Рішення

від 20.03.2018 по справі 448/1159/16-ц

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 448/1159/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"20" березня 2018 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючої судді Карнасевич Г.І.,

секретаря Страхоцької Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Львівської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа відділ Держгеокадастру у ОСОБА_2 районі Львівської області про усунення перешкод у користуванні жилим будинком та земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради Львівської області, ОСОБА_3, ОСОБА_3, третя особа відділ Держгеокадастру у ОСОБА_2 районі Львівської області про усунення перешкод у користуванні жилим будинком та земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку.

В підтвердження заявлених позовних вимог посилається на те, що являється власником житлового будинку, розташованого в м. Мостиська Львівської області по вул. Шевченка, 96, та земельної ділянки площею 0,0580 га, призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер: 4622410100:07:004:054), що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 29836112 від 29.04.2011 року та Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.08.2013 року.

У відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ

№ 685410 від 25.05.2011 року) та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.07.2014 року визначено такі межі земельної ділянки: від А до Б - землі ОСОБА_5; від Б до В - заїзд загального користування ОСОБА_2 міської ради; від В до А - землі ОСОБА_3

Згідно Генерального плану м. Мостиська вказаний заїзд загального користування передбачений виключно до її будинку. Однак сусіди - ОСОБА_3 та ОСОБА_3, які є власниками житлового будинку та земельної ділянки по вул. Шевченка, 98 - відповідачі у справі, користуються цим заїздом для доступу до своєї земельної ділянки, незважаючи на те, що до їхнього господарства передбачений заїзд з вулиці Південної, шо підтверджується проектом забудови земельної ділянки по вул. Шевченка, 98 у м. Мостиська, відведеної ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому ОСОБА_2 міської ради № 37 від 09.03.2000 року. Даним проектом передбачалось влаштування заїзду на виділену земельну ділянку з вул. Південної, а не з вул. Шевченка, та висновком будівельно - технічної експертизи, проведеної судовим експертом ОСОБА_6, в якому зазначено, що при умові облаштування цього проїзду до будинку ОСОБА_3 він не відповідатиме вимогам п. 3.22 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень щодо ширини проїзду. Існує технічна можливість влаштування проїзду до земельної ділянки ОСОБА_3, розташованої по вул. Шевченка, 98, кадастровий номер 4622410100:01:001:0818, з вулиці Південної через земельну ділянку ОСОБА_3

Однак відповідачем в особі ОСОБА_2 міської ради було проігноровано даний висновок і рекомендовано їй та ОСОБА_3 спільно використовувати заїзд загального користування ОСОБА_2 міської ради за згодою сторін та цільовим призначенням і дотримуватися правил добросусідства з метою недопущення конфліктних ситуацій в майбутньому.

Оскільки спільне користування проїздом створює їй перешкоди у користуванні її майном, так як, будучи облаштованим на дуже близькій відстані від будинку, транспортом, який проходить по дорозі, у негоду наносяться бризги болота на стіну, від проїзду вантажних машин тріскає штукатурка на стінах та оздоблення всередині будинку, будинок осідає; крім того, на будинку (його зовнішній південній стороні) розміщений ввід газопроводу та газові труби, а тому є ризик, що автомобіль може їх зачепити або ж взагалі в'їхати в будинок; вночі часто при проїзді транспорту вона та інші члени її сім'ї мають перерваний сон та відпочинок, вказаний проїзд встановлений не у відповідності до Генерального плану м. Мостиська, іншої містобудівної документації, без дотримання будівельних норм та держстандартів, а також в цих документах вказаний проїзд не значиться, а тому просить постановити рішення, яким зобов'язати відповідача - ОСОБА_2 міську раду усунути зазначені перешкоди шляхом встановлення огорожі на межі заїзду загального користування та земельної ділянки ОСОБА_7, розташованої по вул. Шевченка, 98 в цьому населеному пункті.

В процесі розгляду даної справи в порядку ч. 2 ст. 31 ЦПК України в редакції 2004 року збільшила свої позовні вимоги. Окрім заявлених, просила припинити право користування проїздом з південної сторони будинку № 96 по вул. Шевченка в м. Мостиська Львівської області, посилаючись на ч. 2 ст. 16 ЦПК України, де одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право. Оскільки проїзд, який є предметом спору, є у власності ОСОБА_2 міської ради, а відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_3 та члени їхніх сімей, використовуючи проїзд, чинять перешкоди у користуванні її будинком та земельною власністю, вважає, що згідно ч.ч.2, 3 ст. 406 ЦК України таке користування чужим майном повинно бути припиненим за рішенням суду на вимогу власника за наявності обставин, які мають істотне значення.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, її представники ОСОБА_8 та

ОСОБА_9 вимоги позовної заяви підтримали, зіславшись на обставини, зазначені у позовних заявах, просять позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 позову не визнала, просить у його задоволенні відмовити. Пояснила, що тривалий час користується спільним проїздом. Жодних перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою позивачці не чинить. Користуватися іншим проїздом до свого будинку не може, так як він облаштований зі сторони земельної ділянки її чоловіка, який на таке користування згоди не дає.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_3 - ОСОБА_10 просив у задоволенні позову відмовити. Вважає позовні такими, що не підлягають задоволенню, оскільки сама позивачка чинить перешкоди у користуванні спільним проїздом,

Представник відповідача ОСОБА_2 міської Самбірського району Львівської області до суду не з'явився. Відповідач просив справу слухати у його відсутності, подав письмове заперечення, в якому у задоволенні позову просить відмовити, вважаючи його необгрунтованим, безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає в силу ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , у відповідності до якої органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності., а посилання сторони позивачів на п.3.22 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. № 44 є недоречним, бо суперечить п. 3.11 даного ДБН, положенням ст.ст. 38, 39, п. а ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України.

Представник залученої до участі в розгляді справи у якості третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в судове засідання не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе слухати справу у його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється власником житлового будинку, розташованого в м. Мостиська Львівської області по вул. Шевченка, 96, та земельної ділянки площею 0,0580 га, призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер: 4622410100:07:004:054), що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 29836112 від 29.04.2011 року та Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.08.2013 року.( а.с. 5 - 7, 12,152 - 155, 157 - 163, т.1).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.07.2014 року визначено такі межі земельної ділянки: від А до Б - землі ОСОБА_5 В; від Б до В - заїзд загального користування ОСОБА_2 міської ради; від В до А - землі ОСОБА_3 С.(а.с. 8 -9, т. 1).

У відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ

№ 685410 від 25.05.2011 року, виданого на ім'я ОСОБА_3, дослідженої в судовому засіданні інвентарної справи, виданої на будинковолодіння в м. Мостиська по вул. Шевченка, 98, убачається, що вона (ОСОБА_3С.), є власником земельної ділянки площею 0, 0300 га і її суміжними землекористувачами у відповідності до плану земельної ділянки є: від А - Б - землі ОСОБА_11; від Б - В - землі ОСОБА_12; від В - Г - землі загального користування (заїзд); від Г - Д - землі ОСОБА_13; від Д - А - землі ОСОБА_3 (а.с. 10 - 11, т. 1), тобто позивачка ОСОБА_12 та відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_3 є сусідами і являються суміжними землекористувачами.(а.с. 194 - 201, 202 - 206).

Згідно дослідженого в судовому засіданні Генерального плану м. Мостиська зазначено заїзд загального користування, який передбачений виключно до будинку позивачки ОСОБА_14 (а.с. 11, т. 2.)

Однак, як було встановлено в судовому засіданні, відповідачі по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_3, які є власниками житлового будинку та земельної ділянки по вул. Шевченка, 98 в м. Мостиська, користуються цим заїздом для доступу до своєї земельної ділянки, незважаючи на те, що до їхнього господарства передбачений інший заїзд з вулиці Південної, про що не заперечила сторона позивачів.

Вказане підтверджується проектом забудови земельної ділянки по вул. Шевченка, 98 у

м. Мостиська, відведеної ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому ОСОБА_2 міської ради № 37 від 09.03.2000 року. Даним проектом передбачалось влаштування заїзду на виділену земельну ділянку з вул. Південної, а не з вул. Шевченка (а.с. 17, т. 1).

Висновком спеціаліста ОСОБА_6 № 1/3 від 06.02.2013 року, який проводив будівельно-технічне дослідження щодо правомірності облаштування та використання спірного проїзду, встановлено, що згідно Генплану м. Мостиська не передбачено проїзду до земельної ділянки ОСОБА_15, розташованої по вул. Шевченка, 98 в м. Мостиська з вулиці Шевченка через земельну ділянку ОСОБА_1, розміщену по вул. Шевченка, 96. Наявний на Генплані проїзд передбачений тільки для в'їзду - виїзду на вул. Шевченка з земельної ділянки ОСОБА_1 При умові влаштування проїзду до земельної ділянки ОСОБА_3 з вул. Шевченка через земельну ділянку ОСОБА_1, розташовану по вул. Шевченка, 96, даний проїзд не відповідатиме вимогам п. 3.22 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень щодо ширини проїзду. Існує технічна можливість влаштування проїзду до земельної ділянки

ОСОБА_3, розташованої по вул. Шевченка, 98 (кадастровий номер 4622410100:01:001:0818), з вулиці Південної через земельну ділянку ОСОБА_3С.( а.с.13 - 18, т.1).

Проте, як було встановлено судом, відповідачем в особі ОСОБА_2 міської ради Львівської області проігноровано вищевказаний висновок спеціаліста, що підтверджується надісланою позивачці відповіддю № 2.17-764 від 05.06.2013 року, де ОСОБА_1 та ОСОБА_3С рекомендовано спільно використовувати заїзд загального користування ОСОБА_2 міської ради за згодою сторін та цільовим призначенням і дотримуватися правил добросусідства з метою недопущення конфліктних ситуацій в майбутньому, посилаючись на:

- ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , у відповідності до якої органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності;

- п.3.11. ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. № 44, яким передбачено, що для під'їзду до груп житлових будинків треба передбачати основні проїзди, а до будинків, що стоять окремо - другорядні проїзди, розміри яких приймаються відповідно до таблиці 7.1;

- ст.ст. 38, 39 п. а) ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу, у відповідності до яких до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до містобудівної документації, землі загального користування населених пунктів належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність. Власником даного проїзду є ОСОБА_2 об'єднана територіальна громада в особі ОСОБА_2 міської ради, повинні використовуватись землі загального користування не одноосібно, а відтак посилання позивача на п. 3.22. є недоречним, бо суперечить п. 3.11 даного ДБН.

Проте, суд вважає, що таке посилання відповідача є невірним, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ця норма закріплена у ст. 41 Конституції України, в якій зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності є непорушним ( ст. 321 ЦК України).

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Як убачається із фото таблиць, досліджених в судовому засіданні, спірний проїзд до житлового будинку ОСОБА_3 розміщений впритул до житлового будинку позивачки, що суперечить п.3.11. ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. № 44, а відтак створює перешкоди у користуванні її майном, оскільки транспорт, який проходить по дорозі, у негоду наносить бризги болота на стіну, від проїзду вантажних машин тріскає штукатурка на стінах та оздоблення всередині будинку, будинок осідає; крім того, на будинку (його зовнішній південній стороні) розміщений ввід газопроводу та газові труби, що підтверджується наявними у справі та дослідженими технічними умовами № 169/ 13 філії ОСОБА_2 управління по експлуатації газового господарства ПАТ Львівгаз , а тому є ризик, що автомобіль може їх зачепити або ж взагалі в'їхати в будинок; вночі часто при проїзді транспорту я та інші члени її сім'ї мають перерваний сон та відпочинок (а.с. 165 - 171, т.1), а відтак суд вважає таким, що не заслуговує на увагу посилання відповідача в особі ОСОБА_2 міської ради на ту обставину, що посилання сторони позивачів на п.3.22 ДБН 360-92** Містобудування Планування і забудова міських і сільських поселень , затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. № 44 є недоречним, оскільки суперечить п. 3.11 даного ДБН, положенням ст.ст. 38, 39, п. а ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України, так як користування власністю (земельною ділянкою) ОСОБА_2 об'єднаною територіальною громадою ущемлює право позивачки користування її житловим будинком.

Окрім того, вказаний проїзд, який проходить з південної сторони будинку, встановлений не у відповідності до Генерального плану м. Мостиська, іншої містобудівної документації, без дотримання будівельних норм та держстандартів, а також в цих документах вказаний проїзд не значиться, що суперечить ст.ст. 16, 17, 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст.ст. 5,10, 12, 13 Закону України Про планування та забудову територій , у відповідності до яких планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генерального плану населеного пункту - основного виду містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, на підставі якого розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану. (т.2,а.с.11).

Детальний же план у межах населеного пункту, який розробляється, повинен уточнювати положення генерального плану населеного пункту та визначити планувальну організацію і розвиток частини території. Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням ради, яка затвердила містобудівну документацію, після погодження з відповідним спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.

Рішення про розроблення детальних планів території приймаються відповідними радами за поданням їх виконавчих органів, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

З тих підстав суд не приймає до уваги посилання відповідачів як на підставу відмови у задоволенні позову на ту обставину, що вони (ОСОБА_3) тривалий час користуються цим проїздом, а позивачка ОСОБА_1 чинить їм перешкоди у здійсненні спільним проїздом, про що засвідчують досліджені в судовому засіданні акти, складені комісією ОСОБА_2 міської ради, та листи (т.1, а.с. 145 - 149, 180, 184, 207 - 208, 241 - 242), позиції відповідача ОСОБА_2 міської ради щодо спільного використання проїзду сторонами, так як це завдає шкоди позивачці.

В силу ст. 81 ЦПК України стороною відповідачів жодних доказів про те, що у відповідності до положень ст.ст. 16, 17, 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст.ст. 5,10, 12, 13 Закону України Про планування та забудову територій були внесені зміни до Генерального плану забудови міста ОСОБА_2, не надано.

Суд також вважає, що не заслуговує на увагу посилання відповідача ОСОБА_2 міської ради як на підставу відмови у задоволенні позову на ту обставину, що земля є комунальною власністю, так як використання комунальної власності завдає шкоди позивачці, що суперечить положенням ст. 321 ЦК України.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції, суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права.

Відповідно до ч. 3 ст.158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, за додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

В абзаці 4 п. 33 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав зазначено, що позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.( ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Таким чином, з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України суд вважає, що спір може бути вирішено лише шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав та встановлення огорожі на межі із земельною ділянкою ОСОБА_3 для запобігання вчиненню дій, що порушують права.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, закріплених у ст. 391 ЦК України, проїзд, який є предметом спору, перебуває у власності територіальної громади м. Мостиська, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_3 та члени їхніх сімей, використовуючи даний проїзд, усупереч п. г та е ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) чинять позивачці перешкоди у користуванні та володінні її власністю: житловим будинком та земельною ділянкою, маючи можливість потрапити у свої будинковолодінням іншим проїздом, експлуатація проїзду ними неможлива, оскільки суперечить будівельним нормам та призводить до руйнування будинку № 96 по вул. Шевченка в м. Мостиська, суд вважає, що згідно ст. 401, ч. 2, 3 ст. 406 ЦК України таке користування чужим майном (проїздом) повинно бути припиненим.(п. в ч.1,2 ст. 102 ЗК України).

Ураховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в силу ст. 80 ЦПК України позивачем представлено до суду достатньо доказів, які суд у відповідності до положень ст.ст. 77 - 79 ЦПК України вважає належними, допустимими та достовірними,а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_2 міську раду Львівської області усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 житловим будинком та земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку, що розташовані в м. Мостиська Львівської області по вул. Шевченка, 96, шляхом встановлення огорожі на межі заїзду загального користування та земельної ділянки ОСОБА_3, розташованої в м. Мостиська по вул. Шевченка, 98 (кадастровий номер 4622410100:01:001:0818).

Припинити право користування проїздом з південної сторони будинку № 96 по вул. Шевченка в м. Мостиська Львівської області.

На рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя