Постанова

від 12.04.2018 по справі 320/505/17-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1525/18 Головуючий у 1-й інстанції: Редько О.В.

Є.У.№ 320/505/17 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Гончар М.С.,

секретар: Ващенко З.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру України в Запорізькій області, за участю третіх осіб - Мелітопольської районної ради Запорізької області та Мелітопольської районної державної адміністрації про визнання права оренди в порядку спадкування,

за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи доповнював і уточнював. Зазначав, що 20 травня 2010 року між Мелітопольською районною державною адміністрацією і його батьком ОСОБА_4, який був головою фермерського господарства ФАЄАНА , було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 6,6194 га строком на 10 років, та договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер НОМЕР_2 загальною площею 22,3864 га строком на 30 років. ІНФОРМАЦІЯ_2 батько ОСОБА_4 помер і він як спадкоємець першої черги набув право власності на складений капітал Фермерського господарства ФАЄАНА . У жовтні 2016 року, маючи намір продовжувати орендні відносин, він звернувся до Головного управління Держгеокадастру України в Запорізькій області, який у відповідності до ст.122 ЗК України є розпорядником земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, із заявою про переведення на нього як спадкоємця померлого орендаря прав і обов'язків за вказаними договорами оренди. Проте листом від 15.11.2016 року відповідач відмовив йому у заміні сторони договору оренди з посиланням на п.40 договорів, якими передбачено, що у разі смерті фізичної особи-орендаря право на орендовані земельні ділянки не переходить до його спадкоємців.

Посилаючись на те, що за умовами договорів оренди (п.36-38) смерть орендаря не є підставою припинення договорів оренди, просив суд в порядку ст.ст.1218,1220,1268 ЦК України, ст.ст.19,23 Закону України Про фермерське господарство , ст.7 Закону України Про оренду землі визнати за ним право оренди спірних земельних ділянок.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 листопада 2017 року позовні вимог ОСОБА_3 задоволені.

Визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, право оренди на земельну ділянку за договором оренди землі від 20.05.2010 року (кадастровий номер НОМЕР_1) загальною площею 6,6194 га та земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2) загальною площею 22.3864 га, що розташовані на території Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що смерть орендаря не є підставою для припинення договорів оренди, оскільки у жовтні 2012 року додатковими угодами сторони внесли відповідні зміни у п.40 договорів і передбачили перехід права користування земельними ділянками до спадкоємця орендаря. Та обставина, що відповідні зміни у договорах оренди не були зареєстровані у відділі Держкомзему, як це передбачалося ст.7 Закону України Про оренду землі і додатковими угодами до договорів оренди, не є підставою для висновку про їх неукладеність. На думку суду першої інстанції, обов'язок орендаря зареєструвати відповідні зміни до договору оренди успадкував його спадкоємець.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач наголошує на тому, що договори оренди зі смертю орендаря ОСОБА_4 припинилися, оскільки умовами договорів оренди (п.40 сторони передбачили, що у разі смерті фізичної особи-орендаря право на орендовані земельні ділянки не переходить до його спадкоємців. Додаткові угоди до договорів оренди від 15 жовтня 2012 року, якими змінено пункт 40 договору і передбачено перехід права оренди до спадкоємців орендаря, є неукладеними, оскільки на порушення вимог ст.7 Закону України Про оренду землі ці зміни не були зареєстровані у відділі Держкомзему у Мелітопольському районі Запорізької області. Крім того, за положенням ст.ст.124,134 Земельного кодексу України набуття права оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства має відбуватися виключно на конкурентних засадах, а не за рішенням суду.

У відзиві на апеляційну скаргу Мелітопольська районна державна адміністрація також зазначила про помилковість висновків суду першої інстанції і підтримала доводи апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги і посилається на правову позицію Верховного Суду України у справі №6-375 цс 15, згідно якої якщо умовами договору оренди земельної ділянки не передбачається заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці орендаря після смерті останнього можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом цього договору.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, прояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Відповідно до ч.1 ст.608 ЦК України зобов'язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку із цим не може бути виконане іншою особою.

Встановлено, що 20.05.2010 року між Мелітопольською районною державною адміністрацією та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 6, 6194 га строком на 10 років, та договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер НОМЕР_2 загальною площею 22, 3864 га, строком на 30 років (а.с.13-27).

Пунктом 8 договорів оренди сторони передбачили, що вони набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

Відповідно до пункту 40 договорів оренди право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження дієздатності за рішенням суду не переходить до спадкоємців або осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Вказані договори оренди зареєстровані в МРВ ЗРФ Центр державного земельного кадастру 13.09.2010 року в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 041027200055 та за № 041027200054.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 26.09.2012 року внесено зміни до вказаних договорів оренди за згодою сторін : в пункті 40 договорів змінити слова не переходить до спадкоємців на слова переходить до спадкоємців шляхом укладення додаткових угод. Пунктом 2 розпорядження зобов'язано ОСОБА_4 у місячний термін після видання розпорядження укласти додаткові угоди до договорів оренди та зареєструвати їх у відділі Держкомзему у Мелітопольському районі (а.с.75).

15 жовтня 2012 року Мелітопольська районна державна адміністрація та ОСОБА_4 підписали додаткові угоди до договорів оренди від 13 вересня 2010 року, якими внесли зміни до пункту 40 договору і змінили слова не переходить до спадкоємців на слова переходить до спадкоємців , а також зазначили, що інші умови договору, до яких не внесені зміни, зберігають чинність.

Додатковими угодами сторони також визначили, що вони є невідємною частиною договорів оренди і набирають чинності з дати державної реєстрації (а.с.76,77).

Проте у відділі Держкомзему у Мелітопольському районі Запорізької області вказані додаткові угоди зареєстровані не були.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер (а.с.8).

До складу спадщини увійшло фермерське господарство ФАЄАНА (ЄДРПОУ 35398862), місце знаходження Запорізька область область, Мелітопольський район, с. Терпіння вул. Сізова 25, Дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації 10881020000000631 від 12.12.2007 року.

Згідно свідоцтву про право на спадщину за законом позивач як спадкоємець першої черги успадкував частку складеного капіталу ФГ ФАЄАНА у розмірі 100%.(а.с.28).

28.10.2016 р. ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру України в Запорізькій області із заявою про заміну сторони у договорі оренди, проте у задоволенні заяви йому було відмовлено з посиланням на п.40 договорів оренди (а.с.103-106).

Статтею 25 Цивільного кодексу України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.

Згідно із частиною першою статі 781 ЦК України договір найму припиняється в разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Статтею 31 Закону № 161-ХIV Про оренду землі передбачено припинення договору оренди землі у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки.

За змістом частини першої статті 7 Закону № 161-ХIV право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та цього Закону.

Отже, якщо умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачається заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці орендаря (фізичної особи - підприємця) після смерті останнього можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом цього договору.

При укладенні договору оренди у пункті 40 сторони передбачили, що у разі смерті орендаря право оренди земельної ділянки не переходить до його спадкоємців, що не суперечить вимогам ЗК України та Закону № 161-ХIV.

За змістом статті 31 Закону № 161-ХIV договір оренди землі припиняється, у тому числі, в разі смерті фізичної особи - орендаря.

У пункті 37 договорів оренди сторони визначили підстави припинення дії договору, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря; в інших випадках, передбачених законом.

Указані 20 травня 2010 року договори оренди земельних ділянки припинені у зв'язку зі смертю орендаря відповідно до вимог статті 31 Закону № 161-ХIV та пунктів 37, 40 договорів.

Статтею першою Закону № 161-ХIV визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (стаття 5 Закону № 161-ХIV).

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (стаття 6 Закону № 161-ХIV).

Згідно положень ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в разі смерті фізичної особи-орендаря , засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки.

Зважаючи на те, що умовами договору оренди сторони визначили, що право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря не переходить до його спадкоємців, висновки суду першої інстанції про те, що позивач успадкував право оренди земельної ділянки не відповідають вимогам закону і фактичним обставинам справи.

Посилання суду першої інстанції на додаткові угоди, підписані спадкодавцем і районною адміністрацією 15 жовтня 2012 року, якими, на думку суду першої інстанції внесені відповідні зміни до договорів оренди, є неспроможними.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації Про внесення змін до договорів оренди, укладених з ОСОБА_4, останнього зобов'язано у місячний термін після видання розпорядження укласти додаткові угоди та зареєструвати їх у відділі Держкомзему у Мелітопольському районі (а.с.76).

І договорами оренди і додатковими угодами сторони передбачили, що вони набувають чинності після їх підписання сторонами з дати державної реєстрації.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Також, ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Аналогічне правило передбачено в ч. 2 ст. З Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якою передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на те, що додаткові угоди до договорів оренди від 15 жовтня 2012 року не пройшли державної реєстрації, вони у відповідності до вищевказаних вимог закону і домовленості сторін не набрали чинності.

Висновки суду першої інстанції про те, що позивач успадкував обов'язок свого батька здійснити державну реєстрацію додаткових угод є неспроможними, оскільки вони як і договори оренди є припиненими у зв'язку зі смертю орендаря.

За вказаних обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а тому на підставі ст. 376 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову.

Така позиція апеляційного суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-375 цс15 від 16.12.2015 року, на яку посилався позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу.

Доводи позивача про те, що він успадкував фермерське господарство, а, отже і набув право користування земельною ділянкою, яка перебувала у користуванні цього господарства, э неспроможними, оскільки стороною договорів оренди було не фермерське господарство, а фізична особа.

У відповідності до ст.141 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено судове рішення, підлягають компенсації понесені судові витрати зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції в загальній сумі 960 грн. за рахунок іншої сторони.

Керуючись ст. ст.374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 листопада 2017 року по цій справі скасувати.

Позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру України в Запорізькій області про визнання права оренди в порядку спадкування залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Головного управління Держгеокадастру України в Запорізькій області 960 грн. (дев'ятсот шістдесят гривень) компенсації судових витрат зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді: