Рішення

від 03.04.2018 по справі 914/2605/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2018р. Справа №914/2605/17

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОБАТ УКРАЇНА» , с. Тростянець, Миколаївський район,

до відповідача 1: Комунальної установи „Журавнівська міська лікарня» Жидачівської районної ради Львівської області, смт. Журавно, Жидачівський район, Львівська область

до відповідача 2: Комунальної установи „Жидачівська центральна районна лікарня» Жидачівської районної ради Львівської області, м. Жидачів, Львівська область

про: стягнення коштів в розмірі 1 124 891,50 грн.

Суддя:ОСОБА_1

При секретарі:ОСОБА_2

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 - дов. № б/н від 01.07.2017 року.

від відповідача 1: не з'явився.

від відповідача 2: ОСОБА_4 - дов. № б/н від 29.12.2017 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОБАТ УКРАЇНА» до відповідача 1 -Комунальної установи „Журавнівська міська лікарня» Жидачівської районної ради Львівської області, відповідач 2 - Комунальної установи „Жидачівська центральна районна лікарня» Жидачівської районної ради Львівської області про стягнення коштів в розмірі 1 124 891,50 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.12.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 19.12.2017 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.12.2017 року підготовче засідання призначене на 16.01.2018 року, у зв'язку з відсутністю представників відповідачів 1,2. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.01.2018 року підготовче засідання відкладено на 25.01.2018 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача 2. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.01.2018 року підготовче засідання відкладено на 08.02.2018 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача 1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.02.2018 року підготовче засідання відкладено на 19.02.2018 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача 1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.02.2018 року підготовче засідання відкладено на 22.02.2018 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача 1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.02.2018 року підготовче засідання відкладено на 01.03.2018 року, згідно клопотання сторін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.03.2018 року підготовче засідання відкладено на 05.03.2018 року, згідно клопотання сторін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.03.2018 року підготовче засідання відкладено на 06.03.2018 року, згідно клопотання сторін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.03.2018 року підготовче засідання відкладено на 13.03.2018 року, згідно клопотання сторін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.03.2018 року підготовче засідання відкладено на 16.03.2018 року, згідно клопотання сторін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2018 року підготовче засідання закрито, розгляд справи по суті призначений на 03.04.2018 року.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.12.2017 року, про призначення підготовчого провадження від 19.12.2017 року, про відкладення підготовчого провадження від 16.01.2018 року, від 25.01.2018 року, від 08.02.2018 року, від 22.02.2018 року, від 01.03.2018 року, від 05.03.2018 року, від 06.03.2018, від 13.03.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

18.12.2017 року за вх. № 43253/17 представник позивача подав клопотання.

18.12.2017 року за вх. № 43255/17 представник позивача подав клопотання.

10.01.2018 року за вх. № 820/18 представник позивача подав письмові пояснення.

16.01.2018 року за вх. № 1669/18 представник позивача подав заперечення.

22.01.2018 року за вх. № 2115/18 представник позивача подав заперечення на клопотання про колегіальний розгляд справи та огляд електронних доказів у місці їх знаходження, встановлення обставин, які підлягають дослідженню.

22.01.2018 року за вх. № 2119/18 представник позивача подав заяву.

23.01.2018 року за вх. № 2459/18 представник позивача подав заяву про відкладення розгляду справи та продовження строку на надання відповіді на відзив.

02.02.2018 року за вх. № 3982/18 представник позивача подав відповідь на відзив.

08.02.2018 року за вх. № 4770/18 представник позивача подав заяву.

16.02.2018 року за вх. № 5676/18 представник позивача подав додаткові пояснення.

19.02.2018 року за вх. № 5934/18 представник позивача подав клопотання про відкладення.

22.02.2018 року за вх. № 6492/18 представник позивача подав клопотання про відкладення.

26.02.2018 року за вх. № 6924/18 представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

05.03.2018 року за вх. № 7928/18 представник позивача подав заперечення.

05.03.2018 року за вх. № 8147/18 представник позивача подав заперечення на клопотання про призначення будівельно-технічної та товарознавчої експертиз. У запереченні позивач наголошує щодо недоцільності проведення будівельно-технічної та товарознавчої експертиз.

06.03.2018 року за вх. № 8286/18 представник позивача подав клопотання про забезпечення судових витрат, пов'язаних з проведенням будівельно-технічної та товарознавчої експертиз.

15.03.2018 року за вх. № 9345/18 представник позивача подав заперечення.

16.03.2018 року за вх. № 9475/18 представник позивача подав клопотання про закінчення підготовчого провадження.

16.03.2018 року за вх. № 9495/18 представник позивача подав клопотання про закінчення підготовчого провадження та розгляд справи по суті.

02.04.2018 року за вх. № 914/18 представником позивача подане клопотання про надмірно сплачений судовий збір. У клопотанні зазначає, що ціна позову становить 1124891,50 грн., то судовий збір - 1,5% ціни позову складає 16873,37 грн. Просить повернути з Державного бюджету України, суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 1075 грн.

Відповідач 1 вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.12.2017 року, про призначення підготовчого провадження від 19.12.2017 року, про відкладення підготовчого провадження від 16.01.2018 року, від 25.01.2018 року, від 08.02.2018 року, від 22.02.2018 року, від 01.03.2018 року, від 05.03.2018 року, від 06.03.2018 року, від 13.03.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою..

12.01.2018 року за вх. № 1185/18 представник відповідача 1 подав письмові відповіді на питання.

05.02.2018 року за вх. № 4088/18 представник відповідача 1 подав заяву.

05.02.2018 року за вх. № 4158/18 представник відповідача 1 подав відзив на позов.

Відповідач 2 вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.12.2017 року, про призначення підготовчого провадження від 19.12.2017 року, про відкладення підготовчого провадження від 16.01.2018 року, від 25.01.2018 року, від 08.02.2018 року, від 22.02.2018 року, від 01.03.2018 року, від 05.03.2018 року, від 06.03.2018 року, від 13.03.2018 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

15.01.2018 року за вх. № 1482/18 представник відповідача 2 подав клопотання по справі.

16.01.2018 року за вх. № 1607/18 представник відповідача 2 подав відзив на позовну заяву

06.02.2018 року за вх. № 4301/18 представник відповідача 2 подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

07.02.2018 року за вх. № 319/18 представник відповідача 2 подав клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

07.02.2018 року за вх. № 4621/18 представник відповідача 2 подав заяву.

12.02.2018 року за вх. № 5040/18 представник відповідача 2 подав заперечення на відповідь відповідача 1.

22.02.2018 року за вх. № 517/18 представник відповідача 2 подав клопотання про відкладення та продовження строку підготовчого засідання.

01.03.2018 року за вх. № 595/18 представник відповідача 2 подав клопотання про призначення будівельно-технічної та товарознавчої експертизи.

06.03.2018 року за вх. № 687/18 представник відповідача 2 подав клопотання про призначення будівельно-технічної та товарознавчої експертизи.

06.03.2018 року за вх. № 8360/18 представник відповідача 2 подав заяву, в яікй просить надати строк для здійснення авансування витрат на проведення експертизи та визначити суму авансу у розмірі не більшому ніж 12 000,00 грн.

13.03.2018 року за вх. № 8955/18 представник відповідача 2 подав клопотання про долучення доказів щодо проплати авансу за проведення експертизи в розмірі 12 000,00 грн.

15.03.2018 року за вх. № 9448/18 представник відповідача 2 подав письмові доводи та міркування.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 03.04.2018 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

У позовній заяві позивач зазначає, що 14 серпня 2014 року між ТОВ ОСОБА_5 Україна , Журавнівською міською лікарнею (нова назва - Комунальна установа Журавнівська міська лікарня Жидачівської районної ради Львівської області) (відповідач 1) і Жидачівською центральною районною лікарнею Львівської області (нова назва - Комунальна установа Жидачівська центральна районна лікарня Жидачівської районної ради Львівської області) (відповідач 2), було укладено Договір про інвестиційну діяльність (ОСОБА_6 договір) зі строком дії на 10 років з моменту прийняття котельні в експлуатацію. Вказаний ОСОБА_6 договір погоджений Рішенням № 443 від 20.11.2014 р. Жидачівської районної ради.

Згідно умов ОСОБА_6 договору позивач взяв на себе зобов'язання без залучення бюджетних коштів здійснити реконструкцію котельні Журавнівської міської лікарні, придбати та встановити (змонтувати) прилади й обладнання для виробництва теплової енергії виключно за рахунок твердого палива, здійснити підключення даного обладнання до наявних у Журавнівській міській лікарні мереж, тим самим привести котельню відповідача 1 у робочий стан. З моменту прийняття в експлуатацію котельні, реконструйованої згідно ОСОБА_6 договору, використання відповідачами ОСОБА_6 об'єкта мало здійснюватись на умовах оренди з укладенням відповідних договорів оренди. Орендна плата за використання ОСОБА_6 об'єкту мала нараховуватись та сплачуватись щомісячно фіксованими платежами згідно договору оренди, незалежно від того, чи використовуватиметься ОСОБА_6 об'єкт протягом усього строку дії даного договору. Річний розмір орендної плати за використання ОСОБА_6 об'єкту становить 323126,00 грн., в т.ч. ПДВ. Інвестор вправі збільшувати розмір орендної плати з урахуванням офіційно встановленого розміру інфляції.

Доповненням № б/н від 10.09.2014 року до ОСОБА_6 договору передбачено здійснення додаткової інвестиції на суму 454 000 грн. для заміни теплотраси, вікон та дверей Журавнівської міської лікарні, у зв'язку з чим збільшено місячний розмір орендної плати за користування ОСОБА_6 об'єктом на 19 273,00 грн. за кожен місяць (протягом 3 років з моменту його запровадження).

На виконання п. 8 ОСОБА_6 договору між відповідачем 2 та позивачем були укладені наступні Договори про закупівлю послуг оренди за державні кошти:№ 67 від 27.02.2015 р. (строк оренди з 01.01.2015 р. до 28.03.2015 р.), № 82 від 31.03.2015 р. (строк оренди з 29.03.2015 р. до 30.05.2015 р.),№ 82-2 від 09.03.2016 р. (строк оренди з 01.01.2016 р. до 30.06.2016 р.).

Однак, у періоди з 31.05.2015 р. по 31.12.2015 р. та з 01.07.2016 р. по день подання позову інвестиційний об'єкт перебуває у фактичному використанні відповідача 1 без укладення нового договору про закупівлю послуг оренди за державні кошти (далі - Договір оренди) та здійснення оплати відповідачем 2.

Позивач зазначає, що, не зважаючи на відсутність укладених договорів про закупівлю послуг оренди за державні кошти, відповідач 1 використовує прилади та обладнання для виробництва теплової енергії позивача та не має наміру повертати вказане майно позивачу.

На підтвердження факту використання майна позивача відповідачем1 позивач надав наступні докази:лист № 73 від 20.10.2017 р., яким відповідач 1 просив надати дозвіл на використання ОСОБА_6 об'єкта для забезпечення опаленням його приміщень; лист № 52 від 26.10.2016 р., яким відповідач 1 підтвердив, що внаслідок реалізації інвестиційного проекту по реконструкції котельні значно покращився тепловий режим у лікарні, прилади та обладнання, встановлені у котельні, працюють ефективно та безвідмовно, опалювальний сезон розпочато вчасно; лист від 04.10.2015 р., яким відповідач2 просив надати дозвіл на використання ОСОБА_6 об'єкта для забезпечення опаленням приміщень відповідача1 і гарантував укладення нового договору оренди; акт від 31.12.2015 р., яким керівник відповідача 1 засвідчив належну роботу приладів та обладнання позивача протягом всього опалювального сезону 2015 року; акт від 10.10.2016 р., яким представники сторін серед іншого засвідчили факт використання відповідачем1 приладів і обладнання позивача, та належну їх роботу протягом всього опалювального сезону 2015 - 2016 р.р. (по 10.10.2016 р.), що будь-яких інших приладів чи обладнання для виробництва теплової енергії у вказаний період у відповідача 1 не було, що прилади і обладнання перебували в справному стані і відповідач1 не має жодних претензій до позивача щодо використання, технічного стану чи технічного обслуговування приладів і обладнання; акт № 42 від 21.07.2017 р., в якому представники сторін засвідчили, що прилади і обладнання позивача протягом періоду 01.07.2016-21.07.2017 р.р. йому не поверталися, використовувалось відповідачем 1 для виробництва теплової енергії та перебували в справному стані, відповідач1 не має жодних претензій щодо використання, технічного стану чи технічного обслуговування цих приладів і обладнання; акт від 01.08.2017 р., яким засвідчено факт використання відповідачем1 приладів і обладнання позивача та належну їх роботу у період 01.01.2016 -01.08.2017 р.р., що будь-яких інших приладів чи обладнання для виробництва теплової енергії у вказаний період у відповідача1 не було, що прилади і обладнання перебували в справному стані і відповідач1 не має жодних претензій до позивача щодо використання, технічного стану чи їх технічного обслуговування; актом від 07.12.2017 р., у якому представники позивача, відповідача1, голови Журавнівської селищної ради, серед іншого засвідчили, що представникам позивача не надано доступ до приладів та обладнання, розміщених у котельні відповідача 1 та можливості їх відключення, прилади і обладнання перебувають в справному, робочому стані і використовуються відповідачем 1 для виробництва теплової енергії з метою забезпечення опаленням всіх приміщень лікарні, іншого аналогічного обладнання для виробництва теплової енергії у відповідача 1 немає.

Позивач пише, що неодноразово звертався до відповідачів з проханням вжити заходів для укладення договору про закупівлю послуг оренди за державні кошти і звертав увагу на те, що ОСОБА_6 об'єкт використовується безпідставно, а також просив оплатити кошти за використання його майна (листи № 9/10/1-15 від 09.10.2015 р. № б/н від 06.05.2016 р. та № 26/10-16 від 26.10.2016 р.). Також позивач надсилав відповідачу 2 пропозицію укладення договору про закупівлю послуг оренди за державні кошти (лист № 1207/2017-1 від 12.07.2017 р.).

Оскільки всі попередні звернення були безрезультатними, то позивач надіслав відповідачу 2 вимоги про сплату коштів за фактичне використання ОСОБА_6 об'єкта у періоди, коли не укладались договори про закупівлю послуг оренди за державні кошти(вимоги від 24.07.2017 р. та № 2011/2017-1 від 20.11.2017 р.).

Всі вище перелічені листи, пропозиції та вимоги отримані відповідачами, однак залишені ними без реагування та виконання. Відповідач 1 і далі користується майном позивача, а відповідач 2 ухиляється від укладення договорів оренди та сплати коштів за таке користування.

В обґрунтування своїх вимог позивач наводить норми п.1 ч.2 ст. 11,ч. 1 ст. 626, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 612 ЦК України, ст. 173, 193, 202 ГК України. Також позивач посилається на норми Закону України Про інвестиційну діяльність , доводячи, що розміщення інвестицій визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом, інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій (ч.ч. 1, 5 ст. 7 вказаного Закону); що держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів. Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору (ч.1 ст. 18 вказаного Закону), що держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані або до них не можуть бути застосовані заходи, тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися лише на основі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі збитків, заподіяних у зв'язку з припиненням інвестиційної діяльності (ч. 2 ст. 19 вказаного Закону).

Оскільки права позивача порушені відповідачами, які вже протягом більш ніж двох років не сплачують за користування ОСОБА_6 об'єктом, відмовляючись при цьому укладати договори оренди, передбачені договором про інвестиційну діяльність з метою ухилення від оплати за користування, то у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідачів солідарно кошти за фактичне використання інвестиційного об'єкта у періоди, коли не укладались договори про закупівлю послуг оренди за державні кошти, в загальній сумі 1124891,50 грн., в тому числі: 324 891,50 грн. за період з 31.05.2015 р. по 31.12.2015 р., 300 000,00 грн. за період з 01.07.2016 р. по 31.12.2016 р., 500 000,00 грн. за період з 01.01.2017 р. по 31.10.2017 р., згідно Договору про інвестиційну діяльність від 14.08.2014 р. та судові витрати по справі.

До позовної заяви позивач додав деталізований розрахунок ціни позову із вказанням періодів, коли діяли договори оренди та сум коштів, сплачених відповідачем 2 за користування майном позивача, а також періодів, коли договори оренди не укладались із розрахунком вартості користування майна в ці періоди.

У відповіді на відзив відповідача 2 позивач зазначає, що процедура укладення і реєстрації ОСОБА_6 договору, питання щодо залучення підрядників для реконструкції котельні, питання здійснення державних закупівель по укладенню договорів оренди (які ніким не оспорюються у цій справі) не входять до предмету доказування у цій справі. Також із наданих ним доказів випливає, що обидва відповідачі неодноразово підтвердили, що обладнання та прилади, які встановлені позивачем в котельні Журавнівської міської лікарні, працюють справно, жодних претензій у відповідачів щодо роботи приладів і обладнання нема, іншого аналогічного обладнання для виробництва теплової енергії у КУ Журавнівська міська лікарня немає. А відповідачі не просто підтвердили факт реалізації інвестиційного проекту, а ще й висловили подяку позивачу за якісну реалізацію цього інвестиційного проекту. Також позивач наголошує, що відповідач 1 у судовому засіданні 16.01.2018 р. і у письмових відповідях на питання позивача підтвердив, що реконструкція котельні здійснена позивачем в повному обсязі, встановлені прилади і обладнання працюють справно, додаткова інвестиція реалізована позивачем повністю. Зі змісту договорів оренди, підписаних позивачем та відповідачем 2, також вбачається, що прилади і обладнання на момент їх підписання вже встановлені повністю, тому цей факт не потребує додаткового доказування, оскільки він визнаний відповідачами неодноразово і докази такого визнання додані до матеріалів справи. Відтак всі заперечення відповідача 2 в частині ставлення під сумнів факту реалізації ОСОБА_6 проекту позивачем є необґрунтованими та безпідставними, не підлягають доказуванню і не потребують перевірки та дослідження судом в межах розгляду цієї судової справи. Відтак у відповідача 2 немає жодних підстав для зупинення чи відмови від виконання свого обов'язку щодо оплати за користування приладами та обладнанням позивача.

Однак, з метою уникнення спору щодо описаного вище, на виконання вимог суду та відповідача 2, який просить надати всі документи щодо реалізації інвестиційного проекту у відповідь на його адвокатський запит, незважаючи на їх величезний обсяг, позивач додає їх до матеріалів справи.

У відповіді на відзив позивач також заперечує доводи відповідача 2 з приводу того, що ОСОБА_6 договір в момент його укладення не відповідав вимогам чинного законодавства, оскільки він є договором про спільну діяльність, то підлягав державній реєстрації, та щодо наявності інвестиційного проекту, а також, що наявність у позивача прав на стягнення компенсації або вилучення інвестиційного об'єкту унеможливлює стягнення коштів за користування майном Інвестора за час, коли сторонами не укладалися договори оренди.

Для спростування тверджень відповідача 2 про відсутність у позивача планово-розрахункових чи первинних документів (інвестиційного проекту), здійснення інвестиції у вигляді витрат коштів на роботи та їх кількість та на закупівлю обладнання і його кількість, залучення підрядних організацій, позивач надав пояснення з приводу того в який спосіб ним здійснювалось виконання зобов'язань по ОСОБА_6 договору (реконструкція котельні відповідача 1), а також надав документи на підтвердження виконання робіт (із залученням підрядників) по реконструкції та на підтвердження права власності на встановлені у котельні прилади і обладнання позивача.

Із наданих пояснень та документів вбачається, що позивач здійснив пропозицію інвестування коштів шляхом надання відповідачам письмової Пропозиції щодо інвестування у проведення реконструкції котельні Журавнівської міської лікарні № 29/07/01-14 від 29.07.2014 р. (далі - Пропозиція), в якій вказав запропоновану суму інвестиції (919 645,00 грн.), походження коштів для інвестиції (від австрійської компанії), строк виконання реконструкції котельні, інші умови реалізації ОСОБА_6 проекту. Також у Пропозиції позивач надав відповідачам вибір із трьох варіантів ОСОБА_6 проекту, які відрізнялися між собою строками їх реалізації і відповідно місячним розміром орендної плати (на 15 років - 294 564,00 грн., на 10 років - 323 126,00 грн., на 7 років - 364 712,00 грн.), детально описав звідки виникає різниця у розмірах орендної плати у трьох наведених варіантах інвестування. У пропозиції наведені планово-розрахункові показники витрат, до Пропозиції доданий детальний аналіз витрат по котельні з порівнянням витрат по старій котельні та модернізованій котельні на різні періоди реалізації ОСОБА_6 проекту. Прийняття Пропозиції позивача відповідачами підтверджується листом № 452 від 05.08.2014 р. Для здійснення реконструкції котельні позивач залучав підрядників (виготовлення проектної документації та авторський нагляд здійснювало ТОВ Фірма Калина ІФ ЛТД, технічний нагляд здійснював ФОП ОСОБА_7, експертне обстеження та первинне посвідчення котлів здійснювало ДП Волинський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України , монтажні роботи виконували ТзОВ Виробничо-торгівельна фірма Західенергоремонт та ПП Крпатмонтаж ). Прилади і обладнання, які встановлювались у котельні, закуплялися у різних постачальників (ТОВ Євротерм технолоджі , ФОП ОСОБА_8Є, ПАТ Вентиляторний завод Горизонт , ТОВ Технологічно-експериментальний завод , ФОП ОСОБА_9З, ТОВ Торговий дім Кімак , ТОВ Софія-буд ). Деякі прилади і обладнання були внутрішньо переміщені позивачем з інших об'єктів, по яких він здійснював реконструкції раніше. Пропозиція щодо здійснення додаткової інвестиції оформлена листом № 08-09/14 від 08.09.2014 р. ТОВ ОСОБА_5 Україна , надісланим обом відповідачам у відповідь на їх письмове прохання здійснити додаткову інвестицію (лист № 47 від 05.09.2014 р.). Підтвердженням прийняття і погодження додаткової інвестиції вартістю саме 454 тис. грн. відповідачем 2 є його лист № 693 від 09.09.2014 р..

Для реалізації додаткової інвестиції, а саме заміни теплотраси, заміни вікон та дверей Журавнівської міської лікарні, Позивач також залучав підрядників. Зокрема монтажні роботи по заміні теплотраси та ремонт віконних відкосів виконувало ПП Крпатмонтаж , роботи по встановленню вікон та дверей виконувало ТОВ Артіфекс .Матеріали для додаткової інвестиції позивач також закупляв у різних постачальників. Так віконні та дверні блоки куплені у ТОВ Артіфекс , окремі матеріали для встановлення вікон куплені у ТОВ Софія-буд . При цьому вибір постачальника вікон, дверей, а також підрядників для заміни вікон, дверей і теплотраси здійснювали самі відповідачі. Матеріали для заміни теплотраси позивач купляв також у ТОВ Ельпласт-Тепло та ПП Краб-Плюс .

Позивачем додано до матеріалів справи договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, накладні-вимоги про внутрішнє переміщення матеріалів, платіжні доручення на підтвердження оплати позивачем вказаних приладів, обладнання та матеріалів, а також кошторисну документацію і робочий проект.

У додаткових поясненнях позивач, спростовуючи доводи відповідача 2 про нікчемність договорів про закупівлю послуг оренди за державні кошти через нездійснення державних закупівель, зазначає, що перед укладенням договорів оренди державні закупівлі проводились, що підтверджується наданими доказами (роздруківки з сайту Закупівлі http://z.texty.org.ua/seller/39735 та з офіційного сайту держзакупівель http://tender.me.gov.ua окремо по кожній закупівлі, а також договори про надання юридично-консультаційних послуг, укладених позивачем з ФОП ОСОБА_10, та актів, згідно яких надавалися послуги по організації цих закупівель та супроводу участі позивача в процедурах закупівлі за державні кошти, що проводились відповідачем 2). Оскільки замовником послуг оренди був відповідач 2, то саме він був організатором цих закупівель і відповідно вся документація по вказаних державних закупівлях знаходиться у відповідача 2.

У відзиві на позовну заяву відповідач 1 зазначає, що обставини, викладені у позовній заяві, відповідають дійсності. Відповідач 1 визнає факт укладення Договору про інвестиційну діяльність від 14.08.2014 р. із Доповненням від 10.09.2014 р. та виконання позивачем усіх його зобов'язань по ОСОБА_6 договору. Також повідомляє, що реконструкція котельні здійснювалась позивачем із залученням підрядників, протягом трьох місяців було придбано і встановило в котельні прилади і обладнання для виробництва тепла та запущено котельню в експлуатацію у грудні 2014 року. Відповідач 1 також пише про те, що між відповідачем 2 та позивачем укладалися договори оренди, як це передбачено ОСОБА_6 договором і що позивач здійснює ще й технічне обслуговування котельні. Реконструкцію котельні ТзОВ ОСОБА_5 Україна виконало вчасно і в повному обсязі, її технічне обслуговування здійснює також якісно та своєчасно, тому жодних претензій щодо обсягу і якості наданих послуг та виконаних робіт відповідач 1 до позивача не має.

Однак відповідач 1 не погоджується з тим, що позивач вимагає стягнути кошти з обох відповідачів солідарно. Адже розпорядником коштів відповідача 1 є відповідач 2, тому кошти за користування приладами і обладнанням позивачу має сплатити саме відповідач 2. Вказане підтверджується пунктами 6.5.3, 6.5.4, 9.9 статуту КУ Жидачівська районна лікарня ЖРР ЛО. Також це випливає з договорів про закупівлю послуг оренди за державні кошти та актів наданих послуг, які додані до позову - всі ці документи складені між відповідачем 2 та позивачем. З банківських виписок, наданих позивачем, також випливає, що кошти за користування приладами і обладнанням позивача, які змонтовані у котельні відповідача 1, та за технічне обслуговування котельні (яке включається до орендної плати) завжди сплачував відповідач 2. Тому відповідач 1 вважає, що він не має бути відповідачем , оскільки мова іде про фінансові зобов'язання, які згідно інвестиційної угоди виконує відповідач 2.

Окрім відзиву відповідач 1 надав відповіді на запитання позивача, зі змісту яких вбачається:

1. ТОВ ОСОБА_5 Україна усі свої зобов'язання по Договору про інвестиційну діяльність від 14.08.2014 р. зі змінами, передбаченими Доповненням № б/н від 10.09.2014 року, в частині здійснення реконструкції котельні Журавнівської міської лікарні, придбання та встановлення приладів і обладнання для виробництва теплової енергії та в частині здійснення додаткової інвестиції на суму 454000 грн. для заміни теплотраси, вікон та дверей Журавнівської міської лікарні.

2. Прилади і обладнання для виробництва теплової енергії, встановлені в котельні в рамках інвестиційного договору належать позивачу.

3. ОСОБА_6 об'єкт використовувався для виробництва теплової енергії у періоди, коли між позивачем та відповідачем 2 не укладалися договори про закупівлю послуг оренди за державні кошти, як це передбачено договором про інвестиційну діяльність.

4. У період з 14.08.2014 р. по сьогоднішній день інших, ніж ті, що належать позивачу, приладів та обладнання для виробництва теплової енергії у відповідачів не було.

5. Відповідач 1 не сплачував позивачу коштів за користування ОСОБА_6 об'єктом у періоди, коли не укладалися договори про закупівлю послуг оренди за державні кошти.

6. Відповідач 2 також не сплачував позивачу коштів за користування ОСОБА_6 об'єктом у періоди, коли не укладалися договори про закупівлю послуг оренди за державні кошти.

7. Позивач звертався до відповідача 1 з приводу відключення (припинення роботи) ОСОБА_6 об'єкту та повернення його власнику.

8. Відповідач 1 не повернув позивачу ОСОБА_6 об'єкт.

9. Претензії щодо якості чи кількості послуг, наданих з допомогою ОСОБА_6 об'єкту в рамках виконання договору про інвестиційну діяльність у відповідача 1 до позивача немає.

У судовому засіданні 16.01.2018 р. головний лікар КУ Журавнівська міська лікарня ЖРР ЛО ОСОБА_11 підтвердив всі вище зазначені відповіді на питання позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 зазначає, що Договір про інвестиційну діяльність із доповненнями передбачав здійснення інвестиції орієнтовно на певну суму, відповідно до якої договорами оренди на використання інвестиційного об'єкту мала визначатися сума орендної плати згідно укладених договорів оренди, що на думку відповідача 2, свідчить про те, що вищезазначений договір не є реальним. Відповідач 2 наголошує, що Договір про інвестиційну діяльність не визначає ні суму реально витрачених позивачем коштів, ні виконання ним усіх своїх зобов'язань за договором, ні точного переліку майна, виду та кількості робіт, які позивачем начебто були здійснені на таку суму.

Відповідачем 2 стверджується, що підстави для здійснення оплати за використання будь-якого майна що належить позивачу, або стягнення таких сум у судовому порядку виникають тільки з укладенням договорів оренди. Доказів, які підтверджують виконання Договору про інвестиційну діяльність позивачем не надано. Стверджує, що надані позивачем письмові докази (копії договорів, актів, листування) не є належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, які підтверджують обставини щодо здійснення інвестиції саме на таку суму, яка орієнтовно була визначена Договором про інвестиційну діяльність. На думку відповідача 2 доказами, які підтверджуюють виконання договору про інвестиційну діяльність мають бути сам інвестиційний проект, документи, що підтверджують понесені позивачем витрати, документи, що підтверджують кількість та вартість виконаних робіт, інші планово-розрахункові документи, що показують обґрунтування інвестиційного проекту, здійснення організації та управління роботами з реалізації проекту в межах визначених вартості та терміну його реалізації. Не залежно від того, що між позивачем та відповідачем за певні періоди вже укладалися договори оренди майна, інвестор зобов'язаний на вимогу Замовника підтвердити виконання ним своїх обов'язків, а в іншому разі - відповідачі мають право призупинити виконання будь-яких свої зобов'язань, в т.ч. й щодо укладення договорів оренди та здійснення на такій підставі орендної плати.

Відповідач 2 стверджує, що Договір про інвестиційну діяльність підлягав державній реєстрації і міг вважатися укладеним не лише за фактом вчинення інвестором, передбачених договором дій, вчинення яких ним не доведено, а - з моменту державної реєстрації договору. Такий договір не є реальним, а передбачає виникнення прав та обов'язків після його укладення. Вказана специфіка укладення договору обумовлена спеціальними законодавчими актами, які регулюють інвестиційну діяльність, зокрема розробленням інвестиційних проектів у вигляді планово-розрахункових документів, необхідних та достатніх для обґрунтування інвестування, організації та управління роботами з реалізації проекту, в т.ч. із залученням підрядних організацій, в межах визначеної вартості та терміну його виконання до укладення договору. Вважає, що позивачем не надано документів, які підтверджують наявність інвестиційного проекту/планово-розрахункових чи первинних документів, здійснення позивачем інвестиції у вигляді витрат коштів на роботи та їх кількість та на закупівлю обладнання (матеріалу) і його кількість, залучення підрядних організацій, документів, що засвідчують обізнаність відповідачів про такі організації, виплачені їм кошти та ін., а сам договір про інвестиційну діяльність не відповідає законодавству, оскільки не може бути реальним за своєю природою, підлягає укладенню в спеціальному порядку.

На думку відповідача 2 вимога позивача про стягнення з відповідача коштів за фактичне використання інвестиційного об'єкта за періоди, коли ним не укладалися договори оренди не може бути задоволена, оскільки договір про інвестиційну діяльність передбачає, що використання Замовниками ОСОБА_6 об'єкта здійснюватиметься на умовах оренди, про що з Інвестором укладатимуться відповідні договори оренди. Відтак, для отримання орендної плати чи коштів за користування певним об'єктом - неспоживною річчю, визначену індивідуальними ознаками має бути укладено договір оренди, який і є підставою для отримання наймодавцем коштів.

Крім того відповідач 2 зазначає, що ТОВ «ОСОБА_5 Україна» звертався до господарського суду Львівської області із вимогою стягнути з КУ «Жидачівська ЦРЛ» заборгованості в сумі 324 891,50 грн. за період із 31.05.2015 р. по 31.12.2015 р. як за позадоговірне (без укладення договорів оренди) використання приладів та обладнання. Рішенням господарського суду Львівської області від 11.07.2016 р. № 914/1439/16, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016 р. у резолютивній частині, в задоволені цього позову відмовлено.

На думку відповідача 2 доповнення до договору про інвестиційну діяльність, також підлягало державній реєстрації та для його укладення також було передбачено здійснення певних дій на орієнтовну суму. Сума ж реально витрачених коштів, перелік робіт, вартість та кількість придбаних матеріалів не підтверджена.

Також відповідач 2 вважає, що право на отримання компенсації, передбачене договором унеможливлює задоволення вимоги про стягнення коштів з відповідачів за користування певним майном Інвестора за час, коли сторонами не укладалося договорів оренди.

Крім того на думку відповідача 2, обставиною, яка підлягає дослідженню, є те, хто саме виконував роботи по реконструкції котельні, та докази на підтвердження цієї обставини.

У запереченні відповідач 2 повторно доводить, що використання Замовниками ОСОБА_6 об'єкта має здійснюватись ними на умовах оренди, про що з Інвестором укладатимуться відповідні договори оренди згідно вимог чинного законодавства, в т.ч. Закону України «Про здійснення державних закупівель» . Оренда плата за використання ОСОБА_6 об'єкту повинна буде нараховуватись та сплачуватись щомісячно фіксованими платежами згідно договору оренди, незалежно від того чи використовуватиметься інвестиційний об'єкт протягом усього строку дії даного Договору. Річний розмір орендної плати за використання ОСОБА_6 об'єкту - 323 126,00 грн. Тому грошове зобов'язання за користування майном, як грошове зобов'язання, здійснюється виключно як орендна плата і підставою виникнення такого зобов'язання є виключно договори оренди, які мали укладатися згідно вимог спеціального законодавства, що регулює закупівлю послуг за державні кошти. Здійснюватися таке могло лише на підставі проведених закупівельних процедур, що були передбачені Законом України «Про здійснення державних закупівель» . У разі укладення таких договорів і не виконання грошових зобов'язань, що могли виникнути лише з таких договорів, позивач мав би право стягувати такі у в судовому порядку. Відповідач вважає, що відповідно до ст.41 Закону України «Про здійснення державних закупівель» договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36 та абзацом другим частини третьої статті 39 цього Закону. При цьому, кожна із зазначених статей Закону передбачає здійснення замовником (тим, хто здійснює закупівлю) акцепту вчиненої учасником (той, хто надає послугу, продає товар, виконує роботу) пропозиції (оферти) згідно строків, які обчислюються після проведення закупівельної процедури. Зазначає, що вини відповідачів в неукладені договорів оренди немає.

Додатково до доводів, які вже викладені відповідачем 2 у відзиві, він зазначає, що згідно ч.4 ст. 75 ГПК України, суд має вважати преюдиційними обставини, встановлені рішенням у справі № 914/1439/16, а також заперечує доводи позивача про те, що стягнення компенсації є його правом, а не обов'язком. Також відповідач 2 вважає, що позивачем ОСОБА_12 поданих позивачем документів щодо здійснення витрат на виконання договору, ним подано платіжні доручення, які не мають абсолютного зв'язку із виконанням реконструкції котельні відповідача, а сума затрачених позивачем коштів є перевищеною.

Також у запереченні відповідач 2 повторно доводить, що позивачем мав бути складений інвестиційний проект та стверджує, що спірний інвестиційний договір є договором про спільну діяльність з посиланням на Закон України Про режим іноземного інвестування . Стверджує, що позивач фактично отримував прибуток за рахунок господарської діяльності, пов'язаної з використанням майна, що належить територіальній громаді і переданого відповідачу 1 на праві оперативного управління, то таке взагалі повинно було відбуватися згідно концесійного договору, укладеного у відповідності й до інших нормативно-правових актів, зокрема відповідно до Закону України Про концесії .

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України Про інвестиційну діяльність , розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.

Частина 5 наведеної статті встановлює, що Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Частиною 1 ст. 18 Закону України Про інвестиційну діяльність передбачено, що держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб'єктів. Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

Статтею 19 Закону України Про інвестиційну діяльність визначено, що Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані або до них не можуть бути застосовані заходи, тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися лише на основі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі збитків, заподіяних у зв'язку з припиненням інвестиційної діяльності. Порядок відшкодування збитків інвестору визначається в зазначених актах (част. 2 ст. 19).

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України Про інвестиційну діяльність встановлено, що основним правовим документом, що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода), який в юридичній практиці визначається як інвестиційний договір. Він є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності.

Договір повинен відповідати економічній сутності інвестування, тобто відображати факт вкладення коштів в об'єкт інвестування.

Таким чином, під інвестиційним договором розуміють домовленість між суб'єктами інвестиційної діяльності щодо виконання конкретних дій для реалізації інвестиційного проекту. Отже інвестиційний договір це оформлене в належній формі взаємне волевиявлення двох або більше учасників про встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків, пов'язаних із здійсненням вкладання та реалізації інвестицій у видах, передбачених законодавством.

ОСОБА_6 договір регулює відносини з приводу довгострокового вкладення майна, майнових прав та інших цінностей, що мають ринкову вартість (у певному виді, формі та кількості) в обраний об'єкт інвестування (реальний, фінансовий або інтелектуальний, які передбачені законодавством України) з метою отримання прибутку, що мають ризиковий характер.

При цьому ч. 1 ст. 175 ГК України визначає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. Закону України Про інвестиційну діяльність Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності. Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності зверх своєї компетенції не допускається.

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, між ТОВ КРОБАТ УКРАЇНА і Жидачівською центральною районною лікарнею та Журавнівською міською лікарнею укладено Договір про інвестиційну діяльність від 14.08.2014 р. (надалі - ОСОБА_6 договір) зі строком дії на 10 років з моменту прийняття котельні в експлуатацію. Цей договір погоджений рішенням №443 від 20.11.2014 р. Жидачівської районної ради, що підтверджується відповідним доказом та не заперечується сторонами справи.

Згідно п. 1 ОСОБА_6 договору,інвестор (позивач)бере на себе зобов'язання без залучення бюджетних коштів здійснити реконструкцію котельні замовника-1 (відповідача 1), придбати та встановити (змонтувати) прилади й обладнання для виробництва теплової енергії виключно за рахунок твердого палива, здійснити підключення даного обладнання до наявних у замовника-1 мереж, тим самим привести котельню замовника-1 у робочий стан (надалі усі ці дії іменуватимуться ОСОБА_6 проектом ). Встановлені Інвестором прилади та обладнання для виробництва теплової енергії надалі по Договору іменуватиметься ОСОБА_6 об'єктом . Інвестор вправі здійснити таку реконструкцію котельні протягом 3 місяців з моменту отримання усіх передбачених чинним законодавством дозволів та погоджень на таку реконструкцію.

У п.2 інвестиційного договору сторони погодили, що реалізація інвестиційного проекту за цим Договором здійснюватиметься у котельні Замовника-1 за адресою: Львівська обл., Жидачівський р-н, смт. Журавне, вул. Чубинського, 2.

Пунктом 3 ОСОБА_6 договору визначено, що реалізація інвестиційного проекту здійснюється з метою забезпечення можливості отримання Замовником-1 ефективного опалення (з високим рівнем коефіцієнту корисної дії) приміщень Журавнівської міської лікарні, необхідністю здійснення дій по заміщенню використання природного газу на тверде паливо при виробництві теплової енергії, необхідністю модернізації засобів виробництва теплової енергії, здешевлення вартості її виробництва Замовником-1.

Згідно п. 7 ОСОБА_6 договору З моменту прийняття в експлуатацію котельні, реконструйованої згідно цього договору , використання Замовниками ОСОБА_6 об'єкта здійснюватиметься ними на умовах оренди, про що Інвестором укладатимуться відповідні договори оренди згідно вимог чинного законодавства, в тому числі Закону України Про здійснення державних закупівель .

Згідно п. 4 ОСОБА_6 договору Розмір здійснених Інвестором інвестицій в котельню Замовника оцінюється в розмірі 920000,00 грн. Реалізація інвестиційного проекту здійснюватиметься за рахунок залучення іноземних інвестицій, а саме австрійської компанії KrobathBeteligungs- und Finanzierungsgesellschaft m.b.h, яка є власником Інвестора.

Пунктом 6 ОСОБА_6 договору передбачено, що з моменту прийняття в експлуатацію котельні, яка буде реконструйована згідно цього Договору Замовники самостійно використовуватимуть ОСОБА_6 об'єкт з метою вироблення теплової енергії для потреб Замовника-1.

У відповідності до п.7 інвестиційного договору, з моменту прийняття в експлуатацію котельні, реконструйованої згідно цього договору, використання Замовниками ОСОБА_6 об'єкта здійснюватиметься ними на умовах оренди, про що з інвестором укладатимуться відповідні договори оренди згідно вимог чинного законодавства, в тому числі Закону України Про здійснення державних закупівель .

Пункт 8 ОСОБА_6 договору передбачає, що використання Замовниками ОСОБА_6 об'єкта здійснюватиметься ними на умовах оренди. Орендна плата за використання ОСОБА_6 об'єкту буде нараховуватись та сплачуватись щомісячно фіксованими платежами згідно договору оренди, незалежно від того, чи використовуватиметься ОСОБА_6 об'єкт протягом усього строку дії даного договору. Річний розмір орендної плати за використання ОСОБА_6 об'єкту становитиме 323 126,00 грн., в т.ч. ПДВ. Інвестор вправі збільшувати розмір орендної плати з урахуванням офіційно встановленого розміру інфляції.

У відповідності до п. 15 ОСОБА_6 договору,протягом трьох місяців з моменту закінчення строку дії ОСОБА_6 проекту за умови належного виконання Замовником своїх грошових зобов'язань перед Інвестором Замовники матимуть право здійснити викуп ОСОБА_6 об'єкта за 1,00 (одну) гривню.

Доповненням №б/н від 10.09.2014 р. до ОСОБА_6 договору передбачено здійснення додаткової інвестиції на суму 454 000 грн. для заміни теплотраси (довжиною 136 м), заміни вікон в кількості 96 штук та дверей в кількості 7 штук Журавнівської міської лікарні, у зв'язку з чим пунктом 4 наведеного Доповнення передбачене збільшення місячного розміру орендної плати за користування ОСОБА_6 об'єктом на 19 273,00 грн. за кожен місяць. Дане збільшення орендної плати діятиме протягом 3 років з моменту її запровадження.

Згідно п. 3 Доповнення № б/н від 10.09.2014 р., реалізація додаткової інвестиції здійснюється із залученням відповідної підрядної організації, яка визначається спільно Замовником та Інвестором. Інвестор вправі брати участь у контролі за процесом виконання робіт, які оплачуватимуться за рахунок додаткової інвестиції згідно цього Доповнення.

Отже, як випливає із написаного вище, договір, укладений між сторонами спору має правову природу інвестиційного договору. Умовами діючого ОСОБА_6 договору сторони передбачили, що дохід від інвестиції інвестор (позивач) отримуватиме шляхом оплати відповідачами коштів за користування майном (на умовах оренди). Користування майном позивача є платним, сторони визначили річну вартість такого користування майном і домовились, що позивач вправі збільшувати розмір плати з урахуванням офіційно встановленого розміру інфляції.

З приводу вартості користування майном у спірні періоди відповідачі не висловлювали заперечень.

Однак суд перевіривши обгрунтованість заявлених позивачем до стягнення сум, встановив наступне:

Сторонами погоджено, що вартість використання ОСОБА_6 об'єкту за рік становитиме 323126,00 грн., в т.ч. ПДВ. Інвестор вправі збільшувати розмір орендної плати з урахуванням офіційно встановленого розміру інфляції. (п. 8 ОСОБА_6 договору).

Тобто початкова місячна оренда плата становила: 323126,00 грн./12 місяців =26926,17 грн.

Доповненням №б/н від 10.09.2014 року до ОСОБА_6 договору передбачено здійснення додаткової інвестиції на суму 454 000 грн. для заміни теплотраси Журавнівської міської лікарні, заміни вікон та дверей Журавнівської міської лікарні, у зв'язку з чим збільшено місячний розмір орендної плати за користування ОСОБА_6 об'єктом на 19 273,00 грн. за кожен місяць. Дане збільшення орендної плати діятиме протягом 3 років з моменту її запровадження.

Тобто додаткова інвестиція (збільшення орендної плати на 19 273,00 грн. за кожен місяць) має сплачуватись Відповідачем-2 протягом 3 років у період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р.

Пізніше, на виконання п. 8 ОСОБА_6 договору між відповідачем 2 та позивачем було укладено такі договори про закупівлю послуг оренди за державні кошти (надалі - договори оренди):

Договір оренди № 67 від 27.02.2015 р. (строк оренди з 01.01.2015 р. до 28.03.2015 р.) - місячна орендна плата 46200,17 грн. ( в цю суму включена як складова основної інвестиції в сумі 26927,17 грн., так і складова додаткової інвестиції - 19 273,00 грн.);

Договір оренди № 82 від 31.03.2015 р. (строк оренди з 29.03.2015 р. до 30.05.2015 р.) - місячна орендна плата 46200,17 грн. ( в цю суму включена як складова основної інвестиції в сумі 26927,17 грн., так і складова додаткової інвестиції - 19 273,00 грн.),

Договір оренди № 82-2 від 09.03.2016 р. (строк оренди з 01.01.2016 р. до 30.06.2016 р.) - місячна орендна плата 50000,00 грн. В цю суму включена складова основної інвестиції в сумі 26927,17 грн., складова додаткової інвестиції - 19 273,00 грн., а також розмір орендної плати частково збільшено з урахуванням офіційно встановленого розміру інфляції, що узгоджується з п. 8 ОСОБА_6 договору та погоджено відповідачем 2 шляхом підписання і виконання ним Договір оренди № 82-2 від 09.03.2016 р. (у матеріалах справи містяться докази на підтвердження виконання цього договору - акти прийому-передачі наданих послуг згідно договору про закупівлю послуг оренди за державні кошти № 82-2 від 09.03.2016 р., підписані відповідачем 2 без застережень та банківські виписки, які свідчать про оплату відповідачем 2 орендної плати в сумі 50 000 грн.

Як випливає із доказів та не заперечується відповідачами, протягом періодів з 31.05.2015 р. по 31.12.2015 р. та з 01.07.2016 р. по день звернення до суду з позовом інвестиційний об'єкт перебуває у фактичному використанні відповідача 1 без укладення нового Договору про закупівлю послуг оренди за державні кошти та здійснення оплати Відповідачем-2.

Тому за період з 31.05.2015 р. по 31.12.2015 р. (7 місяців і 1 день) загальна вартість користування відповідачем 1 майном позивача, із врахуванням додаткової інвестиції, становить:

46200,17 грн. х 7 місяців + 46200,17/31 = 323401,19 + 1490,33 =324891,52 грн.

За період з 01.07.2016 р. по 31.12.2016 р. (6 місяців) загальна вартість користування відповідачем 1 майном Позивача, із врахуванням додаткової інвестиції, становить:

50000,00 грн. х 6 місяців = 300000,00 грн.

За період з 01.01.2017 р. по 31.10.2017 р. (10 місяців) загальна вартість користування відповідачем 1 майном Позивача, із врахуванням додаткової інвестиції, становить:

50000,00 грн. х 10 місяців = 500000,00 грн.

Відтак загальна сума стягуваних коштів становить:

324891,52 + 300000,00 + 500000,00 = 1 124 891,52грн.

Отже, суд приходить до висновку, що сума коштів, яку просить стягнути позивач, є обґрунтованою з огляду на підтверджену належними та допустимими доказами орендну плату, яку сплачував відповідач 2 позивачу у різні періоди часу та умови ОСОБА_6 договору.

ОСОБА_6 договором встановлений порядок нарахування плати за користування майном, однак не встановлений строк для такої оплати.

Тому суд керується нормою частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надіслав відповідачам вимогу № 2011/2017-1 від 20.11.2017 р., якою вимагав у відповідачів сплатити кошти за використання інвестиційного об'єкта у періоди, коли не укладались договори про закупівлю послуг оренди за державні кошти, в загальній сумі 1 124 891,50 грн., протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги. Позивачем надано докази надсилання вимоги обом відповідачам (поштові квитанції та описи вкладення в цінні листи), отримання вимоги не заперечується відповідачами. Отже, із врахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк виконання зобов'язання зі сплати коштів в сумі 1124 891,50 грн. настав через 7 днів з моменту отримання вказаної вимоги відповідачами (до моменту звернення до суду із позовом).

Факт виконання позивачем зобов'язань, передбачених ОСОБА_6 договором та доповненням до нього, в частині реалізації основної інвестиції (реконструкції котельні) та додаткової інвестиції (заміни вікон, дверей та теплотраси) підтверджується первинними бухгалтерськими документами, долученими позивачем до матеріалів справи: на підтвердження виконання робіт з реконструкції котельні, заміни вікон, дверей і теплотраси Журавнівської міської лікарні із залученням третіх осіб (підрядників), на підтвердження купівлі приладів, обладнання, будівельних матеріалів. Зокрема позивачем надано та судом досліджено договори, акти приймання-передачі робіт (послуг) підрядників, рахунки, платіжні документи, складені позивачем: з ТОВ Фірма Калина ІФ ЛТД на виготовлення проектної документації та авторський нагляд, з ФОП ОСОБА_7 на технічний нагляд,з ДП Волинський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України на експретне обстеження щодо дотримання нормативних актів з охорони праці та промислової безпеки при виконанні робіт підвищеної небезпеки та експлуатації обладнання підвищеної небезпеки, а також первинне опосвідчення котлів, з ТзОВ Виробничо-торгівельна фірма Західенергоремонт та ПП Крпатмонтаж на виконання монтажних робіт, з ПП Крпатмонтаж на виконання монтажних робіт по заміні теплотраси та ремонт віконних відкосів, ТОВ Артіфекс на виконання робіт по встановленню вікон та дверей, з постачальниками приладів і обладнання, які встановлювались у котельні, (ТОВ Євротерм технолоджі , ФОП ОСОБА_8, ПАТ Вентиляторний завод Горизонт , ТОВ Технологічно-експериментальний завод , ФОП ОСОБА_9, ТОВ Торговий дім Кімак , ТОВ Софія-буд ), з постачальником вікон та дверей ТОВ Артіфекс , з постачальниками матеріалів для заміни теплотраси ТОВ Ельпласт-Тепло та ПП Краб-Плюс . ОСОБА_12 доказів на підтвердження реалізації інвестиції судом досліджено кошторисну документацію та робочий проект Реконструкція котельні потужністю 650 кВт для опалення лікарні в смт. Журавно Львівської області .

Також зі змісту пункту 1 перелічених вище договорів про закупівлю послуг оренди за державні кошти, вбачається, що майном, що орендується, є прилади та обладнання для виробництва теплової енергії, які встановлено позивачем у котельні відповідача 1, приміщення котельні перебуває на балансі відповідача 1, усі прилади та обладнання для виробництва теплової енергії, що встановлено у котельні, належать позивачу. Встановлення приладів та обладнання для виробництва теплової енергії було здійснено позивачем в межах реалізації інвестиційного проекту відповідно до рішення Жидачівської районної ради № 443 від 20.06.2014 р. Тобто, відповідач 2, підписавши договори про закупівлю послуг оренди за державні кошти з наведеним вище формулюванням, підтвердив, що прилади і обладнання вже встановлені позивачем (реалізовано інвестиційний проект) і що ці прилади і обладнання належать позивачу.

Відповідачем 1 визнаний факт реалізації позивачем інвестиції в повному обсязі.

Водночас відповідачем 2 не надано доказів на підтвердження того, що позивач порушив умови інвестиційного договору в частині здійснення реконструкції котельні (основна інвестиція) чи в частині реалізації додаткової інвестиції. Наведені відповідачем 2 заперечення щодо відсутності підстав для оплати коштів за користування майном позивача з тих підстав, що позивач не в повній мірі реалізував інвестиційний проект, не спростовують доводів позовної заяви та додаткових пояснень, наданих позивачем під час розгляду справи.

У відзиві відповідач 2 заперечує факт існування інвестиційного проекту. Суд зазначає, що дослідження подій, які передували укладенню діючого ОСОБА_6 договору, який ніким не визнаний недійсним і визнання його недійсним не є позовною вимогою у цій справі, не входить до предмету доказування у справі, що розглядається.

Однак, беручи до уваги, що позивач на спростування заперечень відповідача 2 надав докази наявності інвестиційного проекту (у формі планово-розрахункових документів, що підтверджують здійснення інвестором заходів, необхідних та достатніх для обґрунтування, організації та управління роботами з реалізації інвестиційного проекту), суд, дослідивши їх, зазначає наступне.

Позивач здійснив пропозицію інвестування коштів шляхом надання відповідачам письмової Пропозиції щодо інвестування у проведення реконструкції котельні Журавнівської міської лікарні Жидачівського району Львівської області №29/07/01-14 від 29.07.2014 р. (міститься у матеріалах справи), в якій вказав запропоновану суму інвестиції (919 645 грн.), походження коштів для інвестиції (від австрійської компанії), строк виконання реконструкції котельні, інші умови реалізації ОСОБА_6 проекту. Також у Пропозиції позивач надав відповідачам вибір із трьох варіантів ОСОБА_6 проекту, які відрізнялися між собою строками їх реалізації і відповідно місячним розміром орендної плати (на 15 років - 294 564 грн., на 10 років - 323 126 грн., на 7 років - 364 712 грн.), детально описав в звідки виникає різниця у розмірах орендної плати наведених трьох варіантів інвестування. У пропозиції наведені планово-розрахункові показники витрат, до пропозиції доданий детальний аналіз витрат по котельні з порівнянням витрат по старій котельні та модернізованій котельні на різні періоди реалізації ОСОБА_6 проекту. Прийняття пропозиції позивача відповідачами підтверджується листом № 452 від 05.08.2014 р., який міститься в матеріалах справи. Отже, позивачем доведено здійснення заходів, необхідних та достатніх для обґрунтування, організації та управління роботами з реалізації проекту, що і є інвестиційним проектом.

Факт використання котельні у спірні періоди також підтверджено позивачем належними, допустимими та достатніми доказами. Зокрема до матеріалів справи позивач додав достатньо письмових доказів того, що котельня перебуває в робочому стані, забезпечує теплом приміщення Журавнівської міської лікарні протягом всього періоду дії ОСОБА_6 договору, і у відповідача 1, який безпосередньо використовує реконструйовану позивачем котельню, немає жодних претензій щодо кількості чи якості наданих позивачем послуг, виконаних робіт чи якості встановлених приладів і обладнання. ОСОБА_12 таких доказів є:акт від 07.12.2017 р., підписаний в тому числі відповідачем 1, головою Журавнівської селищної ради, яким встановлено, що прилади і обладнання перебувають в справному, робочому стані і використовуються відповідачем 1 для виробництва теплової енергії,іншого аналогічного обладнання для виробництва теплової енергії у відповідача 1 немає; актами від 10.10.2016 р. і від 01.08.2017 р. встановлено, що за рахунок використання приладів і обладнання для виробництва теплової енергії, що належать позивачу, було забезпечено опалення всіх приміщень лікарні в опалювальні сезони 2015-2016 р.р., 2016-2017 р.р. Будь-яких інших приладів чи обладнання для виробництва теплової енергії у вказаний період у відповідача 1 не було; актом від 21.07.2017 р. сторони засвідчили, що прилади і обладнання позивача не поверталися власнику, використовувалось відповідачем 1 для виробництва теплової енергії та перебували в справному стані, відповідач 1 не має жодних претензій щодо використання, технічного стану чи технічного обслуговування вище зазначених приладів і обладнання; актом від 31.12.2015 р. засвідчено належну роботу приладів і обладнання протягом всього опалювального сезону 2015 року. Крім того факт використання відповідачем 1 приладів і обладнання позивача у спірні періоди випливає і з листів та подяки, складених та наданих позивачу відповідачами. Так у зверненні № 73 від 20.10.2017 р. відповідач 1 підтверджує відсутність іншого обладнання для теплопостачання та просить позивача надати дозвіл на використання приладів і обладнання позивача у позадоговірний період (коли немає укладеного договору про закупівлю послуг оренди за державні кошти); листом №б/н від 04.10.2015 р. відповідач 2 просить позивача погодити дозвіл щодо надання останнім обладнання для його використання у виробництві теплової енергії до кінця 2015 р у котельні відповідача 1;листом №52 від 26.10.2016 р. відповідач 1 підтверджує, що внаслідок реалізації інвестиційного проекту по реконструкції котельні значно покращився тепловий режим у лікарні, що обладнання та прилади встановлені в котельні, працюють ефективно і безвідмовно…, засвідчує належну роботу обладнання; подякою від 25.02.2015 р., адресованою ОСОБА_5 та ТОВ ОСОБА_5 Україна , відповідачі дякують за якісну реалізацію інвестиційного проекту по модернізації системи опалення та енергозбереження у Журавнівській міській лікарні.

Доводи відповідача 2 з приводу преюдиційності обставин, встановлених в іншій господарській справі № 914/1439/16 суд оцінює критично з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2016 р. у справі № 914/1439/16, суд, на підставі детального правового аналізу положень Договору про закупівлю послуг оренди за державні кошти №82 від 31.03.2015 р., заважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів, що позивач звертався про повернення майна, прийшов до висновку, що Договір про закупівлю послуг оренди за державні кошти № 82 від 31.03.2015 р. на новий строк і на тих же умовах і у період, за який позивач просив суд стягнути з відповідача 324891,50 грн., договір оренди був діючим. Чинний договір є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Відтак, стягнення грошових коштів за фактичне користування об'єктом в розмірі 324891,50 грн. саме на підставі ст. 1212 ЦК України є безпідставним за умови існування чинного Договору оренди, а тому господарський суд в задоволенні позову відмовив.

Львівський апеляційний господарський суд у своїй Постанові від 03.10.2016 р. не погодився із місцевим господарським судом і не переглядаючи рішення повністю, а лиш аналізуючи підставність застосування ст. 1212 ЦК України, зазначив, що позивач помилково посилався на ст. 1212 ЦК України, оскільки спірні правовідносини врегульовані п.7.5 договору оренди та ст. 785 ЦК України. Апеляційний суд зазначив, що для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, суду необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи вимоги про повернення майна, суд прийшов до висновку, що після закінчення 31.05.2015 строку дії оренди, позивач з вимогою про повернення майна не звертався, а отже відповідач 2 не мав змоги укласти договір оренди на новий термін у спірний період за який позивачем нараховано неустойку. Отже, суд лише встановлював факт повернення/неповернення майна у 2015 р., оскільки йому для стягнення неустойки, яка є формою цивільно-правової відповідальності, важлива наявність вини у неповерненні орендованого майна.

Заслуговує на увагу позиція відповідача у справі № 914/1439/16, викладена у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2016 р., яка полягала в тому, що відповідач (Жидачівська центральна районна лікарня) не використовував майно позивача, воно перебувало у нього на зберіганні. Суд не надав оцінки таким доводам відповідача 2. Адже, як доведено позивачем у цій справі та підтверджується доказами і не заперечується відповідачами, використовувати майно позивача у відповідача 2 не було підстав взагалі, оскільки він мав лише сплачувати кошти, а використовував майно відповідач 1 (що ним визнано і підтверджено доказами у цій справі). Однак у справі № 914/1439/16 відповідач 1 участі не брав, тому суд зосередив свою увагу лише на правовій оцінці положень Договору про закупівлю послуг оренди за державні кошти № 82 від 31.03.2015 р. і встановленню того закінчив він свою дію, чи пролонгувався, а також чи є правомірним стягнення коштів на підставі ст.1212 ЦК України, на яку посилався тоді позивач або нарахуванню неустойки на підставі ч.2 ст. 785 ЦК України.

У постанові Вищого господарського суду України у справі № 914/1439/16 від 13.12.2016 р. зазначено:З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача грошової суми в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки така норма Цивільного кодексу України застосовується у позадоговірних зобов'язаннях, а правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, мають характер договірних правовідносин.

Отже, у справі № 914/1439/16 суди оцінювали правовідносини позивача та відповідача 2 у 2015 році виключно з точки зору правовідносин оренди, для встановлення підставності стягнення коштів за ст. 1212 ЦК України або стягнення неустойки (як відповідальності), не досліджуючи факт користування майном відповідачем 1 та докази на його підтвердження (оскільки відповідач 1 не був стороною у справі № 914/1439/16), не досліджуючи правовідносини сторін, які виникли на підставі інвестиційного договору, не досліджуючи докази, які надані сторонами у цій справі та доводи сторін, на які вони посилаються у цій справі.

Крім того у справі, що розглядається, позивач просить стягнути кошти із інших підстав, ніж у справі № 914/1439/16, солідарно з двох відповідачів і за значно більший період, протягом якого з'явились нові обставини та докази, які не могли бути досліджені судом у 2016 році у справі № 914/1439/16.

Водночас, як зазначає Верховний Суд України у своїй постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 927/660/17, передбачене ч. 3 ст. 35 ГПК України (аналогічна норма у діючій редакції ГПК України - ч. 4. ст. 75 ГПК України) звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях з інших адміністративних, цивільних чи господарських справ. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ч. 3 ст. 35 ГПК України, учасник судового процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу в загальному порядку.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Таким чином, суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин)повинен самостійно кваліфікувати спірні правовідносини та дійти власних висновків щодо спору із застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

А частинами 1, 5 статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зважаючи на вище написане, суд вважав за необхідне самостійно кваліфікувати спірні правовідносини та дійти власних висновків щодо спору із застосуванням необхідних матеріально-правових норм і приходить до висновку, що позивачем доведено те, на що він посилається належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, відтак є підстави для задоволення позовних вимог.

Немає підстав, щоб погодитись з доводами відповідача 2 з приводу того, що Договір про інвестиційну діяльність в момент його укладення не відповідав вимогам чинного законодавства, оскільки мав бути зареєстрованим в порядку, визначеному Положенням про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затвердженого Постановою КМУ від 30.1997 р. № 112. Як уже зазначено вище, процедура укладення інвестиційного договору не є предметом розгляду у цій справі, оскільки ОСОБА_6 договір є дійсним, діючим, ніким не оспорюється, відповідач 2 не скористався своїм правом на подання зустрічного позову щодо визнання недійсним договору, а згідно вимог діючої редакції господарського-процесуального кодексу України, суд не наділений повноваженнями визнавати недійсним, пов'язаний з предметом спору договір.

Водночас з приводу доводів відповідача 2 про правову природу спірного ОСОБА_6 договору як договору про спільну діяльність, з посиланням на ст.ст. 23, 24 Закону України "Про режим іноземного інвестування", суд звертає увагу на наступне.

Статтею 1130 ЦК України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Істотні умови договору про спільну діяльність визначені частиною другою статті 1131 ЦК України, Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. Стаття 1131 ЦК України не дає вичерпного переліку необхідних умов договору. Разом з тим, з урахуванням практики застосування договорів про спільну діяльність можна дійти до висновку, що істотними є умови про предмет та мету договору, взаємні права та обов?язки учасників спільної діяльності, обов?язки кожного з учасників; розмір та порядок внесення учасниками грошових та майнових внесків у спільну діяльність, координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, порядок наступного спільного використання майна і покриття витрат на його утримання, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій, строк дії договору та умови його припинення.

Проаналізувавши умови ОСОБА_6 договору, врахувавши пояснення представників сторін з приводу фактичних правовідносин сторін спору та докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що доводи відповідача 2 про те, що ОСОБА_6 договір є договором про спільну діяльність, і в свою чергу підлягає державній реєстрації, є помилковим.

У спірному Договорі про інвестиційну діяльність відсутні істотні умови договору про спільну діяльність, зокрема сторонами договору не узгоджені взаємні права та обов?язки учасників спільної діяльності, обов?язки кожного з учасників; розмір та порядок внесення учасниками грошових та майнових внесків у спільну діяльність, координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, порядок наступного спільного використання майна і покриття витрат на його утримання, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій. Натомість інвестиційний договір чітко передбачає, що інвестор лише здійснює реконструкцію котельні за рахунок залучення іноземної інвестиції та без залучення бюджетних коштів. Після завершення реконструкції котельні, відповідачі самостійно використовують майно позивача для забезпечення теплом приміщень Журавнівської міської лікарні, сплачуючи кошти за таке користування.

Крім того, згідно вимог ч.ч. 1-2 ст. 1134 ЦК України, внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном. Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників.

Зі змісту ОСОБА_6 договору, укладеного між сторонами спору, не вбачається, що внесене позивачем майно, а також вироблена теплова енергія є спільною частковою власністю учасників. Результат інвестиції (змонтовані прилади і обладнання) є власністю позивача, цей результат інвестиції споживається відповідачем 1. Крім того відповідачем 2 не надано доказів на підтвердження ведення окремого бухгалтерського обліку нібито спільного майна сторін спору.

Статтею 1139 ЦК України передбачено, що Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.

Однак в результаті діяльності згідно інвестиційного договору відповідач 2 жодного прибутку не отримує. Як випливає із сукупного аналізу ОСОБА_6 договору, договорів про закупівлю послуг оренди за державні кошти, які укладалися в певні періоди між позивачем та відповідачем 2, змісту статуту відповідача 2 та із пояснень сторін, на відповідача 2 покладений лише обов'язок оплати усіх грошових зобов'язань за відповідача 1, оскільки перший є розпорядником коштів останнього.

Із написаного вище випливає, що спільної діяльності сторін спору немає, є вклад інвестора в діяльність відповідача 1, а відповідач 2 має обов'язок сплатити кошти замість відповідача 1, оскільки він є розпорядником коштів останнього.

Статті 23, 24 Закону України "Про режим іноземного інвестування", на які посилається відповідач 2, міститься у розділі V вказаного закону, який регулює окремий вид іноземних інвестицій, а саме іноземні інвестиції на основі концесійних договорів, договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності.

Однак інвестиційна діяльність може бути не тільки спільною, а реалізовуватись і в інших формах, не заборонених законом.

Так, ч. 2 ст. 391 Господарського кодексу України в редакції від 24.07.2014 р., яка діяла на момент укладення спірного інвестиціного договору, заборона або обмеження будь-яких видів іноземних інвестицій може здійснюватися виключно законом.

Частиною 1 ст. 392 Господарського кодексу України в редакції від 24.07.2014 р., передбачені форми здійснення іноземних інвестицій, до яких належать: участь у господарських організаціях, що створюються разом з вітчизняними юридичними особами чи громадянами, або придбання частки в діючих господарських організаціях;створення іноземних підприємств на території України, філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств;придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено законами України, або придбання акцій чи інших цінних паперів;придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизняних юридичних осіб прав користування землею та використання природних ресурсів на території України;господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції;придбання інших майнових прав;в інших формах, не заборонених законом.

Частина 2 наведеної статті встановлює, що заборона або обмеження будь-яких форм здійснення іноземних інвестицій може провадитися лише законом.

Відповідачами не доведено і не надано доказів того, що форма здійсненої позивачем інвестиції (фінансування реконструкції котельні, з наступною здачею в оренду змонтованих під час реконструкції приладів і обладнання) є забороненою законодавством України.

Крім того, зі змісту ст. 23 Закону України "Про режим іноземного інвестування", випливає, що укладення договорів (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов'язану із створенням юридичної особи, є правом, а не обов'язком інвестора.

У запереченні відповідач 2 доводить, що ОСОБА_6 договір мав укладатися як концесійний договір, посилаючись на те, що на його думку позивач отримував прибуток за рахунок господарської діяльності, пов'язаної з використанням майна територіальної громади. З цього приводу слід зауважити, що доказами підтверджено, що власником змонтованого у котельні майна є позивач. Тому твердження про те, що позивач отримує прибуток за рахунок майна територіальної громади є помилковим. Крім цього, керуючись свободою договору, сторони уклали, підписали і виконували саме ОСОБА_6 договір, умовами якого підтверджується його правова природа саме як інвестиційного договору, укладеного у формі, не забороненій законом. А роздуми на тему, в якій ще формі міг би бути укладений договір у 2014 році не входять у предмет доказування в даній справі.

Судом враховується те, що з моменту укладення ОСОБА_6 договору пройшло 3,5 роки. Однак, відповідачем 2 не надано доказів того, що за цей тривалий період часу він вживав заходи щодо реєстрації ОСОБА_6 договору, як договору про спільну діяльність чи визнання цього договору недійсним, чи хоча б висловлював точку зору щодо неукладеності, удаваності чи нікчемності цього договору. Докази надані позивачем (договори про закупівлю послуг оренди за державні кошти, акти приймання-передачі наданих послуг, банківські виписки, які свідчать про оплату позивачу у певні періоди часу, листи та акти, підписані відповідачем 2) свідчать про те, що відповідач 2 виконував ОСОБА_6 договір і неодноразово схвалив його.

Доводи відповідача 2 про те, що наявність у позивача прав на стягнення компенсації або вилучення інвестиційного об'єкту унеможливлює стягнення коштів за користування майном Інвестора за час, коли сторонами не укладалися договори оренди не приймаються судом з огляду на наступне.

Відповідно до умов п. 10 ОСОБА_6 договору у випадку, коли Замовниками не укладатиметься з будь-яких причин договір оренди ОСОБА_6 об'єкта чи неналежним чином здійснюватимуться орендні платежі (прострочення виконання зобов'язання по сплаті орендних платежів здійснюватиметься понад два місяці), Інвестор вправі вимагати сплату компенсації по реалізації ОСОБА_6 проекту.

Отже, як вбачається із п. 10 ОСОБА_6 договору, стягнення компенсації є правом, а не обов'язком позивача. Відповідачі не можуть обирати певний визначений варіант правової поведінки для позивача, оскільки не наділені такими повноваженнями ні договором, ні законом.

Своє волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги Позивача було доведено ним до Відповідачів шляхом надсилання вимоги № 2011/2017-1 від 20.11.2017 р. (надіслана цінними листами № 7903891872480 та № 7903801872463) про сплату 1 124 891,50 грн.за фактичне використання ОСОБА_6 об'єкта у періоди, коли не укладались договори про закупівлю послуг оренди за державні кошти.

Згідно п. 13 ОСОБА_6 договору,у разі зміни балансоутримувача приміщення котельні, в якому Інвестором встановлено ОСОБА_6 об'єкт, та при відмові нового балансоутримувача переукласти даний Договір з Інвестором на тих же умовах, що укладено даний договір, а також укласти відповідний договір оренди, Замовники сплачуватимуть Інвестору компенсацію, передбачену п.10 цього Договору або ж Інвестор вправі вилучити ОСОБА_6 об'єкт з котельні.

Як випливає зі змісту наведеного пункту 13, він застосовується тільки у разі зміни балансоутримувача приміщення котельні, в якому Інвестором встановлено ОСОБА_6 об'єкт і при відмові нового балансоутримувача переукласти ОСОБА_6 договір з Інвестором на тих же умовах, що укладено Договір про інвестиційну діяльність від 14.08.2014 р.

Зміни балансоутримувача котельні не відбулося, тому у позивача немає підстав для застосування наведеного вище пункту 13 ОСОБА_6 договору.

Відтак, доводи відповідача 2 про те, що позивач мав право вилучити інвестиційний об'єкт з котельні, тому позбавляється права на стягнення коштів за користування відповідачами своїм майном не приймаються судом.

На спростування доводів відповідача 2 про проведення державних закупівель послуг оренди за державні кошти позивачем долучено докази, що такі закупівлі були проведені і замовником послуг був саме відповідач 2.

Зі змісту ст. ст. 31, 36, 39 Закону України Про здійснення державних закупівель , на які посилається відповідач 2, випливає, що, замовник (той хто здійснює закупівлю) (відповідач 2) акцептує вчинену учасником (той хто надає послугу) (позивач) пропозицію (оферту) згідно строків, які обчислюються після проведення закупівельної процедури. Отже, оферту учасник (Позивач) має здійснити після оголошення процедури закупівлі, що є обов'язком відповідача 2 (замовника).

Відтак відповідальність за не проведення (не оголошення) процедур закупівлі не може бути покладена на позивача, оскільки такий обов'язок законодавство покладає на відповідача 2.

Тому суд приходить до висновку, що договори про закупівлю послуг оренди за державні кошти не укладалися у спірні періоди саме з вини відповідача 2, а не позивача.

З огляду на наведене вище доводи відповідача 2 про нікчемність договорів про закупівлю послуг оренди за державні кошти через нездійснення державних закупівель не заслуговує на увагу.

Статтями 540-541 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зважаючи на те, що ОСОБА_6 договір, по якому виникло зобов'язання сплати коштів за використання майна позивача, укладений між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2, то сума коштів, яку просить стягнути позивач, підлягає стягненню з обох відповідачів солідарно.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачами позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю КРОБАТ УКРАЇНА до Комунальної установи Жидачівська центральна районна лікарня Жидачівської районної ради Львівської області та Комунальної установи Журавнівська міська лікарня Жидачівської районної ради Львівської області про стягнення коштівзгідно Договору про інвестиційну діяльність від 14.08.2014 р. за фактичне використання інвестиційного об'єкта у періоди, коли не укладались договори про закупівлю послуг оренди за державні кошти, в загальній сумі 1124891,50 грн. ( в тому числі: 324 891,50 грн. за період з 31.05.2015 р. по 31.12.2015 р., 300 000,00 грн. за період з 01.07.2016 р. по 31.12.2016 р., 500 000,00 грн. за період з 01.01.2017 р. по 31.10.2017 р.) є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки ціна позову складає 1 124 891,50 грн., то 1,5 відсотки ціни позову складатимуть 16873,37 грн.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 3724 від 13.12.2017 року на суму 17948,37 грн. про сплату судового збору.

Оскільки позивачем надмірно сплачено 1075,00 грн., то за його клопотанням вказана сума переплати судового збору підлягає поверненню позивачу.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути солідарно з Комунальної установи «Журанівськаміська лікарня» Жидачівської районної ради Львівської області (місцезнаходження: вул. Я. Мудрого, 29, м. Жидачів, Львівська обл., 81700, код ЄДРЮО 01996208) та з Комунальної установи «Жидачівська міська лікарня» Жидачівської районної ради Львівської області (місцезнаходження: вул. Чубинського,2, смт. Журавно, Жидачівський р-н, Львівська обл., 81780, код ЄДРПОУ 20763852) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОБАТ УКРАЇНА» (місцезнаходження: вул. Зелена, 1, с. Тростянець, Миколаївський р-н, Львівська обл., 81614, код ЄДРЮО 33839872) 1 124 891 (один мільйон сто двадцять чотири тисячі вісімсот дев'яносто одну) грн. 50 коп. компенсації по реалізації інвестиційного проекту згідно Договору про інвестиційну діяльність від 03.02.2012 р.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОБАТ УКРАЇНА» (місцезнаходження: вул. Зелена, 1, с. Тростянець, Миколаївський р-н, Львівська обл., 81614, код ЄДРЮО 33839872) суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 1075 (одна тисяча сімдесят п'ять) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Комунальної установи «Журанівська міська лікарня» Жидачівської районної ради Львівської області (місцезнаходження: вул. Я. Мудрого, 29, м. Жидачів, Львівська обл., 81700, код ЄДРЮО 01996208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОБАТ УКРАЇНА» (місцезнаходження: вул. Зелена, 1, с. Тростянець, Миколаївський р-н, Львівська обл., 81614, код ЄДРЮО 33839872) суму судового збору в розмірі 8436 (вісім тисяч чотириста тридцять шість) грн. 68 коп.

5. Стягнути з Комунальної установи «Жидачівська міська лікарня» Жидачівської районної ради Львівської області (місцезнаходження: вул. Чубинського,2, смт. Журавно, Жидачівський р-н, Львівська обл., 81780, код ЄДРПОУ 20763852) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОБАТ УКРАЇНА» (місцезнаходження: вул. Зелена, 1, с. Тростянець, Миколаївський р-н, Львівська обл., 81614, код ЄДРЮО 33839872) суму судового збору в розмірі 8436 (вісім тисяч чотириста тридцять шість) грн. 68 коп.

6. Накази видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.04.2018 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.