Постанова

від 22.02.2021 по справі 448/1159/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 448/1159/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Карнасевич Г.І.

Провадження № 22-ц/811/256/18 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Категорія:11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.

секретаря: Івасюти М.В.

з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника Мостиської міської ради - Кубари А.М.,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2018 року ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася з позовом до Мостиської міської ради Львівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , третя особа відділ Держгеокадастру в Мостиському районі Львівської області про усунення перешкод у користуванні жилим будинком та земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку.

В обгрунтування позовних вимог покликалася на те, що є власником житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0580 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер: 4622410100:07:004:054), що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 29836112 від 29.04.2011 року та Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.08.2013 року. У відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 685410 від 25.05.2011 року та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.07.2014 року визначено такі межі земельної ділянки: від А до Б - землі ОСОБА_5 ; від Б до В - заїзд загального користування Мостиської міської ради; від В до А - землі ОСОБА_1 . Згідно Генерального плану м. Мостиська вказаний заїзд загального користування передбачений виключно до її будинку. Однак сусіди - ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , які є власниками житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 , відповідачі у справі, користуються цим заїздом для доступу до своєї земельної ділянки, незважаючи на те, що до їхнього господарства передбачений заїзд з вулиці Південної, що підтверджується проектом забудови земельної ділянки по АДРЕСА_2 , відведеної ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Мостиської міської ради № 37 від 09.03.2000 року. Даним проектом передбачалось влаштування заїзду на виділену земельну ділянку з АДРЕСА_3 , та висновком будівельно-технічної експертизи, проведеної судовим експертом Мельником О.П., в якому зазначено, що при умові облаштування цього проїзду до будинку ОСОБА_6 він не відповідатиме вимогам п. 3.22 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень щодо ширини проїзду. Існує технічна можливість влаштування проїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 , розташованої по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4622410100:01:001:0818, з вулиці Південної через земельну ділянку ОСОБА_1 . Однак відповідач, в особі Мостиської міської ради, не врахував даний висновок і рекомендував їй та ОСОБА_1 спільно використовувати заїздом загального користування за згодою сторін та цільовим призначенням і дотримуватися правил добросусідства з метою недопущення конфліктних ситуацій в майбутньому. Оскільки спільне користування проїздом створює їй перешкоди у користуванні її майном, так як, будучи облаштованим на дуже близькій відстані від будинку, транспортом, який проходить по дорозі, у негоду наносяться бризги болота на стіну, від проїзду вантажних машин тріскає штукатурка на стінах та оздоблення всередині будинку, будинок осідає. Крім того, на будинку (його зовнішній південній стороні) розміщений ввід газопроводу та газові труби, а тому є ризик, що автомобіль може їх зачепити або ж взагалі в`їхати в будинок, вночі часто при проїзді транспорту вона та інші члени її сім`ї мають перерваний сон та відпочинок. Вказаний проїзд встановлений не у відповідності до Генерального плану м. Мостиська, іншої містобудівної документації, без дотримання будівельних норм та держстандартів, а також в цих документах вказаний проїзд не значиться, а тому просить постановити рішення, яким зобов`язати відповідача Мостиську міську раду усунути зазначені перешкоди шляхом встановлення огорожі на межі заїзду загального користування та земельної ділянки ОСОБА_1 , розташованої по АДРЕСА_2 .

Під час судового розгляду справи, в порядку ч. 2 ст. 31 ЦПК України в редакції 2004 року, ОСОБА_3 збільшила свої позовні вимоги. Окрім заявлених, просила припинити право користування проїздом з південної сторони будинку АДРЕСА_1 , посилаючись на ч. 2 ст. 16 ЦПК України, де одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право. Оскільки проїзд, який є предметом спору, є у власності Мостиської міської ради, а відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_1 та члени їхніх сімей, використовуючи проїзд, чинять перешкоди у користуванні її будинком та земельною власністю, вважає, що згідно ч.ч.2, 3 ст. 406 ЦК України таке користування чужим майном повинно бути припиненим за рішенням суду на вимогу власника за наявності обставин, які мають істотне значення.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Зобов`язано Мостиську міську раду Львівської області усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 житловим будинком та земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку, що розташовані в АДРЕСА_1 , шляхом встановлення огорожі на межі заїзду загального користування та земельної ділянки ОСОБА_1 , розташованої в АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4622410100:01:001:0818).

Припинено право користування проїздом з південної сторони будинку АДРЕСА_1 .

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , вапеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає про те, що ОСОБА_1 не чинить перешкоди позивачці у користуванні будинком та земельною ділянкою, оскільки згідно Генерального плану м. Мостиська, Державного акту на право на земельну ділянку ОСОБА_1 вказаний заїзд до будинку ОСОБА_1 передбачено на землі загального користування із АДРЕСА_1 біля будинку та земельної ділянки на АДРЕСА_1 , яка належить позивачу. Інший заїзд до житлового будинку АДРЕСА_2 Генеральним планом м. Мостиська, містобудівною документацією, ні будь-якою іншою документацією не передбачений. Однак зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції. Вважає помилковим та неправильним висновок експерта про те, що згідно з Генеральним планом м. Мостиська проїзд до земельної ділянки ОСОБА_1 через земельну ділянку ОСОБА_3 не передбачений. Вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги Державний акт на право власності на землю, виданий ОСОБА_1 , у якому зазначений проїзд до належної їй на праві власності земельної ділянки з АДРЕСА_3 . Суд не перевірив межі суміжних земельних ділянок та земель загального користування, та в порушення вимог чинного законодавства ухвалив незаконне рішення у справі. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника Мостиської міської ради Львівської області Кубари А.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.( ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, закріплених у ст. 391 ЦК України. Спірна земельна ділянка, яка використовується ОСОБА_3 , як заїзд, що є предметом спору, перебуває у власності територіальної громади м. Мостиська, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_1 та члени їхніх сімей, використовуючи спірну земельну ділянку, як заїзд до свого господарства, усупереч п. г та е ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), чинять позивачці перешкоди у користуванні та володінні її власністю: житловим будинком та земельною ділянкою, маючи можливість іншого проїзду до належних їм будинковолодінь. Експлуатація проїзду ними неможлива, оскільки суперечить будівельним нормам та призводить до руйнування будинку АДРЕСА_1 , а відтак таке користування підлягає припиненню.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0580 га, призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (кадастровий номер: 4622410100:07:004:054), що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 29836112 від 29.04.2011 року та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.08.2013 року.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.07.2014 року визначено такі межі земельної ділянки: від А до Б - землі ОСОБА_5 ; від Б до В - заїзд загального користування Мостиської міської ради; від В до А - землі ОСОБА_1 .

У відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 685410 від 25.05.2011 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 , убачається, що вона є власником земельної ділянки площею 0, 0300 га і її суміжними землекористувачами у відповідності до плану земельної ділянки є: від А - Б - землі ОСОБА_7 ; від Б - В - землі ОСОБА_8 ; від В - Г - землі загального користування (заїзд); від Г - Д - землі ОСОБА_9 ; від Д - А - землі ОСОБА_1 , тобто позивачка ОСОБА_8 та відповідачі ОСОБА_1 є суміжними землекористувачами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходи з відсутності заїзду на земельну ділянку ОСОБА_10 з АДРЕСА_1 , враховуючи наявні у справі докази, а саме, викопіювання з Генерального плану м. Мостиська, у якому зазначено заїзд загального користування лише до житлового будинку позивачки ОСОБА_11 (а.с. 11, т. 2.), проект забудови земельної ділянки, відведеної ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Мостиської міської ради народних депутатів від 09.032000 року №37, у якому відсутній заїзд до господарства ОСОБА_1 з АДРЕСА_3 , проектом забудови земельної ділянки, відведеної ОСОБА_12 на підставі рішення виконкому Мостиської міської ради народних депутатів від 07.06.2001 року №278, з якого вбачається наявність спільного заїзду ОСОБА_12 і ОСОБА_3 , зображеним на проектах забудови земельних ділянок викопіюваннями з генплану, на яких відсутнє зображення спільного зі ОСОБА_3 заїзду до господарства ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , проектом забудови земельної ділянки, відведеної ОСОБА_13 рішенням виконкому Мостиської міської ради депутатів трудящих від 18.04.1986 року №103, у якому відсутнє зображення заїзду до господарства ОСОБА_6 з вулиці Шевченка в м. Мостиська.

Матеріали справи містять відповідь головного архітектора району відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Мостиської районної державної адміністрації від 2011 року №0126 на заяву ОСОБА_14 , з якої вбачається, що згідно Генерального плану м. Мостиська передбачено спільний заїзд з АДРЕСА_3 до початку території земельної ділянки ОСОБА_3 . Даним заїздом також користується гр. ОСОБА_7 .

Слід зазначити, що проектом забудови земельної ділянки, відведеної ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Мостиської міської ради депутатів трудящих від 09.03.2000 року №37 площею 0.10 га, будівля під № НОМЕР_1 , яким є старий житловий будинок, підлягав знесенню, однак, як встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, такий було реконструйовано ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Мостиської міської ради Львівської області від 02.08.2011 року №209, а також на підставі рішення Мостиської міської ради Львівської області від 15.04.2011 року №10 ОСОБА_1 безоплатно передано у власність земельну ділянку для обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0.03 га в АДРЕСА_2 , на підставі якого ОСОБА_1 25.05.2011 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №685410.

Як вбачається з проекту забудови земельної ділянки по АДРЕСА_2 , відведеної ОСОБА_1 рішенням виконкому Мостиської міської ради народних депутатів від 09.03.2000 року №37 площею 1000.00 кв.м, частина якої площею 0.03 кв.м в подальшому передана у власність ОСОБА_1 , проект забудови не передбачає заїзду з АДРЕСА_1 , і окрім цього, такий заїзд не передбачено викопіюванням з Генплану м. Мостиська, що складовою частиною проекту забудови земельної ділянки по АДРЕСА_2 лише до господарства ОСОБА_3 .

Крім цього, з висновку спеціаліста ОСОБА_15 № 1/3 від 06.02.2013 року, який проводив будівельно-технічне дослідження щодо правомірності облаштування та використання спірного проїзду, встановлено, що згідно Генплану м. Мостиська не передбачено проїзду до земельної ділянки ОСОБА_16 , розташованої по АДРЕСА_2 через земельну ділянку ОСОБА_3 , розміщену по АДРЕСА_1 . Наявний на Генплані проїзд передбачений тільки для в`їзду - виїзду на АДРЕСА_3 з земельної ділянки ОСОБА_3 . При умові влаштування проїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 з АДРЕСА_3 через земельну ділянку ОСОБА_3 , розташовану по АДРЕСА_1 , даний проїзд не відповідатиме вимогам п. 3.22 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень щодо ширини проїзду. Існує технічна можливість влаштування проїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4622410100:01:001:0818), з вулиці Південної через земельну ділянку ОСОБА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_3 обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , користуються спірним заїздом для доступу до земельної ділянки по АДРЕСА_2 , незважаючи на те, що до їхнього господарства передбачений інший заїзд з вулиці Південної (Людкевича), а Мостиська міська рада, вирішуючи даний спір, не врахувала висновок спеціаліста, що підтверджується надісланою позивачці відповіддю № 2.17-764 від 05.06.2013 року, де ОСОБА_3 та ОСОБА_1 рекомендовано спільно використовувати заїзд загального користування Мостиської міської ради за згодою сторін та цільовим призначенням і дотримуватися правил добросусідства з метою недопущення конфліктних ситуацій в майбутньому, а також посилаючись на те, що спірний проїзд знаходиться на земельній ділянці, що належить територіальній громаді м. Мостиська, від імені якої правом розпорядження наділена саме Мостиська міська рада, а відтак вона вправі встановлювати порядок користування спірною земельною ділянкою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не погодився з такими доводами Мостиської міської ради Львівської області, вважав такі безпідставними та необґрунтованими, зазначивши в мотивувальній частині рішення підстави та обставини, встановлені судом, за яких суд дійшов саме до таких висновків.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції врахував те, що спірний проїзд до житлового будинку ОСОБА_6 розміщений впритул до житлового будинку позивачки, що суперечить п.3.11. ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 р. № 44, а відтак створює перешкоди у користуванні її майном, оскільки транспорт, який проходить по дорозі, у негоду забруднює стіну, від проїзду вантажних машин тріскає штукатурка на стінах та оздоблення всередині будинку, будинок осідає; крім того, на будинку (його зовнішній південній стороні) розміщений ввід газопроводу та газові труби, що підтверджується наявними у справі та дослідженими технічними умовами № 169/ 13 філії Мостиського управління по експлуатації газового господарства ПАТ Львівгаз , а тому є ризик, що автомобіль може їх зачепити або ж взагалі в`їхати в будинок; вночі часто при проїзді транспорту я та інші члени її сім`ї мають перерваний сон та відпочинок.

Суд першої інстанції зазначив, що вказаний проїзд, який проходить з південної сторони будинку, не відповідає Генеральному плану м. Мостиська, іншій містобудівній документації, будівельним нормам та держстандартам, а також в цих документах вказаний проїзд не значиться, що суперечить ст.ст. 16, 17, 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст.ст. 5,10, 12, 13 Закону України Про планування та забудову територій , у відповідності до яких планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генерального плану населеного пункту - основного виду містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, на підставі якого розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Детальний же план у межах населеного пункту, який розробляється, повинен уточнювати положення генерального плану населеного пункту та визначити планувальну організацію і розвиток частини території. Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням ради, яка затвердила містобудівну документацію, після погодження з відповідним спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури. Рішення про розроблення детальних планів території приймаються відповідними радами за поданням їх виконавчих органів, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо підставності позовних вимог ОСОБА_3 про зобов`язання Мостиської міської ради Львівської області усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 житловим будинком та земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 шляхом встановлення огорожі на межі заїзду загального користування та земельної ділянки ОСОБА_1 , розташованої в АДРЕСА_2 , такі висновки суду першої інстанції про зобов`язання саме Мостиської міської ради Львівської області влаштувати огорожу, взагалі не мотивовані.

Крім цього, компетенція органів місцевого самоврядування визначена Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , який не передбачає такого обов`язку місцевої ради, а відтак позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Обгрунтовуючи позовну вимогу про припинення права користування проїздом з південної сторони житлового будинку АДРЕСА_1 , позивачка посилається на ч. ч. 2, 3 ст. 406 ЦК України.

Відповідно до ч. ч.2, 3 ст. 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за цільовим призначенням.

Зазначена стаття не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження встановлення сервітуту щодо спірної земельної ділянки.

Крім цього, зазначена позовна вимога позивачкою не конкретизована, не зазначено, чиє право користування проїздом слід припинити, передбачені законом підстави для припинення права користування за наявності невизнаного незаконним та не скасованого в судовому порядку Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №685410, виданого 25.05.2011 року ОСОБА_1 .

Слід врахувати і те, що Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №685410, виданим ОСОБА_1 25.05.2011 року, який недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним, в плані меж земельної ділянки передбачені землі загального користування (заїзд) - опис меж В-Г.

Крім цього, в матеріалах справи міститься акт розгляду заяви мешканки АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_3 від 29.05.2013 року, складений постійною депутатською комісією Мостиської міської ради з питань сільського господарства, архітектури та містобудування, земельних питань та спорів, у якому комісія дійшла висновку рекомендувати ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_9 спільно використовувати заїзд загального користування Мостиської міської ради за згодою та дотримуватись правил добросусідства.

Тобто, відповідач Мостиська міська рада Львівської області вважає, що заїзд до земельної ділянки ОСОБА_1 та до її господарства є з АДРЕСА_1 , спірна земельна ділянка є заїздом, є земельною ділянкою загального користування, власником якої є територіальна громада м. Мостиська, інтереси якої представляє Мостиська міська рада, яка уповноважена на розпорядження землями територіальної громади.

За вищенаведеного, позовна вимога про припинення права користування проїздом з південної сторони будинку АДРЕСА_1 також не підлягає до задоволення.

За вищенаведеного, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення цих позовних вимог ОСОБА_3 неправильними, такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права .

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2018 року- скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 04.03.2021 року.

Головуючий: Шеремета Н. О.

Судді: Крайник Н. П.

Цяцяк Р. П.