Постанова

від 03.04.2018 по справі 925/472/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2018 р. Справа№ 925/472/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Винник О.О. довіреність № 036704 від 05.12.2015 року;

від відповідача 1: не прибув;

від відповідача 2: Тищенко Ю.П. довіреність № б/н від 29.11.2017 року, Константин В.М. довіреність № 771 від 04.09.2017 року;

від третьої особи 1: не прибув;

від третьої особи 2: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2017 року (повне рішення складено 09.01.2018 року)

у справі № 925/472/15 (суддя: Дорошенко М.В.)

за позовом Заступника прокурора Черкаської області

до відповідача 1: Свидівоцької сільської ради

до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу "Дніпровський баркас"

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

2. Черкаського регіонального управління водних ресурсів

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки

Встановив

Заступник прокурора Черкаської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовною заявою до Свидівоцької сільської ради (далі - відповідач 1) та до Обслуговуючого кооперативу "Дніпровський баркас" (далі - відповідач 2), за участі третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - третя особа1) та Черкаського регіонального управління водних ресурсів (далі - третя особа 2) про:

- визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 29.11.2013 року №33-16 "Про надання дозволу обслуговуючому кооперативу "Дніпровський Баркас" на викуп земельної ділянки під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва";

- визнання недійсним укладеного між Свидівоцькою сільською радою та обслуговуючим кооперативом "Дніпровський баркас"договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.02.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І. і зареєстрованим в реєстрі за №625.

Позовні вимоги мотивовані невідповідністю спірного рішення та договору вимогам статей 20, 50, 59, 128, 134 Земельного кодексу України через приналежність проданої за спірним договором земельної ділянки до земель водного фонду і наявність заборони продажу земель водного фонду; порушення відповідачами порядку встановлення та зміни цільового призначення землі; відсутність проекту землеустрою земельної ділянки та рішення уповноваженого органу про зміну цільового призначення земельної ділянки; непроведення земельних торгів. Ці порушення відповідачами вимог законодавства за твердженням прокурора порушують інтереси держави і суспільства.

Господарський суд Черкаської області позов прокурора задовольнив повністю своїм рішенням від 02.06.2015 року у справі № 925/472/15.

Київський апеляційний господарський суд залишив рішення Господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 року у справі №925/472/15 без змін своєю постановою від 30.09.2015 року.

Вищий господарський суд України скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 02.06.2015 року у справі №925/472/15 і передав останню на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області своєю постановою від 26.11.2015 року.

Господарський суд Черкаської області ухвалою від 26.04.2016 року з урахуванням ухвали від 25.05.2016 року про виправлення описки, замінив третю особу - управління Держземагенства в Черкаському районі Черкаської області на управління Держгеокадастру у Черкаському районі.

Господарський суд Черкаської області позов прокурора задовольнив повністю своїм рішенням від 13.06.2016 року у справі №925/472/15.

Київський апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2016 року у справі №925/472/15 і прийняв нове рішення, яким відмовив прокурору у задоволенні позовних вимог своєю постановою від 04.10.2016 року.

Вищий господарський суд України скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2016 року у справі №925/472/15 і передав останню на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області своєю постановою від 20.12.2016 року.

Господарський суд Черкаської області відмовив у задоволенні позову прокуратури своїм рішенням від 12.12.2017 року (повний текст рішення складено - 09.01.2018 року) .

Не погодившись з прийнятим рішенням, 19.01.2018 року Заступник прокурора Черкаської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Черкаської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема не застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду України викладену у постанові від 21.056.2014 року №6-16цс14.

Висновки суду першої інстанції про недоведеність приналежності спірної земельної ділянки до земель водного фонду є помилковим на не ґрунтується на обставинах справи.

Також, скаржник зазначив, що як вбачається із висновків проведеної у межах розслідування кримінального провадження №12013250020000517 судової земельно-технічної експертизи (висновок експерта від 17.07.2017 року №19/13-3/27-СЕ/17), земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0163 частково знаходиться в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища. Площа цієї частини земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища складає 2,0827 га.

Крім того, суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що оскільки ОК Дніпровський баркас відповідно до статуту є дачним кооперативом, та згідно з вимогами ч. 3 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні торги не проводяться при передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2018 року справу № 925/472/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Протоколом автоматичної зміни колегії суддів від 05.02.2018 року, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М., на лікарняному з 05.02.2018 року, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 925/472/15 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Майданевича А.Г., Гаврилюка О.М.

Київський апеляційний господарський суд у новому складі колегії суддів відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2017 року у справі № 925/472/15 своєю ухвалою від 08.02.2018 року.

Київський апеляційний господарський суд закінчив проведення підготовчих дій та призначив розгляд справи № 925/472/15 на 20.03.2018 року своєю ухвалою від 22.02.2018 року.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09.1-08/727/18 від 19.03.2018 року справу № 925/472/15, у зв'язку із перебуванням судді Майданевича А.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2018 справу № 925/472/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 року прийнято матеріали справи № 925/472/15 з розгляду апеляційної скарги Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2017 до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді Суліма В.В., судді: Гаврилюка О.М., Яковлєва М.Л.

20.03.2018 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від Заступника прокурора Черкаської області надійшло клопотання про забезпечення позову у справі № 925/472/15

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 року у задоволенні заяви Прокуратури Черкаської області про забезпечення позову у справі №925/472/15 відмовлено.

20.03.2018 року в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2017 у справі № 925/472/15 до 03.04.2018 року.

У судовому засіданні 03.04.2018 року прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду представники відповідача 2 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.

Крім того, представник відповідача 2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що спірна земельна ділянка до передачі її в оренду взагалі не була віднесена до жодної з передбачених ст. 189 Земельного кодексу України категорій земель, а мала лише визначений вид угідь, який характеризував ділянку за природними та набутими властивостями, у зв'язку з чим Свидівська сільська рада при прийнятті оскаржуваних рішень та укладення договору купівлі-продажу діяла в межах визначених законом повноважень. Крім цього, станом на 2007 рік на території Свидівської сільської ради взагалі не обліковувалися землі водного фонду. Проектною документацією Водоохоронна зона Кременчуцького водосховища в межах земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпровський Баркас встановлена прибережна захисна смуга, і саме вона в силу положень ст. 1, 4, 88 Водного кодексу України відноситься до земель водного фонду, і ніяким чином не належить повністю або часткового до викупленої Обслуговуючим кооперативом Дніпровський Баркас земельної ділянки згідно договору купівлі-продажу від 13.02.2014 року №625, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І.

Представники відповідача 1 та третіх осіб у судове засідання 03.04.2018 року не з'явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема надсиланням ухвали від 20.03.2018 року на відповідні адреси.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників відповідача 1 та третіх осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2017 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна Заступника прокурора Черкаської області - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 03.08.2007 року №12-13 Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровський баркас" надано дозвіл на виготовлення проекту відводу по відведенню земельної ділянки площею 4,5 га під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах с. Свидівок по вул. Дахнівській в довгострокове користування терміном на 49 років на умовах оренди з подальшим викупом.

Розроблений в 2007 році на підставі вказаного вище рішення Свидівоцької сільської ради від 03.08.2007 року №12-13 державним підприємством "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" проект землеустрою суд містить такі дані:

- за формою 6-зем земельна ділянка площею 4,5 га обліковувалась як відкриті заболочені землі (болото);

- відповідно до плану встановлення меж земельна ділянка поділена на дві частини 2,0 га та 2,5 га відповідно;

- Черкаська районна санітарно-епідеміологічна станція у своєму висновку від 02.08.2007 № 312/17 зазначила, що запроектована земельна ділянка відноситься до земель загального користування (болото);

- відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального комплексу Черкаської районної державної адміністрації у своєму висновку від 09.08.2007 № 184 зазначив, що запроектована земельна ділянка відноситься до земель загального користування (болото);

- Черкаський районний відділ земельних ресурсів у своєму висновку від 22.08.2007 №1417/01.04 зазначив, що запроектована земельна ділянка складається з 2,0 га землі Черкаського регіонального управління водних ресурсів (інші захисні насадження) та 2,5 га землі загального користування (болото), умовою використання земельної ділянки є дотримання статті 61 Земельного кодексу України;

- Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області у своєму висновку від 03.09.2007 року № 810 зазначило, що запроектована земельна ділянка складається з 2,0 га захисних насаджень та 2,5 га болота. У висновку визначено цільове призначення земельної ділянки як землі водного фонду та вказано, що ділянка знаходиться в межах водоохоронної зони Кременчуцького водосховища та включає в себе верхній укіс Будище-Свидівоцької захисної дамби і мілководні частини Кременчуцького водосховища. Умовою використання земельної ділянки є додержанням вимог статей 61, 63, 96 Земельного кодексу України, статей 4, 88, 89, 96 Водного кодексу України, статей 20, 58 Лісового кодексу України. Встановлено заборону на використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних, лінійних. Також встановлено вимогу забезпечити збереження існуючих захисних лісових насаджень;

- Черкаське регіональне управління водних ресурсів у своєму висновку від 30.08.2007 року № 582 зазначило, що запроектована земельна ділянка складається з 2,0 га земель водного фонду, 2.5 га земель загального користування (болото), які розташовані в прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища.

Аналогічні за змістом висновки надані і при погодженні місця вибору земельної ділянки.

Відповідно до висновку державної експертизи від 05.09.2007 року №38, затвердженої начальником Головного управління земельних ресурсів у Черкаській області від 05.09.2007, проекту надано позитиву оцінку.

На підставі вказаного проекту землеустрою, рішенням Свидівоцької сільської ради від 07.09.2007 року № 13-11 "Про надання ТОВ "Дніпровський Баркас" земельної ділянки під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу" вирішено надати товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас" земельну ділянку загальною площею 4,5 га під розміщення культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу за рахунок земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів та земель загального користування в адмінмежах Свидівоцької сільської ради в с. Свидівок по вул. Дахнівській. Вирішено відведення земель провести в довгострокову оренду терміном на 49 років з правом наступного викупу при умові додержання обмежень у використанні земельної ділянки, згідно зі статтею 61 Земельного кодексу України.

10.09.2007 року Свидівоцька сільська рада, як орендодавець, і Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас", як орендар, уклали між собою договір оренди землі, предметом якого стала вказана вище земельна ділянка площею 4,50 га (2,0 га інші земельні насадження, 2,50 га болото), як земля оздоровчого та рекреаційного призначення, вільна від забудови, строком на 49 років. Цей договір був зареєстрований у Черкаському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що 10.09.2007 року в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 040779600016.

23.11.2007 року на підставі заяви директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас" Свидівоцька сільська рада на 15сесії V скликання прийняла рішення №15-7, яким надала дозвіл цьому товариству на розробку проекту водоохоронної зони Кременчуцького водосховища в межах земельної ділянки культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу за адресою: с. Свидівок, вул. Дахнівська, Черкаський район, Черкаська область.

На підставі вказаного рішення Свидівоцької сільської ради Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідробудпроектсервіс" розробило в 2007 році у складі проекту водоохоронної зони Кременчуцького водосховища в межах земельної ділянки товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас" у с. Свидівок Черкаського району проектну документацію щодо встановлення на цій земельній ділянці прибережної захисної смуги довжиною 0,55 км, шириною - 20м і площею 1,4 га в межах території водоохоронної зони площею 24,96 га.

21.03.2008 року Свидівоцька сільська рада на 19 сесії V скликання прийняла рішення №19-14, яким затвердила розроблену Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідробудпроектсервіс" проектну документацію щодо встановлення на земельній ділянці товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас" у с. Свидівок Черкаського району Черкаської області по вул. Дахнівській прибережної захисної смуги довжиною 0,55 км, шириною - 20м і площею 1,4 га.

Черкаський міжрайонний екологічний прокурор оскаржив рішення Свидівоцької сільської ради від 21.03.2008 року №19-14 у Черкаському окружному адміністративному суді. Постановою останнього від 01.07.2013 року у справі №823/1612/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року, у позові Черкаського міжрайонного екологічного прокурора про визнання протиправним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 21.03.2008 року №19-14 відмовлено повністю.

Згідно з даними із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.03.2009 року до цього реєстру був внесений запис про проведення державної реєстрації обслуговуючого кооперативу "Дніпровський Баркас", як юридичної особи. Засновниками цього кооперативу поряд з трьома фізичними особами стало і наразі є товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас".

Відповідно до п. 1 ст. 3 Статуту обслуговуючого кооперативу "Дніпровський Баркас" останній створюється з метою об'єднання зусиль членів кооперативу для організації колективного дачного господарства, спільного здійснення благоустрою території кооператив, проведення та обслуговування інженерних мереж, прибирання та охорони території, ефективного використання земельної ділянки, виділеної під дачне будівництво для задоволення членів кооперативу та їх сімей щодо повноцінного відпочинку, здорового способу життя та інше. У п. 1 ст. 6 у Статуту обслуговуючого кооперативу "Дніпровський Баркас" зазначено, що земельна ділянка виділяється кооперативу для будівництва та обслуговування дачних будинків згідно з рішенням Свидівоцької сільської ради.

27.03.2009 року на підставі листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас" від 25.03.2009 року №21 про передачу орендованої ним земельної ділянки площею 4,50 га без зміни цільового призначення обслуговуючому кооперативу "Дніпровський Баркас" і заяви голови цього кооперативу від 24.03.2009 року №1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі кооперативу без зміни цільового призначення земельної ділянки, що надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас", площею 4,50 га під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва, Свидівоцька сільська рада на 28 сесії V скликання прийняла рішення №28-27, яким надала дозвіл обслуговуючому кооперативу "Дніпровський Баркас" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки площею 4,50 га, що знаходиться в адміністративних межах населеного пункту с. Свидівок по вул. Дахнівській, без зміни цільового призначення під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва в довгострокову оренду терміном на 49 років з правом подальшого викупу.

На підставі вказаного рішення Свидівоцької сільської ради Товариство з обмеженою відповідальністю "Земпроект" розробило в 2009 році технічну документацію із землеустрою щодо переоформлення права користування (оренда на 49 років) земельною ділянкою площею 4,5035 га з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас" на обслуговуючий кооператив "Дніпровський Баркас" без зміни цільового призначення під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва по вул. Дахнівській с. Свидівок Черкаського району Черкаської області.

27.08.2009 року Свидівоцька сільська рада на 31 сесії V скликання прийняла рішення від № 31-29, яким затвердила вказану вище технічна документація із землеустрою і вирішила переукласти укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас" договір оренди земельної ділянки під зони відпочинку і дачного будівництва з обслуговуючим кооперативом "Дніпровський баркас".

20.10.2009 року Свидівоцька сільська рада на 33 сесії V скликання прийняла рішення від № 33-16, яким вирішила припинити товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас", зі згоди останнього, право користування площе. 4,5035 га по вул. Дахнівській у с. Свидівок Черкаського району Черкаської області і надати цю земельну ділянку обслуговуючому кооперативу "Дніпровський Баркас" під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва за рахунок земель товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас", які використовуються для відпочинку.

10.11.2009 року Свидівоцька сільська рада, як орендодавець, та обслуговуючий кооператив "Дніпровський Баркас", як орендар, уклали між собою договір оренди землі строком на 49 років, предметом якого стала вказана вище земельна ділянка загальною площею 4,5035га (землі, що використовуються для відпочинку).

Згідно з пунктом 1 договору оренди землі від 10.11.2009 року орендодавець на підставі рішення Свидівоцької сільської ради від № 33-16 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва надана за рахунок земель Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас", яка знаходиться в адмінмежах Свидівоцької сільської ради, в межах населеного пункту с. Свидівок по вул. Дахнівській.

У п. 16 договору оренди землі від 10.11.2009 року вказане цільове призначення земельної ділянки - землі рекреаційного призначення.

27.11.2009 року договір оренди землі від 10.11.2009 року був зареєстрований у Черкаському міжрайонному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що 27.11.2009 року у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040979600004.

05.04. 2013 року Свидівоцька сільська рада на 28 сесії VІ скликання прийняла рішення № 28-17, яким надала дозвіл обслуговуючому кооперативу "Дніпровський Баркас" на поділ орендованої ним земельної ділянки площею 4,5035 га на дві окремі ділянки: площею 3,1035 га під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва з метою подальшого викупу та площею 1,4000 га під прибережною захисною смугою.

На підставі вказаного рішення Свидівоцької сільської ради приватне підприємство "Геотоп-Сервіс" розробило в 2013 році технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 4,5035 га обслуговуючому кооперативу "Дніпровський Баркас" на дві окремі земельні ділянки, зокрема, площею 3,1035 га та площею1,4000 га для рекреаційного призначення під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва за адресою: с. Свидівок, вул. Дахнівська Черкаського району Черкаської області.

Згідно з цією технічною документацією внаслідок поділу орендованої обслуговуючим кооперативом "Дніпровський Баркас" земельної ділянки площею 4,5035 га з кадастровим номером 7124986000:04:005:0090 були утворені дві окремі земельні ділянки : площею 3,1035 га з кадастровим номером 7124986000:04:005:0163 (землі рекреаційного призначення) та площею 1,4000 га з кадастровим номером 7124986000:04:005:0164 (прибережна захисна смуга).

На підставі цієї технічної документації 21.11.2013 управлінням Держземагенства у Черкаському районі Черкаської області була проведена державна реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки комунальної власності площею 3.1035 га з кадастровим номером 7124986000:04:005:0163, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Свидівок, вул. Дахнівська, як землі рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.

29.11.2013 року Свидівоцька сільська рада на 33 сесії VІ скликання за відповідною заявою директора обслуговуючого кооперативу "Дніпровський Баркас" прийняла рішення №33-16 "Про надання дозволу обслуговуючому кооперативу "Дніпровський Баркас" на викуп земельної ділянки під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва" (спірне рішення). Цим рішенням Свидівоцька сільська рада надала обслуговуючому кооперативу "Дніпровський Баркас" дозвіл на викуп земельної ділянки площею 31035 кв. м. (3,1035 га) згідно з її експертною грошовою оцінкою у сумі 836393 грн та уповноважила сільську голову Вовк С.М. укласти договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки.

13.02.2014 року Свидівоцька сільська рада, як продавець, та обслуговуючий кооператив "Дніпровський Баркас", як покупець, уклали між собою договір купівлі-продажу земельної ділянки (спірний договір), за умовами якого продавець продає та зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти належну продавцю на праві комунальної власності земельну ділянку рекреаційного призначення площею 3,1035 гектара, розташовану по вулиці Дахнівській в селі Свидівок Черкаського району Черкаської області, кадастровий номер 7124986000:04:005:0163, та оплатити за неї ціну у сумі 836393 грн. Цей договір13.02.2014 року був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І. та зареєстрований в реєстрі за №625.

Відповідно до п. 1.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.02.2014 року земельна ділянка за основним цільовим призначенням відноситься до земель рекреаційного призначення, наданих для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.

17.09.2014 року та 30.12.2014 року Свидівоцька сільська рада та обслуговуючий кооператив "Дніпровський Баркас" уклали договори про внесення змін до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.02.2014 року, які були посвідчені приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І. та зареєстровані в реєстрі за №3534 за № 4531 відповідно. Цими договорами були внесені зміни до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.02.2014 року щодо строку оплати покупцем придбаної у продавця земельної ділянки.

Стосовно твердження скаржника про приналежність проданої першим відповідачем другому відповідачу за спірним договором земельної ділянки до земель водного фонду, продаж яких не передбачений Земельним кодексом України, про порушення встановленого цим Кодексом порядку визначення та зміни цільового призначення землі через відсутність проекту землеустрою земельної ділянки та рішення уповноваженого на це органу про зміну цільового призначення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів;

ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті:

- морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

- прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

- гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

- береговими смугами водних шляхів.

Згідно з ст.1 Водного кодексу України прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони;

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, водоохоронна зона, є більш ширшим поняттям ніж, прибережна захисна смуга, а до водного фонду відповідно до вимог Водного кодексу України належить лише прибережна захисна смуга в межах водоохоронної зони.

Відповідно до вимог ст.60 Земельного кодексу України (у редакції станом на 21.03.2008 року) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Згідно з ст.88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Зі змісту вищевказаних норм Земельного та Водного кодексів України випливає, що прибережні захисні смуги є частиною водоохоронних зон, а їх ширина залежить від величини водних об'єктів, уздовж урізу води яких вони встановлюються.

У той же час, зазначені величини можуть бути змінені, зокрема, у межах населених пунктів, з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Відповідно до положень ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" допускається встановлення прибережних захисних смуг у розмірі не менше 20 метрів вздовж водойм. На підтвердження викладеного також свідчать норми Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року №486 (далі Порядок №486), у пункті 10 якого закріплено, що на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Таким чином, чинними нормами законодавства закріплено право визначення ширини прибережних захисних смуг у межах існуючих населених пунктів у розмірі меншому, ніж закріплено статтями 60 Земельного та 88 Водного кодексів України.

Відповідно до Порядку №486 встановлюється єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм. До складу водоохоронних зон обов'язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 Водного кодексу України.

Пунктом 5 Порядку №486 закріплено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

Таким проектом у даному випадку є розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю "Гідробудпроектсервіс" і затверджений рішенням Свидівоцької сільської ради від 21.03.2008 року №19-14 проект водоохоронної зони Кременчуцького водосховища в межах земельної ділянки культурно-оздоровчого комплексу та човнового причалу за адресою: с. Свидівок, вул. Дахнівська, Черкаський район, Черкаська область і у його складі проектна документація щодо встановлення на земельній ділянці товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас" у с. Свидівок Черкаського району Черкаської області по вул. Дахнівській прибережної захисної смуги довжиною 0,55 км, шириною - 20м і площею 1,4 га.

Згідно з матеріалами цієї проектної документації та пояснювальної записки до неї Свидівоцькою сільською радою проведено затвердження проектної документації з приводу розмірів прибережної захисної смуги без зміни розмірів та меж водоохоронної зони, що виключає необхідність проведення узгодження такої документації.

Метою вказаного проекту згідно з пояснювальною запискою є внесення змін до робочого проекту "Водоохоронна зона Кременчуцького водосховища на ділянці с. Хрещатик - м. Черкаси", що був виготовлений у 1991 році (до введення в дію Водного та Земельного кодексів України). Основні показниками розмірів водоохоронної зони не змінювалися цим проектом. Крім того, такі межі прибережної захисної смуги враховано в дані затверджених змін до генерального плану забудови с. Свидівок.

Як додаток до проектної документації додано акт обстеження земельної ділянки берегової зони Кременчуцького водосховища на земельній ділянці кооперативу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас" в межах с. Свидівок, вул. Дахнівська, Черкаський район, Черкаської області, - складений комісією, до членів якої входили сільський голова, начальник Держкомзему у Черкаському районі Черкаської області, начальник відділу охорони водних ресурсів і рибних запасів та надрокористування Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області, начальник Черкаського регіонального управління водних ресурсів, за наслідками підписання якого проведено складення та подання на затвердження сільської ради проектної документації щодо встановлення прибережної захисної смуги у відповідному розмірі.

Вказані обставини були встановлені згадуваною вище постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.07.2013 року у справі №823/1612/13а, яка набрала законної сили.

З наведеного вбачається, що затвердженню проектної документації передувало погодження відповідного питання вказаною комісією, до складу якої входили представники органів державної влади, до компетенції яких було віднесено питання узгодження проектів водоохоронних зон.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, проектною документацією "Водоохоронна зона Кременчуцького водосховища в межах земельної ділянки ТОВ "Дніпровський Баркас" встановлена прибережна захисна смуга, яка саме в силу положень ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 1, 4, 88 Водного кодексу України відноситься до земель водного фонду, і ніяким чином не належить повністю або частково до викупленої другим відповідачем земельної ділянки згідно договору-купівлі продажу від 13.02.2014 року №625, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І.

Надана Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровський Баркас" в оренду земельна ділянка площею 4,5 га дійсно складалась з двох частин: земель Черкаського регіонального управління водних ресурсів та земель загального користування. Проектом "Водоохоронна зона Кременчуцького водосховища в межах земельної ділянки ТОВ "Дніпровський Баркас" було розмежовано землі водного фонду (прибережна захисна смуга) площею 1,4 га та землі загального користування (рекреаційного призначення) площею 3,1035 га, які в подальшому були зареєстровані у Державному земельному кадастрі з кадастровими номерами 7124986000:04:005:0164 і 7124986000:04:005:0163 відповідно.

Відповідно до положень ст. 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Згідно з вимогами ст. 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

В подальшому вказана земельна ділянка з встановленим розмежуванням: землі водного фонду (прибережна захисна смуга) площею 1,4 га та землі загального користування (рекреаційного призначення) площею 3,1035 га, Свидівоцькою сільською радою була передана в оренду другому відповідачу з правом викупу, який в подальшому в порядку передбаченому ст.128 Земельного кодексу України та ст. 9 Закону України "Про оренду землі" реалізував своє право на викуп земельної ділянки площею 3,1035 га, що відноситься до земель рекреаційного призначення.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Частина 1 ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачає, що до Державного земельного кадастру включаються, зокрема, такі відомості про земельні ділянки як їх цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника про приналежність проданої за спірним договором першим відповідачем другому відповідачу земельної ділянки площею 3,1035 га, з кадастровим номером 7124986000:04:005:0163 до земель водного фонду.

При цьому, колегія суддів відзначає, що дане твердження не ґрунтуються на фактичних обставинах, чинному законодавстві і не відповідають офіційним відомостям із Державного земельного кадастру про цю земельну ділянку, згідно з якими остання є землею рекреаційного призначення.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що оскільки ОК Дніпровський баркас відповідно до статуту є дачним кооперативом, та згідно з вимогами ч. 3 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні торги не проводяться при передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки. До заяви (клопотання) додаються:

а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд).

б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Оскільки, п. "а" абз. 2 ч. 2 ст. 128 Земельного кодексу України надає можливість долучення до заяви про придбання у власність земельної ділянки, документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, з цього випливає, що положення ст.128 Земельного кодексу України врегульовують, саме порядок продажу земельних ділянок комунальної власності громадянам та юридичним особам, які вже перебувають у користуванні даних громадян чи юридичних осіб. Орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (чи про відмову в продажі) із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

При цьому положення ст. 128 Земельного кодексу України не містять посилання на обмеження встановлені в ст.134 цього Кодексу. Разом з цим, цією статтею чітко визначені причини відмови у продажу земельної ділянки. Аналіз даної статті вказує, що ці підстави є вичерпними.

Згідно з ч. 3 ст. 128 Земельного кодексу України підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;

г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;

ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Тобто, положення ст. 128 Земельного кодексу України передбачають, що юридична особа в користуванні якої перебуває земельна ділянка (в даному випадку на праві оренди) має право звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про придбання цієї земельної ділянки у власність, долучивши документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою та копію установчих документів.

Норми ст. 128 Земельного кодексу України кореспондуються із положеннями ст. 9 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких орендар може придбати земельну ділянку, що перебуває в оренді, за умови згоди орендодавця на продаж цієї земельної ділянки. Не допускається продаж орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди на це орендаря.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, другий відповідач на підставі положень ст. 128 Земельного кодексу України та ч. 5 ст. 9 Закону України "Про оренду землі" використав своє переважне право на придбання орендованої земельної ділянки у власність, а у першого відповідача не було жодних законних підстав для відмови йому у здійсненні цього права.

Процедура продажу на конкурентних засадах спірної земельної ділянки, яка уже перебуває у користуванні (оренді), не могла бути застосована першим відповідачем без порушення права переважної купівлі цієї земельної ділянки другим відповідачем.

Другий відповідач відповідно до вимог ст. 128 Земельного кодексу України та ч. 5 ст. 9 Закону України "Про оренду землі" звернувся до першого відповідача із заявою про викуп орендованої ним земельної ділянки, надав документи передбачені законом та погодився сплатити за земельну ділянку ціну, яка була визначена експертною грошовою оцінкою та затверджена рішенням 33 сесії VI скликання Свидівоцької сільської ради № 33-16 від 29.11.2013 "Про надання дозволу обслуговуючому кооперативу "Дніпровський баркас" на викуп земельної ділянки під влаштування зони відпочинку та дачного будівництва" згідно експертної грошової оцінки земельної ділянки в сумі 836393 грн. Таким чином, відповідачі виконали всі вимоги, передбачені ст. 128 Земельного кодексу України та ч. 5 ст. 9 Закону України "Про оренду землі".

Крім цього, в даному випадку продаж земельної ділянки на конкурентних засадах (земельних торгах) є неможливий, оскільки відповідно до положень частин 3, 4 ст .9 Закону України "Про оренду землі" орендар повинен надати на це згоду та відмовитись від свого переважного права на придбання орендованої земельної ділянки, а такої згоди на продаж або відмови від свого переважного права на придбання орендованої земельної ділянки другий відповідач не надавав.

У відповідності до ч. 3 ст. 134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Відповідно до статуту другого відповідача останній є дачним кооперативом.

Отже, положення ст. 134 Земельного кодексу України виключають можливість проведення земельних торгів при продажі першим відповідачем другому відповідачу, як дачному кооперативу, земельної ділянки рекреаційного призначення площею 3,1035 га, з кадастровим номером 7124986000:04:005:0163.

Крім цього, як правильно встановлено судом першої інстанції, аналіз положень ст. 134 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на момент прийняття спірного рішення, дає можливість зробити висновок, що при продажу земельної ділянки не вимагається проведення земельних торгів в силу п. 25 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України. Так, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом (п. 25 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України). Тобто, законодавець однозначно встановив, що у разі надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом в користування земельні торги не проводяться. У даному разі таким іншим випадком, визначеним законом, є випадок, передбачений ч. 5 ст. 9 Закону України "Про оренду землі".

Щодо доданого до апеляційної скарги висновку експерта від 17.07.2017 року за №19/13-3/27-СЕ/17 на який посилається скаржник, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, в якому зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0163 частково знаходиться в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища. Площа цієї частини земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища складає 2,0827 га, колегія суддів відзначає наступне.

Так, висновок виконувався на основі матеріалів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а дані матеріали не були предметом розгляду в суді першої інстанції і не містяться в матеріалах даної господарської справи, а скаржником не було надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів неможливості подання даного висновку до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що даний висновок виконувався без виїзду на місце.

Тобто, вирішення питання щодо територіального знаходження земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги здійснювалося без виїзду на місцевість, без здійснення відповідних замірів (замірів від урізу води, замірів крутизни схилів, меженних позначок рівня води та ін.) що може впливати на достовірність зроблених висновків.

При цьому, в даному висновку є застереження, що він є достовірним за умов що надана ініціатором проведення судової експертизи інформація, вихідні дані, документи в яких містяться характеристики об'єктів дослідження є достовірною; судова експертиза проводилась виключно в межах наданих матеріалів, а інформація, отримана з всесвітньої мережі Інтернет, вважається достовірною без додаткової перевірки.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що, по частині питань, щодо знаходження земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги судовими експертами проводилось дослідження за умови, що в наданій інформації ініціатором проведення судової експертизи на клопотання експертів (на електронному носії з геодезичними координатами меж прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища) береться до уваги положення кодексів щодо її відстаней, а саме прибережна захисна смуга становить 100 метрів від урізу води (у меженний період) при врахуванні що крутизна схилів не перевищує три градуси.

Тобто, як правильно зазначено відповідачем 2 у відзиві на апеляційну скаргу ініціатором проведення судової експертизи, у розпорядження експертів не був наданий проект Водоохоронна зона Кременчуцького водосховища на ділянці с. Хрещатик - м. Черкаси , що був виготовлений у 1991 році, яким було визначено прибережну захисну смугу шириною 20 метрів вздовж Кременчуцького водосховища на ділянці с. Хрещатик - м. Черкаси, а тому експерти при виготовлені висновку керувалися хибними вихідними даними, що ставить під сумнів у повноті і достовірності наданого висновку експерта.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.02.2017 року у цій справі було задоволено клопотання відповідача 2 про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи та призначено судову експертизу, яка була залишена без виконання. Інших клопотань щодо проведення експертизи не було заявлено, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Також, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що судом першої інстанції до спірних правовідносин не застосована правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 року №6-16цс14, оскільки в даному випадку наявні інші фактичні обставини, правові підстави та відповідні висновки.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Так, прокурором у позові не наведено конкретних доводів, які б підтверджували порушення або загрози порушення інтересів держави, так само як і нездійснення відповідних повноважень органом державної влади або органом місцевого самоврядування.

Захист судом права на землю здійснюється способами, визначеними ст.ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу та ст.152 Земельного кодексу, зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З огляду на викладене та враховуючи, що прокурор не довів невідповідності спірного рішення та договору вимогам чинного законодавства, постанову Черкаського окружного адміністративного суду, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 року, якою у позові Черкаського міжрайонного екологічного прокурора про визнання протиправним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 21.03.2008 року №19-14 відмовлено повністю, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмовив в задоволенні позовних вимог в даній справі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.12.2017 року у справі №925/472/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/472/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді М.Л. Яковлєв

О.М. Гаврилюк

Дата складення повного тексту 10.04.2018 року