Рішення

від 04.04.2018 по справі 297/2016/16-ц

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/2016/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., за участю секретаря Адамчо К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегове цивільну справу за позовом ПАТ Універсал Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю ВМП ТРАНС БЕРЕГОВО , Товариства з обмеженою відповідальністю БЕРЕГ-ІНТЕР ТРАНС , ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом,

встановив:

ПАТ Універсал Банк звернулося в суд із позовом до ОСОБА_3 ВМП ТРАНС БЕРЕГОВО , ОСОБА_3 БЕРЕГ-ІНТЕР ТРАНС , ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом зазначивши, що 30.03.2007 року між ПАТ Універсал Банк та ОСОБА_3 ВМП Транс Берегово був укладений договір кредиту № 05/492К-07, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 150 000 доларів США зі сплатою 13 % річних. В забезпечення зобов'язань по кредитному договору був укладений договір застави з ОСОБА_3 ВМП Транс Берегово за реєстровим номером №1-1470 від 30.03.2007 року, який посвідчений державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, згідно якого передано в іпотеку нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, загальною площею 1318 кв.м., що знаходиться за адресою м. Берегове, вул. Мужайська, 54 А , Закарпатської області.

Далі, у зв'язку з неможливістю виконувати в повному обсязі свої зобов'язання за кредитним договором, на умовах реструктуризації було укладено та підписано необхідні зміни до відповідних договорів, у тому числі договір поруки та новий графік погашення, а саме: додаткова угода від 15.02.2008 року № 1 до кредитного договору, додаток № 1 до додаткової угоди № 1 від 15.02.2008 року, додаток № 2 до додаткової угоди № 1 від 15.02.2008 року, додаткова угода № 2 від 25.09.2009 року до кредитного договору, додаткова угода № 3 від 25.09.2009 року до кредитного договору, додаток до додаткової угоди № 3 від 25.09.2009 року, договір від 25.09.2009 року за реєстровим номером № 2459 про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 від 30.03.2007 року за реєстровим номером 1-1470. Крім цього, було укладено та підписано: додаткову угоду № 4 від 14.06.2011 року до кредитного договору, додаток до додаткової угоди № 4 від 14.06.2011 року, додаткову угоду № 5 від 14.06.2011 року, додаток №1 до додаткової угоди № 5 від 14.06.2011 року, договір від 14.06.2011 року за реєстровим номером 1-3130 про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 від 30.03.2007 року за реєстровим номером 1-1470, додаткова угода від 14.06.2011 року до договору поруки №05/492-07-П1, додаткова угода від 14.06.2011 року до договору поруки №05/492-07-П2.

25 вересня 2009 року для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 ВМП Транс Берегово за кредитним договором, між ПАТ Універсал Банк та ОСОБА_1 укладено договір поруки №05/492-07-П1.

12 листопада 2009 року для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 ВМП Транс Берегово за кредитним договором, між ПАТ Універсал Банк та ОСОБА_2 укладено договір поруки №05/492-07-П2.

14 червня 2011 року для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 ВМП Берегово за кредитним договором, між ПАТ Універсал Банк та ТОВ Берег-Інтер Транс укладено договір поруки від 14.06.2011 року.

Так, позичальник по кредитному договору, додаткових угод та змін до відповідних договорів не виконав зобов'язання, на протязі тривалого часу не сплачував чергові платежі за кредитом, в результаті чого виникла заборгованість за користування кредитними коштами та кредитор зазнав збитків. Внаслідок цього позичальнику та поручителям було направлено письмову вимогу щодо погашення заборгованості за кредитом.

Далі, рішенням Берегівського районного суду від 11.02.2015 року (№297/3022/14-ц) задоволено позов ПАТ Універсал Банк до ОСОБА_3 ВМП Транс Берегово , ОСОБА_3 Берег-Інтер Транс , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, згідно якого стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором № 05/492К-07 від 30.03.2007 року у розмірі 1 046 520 (один мільйон сорок шість тисяч п'ятсот двадцять) гривень 16 копійок та судові витрати в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні.

24.04.2015 року Берегівським районним судом винесено додаткове рішення по вищевказаній справі (№297/3022/14-ц), згідно якого в резолютивній частині рішення зазначено про стягнення солідарно з ОСОБА_3 «ВМП Транс Берегово» , ОСОБА_3 «Берег-Інтер Транс» , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 05/492К-07 від 30.03.2007 року у розмірі 77 579 (сімдесят сім тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) доларів США 15 центів та судові витрати в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні.

Також позивач зазначив, що станом на 18.05.2016 року заборгованість за кредитним договором по сумі несплачених підвищених відсотків нарахованих, тобто без урахування суми, присудженої згідно рішення суду №297/3022/14-ц, складає 26 481,84 доларів США. Тому, на підставі наведеного, позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 «ВМП Транс Берегово» , ОСОБА_3 «Берег-Інтер Транс» , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 05/492К-07 від 30.03.2007 року у розмірі 20 000 доларів США та судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 126).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Однак, 18.11.2016 року через канцелярію суду ним було подано заперечення на позовну заяву, яке мотивоване тим, що винесене Берегівським районним судом рішення від 11.02.2015 року по цивільній справі №297/3022/14-ц ухвалою Берегівського районного суду від 20.09.2016 року скасоване, а відтак позивач повинен заново довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Згідно умов кредитного договору ОСОБА_3 «ВМП Транс Берегово» (а відтак і поручителі) взяло на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 29.03.2010 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів. Отже, поряд з установленням строку дії кредитного договору сторони встановили й строки виконання відповідачем окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів, а саме сплачувати проценти за користування кредитом, пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним), що входить до змісту зобов'язання, яке виникло на основі вказаного договору. Оскільки умовами кредитного договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок ОСОБА_3 «ВМП Транс Берегово» повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право банка вважається порушеним з моменту недотримання позичальником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, враховуючи, що за умовами кредитного договору погашення кредиту повинно здійснюватись ОСОБА_3 «ВМП Транс Берегово» частинами до 10 числа кожного місяця, а процентів - кожного 10 числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання кожного із цих зобов'язань. Як вбачається із матеріалів справи, вже станом на вересень 2009 року у ОСОБА_3 «ВМП Транс Берегово» була прострочена заборгованість за кредитним договором. Отже, заборгованість з приводу якої заявлений позов у справі, що розглядається, виникла у ОСОБА_3 «ВМП Транс Берегово» за період з вересня 2009 року по листопад 2014 року (часу звернення позивача до суду), у зв'язку з несплатою боржником поточних щомісячних платежів із погашення кредиту та процентів за користування ним. Як вбачається із графіка погашення кредиту, чергові платежі ОСОБА_3 «ВМП Транс Берегово» повинне було здійснювати не пізніше 10 числа кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів, відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до останнього та обрахування встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до відповідачів - поручителів. Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя. У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Отже, враховуючи вищевикладене можна дійти висновку про пропущення позивачем строку позовної давності за вимогами про стягнення з відповідачів-поручителів заборгованості за кредитним договором. У зв'язку з цим відповідач ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку з пропущенням строку позовної давності (а.с. 151-157).

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_5 в судове засідання також не з'явився.

Відповідачка ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 «Берег-Інтер Транс» в судове засідання також не з'явились, про місце, день та час були повідомлені належним чином (а.с. 221, 219).

18.11.2016 року через канцелярію суду ними було подано заперечення на позовну заяву з аналогічним змістом заперечення відповідача ОСОБА_1, згідно яких просили відмовити у задоволенні позову у зв'язку з пропущенням строку позовної давності (а.с. 160-166, 167-173).

Представник відповідача ОСОБА_3 «ВМП Транс Берегово» в судове засідання також не з'явився, 16.02.2017 року подав через канцелярію суду заперечення на позовну заяву, мотивуючи тим, що заявлений позов не може розглядатися у порядку цивільного судочинства, оскільки в даному випадку спір виник між юридичними особами - ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 «ВМП Транс Берегово» , ОСОБА_3 «Берег-Інтер Транс» , який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, і який не може розглядатися разом із вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства. Отже, відповідач просив закрити провадження у справі у частині позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_3 «ВМП Транс Берегово» та ОСОБА_3 «Берег-Інтер Транс» (а.с. 191-193).

Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Так, 30.03.2007 року між ПАТ Універсал Банк та ОСОБА_3 ВМП Транс Берегово був укладений договір кредиту № 05/492К-07, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 150 000 доларів США зі сплатою 13 % річних (а.с. 39-44) .

Згідно графіка погашення заборгованості по кредиту останній платіж мав бути здійснений 29.03.2010 року (а.с. 45).

В забезпечення зобов'язань по кредитному договору був укладений договір застави з ОСОБА_3 ВМП Транс Берегово за реєстровим номером №1-1470 від 30.03.2007 року, який посвідчений державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, згідно якого передано в іпотеку нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, загальною площею 1318 кв.м., що знаходиться за адресою м. Берегове, вул. Мужайська, 54 А , Закарпатської області (а.с. 47-50).

Відповідно до договору поруки №05/492К-07-П1 від 25 вересня 2009 року укладеного між ПАТ Універсал Банк та ОСОБА_1, останній зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_3 ВМП Транс Берегово усіх його зобов'язань, але в будь-якому випадку не пізніше 01 вересня 2014 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно, до умов Основного договору та/або згідно умов іншої умови між Іпотекодержателем та Боржником (а.с. 71-73).

Відповідно до договору поруки №05/492К-07-П2 від 12 листопада 2009 року укладеного між ПАТ Універсал Банк та ОСОБА_2, остання зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_3 ВМП Транс Берегово усіх його зобов'язань, але в будь-якому випадку не пізніше 01 вересня 2014 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов Основного договору та/або згідно умов іншої умови між Іпотекодержателем та Боржником (а.с. 74-76).

14 червня 2011 року для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 ВМП Берегово за кредитним договором, між ПАТ Універсал Банк та ТОВ Берег-Інтер Транс укладено договір поруки від 14.06.2011 року (а.с. 77-82).

ОСОБА_3 ВМП Транс Берегово в порушення договору погашення кредиту та сплату відсотків не здійснював і позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованості по кредиту на загальну суму 77 579,15 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.09.2014 року становить 1 046 520,16 гривень, з яких 65 348,35 доларів США заборгованості по кредиту, 9 326,31 доларів США по сплаті відсотків, 2 904,49 доларів США підвищених відсотків та судові витрати.

Рішенням Берегівського районного суду від 11.02.2015 року (№297/3022/14-ц) задоволено позов ПАТ Універсал Банк до ОСОБА_3 ВМП Транс Берегово , ОСОБА_3 Берег-Інтер Транс , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, згідно якого стягнуто з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором № 05/492К-07 від 30.03.2007 року у розмірі 1 046 520 (один мільйон сорок шість тисяч п'ятсот двадцять) гривень 16 копійок та судові витрати в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні (а.с. 108-110).

24.04.2015 року Берегівським районним судом винесено додаткове рішення по вищевказаній справі (№297/3022/14-ц), згідно якого в резолютивній частині рішення зазначено про стягнення солідарно з ОСОБА_3 «ВМП Транс Берегово» , ОСОБА_3 «Берег-Інтер Транс» , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 05/492К-07 від 30.03.2007 року у розмірі 77 579 (сімдесят сім тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) доларів США 15 центів та судові витрати в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні (а.с. 106-107).

Ухвалою Берегівського районного суду від 20.09.2016 року рішення Берегівського районного суду від 11.02.2015 року (№297/3022/14-ц) скасоване та справу призначено до розгляду в загальному порядку (а.с. 139).

Далі, заочним рішенням Берегівського районного суду від 09 грудня 2016 року позов задоволено.

Додатковим рішенням Берегівського районного суду від 12 травня 2017 року у резолютивній частині рішення зазначено, що стягнути солідарно з ОСОБА_3 ВМП Транс Берегово , ОСОБА_3 Берег-Інтер Транс , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь ПАТ Універсал Банк заборгованість за кредитним договором №05/492К-07 від 30 березня 2007 року у розмірі 77 579,15 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 22.09.2014 року становить 1 046 520 грн.. 16 коп.

Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 18.01.2018 року апеляційну скаргу ТОВ ВМП Транс Берегово , ОСОБА_1 на заочне рішення Берегівського районного суду від 09 грудня 2016 року залишено без задоволення, а заочне рішення Берегівського районного суду від 09 грудня 2016 року залишено без змін та апеляційну скаргу ПАТ Універсал Банк на додаткове рішення цього ж суду від 12 травня 2017 року, у справі №297/3022/14 також залишено без задоволення (а.с. 211-214).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, факт укладання між ПАТ Універсалбанк та ТОВ ВМП Транс Берегово кредитного договору № 05/492К-07 від 30.03.2007 року, отримання коштів за даним договором, факт укладання договорів поруки з поручителями ТОВ Берег-Інтер Транс , ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та факт порушення умов кредитного договору, що потягло за собою набуття ПАТ Універсалбанк права достроково вимагати повернення усієї суми кредиту та нарахованих відсотків з відповідачів підтверджується рішенням Берегівського районного суду 297/3022/14-ц від 09.12.2016 року, а тому дані обставини доказуванню не підлягають.

У постанові Верховного суду України від 11.03.2015 року у справі № 6-16цс15 зазначено, що згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

В своїх письмових запереченнях відповідачі посилаються на те, що позивачем пропущено строки позовної давності для звернення за захистом порушеного права та порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, дане твердження відповідачів суд до уваги не приймає, оскільки у договорах поруки сторони зазначали, що зобов'язання щодо повернення боржником у повному обсязі кредитних коштів, отриманих відповідно до Основного договору у сумі 150 000 доларів США на зазначений в Основному договорі рахунок у терміни, встановлених Основним договором, але в будь-якому випадку не пізніше 01 вересня 2014 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов Основного договору та/або згідно умов іншої угоди між Іпотекодержателем та Боржником.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Вищим господарським судом України Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 21.11.2011 року N 01-06/1624/2011 роз'яснено, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості, у тому числі стосовно яких є ухвала про відстрочку або розстрочку виконання, не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (постанови Вищого господарського суду України від 14.09.2010 N 36/358, від 16.02.2011 N 17/177-10 та постанову Верховного Суду України від 04.07.2011 N 13/210/10).

Така позиція також висловлена у пункті 17 постанові Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 5, де зазначено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Станом на 18.05.2016 року заборгованість за кредитним договором по сумі несплачених підвищених відсотків нарахованих, тобто без урахування суми присудженої згідно рішення суду 297/3022/14-ц від 09.12.2016 року складає 26 481,84 доларів США.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 24 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 5 передбачено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Враховуючи положення ЦК України про позовну давність та оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), тому вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Таким чином, оскільки рішення Берегівського районного від 09.12.2016 року, яким стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, та не встановлено порушення строків позовної давності по основній вимозі - набрало законної сили, тому суд приходить до висновку, що строк позовної давності стосовно вимоги позивача по даному позову про стягнення підвищених відсотків солідарно з відповідачів не порушено, а тому позов підлягає до задоволення.

Пунктом 2 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 5 передбачено, що оскільки у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15 - 16, частини другої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Посилання у письмовому запереченні відповідача ТОВ Берег-Інтер Транс на невідповідність юрисдикції суду щодо розгляду вказаного позову спростовується тим, що сторонами у справі є окрім юридичних осіб і фізичні особи, а тому справа відноситься до юрисдикції суду першої інстанції.

Згідно п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю ).

Враховуючи, що позивач просить стягнути суму заборгованості в іноземній валюті, тому заборгованість, слід стягнути в іноземній валюті - 20 000 доларів США .

При цьому, слід зазначити, що згідно офіційного курсу встановленого Національним банком України на день ухвалення рішення, тобто на 04.04.2018 року офіційний курс гривні до долара США становила за 100 доларів США - 2632, 95 гривень.

Отже заборгованість в розмірі 20 000 доларів США на день ухвалення рішення - 04.04.2018 року становить 526 590 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 12 та ч.ч. 3, 4 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судові витрати по справі відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК слід стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280, 284, 288, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 526, 610, 611, 623, 1049, 1054 ЦК України, постанова Верховного суду України від 11.03.2015 року у справі № 6-16цс15, п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі , п.п. 2, 17, 24 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 5,

рішив:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ВМП ТРАНС БЕРЕГОВО , зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, код ЄДРПОУ 22081795, Товариства з обмеженою відповідальністю БЕРЕГ-ІНТЕР ТРАНС , зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, код ЄДРПОУ 33908921, ОСОБА_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, ОСОБА_2, мешканки и ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, в користь Публічного акціонерного товариства Універсал Банк , зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, код ЄДРПОУ 21133352, заборгованість за кредитним договором № 05/492К-04 від 30.03.2007 року у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ВМП ТРАНС БЕРЕГОВО , Товариства з обмеженою відповідальністю БЕРЕГ-ІНТЕР ТРАНС , ОСОБА_1, ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства Універсал Банк судові витрати в розмірі 7 442 (сім тисяч чотириста сорок дві) гривні 72 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_6.