Постанова

від 12.04.2018 по справі 826/24954/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 квітня 2018 року

справа №826/24954/15

адміністративне провадження №К/9901/27979/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр безпеки "Словяни" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2016 року у складі судді Кобилянського К. М. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року у складі колегії суддів Беспалова О. О., Грибан І. О., Губська О. А. у справі № 826/24954/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр безпеки "Словяни" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр безпеки "Словяни" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 лютого 2015 року № 0000812210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 174 000 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 87 000 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із правомірності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок доведеності податковим органом нереальності господарських операцій, за результатами здійснення яких сформовано податковий кредит.

04 серпня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача.

08 серпня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано справу №826/24954/15 з Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Моторний О. А.).

26 серпня 2016 року справа №826/24954/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

26 жовтня 2016 року здійснено повторний розподіл справи та визначено суддею-доповідачем Цвіркуна Ю. І.

23 лютого 2018 року касаційну скаргу та справу №826/24954/15 передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі податковий орган з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме вимог пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, доводить, що викладені судами в оскаржуваних рішеннях обставини справи не відповідають дійсності та суперечать наявним у справі доказам. Позивач просить скасувати судові рішення та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відзив відповідача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з платниками податків Товариствами з обмеженою відповідальністю Будсервіс Тайм та БК Брайтон Хол за період з 1 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року, за результатами якої складено акт № 23/26-59-22-10/33500368 від 30 січня 2015 року (далі - акт перевірки).

12 лютого 2015 року податковим органом на підставі акту перевірки та згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000812210 за порушення вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 174 000 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 87 000 грн на підставі абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Склад податкового правопорушення, передбаченого пунктами 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України, доводиться податковим органом на підставі висновку про нереальність господарських операцій позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю Будсервіс Тайм та БК Брайтон Хол , відповідно до умов договорів на технічне обслуговування систем охоронної сигналізації, управління та контролю доступу, відеоспостереження від 01 серпня 2014 року № 140805-то та підряду на проведення робіт від 01 липня 2014 року № 140705 відповідно.

За наслідком виконання зазначених договорів позивачем сформовано податковий кредит за серпень 2014 року у розмірі 174 000 грн, з них 74 666,66 грн по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю Будсервіс Тайм та 99 333,33 грн - з Товариством з обмеженою відповідальністю БК Брайтон Хол .

Судами попередніх інстанцій встановлена відсутність достатнього обсягу первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які б підтверджували реальність спірних господарських операцій, оскільки позивачем не надано первинних документів бухгалтерського обліку та організаційно-розпорядчого характеру, зокрема, документів ділової переписки, розрахунків собівартості послуг і робіт (калькуляцій), документів, що свідчать про обмін (передачу/повернення) між замовником та виконавцями обладнанням, запчастинами, матеріалами та документацією (технічною, проектною, дозвільно та правовстановлюючою, тощо), необхідних для виконання робіт (надання послуг), графіків виконання робіт, заявок та вимог замовника на виконання робіт по договорам тощо.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, серед іншого, у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлюється, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Положення пункту 200.1 статті 200 та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) регламентують порядок відшкодування суми податку на додану вартість з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), серед іншого вимоги до податкової накладної як підстави формування податкового кредиту.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що витрати для цілей формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованих висновків про непідтвердження понесених позивачем витрат, за якими сформовано податковий кредит, належними, допустимими і достатніми первинними документами податкового і бухгалтерського обліку, що обумовлює правомірність податкового повідомлення-рішення від 12 лютого 2015 року № 0000812210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 174 000 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 87 000 грн.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги стосуються встановлення обставин справи, достовірності окремих доказів і переваги одних доказів над іншими, що виходить за межі перегляду судом касаційної інстанції.

Посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини у справах Булвес АД проти Болгарії , Інтерсплав проти України , Бізнес Супорт Центр проти Болгарії є безпідставними, оскільки Суд у цих рішеннях надавав оцінку обставинам, відмінним від обставин справи, що розглядається. У цитованих скаржником справах податковий кредит сформовано на підставах і у спосіб, визначений законодавством, заявлені до відшкодування суми не були спірними, проте податкові органи позбавили платника податків права на відшкодування податку на додану вартість внаслідок неподання звітності його контрагентами. На відміну від наведених справ, у межах даної справи спірним є правомірність формування податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Жодних доводів щодо порушень судами попередніх інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, або неправильного застосування їх судом, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, позивачем у касаційній скарзі не наведено. Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга Товариства залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр безпеки "Словяни" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року у справі № 826/24954/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер