними та сплаченими позивачем безготівково за платіжними дорученнями грошовими коштами, що підтверджується відповідними банківськими виписками (т. 20, а.с. 68-112), наявними в матеріалах справи договорами (т. 20, а.с. 1-2), специфікаціями (т. 20, а.с. 3-17), прибутковими ордерами та видатковими накладними (т. 20, а.с. 18-67).

15.08.2012 р. між ПАТ Дніпрометиз та ПП ГАММА СИСТЕМА укладено договір

підряду № 1035/12 за яким у вересні та жовтні 2012 р. за замовленням позивача було виконано роботи з механічної (токарної) обробки деталей (пуансонів) в загальній сумі 5305,18 грн., в т.ч. ПДВ 884,20 грн. (т. 20, а.с. 113).

На виконання умов договору № 1035/12 від 15.08.2012 р. позивачем складено: службові записки (т. 20, а.с. 114-115), акти приймання-передачі виконаних робіт (т. 20, а.с. 116-117), банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 20, а.с. 118-123).

Стосовно взаємовідносин ПАТ Дніпрометиз та ПП ПАГАМЕНТ , судом встановлено, що ПП Пагамент утворено шляхом реорганізації ТОВ ВК ВІКОННІ СИСТЕМИ та з 03.10.2013 р. є повним правонаступником останнього, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено відповідний запис.

07.02.2012 року між ПАТ Дніпрометиз та ВК ВІКОННІ СИСТЕМИ укладено договір підряду № 165/12 на підставі, якого у квітні 2012 р. було виконано оздоблювані (ремонтні) роботи в будівлі адміністративно-побутового комплексу сталедротового цеху № 2

ПАТ Дніпрометиз (3 поверх, приміщення КРОСС-серверу й конденсування) в сумі 61422,44 грн., в т.ч. ПДВ 10237,07 гривень.

На підтвердження виконання означених робіт позивачем надано до суду: договір від 07.02.2012 р. №165/12 та додаткова угода від 07.02.2012 р. до нього (т. 20, а.с. 134-140), специфікація (т. 20, а.с. 141), витяги з ЄДРПОУ (т. 20, а.с. 124-133), акти виконаних робіт форми № КБ-2в, довідка про вартість виконаних робіт, акт приймання- передачі виконаних робіт, кінцева відомість ресурсів, розрахунок загальновиробничих витрат (т. 20, а.с. 142- 160), банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 20, а.с. 160-163).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ЮГ-ТВІН , то відповідно до умов договору поставки № 562/12 від 08.05.2012 укладеного між ПАТ Дніпрометиз та ТОВ ЮГ-ТВІН у серпні 2012 р. на адресу ПАТ Дніпрометиз було поставлено металопродукцію (крюки-захвати літієві у кількості 2 шт.) в загальній сумі 157980,00 грн., в т.ч. ПДВ 26330,00 гривень.

Постачання товару підтверджено належним чином складеними видатковими накладними і сплаченими позивачем безготівково за платіжним дорученням грошовими коштами, що підтверджується відповідними банківськими виписками на підтвердження чого, у матеріалах справи містяться: договір поставки № 562/12 від 08.05.2012 (т. 20, а.с. 164-165), специфікація до нього (т. 20, а.с. 166), прибутковий ордер, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (т. 20, а.с. 167-169), банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 20, а.с. 170-176).

По контрагенту позивача - ТОВ НВП ЕКОПРОМТЕХ , судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу № 85/11 від 17.01.2011 ТОВ НВП ЕКОПРОМТЕХ у період з червня по листопад 2012 р. поставило на адресу ПАТ Дніпрометиз товар (мастило технологічне, мило господарське) в загальній сумі 55650,24 грн., в т.ч. ПДВ 9275,04 гривень.

Постачання товару позивачу підтверджено належним чином складеними видатковими накладними і фактом сплати ПАТ Дніпрометиз безготівково за платіжними дорученнями грошових коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками, що підтверджується наявними в матеріалах справи: договір (т. 20, а.с. 177-179), специфікації до нього (т. 20, а.с. 180-203), прибуткові ордери та видаткові накладні (т. 20, а.с. 204-239), банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 20, а.с. 240-252; т. 21, а.с. 1-28).

Щодо взаємовідносин ПАТ Дніпрометиз з ТОВ МОБІТЕКС , то відповідно до договору купівлі-продажу №71/13 від 10.01.2013 р. ТОВ МОБІТЕКС у січні 2014 р. поставило позивачу спецодяг та засоби індивідуального захисту (рукавички трикотажні з ПВХ крапкою, рукавички з латексу, рукавички з нітріл-покриттям, окуляри захисні прозорі) в загальній сумі 8298,00 грн., в т.ч. ПДВ 1383,00 гривень.

На підтвердження постачання в матеріалах справи містяться: договір №71/13 від 10.01.2013 р. (т. 21, а.с. 29-30), специфікація до нього (т. 21, а.с. 31-39), прибутковий ордер та видаткова накладна (т. 21, а.с. 40-41), податкова накладна (т. 21, а.с. 42), банківська виписка по особовому рахунку Позивача (т. 21, а.с. 43-48).

Також, позивачем було укладено договір з ФОП ОСОБА_7 щодо організації перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1238/10 від 01.09.2010 р., відповідно до якого ФОП ОСОБА_7 у 2012- 2013 р.р. за заявками позивача було надано послуги з експедирування вантажів продукції (транспортні послуги) в загальній сумі 297600,00 грн., в т.ч. ПДВ 49600,01 гривень.

Податкові накладні по операціях з ФОП ОСОБА_7 за грудень 2014 р. в сумі - 5300 грн., в т.ч. ПДВ 833,34 грн., включено позивачем до складу податкового кредиту березня 2015 р., в зв'язку з чим загальне сальдо за спірними (охопленими перевіркою) операціями позивача з вказаним контрагентом становить 292300,00 грн., в т.ч. ПДВ 48716,67 гривень.

На підтвердження виконання послуг позивачем надано належним чином складені акти виконаних робіт і сплачено безготівково грошові кошти за платіжними дорученнями, що підтверджується відповідними банківськими виписками та наявними в матеріалах справи: договір (т. 23, а.с. 182-184), акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), товарні, товарно-транспортні накладні (т. 23, а.с. 185-250; т. 24, а.с. 1-54), податкові накладні (т. 24, а.с. 55-81), банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 24, а.с. 82-263).

20.12.2013 року між позивачем та ОСОБА_12 Людвигівна укладено договір купівлі-продажу № 1023/13 на виконання умов договору ФОП ОСОБА_8 у січні 2014 р. поставлено позивачу піддон 1200х800 полегшений в сумі 3420,00 грн., в т.ч. ПДВ 570,00 грн.

Постачання товару позивачу підтверджено належним чином складеною видатковою накладною № 5 від 13.01.2014, оформлено позивачем прибутковим ордером № 16 від 13.01.2014 та сплачено ним безготівково за відповідним платіжним дорученням, що підтверджується банківською випискою, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами: договір (т. 23, а.с. 70-71), специфікації до нього (т. 23, а.с. 72-83), прибутковий ордер, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (т. 23, а.с. 84-86), податкова накладна (т. 23, а.с. 87), банківська виписка по особовому рахунку позивача (т. 23, а.с. 88-90).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ТД ЕЛЕКТРОЗВАРМАШ , то на виконання умов договору купівлі-продажу № 221/12 від 16.02.2012 у вересні 2013 р. та умов договору купівлі-продажу № 27/14 від 10.01.2014 у липні 2014 р. ТОВ ТД ЕЛЕКТРОЗВАРМАШ поставило позивачу товар різної номенклатури (крани кулькові, змішувачі, шланги, клапани зворотні) в загальній сумі 3388,50 грн., в т.ч. ПДВ 564,75 грн.

На підтвердження поставки товару від ТОВ ТД ЕЛЕКТРОЗВАРМАШ , позивачем надано до суду: договір № 221/12 від 16.02.2012 р. (т. 23, а.с. 91), специфікації до нього (т. 23, а.с. 92-102), договір № 27/14 (т. 23, а.с. 103), специфікації до нього (т. 23, а.с. 104-116), прибуткові ордери, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні (т. 23, а.с. 117-123), банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 23, а.с. 124-129).

Стосовно контрагента ПП ВОСТОК , який на виконання умов договору підряду №711/13 від 05.08.2013 у серпні 2013 р. надавав ПАТ Дніпрометиз послуги з визначення місця пошкодження кабельної лінії в сумі 2420,28 грн., в т.ч. ПДВ 403,38 грн., то на підтвердження виконання послуги були оформлені належним чином акти виконаних робіт форми № КБ-2в і сплачено грошові кошти за безготівковим розрахунком, що підтверджується відповідною банківською випискою.

У матеріалах справи містяться: договір (т. 23, а.с. 130-134), договірна ціна, розрахунок загальновиробничих витрат, локальний кошторис, кінцева відомість ресурсів, довідка про вартість виконаних робіт, акт приймання-передачі виконаних робіт (т. 23, а.с. 135-149), банківська виписка по особовому рахунку позивача (т. 23, а.с. 150-152).

По взаємовідносинам позивача з контрагентом-постачальником ТОВ ГЄНІУС , судом встановлено, що за договором купівлі-продажу № 748/13 від 29.08.2013р. (т. 23, а.с. 153) ТОВ ГЄНІУС у вересні 2013 р. поставлено позивачеві круг сталевий діаметром 50 мм в сумі 11664,00 грн., в т.ч. ПДВ 1944,00 гривень.

Постачання товару позивачеві підтверджено належним чином складеною видатковою накладною № 09/0509 від 05.09.2013, оформлено позивачем прибутковим ордером № 909 від 05.09.2013, специфікацією (т. 23, а.с. 154), прибутковим ордером, товарно-транспортною накладною (т. 23, а.с. 155-157), і сплаченою ним безготівково за платіжним дорученням, що підтверджується банківською випискою (т. 23, а.с. 158-160).

21.11.2013 року між позивачем та ТОВ УКРМЕТАВТОМАТИКА укладено договір купівлі-продажу № ТФ 959/13, відповідно до умов якого ТОВ УКРМЕТАВТОМАТИКА у січні 2014 р. поставило на адресу позивача вимикач 83850501 в сумі 1488,00 грн., в т.ч. ПДВ 248,00 гривень.

Постачання товару ПАТ Дніпрометиз оформлено належним чином складеною видатковою накладною № 4 від 08.01.2014, оформлено позивачем прибутковим ордером № 3 від 08.01.2014 та здійснено оплату за товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи: договором та протоколом розбіжностей до нього (т. 23, а.с. 161-163), специфікаціяєю (т. 23, а.с. 164), прибутковим ордером і видатковою накладною (т. 23, а.с. 165-166), податкова накладна та витяг з Єдиного реєстру податкових накладних (т. 23, а.с. 167-168), банківська виписка по особовому рахунку позивача (т. 23, а.с. 169-171).

Щодо взаємовідносин ПАТ Дніпрометиз та ТОВ ІНСТРУМЕНТ СНАБ - 2005 за договором купівлі-продажу № 748/12 від 04.07.2012 року у липні 2012 р. здійснено поставку позивачу товару - круг шліфувальний розмірами 600*63*305 мм в сумі 1 459,68 грн., в т.ч. ПДВ 243,28 грн.

Постачання товару Позивачеві підтверджено належним чином складеною видатковою накладною № 297 від 06.07.2012, оформлено позивачем прибутковим ордером № 478 від 06.07.2012 і сплачено ним безготівково за платіжним дорученням, що підтверджується банківською випискою.

У матеріалах справи містяться: договір № 748/12 від 04.07.2012 року (т. 23, а.с. 172-173), специфікація до нього (т.23, а.с. 174), прибутковий ордер, видаткова накладна і товарно-транспортна накладна (т. 23, а.с. 175-177), банківська виписка по особовому рахунку Позивача (т. 23, а.с. 178-181).

Також, позивач укладав угоди з контрагентами-покупцями: ТОВ Плавт Сервіс , ТОВ Гонорій , ТОВ Аквіта ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_9.

У судовому засіданні позивач зазначив, що ОСОБА_9 купувала товар як фізична особа-підприємець, так і як фізична особа.

Судом встановлено, що 11.09.2012 року між ТОВ Плавт Сервіс та ПАТ Дніпрометиз укладено договір купівлі-продажу продукції № 999/12 від 11.09.2012 відповідно до умов, якого позивач поставив ТОВ ПЛАВТ СЕРВІС металопродукцію власного виробництва (дріт сталевий, в т.ч. з цинковим покриттям, цвяхи, сітка) у 2012 р. в сумі 3563629,00 грн. з ПДВ, у 2013 р. в сумі 5521748,63 грн. з ПДВ, тобто загалом за 2012- 2013 р.р. в сумі 9085377,63 грн. з ПДВ.

Постачання товару позивачем підтверджено належним чином складеними товарними накладними і сплачено контрагентом безготівково за платіжними дорученнями, що підтверджується банківськими виписками, відвантаження поставленої продукції додатково підтверджується товарно-транспортними накладними та довірчими листами контрагента на її відвантаження.

В матеріалах справи містяться: договір (т. 1, а.с. 138-140), специфікації до нього (т. 1, а.с. 141-210), товарні, товарно-транспортні накладні, довірчі листи (т. 1, а.с. 211-250; т. 2, а.с. 1-250; т. 3, а.с. 1-44), банківські виписки по особовому рахунку Позивача (т. 3, а.с. 45-204), видаткові накладні: видаткова накладна № 11648 від 12.09.12 р., № 11648 від 12.09.12 р., № 11648 від 12.09.12 р., № 11648 від 12.09.12 р., № 11649 від12.09.12 р., № 11649 від 12.09.12 р., № 11649 від 12.09.12 р., № 11649 від 12.09.12 р., № 11649 від 12.09.12 р., № 11650 від 12.09.12 р., № 11650 від 12.09.12 р., № 11650 від 12.09.12 р., № 11652 від 12.09.12 р., № 11652 від 12.09.12 р., № 11652 від 12.09.12 р., № 11652 від 12.09.12 р., № 11654 від 12.09.12 р., № 11654 від 12.09.12 р., №11654 від 12.09.12 р., № 11654 від 12.09.12 р., № 11654 від 12.09.12 р., № 11654ї від 12.09.12 р., № 11654 від 12.09.12 р., № 11654 від 12.09.12 р., № 11654 від 12.09.12 р., № 11654 від 12.09.12р., № 11654 від 12.09.12 р., №11654 від 12.09.12 р., № 11794 від 14.09.12р., № 11803 від 14.09.12р., №11803від 14.09.12 р., №11803 від 14.09.12 р., № 11803 від 14.09.12 р., № 11803від 14.09.12 р., № 11803 від 14.09.12р., № 11803 від 14.09.12 р., №11803 від 14.09.12 р., № 11803 від 14.09.12 р., № 11803 від 14.09.12 р., № 11803 від 14.09.12 р., № 11803 від14.09.12р., №11804 від 14.09.12 р., № 11805 від 14.09.12 р., № 11805 від 14.09.12 р., №11937 від 18.09.12р., № 11937 від 18.09.12 р., № 11937 від 18.09.12 р., №11937 від 18.09.12 р., № 11937 від 18.09.12 р., №11937 від 18.09.12 р., №11937 від 18.09.12 р., № 11940 від 18.09.12 р., № 12018 від 19.09.12 р., №12242 від 21.09.12 р., № 12502 від 28.09.12 р., № 12502 від 28.09.12 р., №12502 від 28.09.12 р., № 12502 від 28.09.12 р., № 12503 від 28.09.12 р., №12504 від 28.09.12 р., № 12504 від 28.09.12 р., № 12504 від 28.09.12 р., №12504 від 28.09.12 р., №12504 від 28.09.12 р., № 12504 від 28.09.12 р., №12504 від 28.09.12 р., № 12504 від 28.09.12 р., № 12504 від 28.09.12 р., №12504 від 28.09.12 р., № 12504 від 28.09.12 р., № 12504 від 28.09.12 р., №12505 від 28.09.12 р., № 12505 від 28.09.12 р., № 12653 від 03.10.12 р., №12653 від 03.10.12 р., № 12653 від 03.10.12 р., № 12654 від 03.10.12 р., №12654 від 03.10.12 р., № 12663 від 03.10.12 р., № 12663 від 03.10.12 р., №12821 від 04.10.12 р., № 12821 від 04.10.12 р., № 12821 від 04.10.12 р., №12821 від 04.10.12 р., № 12821 від 04.10.12 р., № 12821 від 04.10.12 р., №12821 від 04.10.12 р., № 12821 від 04.10.12 р., № 12821 від 04.10.12 р., №12822 від 04.10.12 р., № 12822 від 04.10.12 р., №12822 від 04.10.12 р., №12822 від 04.10.12 р., № 12822 від 04.10.12 р., №12822 від 04.10.12 р., №12822 від 04.10.12 р., № 12823 від 04.10.12 р., № 12823 від 04.10.12 р., № 12826 від 04.10.12 р., № 13034 від 09.10.12 р., № 13079 від 10.10.12 р. № 13079 від 10.10.12р., № 13079 від 10.10.12 р., № 13079 від 10.10.12 р., № 13079 від 10.10.12 р., № 13079 від 10.10.12 р., № 13079 від 10.10.12 р., № 13079 від 10.10.12 р., № 13079 від 10.10.12 р., № 13079 від 10.10.12 р., № 13079 від 10.10.12 р., № 13079 від 10.10.12 р., № 13079 від 10.10.12 р., № 13079 від 10.10.12 р., № 13079 від 10.10.12 р., № 13080 від 10.10.12 р., № 13080 від 10.10.12 р., № 13080 від 10.10.12 р., № 13080 від 10.10.12 р., № 13080 від 10.10.12 р., № 13081 від 10.10.12 р., № 13172 від 12.10.12 р., № 13172 від 12.10.12 р. № 13172 від 12.10.12 р., № 13173 від 12.10.12 р., № 13173 від 12.10.12 р., № 13174 від 12.10.12 р., № 13174 від 12.10.12 р., №13174 від 12.10.12 р., № 13174 від 12.10.12 р., № 13174 від 12.10.12 р., № 13298 від 16.10.12 р., № 13298 від 16.10.12 р., № 13298 від 16.10.12 р., № 13298 від 16.10.12 р., № 13298 від 16.10.12 р., № 13298 від 16.10.12 р., №13298 від 16.10.12 р., № 13298 від 16.10.12р., № 13298 від 16.10.12 р., № 13298 від 16.10.12 р., № 13300 від 16.10.12 р., № 13300 від 16.10.12 р., № 13300 від 16.10.12 р., № 13301 від 16.10.12 р., № 13302 від 16.10.12 р., № 13662 від 23.10.12 р., № 13662 від 23.10.12 р., № 13662 від 23.10.12 р., № 13662 від 23.10.12 р., № 13662 від 23.10.12 р., № 13662 від 23.10.12 р., № 13663 від 23.10.12 р., № 13663 від 23.10.12 р., № 13663 від 23.10.12 р., № 13663 від 23.10.12 р., № 13663 від 23.10.12 р., № 13663 від 23.10.12 р., № 13663 від 23.10.12 р., № 13663 від 23.10.12 р., № 13663 від 23.10.12 р., № 13663 від 23.10.12 р., № 13663 від 23.10.12 р., № 13664 від 23.10.12 р., № 13664 від 23.10.12 р., № 13715 від 24.10.12 р., № 13817 від 25.10.12 р., № 13817 від 25.10.12 р., № 13849 від 26.10.12 р., № 13849 від 26.10.12 р., № 13849 від 26.10.12 р., № 13849 від 26.10.12 р., № 13849 від 26.10.12 р., № 13849 від 26.10.12 р., № 13849 від 26.10.12 р., № 13849 від 26.10.12 р., № 13849 від 26.10.12 р., № 13849 від 26.10.12 р., № 13849 від 26.10.12 р., № 13850 від 26.10.12 р., № 13850 від 26.10.12 р., № 13851 від 26.10.12 р., № 13851 від 26.10.12 р., № 13860 від 26.10.12 р., № 13860 від 26.10.12 р., № 13860 від 26.10.12 р., № 13860 від 26.10.12 р., № 13860 від 26.10.12 р., № 13860 від 26.10.12 р., № 13860 від 26.10.12 р., № 13860 від 26.10.12 р., № 13861 від 26.10.12 р., № 13862 від 26.10.12 р., № 13862 від 26.10.12 р., № 13969 від 31.10.12 р., № 13969 від 31.10.12 р., № 13969 від 31.10.12 р., № 13969 від 31.10.12 р., № 13969 від 31.10.12 р., № 13969 від 31.10.12 р., № 13969 від 31.10.12 р., № 13969 від 31.10.12р., № 13969 від 31.10.12 р., № 13969 від 31.10.12 р., № 13969 від 31.10.12 р., № 13970 від 31.10.12 р., № 13970 від 31.10.12 р., № 13970 від 31.10.12 р., № 13980 від 31.10.12 р., № 13980 від 31.10.12 р., № 13980 від 31.10.12 р., № 14253 від 06.11.12 р., № 14253 від 06.11.12 р., № 14253 від 06.11.12 р., № 14255 від 06.11.12 р., № 14256 від 06.11.12 р., № 14519 від 13.11.12 р., № 14519 від 13.11.12 р., № 14520 від 13.11.12 р., № 14520 від 13.11.12 р., № 14521 від 13.11.12 р., № 14521 від 13.11.12 р., № 14521 від 13.11.12 р., № 14931 від 22.11.12 р., № 14931 від 22.11.12 р., № 14931 від 22.11.12 р., № 14931 від 22.11.12 р., № 14931 від 22.11.12 р., № 14931 від 22.11.12 р., № 14931 від 22.11.12 р., № 14931 від 22.11.12 р., № 14931 від 22.11.12 р., № 14931 від 22.11.12 р., № 14931 від 22.11.12 р., № 15031 від 27.11.12 р., № 15031 від 27.11.12 р., № 15031 від 27.11.12 р., № 15031 від 27.11.12 р., № 15031 від 27.11.12 р., №15031 від 27.11.12 р., № 15031 від 27.11.12 р., № 15031 від 27.11.12 р., № 15031 від 27.11.12 р., № 15031 від 27.11.12 р., № 15031 від 27.11.12 р., № 15179 від 30.11.12 р., № 15179 від 30.11.12 р., № 15179 від 30.11.12 р., № 15179 від 30.11.12 р., № 15179 від 30.11.12р., № 15179 від 30.11.12, № 15179 від 30.11.12р., № 15179 від 30.11.12р., № 15179 від 30.11.12 р., № 15179 від 30.11.12 р., № 15179 від 30.11.12 р.,№ 15179 від 30.11.12 р., № 15179 від 30.11.12 р., № 15482 від 06.12.12 р., № 15494 від 07.12.12 р., № 15494 від 07.12.12 р., № 15494 від 07.12.12 р., № 15494 від 07.12.12 р., № 15494 від 07.12.12 р., № 15494 від 07.12.12 р., №15655 від 11.12.12 р., № 15655 від 11.12.12 р., №15655 від 11.12.12 р., № 15655 від 11.12.12 р., № 15655 від 11.12.12 р., № 15655 від 11.12.12 р., № 15655 від 11.12.12 р., № 15655 від 11.12.12 р., № 15655 від 11.12.12 р., № 15956 від 20.12.12р., № 15956 від 20.12.12 р., № 15956 від 20.12.12 р., № 15956 від 20.12.12 р., № 15956 від 20.12.12 р., № 15956 від 20.12.12 р., № 15956 від 20.12.12 р., № 15956 від 20.12.12 р., № 15956 від 20.12.12 р., № 15956 від 20.12.12 р., №16104 від 26.12.12 р., № 16104 від 26.12.12, № 16104 від 26.12.12, № 16104 від 26.12.12 р., № 16104 від 26.12.12, № 16104 від 26.12.12 р., № 16104 від 26.12.12, № 16104 від 26.12.12 р., № 16104 від 26.12.12, № 16104 від 26.12.12 р., № 16104 від 26.12.12 року.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ ГОНОРІЙ за договором купівлі-продажу продукції № 867/12 від 02.08.2012 Позивач поставив ТОВ ГОНОРІЙ металопродукцію власного виробництва (дріт сталевий, в т.ч. з цинковим покриттям та термічно оброблений, цвяхи) у 2012 р. в сумі 1257192,07 грн. з ПДВ.

Постачання товару позивачем підтверджено належним чином складеними товарними накладними та сплатою контрагентом безготівково за платіжними дорученнями, що підтверджується банківськими виписками.

У матеріалах справи на підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу продукції № 867/12 від 02.08.2012 р., позивач надав: договір (т. 3, а.с. 205-207), специфікації до нього (т. 3, а.с. 208-215), товарно-транспортні накладні, листи-заявки (т. 3, а.с. 216-250; т. 4, а.с. 1-7), банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 4, а.с. 8-26) та видаткові накладні: № 9717 від 02.08.12р, № 9717 від 02.08.12 р, № 9717 від 02.08.12 р., № 9717 від 02.08.12 р., № 9718 від 02.08.12 р., № 9718 від 02.08.12 р, № 9718 від 02.08.12 р., № 9718 від 02.08.12 р., № 9718 від 02.08.12 р., видаткова накладна № 9747 від 03.08.12, № 9747 від 03.08.12 р., № 9748 від 03.08.12 р., № 9748 від 03.08.12 р., № 9749 від 03.08.12 р., № 9749 від 03.08.12р., № 9749 від 03.08.12 р., № 10047 від 07.08.12 р., № 10047 від 07.08.12 р., № 10047 від 07.08.12 р., № 10047 від 07.08.12 р., № 10047 від 07.08.12 р., № 10047 від 07.08.12 р., № 10047 від 07.08.12 р., № 10047 від 07.08.12 р., № 10047 від 07.08.12 р., № 10047 від 07.08.12 р., № 10048 від 07.08.12 р., № 10048 від 07.08.12 р., № 10048 від 07.08.12 р., № 10049 від 07.08.12 р., № 10202 від 10.08.12 р., № 10202 від 10.08.12 р., № 10202 від 10.08.12 р., № 10202 від 10.08.12 р., № 10203 від 10.08.12 р., № 10203 від 10.08.12 р., № 10203 від 10.08.12 р., № 10203 від 10.08.12 р., № 10203 від 10.08.12 р., № 10203 від 10.08.12 р., № 10203 від 10.08.12 р., № 10203 від 10.08.12 р., № 10203 від 10.08.12 р., № 10203 від 10.08.12 р., № 10203 від 10.08.12 р., № 10205 від 10.08.12 р., № 10306 від 14.08.12 р., № 10383 від 16.08.12 р., № 10383 від 16.08.12 р., № 10383 від 16.08.12 р., № 10383 від 16.08.12 р., № 10383 від 16.08.12 р., № 10384 від 16.08.12 р., № 10384 від 16.08.12 р., № 10747 від 22.08.12 р., № 10747 від 22.08.12 р., № 10747 від 22.08.12р., № 10747 від 22.08.12р., № 10747 від 22.08.12 р., № 10747 від 22.08.12 р., № 10747 від 22.08.12 р., № 10747 від 22.08.12 р., № 10747 від 22.08.12 р., № 10748 від 22.08.12р., № 10748 від 22.08.12 р, № 10749 від 22.08.12 р., № 11072 від 30.08.12 р., № 11072 від 30.08.12 р., № 11072 від 30.08.12 р., № 11072 від 30.08.12 р., № 11072 від 30.08.12 р., № 11072 від 30.08.12 р., № 11072 від 30.08.12 р., № 11072 від 30.08.12р., № 11072 від 30.08.12 р., № 11072 від 30.08.12 р., № 11072 від 30.08.12 р., № 11072 від 30.08.12 р, № 11073 від 30.08.12 р., № 11074 від 30.08.12 р., № 11101 від 31.08.12 р., № 11101 від 31.08.12р., № 11101 від 31.08.12 р., № 11101 від 31.08.12 р., № 11101 від 31.08.12р., № 11101 від 31.08.12 р., № 11101 від 31.08.12 р., № 11102 від 31.08.12 р., № 11102 від 31.08.12 р., № 11102 від 31.08.12 р., № 11103 від 31.08.12 р., № 11103 від 31.08.12 р., № 11103 від 31.08.12 р, № 11107 від 31.08.12 р. № 11108 від 31.08.12 року.

24.05.2013 року між ПАТ Дніпропеметиз та ТОВ АКВІТА ОСОБА_11 укладено договір купівлі-продажу продукції № 507/13, на виконання умов якого, позивач поставив ТОВ АКВІТА ОСОБА_11 металопродукцію власного виробництва (дріт сталевий, в т.ч. з цинковим покриттям та термічно оброблений, цвяхи) у 2013 р. в сумі 4998192,00 грн. з ПДВ.

