Рішення

від 11.04.2018 по справі 826/9607/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 11 квітня 2018 року                                    № 826/9607/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лакі Натс» доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві   провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,    ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакі Натс» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.06.2016 №0008141406 та №0008151406 в частині нарахування пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 465   542,72 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності в оскаржуваній частині, які стосуються виконання умов контракту від 08.06.2015 №01/TDAT-LLC/2015 (В'єтнам), на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, у дійсності не мали місця, оскільки товар, отриманий від нерезидента був розміщений під митний контролем на території України у строки, встановлені положеннями Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що підтверджується відповідною міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR). У той же час, представником позивача наголошено, що постановами Національного банку України не може бути звужено строків для розрахунків в  іноземній валюті, на відміну від тих, що встановлені положеннями Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2018 адміністративну справу №826/9607/16 прийнято до свого провадження суддею Скочок Т.О. та призначено до судового розгляду. У призначене судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом у межах та на підставі наявних в останнього повноважень, з огляду на виявлені під час перевірки порушення строків розрахунків позивачем в іноземній валюті. Крім того, представником відповідача наголошено, що міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) не є належним та допустимим доказом перетину товару через кордон, оскільки у даному документі не зазначаються дані щодо контракту, за умовою якого перевозиться товар. Натомість, у межах спірних правовідносин саме вантажно-митну декларацію складно 24.12.2015 за №100270002/2015/263813. На підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, судом ухвалено про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакі Натс» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 08.06.2015 №01/TDAT-LLC/2015, від 08.07.2015 №GR/UA, згідно з повідомленнями ПАТ «ВіЕсБанк» від 05.10.2015 №09-3/21352 (вх. ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 12.10.2015 №45158/10), від 03.03.2016 №09-3/3653 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 04.04.2016 №13148/10), результати якої оформлено актом від 20.05.2016 №395/26-15-14-06-04/38804781. У висновках до вказаного акту перевірки контролюючим органом зазначено про наступні порушення Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакі Натс»: -          ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне надходження товару на суму 86   410,80 дол. США (екв. 1   987   214,14 грн.) за контрактом від 08.06.2015 №01/TDAT-LLC/2015 та несвоєчасне повернення валютних коштів у сумі 250,00 дол. США (екв. 6   363,04 грн.) за контрактом від 08.07.2015 №GR/UA; -          ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (зі змінами та доповненнями), а саме: порушення строків декларування валютних цінностей станом на 01.10.2015, 01.04.2016. На підставі викладеного, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 02.06.2016: №0008141406, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Лакі Натс» нараховано штрафні санкції за порушення валютного законодавства у розмірі 340,00 грн., з огляду на встановлене порушення п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»; №0008151406, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Лакі Натс» нараховано пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 467   238,03 грн. При цьому, згідно з наявною у матеріалах справи копією розрахунку пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності, розмір нарахованої пені за контрактом від 08.06.2015 №01/TDAT-LLC/2015 становить 465 542,72 грн., а за контрактом від 08.07.2015 №GR/UA – 1   695,31 грн. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення в оскаржуваній частині протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду. Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При цьому, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (ч. 4 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»). З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що у силу положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» Національний банк України наділений повноваженнями на запровадження інших, відмінних від тих, що встановлені даним Законом, строків для здійснення розрахунків в іноземній валюті. Відтак, суд одразу звертає увагу, що вказані повноваження Національного банку України не суперечать положенням Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому не звужують в цій частині прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Згідно з п. 1 постанов Правління Національного банку України від 03.06.2015 №354, від 03.09.2015 №581, від 04.12.2015 №863, передбачені в ст.ст. 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», розрахунки здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Лакі Натс» ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині несвоєчасного надходження товару на суму 86 410,80 дол. США (екв. 1 987 214,14 грн.) за контрактом від 08.06.2015 №01/TDAT-LLC/2015 та несвоєчасного повернення валютних коштів у сумі 250,00 дол. США (екв. 6 363,04 грн.) за контрактом від 08.07.2015 №GR/UA. При цьому, слід зазначити, що у межах даної адміністративної справи, виходячи із заявленого предмету та підстав позову, позивачем оскаржується нарахування пені лише в частині контракту від 08.06.2015 №01/TDAT-LLC/2015, тобто на суму пені 465 542,72 грн. Згідно з додатком 2 до акту перевірки, копія якого наявна у матеріалах справи, розрахунки за контрактом від 08.06.2015 №01/TDAT-LLC/2015 здійснювались на підставі платіжних доручень від 18.06.2015 на суму 914   783,92 грн. та від 23.07.2015 на суму 972   009,17 грн., що не заперечувалось позивачем під час судового розгляду справи. Натомість, граничним терміном надходження товару, згідно з додатком 2 до акту перевірки, зазначено 16.09.2015 та 21.10.2015 відповідно. За висновками перевіряючих, вказаний товар за контрактом від 08.06.2015 №01/TDAT-LLC/2015 надійшов з порушенням строків, встановлених у ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: 24.12.2015, що підтверджується вантажно-митною декларацією за №100270002/2015/263813. Натомість, представником позивача наголошено на тому, що товар, отриманий від нерезидента за контрактом від 08.06.2015 №01/TDAT-LLC/2015, був розміщений під митний контролем на території України у строки, встановлені положеннями Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що підтверджується відповідною міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), згідно з відміткою 03.08.2015. Крім того, за твердженнями останнього, факт складання вантажно-митної декларації лише 24.12.2015 пов'язано з вилученням Київською міською митницею ДФС на склад митного органу ввезеного на територію України імпортного товару, що стало окремим предметом оскарження. З приводу вказаного слід зазначити, що у силу ст. 74 Митного кодексу України, імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України. Митний режим імпорту може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, а також до продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території (ст. 75 Митного кодексу України). Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №1451 та копій інших наявних у матеріалах справи документів, пов'язаних з митним оформленням спірного товару, останній розміщено Одеською митницею ДФС під митним контролем 03.08.2015, що підтверджується відповідною відміткою. На підставі викладеного, суд також вказує на безпідставність тверджень представника відповідача про те, що міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) не є належним та допустимим доказом перетину товару, а факт складання вантажно-митної декларації за №100270002/2015/263813 саме 24.12.2015 не є свідченням переміщення спірного товару під митний контроль України лише 24.12.2015, що спростовується наявними у матеріалах справи доказами. З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що спірний товар за контрактом від 08.06.2015 №01/TDAT-LLC/2015, у силу наведених законодавчих положень, імпортовано у межах встановлених ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строків, з урахуванням положень наведених вище постанов Правління Національного банку України. З урахуванням вказаного, суд дійшов до висновку про протиправність та, як наслідок, скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2016 №0008151406 в частині нарахування пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 465 542,72 грн. Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне. Як було зазначено вище, податкове повідомлення-рішення від 02.06.2016 №0008141406 прийнято контролюючим органом у зв'язку із встановленням порушення позивачем положень ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Приписами ч. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 26.11.2015 №15-93 (надалі – Декрет №15-93) встановлено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України. До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України (абз. 8 ч. 2 ст. 16 Декрету №15-93). При цьому, ст. 16 Декрету №15-93 встановлено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Положення Указу Президента України від 27.06.1999 №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені п. 2 ст. 16 Декрету №15-93, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18.11.1992 №2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ суперечить обмеженням, встановленим п. 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин. Ураховуючи відсутність визначення повноважень податкових органів щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Декрету №15-93, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві діяло з перевищенням наданих йому повноважень. Слід зазначити, що таке застосування ст. 16 Декрету №15-93 відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 07.02.2012 у справі за позовом ТОВ «Крим Інтеройл» до ДПІ в м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.    На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2016 №0008141406.          У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 17.06.2016 №1104602, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 6 988,23 грн., який підлягає присудженню на користь останнього. Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд   ВИРІШИВ: Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 02.06.2016 №0008151406 в частині нарахування пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 465 542,72 грн. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 02.06.2016 №0008141406. Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Лакі Натс» (код ЄДРПОУ 38804781, адреса: 08330, Київська обл., Бориспільській район, с. Дударків, вул. Незалежності, 99-Г) документально підтверджені судові витрати у розмірі 6   988,23 грн. (шести тисяч дев'ятисот вісімдесяти восьми грн. 23 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19). Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                               Т.О. Скочок