Постанова

від 05.04.2018 по справі 910/8198/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2018 р. Справа№ 910/8198/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар судового засідання : Іванов О.О.

за участю представників

позивача : Куренний С.В.;

відповідача-1 : не з'явився;

відповідача-2 : не з'явився;

третьої особи-1 : Руденко А.О.;

третьої особи-2 : Руденко А.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-

інвестиційний банк" та Товариства з обмеженою

відповідальністю "Джи Ес Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 07.12.2017

у справі №910/8198/17 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросер"

до 1) Товарної біржи "Перспектива-Коммодіті"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволітас"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство "Український будівельно-

інвестиційний банк"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Груп"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРОСЕР" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товарної біржи "Перспектива-Коммодіті" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволітас" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору №19КП/15 від 10.07.2015 на проведення оцінки майна, укладеного між відповідачами.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідачами під час укладення спірного договору не було дотримано вимоги ч.2 ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", що є передумовою для визнання його недійсним.

Відповідач-1 проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість та непідтвердженість вимог позивача, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема, відповідач-1 наголошував на наступному:

- відносини, що є предметом договору про проведення відкритих (публічних) торгів з продажу майна та Додаткової угоди від 11.08.2015, фактично склалися між третьою особою-1 та відповідачем-1 з 01.07.2015, тобто коли сторонами в усній формі було погоджено умови проведення відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна, яке перебуває у заставі банку, зокрема майна, що зазначене у Додатковій угоді;

- згідно з ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України та п.2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", маючи намір та згоду надати зворотної дії в часі Договору та Додатковій угоді та вважати їх вчиненими та дійсними з 01.07.2015, сторони уклали Договір про внесення змін до спірного Договору та Додаткової угоди від 12.12.2016;

- згідно з п.п.3, 4 Договору про внесення змін було внесено зміни до п.7.1 Договору та п.5.1 Додаткової угоди, відповідно якого Договір та Додаткова угода набирають чинності з 01.07.2015, відтак посилання позивача на відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у відповідача-1 на час укладення спірного договору є безпідставним;

- оскільки послуги за оспорюваним договором надані відповідачу-1 оцінювачем, а відповідач-1 повністю сплатив оцінювачу за надані послуги, та зазначений договір припинив свою дію, він не може бути визнаний недійсним.

Відповідач-2 письмового відзиву на позов не надав.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 та від 31.10.2017 (том справи - 1, аркуші справи - 1-2, 330-331) до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів було залучено Публічне акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" (далі - третя особа-1) та як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Груп" (далі - третя особа-2).

Третя особа-1 заперечувала проти позову та просила суд в позові відмовити, мотивуючи це наступним:

- факт укладення договорів купівлі-продажу від 03.09.2015 між третіми особами на підставі застереження в договорі іпотеки від 25.12.2013 у позасудовому порядку шляхом його продажу від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/26420/15, яке у встановленому порядку набрало законної сили, а тому вказані обставини не підлягають доказуванню у даній справі;

- в межах вимог договору сторонами було погоджено проведення оцінки та здійснено оцінку майна до підписання додаткової угоди №1 від 11.08.2015 до Договору про проведення відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна, яке перебуває в заставі у банку, якою фактично погоджено остаточні умови виставлення майна на аукціон, а саме лот, стартову ціну та дату проведення аукціону, оскільки визначення стартової ціни продажу передує виставленню об'єкта на аукціон;

- даний позов не направлений на реальний захист порушеного права, а задоволення вказаного позову не може відновити порушених прав позивача, якщо вони взагалі були порушені;

- посилання позивача на складання акта приймання-передачі виконаних робіт за оспорюваним договором 24.09.2017, в той час коли оцінку майна було завершено складенням звіту 15.07.2015, не свідчить про будь-які порушення закону з боку сторін договору.

Третя особа-2 також заперечувала проти вимог позивача та просила суд в позові відмовити, звертаючи увагу суду на наступне:

- третя особа-1 відчужила майно позивача на підставі застереження в Іпотечному договорі від свого імені з урахуванням ч.5 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", а не на підставі протоколу №3181 від 27.08.2015 про проведення аукціону;

- позивачем в даній справі не доведено, що його майно було відчужено саме за протоколом №3181, який є договором купівлі-продажу, ціною якого є 4 849 656,40 грн., що укладений в м. Дніпропетровськ між організатором аукціону - відповідачем-1, переможцем аукціону - третьою особою-2 та замовником аукціону - третьою особою-1;

- постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі №910/7586/16, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2017, було визнано недійсним аукціон із продажу іпотечного майна, що свідчить про відсутність підстав для переходу права власності на іпотечне майно до іншої особи;

- враховуючи предмет позову, обґрунтування права на звернення до суду із позовом про визнання договору недійсним та наслідки недійсності правочину, третя особа-2 вважає, що оскільки аукціон визнано недійсним за таких обставин спірний договір не порушує прав та обов'язків позивача, так як не створив для позивача ніяких правових наслідків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №910/8198/17 позов було задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення договір на проведення оцінки майна №19КП/15 від 10.07.2015, укладений між відповідачами, а також присуджено до стягнення з відповідачів на користь позивача по 800,00 грн. судового збору. В своєму рішенні місцевий господарський суд зазначив наступне:

- суду не надано ані доказів укладення третьою особою-1 договору на проведення експертної оцінки майна, ані доручення третьої особи-1 відповідачу-1 на укладення договору щодо оцінки майна та проведення вибору експерта (експертної організації);

- на час замовлення оцінки та її проведення, спірна нерухомість не належала відповідачу-1 та не перебувала у його володінні або користуванні, у зв'язку з чим відповідач-1 не мав визначеного законом статусу замовника оцінки, не мав об'єктивної можливості забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці, на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки. Водночас, третя особа-1, яка розпочала процедуру звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці, в силу приписів ст. 38 Закону України "Про іпотеку", мала бути обізнана про осіб, які мають легалізовані права на предмет іпотеки. Третя особа-1 не могла не мати відомостей щодо відсутності прав відповідача-1 виступати замовником оцінки майна, яке належало позивачу;

- угода, на підставі якої проводився спірний аукціон, в судовому порядку визнана недійсною, а відтак на момент проведення відкритого (публічного) аукціону з продажу майна, яке перебувало у заставі третьої особи-1, оформленого протоколом №3181 від 27.08.2015, не було визначено належним способом початкової вартості майна;

- оскільки спірний договір опосередковує укладені в подальшому іпотекодержателем договори щодо відчуження іпотечного майна, а за сукупністю усі згадувані договори за своєю природою уособлюють у собі реалізацію банком прав на нерухоме майно, що згідно зі ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України притаманні лише власнику або уповноваженій ним особі, їх вчинення впливає на права та інтереси позивача та створює незаконні підстави для припинення та обмеження прав відносно нерухомого майна.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, третя особа-1 та третя особа-2 звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в якій просять скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №910/8198/17 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційних скарг обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного по суті заявлених вимог рішення у даній справі. Загалом доводи апеляційних скарг ідентичні тим, які наводилися під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2018 для розгляду вищевказаних апеляційних скарг було сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами третіх осіб, та роз'яснено учасникам провадження у даній справі право подати відзиви на апеляційні скарги у встановлений судом строк. Окрім того, було зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №910/8198/17.

16.02.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги третіх осіб, в якому він зазначав про безпідставність доводів скарг та просив залишити їх без задоволення, оскільки третіми особами не було надано належних та допустимих доказів на спростування обставин, встановлених місцевим господарським судом під час розгляду даної справи.

Відповідачі відзиви на апеляційні скарги третіх осіб не подали.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 апеляційні скарги третіх осіб було об'єднано в одне провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15.03.2018.

15.03.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання, призначене на 15.03.2018.

В судове засідання 15.03.2018 з'явився лише представник третіх осіб. Представники сторін не з'явилися. Відповідачі про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 клопотання позивача було задоволено, розгляд справи відкладено на 29.04.2018.

26.03.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи судових рішень, винесених у справі №910/15425/16, а саме: рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 у справі №910/15425/16, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 у справі №910/15425/16, постанову Вищого господарського суду України від 16.05.2017 у справі №910/15425/16 та постанову Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 12.03.2018 у справі №910/15425/16. Вказаними судовими рішеннями підтверджено незаконність дій відповідачів, третьої особи-1 та інших осіб щодо організації та проведення відкритого (публічного) аукціону з продажу спірного нерухомого майна позивача та незаконності укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна позивача та визнання незаконною додаткової угоди №1 від 11.08.2015 до договору №30/07-2015/22А від 30.07.2015.

Вказане клопотання було задоволено судом.

В судовому засіданні 29.03.2018 представник третіх осіб підтримав апеляційній скарги з викладених у них підстав, просив суд скарги задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №910/8198/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 29.03.2018 представник позивача заперечував проти апеляційних скарг з підстав, викладених у відзиві на апеляційні скарги, просив суд залишити скарги без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні 29.03.2018 було оголошено перерву до 05.04.2018.

04.04.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України до вирішення справи №910/7586/16. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що предметом позову у справі №910/8198/17 є визнання недійсним правочину, відповідно до якого було зроблено оцінку майна і на підставі цієї оцінки в подальшому було звернуто стягнення на предмет іпотеки. За твердженням третьої особи-1, у справі №910/8198/17 позивач зазначає про те, що аукціон, на якому було реалізовано предмет іпотеки був визнаний недійсним, у зв'язку з чим спірний договір порушує майнові права позивача.

Київський апеляційний господарський суд своєю ухвалою від 26.03.2018 відкрив апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Репутація та Товариства з обмеженою відповідальністю Інтертейнмент Компані на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі №910/7586/16, яким було відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним відкритого (публічного) аукціону з продажу майна, яке перебувало у заставі Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", оформленого протоколом №3181 від 27.08.2015 про проведення аукціону у вигляді електронних торгів з продажу майна, яке перебуває у заставі Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" на Товарній біржі "Перспектива-Коммодіті".

Третя особа-1 вважає, що справи №910/7586/16 та №910/8198/17 є взаємопов'язаними і розгляд справи №910/8198/17 є неможливим до вирішення судом апеляційної інстанції справи №910/7586/16.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що клопотання третьої особи-1 не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п.5 ч.1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

В порушення наведеної правової норми в клопотанні третьої особи-1 відсутнє обґрунтування щодо того, в чому конкретно полягає неможливість розгляду справи №910/8198/17 за наявними у ній матеріалами та поясненнями учасників провадження до вирішення апеляційних скарг у справі №910/7586/16.

При цьому судом враховано, що згідно з п.10 ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено розумність строків розгляду справи судом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для зупинення провадження у справі №910/8198/17 та задоволення клопотання третьої особи-1.

В додатках до апеляційної скарги третьої особи-2 було додано клопотання (том справи - 2, аркуші справи - 53-54) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме копії договору №08/12/17 від 08.12.2017, укладеного між відповідачем-1 та третьою особою-1, в якому третя особа-2 просила суд визнати поважними причини неподання вказаного вище доказу, посилаючись на те, що названий договір був укладений вже після ухвалення оскаржуваного судового рішення у даній справі.

Колегія суддів задовольнила клопотання третьої особи-2 та залучила до матеріалів справи копію договору №08/12/17 від 08.12.2017.

В судовому засіданні 05.04.2018 представник третіх осіб підтримав раніше надані пояснення, просив суд апеляційні скарги задовольнити.

В судовому засіданні 05.04.2018 представник позивача також підтримав пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, просив суд залишити апеляційні скарги без задоволення.

Представники відповідачів у судове засідання 05.04.2018 не з'явилися, про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третіх осіб в судові засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третіх осіб про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності представників відповідачів за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 05.04.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

25.12.2013 між позивачем, як іпотекодавцем, та третьою особою-1, як іпотекодержателем, було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., за реєстровим №13045 (далі - Іпотечний договір) (том справи - 1, аркуші справи - 55-66).

За умовами Іпотечного договору іпотекодавець є майновим поручителем:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК Групп" (далі - позичальник-1) по кредитному договору №LV/U/04-0253 від 25.12.2013, укладеному між ТОВ "НВК Групп" та АТ "Укрбудінвестбанк";

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Фудз" (далі - позичальник-2) по кредитному договору №LV/U/04-0254 від 25.12.2013, укладеному між ТОВ "Добродія Фудз" та АТ "Укрбудінвестбанк";

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Авточист плюс" (далі - позичальник-3) по кредитному договору №LV/U/04-0255 від 25.12.2013, укладеному між ТОВ "Авточист плюс" та АТ "Укрбудінвестбанк".

В забезпечення виконання зобов'язань, вказаних в п.1.1 цього договору, іпотекодавець на умовах, передбачених цим договором, передав в іпотеку:

- нежитлове приміщення, виробничо-складську будівлю з вбудованими офісними приміщеннями літ. Б, загальною площею 1665,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок №11;

- ДОК ДБХ літ. В, загальною площею 220,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок №11 (колишня вулиця Броварська, 7);

- земельну ділянку, на якій знаходяться нежитлові приміщення, вказані у 1.2.2 іпотечного договору, площею 0,8013 га (кадастровий номер ділянки 3210500000:06:006:0016), що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок №11.

Предмет іпотеки належить іпотекодержателю на праві власності на підставі договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 18.12.2011 за номерами в реєстрі: 3750, 3753, 3756 (п.п.1.2.1, 1.2.2 п.1.2 Іпотечного договору).

Право іпотеки виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору (п.2.1 Іпотечного договору).

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки врегульовано у розділі 6 Іпотечного договору, згідно з п.п.6.1-6.3 якого іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або часткового невиконання іпотекодавцем умов договору та/або умов кредитного договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація відбуваються на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або в позасудовому порядку. Якщо іпотекодержатель приймає рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, то задовольнити свої вимоги він може на свій розсуд одним із наступних способів, зокрема: іпотекодержатель набуває права від свого імені продавати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених в Законі України Про іпотеку . При цьому ціною продажу предмета іпотеки є його вартість, визначена експертним шляхом.

У 2014 році між позивачем та третьою особою було укладено договори про внесення змін до Іпотечного договору (том справи - 1, аркуші справи - 67-70), згідно з якими виключено з договору ТОВ Добродія Фудз , а також вказано строк погашення заборгованості до 24.12.2015 за кредитними договорами №LV/U/04-0253 від 25.12.2013 та №LV/U/04-0255 від 25.12.2013.

У вересні 2015 року третя особа-1 надала позивачу звіт №1099 від 19.09.2015 про розподіл коштів (том справи - 1, аркуші справи - 71-72), в якому зазначила про те, що на виконання ст. 38 Закону України Про іпотеку 03.09.2015 третя особа-1 задовольнила свої вимоги в позасудовому порядку, шляхом продажу предмета іпотеки за Іпотечним договором.

30.07.2015 між третьою особою-1, як замовником, та відповідачем-1, як біржею, було укладено договір №30/07-2015/22А про проведення відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна, яке перебуває у заставі банку (том справи - 1, аркуші справи - 109-110) (далі - Договір про проведення відкритих аукціонів).

За умовами названого Договору предметом останнього є надання біржею замовнику послуг з організації та проведення відкритих (публічних) аукціонів в електронній формі (далі - аукціон) з продажу майна, яке перебуває в заставі банку (далі - майно) відповідно до Порядку проведення відкритих (публічних) та інших аукціонів на Товарній біржі Перспектива-Коммодіті (далі - Порядок), Регламенту організації та проведення на Товарній біржі Перспектива-Коммодіті аукціонів з продажу майна, яке перебуває у заставі банку (далі - Регламент) та додаткових угод до цього договору (далі - додаткові угоди), законодавства України. Замовник в свою чергу зобов'язується сплатити біржі вартість послуг відповідно до умов цього договору. Умови та особливості проведення аукціонів визначаються у Регламенті, що є невід'ємною частиною цього договору. Перелік, технічна характеристика та інша інформація щодо майна, яке виставляється на продаж на аукціоні, порядок розрахунків визначаються замовником у додаткових угодах, які є невід'ємними частинами цього договору (п.п.1.1-1.3 Договору про проведення відкритих аукціонів).

Права та обов'язки сторін визначені у розділі 2 Договору про проведення відкритих аукціонів, в п.п.2.2.4 п.2.2 якого передбачено, що замовник зобов'язаний забезпечити визначення шляхом незалежної оцінки початкової вартості майна. За дорученням замовника біржа може організувати проведення експертної оцінки майна.

Відповідно до п.7.1 Договору про проведення відкритих аукціонів останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.

В розділі 5 Регламенту з організації та проведення на Товарній біржі Перспектива-Коммодіті відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна, яке перебуває в заставі ПАТ Український будівельно-інвестиційний банк (том справи - 1, аркуші справи - 151-155) наведено порядок та умови оцінки нерухомого майна, а також визначення стартової ціни, згідно з яким стартова ціна майна визначається за результатами незалежної експертної оцінки. Замовник або біржа за дорученням замовника укладає договір оцінки майна незалежним експертом чи експертною організацією, що має ліцензію на здійснення відповідної діяльності. У разі виконання такого доручення біржею, перед укладанням такого договору, біржа погоджує вибір експерта (експертної організації) з замовником. У випадку недосягнення згоди, спір вирішується шляхом ведення переговорів. Незалежна експертна оцінка проводиться з метою встановлення ринкової вартості майна. Розмір ринкової вартості майна, встановленої за результатами такої експертної оцінки, застосовується при визначенні стартової ціни майна.

Між третьою особою-1, як замовником, та відповідачем-1, як біржею, було укладено додаткову угоду №1 від 11.08.2015 до Договору про проведення відкритих аукціонів (том справи - 1, аркуші справи - 111-113), за умовами якої замовник доручає, а біржа бере на себе обов'язок надати послуги з організації та проведення аукціону з продажу майна третьої особи-1, який проводитиметься в електронній торговій системі відповідача-1 27.08.2015 за лот №1, що включає в себе: нежитлове приміщення, виробничо-складську будівлю з вбудованими офісними приміщеннями, загальною площею 1665,8 кв. м.; нежитлове приміщення, ДОК ДБХ загальною площею 220,8 кв. м.; земельну ділянку, на якій знаходяться нежитлові приміщення, вказані у зазначеному вище пункті, кадастровий номер ділянки 3210500000:06:006:0016, дата державної реєстрації земельної ділянки: 08.11.2013, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, загальною площею 0,8013 га. Земельна ділянка та нежитлові приміщення знаходяться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, 11. Початкова ціна продажу - 4 801 640,00 грн., в тому числі ПДВ - 565 500,00 грн. (п.п.1.1 додаткової угоди №1 від 11.08.2015).

