Рішення

від 03.04.2018 по справі 916/2740/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2740/17 Господарський суд Одеської області у складі судді Власовій С.Г.,

при секретарі судового засідання Матвієнко А.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/2740/17:

За позовом: Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК" (65039, м. Одеса, пр. Гагаріна, буд.12-А, код ЄДРПОУ 20971504) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" Матвієнка Андрія Анатолійовича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплексна охорона майна" (65000, м. Одеса, вул.Богдана Хмельницького, буд. 35, код ЄДРПОУ 38296887)

про стягнення 348 696, 00грн.

СУТЬ СПОРУ: 13.11.2017р. Публічне акціонерне товариство „ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" Матвієнка Андрія Анатолійовича звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплексна охорона майна" про стягнення 348 696, 00грн.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача: Бойченко С.М. згідно довіреності №060916 від 06.09.2016р.;

від відповідача: Мартиненко М.С. згідно довіреності №1 від 09.01.2018р.

В судовому засіданні 03.04.2018р. приймали участь представники сторін:

від позивача: Бойченко С.М. згідно довіреності №060916 від 06.09.2016р.;

від відповідача: Мартиненко М.С. згідно довіреності №1 від 09.01.2018р.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2017р. справу №916/2740/17 розподілено до розгляду суддею Власовою С.Г.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2017р. порушено провадження у справі №916/2740/17, справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.11.2017р., приймаючи до уваги нез'явлення представника відповідача в судове засідання, ненадання сторонами витребуваних судом документів, а також подання відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, судом відкладено розгляд справи на 12.12.2017р. об 10год.30хв.

Ухвалою суду від 20.12.2017р. з урахуванням набрання 15.12.2017 р. чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. №2147-VII справу №916/2740/17 прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на „09" січня 2018р. о 11 год.30 хв.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2018р., у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання для надання можливості мирним шляхом врегулювати спір, неможливістю вирішення питань, визначених ч.2 ст.182 ГПК України у даному підготовчому засіданні, підготовче засідання відкладене господарським судом на "30" січня 2018р. об 11год.30хв.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2018р., у зв'язку із наданням сторонам часу для подання своїх пояснень та заперечень, неможливістю вирішення питань, визначених ч.2 ст.182 ГПК України у даному підготовчому засіданні, підготовче засідання відкладене господарським судом на "13" лютого 2018р. об 12год.45хв.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2018р. закрито підготовче провадження у справі №916/2740/17 за позовом Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" Матвієнка Андрія Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплексна охорона майна" про стягнення 348 696,00грн .; розгляд справи по суті призначено на "06" березня 2018р. об 10год. 30хв.

Приймаючи до уваги неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, судом оголошено перерву у справі №916/2740/17 на "15" березня 2018р. о 15год.00хв.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2018р., зважаючи на неможливість вирішення справи по суті в даному судовому засіданні, судом оголошено перерву у справі №916/2740/17 на "03" квітня 2018р. о 12год.30хв.

Клопотання сторін від 23.11.2017р. за вх.№24984/17, від 12.12.2017р. за вх.№26592/17 про нездійснення технічної фіксації судового процесу були судом задоволені.

Клопотання представника відповідача за вх.№24870/17 від 22.11.2017р., за вх.№326/18 від 09.01.2018р. про відкладення розгляду справи, судом задоволено.

Клопотання представника відповідача за вх.№25200/17 від 27.11.2017р., від 08.02.2018р. вх.№2810/18 про ознайомлення з матеріалами справи, судом задоволені.

Заява та клопотання представника позивача за вх.№1840/18 від 29.01.2018р., за вх.№1841/18 від 29.01.2018р. про надання додаткових письмових пояснень, судом залучено до матеріалів справи.

08.02.2018р. за вх.№2-887/18 представником відповідача подано клопотання про витребування доказів в порядку ст. 81 ГПК України. Однак, 13.02.2018р. за вх.№2-1008/18 представником ТОВ „Комплексна охорона майна" подана заява, згідно якої останній просить суд заяву представника ТОВ „Комплексна охорона майна" від 08.02.2018р. про витребування доказів не розглядати.

Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплексна охорона майна" на користь Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК" 681 090,02 грн.

29.01.2018р. за вх.№2-489/18 позивач подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, де виклав позовні вимоги у остаточній редакції, а саме просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплексна охорона майна" на користь Публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК" 348 696,00грн., яка прийнята судом до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.08.2015р. між Публічним акціонерним товариством „ІМЕКСБАНК" (надалі - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Комплексна охорона майна" (надалі - охорона, відповідач) було укладено договір про охорону та здійснення внутрішнього - об'єктового режиму, відповідно до якого охорона в інтересах банку здійснює фізичну охорону, внутрішньо - об'єктовий режим об'єкту, що належить/знаходиться в користуванні банку, а також матеріальних цінностей, що в ньому знаходяться, охорону громадського порядку та пропускний режим в межах об'єкта, а банк своєчасно здійснює оплату послуг охорони на умовах і в порядку встановлених цим договором. За твердженнями позивача, Банк свої зобов'язання за Договором про охорону та здійснення внутрішньо - об'єктового режиму №8 від 14.08.2015р. охорони виконував в повному обсязі, однак, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за спірнім договором, спричинивши позивачу цим значні збитки, з огляду на наступне.

В ніч 02.03.2017р. близько 2:30 год. в приміщенні ПАТ "ІМЕКСБАНК" за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 8-А, було здійснене проникнення невідомими особами з подальшою крадіжкою майна банку. Так, о 2:30 спрацювала локальна система сигналізації, виведена на пульт співробітника охоронної фірми „Комплексна охорона майна", однак, з невстановлених причин, співробітник охоронної фірми не здійснив виклик групи реагування, за його словами, він вирішив, що це помилкове спрацювання охоронної сигналізації. За даними відеоспостереження дві невідомі особи проникли у приміщення Банку та викрали декілька комп'ютерних моніторів, коробки з пинпад терміналами, а також телефонні пристрої. Подалі, о 7:30год. співробітниками Банку було виявлене розбите скло у вікні, через яке невідомі особи проникли до приміщення Банку. Викликаним нарядом Шевченківського відділення приморського відділу поліції ЕУ НП в м. Одеса був складений протокол огляду місця дії. З метою визначення переліку викраденого майна, Банком було створено комісію та проведено інвентаризацію, яка встановила нестачу майна, яке належить АТ „ІМЕКСБАНК" на загальну суму 681 090,02 (шістсот вісімдесят одна тисяча дев'яносто гривень) 02 коп. А тому на підставі зазначених фактів, як вказує позивач, Банком до Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області була подана заява про вчинення кримінального правопорушення, по факту якого було розпочате досудове розслідування, відомості про яке внесене до ЄРДР за №12017161500000601 від 02.03.2017р.

Посилаючись на п. 7.2.3. договору від 14.08.2015р., позивач вказує, що 23.03.2017р. під особистий розпис директору ТОВ „Комплексна охорона майна" Юр'єву В.П. вручено претензію про відшкодування майнових збитків (вих.№724 від 21.03.2017р.), відповідь на яку надано не було, а тому Банк повторно звернувся до відповідача із аналогічною претензією, яка згідно витягу із сайту Укрпошти була отримана відповідачем 22.09.2017р., однак, станом на дату подання позовної заяви до суду також залишена відповідачем без реагування.

Також, позивач вважає, що в діях (бездіяльності) відповідача присутній повний склад цивільного правопорушення вчиненого останнім, а тому оскільки в наявності є факт вчиненого цивільного правопорушення, а правопорушник відмовляється компенсувати понесені банком збитки, позивач стверджує, що змушений звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача вищевказаних збитків.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 12.12.2017р. за вх.№26504/17, в обґрунтування заперечень посилається на ч. ч. 1, 2 п. 1 ст. 22 та ст.1166 ЦК України та на п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 22.01.1996року №116 (з наступними змінами та доповненнями), яким передбачено, що розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. Крім того, відповідач вказує, що ч. 3 ст. 225 ГК України передбачено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Однак, Відповідач зазначає, що в позовній заяві позивач визначає загальну суму збитків у розмірі 681 090,02грн. та в якості підстави на їх визначення посилається на витяг зі звітів про оцінку майна ТОВ "Північно-східна консалтингова група", ТОВ "Експертна компанія Професіонал", ТОВ "Кредитне Брокерське Агентство", які використовували при формуванні ліквідаційної маси АТ "ІМЕКСБАНК" станом на 01.11.2015р. До розрахунку розміру збитків приймається первісна вартість, яка в свою чергу, за твердженнями відповідача не підтверджена жодними первинними документами. Також, відповідач наголошує на тому, що позивачем не доведено, що викрадене майно, яке зазначене в актах нестачі, дійсно належить йому та знаходилось у місці скоєння злочину. Зокрема, відповідач зазначає, що в актах нестачі позивачем застосовується оціночна вартість з ПДВ, що в свою чергу є безпідставним в розумінні розділу 5 п.п. 185.1, 14.1.191, 189.9 Податкового кодексу України та вважає, що ПДВ на викрадене майно не нараховується.