Поставка оформлена наявними в матеріалах справи: договором купівлі-продажу продукції № 507/13 (т. 4, а.с. 27-29), специфікацією до нього (т. 4, а.с. 30-99), товарними листами, товарно-транспортними накладними, довірчими листами (т. 4, а.с. 100-250; т. 5, а.с. 1-47), банківськими виписками по особовому рахунку позивача (т. 5, а.с. 48-140) та видатковими накладними: № 5437 від 31.05.2013, № 5439 від 31.05.2013, № 5439 від 31.05.2013, № 5439 від 31.05.2013, № 5439 від 31.05.2013, № 5439 від 31.05.2013, № 5439 від 31.05.2013, № 5439 від 31.05.2013, № 5439 від 31.05.2013, № 5439 від 31.05.2013, № 5439 від 31.05.2013, № 5439 від 31.05.2013, № 5439 від 31.05.2013, № 5439 від 31.05.2013, № 5440 від 31.05.2013, № 5440 від 31.05.2013, № 5694 від 04.06.2013, № 5694 від 04.06.2013, № 5694 від 04.06.2013, № 5694 від 04.06.2013, № 5694 від 04.06.2013, № 5694 від 04.06.2013, № 5694 від 04.06.2013, № 5694 від 04.06.2013, № 5694 від 04.06.2013, № 5916 від 10.06.2013, № 5916 від 10.06.2013, № 5918 від 10.06.2013, № 5918 від 10.06.2013, № 5918 від 10.06.2013, № 5918 від 10.06.2013, № 5918 від 10.06.2013, № 5918 від 10.06.2013, № 5918 від 10.06.2013, № 5918 від 10.06.2013, № 5918 від 10.06.2013, № 5918 від 10.06.2013, № 5918 від 10.06.2013, № 5918 від 10.06.2013, № 5918 від 10.06.2013, № 5918 від 10.06.2013, № 5918 від 10.06.2013, № 5918 від 10.06.2013, № 5918 від 10.06.2013, № 5918 від 10.06.2013, № 5939 від 11.06.2013, № 5989 від 12.06.2013, № 6033 від 13.06.2013, № 6033 від 13.06.2013, № 6033 від 13.06.2013, № 6033 від 13.06.2013, № 6110 від 17.06.2013, № 6110 від 17.06.2013, № 6110 від 17.06.2013, № 6112 від 17.06.2013, № 6112 від 17.06.2013, № 6112 від 17.06.2013, № 6112 від 17.06.2013, № 6112 від 17.06.2013, № 6112 від 17.06.2013, № 6112 від 17.06.2013, № 6112 від 17.06.2013, № 6121 від 17.06.2013, № 6386 від 21.06.2013, № 6386 від 21.06.2013, № 6386 від 21.06.2013, № 6386 від 21.06.2013, № 6386 від 21.06.2013, № 6386 від 21.06.2013, № 6386 від 21.06.2013, № 6386 від 21.06.2013, № 6386 від 21.06.2013, № 6386 від 21.06.2013, № 6386 від 21.06.2013, № 6386 від 21.06.2013, № 6388 від 21.06.2013, № 6388 від 21.06.2013, № 6431 від 25.06.2013, № 6431 від 25.06.2013, № 6467 від 25.06.2013, № 6467 від 25.06.2013, № 6467 від 25.06.2013, № 6467 від 25.06.2013, № 6467 від 25.06.2013, № 6467 від 25.06.2013, № 6467 від 25.06.2013, № 6467 від 25.06.2013, № 6467 від 25.06.2013, № 6467 від 25.06.2013, № 6467 від 25.06.2013, № 6467 від 25.06.2013, № 6467 від 25.06.2013, № 6467 від 25.06.2013, № 6467 від 25.06.2013, № 6467 від 25.06.2013, № 6439 від 26.06.2013, № 6439 від 26.06.2013, № 6439 від 26.06.2013, № 6439 від 26.06.2013, № 6439 від 26.06.2013, № 6439 від 26.06.2013, № 6439 від 26.06.2013, № 6439 від 26.06.2013, № 6439 від 26.06.2013, № 6439 від 26.06.2013, № 6513 від 26.06.2013, № 6513 від 26.06.2013, № 6513 від 26.06.2013, № 6513 від 26.06.2013, № 6513 від 26.06.2013, № 6513 від 26.06.2013, № 6513 від 26.06.2013, № 6599 від 27.06.2013, № 6599 від 27.06.2013, № 6614 від 27.06.2013, № 6614 від 27.06.2013, № 6690 від 01.07.2013, № 6690 від 01.07.2013, № 6690 від 01.07.2013, № 6690 від 01.07.2013, № 6690 від 01.07.2013, № 6690 від 01.07.2013, № 6690 від 01.07.2013, № 6690 від 01.07.2013, № 6690 від 01.07.2013, № 6690 від 01.07.2013, № 6690 від 01.07.2013, № 6690 від 01.07.2013, № 6690 від 01.07.2013, № 6690 від 01.07.2013, № 6690 від 01.07.2013, № 6690 від 01.07.2013, № 7019 від 08.07.2013, № 7019 від 08.07.2013, № 7019 від 08.07.2013, № 7019 від 08.07.2013, № 7019 від 08.07.2013, № 7019 від 08.07.2013, № 7019 від 08.07.2013, № 7019 від 08.07.2013, № 7019 від 08.07.2013, № 7019 від 08.07.2013, № 7019 від 08.07.2013, № 7019 від 08.07.2013, № 7019 від 08.07.2013, № 7091 від 10.07.2013, № 7091 від 10.07.2013, № 7091 від 10.07.2013, № 7091 від 10.07.2013, № 7091 від 10.07.2013, № 7091 від 10.07.2013, № 7091 від 10.07.2013, № 7091 від 10.07.2013, № 7145 від 11.07.2013, № 7146 від 11.07.2013, № 7146 від 11.07.2013, № 7146 від 11.07.2013, № 7190 від 12.07.2013, № 7191 від 12.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7234 від 15.07.2013, № 7291 від 17.07.2013, № 7291 від 17.07.2013, № 7291 від 17.07.2013, № 7291 від 17.07.2013, № 7291 від 17.07.2013, № 7292 від 17.07.2013, № 7292 від 17.07.2013, № 7292 від 17.07.2013, № 7292 від 17.07.2013, № 7292 від 17.07.2013, № 7292 від 17.07.2013, № 7292 від 17.07.2013, № 7511 від 19.07.2013, № 7511 від 19.07.2013, № 7511 від 19.07.2013, № 7511 від 19.07.2013, № 7511 від 19.07.2013, № 7511 від 19.07.2013, № 7606 від 23.07.2013, № 7606 від 23.07.2013, № 7606 від 23.07.2013, № 7606 від 23.07.2013, № 7606 від 23.07.2013, № 7606 від 23.07.2013, № 7606 від 23.07.2013, № 7648 від 24.07.2013, № 7648 від 24.07.2013, № 7692 від 25.07.2013, № 7692 від 25.07.2013, № 7692 від 25.07.2013, № 7692 від 25.07.2013, № 7692 від 25.07.2013, № 7692 від 25.07.2013, № 7692 від 25.07.2013, № 7692 від 25.07.2013, № 7692 від 25.07.2013, № 7692 від 25.07.2013, № 7692 від 25.07.2013, № 7692 від 25.07.2013, № 7692 від 25.07.2013, № 7856 від 31.07.2013, № 7856 від 31.07.2013, № 7856 від 31.07.2013, № 7856 від 31.07.2013, № 7856 від 31.07.2013, № 7856 від 31.07.2013, № 7856 від 31.07.2013, № 7856 від 31.07.2013, № 7856 від 31.07.2013, № 7856 від 31.07.2013, № 7856 від 31.07.2013, № 7856 від 31.07.2013, № 7856 від 31.07.2013, № 7856 від 31.07.2013, № 7856 від 31.07.2013, № 7856 від 31.07.2013, № 7856 від 31.07.2013, № 7856 від 31.07.2013, № 7856 від 31.07.2013, № 8096 від 05.08.2013, № 8096 від 05.08.2013, № 8096 від 05.08.2013, № 8096 від 05.08.2013, № 8181 від 07.08.2013, № 8181 від 07.08.2013, № 8181 від 07.08.2013, № 8181 від 07.08.2013, № 8181 від 07.08.2013, № 8181 від 07.08.2013, № 8181 від 07.08.2013, № 8181 від 07.08.2013, № 8181 від 07.08.2013, № 8181 від 07.08.2013, № 8181 від 07.08.2013, № 8181 від 07.08.2013, № 8181 від 07.08.2013, № 8205 від 07.08.2013, № 8205 від 07.08.2013, № 8236 від 08.08.2013, № 8236 від 08.08.2013, № 8236 від 08.08.2013, № 8236 від 08.08.2013, № 8236 від 08.08.2013, № 8236 від 08.08.2013, № 8236 від 08.08.2013, № 8236 від 08.08.2013, № 8236 від 08.08.2013, № 8236 від 08.08.2013, № 8236 від 08.08.2013, № 8236 від 08.08.2013, № 8236 від 08.08.2013, № 8338 від 13.08.2013, № 8338 від 13.08.2013, № 8338 від 13.08.2013, № 8338 від 13.08.2013, № 8386 від 14.08.2013, № 8386 від 14.08.2013, № 8394 від 14.08.2013, № 8394 від 14.08.2013, № 8394 від 14.08.2013, № 8394 від 14.08.2013, № 8394 від 14.08.2013, № 8394 від 14.08.2013, № 8394 від 14.08.2013, № 8394 від 14.08.2013, № 8394 від 14.08.2013, № 8394 від 14.08.2013, № 8394 від 14.08.2013, № 8394 від 14.08.2013, № 8394 від 14.08.2013, № 8394 від 14.08.2013, № 8394 від 14.08.2013, № 8394 від 14.08.2013, № 8491 від 19.08.2013, № 8491 від 19.08.2013, № 8491 від 19.08.2013, № 8491 від 19.08.2013, № 8491 від 19.08.2013, № 8491 від 19.08.2013, № 8491 від 19.08.2013, № 8491 від 19.08.2013, № 8491 від 19.08.2013, № 8491 від 19.08.2013, № 8491 від 19.08.2013, № 8491 від 19.08.2013, № 8491 від 19.08.2013, № 8783 від 23.08.2013, № 8783 від 23.08.2013, № 8783 від 23.08.2013, № 8783 від 23.08.2013, № 8783 від 23.08.2013, № 8783 від 23.08.2013, № 8783 від 23.08.2013, № 8783 від 23.08.2013, № 8783 від 23.08.2013, № 8783 від 23.08.2013, № 8783 від 23.08.2013, № 8783 від 23.08.2013, № 8783 від 23.08.2013, № 8783 від 23.08.2013, № 8818 від 27.08.2013, № 8818 від 27.08.2013, № 8818 від 27.08.2013, № 8818 від 27.08.2013, № 8818 від 27.08.2013, № 8818 від 27.08.2013, № 8818 від 27.08.2013, № 8818 від 27.08.2013, № 8818 від 27.08.2013, № 8818 від 27.08.2013, № 8818 від 27.08.2013, № 8818 від 27.08.2013, № 8818 від 27.08.2013, № 8818 від 27.08.2013, № 8818 від 27.08.2013, № 8818 від 27.08.2013, № 8818 від 27.08.2013, № 8818 від 27.08.2013, № 8818 від 27.08.2013, № 8866 від 29.08.2013, № 8866 від 29.08.2013, № 8866 від 29.08.2013, № 8866 від 29.08.2013, № 8866 від 29.08.2013, № 8866 від 29.08.2013, № 8866 від 29.08.2013, № 8866 від 29.08.2013, № 8866 від 29.08.2013, № 8866 від 29.08.2013, № 8944 від 29.08.2013, № 8944 від 29.08.2013, № 8944 від 29.08.2013, № 8944 від 29.08.2013, № 8944 від 29.08.2013, № 8944 від 29.08.2013, № 9288 від 04.09.2013, № 9288 від 04.09.2013, № 9288 від 04.09.2013, № 9288 від 04.09.2013, № 9288 від 04.09.2013, № 9288 від 04.09.2013, № 9288 від 04.09.2013, № 9288 від 04.09.2013, № 9288 від 04.09.2013, № 9288 від 04.09.2013, № 9288 від 04.09.2013, № 9288 від 04.09.2013, № 9327 від 05.09.2013, № 9327 від 05.09.2013, № 9456 від 11.09.2013, № 9456 від 11.09.2013, № 9456 від 11.09.2013, № 9456 від 11.09.2013, № 9456 від 11.09.2013, № 9456 від 11.09.2013, № 9456 від 11.09.2013, № 9456 від 11.09.2013, № 9456 від 11.09.2013, № 9456 від 11.09.2013, № 9456 від 11.09.2013, № 9456 від 11.09.2013, № 9456 від 11.09.2013, № 9456 від 11.09.2013, № 9456 від 11.09.2013, № 9480 від 11.09.2013, № 9480 від 11.09.2013, № 9488 від 12.09.2013, № 9488 від 12.09.2013, № 9488 від 12.09.2013, № 9488 від 12.09.2013, № 9488 від 12.09.2013, № 9488 від 12.09.2013, № 9535 від 13.09.2013, № 9535 від 13.09.2013, № 9535 від 13.09.2013, № 9535 від 13.09.2013, № 9535 від 13.09.2013, № 9535 від 13.09.2013, № 9535 від 13.09.2013, № 9535 від 13.09.2013, № 9535 від 13.09.2013, № 9535 від 13.09.2013, № 9939 від 24.09.2013, № 9939 від 24.09.2013, № 9939 від 24.09.2013, № 9939 від 24.09.2013, № 9939 від 24.09.2013, № 9939 від 24.09.2013, № 9939 від 24.09.2013, № 9939 від 24.09.2013, № 9939 від 24.09.2013, № 9939 від 24.09.2013, № 9939 від 24.09.2013, № 9939 від 24.09.2013, № 9939 від 24.09.2013, № 9939 від 24.09.2013, № 9939 від 24.09.2013, № 9939 від 24.09.2013, № 9939 від 24.09.2013, № 10036 від 26.09.2013, № 10036 від 26.09.2013, № 10036 від 26.09.2013, № 10506 від 09.10.2013, № 10499 від 11.10.2013 року.

Щодо господарських відносин ФОП ОСОБА_9, то за видатковими накладними позивач поставив ОСОБА_9 (як фізичній особі - підприємцю, клієнт № 7210) металопродукцію власного виробництва (дріт сталевий, в т.ч. з цинковим покриттям, термічно оброблений та колючий, цвяхи, в т.ч. шиферні, сітка, прутки) у 2012 р. в сумі 1099558,71 грн. з ПДВ, у 2013 р. в сумі 191681,38 грн. з ПДВ, у 2014 р. в сумі 666145,91 грн. з ПДВ, тобто загалом за 2012- 2014 р.р. в сумі 1957386,00 грн. з ПДВ.

Постачання товару Позивачем підтверджено належним чином складеними видатковими накладними та сплатою контрагентом як готівкою за прибутковими касовими ордерами, так і безготівково за платіжними дорученнями, відповідних грошових сум, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

У матеріалах справи наявні: видаткові й товарно-транспортні накладні (т. 5, а.с. 141-250; т. 6, а.с. 1-31), банківські виписки по особовому рахунку позивача та прибуткові касові ордери (т. 6, а.с. 32-148)

01.07.2011 року між ПАТ Дніпрометиз та ОСОБА_9, як фізичною особою укладено договір купівлі-продажу продукції № 1040/11, за яким позивач поставив ОСОБА_9 (як фізичній особі, клієнт № 2540) металопродукцію власного виробництва (дріт сталевий, в т.ч. з цинковим покриттям, термічно оброблений та колючий, цвяхи, в т.ч. шиферні, сітка, прутки) у 2012 р. в сумі 2 933 213 р.,86 грн. з ПДВ, у 2013 р. р. в сумі 4486287,08 грн. з ПДВ, у 2014 р. в сумі 6634168,76 грн. з ПДВ, тобто загалом за 2012- 2014 р.р. в сумі 14053669,70 грн. з ПДВ.

У матеріалах справи містяться: договір купівлі-продажу № 1040/11 від 01.07.2011р. (т. 21, а.с. 49-51), товарні й товарно-транспортні накладні (т. 21, а.с. 52-251; т. 22, а.с. 1-250; т. 23, а.с. 1-69; т. 14, а.с. 30-250; т. 15, а.с. 1-63), чеки РРО, рахунки-фактури (т. 15, а.с. 64-85), прибуткові касові ордери й банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 15, а.с. 86-250; т. 16, а.с. 1-250; т. 17, а.с. 1-62).

Також, фізичній особі ОСОБА_10 за видатковими накладними позивач продав металопродукцію власного виробництва (дріт сталевий, в т.ч. з цинковим покриттям та термічно оброблений, цвяхи шиферні) у 2012 р. в сумі 13 р.90633,40 грн. з ПДВ, у 2013 р. р. в сумі 7939370,30 грн. з ПДВ, у 2014 р. в сумі 16110828,40 грн. з ПДВ, тобто загалом за 2012- 2014 р.р. в сумі 25440832,10 грн. з ПДВ.

Постачання товару позивачем підтверджено належним чином складеними товарними накладними і сплачено контрагентом як готівкою за прибутковими касовими ордерами, так і безготівково за платіжними дорученнями, що підтверджується відповідними банківськими виписками. Відвантаження поставленої продукції додатково підтверджується товарно-транспортними накладними та довірчими листами контрагента на її відвантаження.

У матеріалах справи наявні наступні первинні документи по взаємовідносинам позивача з фізичною особою ОСОБА_10: видаткові накладні та товарно-транспортні накладні (т. 6, а.с. 149-250; т. 7, а.с. 1-250; т. 8, а.с. 1-250; т. 9, а.с. 1-83), довірчі листи (т. 9, а.с. 84-211), прибуткові касові ордери й банківські виписки по особовому рахунку позивача (т. 9, а.с. 212-250; т. 10, а.с. 1-250; т. 11, а.с. 11-65; т. 12, а.с. 1-250).

Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача.

В обґрунтування нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, відповідач посилається на порушення останніми, вказаних в акті перевірки, норм податкового законодавства, зазначає про акти перевірки контрагентів-позивача та посилається на акти про неможливість проведення перевірок діяльності деяких контрагентів, як незаперечні докази недійсності правочинів, відсутність інформації щодо наявності у контрагентів основних фондів для виконання визначених договором обов'язків, наявність кримінальних проваджень, щодо деяких контрагентів позивача, а також посилається на відмінність номенклатури зареєстрованих податкових накладних від попереднього документального оформленого одержання (купівлі) зазначених в акті перевірки товару (послуг), наявність якої у контрагентів.

Проте, суд на такі доводи податкового органу зважає на таке.

По взаємовідносинам позивача з контрагентом ТОВ Дніпробуд ВВ , ФОП ОСОБА_7, ТОВ ТД ЕЛЕКТРОЗВАРМАШ податковий орган зазначає, що основними постачальниками вказаних контрагентів є підприємства зі станом відмінним від 0 , без наявності основних фондів (складські та виробничі приміщення), з недостатньою кількістю працівників для ведення господарської діяльності, в зв'язку з чим ставиться під сумнів реальність виконання господарських зобов'язань за договорами.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину позивача з контрагентами.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування податкового кредиту.

Щодо контрагента ТОВ Мобітекс , ТОВ НАП Екопромтех та ПНТН Регіон податковий орган зазначає: до перевірки не надано документи, які підтверджують якість товару та походження товару, у зв'язку з чим не можливо встановити фактичного виробника продукції, перевіркою ТОВ Мобітекс не підтверджено реальність здійснення господарських операцій.

Суд зазначає, що сертифікат якості товару не є первинним документом в розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки він не містить відомостей про господарську операцію та не фіксує факт її здійснення, а містить інформацію про товар та його якість, підтверджує відповідність продукції встановленим вимогам та можливість її подальшого використання чи реалізації. Сертифікати якості - це документи, які підтверджують якість товарів та за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам. Крім того сертифікати якості видаються безпосередньо виробником товару (продукції).

Відтак відсутність вказаного документа не може свідчити про безтоварність господарської операції.

Посилання фіскального органу на порушення контрагентами вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкових зобов'язань є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для платника, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Щодо взаємовідносин ПАТ Дніпрометиз з ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ТОВ Гонорій , ТОВ Плавт Сервіс та ТОВ Аквіта ОСОБА_11 в акті перевірки відповідач посилається на кримінальні провадження, а саме:

- одними із постачальників ФОП ОСОБА_7 були ТОВ Інтервенто та ТОВ Сателіт-Дніпро , податковим органом отримано інформацію від оперативного управління СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС зазначено, що ТОВ Інтервенто та ТОВ Сателіт-Дніпро мають ознаки фіктивності та посилаються на Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2016 року (т.1 а.с.59);

- 27.03.2014 р. слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відкрито кримінальне провадження № 3201400000000039 стосовно службових осіб ТОВ ВІДРОДЖЕННЯ-ДНІПРО , що було контрагентом ФОП ОСОБА_8;

- в провадженні Оперативне Управління ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві зареєстроване кримінальне провадження №32014100000000036, від 05.03.2014р. за ознаками складу злочину передбаченого ч.3 ст.212 КК України, згідно виявлених фактів встановлено, що підприємство ТОВ Гонорій , яке має ознаки фіктивності . Службові особи ТОВ Гонорій надавали послуги по незаконному формуванню податкового кредиту, через використання рахунків яких за участю службових осіб АТ Брокбізнесбанк та ПАТ Реал Банк проводилось незаконне обготівкування коштів;

- в провадженні Оперативне Управління ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві зареєстроване кримінальне провадження №32014100000000036, від 05.03.2014р. за ознаками складу злочину передбаченого ч.3 ст.212 КК України. Податковий орган посилається на витяг з вказаного кримінального провадження та зазначає, що посадовими особами ТОВ Плавт Сервіс надавались послуги по незаконному формуванню податкового кредиту, через використання рахунків яких за участю службових осіб АТ Брокбізнесбанк , ПАТ Реал-Банк та ПАТ Банк Ринкові технологіії проводилось незаконне обготівкування грошових коштів, тобто використовувалися невстановленими особами у незаконній діяльності, а фінансові операції, проведені за їх участю, мають ознаки операцій, пов'язаних з легалізацією коштів, здобутих злочинним шляхом у результаті незаконної діяльності;

- вироком Соломянського районного суду м. Києва від 01.09.2014 року у кримінальному провадженні №32014100090000101 від 23.06.2014р. встановлено, що підприємством ТОВ Аквіта ОСОБА_11 (код ЄДРПОУ 38465559) було зареєстровано на ім'я ОСОБА_13 Незаконна діяльність ОСОБА_13 та невстановлених осіб полягала в наступному: так, осанні, отримавши реєстраційні документи ТОВ Аквіта ОСОБА_11 , а також печатку вказаного товариства, здійснювали діяльність направлену на формування штучного податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення витрат іншим підприємствам з метою ухилення від сплати податків до Державного бюджету України.

В зв'язку з кримінальними провадженнями щодо контрагентів відповідач зробив висновки, що позивач та вищевказані контрагенти не здійснювали реально фінансово - господарські операції, а оформлювали відносини лише для отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Проте, такі висновки відповідача є передчасними стосовно контрагентів ФОП ОСОБА_8, ТОВ Гонорій , ТОВ Плавт Сервіс , у відношенні яких розпочате кримінальне провадження, та такими, що не мають відношення до позивача у інших випадках. Сама по собі наявність кримінального провадження відносно конкретних підприємств не свідчить про те, що такі підприємства судом будуть визнані фіктивними, а стосовно посадових осіб таких підприємств будуть наявні вироки суду за ст.ст. 205, 209, 212, 364 КК України. У ОСОБА_5 перевірки, який складений Відповідачем, немає жодного посилання на вироки судів у вказаних кримінальних провадженнях, наявність судових експертиз, які би встановлювали, зокрема, несправжність підписів посадових осіб на первинних документах, складених для Позивача, тощо. В ОСОБА_5 перевірки також не вказано на жодний факт чи обставину, яка б підтверджувала фіктивність вказаних контрагентів (окрім порушених кримінальних проваджень), а також факт наявності умислу на укладання фіктивних правочинів з Позивачем.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, покупець не може нести відповідальність за несплату податку продавцями. Сама по собі несплата податку продавцем і його постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару або послуги) (постанова ВСУ № 08/28 від 12.02.2008 р., постанова ВСУ № 09/05 від 13 р..01.2009 р., постанова ВСУ № 10/21 від 02.03.2010 р.).

Виключенням з цього правила є, якщо буде підтверджено належними доказами, що платник податків знав про те, що його контрагент є фіктивною фірмою (створений без наміру здійснення господарської діяльності) і метою укладених правочинів та здійснених господарських операцій було саме ухилення від сплати податків або отримання так званої податкової вигоди через формування податкового кредиту та валових витрат платника податку).

Таким чином, відповідач жодних доказів щодо наявності у позивача обізнаності щодо фіктивності його контрагентів не навів, отже не може стверджувати про наявність у Позивача умислу на укладення фіктивних угод.

Верховний Суд України у постанові від 27.10.2015 р. у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15) зазначив, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Згідно наданих податковим органом копій вироків у кримінальних провадженнях №4201705110000036 від 15.03.2017р., №42017000000000316 від 03.02.2017 р., №32014100090000101 від 23.06.2014р., №42016000000003381 від 16.11.2016 р. та зазначає, що під час проведення перевірки податковий орган не посилався на такі кримінальні провадження, а вироки не стосуються посадових осіб контрагентів позивача, що укладали угоди та підписували первинні документи.

Стосовно кримінального провадження №32014100000000036, від 05.03.2014р. та № 3201400000000039, на яке посилається податковий орган в акті перевірки, то копії вироків у цих провадженнях суду не надано.

Щодо вироку у кримінальному провадженні №32014100090000101 по підприємству ТОВ Аквіта ОСОБА_11 (код ЄДРПОУ 38465559), суд зазначає, що вирок стосується фізичної особи ОСОБА_13, в свою чергу позивач укладав договір купівлі-продажу від 24.05.2013 р. р. з ТОВ Аквіта ОСОБА_11 , в особі директора ОСОБА_14, яким було підписано всі первинні документи.

Отже, ОСОБА_13, щодо якого винесено вирок у кримінальному провадженні №32014100090000101 не брав участь в укладанні спірного договору купівлі-продажу. На правовідносини щодо операцій ПАТ Дніпрометиз з ТОВ Аквіта ОСОБА_11 посилань у вироці не має.

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, посилання у акті перевірки на матеріали досудових розслідувань по кримінальним провадженням, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, яким встановлено, що контрагенти позивача, задіяні в схемах ухилення від сплати податків, не є доказами, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Відомостей про те, що директор ТОВ Аквіта ОСОБА_11 , ТОВ Гонорій , ТОВ Плавт Сервіс заперечує свою участь у створенні та діяльності даного товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, або вироків відносно вказаних посадових осіб контролюючим органом не надано.

Отже, було відхилено посилання відповідача на результати податкового контролю контрагента позивача, оскільки донарахування грошових зобов'язань має здійснюватися на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, та не може ґрунтуватися лише на актах перевірок контрагентів, (Постанова Весрховного Суду від 21.03.2018 р., справа №822/1815/17, адміністративне провадження №К/9901/221/17).

Також, податковий орган зазначає, про те, що надані товарно-транспортні накладні по взаємовідносинам позивача з ТОВ Юг-Твін , складені не належним чином та як наслідок виникають сумніви щодо реальності здійснення господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Однак, недоліки такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2017 р. у справі № К/800/14009/15 , від 14 березня 2017 р. у справі №К/800/26970/15, від 14 березня 2017 р. у справі № К/800/463/17.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ). Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

…Необхідно зазначити, що наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а отже безпідставним є і посилання контролюючого органу на складення товарно-транспортних накладних з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (ВАСУ від 18.05.2017 р. у справі № К/800/36463/16).

Відносно відсутності контрагентів позивача за місцезнаходженням, відсутності матеріальних та трудових ресурсів та посилання контролюючого органу на акти перевірки контрагентів позивача: ТОВ Дніпробуд ВВ - акт від 10.11.2004р. №8902/04-63-22-03/35681938;, ТОВ Укрметавтоматика - акт від 18.07.2014р. №746/04-62-22-3, ТОВ Геніус - акт від 16.07.2014 р. №1934/04-66-22-0509/38361793, ФОП ОСОБА_8 - акт від 05.06.2014р. №1962/17-3/НОМЕР_4, ТОВ ТД Електрозвармаш - акт від 12.10.2015р. №3331/22-05/239413 р.43 та від 07.11.2014р. №8818/04-63-22-03/239413 р.43, ПП Восток - акт від 06.03.2014 р. №3911/7/22-418, ТОВ Юта-Софт - акт від 15.07.2013 р.р. №16/2200/37997547, ПНТП Регіон - від 25.02.2013 р. р. №273/226/24228435, ПП ГАММА СИСТЕМА - акт від 21.02.2013 р. р. №775/22-5/33771516, ПП Пагамент - акт від 21.12.2012 р. № 7212/224/33972398, ТОВ НВП Екопромтех та ТОВ Мобітекс , суд зазначає про таке.

Посилання контролюючого органу на відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, як не може свідчити про вказане і відсутність достатніх (на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів, зокрема транспортних засобів, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин контрагенти позивача не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договорів з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Також, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Вказане цілком узгоджується з правовою позицією висловленій у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, а саме, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Окремо суд акцентує увагу й на принципі індивідуалізації юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Вищий адміністративний суд України також акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Отже, факт недекларування своєї діяльності деякими контрагентами позивача не мають ніякого відношення до господарських відносин позивача з такими контрагентами. Жодних інших доказів нереальності господарських операцій з такими контрагентами відповідач не надав.

Стосовно господарських операцій з фізичною особою ОСОБА_10 та ОСОБА_15, яка купувала продукцію у ПАТ Дніпрометиз , як фізична особа та як фізична особа підприємець, податковий орган зазначає, що від оперативного управління СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС отримано копії пояснень контрагентів-покупців, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_10

ОСОБА_9 в поясненнях зазначила, що є приватним підприємцем та є платником податку без реєстрації платника податку на додану вартість, операції на такі значні суми не проводила, про ці факти закупівель чує вперше, документів не підписувала, товар не отримувала та грошових коштів не сплачувала на адресу ПАТ Дніпрометиз .

В пояснення ОСОБА_10 зазначив, що він не є підприємцем, а представників, менеджерів та керівників ПАТ Дніпрометиз він не знає, оскільки договірних відносин на закупівлю продукції в період з 2012-2014р. не здійснював. Грошові кошти на адресу ПАТ Дніпрометиз не перераховував.

У судовому засіданні задоволено клопотання податкового органу про виклик свідків: ОСОБА_9 та ОСОБА_10, однак в судові засіданні 02.03.2018 р. та 14.03.2018р. останні не з'явились.

Також, задоволено клопотання позивача про допит свідків: ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 В судове засідання, свідки позивача ОСОБА_16 та ОСОБА_19 не з'явились.

14.03.2018 р. в судовому засіданні, свідок ОСОБА_17 повідомила суд, що ОСОБА_9 була клієнтом ПАТ Дніпрометиз приїжджала на територію підприємства з водієм. ОСОБА_10 також був клієнтом позивача, якому відпускався товар за накладними.

ОСОБА_18 повідомила суду, що ОСОБА_9 купувала у ПАТ Дніпрометиз продукцію, накладні підписував частіше водій ОСОБА_9 з яким вона завжди приїжджала, після чого водій їхав на завантаження продукції, а ОСОБА_9 в цей час здійснювала оплату в касу підприємства. У ОСОБА_9 була довірена особа ОСОБА_20 Щодо ОСОБА_10, свідок ОСОБА_21 повідомила, що він не був її клієнтом, тому стосовно господарських операції з ОСОБА_10, інформація їй не відома.

Враховуючи встановлені обставини в судовому засіданні по господарським операціям ПАТ Дніпрометиз з ОСОБА_9 та ОСОБА_10, дослідивши первинні бухгалтерські документи надані позивачем, враховуючи проведення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 оплати грошових коштів за товар, суд, вважає доведеним факт здійснення купівлі продукції зазначеними особами у позивача.

У свою чергу, посилання контролюючого органу на письмові пояснення ФОП ОСОБА_9 та фізичної особи ОСОБА_10, щодо нездійснення закупівлі товару - металевий дріт та інші товари, як на доказ у розумінні КАС України, які відібралися податковим органом в рамках проведення перевірки ПАТ Дніпрометиз , суд ставиться критично, оскільки станом на момент прийняття рішення у даній адміністративній справі відсутній обвинувальний вирок суду щодо таких фактів. Оригінали пояснень ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до суду на огляд податковим органом надано не було, а в якості свідків зазначені особи в судове засідання не прибули.

Окремо слід зазначити наступне. Вказуючи про фіктивність контрагентів в ОСОБА_5 перевірки, відповідач, фактично, частково визнав операції з поставки товарів від таких контрагентів реальними (бо не включив їх до ОСОБА_5 перевірки як безтоварні ), а договори з поставки товару, що укладені позивачем з тими ж самими контрагентами, не визнав. Це, наприклад, такі контрагенти, як ТОВ Гєніус , ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8

Крім цього, судом встановлено, що податкові накладні, виписані за спірними господарськими операціями, відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України. Доказів протилежного до суду не надано.

Предметом правочинів між позивачем та його контрагентами є товари, роботи та послуги, котрі не обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін спірних правочинів не суперечать закону.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні приписи норм чинного законодавства.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п.201.10 ст.210 ПК України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України: Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу .

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд звертає особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність (ОСОБА_22 адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13 р.-11).

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Судом встановлено, що первинні документи по взаємовідносинам позивача з вищезазначеними контрагентами оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу положень ст.44 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1994 року № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичною сили.

На час укладання договорів контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що товар та послуги, придбані та отримані позивачем у вищезазначених контрагентів, використані позивачем для забезпечення господарської діяльності та відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність реальності господарських операцій між Позивачем та його контрагентами на підставі податкової інформації про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг), суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Матеріалами справи підтверджено наявність у ПАТ Дніпрометиз матеріально-технічних ресурсів, персоналу, що свідчить про наявність умов, необхідних для здійснення основного виду діяльності. Доказів, що свідчать про протилежне, відповідачем до суду не надано.

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 р. № НОМЕР_1 винесене СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 03.01.2017 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, то такі підлягають визнанню протиправними та скасуванню в частині, а саме:

- № НОМЕР_2, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6388200 грн. за основним платежем (податковими зобов'язаннями) та 3194100 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, тобто разом - 9582300 грн. та податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 року;

- №0000022202 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств у розмірі 253313 р.37 гривень.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень рішень є обґрунтованим та підлягає задоволенню підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" (адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 20, ЄДРПОУ 05393145) до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (адреса: 49600, м. Дніпро, пр. О. Поля, 57, ЄДРПОУ 40980025) про скасування податкових повідомлень рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 року № НОМЕР_1 повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 року № НОМЕР_2 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6388200 грн. за основним платежем (податковими зобов'язаннями) та 3194100 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, тобто разом - 9582300 гривень.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 року № НОМЕР_3 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств у розмірі 25331337 гривень.

Стягнути з Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (адреса: 49600, м. Дніпро, пр. О. Поля, 57, ЄДРПОУ 40980025) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" (адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 20, ЄДРПОУ 05393145) судові витрати у розмірі 531862,15 гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 20.03.2018 р.

Суддя В.В ОСОБА_1

Дата ухвалення рішення14.03.2018
Оприлюднено17.04.2018
Номер документу73306314
СудочинствоАдміністративне
Сутьскасування податкових повідомлень-рішень

Судовий реєстр по справі —804/674/17

Ухвала від 14.01.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 11.12.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 07.11.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Постанова від 31.10.2018

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Білак С.В.

Ухвала від 14.01.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 10.12.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Постанова від 31.10.2018

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Білак С.В.

Ухвала від 16.10.2018

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Білак С.В.

Ухвала від 27.08.2018

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Семененко Я.В.

Ухвала від 27.08.2018

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Семененко Я.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні