Постанова

від 11.04.2018 по справі 761/1167/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 року м. Київ

Справа № 22-ц/796/2772/2018

Унікальний номер 761/1167 /17

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Лапчевської О.Ф., Саліхова В.В.,

при секретарі - Перевузнику П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Видавнича група КМ-БУКС на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Осаулова А.А., по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім КРАЇНА МРІЙ , Товариства з обмеженою відповідальністю Видавнича група КМ-БУКС про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2016 року позивач звернувся із позовом до відповідачів, на обґрунтування якого зазначив, що у 2016 році йому стало відомо про розповсюдження через вільний продаж видання творів ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 українською мовою у перекладі з іспанської. Видавцем цих творів, об'єднаних під однією обкладинкою, є ТОВ Видавнича група КМ-БУКС .

З придбаного примірника цього видання позивач дізнався, що при його видавництві було використано виконаний позивачем переклад вищезазначених творів з іспанської та вказано авторство перекладу позивача у вигляді знаку охорони авторського права.

При цьому, позивач вказував, що не мав і не має жодних договірних чи будь-яких інших відносин з ТОВ Видавнича група КМ-БУКС на використання його виключних майнових прав на переклад вказаних літературних творів, такі права надавалися позивачем ТОВ Видавництво Країна Мрій на підставі договору № 301/ПЗ від 01 квітня 2010 року та договору № 321/ПЗ від 01 жовтня 2010 року, але строк цих договорів закінчився у 2015 році.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та свідоцтва серії ДК № 5006 від 06 листопада 2015 року про внесення суб'єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції, керівником ТОВ Видавнича група КМ-БУКС є Александров В.В., який у 2010 році в якості директора ТОВ Видавничий ДІМ КРАЇНА МРІЙ підписував з позивачем договори № 301/ПЗ, № 321/ПЗ.

За таких обставин позивач вважав, що спільними діями відповідачів, які є пов'язаними особами, були порушені його майнові права автора, які підлягають захисту, тому позивач просив стягнути на свою користь з ТОВ Видавнича група КМ-БУКС компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, що становить 155000 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн., а з ТОВ Видавничий ДІМ КРАЇНА МРІЙ стягнути на свою користь компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що становить 15500 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн. Крім того, позивач просив зобов'язати ТОВ Видавнича група КМ-БУКС протягом 15 календарних днів з дня набрання судовим рішенням законної сили опублікувати за власний рахунок в офіційному друкованому виданні - газеті Урядовий кур'єр відомості про допущене порушення авторського майнового права позивача щодо створених ним творів, а також зміст судового рішення щодо такого порушення. (а.с.2-6)

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ Видавнича група КМ-БУКС на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, що становить - 144 000 грн., моральної шкоди в розмірі - 5000 грн. та судового збору в сумі - 2756 грн., а всього - 151756,00 грн., зобов'язано ТОВ Видавнича група КМ-БУКС протягом 15 календарних днів з дня набуття вказаним рішенням законної сили опублікувати за власний рахунок в офіційному виданні - газеті Урядовий кур'єр інформацію про вказане порушення авторського права на вказані твори позивача із посиланням на судове рішення, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. (а.с.102-108)

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 січня 2018 року заяву представника ТОВ Видавнича група КМ-БУКС про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року залишено без задоволення. (а.с.153-154)

В апеляційній скарзі представник відповідача ТОВ Видавнича група КМ-БУКС - адвокат Сисов В.С. посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, а саме стягнути з ТОВ Видавнича група КМ-БУКС на користь позивача компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 10 мінімальних розмірів заробітних плат, що становить 32000 грн., а також зобов'язати ТОВ Видавнича група КМ-БУКС протягом 15 календарних днів з дня набуття вказаним рішенням законної сили опублікувати за власний рахунок в офіційному виданні - газеті Урядовий кур'єр інформацію про вказане порушення авторського права на вказані твори позивача із посиланням на судове рішення. На обґрунтування скарги зазначив, що суд не дослідив усіх істотних обставин справи, зокрема розміру доходу, який був одержаний ТОВ Видавнича група КМ-БУКС внаслідок порушення авторського права, тому вважав, що визначений судом розмір компенсації в 45 мінімальних заробітних плат є необґрунтовано завищеним. Вказував, що ТОВ Видавнича група КМ-БУКС визнало свою вину щодо порушення авторських прав позивача, намагалось врегулювати даний спір у позасудовому порядку, проте позивач відмовився від зустрічі. (а.с.156-158)

Апеляційні скарги від інших осіб, які беруть участь у справі на вказане рішення суду не надходили.

Представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_6 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому із посиланням на необґрунтованість доводів апеляційної скарги просив залишити апеляційну скаргу ТОВ Видавнича група КМ-БУКС без задоволення, а заочне рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року без змін. (а.с.185-190)

Зважаючи на положення пункту 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник ТОВ Видавнича група КМ-БУКС - адвокат СисовВ.С. підтримав скаргу і просив її задовольнити, ОСОБА_1, його представник - адвокат ОСОБА_6 заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Повідомлення ТОВ Видавничий дім КРАЇНА МРІЙ повернулось із відміткою працівників пошти про вибуття адресата, від останнього не надходило до суду заяв про зміну адреси місця знаходження.(а.с.179-183, 196-201)

Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є автором перекладу українською мовою з іспанської творів ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 .

01 квітня 2010 року між ОСОБА_1 (як автором) та ТОВ Видавництво Країна Мрій (як видавництвом) було укладено договір №301/ПЗ, за умовами якого автор передає видавництву у повному обсязі належні авторові виключні майнові права на виконання перекладу літературного твору під умовною назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 у будь-якій формі всіма відомими способами, в тому числі, виключне право на виконання перекладу твору та виключене право на дозвіл або заборону використання перекладу твору іншими особами, в тому числі автором. Виключні майнові права на переклад твору передаються на 5 років. Переклад твору виконаний українською мовою. Передача виключних майнових прав вважаються здійсненою з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору. (а.с.7-9)

За актом приймання-передавання від 30 квітня 2010 року ОСОБА_1 передав, а ТОВ Видавництво Країна Мрій прийняло виключні майнові права на використання перекладу літературного твору під умовною назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.10)

01 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 (як автором) та ТОВ Видавництво Країна Мрій (як видавництвом) було укладено договір №321/ПЗ, за умовами якого автор передає видавництву у повному обсязі належні авторові виключні майнові права на виконання перекладу літературного твору під умовною назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 у будь-якій формі всіма відомими способами, в тому числі, виключне право на виконання перекладу твору та виключене право на дозвіл або заборону використання перекладу твору іншими особами, в тому числі автором. Виключні майнові права на переклад твору передаються на 5 років. Переклад твору виконаний українською мовою. Передача виключних майнових прав вважаються здійсненою з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору. (а.с.11-13)

За актом приймання-передавання від 31 жовтня 2010 року ОСОБА_1 передав, а ТОВ Видавництво Країна Мрій прийняло виключні майнові права на використання перекладу літературного твору під умовною назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.14)

Матеріали справи не містять доказів з яких вбачалося б набуття ТОВ Видавнича група КМ-БУКС права використання виконаного позивачем перекладу українською мовою з іспанської творів ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За наявними в матеріалах справи копіями книги, дослідженим судом апеляційної інстанції примірником видавництва 2016 року, якиймістить твори ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 українською мовою у перекладі з іспанської ОСОБА_1, видавцем зазначено ТОВ Видавнича група КМ-БУКС .При цьому, наклад друкованої продукції не зазначений.(а.с.23-26, 48-50)

Реалізація примірників видання, яке містить два романи ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 українською мовою у перекладі з іспанської виконаному позивачем, виданого ТОВ Видавнича група КМ-БУКС у 2016 році підтверджується товарними чеками, копії яких містяться в матеріалах справи. (а.с.93-95)

В апеляційній скарзі, відповідач ТОВ Видавнича група КМ-БУКС не заперечував факт порушення майнових авторських прав позивача шляхом опублікування у 2016 році та реалізації видання, яке містить два романи ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 українською мовою у перекладі з іспанської (ISBN 978-617-7409-63-1).

Цих обставин сторони не заперечували і в суді апеляційної інстанції.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 82 ЦПК Україна, колегія суддів визнала встановленим факт порушення ТОВ Видавнича група КМ-БУКС майнових прав позивача.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону України "Про авторське право і суміжні права": право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за яке згідно з пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

У той же час право суб'єкта авторського права, передбачене пунктом "г" частини першої статті 52 Закону подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій, як альтернативні способи захисту своїх прав відповідають праву суду, передбаченому пунктом "г" частини другої цієї ж статті винести рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Таким чином, стягнення компенсації хоча і є самостійним способом захисту авторського права, однак за своєю суттю воно фактично замінює право на стягнення доходу, отриманого порушником, або на відшкодування збитків і має бути співмірним.

За приписом статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з роз'ясненнями п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04 червня 2010 року "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому порушником авторських і (або) суміжних прав можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, що визначені в статті 2 ЦК, які своїми діями (бездіяльністю) порушують особисті немайнові і (або) майнові права суб'єктів авторських прав і (або) суміжних прав.

У зв'язку з цим суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону № 3792-ХІІ); шкоди, завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.

Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (частина перша статті 435 ЦК, стаття 11 Закону № 3792-ХІІ). Зокрема, первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону № 3792-ХІІ при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК).

Відповідно до пункту г частини першої статті 52 Закону № 3792-ХІІ суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні. Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону N 3792-XII), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі (п.42 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010).

Згідно з роз'ясненнями п. 44 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04 червня 2010 року "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" відповідно до пункту б статті 50 Закону № 3792-ХІІ розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту. Особа, яка розповсюджує об'єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.

Задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції, з урахуванням вимог Закону України "Про авторське право і суміжні права", положень книги 4 глави 36 ЦК України, дійшов правильного висновку, про те що внаслідок опублікування ТОВ Видавнича група КМ-БУКС у 2016 році видання, яке містить два романи ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 українською мовою у перекладі з іспанської, були порушені майнові авторські права позивача.

Надані апелянтом докази фактичної наявності вилучених слідчим 156 примірників книги ІНФОРМАЦІЯ_1 в рамках кримінального провадження із посиланням на ухвалу слідчого судді у кримінальній справі, не можуть бути визнані доказом, що саме таку кількість примірників складав тираж контрафактного видання. (а.с. 23-26, 48-50, 130-150)

При цьому, доказів такого тиражу контрафактного видання відповідачем до районного суду не надано, а наявні у справі докази свідчать, що розповсюдження контрафактної продукції відбувалось навіть у період, коли районним судом розглядалась вказана справа.

Тому, колегія суддів відхилила доводи апелянта про незначний тираж контрафактного видання, як підставу зменшення розміру компенсації за порушення авторського права, визначеної районним судом до стягнення із відповідача на користь позивача.

Зважаючи на вищевказані положення закону, колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції, рішення районного суду є законним і обґрунтованим, доводи скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність ухваленого судом рішення, тому з огляду на вимоги ст. 375 ЦПК України, колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Видавнича група КМ-БУКС - залишити без задоволення.

Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 12 квітня 2018 року.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

О.Ф.Лапчевська

В.В.Саліхов