Відповідач, посилаючись на п.5.1.1 укладеного 14.08.2015р. між Банком та Охороною договору №8 про охорону та здійснення внутрішньо-об'єктового режиму вказує, що обов'язком Охорони є забезпечення у межах наданих повноважень надійну охорону Об'єктів та матеріальних цінностей Банку, що прийняті під охорону та здійснення внутрішньо-об'єктового режиму на Об'єкті в договірний час. Відповідач зазначає, що відповідно до додатку 2 до Договору відповідачем під охорону прийнято лише приміщення за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 8-а, проте під охорону не приймалися жодні матеріальні цінності Банку.

Крім того, посилаючись на ч. 3 ст. 8 Закону України Про охоронну діяльність відповідач вказує, що банком не надано доказів належності йому майна, що зазначене як викрадене, а також у позовній заяві, претензіях, та заявах до поліції позивач вказує, що у нього було викрадено декілька комп'ютерних моніторів , проте акті нестачі монітору не зазначені.

09.01.2018. за вх.328/18 відповідачем подано доповнення до відзиву на позовну заяву в якому відповідач зазначає, що відповідно до п.3.1. договору від 14.08.2015р. Охорона здійснює охорону з моменту здачі Об'єкта під охорону і до моменту зняття Об'єкта з охорони; в усіх приміщеннях установи Банку встановлюється внутрішньо об'єктовий режим, умови та порядок здійснення якого визначаються Інструкцією з внутрішньо об'єктового режиму в приміщеннях Банку ; вказана інструкція затверджується Банком та погоджується з Охороною . Однак, відповідач наголошує на тому, що вищезгадана інструкція складена та погоджена сторонами не була. Окрім того, вважає, що посилання позивача на те, що відбулося спрацювання локальної системи сигналізації, на яку не зреагував співробітник відповідача не можуть братися судом до уваги, оскільки договір на обслуговування та реагування на локальну систему сигналізації між сторонами не укладався. Згідно з п.3.3. Договору факт початку виконання Охороною обов'язків по здійсненню внутрішньо-об'єктового режиму на Об'єкті фіксується у Акті прийому- передачі об'єкту, що підписується Сторонами . Однак, як вказує відповідач, на виконання п.3.3. Договору Сторонами не було підписано жодного акту, що підтверджується також тим, що при припиненні договору не було складено акту прийому-передачі (повернення) об'єкту.

Таким чином, відповідач вважає, що на момент виникнення події 02.03.2017р. відповідач не здійснював жодних обов'язків по здійсненню внутрішньо - об'єктового режиму, а тому не може нести відповідальність згідно умов укладеного договору.

05.02.2018р. за вх.№2312/18 представником ПАТ „ІМЕКСБАНК" подано відповідь на відзив, в якому обґрунтовано розрахунок розміру збитків вартості вкраденого майна, з огляду п.2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 22.01.1996 р. №116, яким передбачено, що розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. Проте, оскільки майно ПАТ "ІМЕКСБАНК" було викрадене, застосування вимог порядку № 116 на думку позивача вбачається неможливим, оскільки всі 237 вкрадених позицій активів наразі відсутні і провести нову незалежну оцінку не має можливості. Тому, як вказує позивач, розрахунок збитків розраховувався із посиланням на незалежну оцінку викраденого майна, станом на 01.11.2015 р., тобто вже під час дії договору про охорону, крім того будь-яких зауважень від відповідача щодо коректності переліку майна, що було під охороною, а також визначення його вартості, не надходило за весь час дії Договору. Пунктом 7.2.1. Договору №8 закріплено, що "Охорона" несе матеріальну відповідальність за прямі збитки, спричинені майну "Банку" внаслідок неналежного виконання нею своїх зобов'язань, заподіяні розкраданням товарно-матеріальних цінностей, здійснених шляхом крадіжки, грабежу або розбою, знищення або псування матеріальних цінностей сторонніми особами, які проникли до об'єкту охорони, через неналежне виконання "Охороною" своїх зобов'язань за цим Договором. Тобто, як стверджує позивач, ТОВ Комплексна охорона майна за Договором № 8 зобов'язалась нести матеріальну відповідальність за будь-яке майно, яке знаходилось за адресою місця скоєння крадіжки.

Зокрема, позивач зазначає, що нарахування ПДВ Податковим кодексом розглядається виключно в контексті відображення ПДВ у податковому обліку та звітності юридичної особи, у якої були викрадені активи. Це питання детально розглядається в Листі Державної фіскальної служби України від 27.05.2016 р. № 11679/6/99-95-42-01-15, в якому роз'яснюється механізм застосування положень Податкового кодексу України при нарахуванні ПДВ на активи, які були викрадені. Позивач, стверджує, що податковий кодекс України жодним чином не забороняє постраждалій від крадіжки юридичній особі вимагати відшкодування майнових збитків з зазначенням податку на додану вартість.

Щодо доказів знаходження викраденого майна за адресою скоєння крадіжки представник позивача пояснює, що факт знаходження викраденого майна за адресою скоєння крадіжки (м. Одеса, пр-т. Шевченка, 8а) підтверджується Витягами з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів по матеріально-відповідальним особам ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які знаходяться за адресою: м. Одеса, пр-т. Шевченка, 8а, а також Актами приймання-передачі основних засобів та матеріальних активів від 19.09.2016р. та 22.12.2016р.

05.03.2018р. за вх.№5338/18 представником позивача подано додаткові пояснення, в яких останній зазначає, що на підтвердження проведення експертних оцінок, з яких суду був наданий витяг, надає копії першої та останньої сторінок, що були проведені ТОВ Північно-східна консалтингова група , ТОВ Експертна компанія Професіонал ТОВ Кредитне Брокерське агентство , а також копії сертифікатів оціночних компаній.

Крім того, представник позивача вказує, що оскільки АТ "ІМЕКСБАНК" перебуває в процесі ліквідації, викрадене майно було виставлене на продаж за оціночною вартістю з метою отримання коштів для відшкодування за вкладами фізичних осіб - вкладників банку. Доказом підтвердження саме оціночної вартості при продажу майна, на думку представника АТ "ІМЕКСБАНК", є посилання на офіційному сайті банку за адресою: http://imexbank.com.ua/ukr/news/260218 informatsiia- pro-bezposerednii-prodazh-maina-at-imeksbank-stanom-na-26022018.html , дана сторінка містить посилання на повний перелік майна, яке наразі знаходиться у безпосередньому та вільному продажу. В свою чергу, перелік майна містить інформацію про початкову ціну продажу товарів. Початкова ціна продажу товарів зазначена з ПДВ та дорівнює оціночній вартості вкраденого майна за аналогічні товари.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правову позицію, суд встановив наступне:

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 квітня 2015р. №84 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ „ІМЕКСБАНК" по 26.05.2015р. (включно); продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ „ІМЕКСБАНК" Северина Юрія Петровича по 26.05.2015р. (включно).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26 січня 2015р. №50 "Про віднесення ПАТ „ІМЕКСБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26 січня 2015р. №16 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ „ІМЕКСБАНК", згідно з яким з 27 січня 2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ „ІМЕКСБАНК" Северина Ю.П.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 28 квітня 2016р. №638 продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ „ІМЕКСБАНК" на два роки по 26.05.2018р.; продовжено повноваження ліквідатора АТ „ІМЕКСБАНК", визначені Законом, зокрема статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписанням всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_8 строком на два роки по 26.05.2018 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01 вересня 2016р. №1697 відсторонено від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ „ІМЕКСБАНК" та відкликано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Імексбанк" у ОСОБА_8 з 05 вересня 2016р. та призначено уповноваженою особою Фонду і делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Імексбанк" провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Матвієнку Андрію Анатолійовичу з 05 вересня 2016р.

14.08.2015р. між Публічним акціонерним товариством „ІМЕКСБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Комплексна охорона майна" було укладено договір №8 про охорону та здійснення внутрішнього - об'єктового режиму, відповідно до умов якого, „Охорона" в інтересах „Банку" здійснює фізичну охорону, внутрішньо - об'єктовий режим об'єкту, що належить/знаходиться в користуванні банку, а також матеріальних цінностей, що в ньому знаходяться, охорону громадського порядку та пропускний режим в межах об'єкта, а „Банк" своєчасно здійснює оплату послуг охорони на умовах і в порядку встановлених цим договором. Об'єкт розташований за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка 8-А. (п.1.1. договору від 14.08.2015р.)

Відповідно до п. п. 2.1.1., 2.1.2. договору №8 від 14.08.2015р. об'єкт здійснення внутрішньо - об'єктового режиму - територія „Банку" в межах периметру, що вказані в Дислокації (додаток №1 до Договору), яка є невід'ємною частиною цього договору, і позначені на план-схемі установи банку. Здійснення внутрішньо - об'єктового режиму - дії працівників „Охорони" по припиненню порушень сторонніми особами внутрішньо - об'єктового режиму і громадського порядку на „Об'єкті".

„Охорона" здійснює охорону з моменту здачі Об'єкта під охорону і до моменту зняття Об'єкта охорони із під охорони. В усіх приміщеннях установи „Банку" встановлюється внутрішньо - об'єктовий режим, умови та порядок здійснення якого визначаються Інструкцією внутрішньо - об'єктового режиму в приміщеннях „Банку". Вказана Інструкція затверджується „Банком" та погоджується з „Охороною". Час здійснення „Охороною" внутрішньо - об'єктового режиму на „Об'єкті", а також перелік постів „Охорони", номери постів та їх територіальні межі визначені у Дислокації (додаток №1 до договору). Факт початку виконання „Охороною" обов'язків по здійсненню внутрішньо - об'єктового режиму на „Об'єкті", фіксується у акті прийому-передачі об'єкту, що підписується „Сторонами". При виникненні факту порушення цілісності приміщень, що охороняються, при заподіянні збитків, пошкодженні майна „Банку", „Охорона" повідомляє в чергову частину органу внутрішніх справ і „Банку". До прибуття представників органу внутрішніх справ щодо слідства „Охорона" забезпечує недоторканість місця події (п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору №8 від 14.08.2015р.).

За положеннями п. 4.1. договору №8 від 14.08.2015р. сторони передбачили, що оплата за послуги охорони по здійсненню внутрішньо-об'єктового режиму на Об'єкті встановлюється та проводиться щомісячно до 10-го числа місяця, в якому надаються послуги, платіжними дорученнями банку згідно розрахунку вартості послуг Охорони та Протоколу узгодження ціни (додаток №2 та №3 до Договору), на підставі виставлених Охороною рахунків.

Положеннями п.п. 7.2.1., 7.2.2. передбачено, що „Охорона" несе матеріальну відповідальність за прямі збитки, спричинені майну „Банку" внаслідок неналежного виконання нею своїх зобов'язань: - заподіяні розкраданням товарно-матеріальних цінностей, здійсненних шляхом крадіжки, грабежу або розбою, знищення або псування матеріальних цінностей сторони, особами, які проникли до Об'єкту охорони, через неналежне виконання „Охороною" своїх зобов'язань за цим договором; - заподіяні пожежами або в силу інших причин з вини працівників „Охорони", які здійснюють охорону Об'єкту. Спірні питання щодо вини „Охорони" та розміру відшкодування збитків вирішуються визначеному чинним законодавством порядку. Факт крадіжки, грабежу, розбою, а також знищення або пошкодження Об'єктів та майна „Банку", що допущені з вини „Охорони", встановлюються у визначеному законом порядку.

Згідно п. п. 11.1., 11.2., 11.4. договору від 14.08.2015р. договір укладається строком до 26 травня 2016 (включно) і набуває чинності з дня його підписання „Сторонами". Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна зі Сторін не вимагатиме у письмовій формі його припинення ми або перегляду, дія договору вважається продовженою ще на 1 (один) рік на тих же умовах. Договір з додатками, які є його невід'ємною частиною, складаються у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, з яких по одному примірнику знаходиться: у „Охорони" і „Банку".

Сторонами підписано та скріплено печатками підприємств додатки до договору №8 від 14.08.2015р., а саме: додаток №1 дислокація приміщення ПАТ „ІМЕКСБАНК", на території якого здійснюється внутрішньо - об'єктовий режим ТОВ „Комплексна охорона майна"; додаток №2 - розрахунок №1 вартості надання послуг; додаток №3 - протокол №1 узгодження ціни за здійснення заходів охорони.

15.12.2015р. сторонами договору підписано та скріплено печаткою підприємств додаткову угоду №1 до договору №8 від 14.08.2015р. якою визначили розклад роботи виконавця із зазначенням часу охорони та визначили середню вартість фізичної охорони об'єкта.

За твердженнями представника позивача 02.03.2017р. близько 2:30 год. в приміщенні ПАТ "ІМЕКСБАНК" за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 8-А, було здійснене проникнення невідомими особами з подальшою крадіжкою майна банку.

17.03.2017р. вих.№696 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" подано до Начальника Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області заяву про вчинення кримінального правопорушення, згідно якої заявник просить внести заяву ПАТ „ІМЕКСБАНК" про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР; розпочати за цією заявою про вчинення злочину досудове розслідування у формі досудового слідства за вчинення дій, які мають ознаки складу злочину, передбаченого ст. 185 Кримінального кодексу України; повідомити письмово на адресу АТ „ІМЕКСБАНК" у встановленому законом строки про результат розгляду заяви у встановлений законом термін.

Листом від 21.03.2017р. №36/1 слідчим СВ Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Живіцьким М.І. повідомлено ПАТ „ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" Матвієнку А.А., що по даному факту вже розпочате досудове розслідування, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12017161500000601 від 02.03.2017р., правова кваліфікація ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України.

21.03.2017р. №724 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" Матвієнком А.А. направлено до ТОВ „Комплексна охорона майна" претензію про відшкодування майнових збитків у сумі 681 090,02 грн., однак, доказів направлення вказаної претензії та доказів надання відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

23.06.2017р. вих. №2565 ПАТ „ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" Матвієнка А.А. подано до слідчого СВ Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Живіцького М.І. заяву про залучення до провадження як потерпілого, згідно якої заявник просить залучити юридичну особу АТ „ІМЕКСБАНК" до провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017161500000601 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України за фактом крадіжки майна банку невідомими особами, що спричинило тяжкі наслідки як потерпілого; вручити представнику банку Баліцькій Юлії Сергіївні (тел..НОМЕР_1), яка діє за довіреністю, пам'ятку про права потерпілого; про результати повідомити письмово АТ „ІМЕКСБАНК", направивши інформацію на адресу: 65058, м.Одеса, пр-т.Шевченка, буд. 8-а.

14.09.2017р. №3701 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" Матвієнком А.А. направлено до ТОВ „Комплексна охорона майна" претензію (повторну) про відшкодування майнових збитків у сумі 681 090,02 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15.09.2017р. та фіскальним чеком від 15.09.2017р. Однак, доказів надання відповіді на вказану повторну претензію матеріали справи також не містять.

На підтвердження розміру збитків позивач посилається на акт нестачі основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів АТ „ІМЕКСБАНК" по матеріально-відповідальній особі - Заступник директора департаменту інформаційних технологій ОСОБА_5, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 8-а, станом на 02.03.2017р. затверджений уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" Матвієнко А.А., на якому відсутня печатка; акт нестачі терміналів та пінпадів АТ "ІМЕКСБАНК", які обліковуються за матеріально-відповідальною особою-начальником адміністративно-господарського управління департаменту з організації та забезпечення процедури ліквідації ОСОБА_6 станом на 02.03.2017р., затверджений уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" Матвієнко А.А.; витяг зі звітів про оцінку майна ТОВ Північно-східна консалтингова група , ТОВ Експертна компанія професіонал , ТОВ Кредитне Брокерське Агентство , які використовували при формуванні ліквідаційної маси АТ „ІМЕКСБАНК" станом на 01.11.2015р.; витяг з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів по матеріально-відповідальній особі ОСОБА_5, які знаходяться за адресою: м. Одеса, пр-т. Шевченка 8-А, станом на 05.09.2016р.; витяг з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів по матеріально-відповідальній особі ОСОБА_6, які знаходяться за адресою: м. Одеса, пр-т. Шевченка 8-А, станом на 05.09.2016р.; акт прийому-передачі ОЗ, МА з відділення №372 м. Львів на склад за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 8а, від 22.12.2016р.; акт прийому-передачі ОЗ, МА м. Одеса, пр. Шевченка, 8а від 19.09.2016р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вбачає необґрунтованою та неприйнятною позицію позивача щодо стягнення з відповідача 348 696, 00грн. збитків з огляду на наступні положення законодавства.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст.15 ЦК України від 16.01.2003р.).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Крім способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч.2 ст.16 ЦК України, суд згідно ч.2 зазначеної статті Кодексу може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 14.08.2015р. між Публічним акціонерним товариством „ІМЕКСБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Комплексна охорона майна" укладено договір №8 про охорону та здійснення внутрішнього - об'єктового режиму, відповідно до умов якого, „Охорона" в інтересах „Банку" зобов'язався здійснювати фізичну охорону, внутрішньо - об'єктовий режим об'єкту, що належить/знаходиться в користуванні банку, а також матеріальних цінностей, що в ньому знаходяться, охорону громадського порядку та пропускний режим в межах об'єкта, а „Банк" зобов'язався своєчасно здійснювати оплату послуг охорони на умовах і в порядку встановлених цим договором. Об'єкт розташований за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка 8-А. (п.1.1. договору від 14.08.2015р.).

Відповідно до п.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Згідно зі ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Пунктом 3.3. договору №8 від 14.08.2015р. сторони передбачили, що факт початку виконання „Охороною" обов'язків по здійсненню внутрішньо - об'єктового режиму на „Об'єкті" фіксується у акті прийому-передачі об'єкту, що підписується „Сторонами".

Заперечення відповідача в частині відсутності обов'язків по здійсненню внутрішньо - об'єктового режиму та наявності відповідальності згідно умов укладеного договору з огляду на відсутність акту прийому-передачі (повернення) об'єкту підписаного сторонами на момент виникнення події 02.03.2017р., судом до уваги не приймаються з огляду на те , що представниками позивача та відповідача, неодноразово в судових засіданнях суду зазначалося, що АТ „ІМЕКСБАНК" своєчасно та в повному обсязі здійснювало оплату за послуги, передбачені договором №8 про охорону та здійснення внутрішнього - об'єктового режиму від 14.08.2015р. Зважаючи на що, господарський суд дійшов висновку, що об'єкт, розташований за адресою: м. Одеса, просп. Шевченка, 8-А, а саме приміщення АТ „ІМЕКСБАНК", фактично знаходилось під охороною ТОВ „Комплексна охорона майна" згідно з умовами договору №8 про охорону та здійснення внутрішнього - об'єктового режиму від 14.08.2015р. та Додатковою угодою №1 від 15.12.2015 до договору якою сторони у п.2 погодили середню вартість фізичної охорони об'єкта на місяць в наступній редакції „усього годин охорони на місяць 732 /255 , вартість фізичної охорони об'єкта за видами за місяць 12000/144000 та 5750/69000 „та сторони приступили до виконання обов'язків, визначених договором №8 від 14.08.2015р.,а працівники відповідача на момент виникнення події 02.03.2017р. здійснювали охорону об'єкту незважаючи на відсутність відповідного акту приймання-передачі майна під охорону за вказаним договором.

Враховуючи заявлену Публічним акціонерним товариством „ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" Матвієнка Андрія Анатолійовича вимогу про відшкодування збитків, завданих йому внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо забезпечення збереженості прийнятого під охорону майна, господарський суд вважає за необхідне звернутись до приписів цивільного законодавства, якими врегульовані загальні підстави виникнення у особи обов'язку відшкодування збитків за умови перебування управленої та зобов'язаної сторони у договірних правовідносинах.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 ЦК України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 ЦК України).

Так, положення ст. 224 ГК України передбачають, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 3 ст. 225 ГК України передбачено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачаться, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З огляду на здійснений судом правовий аналіз приписів чинного законодавства, якими визначені правові підстави для відшкодування збитків особою, яка порушила прийняті на себе договірні зобов'язання, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору встановити наявність у діях ТОВ „Комплексна охорона майна" складу цивільного правопорушення та дослідити наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодування витрат позивача, які кваліфіковані останнім як збитки.

Згідно вимог ст. ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В свою чергу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підтвердження факту понесення збитків, які відповідно до закону кваліфікуються як реальні, позивач посилається на досудове розслідування, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12017161500000601 від 02.03.2017р., правова кваліфікація ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України, а також на те, що згідно п.п. 1.1., 5.1.1. договору від 14.08.2015р. відповідач зобов'язався здійснювати фізичну охорону, внутрішньо - об'єктовий режим об'єкту, що належить/знаходиться в користуванні банку, а також матеріальних цінностей, що в ньому знаходяться, охорону громадського порядку та пропускний режим в межах об'єкта; забезпечити у межах наданих повноважень надійну охорону об'єктів та матеріальних цінностей Банку , що прийняті під охорону та здійснення внутрішньо-обєктового режиму на Об'єкті в договірний час.

Однак, додатковм №2 до договору від 14.08.2015р. ТОВ „Комплексна охорона майна" прийняла під охорону лише Приміщення м. Одеса, пр. Шевченка, 8-а , в той же час позивачем не надано суду доказів передачі будь-яких матеріальних цінностей під охорону, а саме тих, про відшкодування вартості яких заявив у позові. Ні договір №8 про охорону та здійснення внутрішньо-об'єктового режиму від 14.08.2015р., ні додатки до вказаного договору №8 від 14.08.2015р. не містять доказів передачі матеріальних цінностей під охорону.

При цьому, акти нестачі основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів не можуть буті прийняті господарським судом до уваги як доказ викрадення матеріальних цінностей, належних позивачу, оскільки ці документи були складені виключно представниками позивача, тобто заінтересованими особами.

Крім того, на підтвердження розміру збитків позивач посилається на акт нестачі основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів АТ „ІМЕКСБАНК" по матеріально-відповідальній особі - Заступник директора департаменту інформаційних технологій ОСОБА_5, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 8-а, станом на 02.03.2017р. затверджений уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" Матвієнко А.А., на якому відсутня печатка; акт нестачі терміналів та пінпадів АТ "ІМЕКСБАНК", які обліковуються за матеріально-відповідальною особою-начальником адміністративно-господарського управління департаменту з організації та забезпечення процедури ліквідації ОСОБА_6 станом на 02.03.2017р., затверджений уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" Матвієнко А.А.; витяг зі звітів про оцінку майна ТОВ Північно-східна консалтингова група , ТОВ Експертна компанія професіонал , ТОВ Кредитне Брокерське Агентство , які використовували при формуванні ліквідаційної маси АТ „ІМЕКСБАНК" станом на 01.11.2015р.; витяг з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів по матеріально-відповідальній особі ОСОБА_5, які знаходяться за адресою: м. Одеса, пр-т. Шевченка 8-А, станом на 05.09.2016р.; витяг з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів по матеріально-відповідальній особі ОСОБА_6, які знаходяться за адресою: м. Одеса, пр-т. Шевченка 8-А, станом на 05.09.2016р.; акт прийому-передачі ОЗ, МА з відділення №372 м. Львів на склад за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 8а, від 22.12.2016р.; акт прийому-передачі ОЗ, МА м. Одеса, пр. Шевченка, 8а від 19.09.2016р.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. №116, цей порядок встановлює механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей. Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 ст. 225 ГК України передбачено, що при визначенні розміру збитків , якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

В супереч приписам ч. 3 ст. 225 ГК України Позивач здійснив розрахунок розміру збитків згідно незалежної оцінки майна станом на 01.11.2015р., а саме витягів зі звітів про оцінку майна ТОВ Північно-східна консалтингова група , ТОВ Експертна компанія професіонал , ТОВ Кредитне Брокерське Агентство , які використовували при формуванні ліквідаційної маси АТ „ІМЕКСБАНК" станом на 01.11.2015р.

Крім того, суд зауважує, що позивачем до матеріалів справи не надано самих звітів про оцінку майна, на які він посилається, а лише подано копії витягів з них. Також, не подано повних інвентаризацій основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів по матеріально-відповідальній особі, а лише копії витягів з них.

Крім того, позивач письмово суду зазначив, що оскільки майно було викрадене, то провести нову незалежну оцінку не є можливим.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. У цьому Законі: майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності; (Абзац другий частини другої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N1378-IV ( 1378-15 ) від 11.12.2003).

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Національним стандартом №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. N1440, а саме п. п. 50, 51, 52, 53 передбачено, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється: ознайомлення з об'єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка; визначення бази оцінки; подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки. Незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки. Залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об'єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об'єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання; зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту; визначити правові обмеження щодо об'єкта оцінки та врахувати їх вплив на вартість об'єкта оцінки; обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби - застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів). Абзац шостий пункту 53 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 231 ( 231-2013-п ) від 04.03.2013 - Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 358 ( 358-2014-п ) від 21.08.2014; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N146 ( 146-2015-п ) від 25.03.2015 .

За положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що ПАТ „ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" не було доведено належними та відповідними доказами заподіяння йому збитків у спірних правовідносинах в розмірі 348 696,00грн.

Підсумовуючи все вищевикладене, відповідно до ст.ст. ст.ст. 22, 610, 611, 623, 942, 950, 951, 955, 978 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України у задоволенні позовних вимог ПАТ „ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ „ІМЕКСБАНК" про стягнення із ТОВ „Комплексна охорона майна" збитків в сумі 348 696,00грн.слід відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись ст.ст. ст.ст. 22, 610, 611, 623, 942, 950, 951, 955, 978 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України, ст. 129,ст. ст. 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Повне рішення складено 16 квітня 2018р. у зв'язку із перебуванням судді Власової С.Г. на лікарняному з 11.04.2018р. по 13.04.2018р. включно.

Суддя С.Г. Власова