Рішення

від 03.04.2018 по справі 910/9947/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2018Справа № 910/9947/15

За позовом Виробничого кооперативу "Контакт-90", м. Київ

до Комунального підприємства "Київпастранс", м. Київ

про стягнення 2 944 227,46 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Музика В.І. (представник за довіреністю №06-5/38 від 22.01.2018р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виробничий кооператив "Контакт-90" (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 3 045 311,54 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Справа судами розглядалась неодноразово. За результатами останнього нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Балац С.В.) від 01.02.2017р., яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017р. (головуючий суддя Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 1 581 972,97 грн. основного боргу, 142 117,52 3% річних та 883 252,08 грн. інфляційних втрат; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2017р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017р. та рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017р. у справі №910/9947/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 02.08.2017р. справу №910/9947/15 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2017р. справу №910/9947/15 прийнято до свого провадження суддею Морозовим С.М. та призначено до розгляду на 19.09.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2017р. розгляд справи відкладено до 03.10.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2017р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи до 17.10.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017р. розгляд справи відкладено до 24.10.2017р.

В судових засіданнях 24.10.2017р., 14.11.2017р. та 05.12.2017р. судом оголошувались перерви до 14.11.2017р., 05.12.2017р. та 23.01.2018р. відповідно.

В судовому засіданні 05.12.2017р. судом прийнято до розгляду заяву позивача про зміну (зменшення пені та збільшення інфляційних втрат та 3 % річних) розміру позовних вимог, відповідно до якої позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму боргу в розмірі 2 944 227,46 грн., з яких 1 581 972,97 грн. сума основного боргу, 1 162 015,72 грн. інфляційних втрат та 200 238,77 грн. 3 % річних, отже має місце нова ціна позову, з якої і вирішується даний спір.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2018р. у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.01.2018р.

В підготовчому засіданні 23.01.2018р. судом оголошено перерву до 20.02.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.03.2018р.

В судовому засіданні 20.03.2018р. представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 20.03.2018р. судом оголошено перерву до 03.04.2018р.

В судове засідання 03.04.2018р. представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений під розписку.

В судовому засіданні 03.04.2018р. представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні вимог позивача.

В судовому засіданні 03 квітня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2006р. між позивачем як підрядником та відповідачем як замовником укладено Договір підряду № 3/07-06 (далі - Договір), за умовами якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе виконання загально-будівельних робіт при будівництві тролейбусної лінії від пл. Амурської по вул. О. Трутенка, вул. Академіка Вільямса, вул. М. Якубовського до вул. Касіяна.

Відповідно до п.1.2. Договору вартість підрядних робіт складає: 5 534 740 грн., ПДВ 1 106 948 грн., всього - 6 641 688 грн.

Згідно п. 4.1. Договору замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 30 % від вартості робіт (зазначеної в п. 1.2. Договору).

Положеннями п. 4.3. Договору передбачено, що остаточний розрахунок за виконану роботу здійснюється відповідачем згідно актів виконаних робіт протягом 10 днів після підписання актів виконаних робіт. Розрахунок проводиться після надходження коштів від головного управління транспорту, зв'язку та інформатизації.

Відповідно до п. 4.4. Договору фінансування підрядних робіт ведеться замовником за бюджеті кошти.

Джерело фінансування - міський бюджет (п. 4.5. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2006, а в частині розрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 5.1. Договору).

Додатковими угодами до договору від 29.12.2006 № 2, від 31.03.2008 № 4, від 30.12.2008 № 6, від 11.06.2009 № 7, від 09.07.2010 № 9, від 29.12.2011 № 11 та від 28.12.2012 № 12 продовжувався термін дії договору.

На виконання умов договору позивачем були виконані обумовлені договором роботи, що підтверджується, зокрема, актами приймання виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в), а саме: за травень 2007 року на суму 83 110, 80 грн., за жовтень 2007 року на суму 1 329 577,20 грн., за жовтень 2007 року на суму 149 372,40 грн., за грудень 2007 року на суму 1 965 235,20 грн., за грудень 2007 року на суму 348 364,80 грн., за лютий 2008 року на суму 1 079 558,40 грн., за квітень 2008 року на суму 806 966,40 грн., за липень 2008 року на суму 1 493 497,20 грн., за липень 2008 року на суму 802 658, 40 грн., акт за грудень 2010 року на суму 528 943,20 грн., за грудень 2010 року на суму 57 063,60 грн., за грудень 2010 року на суму 671 251,20 грн. та за грудень 2010 року на суму 297 584,40 грн.

Загальна вартість виконаних позивачем підрядних робіт за вказаним договором становить 9 613 183,20 грн.

Вказані вище акти підписані представниками сторін та службою відповідача і скріплені печатками позивача, підприємства та дирекції без жодних зауважень та заперечень.

При цьому, зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за договором виконало частково, оплативши виконані роботі в сумі 4 926 046,45 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, що також не заперечується сторонами при розгляді даної справи, відповідачем було здійснено передачу обладнання та матеріалів на загальну суму 3 105 163,78 грн., яка врахована сторонами в підсумках взаємних розрахунків: накладна від 15.08.2007 року №11 на суму 902 993,03 грн., накладна від 28.09.2007 року №17 на суму 193 498,51 грн., накладна від 28.11.2007 року №20 на суму 33 576,96 грн., накладна від 28.11.2007 року №21 на суму 223 839,00 грн., накладна № 23 від 24.12.2007 року на суму 254 088,28 грн., накладна від 31.07.2008 року №10 на суму 1 226 846,00 грн., накладна від 21.11.2008 року №16 на суму 270 322,00 грн.

Спір у даній справі, на думку позивача, виник внаслідок порушення відповідачем строку оплати вартості виконаних позивачем робіт. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 1 581 972,97 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача фінансових санкцій на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме 1 162 015,72 грн. інфляційних втрат та 200 238,77 грн. 3 % річних.

Відповідач протягом розгляду справи не заперечує проти факту виконання позивачем будівельних робіт за договором, проте просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача та відмовити позивачеві в задоволенні позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення.

Статтею 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Як вже зазначалось, умовами договору (п. 4.1.) передбачено внесення відповідачем авансу за договором у розмірі 30 % від вартості робіт, а остаточний розрахунок за виконану роботу здійснюється відповідачем протягом 10 днів після підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останній взяті на себе зобов'язання по оплаті виконаних позивачем підрядних робіт у повному обсязі не виконав. Вартість неоплаченої частини робіт становить 1 581 972,97 грн.

В матеріалах справи міститься письмова заява відповідача про застосування строків позовної давності до вимог позивача, відповідно до якої відповідач вказує на пропущення позивачем строків позовної давності, посилаючись на те, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання виникло 10.06.2010 року, тоді як позивач звернувся із позовною заявою лише 16.04.2015 року.

Позивач протягом розгляду справи та у своїх письмових поясненнях неодноразово вказував на необґрунтованість заяви відповідача щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності, оскільки відповідачем вчинялись дії щодо визнання боргу за договором, що в розумінні ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України є підставою для переривання строку позовної давності.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Статтю 264 Цивільного кодексу України визначено випадки, в яких перебіг позовної давності переривається.

Зокрема, у ч. 1 вказаної статті визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 Цивільного кодексу України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності. (п. 4.4.1. постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

При цьому, частиною 3 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 26.07.2017р. суд відзначає наступне.

Як зазначено судом вище, в договорі сторони погодили як строк дії договору - до повного розрахунку між сторонами (п. 5.1. Договору), так і строки виконання грошових зобов'язань за виконані роботи на протязі 10 (десяти) днів після підписання актів виконаних робіт (п. 4.3. Договору).

Частиною 1 ст. 252 ЦК України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Заявлена позивачем до стягнення сума основної заборгованості в розмірі 1 581 972,97 грн. складається із заборгованості зі сплати вартості виконаних робіт за актами за грудень 2010 року на суму 528 943,20 грн., за грудень 2010 року на суму 57 063,60 грн., за грудень 2010 року на суму 671 251,20 грн. та за грудень 2010 року на суму 297 584,40 грн., які всі датовані 30.12.2010р., що разом становить 1 554 842,40 грн. та боргу за роботи, виконані в 2007р. на суму 27 130,57 грн.

Щодо порядку проведення розрахунків за договором та внесення авансу в сумі 30 % як передбачено договором (п. 4.1. Договору), на що звертав увагу судів, суд касаційної інстанції скасовуючи судові акти у даній справі, судом встановлено, а сторонами не заперечується, що згідно наявної в матеріалах справи банківської виписки за 31.05.2007р. відповідачем перераховано на рахунок позивача аванс в розмірі 1 992 506,00 грн., проведено розрахунки обладнанням та матеріалами на суму 3 105 163,78 грн. на підставі зазначених вище накладних за актами за травень 2007 року на суму 83 110, 80 грн., за жовтень 2007 року на суму 1 329 577,20 грн., за жовтень 2007 року на суму 149 372,40 грн., за грудень 2007 року на суму 1 965 235,20 грн., за грудень 2007 року на суму 348 364,80 грн., за лютий 2008 року на суму 1 079 558,40 грн., за квітень 2008 року на суму 806 966,40 грн., за липень 2008 року на суму 1 493 497,20 грн., за липень 2008 року на суму 802 658, 40 грн., а також, як вказувалось судом вище оплачено частково вартість виконаних позивачем робіт на суму 2 933 540,45 грн., з урахуванням чого неоплаченою залишилась заборгованість відповідача у розмірі 27 130,57 грн., за роботи виконані позивачем роботи у 2007р.

Відтак, враховуючи зміст укладеного між сторонами пункту 4.3. Договору, обов'язок щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт за вказаними актами мав бути виконаний відповідачем у строк 10.01.2011р. (перший робочий день після 09.01.2011р.) включно після їх підписання, а прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у відповідача виникло з наступного дня після спливу вказаного строку, тобто з 11.01.2011р.

Таким чином, перебіг строку позовної давності за вказаними вище актами виконаних робіт почався з 11.01.2011р. та закінчився 10.01.2014р.

Тоді як, оплата заборгованості за роботи, виконані в 2007р. на суму 27 130,57 грн., з урахуванням того, що останній акт у 2007р. було підписано між сторонами у грудні 2007р. (без дати) мала бути здійснена відповідачем у строк 10.01.2008р. включно після підписання акту, а прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у відповідача виникло з наступного дня після спливу вказаного строку, тобто з 11.01.2008р.

Таким чином, перебіг строку позовної давності за роботи, виконані в 2007р. на суму 27 130,57 грн. почався з 11.01.2008р. та закінчився 10.01.2011р., тоді як позовну заяву згідно відмітки відділу діловодства подано до суду 17.04.2015р.

Положеннями ч. 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання такого зобов'язання.

При цьому, за приписами чинного цивільного законодавства початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, а скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

За змістом вказаної вище норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У даному випадку, у позивача виникло право на позов щодо стягнення з відповідача заборгованості за актами за грудень 2010 року на суму 528 943,20 грн., за грудень 2010 року на суму 57 063,60 грн., за грудень 2010 року на суму 671 251,20 грн. та за грудень 2010 року на суму 297 584,40 грн., які всі датовані 30.12.2010р., що разом становить 1 554 842,40 грн., починаючи з 11.01.2011р., а за роботи, виконані в 2007р. на суму 27 130,57 грн. - з 11.01.2008р., тобто з моменту початку прострочення виконання відповідачем свого обов'язку зі сплати вартості виконаних позивачем робіт.

При розгляді даної справи позивач вказує на те, що строк позовної давності ним не пропущено з підстав його переривання, про що свідчать укладені між сторонами додаткові угоди та підписаний акт звіряння взаєморозрахунків від 05.09.2013 року.

Так, в додатковій угоді № 11 від 29.12.2011 до Договору сторонами погоджено загальну вартість підрядних робіт на суму 6 641 688,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 106 948,00 грн. (п. 1 Угоди) та загальну суму коштів на 2012р. - 1 715 641,55 грн., в т.ч. ПДВ 285 940,26 грн. (п. 2 Угоди), термін дії договору продовжено до 31.12.2012р. (п. 5 Угоди).

Так, в додатковій угоді № 12 від 28.12.2012 до Договору сторонами погоджено загальну вартість підрядних робіт на суму 6 641 688,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 106 948,00 грн. (п. 1 Угоди) та загальну суму коштів на 2013р. - 1 715 641,55 грн., в т.ч. ПДВ 285 940,26 грн. (п. 2 Угоди), термін дії договору продовжено до 31.12.2013р. (п. 5 Угоди).

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту вказаних вище додаткових угод, укладених між сторонами, судом не встановлено факту визнання боргу відповідачем (угоди не містять жодних положень, які за своїм змістом можуть розцінюватись судом як визнання боргу відповідачем), як і не встановлено зміни строку та порядку проведення розрахунків між сторонами.

При цьому, за змістом п. 6 названих вище угод, сторони навпаки домовились керуватись умовами Договору № 3/07-06 від 18.07.2006р.

Судом також встановлено, що 05.09.2013р. представниками сторін в межах строку позовної давності підписано та скріплено печатками акт звіряння взаєморозрахунків, в якому зазначено суму боргу (дебету), зокрема, за Договором № 3/07-06 від 18.07.2006р. в сумі 1 581 972,97 грн.

У розумінні ст. ст. 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказаний акт є зведеним обліковим документом, який фіксує стан розрахунків між сторонами, та не породжує будь-яких прав та обов'язків у сторін.

При цьому, акт звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказом виникнення прав і обов'язків, може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 р.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, зазначений акт зі сторони замовника підписано неуповноваженою особою, а тому такий акт не може бути прийнятий судом до уваги та розцінений судом як дію, що свідчать про визнання боргу відповідачем або обов'язку щодо оплати вартості робіт, тощо.

При цьому, у даному випадку судом враховано роз'яснення п. 4.4.1. постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" про те, що вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 19.03.2014 року № 6-20цс14.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідачем було порушено свої зобов'язання за укладеним Договором підряду від 18.07.2006 року №3/07-06 в частині проведення розрахунків з позивачем за виконані роботи та заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 581 972,97 грн. та звертаючись до суду з даним позовом про стягнення вказаної суми боргу позивач пропустив строк позовної давності, а відповідачем подано відповідну письмову заяву та як встановлено судом, строк позовної давності не переривався, поважних причин пропуску строку позовної давності позивач не зазначив, та з відповідними письмовими заявами про поновлення пропущеного строку позивач не звертався, суд відмовляє позивачеві в задоволенні його вимог, оскільки відповідач просить суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Оскільки, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову щодо стягнення основної суми боргу у зв'язку із пропуском строку позовної давності, то заявлені до стягнення з відповідача фінансові санкції також залишаються без задоволення як похідні вимоги.

Понесені позивачем судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою в позові, покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.04.2018р.

Суддя С.М. Морозов