Рішення

від 04.04.2018 по справі 908/2541/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/137/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2018 справа № 908/2541/17

м. Запоріжжя

за позовом дочірнього підприємства «Газ Мелітополя» публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр-т 50-річчя Перемоги, буд. 17)

до відповідача відділу освіти Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (72315, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Івана Алексєєва, буд. 5)

про стягнення 3052,53 грн. 3% річних та 44770,47 грн. пені за договором № Б007 від 14.03.2016

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 16.01.2018

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 01-28/0192 від 27.02.2018

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 3052,53 грн. 3 % річних та 44770,47 грн. пені за договором постачання природного газу № Б007 від 14.03.2016 (з урахуванням прийнятої судом 28.02.2018 заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.12.2017 порушено провадження у справі № 908/2541/17, присвоєно справі номер провадження 18/137/17, судове засідання призначено на 25.01.2018.

Зважаючи на те, що розгляд справи не розпочато по суті до набрання чинності новою редакцією ГПК України, суд визначив розгляд в судовому засіданні 25.01.2018 продовжувати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 28.02.2018; ухвалою від 28.02.2018 підготовче провадження продовжено на тридцять днів, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 04.04.2018.

В судовому засіданні 04.04.2018 за письмовою згодою представників всіх учасників справи суд перейшов до розгляду справи по суті та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Судові засідання з 25.01.2018 здійснювалися із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг» , відповідно до ст. 222 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, прийнятої судом до розгляду 28.02.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на договір поставки природного газу № Б007 від 14.03.2016 та зазначив, що відповідно до умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 2216253,71 грн. Несвоєчасна оплата відповідачем вартості спожитого природного газу за період січень-лютий 2016 року, за доводами позивача, є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді 3% річних та пені. Посилаючись на приписи ст.ст. 258, 525, 526, 549-551, 610, 693 ЦК України та ст.ст. 193, 231 ГК України позивач просив позов задовольнити.

Відповідач 26.02.2018 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вказав, що акти приймання-передачі за спірний період датовані раніше, ніж укладено договір - 14.03.2016, тому до моменту укладення договору про постачання природного газу № Б007 підстав у відповідача для оплати за спожитий природний газ не було. Відповідач вважає, що оскільки оплата не могла бути здійснена відділом освіти раніше укладення договору на постачання природного газу, підстав для стягнення штрафних санкцій немає. При цьому відзначає, що оплата за період січень-лютий 2016 року проведена протягом двох календарних днів після отримання від позивача платіжних документів. Також звертав увагу, що відповідач є неприбутковою бюджетною організацією та фінансується за рахунок бюджетних і без належної реєстрації бюджетних зобов'язань проведення платежів неможливе.

В судовому засіданні 04.04.2018 представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві. Просив в позові відмовити.

Позивач у відповіді на відзив проти даводів відповідача заперечив та зазначив, що договір на постачання природного газу укладений 14.03.2016 через тривалий період тендерної процедури закупівлі природного газу. Разом з тим, бездоговірний період січня-березня 2016 року врахований в договорі № Б007 на постачання природного газу шляхом застосування п. 3 ст. 631 ЦК України та погодження в п. 11.1 договору застосування його умов до відносин сторін, що виникли між ними з 01.01.2016. Заяв на припинення газопостачання від відповідача не надходило, газопостачання здійснювалось у визначеному договором обзязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Дочірнім підприємством «Газ Мелітополя» публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» (постачальником, позивачем у справі) та відділом освіти Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (споживачем, відповідачем у справі) 14.03.2016 укладено договір № Б007 постачання природного газу (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) споживачу у 2016 році природний газ для використання у якості палива або сировини, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Пунктом 1.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 21.12.2016) узгоджено річний плановий обсяг постачання газу - 536,031 тис. куб. м.

Передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів Споживача (далі пункти призначення) (п. 1.5 Договору).

Відповідно до п. 2.9.1 Договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм розподіленого (протранспортованого) газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС та/або на підставі даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника (п. 2.9.2 Договору).

За визначенням п. 2.9.3 Договору, споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, об'єм поставленого (спожитого) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГТС та/або на підставі даних оператора ГРМ (п.2.9.4 Договору).

У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а об'єм спожитого газу встановлюється Постачальником відповідно до даних Оператора ГТС та/або на підставі даних оператора ГРМ (п. 2.9.5 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального об'єму поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 2 цього Договору.

Згідно п. 3.6 Договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 21.12.2016) загальна сума договору на 2016 рік становить 4 249 757,04 грн., у т.ч. ПДВ.

Сторони домовились, що при зміні курсу долару США та /або курсу ОСОБА_2 ціну газу може бути змінено пропорційно зміні відповідного курсу валюти (п. 3.7 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

- 100 % місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.5 Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 4.2.1 Договору).

За визначенням п. 4.3 Договору, датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

Згідно із п. 11.1 Договору, цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) та відповідно до п. 3 ст. 631 ЦК України умови цього Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли між ними з 01.01.2016 року. Цей Договір діє в частині постачання газу до 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В період з січня по березень 2016 року, включно, позивачем передано відповідачу природного газу в обсязі 270,209 тис. куб. м., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін актами прийому-передачі природного газу за вказаний період (арк. справи 13).

Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо дотримання строків розрахунків за спожитий природний газ протягом січня-лютого 2016 року стало підставою для нарахування позивачем на суму простроченої заборгованості передбачених договором та законом пені та 3% річних.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір поставки є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і постачальник, і споживач, наділені як правами, так і обов'язками. На постачальника покладено обов'язок передати товар і надано право на одержання відповідної плати, а споживач, в свою чергу, зобов'язаний оплатити повну ціну товару і наділений правом вимагати належного виконання умов договору постачальником.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Позивачем у відповідності до умов Договору протягом січня-березня 2016 року передано надано відповідачу природного газу в обсязі 270,209 тис. куб. м. на загальну суму 2 079 503,72 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін актами прийому-передачі природного газу за вказаний період. Зазначені акти підписані сторонами без зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу та скріплені печатками.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами Договору передбачено обов'язок відповідача остаточний розрахунок здійснити до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Оплату вартості отриманого природного газу за січень 2016 здійснено відповідачем платіжними дорученнями №№ 304, 305 від 17.03.2016, за лютий 2016 - платіжними дорученнями №№ 302, 303 від 17.03.2016, за березень 2016 - платіжними дорученнями №№ 49, 50, 420, 421 від 08.04.2016.

Суд приймає до уваги наданий до матеріалів справи оригінал підписаного та скріпленим печатками сторін акта звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2016 (арк. справи 28), яким зафіксовано розміри заборгованості та дати оплати по актам за січень-березень 2016 року.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд констатує, що розрахунки за отриманий протягом січня-березня 2016 року природний газ проведено відповідачем в повному обсязі, проте з порушенням встановленого п. 4.2 Договору строку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не спростував факт порушення ним строків оплати за поставлений природний газ, разом з тим, вказав на відсутність у січні, лютому та березні 2016 року підписаного сторонами договору, рахунків-фактур та актів наданих послуг (накладних), що унеможливило прийняття до виконання фінансових зобов'язань.

Так, акти прийому-передачі природного газу за спірний період підписані 14.03.2016, рахунки на оплату та видаткові накладні за зобов'язаннями січня-лютого 2016 року надано відповідачу 16.03.2016. Постачальником зазначений факт не заперечується.

Разом з тим, умовами Договору не передбачено здійснення оплати за спожитий газ на підставі рахунку, акту наданих послуг чи видаткової накладної. Виходячи зі змісту пункту 4.1.2 Договору, споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період. Тобто самостійно здійснює передоплату за газ, що узгоджується із положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 23.04.2014 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти .

Пунктом 1.3 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 14.03.2016) сторонами узгоджено місячні планові обсяги постачання газу у спірний період: січень - 115,35 тис. куб. м., лютий - 91,002 тис. куб. м., березень - 129,1 тис. куб. м.

Таким чином, відповідач не позбавлений був можливості самостійно визначити суму платежу та вчасно розрахуватися за спожитий природний газ.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Позивачем заявлено до стягнення 3052,53 грн. - 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) за загальний період з 11.02.2016 по 17.03.2016.

Судом перевірено розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та визнано не вірним, оскільки допущено помилку при підрахуванні кількості днів прострочення. За умови вірного розрахунку 3% річних до стягнення підлягає сума 2922,01 грн. При цьому, суд виходив з дати початку порушення грошового зобов'язання та суми боргу, що існувала у спірний період, окремо за зобов'язаннями січня та лютого 2016 року.

Таким чином, обґрунтованою є сума 2922,01 грн. - 3% річних, в решті позовних вимог про стягнення 3% річних (130,52 грн.) суд відмовляє через необґрунтованість.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.2.1 Договору визначена відповідальність відповідача за порушення зобов'язання - строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позивачем вимога про стягнення 44770,47 грн. пені (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) заявлена за загальний період з 11.02.2016 по 17.03.2016.

Судом здійснено розрахунок пені, виходячи з простроченої суми заборгованості окремо за зобов'язаннями січня та лютого 2016 року, та встановлено, що обґрунтованою є сума пені в розмірі 42856,20 грн., яка розрахована наступним чином:

- за період з 11.02.2016 (визначено позивачем у розрахунку, що відповідає п. 4.2.1 Договору) по 17.03.2016 (закінчення строку прострочення у зв'язку із сплатою рахунку) на суму заборгованості 899813,06 грн. (січень 2016 року), що складає 37860,99 грн.;

- за період з 11.03.2016 (визначено позивачем у розрахунку, що відповідає п. 4.2.1 Договору) по 17.03.2016 (закінчення строку прострочення у зв'язку із сплатою рахунку днів) на суму 692517,94 грн. (лютий 2016 року), що складає 4995,21 грн.

Таким чином, належний до стягнення загальний розмір пені становить 42856,20 грн., тому в решті позовних вимог про стягнення пені (1914,27 грн.) слід відмовити, як нарахованої та заявленої до стягнення необґрунтовано.

Разом з тим, суд визнав за доцільне зменшити розмір пені на 40000,00 грн., виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, господарський суд бере до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Враховуючи положення ст.ст. 74, 76-80, 236 ГПК України, судове рішення повинно містити обґрунтовану оцінку того, чи є таким випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної пені таким наслідкам, поведінки винної сторони тощо, з викладенням відповідних обставин.

Судом встановлено, що договір № Б007 від 14.03.2016 виконувався відповідачем згідно його умов і ним робилися заходи для виконання своїх зобов'язань в обумовлені договором строки. Надані позивачем платіжні документи відповідачем зареєстровано, взято бюджетні фінансові зобов'язання в державній казначейській службі та оплачено протягом двох днів з моменту їх отримання.

В свою чергу, позивачем не наведено та не надано доказів наявності будь-яких збитків або негативних наслідків, що були ним понесені в результаті порушень строків виконання Договору з боку відповідача.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та те, що визнані судом обґрунтованими вимоги про стягнення пені є не співрозмірними між фактичним порушенням та його наслідками; невеликий термін прострочення оплати вартості природного газу; необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін; а також недоведеність позивачем факту понесення ним збитків в результаті дій відповідача, суд зменшує пеню на 40000,00 грн. і з відповідача стягується 2856,20 грн. пені.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог (без урахування зменшення пені) шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1531,59 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 185, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відділу освіти Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (72315, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Івана Алексєєва, буд. 5, ідентифікаційний код 02136100) на користь дочірнього підприємства «Газ Мелітополя» публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр-т 50-річчя Перемоги, буд. 17, ідентифікаційний код 39825907) 2922,01 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять дві грн. 01 коп.) - 3% річних, 2856,20 грн. (дві тисячі вісімсот п'ятдесят шість грн. 20 коп.) пені та 1531,59 грн. (одну тисячу п'ятсот тридцять одну грн. 59 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 12.04.2018.

Суддя В.В. Носівець