Постанова

від 13.04.2018 по справі 902/380/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 902/380/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду : Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 та рішення Господарського суду Вінницької області від 29.06.2017 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Фермерського господарства "Дар'я і я" про стягнення 420 164,13 грн штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України") звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Дар'я і я" (далі - ФГ "Дар'я і я") в якому просило стягнути з відповідача на його користь 420 164,13 грн штрафу.

Позовні вимоги мотивовано посиланнями на те, що ФГ "Дар'я і я" в порушення вимог податкового законодавства не зареєструвало податкову накладну на різницю між сумою поставки і попередньої оплати по договору поставки зерна майбутнього врожаю від 10.06.2015 № ВИН011К-Ф, укладеного між ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець) та ФГ "Дар'я і я" (постачальник), а штрафна санкція за договором поставки застосована на підставі того, що розрахунком № 2/2 від 10.11.2015 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1/2 від 22.06.2015 збільшено на 2 100 820,33 грн суми попередньої оплати, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит в розмірі 420 164,13 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.06.2017 (суддя Нешик О.С.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 (колегія суддів: Олексюк Г.Є., Розізнана І.В., Василишин А.Р.), у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що складання та реєстрація розрахунку коригування, не є господарським зобов'язанням, відповідальність за порушення якого може врегульовуватись умовами договору, а за своєю правовою природою це зобов'язання є податковим, яке регулюється нормами податкового законодавства, та за порушення якого нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачена зокрема відповідальність у вигляді штрафних санкцій.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

У касаційній скарзі ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України" посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень статей 192.1, 192, 201 ПК України, статей 265, 267 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній до 15.12.2017) та зазначає про те, що відповідач склав та зареєстрував розрахунок коригування від 10.11.2015 № 2/2 до податкової накладної від 22.06.2015 № 1/2 на збільшення суми попередньої оплати, проте у відповідності до пункту 192.1 статті 192 та статті 201 ПК України повинен був скласти розрахунок коригування до податкової накладної від 22.06.2015 № 1/2 і скоригувати кількість та ціну придбання, а на різницю між сумою поставки та попередньої оплати виписати та зареєструвати нову податкову накладну; зазначені дії ФГ "Дар'я і я" призвели до втрати права ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України" на отримання податкового кредиту в сумі 420 164,13 грн, що становить суму сплаченого ним податку на додану вартість у розмірі 20 %.

Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України" просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу ФГ "Дар'я і я" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та зазначає, що господарські суди повно і всебічно з'ясували всі обставини справи і надали їм належну правову оцінку. Крім того, ФГ "Дар'я і я" наголошує, що ним у відповідності до умов договору поставки від 10.06.2015 № ВИН011К-Ф, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ГК України, ПК України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 22.09.2014 № 957, було здійснено поставку товару позивачу у кількості, обумовленій умовами договору, своєчасно зареєстровано податкову накладну та розрахунок коригування до неї, що в свою чергу надало можливість позивачу отримати податковий кредит; будь-яких доказів того, що відповідач не зареєстрував або невірно зареєстрував податкову накладну або розрахунок коригування до неї, чим позбавив позивача можливості отримати податковий кредит позивачем не надано, а з боку контролюючих податкових органів будь-яких штрафних санкцій на відповідача за порушення ним податкового законодавства не накладено.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній з 15.12.2017) визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, згідно з якими, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами встановлено, що 10.06.2015 між ПАТ "Державна продовольчо-зернова Корпорація України" (покупець) та фермерським господарством "Дар'я і я" (постачальник) було укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю № ВИН011К-Ф, за умовами якого постачальник у зазначений сторонами строк поставляє покупцю сільськогосподарську продукцію українського походження (товар): найменування товару - зерно кукурудзи 3 класу; одиниця виміру товару-метрична тонна, кількість товару - 1 765, а покупець зобов'язується прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його.

Згідно з пунктом 2.3.1 договору постачальник зобов'язується надати одночасно з товаром (кожною його партією) наступні документи: специфікацію на партію товару; акт приймання-передачі партії товару; видаткову накладну на партію товару; податкову накладну на партію товару.

Попередня оплата товару здійснюється із розрахунку ціни одиниці виміру товару (станом на момент укладення договору), яка складає 1 600 грн за одиницю виміру товару; сума попередньої оплати за товар становить 2 824 000 грн, в тому числі ПДВ (пункти 3.1, 3.1.1 договору).

10.11.2015 сторонами було підписано специфікацію № 1, яка є невід'ємною частиною вказаного договору поставки, згідно якої скоригована ціна за одиницю товару складає 2 523,60 грн, вартість товару (без ПДВ) - 4 454 154 грн, вартість товару з ПДВ - 5 344 984,80 грн.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що на виконання умов договору поставки, 17.06.2015 ПАТ "Державна продовольчо-зернова Корпорація України" оплатила зерно кукурудзи 3 класу в кількості 1 765 т., яке отримала від ФГ "Дар'я і я" у відповідності до вимог пункту 3.1.1 договору, що підтверджується платіжним дорученням від 17.06.2015 № 89468 в сумі 2 733 383,68 грн та сплатила страховий платіж в сумі 90 616,32 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 17.06.2015 № 89462; 22.06.2015 ФГ "Дар'я і я" було виписано податкову накладну № 1/2 на загальну суму 2 824 000 грн.

В подальшому, згідно видаткової накладної від 10.11.2015 № 2/11 відповідачем було здійснено поставку товару позивачу на загальну суму 5 344 984,80 грн по скоригованій вартості в кількості 1 765 т. за ціною 2 523,60 грн.

Водночас судами встановлено, що 02.02.2017 позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-вимогу № 130-2-12/619 з проханням виписати розрахунок коригування до податкової накладної від 22.06.2015 № 1/2 та скоригувати кількість та ціну придбання, а на різницю між сумою поставки та попередньої оплати виписати та зареєструвати нову податкову накладну.

Згідно з пунктом 6.1 договору поставки у разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України та/або цим договором.

Обґрунтовуючи свої вимоги порушенням відповідачем податкового законодавства щодо оформлення та реєстрації податкових накладних, позивач просить стягнути з відповідача штраф розмірі 420 164,13 грн.

Відповідно до частини 1 статті 216, частини 1 статті 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) - частина 4 статті 231 ГК України.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (стаття 549 ЦК України).

Враховуючи викладене, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що зобов'язання відповідача щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит, не стосуються господарських відносин, що склалися між сторонами на підставі укладеного між ними договору поставки зерна майбутнього врожаю від 10.06.2015 № ВИН011К-Ф, а є за своєю правовою природою податковими зобов'язаннями, які регулюються нормами ПК України та контролюються ДФС.

Крім того, суди правильно зазначили про те, що умовами пункту 6.1 договору, на який посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, передбачено відповідальність, яку сторони несуть згідно із законодавством України та/або цим договором, проте умови цього пункту договору не можуть розцінюватись як визначений сторонами розмір штрафних санкцій, який відповідно до вище наведених вимог закону може бути визначений у грошовій сумі, або у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.

У зв'язку з відсутністю правових підстав для задоволення позову, суди правильно відмовили у задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до спірних правовідносин сторін.

Доводи касаційної скарги ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України" стосуються порушення відповідачем вимог податкового законодавства та не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 420 164,13 грн штрафу на підставі договору поставки зерна майбутнього врожаю від 10.06.2015 № ВИН011К-Ф, тому відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

Доводи, викладені у відзиві, зводяться до обґрунтованості постанови суду апеляційної інстанції, з чим колегія суддів погоджується.

Відповідно до статті 309 ГПК України (у редакції, чинній після 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, судові рішення у справі прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 та рішення Господарського суду Вінницької області від 29.06.2017 у справі № 902/380/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір