Постанова

від 21.08.2018 по справі 910/9947/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2018 р. м. Київ Справа № 910/9947/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача : Крижанівська О.Н. від відповідача : Музика В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виробничого кооперативу "Контакт-90" на рішенняГосподарського суду міста Києва від 03.04.2018 суддя Морозов С.М. повний текст складено 13.04.2018 за позовомвиробничого кооперативу "Контакт-90", м. Київ докомунального підприємства "Київпастранс", м. Київ простягнення 2 944 227,46 грн.,

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року виробничий кооператив "Контакт-90" (надалі - позивач/ВК "Контакт-90") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства "Київпастранс" (надалі - відповідач/КП "Київпастранс") про стягнення з відповідача 1 581 972,97 грн. основного боргу, 95 178,43 грн., 3% річних, 571 101,43 грн. інфляційних втрат та 437 968,14 грн. пені ( т. 1, а.с. 6-8).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору підряду № 3/07-06 від 18.07.2006 щодо розрахунків за виконані підрядні роботи, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 95 178,43 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем було нараховано 3% річних у розмірі 571 101,43 грн. інфляційних втрат- 437 968,14 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 у справі № 910/9947/14 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 581 972,97 грн. основного боргу, 95 178,43 грн., 3% річних, 571 101,43 грн. інфляційних втрат та 1,00 грн. пені ( т. 1, а.с. 149-154).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 р. у справі № 910/9947/15 в частині стягнення пені в сумі 1,00 грн. скасовано та викладено резолютивну частину рішення в новій редакції; стягнуто з відповідача 1 581 972,97 грн. основного боргу, 95 178,43 грн. 3% річних, 571 101,43 грн. інфляційних втрат; в іншій частині позову відмовлено ( т.1, а.с. 237-246).

Постановою Вищого господарського суду України від 29.12.2015 рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у справі № 910/9947/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції ( т. 2, а.с. 32-37).

В процесі розгляду справи до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 581 972,97 грн. основної заборгованості; 437 968,97 грн. пені, 142 117,52 грн. 3% річних та 883 252,08 грн. інфляційних втрат ( т.2, а.с. 82-84).

Вказану заяву судом прийнято до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/9947/14 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 581 972,97 грн. основного боргу, 142 117,52 3% річних та 883 252,08 грн. інфляційних втрат; в іншій частині позову відмовлено ( т.2, а.с. 109-115).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі № 910/9947/15 скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову ( т. 2, а.с. 161-170).

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду 13.07.2016 у справі № 910/9947/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції ( т. 2, а.с. 215-220).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 у справі № 910/9947/14 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 581 972,97 грн. основного боргу, 142 117,52 3% річних та 883 252,08 грн. інфляційних втрат; в іншій частині позову відмовлено ( т. 3, а.с. 81-86).

Поставною Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 залишено без змін ( т. 3, а.с. 149-156).

Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду 06.06.2017 у справі № 910/9947/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції ( т. 3, а.с. 192-196).

Направляючи справу на новий розгляду, суд касаційної інстанції зазначив, що судам попередніх інстанції при новому розгляді треба встановити чи може вважатись вищезазначені додаткові угоди підставою визнання боргу та переривання строку позовної давності. Крім того, при нову розгляду справи повинні з'ясувати яким чином проводились розрахунки, за які роботи відповідач розрахувався, а за які ні. За яки саме акти прийнятих робіт було проведено розрахунок передачею обладнанням, матеріалами та чи сплачувався підряднику аванс в сумі 30% як передбачено договором (п. 4.1).

23.03.2018 позивачем до Господарського суду міста Києва була подана заява про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої ВК "Контакт-90" просило суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1 581 972, 97 грн., 200 238,77 грн.- 3% річних та 1 162 015,72 грн.- інфляційних втрат ( т. 4, а.с. 36-37).

Судом прийнято до розгляду заяву позивача про зміну розміру позовних вимог ( т. 4, а.с. 56).

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/9947/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю ( т. 4, а.с. 77-84) у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності ( т. 4, а.с. 77-84)

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/9947/15, виробничий кооператив "Контакт-90" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ВК "Контакт-90" ( надалі-скаржник) вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, а саме -ст.ст. 261, 264 Цивільного кодексу України та процесуального права.

Крім того, скаржник вказує про те, що місцевим господарським судом не було виконано вказівки, що містилися в постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2018 у справі № 910/9947/15 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9947/15; розгляд апеляційної скарги виробничого кооперативу "Контакт-90" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/9947/15 призначено на 26.06.2018.

26.06.2018 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 07.08.2018.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09.1-08/2174/18 від 06.08.2018 у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/9947/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.08.2018 для розгляду справи № 910/9947/15 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу виробничого кооперативу "Контакт-90" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/9947/15 колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів: Іоннікової І.А., Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 розгляд справи № 910/9947/15 відкладено на 21.08.2018.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09.1-08/2373/18 від 20.08.2018 у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/9947/15.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.08.2018 для розгляду справи № 910/9947/15 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу виробничого кооперативу "Контакт-90" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/9947/15 колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів: Чорної Л.В., Яковлєва М.Л.

В судовому засіданні 21.08.2018 судом апеляційної інстанції було оглянуто:

- оригіналу договору підряду № 3/07-06 від 18.07.2006;

- додаткову угоду № 1 від 16.10.2006 до договору підряду № 3/07-06 від 18.07.2006;

- додаткову угоду № 2 від 29.12.2006 до договору підряду № 3/07-06 від 18.07.2006;

- додаткову угоду № 3 від 31.05.2007 до договору підряду № 3/07-06 від 18.07.2006;

- додаткову угоду № 4 від 31.03.2008 до договору підряду № 3/07-06 від 18.07.2006;

- додаткову угоду № 5 від 24.04.2008 до договору підряду № 3/07-06 від 18.07.2006;

- додаткову угоду № 6 від 30.12.2008 до договору підряду № 3/07-06 від 18.07.2006;

- додаткову угоду № 7 від 11.06.2009 до договору підряду № 3/07-06 від 18.07.2006;

- додаткову угоду № 8 від 07.10.2009 до договору підряду № 3/07-06 від 18.07.2006;

- додаткову угоду № 9 від 09.07.2009 до договору підряду № 3/07-06 від 18.07.2006;

- додаткову угоду № 10 від 30.12.2010 до договору підряду № 3/07-06 від 18.07.2006;

додаткову угоду № 11 від 29.12.2011 до договору підряду № 3/07-06 від 18.07.2006;

- додаткову угоду № 12 від 28.12.2012 до договору підряду № 3/07-06 від 18.07.2006;

- додаткову угоду № 2 від 29.12.2006 до договору підряду № 3/07-06 від 18.07.2006;

- акт звіряння взаєморозрахунків від 05.09.2013;

- графік виконання робіт на 2011 рік до договору № 3/07-06 від 18.07.2006.

Відповідач не подав суду відзиву на апеляційну скаргу ВК "Контакт-90". Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції ( ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні адвокат скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ВК "Контакт-90" задовольнити в повному обсязі.

Адвокат відповідача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення-без змін.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 9 п.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України) роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з ч.1 ст. 111-12 ГПК України (в редакції чинній на момент прийняття постанови Вищим господарським судом України) на вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 18.07.2006 між позивачем як підрядником та відповідачем як замовником укладено договір підряду № 3/07-06 (надалі - договір підряду).

Відповідно до п.1.1. договору підряду відповідач доручив, а позивач прийняв на себе виконання загально-будівельних робіт при будівництві тролейбусної лінії від пл. Амурської по вул. О. Трутенка, вул. Академіка Вільямса, вул. М. Якубовського до вул. Касіяна.

У п.1.2. договору підряду визначено, що вартість підрядних робіт складає: 5 534 740 грн., ПДВ 1 106 948 грн., всього - 6 641 688 грн.

Згідно п. 4.1. договору підряду замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 30 % від вартості робіт (зазначеної в п. 1.2. договору підряду).

У п. 4.1. договору визначено, що замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 30% від вартості робіт ( зазначеної в п. п. 1.2. договору).

Положеннями п. 4.3. договору підряду передбачено, що остаточний розрахунок за виконану роботу здійснюється відповідачем згідно актів виконаних робіт протягом 10 днів після підписання актів виконаних робіт. Розрахунок проводиться після надходження коштів від головного управління транспорту, зв'язку та інформатизації.

Фінансування підрядних робіт ведеться замовником за бюджеті кошти ( п. 4.4. договору підряду).

Джерело фінансування - міський бюджет (п. 4.5. договору підряду).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2006, а в частині розрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 5.1. договору підряду).

Сторонами вносились зміни до договору підряду № 3/07-06 від 18.07.2006 шляхом укладення додаткових угод від 29.12.2006 № 2, від 31.03.2008 № 4, від 30.12.2008 № 6, від 11.06.2009 № 7, від 09.07.2010 № 9, від 29.12.2011 № 11 та від 28.12.2012 № 12 продовжувався термін дії договору.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на виконання умов договору позивачем були виконані обумовлені договором роботи.

Зазначене підтверджується, зокрема, актами приймання виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2в), а саме: за травень 2007 року на суму 83 110, 80 грн., за жовтень 2007 року на суму 1 329 577,20 грн., за жовтень 2007 року на суму 149 372,40 грн., за грудень 2007 року на суму 1 965 235,20 грн., за грудень 2007 року на суму 348 364,80 грн., за лютий 2008 року на суму 1 079 558,40 грн., за квітень 2008 року на суму 806 966,40 грн., за липень 2008 року на суму 1 493 497,20 грн., за липень 2008 року на суму 802 658, 40 грн., акт за грудень 2010 року на суму 528 943,20 грн., за грудень 2010 року на суму 57 063,60 грн., за грудень 2010 року на суму 671 251,20 грн. та за грудень 2010 року на суму 297 584,40 грн. ( т. 1, а.с. 24-61).

Загальна вартість виконаних позивачем підрядних робіт за вказаним договором становить 9 613 183,20 грн.

Вказані вище акти підписані представниками сторін та службою відповідача і скріплені печатками позивача, підприємства та дирекції без жодних зауважень та заперечень.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за договором відповідач виконав частково, оплативши виконані роботі в сумі 4 926 046,45 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, що також не заперечується сторонами при розгляді даної справи, відповідачем було здійснено передачу обладнання та матеріалів на загальну суму 3 105 163,78 грн., яка врахована сторонами в підсумках взаємних розрахунків: накладна від 15.08.2007 року № 11 на суму 902 993,03 грн., накладна від 28.09.2007 року № 17 на суму 193 498,51 грн., накладна від 28.11.2007 року № 20 на суму 33 576,96 грн., накладна від 28.11.2007 року № 21 на суму 223 839,00 грн., накладна № 23 від 24.12.2007 року на суму 254 088,28 грн., накладна від 31.07.2008 року № 10 на суму 1 226 846,00 грн., накладна від 21.11.2008 року № 16 на суму 270 322,00 грн.

Спір у даній справі, на думку позивача, виник внаслідок порушення відповідачем строку оплати вартості виконаних позивачем робіт.

Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 1 581 972,97 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов'язання за договором, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача фінансових санкцій на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме 1 162 015,72 грн. інфляційних втрат та 200 238,77 грн. 3 % річних.

Відповідач протягом розгляду справи не заперечує проти факту виконання позивачем будівельних робіт за договором, проте просить суд застосувати позовну давність до вимог позивача та відмовити позивачеві в задоволенні позову.

Місцевим господарським судом було відмовлено в задоволенні позову у зв'язку з попуском позивачем строку позовної давності.

При цьому місцевий господарський суд зазначив про те, що враховуючи положення п. 4.3. договору підряду, обов'язок щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт за актами (акти за травень 2007 року на суму 83 110, 80 грн., за жовтень 2007 року на суму 1 329 577,20 грн., за жовтень 2007 року на суму 149 372,40 грн., за грудень 2007 року на суму 1 965 235,20 грн., за грудень 2007 року на суму 348 364,80 грн., за лютий 2008 року на суму 1 079 558,40 грн., за квітень 2008 року на суму 806 966,40 грн., за липень 2008 року на суму 1 493 497,20 грн., за липень 2008 року на суму 802 658, 40 грн.) мав бути виконаний відповідачем у строк 10.01.2011 (перший робочий день після 09.01.2011) включно після їх підписання, а прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у відповідача виникло з наступного дня після спливу вказаного строку, тобто з 11.01.2011.

Відтак суд першої інстанції прийшов до висновку, що перебіг строку позовної давності за вказаними вище актами виконаних робіт почався з 11.01.2011 та закінчився 10.01.2014. В той час, як оплата заборгованості за роботи, виконані в 2007 на суму 27 130,57 грн., з урахуванням того, що останній акт у 2007 було підписано між сторонами у грудні 2007 (без дати) мала бути здійснена відповідачем у строк 10.01.2008 включно після підписання акту, а прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у відповідача виникло з наступного дня після спливу вказаного строку, тобто з 11.01.2008. Таким чином, перебіг строку позовної давності за роботи, виконані в 2007. на суму 27 130,57 грн. почався з 11.01.2008 та закінчився 10.01.2011, тоді як позовну заяву ВК "Контакт-90" згідно відмітки відділу діловодства подано до суду 17.04.2015.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає такий висновок місцевого господарського суду помилковим, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ч. 4 ст. 267 ЦК України)

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як передбачено ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів") правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 Цивільного кодексу України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останньої є докази, що підтверджують факт такого переривання. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору.

Згідно з ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Так, заявлена позивачем до стягнення сума основної заборгованості в розмірі 1 581 972,97 грн. складається із заборгованості зі сплати вартості виконаних робіт за актами за грудень 2010 року на суму 528 943,20 грн., за грудень 2010 року на суму 57 063,60 грн., за грудень 2010 року на суму 671 251,20 грн. та за грудень 2010 року на суму 297 584,40 грн., які всі датовані 30.12.2010, що разом становить 1 554 842,40 грн. та боргу за роботи, виконані в 2007 на суму 27 130,57 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані акти підписаними сторонами та скріпленими відбитками їх печаток актами виконаних робіт, які всі датовані 30.12.2010.

Як вже зазначалось вище, у п. 4.1. договору визначено, що замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 30% від вартості робіт ( зазначеної в п. п. 1.2. договору).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами не заперечується, що згідно наявної в матеріалах справи банківської виписки за 31.05.2007 відповідачем перераховано на рахунок позивача аванс в розмірі 1 992 506,00 грн., проведено розрахунки обладнанням та матеріалами на суму 3 105 163,78 грн. на підставі зазначених вище накладних за актами за травень 2007 року на суму 83 110, 80 грн., за жовтень 2007 року на суму 1 329 577,20 грн., за жовтень 2007 року на суму 149 372,40 грн., за грудень 2007 року на суму 1 965 235,20 грн., за грудень 2007 року на суму 348 364,80 грн., за лютий 2008 року на суму 1 079 558,40 грн., за квітень 2008 року на суму 806 966,40 грн., за липень 2008 року на суму 1 493 497,20 грн., за липень 2008 року на суму 802 658, 40 грн., а також, як вказувалось судом вище оплачено частково вартість виконаних позивачем робіт на суму 2 933 540,45 грн., з урахуванням чого неоплаченою залишилась заборгованість відповідача у розмірі 27 130,57 грн., за роботи виконані позивачем роботи у 2007.

Відтак, враховуючи п. 4.3 укладеного договору підряду, порушення строку погашення заборгованості за вказаними актами настав з 10.01.2011.

Таким чином, перебіг строку позовної давності за вказаними вище актами виконаних робіт почався з 10.01.2011 та закінчився 10.01.2014.

Крім того, між сторонами спору неодноразово були укладені додаткові угоди до договору підряду, якими, зокрема, продовжувався термін дії договору, а додатковими угодами від 29.12.2011 № 11 та від 28.12.2012 № 12 крім продовження терміну дії договору фіксувалася сума зобов'язань відповідача на відповідний фінансовий рік.

Отже, враховуючи умови договору в частині фінансування підрядних робіт за бюджеті кошти, вказані додаткові угоди (№ 11 та № 12) укладені між сторонами спору з метою фіксування сум заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи та подальшої реєстрації фінансових зобов'язань за договором в органах державної казначейської служби України та подальшої оплати робіт.

Тобто, укладенням вказаних вище додаткових угод до договору після виконання зобов'язань позивачем відповідач фактично вчиняв дії, що підтверджують визнання ним свого дійсного зобов'язання з оплати виконаних підрядних робіт за договором, а строк позовної давності переривався при укладенні кожної додаткової угоди (№ 11 та № 12).

Враховуючи те, що останній раз строк позовної давності переривався 28.12.2012 при укладенні між сторонами додаткової угоди № 12 до договору, якою було зафіксовано загальну вартість підрядних робіт та загальну суму коштів на 2013 рік, що становить 1 715 641,55 грн., тому позивач мав право звернутися до суду із вимогами про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором в сумі 1 581 972,97 грн. до 28.12.2015.

Крім того, в матеріалах справи наявна Декларації про готовність об'єкту до експлуатації, який належить до III категорії складності від 29.05.2013 № КВ 143131490187 ( т. 4, а.с. 45-49).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, що позивач звернувся до суду із позовом 17.04.2015, тобто в межах строку позовної давності, передбаченої Цивільним кодексом України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника апеляційної скарги про те, що строк позовної давності переривався при укладенні кожної додаткової угоди.

Щодо наданого позивачем акту звіряння взаєморозрахунків від 05.09.2013, який підписано та скріплено печатками акт звіряння взаєморозрахунків, за яким відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем за договором в сумі 1 581 972,97 грн.

Однак, даний акт звіряння взаєморозрахунків судом до уваги не приймається, враховуючи те, що на вказаному акті не вказано найменування посадової особи відповідача, яка його підписувала.

Як вже зазначалось вище, спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, порушив строк оплати виконаних позивачем робіт, визначений укладеним договором, а отримані ним роботи на користь позивача оплатив частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 1 581 972,97 грн.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України (надалі-ГК Цураїни) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу ( ст. 837 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено факт неналежного виконання відповідачем обов'язку з оплати виконаних робіт, вартість неоплаченої частини з яких становить 1 581 972,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів протилежно відповідачем також і не надано суду апеляційної інстанції.

Отже, позовні вимоги ВК "Контакт-90" про стягнення основної заборгованості, а саме у сумі 1 581 972,97 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за неналежне виконання умов укладеного договору, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 1 162 015,72 грн. інфляційних втрат та 200 238,77 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010.

З огляду на викладене, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій ( 3% річних та інфляційних втрат), вважає позивача арифметично правильним, з огляду на що, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача1 162 015,72 грн. інфляційних втрат та 200 238,77 грн. 3 % річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції помилково визнав встановленими недоведені обставини справи та зробив висновки, які не відповідають обставинами справи, а також неправильно застосував норми матеріального права, що згідно з п. 1-4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю та ухвалення в апеляційному порядку нового рішення про задоволення позову.

Частиною 1 ст. 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про задоволення позову повністю.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 52 146,85 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 87 516,76 грн. покласти на відповідача - КП "Київпастранс".

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу виробничого кооперативу "Контакт-90" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у справі № 910/9947/15 скасувати та прийняти нове яким:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства Київпастранс (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь виробничого кооперативу Контакт-90 (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 37, ідентифікаційний код 22873846) 1 581 972 (один мільйон п'ятсот вісімдесят одну тисячу дев'ятсот сімдесят дві) грн. 97 коп.- основного боргу; 200 238 (двісті тисяч тридцять вісім) грн. 77 коп. - 3% річних; 1 162 015 (один мільйон сто шістдесят дві тисячі п'ятнадцять ) грн. 72 коп. - інфляційних втрат та 52 146 (п'ятдесят дві тисячі сто сорок шість) грн. 85 коп.- виплат по сплаті судового збору .

3. Стягнути з комунального підприємства Київпастранс (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, буд. 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь виробничого кооперативу Контакт-90 (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 37, ідентифікаційний код 22873846) 87 516 (вісімдесят сім тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 76 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

4. Матеріали справи № 910/9947/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Доручити Господарському суду міста Києва у порядку ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видати відповідні накази.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано судом - 03.09.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

Л.В. Чорна