Біржа приступає до надання послуг після повного виконання замовником п.п.2.1.1, 2.1.3 та 2.1.4 цієї додаткової угоди. Біржа зобов'язується надати комплекс послуг по організації та проведенню аукціону з продажу майна у термін до 27.08.2015 (розділ 3 додаткової угоди №1 від 11.08.2015).

Договірна вартість винагороди біржі та сума ПДВ визначаються у акті приймання-передачі наданих послуг. Винагорода біржі за проведення аукціону становить 1% від кінцевої ціни продажу лота (п.4.1 додаткової угоди №1 від 11.08.2015).

Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання повноважними представниками сторін і скріплення печатками сторін (п.5.1 додаткової угоди №1 від 11.08.2015).

10.07.2015 між відповідачем-1, як замовником, та відповідачем-2, як виконавцем, було укладено договір на проведення оцінки майна №19КП/15 (далі - договір оцінки майна) (том справи - 1, аркуші справи - 115-116).

За умовами Договору оцінки майна (п.п.1.1-1.7) замовник доручає виконавцю проведення робіт з оцінки майна. Нерухоме майно: нежитлове приміщення виробничо-складська будівля з вбудованими офісними приміщеннями, загальною площею 1 665,8 кв. м., яке знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вул. Броварська, 11. Нерухоме майно: нежитлове приміщення ДОК ДБХ, загальною площею 220,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вул. Броварська, 11. Земельна ділянка (кадастровий номер 3210500000:06:006:0016) загальною площею 0,8013 га, що розташована за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вул. Броварська, 11. Мета оцінки: визначення ринкової вартості майна. Вид вартості: ринкова вартість. Дата оцінки: 15.07.2015.

Вартість робіт та умови розрахунків наведені у розділі 2 Договору оцінки майна, відповідно до якого загальна вартість робіт, передбачених п.1.1 договору, визначається у розмірі 4 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% в сумі 666,67 грн. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування замовником всієї суми на рахунок виконавця протягом 3 робочих днів з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі робіт до цього договору.

Згідно з п.п.4.1, 4.2 Договору оцінки майна замовник повинен протягом 3-х днів з дати отримання звіту про оцінку підписати акт прийому-передачі виконаних робіт та передати один його примірник виконавцю. Роботи вважаються прийнятими після підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, або у випадку не підписання замовником акту прийому-передачі виконаних робіт з моменту передачі виконавцем замовнику звіту про оцінку майна.

На виконання умов Договору оцінки майна відповідачами було складено акт прийому-передачі робіт за названим договором від 24.09.2015, а відповідач-1 перерахував на користь відповідача-2 оплату вартості виконаних робіт (том справи - 1, аркуші справи - 121-123).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на виконання Договору оцінки майна відповідачем-2 були проведені роботи з оцінки, за результатами яких підготовлені звіти про незалежну оцінку майна від 15.07.2015 (том справи - 1, аркуші справи - 117-119). У названих звітах визначено наступну ринкову вартість нерухомого майна: нежитлового приміщення виробничо-складська будівля з вбудованими офісними приміщеннями, загальною площею 1665,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Броварська, буд. №11 становить 2 995 920,00грн. з урахуванням ПДВ; нежитлового приміщення ДОК ДБХ, загальною площею 220,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Броварська, будинок №11 становить 397 080,00 грн. з урахуванням ПДВ; земельної ділянки (кадастровий номер ділянки 3210500000:06:006:0016), площею 0,8013 га, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Броварська, 11 становить 1 408 640,00 грн. з урахуванням ПДВ, що загалом складає 4 801 640,00 грн.

27.08.2015 було проведено аукціон з продажу предмету іпотеки, про що складено протокол №3181 про проведення аукціону у вигляді електронних торгів з продажу майна, що перебуває у заставі банку (том справи - 1, аркуш справи - 120). За результатами вищезгаданого аукціону 03.09.2015 між третьою особою-1, як продавцем, та третьою особою-2, як покупцем було укладено договори купівлі продажу (том справи - 1, аркуші справи - 306-317).

Позивач вважає, що на момент укладення Договору оцінки майна відповідач-1 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення вказаного правочину, у зв'язку з чим у нього не виникло право на замовлення проведення оцінки нерухомого майна, що свідчить про неправомірність замовлення, здійсненого відповідачем-1.

Зазначаючи про те, що під час укладення Договору оцінки майна відповідачами не було дотримано вимоги ч.2 ст. 11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , то названий правочин має бути визнаний недійсним відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають як вимогам чинного законодавства, так і фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України у разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, в силу припису наведеної статті правомірність правочину презюмується і обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Згідно зі ст. ст. 1, 10, 11 названого Закону положення останнього поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні. Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна. Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, саме замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки. Для замовлення оцінки конкретного нерухомого майна особа, яка виступає замовником повинна мати обсяг дієздатності, який передбачає: наявність права власності, або права володіння, або користування майном, яке набуте на законних підставах, або наявність доручення на замовлення оцінки майна, виданого вищевказаними особами.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі спірного Договору відповідач-1 замовив відповідачу-2 проведення робіт з оцінки майна, розташованого у Київській області, м. Бориспіль по вул. Броварській, 11, а саме: нежитлового приміщення, виробничо-складської будівлі з вбудованими офісними приміщеннями загальною площею 1 665,8 кв. м.; ДОК ДБХ загальною площею 220,8 кв. м; земельної ділянки, площею 0,8013 га (кадастровий номер ділянки 3210500000:06:006:0016).

Водночас, відповідач-1, як замовник, зобов'язався надати відповідачу-2, як виконавцю, правовстановлюючі та інші документи, що можуть знадобитися для проведення оцінки.

В ст. 1 Закону України Про іпотеку визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 38 названого Закону у разі, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог. Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог. Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта коштів повертається іпотекодавцю. Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки. Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

В процесі судового розгляду було з'ясовано, що відповідач-1 не був власником іпотечного майна, оскільки останнє не належало йому та не перебувало у нього на законних підставах.

На дату укладення Договору оцінки майна власником іпотечного майна був позивач, а суб'єктом, який мав право у позасудовому порядку відповідно до ст. 38 Закону України Про іпотеку здійснювати відчуження предмету іпотеки від свого імені була третя особа-1.

Натомість відповідач-1 отримав відповідне доручення від третьої особи-1 лише 11.08.2015 згідно з Додатковою угодою №1 від 11.08.2015 до Договору про проведення відкритих аукціонів.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами Договору про проведення відкритих аукціонів відповідач-1 зобов'язався надати послуги з організації і проведення аукціонів на загальних умовах без зазначення чіткого переліку нерухомого майна. При цьому конкретне іпотечне майно, як лот при проведенні аукціону, було погоджено безпосередньо в Додатковій угоді №1 від 11.08.2015.

Як уже зазначалося вище, умови і особливості проведення аукціонів визначаються у Регламенті з організації та проведення на Товарній біржі Перспектива-Коммодіті відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна, яке перебуває в заставі ПАТ Український будівельно-інвестиційний банк (п.1.2 Договору про проведення відкритих аукціонів), відповідно до п.5.1 якого стартова ціна майна визначається за результатами незалежної експертної оцінки. Замовник або біржа за дорученням замовника укладає договір оцінки майна незалежним експертом чи експертною організацією, що має ліцензію на здійснення відповідної діяльності. У разі виконання такого доручення біржею, то перед укладанням такого договору, біржа погоджує вибір експерта (експертної організації) з замовником. У випадку недосягнення згоди, спір вирішується шляхом ведення переговорів.

За умовами п.п.2.2.4 Договору про проведення відкритих аукціонів на третю особу-1, як замовника, покладається обов'язок забезпечити визначення шляхом незалежної оцінки початкової вартості майна, а саме: за дорученням замовника біржа може організувати проведення експертної оцінки майна. У такому випадку витрати, пов'язані з проведенням експертної оцінки майна, підлягають відшкодуванню замовником на рахунок біржі до початку проведення аукціону. Вказані витрати не включаються до складу винагороди біржі.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. ст. 1000, 1003, 1007 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак в матеріалах справи відсутні як докази укладення третьою особою-1 (іпотекодержателем) договору на проведення експертної оцінки майна, так і надання третьою особою-1 доручення відповідачу-1 на укладення договору щодо оцінки майна та проведення вибору експерта (експертної організації).

Зі змісту спірного Договору проведення оцінки майна не вбачається, що останній був укладений за дорученням третьої особи-1 для проведення відкритого (публічного) аукціону.

В названому Договорі про проведення оцінки майна, яке є предметом іпотеки і було в подальшому предметом купівлі-продажу, замовником оцінки виступає відповідач-1, який станом на момент укладення договору від 10.07.2015 до цього майна не мав ніякого відношення, оскільки договір між відповідачем-1 та третьою особою-1 був укладений лише 30.07.2015.

З наданих суду пояснень та доказів вбачається, що на час замовлення оцінки та її проведення, спірна нерухомість не належала відповідачу-1 та не перебувала у його володінні або користуванні, у зв'язку з чим відповідач-1 не мав визначеного законом статусу замовника оцінки, не мав об'єктивної можливості на законних підставах забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Водночас третя особа-1 (іпотекодержатель), яким розпочато процедуру звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці, відповідно до ст. 38 Закону України Про іпотеку , повинен був володіти відомостями про осіб, які мають легалізовані права на предмет іпотеки. Третій особі-1 не могло бути невідомо про відсутність прав у відповідача-1 виступати замовником оцінки майна, належного позивачу.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що на момент укладання спірного Договору про проведення оцінки майна відповідач-1 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення такого правочину, у зв'язку з чим у нього не виникло права на замовлення оцінки цього нерухомого майна, що в свою чергу свідчить про неправомірність такого замовлення, здійсненого відповідачем-1.

Наведені обставини свідчать про те, що на момент вчинення Договір проведення оцінки майна не відповідав положенням ч.2 ст. 11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність .

Судом враховано наданий до матеріалів справи звіт про незалежну оцінку, складений оцінювачем - відповідачем-2, згідно з яким датою проведення оцінки зазначено 15.07.2015. Однак названий звіт не може бути належним доказом виконання умов Договору про проведення відкритих аукціонів та Регламенту щодо проведення експертної оцінки майна.

В матеріалах справи наявні судові рішення місцевого господарського суду, судів апеляційної та касаційної інстанції, ухвалені у справі №910/15425/16 (том справи - 2, аркуші справи - 146-171), предметом розгляду в якій були вимоги про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 11.08.2015 до Договору проведення відкритих аукціонів. Задовольняючи позов та визнаючи недійсною додаткову угоду №1 від 11.08.2015 на підставі ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, господарські суди у названій справі виходили з того, що додаткова угода суперечить вимогам ч.5 ст. 33 Закону України Про іпотеку , оскільки сума заборгованості за кредитом та вартість іпотечного майна мають бути співрозмірними, а у спірних правовідносинах виконання зобов'язання можливо було забезпечити реалізацією лише частини предмету іпотеки.

У розумінні ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені у справі №910/15425/16, не підлягають повторному доведенню під час розгляду справи №910/8198/17.

Таким чином, угода, на підставі якої 27.08.2015 проводився аукціон, в судовому порядку визнана недійсною, що в свою чергу свідчить по те, що на дату проведення відкритого (публічного) аукціону з продажу майна, яке перебувало у заставі ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк", оформленого протоколом №3181 від 27.08.2015, не було визначено належним способом початкової вартості майна.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 у справі №910/7586/16, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2017, було визнано недійсним відкритий (публічний) аукціон з продажу майна, яке перебувало у заставі ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк", оформлений протоколом №3181 від 27.08.2015 про проведення аукціону у вигляді електронних торгів з продажу майна, яке перебуває у заставі ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" на товарній біржі "Перспектива-Коммодіті".

Обставини, встановлені у справі №910/7586/16, визнанні місцевим господарським судом преюдиційними. Однак колегією суддів враховано, що 13.03.2018 надійшли апеляційні скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі №910/7586/16 від осіб, які не приймали участі під час розгляду вказаної справи, але вважають, що назване судове рішення може вплинути на їх права, а саме: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Репутація" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертеймент Компані". За вказаними апеляційними скаргами на дату винесення Київським апеляційним господарським судом постанови у справі №910/8198/17 відкрито апеляційне провадження.

Судом враховано посилання на укладений 12.12.2016 між відповідачем-1 та третьою особою-1 договір про внесення змін до Договору про проведення відкритих аукціонів, згідно з п.7.1 якого договір набирає чинності з 01.07.2015 та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором. З урахуванням викладеного, відповідач-1 зазначав про безпідставність доводів позивача щодо відсутності у відповідача-1 повноважень на укладення Договору проведення оцінки майна.

Однак при цьому поза увагою відповідача-1 залишено норми ч.ч.5, 6, 8 ст. 38 Закону України Про іпотеку , згідно з якими дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

Третя особа-1 скористалася своїм правом на продаж іпотечного майна у вересні 2015, уклавши з третьою особою-2 договори купівлі-продажу іпотечного майна від 03.09.2015 (щодо кожного об'єкту окремо).

При цьому, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, третя особа-1 відповідно до ч.8 ст. 38 Закону України Про іпотеку повністю виконала свій обов'язок, передбачений законом, та надіслала 18.09.2015 позивачу звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

Таким чином, на виконання умов Договору про проведення відкритих аукціонів, 27.08.2015 було проведено аукціон з продажу вказаного іпотечного майна.

На дату укладення між третьою особою-1 та відповідачем-1 договору від 12.12.2016 щодо внесення змін до Договору про проведення відкритих аукціонів, згідно з якою названий договір необхідно вважати вчиненим та дійсним з 01.07.2015, тертя особа-1 вже скористалася своїм правом на продаж іпотечного майна, виконала свій обов'язок щодо надання звіту про розподіл коштів. Водночас, відповідач-1 також виконав свої обов'язки щодо організації та проведення аукціону з продажу іпотечного майна. Отже як третя особа-1, так і відповідач-1 не мали вже цивільної дієздатності щодо тих прав і обов'язків, які були передбачені вказаними вище нормами закону та відповідних договорів станом на момент їх вчинення.

Як уже зазначалося вище, в додатках до апеляційної скарги третьої особи-2 суду було надано додатковий доказ, а саме копію договору №08/12/17 від 08.12.2017, укладеного між відповідачем-1 та третьою особою-1, згідно з п.п.1, 6 якого сторони у процесі вирішення судової справи №910/8198/17 дійшли згоди укласти даний договір, за яким третя особа-1 доручає та уповноважує відповідача-1 замовляти проведення робіт з оцінки майна, визначеного в п.2 цього договору, яке перебуває в іпотеці третьої особи-1 для подальшого звернення стягнення на предмет іпотеки у будь-який передбачений Законом України Про іпотеку спосіб. Сторони дійшли згоди надати даному договору доручення зворотної дії у часі, а саме: договір діє, починаючи з 01.07.2015 та до повного його виконання сторонами (том справи - 2, аркуші справи - 55-56). В обґрунтування поважності причин неподання вказаного вище доказу, третя особа-2 посилалася на те, що названий договір був укладений вже після ухвалення оскаржуваного судового рішення у даній справі.

В ч.3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В даному випадку суду апеляційної інстанції надано доказ, який фізично виник вже після ухвалення оскаржуваного рішення у даній справі (договір укладено на наступний день після винесення місцевим господарським судом рішення у справі №910/8198/17), відтак названий доказ не міг бути врахований під час вирішення спору Господарським судом міста Києва, оскільки він ще не існував. При цьому колегією суддів враховано, що провадження у справі №910/8198/17 було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2017 (том справи - 1, аркуші справи - 1-2), а оскаржуване рішення ухвалено 07.12.2017. Тобто розгляд даної справи тривав майже півроку. Натомість жодного належного обґрунтування щодо об'єктивної неможливості укладення договору №08/12/17 від 08.12.2017 раніше, тобто як до звернення з позовом, який розглядається у даній справі (до 25.05.2017), так і до ухвалення оскаржуваного судового рішення (07.07.2017) третьою особою-2 не наведено. За наведених обставин, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для врахування під час перегляду справи №910/8198/17 наданого третьою особою-2 договору №08/12/17 від 08.12.2017.

Доводи апелянтів про те, що в даному випадку права позивача не порушені оспорюваним ним правочином, є безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 13, 41 Конституції України, що є нормами прямої дії, кожному гарантується реалізація права власності і його захист та непорушність.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. ст. 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (аналогічна правова позиція наведена в п.5 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

Зокрема, в ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України прямо вказано про те, що у разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що спірний Договір проведення оцінки майна опосередковує укладені в подальшому іпотекодержателем договори щодо відчуження іпотечного майна, а за сукупністю усі згадувані договори за своєю природою уособлюють у собі реалізацію банком прав на нерухоме майно, що згідно зі ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України притаманні лише власнику або уповноваженій ним особі, їх вчинення впливає на права та інтереси позивача та створює незаконні підстави для припинення та обмеження прав відносно нерухомого майна.

З наведеного випливає, що позивач має право на звернення до суду з метою захисту свого порушеного права на нерухоме майно.

Колегією суддів враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 21.05.2012 у справі №6-20цс11).

В апеляційних скаргах зазначено про відсутність зв'язку між проведеним аукціоном та укладеними договорами, у зв'язку з тим, що на аукціоні іпотечне майно було виставлено на продаж одним лотом, а за результатами було укладено три договори купівлі-продажу. До того ж, договори купівлі-продажу не містять інформації про те, що вони укладені за результатами аукціону.

Однак, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, збіг переможця аукціону з покупцем за договорами купівлі-продажу, а також збіг загальної вартості майна за трьома договорами купівлі-продажу із розміром вищої цінової заявки, вказаної в протоколі аукціону, свідчать про те, що договори були укладені саме за результатами аукціону, який відбувся 27.08.2015.

В ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на надані до матеріалів справи пояснення та докази учасників провадження, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню, а оспорюваний Договір проведення оцінки майна - визнанню недійсним з моменту його вчинення.

Згідно зі ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Доводи, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання покладаються на третіх осіб (апелянтів).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 76, 86, 269, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №910/8198/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №910/8198/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8198/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №910/8198/17, зупинену ухвалою Київського апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі №910/8198/17 від 31.01.2018.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова

повний текст постанови суду складено 12.04.2018